Авласович А. М. Ландшафтная приуроченность населения Могилевского Поднепровья X – XIII вв. по археологическим и палеогеографическим данным (original) (raw)
Related papers
Авласович, А. М. Погребальная обрядность на территории Могилёвского Поднепровья и Посожья в X – XIII вв. : автореф. дис. …канд. ист. наук : 07.00.06 / А. М. Авласович ; ИИ НАН Беларуси. – Минск, 2017. – 28 с. Материалы погребальных комплексов дают возможность составить более полное представление о демографии, этнических, социально-экономических и культурных процессах, которые происходили в древних обществах. Комплексный анализ погребальной обрядности позволяет определить основные мировоззренческие установки средневекового человека, связанные с социальным статусом умершего и представлениях о загробной жизни. Это делает возможным наиболее полно и предметно охарактеризовать представления о феномене смерти и изменение эсхатологических воззрений населения при переходе от языческой религии к христианской. Отдельные элементы обрядности являются отражением процесса становления раннефеодальных отношений в изучаемом регионе, позволяют определить этнический и социальный статус носителей различных погребальных традиций, конкретизировать и уточнить процессы огосударствления данных территорий, определить основные направления восточнославянской колонизации региона.
The article is devoted to the investigation results regarding big craniological series from the earth cemetery of Firsovo-XIV attributed to Andronovo culture of the developed Bronze Age. The cemetery is located in the Altai forest-steppe zone in the vicinity of Barnaul. Morphologically, the crania could be described as pronouncedly European, occupying a mid-position between the Andronovo group of proto-European type, and southern European Mediterranean race. The investigation of intra-group variability of the masculine series from Firsovo-XIV identified two morphological constituents quantitatively roughly equal. The former, with a big mesocranial brainpan, straight broad forehead, low and broad facial part, corresponds to the Andronovo kind of proto-European type distinctive of the Andronovo (Fedorovo) culture population. In the earlier periods, it was never discovered in the territory of the Upper Ob, and represents the population that migrated from the farther western areas, bringing along the Andronovo cultural traditions. The crania of the other morphological constituent are characterized by features of the Mediterranean anthropological type. On the average, they are long-headed, strongly dolichocranial, with a fairly narrow retreating forehead, quite narrow and relatively high facial part. The Mediterranean constituent from Firsovo-XIV cemetery displays similarity with a foreign European constituent present among the Yelunino culture population of the Early Bronze Age in the Upper Ob basin. Basing on the investigation of the anthropological material from Firsovo-XIV, it is suggested that under the migration, the Andronovo population groups used to involve the Yelunino people from the Altai south-west areas into their moving to the Upper Ob. The Yelunino population inhabiting the Low Ob basin and having certain Mongoloid admixture of the local origin was forced out into other regions. As to the feminine part of the Firsovo-XIV series, its heterogeneity being similar to the masculine one. Besides, one could identify a minor morphological constituent typical of West Siberian (Uralian, in earlier terminology) race. Its emergence in the Upper Ob south areas could be explained by matrimonial relations with the population from farther northern territories in West Siberian sub-taiga.
Стаття вводить до наукового обігу матеріали щодо нового відкритого селища Мохнач-Х в околицях городища Мохнач. Вказана пам'ятка збільшила загальну кількість відкритих навколо нього поселень-сателітів до 21. Пам'ятка відноситься до салтівської археологічної культури и за наявними матеріалами датується VІІІ – початком ІХ ст. Дане поселення є одним з 19 селищ Хозарського періоду. Його особливість полягає в тому, що воно є лише другим ремісничім поселенням за часи існування цього мікрорегіону в межах лісостепової зони Хозарського каганату. Матеріали свідчать про розвиток тут чорної металургія і, можливо, ковальства та бронзоливарництва. Ключові слова: салтівська археологічна культура, пеньківська археологічна культура, Хозарський каганат, Мохнач, чорна металургія. Саяный М.И., Колода В.В., Свистун Г.Е. Поселение Мохнач-Х в округе городища Мохнач. Статья вводит в научный оборот материалы нового открытого селища Мохнач-Х в округе городища Мохнач. Указанный памятник увеличил общее количество открытых вокруг него поселений-сателлитов до 21. Памятник относится к салтовской археологической культуре и за имеющимися материалами датируется VІІІ – началом ІХ вв. Данное поселение является одним из 19 селищ Хазарского периода. Его особенность состоит в том, что это лишь второе ремесленное поселение, которое существовало здесь в то время, когда данный микрорегион входил в состав лесостепной зоны Хазарского каганата. Материалы свидетельствуют о развитии здесь чёрной металлургии и, возможно, кузнечного и бронзолитейного производства. Ключевые слова: салтовская археологическая культура, пеньковская археологическая культура, Хазарский каганат, Мохнач, чёрная металлургия. Sajanyi M.I., Koloda V.V., Svistun, G.Y. Mochnach-X settlement in the area of the Mochnach hillfort. The article implements the data on the newly discovered Mochnach-X settlement in the area of the Mochnach hillfort into the sicence. The mentioned site enlarged the general quantity of the found nearby satellite settlements to 21 ones. The site belongs to the Saltov archaeological culture, and is dated back to VIII-beginning of IX centuries on the basis of the available materials. This settlement is one of 19 settlements of the Khazarian period. Its main feature is that this is only the second craft settlement that existed here in the times, when this microregion was a part of the forest-steppe zone of the Khazar Khaganate. The data point to the development of iron industry and probably forging and bronze-casting manufacture. Key words: Salov archaeological culture, Penkovka archaeological culture, Khazar Khaganate, Mochnach, iron industry.
