Intertextuality in John Chrysostom's Homily «De hieromartyre Babyla» (in Ukrainian) [Прецедентні тексти античності у промові Іоанна Златоуста «De hieromartyre Babyla»] (original) (raw)
Ukrainian Version of the Theory of Intertextuality [Украинская версия теории интертекстуальности]
Дзык Р. А. Украинская версия теории интертекстуальности / Р. А. Дзык // Миргород. – Lausanne, Siedlce. – 2016. – № 2 (8). – С. 121–129., 2016
The article outlines the reception of the theory of intertextuality of Ukrainian literary science. Taking into consideration the common experience of the Soviet and the similarity of the first post-Soviet steps in the development of Western literary schools, the article comments upon the Russian interpretation of the theory of intertextuality. The formalist and comparative traditions that formed the ground for the perception of the given poststructuralist trend in Ukraine are particularly accentuated. The article defines also the main vectors of the functioning of the theory of intertextuality in contemporary Ukrainian science.
Слово і Час, 2022
In the novel “I, Bogdan” ‘historical authenticity’ is achieved through intuitive, romantic penetration of the author/narrator into the ‘nation’s spirit’ — and through the citatory narrative on the verge of cento, which the narrator emphasizes time and again. The fictional, subjective image of the hetman is presented as the only true one. The author of the novel follows two historiographical traditions, within which the fiction is not just authentic but real and true — of course, if consistent with existing narratives. These are premodern and romantic traditions. Unsurprisingly, Zahrebelnyi is happy to use the texts created both in the premodern framework (fragments of “Cossack chronicles”) and in the framework of (pre)romanticism (“History of Ruthenians”; “Zaporozhian Antiquities” by Izmail Sreznevskyi). These texts are ‘created’ and not ‘falsified’, because for their authors the reconstruction of the possible was not falsification but only filling gaps. For the author of the novel “I, Bogdan”, as well as for the romantics, the criterion of truth is compliance with the national spirit. Researchers have repeatedly noted that the novel creates the combined voice of the ‘hero-author’: it is the voice of the people themselves, on whose behalf his representative can speak. Zahrebelnyi, when using historical sources, often turns to the palimpsest technique, rewriting or simply quoting without reference studies on Ukrainian history, especially by Mykola Kostomarov and Mykhailo Hrushevskyi, making certain ideological changes, and sometimes radically inverting the meaning of the quoted passages. Hidden intertext, therefore, may deny the explicit ideolog y of the text. It is obvious that the ‘encyclopedia of the model reader’ of the novel was much larger than the ‘encyclopedia’ of the empirical Soviet reader. So, in fact, the only possible ‘model reader’ was the author himself. This is a very modernist notion, and at the same time, the illusion of complete clarity on a superficial level moves Zahrebelnyi’s book closer to the poetics of postmodernism.
Byzantinoslavica, 59/1–2, 2011, 311–368.
The Slavonic version of St. John Chrysostom’s homily De sancto hieromartyre Phoca (BHG 1537, CPG 4364) emerged in the beginning of the 10th c. in Bulgaria and came to us in the longer redaction of the Zlatostruy (Chrysorrhoas) collection. The present study is devoted to a comparison of the witnesses, building a stemma codicum and identifying the characteristics of the Slavonic archetype. Attached, an edition of the Slavonic version (according to seven copies) and parallel Greek text are included. The paper is published in Russian, I attach here its draft version in Bulgarian, thus have in mind that some errors with the fonts after converting the file and some old data may be preserved in it. Славянская версия слова Иоанна Златоуста De sancto hieromartyre Phoca (BHG 1537, CPG 4364) возникла в нач. Х в. и дошла до нас в составе полной редакции сборника Златоструй. Настоящее исследование включает в себя текстологическое сопоставление свидетелях, создание stemma codicum и выявление характеристик славянского архетипа. Анализ сопровождается публикацией славянской версии по семи копий с параллельным греческим текстом.
