Intertextuality in John Chrysostom's Homily «De hieromartyre Babyla» (in Ukrainian) [Прецедентні тексти античності у промові Іоанна Златоуста «De hieromartyre Babyla»] (original) (raw)

Ukrainian Version of the Theory of Intertextuality [Украинская версия теории интертекстуальности]

Дзык Р. А. Украинская версия теории интертекстуальности / Р. А. Дзык // Миргород. – Lausanne, Siedlce. – 2016. – № 2 (8). – С. 121–129., 2016

The article outlines the reception of the theory of intertextuality of Ukrainian literary science. Taking into consideration the common experience of the Soviet and the similarity of the first post-Soviet steps in the development of Western literary schools, the article comments upon the Russian interpretation of the theory of intertextuality. The formalist and comparative traditions that formed the ground for the perception of the given poststructuralist trend in Ukraine are particularly accentuated. The article defines also the main vectors of the functioning of the theory of intertextuality in contemporary Ukrainian science.

Двозначність інтертексту: текстуальність історії в романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття друга

Слово і Час, 2022

In the novel “I, Bogdan” ‘historical authenticity’ is achieved through intuitive, romantic penetration of the author/narrator into the ‘nation’s spirit’ — and through the citatory narrative on the verge of cento, which the narrator emphasizes time and again. The fictional, subjective image of the hetman is presented as the only true one. The author of the novel follows two historiographical traditions, within which the fiction is not just authentic but real and true — of course, if consistent with existing narratives. These are premodern and romantic traditions. Unsurprisingly, Zahrebelnyi is happy to use the texts created both in the premodern framework (fragments of “Cossack chronicles”) and in the framework of (pre)romanticism (“History of Ruthenians”; “Zaporozhian Antiquities” by Izmail Sreznevskyi). These texts are ‘created’ and not ‘falsified’, because for their authors the reconstruction of the possible was not falsification but only filling gaps. For the author of the novel “I, Bogdan”, as well as for the romantics, the criterion of truth is compliance with the national spirit. Researchers have repeatedly noted that the novel creates the combined voice of the ‘hero-author’: it is the voice of the people themselves, on whose behalf his representative can speak. Zahrebelnyi, when using historical sources, often turns to the palimpsest technique, rewriting or simply quoting without reference studies on Ukrainian history, especially by Mykola Kostomarov and Mykhailo Hrushevskyi, making certain ideological changes, and sometimes radically inverting the meaning of the quoted passages. Hidden intertext, therefore, may deny the explicit ideolog y of the text. It is obvious that the ‘encyclopedia of the model reader’ of the novel was much larger than the ‘encyclopedia’ of the empirical Soviet reader. So, in fact, the only possible ‘model reader’ was the author himself. This is a very modernist notion, and at the same time, the illusion of complete clarity on a superficial level moves Zahrebelnyi’s book closer to the poetics of postmodernism.

Славянский перевод слова Иоанна Златоуста De sancto hieromartyre Phoca. (The Slavonic Translation of John Chrysostom's Homily De sancto hieromartyre Phoca)

Byzantinoslavica, 59/1–2, 2011, 311–368.

The Slavonic version of St. John Chrysostom’s homily De sancto hieromartyre Phoca (BHG 1537, CPG 4364) emerged in the beginning of the 10th c. in Bulgaria and came to us in the longer redaction of the Zlatostruy (Chrysorrhoas) collection. The present study is devoted to a comparison of the witnesses, building a stemma codicum and identifying the characteristics of the Slavonic archetype. Attached, an edition of the Slavonic version (according to seven copies) and parallel Greek text are included. The paper is published in Russian, I attach here its draft version in Bulgarian, thus have in mind that some errors with the fonts after converting the file and some old data may be preserved in it. Славянская версия слова Иоанна Златоуста De sancto hieromartyre Phoca (BHG 1537, CPG 4364) возникла в нач. Х в. и дошла до нас в составе полной редакции сборника Златоструй. Настоящее исследование включает в себя текстологическое сопоставление свидетелях, создание stemma codicum и выявление характеристик славянского архетипа. Анализ сопровождается публикацией славянской версии по семи копий с параллельным греческим текстом.

Двозначність інтертексту: джерела й функції цитацій у романі Павла Загребельного «Я, Богдан (Сповідь у славі)». Стаття перша