Studia Historica Europae Orientalis = Исследования по истории Восточной Европы. – Вып. 15. – Минск: РИВШ, 2022. – С. 88–103. The article examines a little known record from the 14th century in the codex OF 1b (from Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz in Berlin), which presents a draft delimitation between the Grand Duchy of Lithuania and Livonia, proposed by the Teutonic Order in 1388–1391. The connection of this source with the history of the land of Polotsk and Lithuania Transvilnensis is analyzed.
Тшинецьке культурне коло (ТКК) – група спорідених археологічних культур пізнього бронзового віку лісової та лісостепової зони Східної Європи. Охоплює територію від басейну Одера на заході до басейна Десни на сході, від Прибалтики на півночі, до межі правобережного лісостепу та степу на півдні. Ареал ТКК розподіляється на Західний (басейн Балтійського моря) та Східний (басейн Чорного моря) масиви. До західного масиву відноситься тшинецька культура, до східного – комарівська та сосницька культури. Відповідно до системного зв’язку між культурою та вміщуючим ландшафтом відрізняються лісова та лісостепова лінії розвитку ТКК. Перша пов’язана із низинними ландшафтами (Великопольско-Куявська низина, Мазовія, Прибалтика, Українське, Білоруське та Брянське Полісся), друга – із підвищенними (Прикарпаття, Волинська, Подільська, Придніпровська височини). У східному ареалі ТКК лісовій лінії розвитку відповідає сосницька культура, а лісостеповій – комарівська. На межі 3-2 тис. до н.е. дослідники палеоклімату південноруських степів відмічають максимум суббореальної аридизації, яка в другій чверті – середині 2 тис. до н.е. змінюється кліматичним оптімумом суббореалу – зволоження, зменшення континентальності клімату. Комплексні палеогеографічні (палеопедологічні, палінологічні, ландшафтні, геофізичні, археозоологічні, палеоботанічні, дендрологічні) дослідження пам’яток доби бронзи – ранього залізного віку на території Північної України та Білорусії дають змогу співставити коливання клімату у східному ареалі ТКК та їх наслідки із кліматичною шкалою, розробленою за результатами досліджень в інших регіонах Східної Європи.
Batieva E.F. Antropology of Bottom Don`s population in Khazar Studies The author has examined the remains of 199 people buried in a number of ground and barrow burials of the Lower Don areas (7th-10th centuries A.D.). The material was divided into groups according to the burial construction type and the territorial location. The ground burials are characterised by: high percentage of children's graves, normal or almost normal (Alekseyev, 1972) gender ratio, mean level of traumatism. The under-barrow burials contained few children (about 8%), while the number of men there exceeded that of women. The highest traumatism level was revealed in those buried in barrows with ditches. Most female skulls show signs of the Mongoloid race. The male burials of the Don right bank mainly show European race skulls, while those of the left bank show Mongoloid ones. This mechanical mixture in various ratio remains in any separate burial ground. Автором обследованы останки 199 человек из погребений ряда грунтовых и курганных могильников Нижнего Подонья (VII-X вв.н.э.). Материал был разделен на выборки в соответствии с типом погребальных конструкций и по территориальному принципу. Для грунтовых могильников характерны: высокий процент детских погребений, нормальное или близкое к нормальному (Алексеев,1972) соотношение полов, средний уровень травматизма. В сборной выборке из подкурганных погребений детей мало (около 8 %), а мужчин больше, чем женщин. Самый высокий уровень травматизма у погребенных в курганах с ровиками. Мужчин в этой подгруппе вдвое больше, чем женщин, а детей до 7 лет нет совсем. Большинство женских черепов обнаруживают признаки монголоидной большой расы. В мужских выборках на правом берегу Дона преобладают европеоидные черепа, на левом берегу - монголоидные. Механическая смешанность в различной пропорции сохраняется на уровне отдельных могильников. Европеоидный компонент мужской выборки обнаруживает сходство с населением салтово-маяцкой культуры и сарматами Поволжья и Подонья. Мужские монголоидные черепа и черепа из женских выборок проявляют наибольшее сходство с гуннами Забайкалья и тюрками-кочевниками Сибири, Алтая и Казахстана.