Слово і Час, 2022
The paper is the first part of a study on the poetics of intertext in Pavlo Zahrebelnyi’s novel “I, Bohdan”. The work by Zahrebelnyi vividly illustrates the difference between the intention of the author and the intention of the text. The writer’s self-commentaries were inevitably ideologically engaged, while the intention of the text, that is, the textual strategy of the novel, can be reconstructed. Special attention should be paid to the textual points where the senses are generated and tensions or contradictions between different levels of the text emerge — especially those between direct utterance and intertextual subtext. Thus, the definition of the intention of the text is at the same time its deconstruction, in the Derridian sense of the word. The unambiguity of the ideological content of the novel is greatly complicated by the introduction of the direct and hidden quotations and allusions to the writers who lived and worked long after Khmelnytskyi’s time. These authors may be Ukrainian (Skovoroda, Shevchenko, Franko, Kotsiubynskyi, Tychyna, Sosiura), Russian (Pushkin, Akhmatova, Pasternak, Bakhtin), European and American (Mickiewicz, Faulkner, Churchill). The narrator of the novel is Bohdan Khmelnytskyi, a monument in the Kyiv square and at the same time a hetman who’s dying in 1657. The hero exists beyond time and at every point in time. Anachronistic quotations contribute to the creation of the image of the hetman as the embodiment of all the Ukrainian history and culture in the world context. The narrator sometimes enters into a dialogue with the authors of the original texts and may argue with them. Numerous (or even all) literary versions of Khmelnytskyi’s image, in the Polish and Ukrainian paradigms, the late populist and the socialist realist ones, are presented as dubious or simply false. The main objects of controversy are Sienkiewicz (as the author of the novel most hostile to the hetman) and Shevchenko (as the author most critical towards Khmelnytskyi in the Ukrainian tradition). Bohdan as the founder of the new Ukrainian nation is equal to Shevchenko as a historical figure and prophet; the narrator of the novel, although he disagrees with Shevchenko’s opinion, still cites it. The reader, in the end, must decide for himself whom he trusts more and for what reason. Since Shevchenko’s ruthless words are quoted in the first chapter of the novel, the rest should be read in this — extremely ambiguous — ideological perspective.
Lʹvìvsʹkij fìlologìčnij časopis, 2019
кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка вул. Університетська 1, Львів, Україна У статті визначено шляхи відтворення у перекладі біблійної інтертекстуальності, реалізованої на фонетичному, лексичному, граматичному, а також структурному і композиційному рівнях. Автор використовує підходи до трактування біблійної інтертекстуальності випрацювані О. Дзерою. Біблійни інтертекст актуалізується в художніх текстах у синсемантичних біблемах, що акцентують формальні особливості біблійної поетики та в автосемантичних біблемах (зворотах і образах, що не мають конкретної прив'язки до тексту Біблії, та символах, що декодуються в біблійних та метабіблійних контекстах). Матеріалом дослідження обрано цикл «Поезії в прозі» О. Вайлда, зокрема мініатюру "The Master", що характеризується складними різнорівневими зв'язками зі Святим Письмом та український переклад мініатюри, здійснений Оляною Рутою. Автор статті коротко окреслює історію входження Вайлдового циклу «Поезії в прозі» в українську літературну полісистему, а також подає інформацію про перекладознавчі дослідження літературного спадку О. Вайлда. Для досягнення поставленої мети автор статті ідентифікує синсемантичні біблеми, автосемантичні біблеми-формули, біблеми-образи, біблеми-символи, визначає біблійний прототекст оригіналу, відшукує його відповідник в цільовій культурі, зіставляє семіотично-когнітивний статус біблем в мовіджерелі та в мові перекладу, а відтак аналізує ступінь їхньої пізнаваності для українського читача, відстежує як реконструюються біблеми у перекладі. Дослідження показало, що, перекладач досягає адекватності застосовуючи класичні прийоми звуження значення, описового перекладу, заміни інтертекстуального відповідника нейтральним, використання повного еквівалента, цитування. Та попри це, перекладачеві все ж не завжди вдається відтворити інтертекстуальні зв'язки. Надінтерпретація, буквальний переклад, нехтування часовими формами оригіналу певною мірою змінюють прагматичний потенціал перекладу в порівнянні з оригіналом, що може перешкодити читачеві осягнути оригінальний авторський задум, багаторівневу семантику його тексту. Подальшу перспективу дослідження автор вбачає у вивченні множинних (зокрема сучасних) перекладів Вайлдових творів. Особливо цікаво дослідити вторинні/опосередковані переклади щодо перекладацького плагіату. Ключові слова: інтертекстуальність, біблема, перекладознавчий аналіз, перекладацькі трансформації, еквівалентність, рецепція, цільова культура. Грабовецька О. С. Відтворення біблійної інтертекстуальності поезії в прозі "The Master" Оскара Вайлда в українському перекладі © Відтворення біблійної інтертекстуальності поезії в прозі "The Master" Оскара Вайлда в українському перекладі
Дидактическая тематика в текстах славянского Псевдо-Афанасия
Palaeobulgarica XLVI (2022), 391-124
В настоящей статье представлен анализ дидактической тематики в текстах Псевдо-Афанасия. Исследование начинается с обзора двух важных сочинений (Вопросоответов к князю Антиоху и Послания Амону), которые, по мнению авторов этой работы, являются ключевыми в формировании конкретных дидактических мотивов славянской Псевдо-Афанасианы. Основная часть статьи посвящена обсуждению таких тем, как спасение и неосуждение в пяти сочинениях, которые приписываются Афанасию – Слово о различении спасения, Слово о преступлении закона и три Слова о неосуждении. В конце статьи представлены славянские тексты данных сочинений.