Слово і Час, 2022

The paper is the first part of a study on the poetics of intertext in Pavlo Zahrebelnyi’s novel “I, Bohdan”. The work by Zahrebelnyi vividly illustrates the difference between the intention of the author and the intention of the text. The writer’s self-commentaries were inevitably ideologically engaged, while the intention of the text, that is, the textual strategy of the novel, can be reconstructed. Special attention should be paid to the textual points where the senses are generated and tensions or contradictions between different levels of the text emerge — especially those between direct utterance and intertextual subtext. Thus, the definition of the intention of the text is at the same time its deconstruction, in the Derridian sense of the word. The unambiguity of the ideological content of the novel is greatly complicated by the introduction of the direct and hidden quotations and allusions to the writers who lived and worked long after Khmelnytskyi’s time. These authors may be Ukrainian (Skovoroda, Shevchenko, Franko, Kotsiubynskyi, Tychyna, Sosiura), Russian (Pushkin, Akhmatova, Pasternak, Bakhtin), European and American (Mickiewicz, Faulkner, Churchill). The narrator of the novel is Bohdan Khmelnytskyi, a monument in the Kyiv square and at the same time a hetman who’s dying in 1657. The hero exists beyond time and at every point in time. Anachronistic quotations contribute to the creation of the image of the hetman as the embodiment of all the Ukrainian history and culture in the world context. The narrator sometimes enters into a dialogue with the authors of the original texts and may argue with them. Numerous (or even all) literary versions of Khmelnytskyi’s image, in the Polish and Ukrainian paradigms, the late populist and the socialist realist ones, are presented as dubious or simply false. The main objects of controversy are Sienkiewicz (as the author of the novel most hostile to the hetman) and Shevchenko (as the author most critical towards Khmelnytskyi in the Ukrainian tradition). Bohdan as the founder of the new Ukrainian nation is equal to Shevchenko as a historical figure and prophet; the narrator of the novel, although he disagrees with Shevchenko’s opinion, still cites it. The reader, in the end, must decide for himself whom he trusts more and for what reason. Since Shevchenko’s ruthless words are quoted in the first chapter of the novel, the rest should be read in this — extremely ambiguous — ideological perspective.

Recreation of Biblical Intertextuality of Poem in Prose “The Master” by Oscar Wilde in Ukrainian Translation

Lʹvìvsʹkij fìlologìčnij časopis, 2019

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка вул. Університетська 1, Львів, Україна У статті визначено шляхи відтворення у перекладі біблійної інтертекстуальності, реалізованої на фонетичному, лексичному, граматичному, а також структурному і композиційному рівнях. Автор використовує підходи до трактування біблійної інтертекстуальності випрацювані О. Дзерою. Біблійни інтертекст актуалізується в художніх текстах у синсемантичних біблемах, що акцентують формальні особливості біблійної поетики та в автосемантичних біблемах (зворотах і образах, що не мають конкретної прив'язки до тексту Біблії, та символах, що декодуються в біблійних та метабіблійних контекстах). Матеріалом дослідження обрано цикл «Поезії в прозі» О. Вайлда, зокрема мініатюру "The Master", що характеризується складними різнорівневими зв'язками зі Святим Письмом та український переклад мініатюри, здійснений Оляною Рутою. Автор статті коротко окреслює історію входження Вайлдового циклу «Поезії в прозі» в українську літературну полісистему, а також подає інформацію про перекладознавчі дослідження літературного спадку О. Вайлда. Для досягнення поставленої мети автор статті ідентифікує синсемантичні біблеми, автосемантичні біблеми-формули, біблеми-образи, біблеми-символи, визначає біблійний прототекст оригіналу, відшукує його відповідник в цільовій культурі, зіставляє семіотично-когнітивний статус біблем в мовіджерелі та в мові перекладу, а відтак аналізує ступінь їхньої пізнаваності для українського читача, відстежує як реконструюються біблеми у перекладі. Дослідження показало, що, перекладач досягає адекватності застосовуючи класичні прийоми звуження значення, описового перекладу, заміни інтертекстуального відповідника нейтральним, використання повного еквівалента, цитування. Та попри це, перекладачеві все ж не завжди вдається відтворити інтертекстуальні зв'язки. Надінтерпретація, буквальний переклад, нехтування часовими формами оригіналу певною мірою змінюють прагматичний потенціал перекладу в порівнянні з оригіналом, що може перешкодити читачеві осягнути оригінальний авторський задум, багаторівневу семантику його тексту. Подальшу перспективу дослідження автор вбачає у вивченні множинних (зокрема сучасних) перекладів Вайлдових творів. Особливо цікаво дослідити вторинні/опосередковані переклади щодо перекладацького плагіату. Ключові слова: інтертекстуальність, біблема, перекладознавчий аналіз, перекладацькі трансформації, еквівалентність, рецепція, цільова культура. Грабовецька О. С. Відтворення біблійної інтертекстуальності поезії в прозі "The Master" Оскара Вайлда в українському перекладі © Відтворення біблійної інтертекстуальності поезії в прозі "The Master" Оскара Вайлда в українському перекладі

Дидактическая тематика в текстах славянского Псевдо-Афанасия

Palaeobulgarica XLVI (2022), 391-124

В настоящей статье представлен анализ дидактической тематики в текстах Псевдо-Афанасия. Исследование начинается с обзора двух важных сочинений (Вопросоответов к князю Антиоху и Послания Амону), которые, по мнению авторов этой работы, являются ключевыми в формировании конкретных дидактических мотивов славянской Псевдо-Афанасианы. Основная часть статьи посвящена обсуждению таких тем, как спасение и неосуждение в пяти сочинениях, которые приписываются Афанасию – Слово о различении спасения, Слово о преступлении закона и три Слова о неосуждении. В конце статьи представлены славянские тексты данных сочинений.

Текстологічна атрибуція західноєвропейських джерел у проповідях Антонія Радивиловського

Атрибуція й експертиза книжкових пам’яток: з досвіду Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: кол. моногр. / відп. ред. Г.І. Ковальчук; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вер над ського, Ін-т книгознавства, 2023

Видання здійснено за кошти Цільової комплексної програми НАН України «Наукові основи функціонування та забезпечення умов розвитку науково-видавничого комплексу НАН України»