Текстологічна атрибуція західноєвропейських джерел у проповідях Антонія Радивиловського
Атрибуція й експертиза книжкових пам’яток: з досвіду Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: кол. моногр. / відп. ред. Г.І. Ковальчук; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вер над ського, Ін-т книгознавства, 2023
Видання здійснено за кошти Цільової комплексної програми НАН України «Наукові основи функціонування та забезпечення умов розвитку науково-видавничого комплексу НАН України»
Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика №1, 2017
Зроблено спробу дослідити просторові координати топосу Єрусалима як універсуму буття на прикладі поеми" Марія" Т. Шевченка, представлено докладну інтерпретацію символів, атрибутики Єрусалима, деталізовано й інтерпретовано локуси міста як частини просторового континууму. З'ясовано, що топос Єрусалима постає сакральною просторовою міфологемою міста, яка має спектр розкриття завдяки улокуванню природних і цивілізаційних елементів міста.
Інтермедіальний компонент тексту Дж. Крюса "Флорентіна” у рецепції дитини
УДК 821. 112. 2 Крюс 7Флор. 07 Альона Бойчук ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ТЕКСТУ ДЖ. КРЮСА "ФЛОРЕНТІНА" В РЕЦЕПЦІЇ ДИТИНИ Визначається позиція дитячої літератури як специфічної форми словесності, що розвивається під впливом каналів різних художніх комунікацій. Зокрема, на прикладі твору німецького дитячого письменника Дж. Крюса "Флорентіна" розглядається проекція інтермедіальності на твір. Означене явище виступає провідною схемою розвитку сюжетики, дає можливість описати дитячу рецептивну версію тексту як наближену до автології. Герой-дитина, Флорентіна, виступає не лише типовим представником своєї сім'ї, але й еталоном дининиреципієнта як такої. Ключові слова: дитяча література, рецепція, дитина-реципієнт, рецептивне анкетування, інтермедіальність, Джеймс Крюс, "Флорентіна". _______________________________________
Вестник РГГУ. Серия «Литературоведение. Языкознание. Культурология»., 2023
The article is in analysis of the visual, musical and textual aspects of the relevant scientific issue – the concept of intermedial intertextuality – on the example of two engravings created in mezzotint technique based on the self- portrait of the outstanding Baroque portraitist of Bohemian origin Johannes Kupetsky with his son Christoph, and on Christoph’s posthumous portrait. The first one was created by the Nuremberg engraver Bernhard Vogel, the second – by him or by his apprentice Valentin Daniel Preissler. In addition to the im- ages, those prints contain poetic inscriptions, quotations and musical texts. In a lifetime portrait the musical text was identified as the incipit of an aria of the Baroque opera by Reinhard Kaiser. Thanks to it, the quote from Statius’s “The- baid” in the engraving was associated with the experience of marital adultery. In the posthumous portrait of Christoph, accepting from Manus Dei a scroll with the emblem of “Τετέλεσται”, the motto bears the evangelical connotations – the execution of the sentence and the completion of the earthly path. The image of the siren on the emblem corresponds to the image of the personification of Eternity in the Iconology by Cesare Ripa. However, the siren in the Nuremberg mezzotint holds not a ball but a compass, outlining an incomplete circle – a motif associated with the personification of Perfection. The emblem on the mezzotint illustrates a syncretic image of Perfection found in Eternity.
"Zlatostruy (Chrysorrhoas) is the name of an Old Slavonic collection of Chrysostomian homilies, which was compiled in the first quarter of the 10th c. by the commission of the Bulgarian Tsar Simeon (893-927). It had a huge importance for recently baptized Bulgarian people; moreover the Slavic compilers have selected primarily works and excerpts concerning universal principles of human relations and way of life. Thus listeners in church or readers in monasteries received through it instructions on issues related to Christian virtues, which comprised not only of sophisticated dogmatic and rhetorical mastery, but mostly of examples from everyday life and basic topics such as mercy, sympathy, continence, repentance, denial of material goods and pursuit of spiritual values. The content of the initial collection and its influence on literature from the tenth century may be determined - because it has not reached us in its original entirety - by comparing collections that have used it as a source. This is precisely one of the objectives of the study of Y. Miltenov. The author combines several approaches, which are complementary to one another - working with manuscript sources, their text-critical juxtaposition, study of the history of each of the nearly 200 texts, which constitute the corpus, comparison with their Byzantine sources. In this sense, the book represents an innovative and, at the same time, complex and complete investigation. Its results would be used by scholars from several disciplines (Slavic studies, Byzantine studies, linguistics, medieval literature, history, cultural anthropology), and by wide range of non-academics, who are interested in the Preslav civilization. The Slavonic Chrysostomian corpus, as Miltenov’s study demostrates, records an important information on both the adoption of centuries-long Christian philosophical tradition among the Bulgarians and on the transformation of this heritage into a different, independent tradition of its own through the compiling of new texts and new collections. All these processes are bound up with the state policy in the field of culture, which includes personal commitment and initiative of the ruler, formation of authoritative royal book collection as source for the monastery libraries, gathering together highly educated men of letters, intentional collection and selection of Byzantine literary monuments. The repercussions of this cultural policy reach - through miscellanies of stable content or copies of individual texts - Athos, Serbia, Ukraine, Russia, and cover 10th-18th c. The analysis of these processes, examined in their development, details and wider context, is one of the great merits of Miltenov’s research." (Scripta & e-Scripta, 12, 2013) ///////////////////////////////////////// Достатъчно е да споменем делото на св. св. Кирил и Методий, приемането и дейността на техните ученици в България, т.нар. Златен вен, периодите на разцвет на атонската и търновската, сръбската и руската книжовни традиции, за да установим, че днес окачествяваме като най-знакови онези явления в средновековната славянска писмена култура, които са обвързани с подкрепата на държавна или църковна власт, имат ясно изразен дългосрочен план и се характеризират с продължително въздействие, чийто резонанс се усеща с векове напред. Точно такъв е и случаят със създаването на старобългарската колекция със слова на Йоан Златоуст, наречена Златоструй: това е една от най-значимите инициативи в сферата на книжовността и усвояването на византийските модели през X в., а резултатите от нейното осъществяване се възпроизвеждат по един или друг начин във всички литератури на Slavia orthodoxa през цялото Средновековие. Монографията разкрива историята на сбирката, характеристиките на нейните извори, заложените в нея преводачески и съставителски принципи. Чрез анализ на наследниците на Златоструй в средновековната славянска писмена култура (въз основа на около 180 хомилии, засвидетелствани в над 270 версии, съхранили се в над 40 славянски ръкописа), авторът извежда съставянето на преводни и компилативни антологии, на „изборници", като основна и може би най-важна линия в прехода от възпроизвеждане на византийските образци към изграждането на собствена старобългарска книжнина.
Біблійна інтертекстуальність і переклад:англо-український контекст
2017
This book sets out to provide the first complex analysis of the biblical intertext, systematize and classify its actualizations in the biblical and extra-biblical space, and elaborate ways of their reproduction into another language and reception by another culture. The monograph is arranged into Preface, four Chapters, and a Bibliography. Chapter 1 attempts at an objective scrutiny of significant developments in the field of interfaces between biblical intertextuality and translation theory, and offers the author’s views on the matter. The chapter also surveys the history and discusses practical issues of Bible translations into English and Ukrainian, elucidates and specifies the key terms of this research, such as sacrum, motif, archetype, biblical intertext, biblical conceptual sphere, and offers the analysis of binary biblical concepts actualized in Taras Shevchenko’s texts and their English translations. The biblical intertext is regarded as the text of the Bible marked with a) the inner reciprocity of the Old and New Testaments (intrabiblical intertext) and b) the dialogical connection with oral and written texts – apocrypha, folklore and literature (extracanonical intertext). The mediating link between the Bible prototext and biblical metatexts is created by national translations of the Holy Scripture that shape national biblical conceptual spheres via multiple deviations from the Hebrew and Greek sources. The deviations result from a) shifts in the world categorization, b) complex structure of key biblical concepts, c) ideological reasons. Consequently, they affect national phraseology as well as individual authors’ interpretations of the Book of Books. Special attention is devoted to recursive deviation which manifests itself when a national biblical conceptual sphere and even national translations of the Bible contain elements of authors’ biblical intertexts. Taras Shevchenko’s poetry is viewed as the primary Ukrainian recursive biblical intertext that interprets national biblical canon and generates it. Correspondingly, translators of “The Kobzar” face the challenge of reading biblical and nationally-bound senses of Shevchenko’s key words closely. A central concern of Chapter 2 is conceptually significant notions of this research and of linguistically-oriented Bible studies in general – biblical idiom and bibleme. The biblical idiom is defined as a precedent stable lingual sign which either originates from the Bible, apcrypha and liturgy or demonstrates etymological relations with the Bible at thematic or textual levels. Biblical idioms can lose their biblical motivation and function as colloquialisms. Not infrequently do they become polygenetic, i.e. speakers associate them with authoritative statements and classical works of art rather than with the biblical source that infl uenced the latter. The typology of English and Ukrainian biblical idioms is elaborated according to the following taxonomic parameters: etymology (primary, secondary, indirect), cognition (transparent, polygenetic, neutralized), relations with the Bible prototype (prototypical, plot-based, motivated), inner semantic relations (monosemantic, polysemantic), paradigmatic relations (radial, chain, synonymic, antonymic). The status of biblical idioms and their translatability potential are ultimately determined by the character of their representation as precedent phenomena due to which biblical idioms are discriminated as universally-, nationally-, territory- and occupationally-precedent. Besides, the chapter provides a tentative definition of the bibleme: it indicates biblical expressions which have not as yet entered the language system, their use being limited to authors’ idiolects. The bibleme as a sign of the biblical intertext can be actualized semiotically and cognitively (verbalized concepts and symbols) and at the level of micro- and macrostylistics. The bibleme is viewed as a frame, i. e. an expression from the Bible which aims to evoke the corresponding scene in the addressee’s mind. Ways of biblemes translation are offered in concert with relevance theory according to which communication and transfer of information entail two interrelated processes: decoding of the meaning and inference of what is intended by the addresser. The first stage requires a translator to identify the source and find its equivalent in the target tradition of the Bible translation. The second stage implies focusing on the function of the bibleme in the intertext. Chapter 3 focuses on scholarly, literary and translated biblical intertexts of Ivan Franko, his interpretation of biblical images and archetypes. Pursuing this overview, the author of the monograph works out the typology of biblemes of Lord Byron’s mystery "Cain" and analysis of their reproduction in multiple Ukrainian translations. Chapter 4 provides insights into reproducing implicit intertexts of the Fall and fratricide as represented in William Shakespeare’s tragedy Hamlet and Oscar Wilde’s novel "The Picture of Dorian Gray". The implicit intertext is but a possibility provided by the open structure of the text intent which lies beyond the power of the author. Translators can either ignore this possibility, thus obliterating hidden senses, or explicate the intertext for the target reader. It is proved that the optimal strategy is to preserve the implication making it potentially open for identification.
2016
Дисертація присвячена дослідженню форм інтертекстуальності у французькій модерністській прозі. У роботі проаналізовано етапи становлення концепції інтертекстуальності в сучасному літературознавстві; визначено джерела і форми міжтекстового зв’язку у французькій літературі в діахронічному зрізі; уперше проведено інтертекстуальний аналіз творів А. Жіда як знакових і типологічно показових для французької прози раннього і зрілого модернізму і на його основі запропоновано типологію форм інтертекстуальності у французькій модерністській прозі. Типологію удосконалено за рахунок додавання такої форми, як нехудожні елементи, а також виокремлення підвидів окремих форм інтертекстуальності (коментовані /некоментовані референції, заголовки-ребуси, авторська жанрова дефініція тощо). Подальшого розвитку набула концепція традиційних сюжетів, мотивів й образів, зокрема їх інтерпретація і трансформація в філософському аспекті французького модернізму.Дисертація присвячена дослідженню форм інтертекстуаль...