Релігійність фронтирного населення південноукраїнського регіону в останній чверті XVIII - на початку XIX ст. (original) (raw)
Львів: Український католицький університет, 2023
Анотація Монографія присвячена церковно-адміністративній одиниці Київської православної митрополії другої половини XVIII cт. – Пирятинській протопопії. Автор спробував подивитись на її мешканців як на локальну спільноту, об’єднану не лише за військово-політичним принципом (полково-сотенний устрій), а й за релігійним. У книзі розглянуто простір протопопії, вивчаються особливості її церковного адміністрування. The protopopiya united 65 parishes, most of which dated back to the 17th century. All of these churches were made of wood, so they needed to be repaired and rebuilt from time to time. This was usually carried out at the expense of parishioners and settlement owners, who took care of the salvation of their own souls in this way. The city of Pyriatyn, an administrative center of 200 (county division) in Lubny regiments, was chosen as the main city of the protopopiya, obviously not by chance. Ключові слова Пирятинська протопопія, Київське християнство, історична демографія, Гетьманщина, соціальна історія
Євреї Наддніпрянщини кінця XVIII – початку ХХ ст. в сучасній українській історіографії
2015
І. В. ДВОРКІН, канд. іст. наук, доц. НТУ «ХПІ» ЄВРЕЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ КІНЦЯ XVIII-ПОЧАТКУ ХХ СТ. В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ У статті проаналізована сучасна українська історіографія історії євреїв в українських землях, що перебували під владою Російської імперії наприкінці XVIII-на початку ХХ ст. Виділено основні напрями сучасних досліджень в українській юдаїці. Проаналізовано узагальнюючі роботи з історії українського єврейства; спеціальні розвідки, що досліджують історіографію історії євреїв, економічну історію, політику царизму в національному питанні, міграції, освіту та просвітництво, єврейське населення окремих регіонів та міст тощо. Ключові слова: сучасна українська історіографія, юдаїка, імперський період, Наддніпрянська Україна.
Вестник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки, 2015
Рассмотрена история применения теории фронтира на российскую историю. Отмечаются основные достижения в этом вопросе, достигнутые сибирскими исследователями. Предлагаются основные понятия и термины южнорусского фронтира, его специфика и особенности. Рассматриваются основные этапы формирования пограничной территории на южной границе Русского государства. Проводятся аналогии и различия фронтирных зон Сибири и Юга России. Рассмотрены влияние этого процесса на формирование территории Русского государства и основные этапы национального менталитета. (The history of the application of the frontier theory on Russian history is discussed. There have been major achievements made by Siberian researchers in this regard. It offers basic concepts and terms of the southern Russian frontier, its specificity and characteristics. The main stages of the frontier formation of the Russian state are analyzed. The differences of the frontier areas in Siberia and southern Russia as well as their analogies are drawn. The influence of this process on the formation of the Russian territories and national mentality is considered).
У дисертації розглянуто демографічний розвиток лютеранських колоністівПівденної України за період від кінця XVIII до початку ХХ ст. На прикладі окремих колоній із застосуванням репрезентативного масиву даних відтворено динаміку та рівні показників народжуваності, смертності та природного приросту колоністів, визначено коефіцієнти шлюбності, спеціальний коефіцієнт народжуваності та середню очікувану тривалість майбутнього життя. Демографічна поведінка лютеранських колоністів розглядається у зв’язку із прямим та опосередкованим впливом на неї церковної та світської влади. Автор приходить до висновку, що демографічна поведінка лютеранських колоністів мала низку особливостей і хронологічно змінювалась. Протягом досліджуваного періоду лютеранські колоністи не переживали значних демографічних катаклізмів, а їх природний приріст та середня тривалість життя були високими. Найбільш кризовим явищем періоду стала епідемія скарлатини 1841 р. Вказується на зростання тривалості життя лютеранських колоністів з другої половини ХІХ ст. / The demographic development of the Lutheran colonists of Southern Ukraine during the period end of XVIII – beginning XX cen. is investigated in the dissertation at first in the historiography. The dynamic and levels of births, deaths and natural changes rates, marriage rates, general rate fertility and life expectancy are calculated using the wide data array for numeral colonies as on example. The demographic behavior of Lutheran colonies is considered with the direct and indirect influence of the church and temporal power on it. Hypothesis based on the supposition that Lutheran colonists of Southern Ukraine had specific demographic behavior which chronologically changed from the end of XVIII till the beginning of XX cen. Note that Lutheran colonists of Southern Ukraine general lived in Kherson region and minority of them lived in Katerinoslav region. Secular and church authorities were introduced by mutual executive agencies during special periods of time and were closely related. The opportunities of authorities influence on the colonists’ demographic behavior were considered. Age and sex population structure analyze showed that Lutheran colonists mainly did not have an experienced of significant demographic crisis. It was remarked, that age and sex population structure changes were increased a part of working-age population (was growth from 1858 to 1885 years on 6,4 %). Measures which authorities used to stop the epidemics in the colonies were exposed. Pointed that despite reduction of mortality rates during XIX cen. there were detected some plumps of mortality rates (1841; 1848; 1850; 1855–1857; 1859 and 1862 years). Death growing in 1841 year was indicated in all analyzed colonies. Epidemic scope was highest in the colonies near Odessa and Mariupol during this period. Curves configuration of death rates and fertility rates evidences that Lutheran colonists in Southern Ukraine had japan-mexican type of demographic transition. It was characterized by two population explosions – during 1850-th and during 1903–1913 years. Evaluation of death rates dynamic detected that airborne diseases caused mortality outbreaks happened every year, death outbreaks caused by intestinal infections – less than once for three years and caused by parasitic diseases semiannually. Marriages rates reduction during XIX cen. was demonstrated. Lutheran colonist’s life expectancy growth during XIX cen. was proved. Lutheran colonist’s life expectancy was amount 21 years during 1830-th and 35 years during 1880-th. Were found that Lutheran colonist’s fertility rates (38,52 ‰) and natural increase (15–23 ‰) were high and mortality rates (19,88 ‰) were low. High level child mortality rate (160–166 ‰) was registered, but it was lower than total level of child mortality rate throughout Russian empire. Exogenous factors of mortality (92 % on the beg. of XX cen.) were dominated the endogenous. Author makes the conclusion that the Lutherans colonists did not feel the impact of the significant demographic cataclysms during the analyzed period and the levels of their natural changes rates and life expectancy were high. The scarlet fever epidemic in the 1841 is determined as the most crisis period. Life expectancy growth at the second half of the XIX cen. and the positive demographic effect (births rates grows) of the colonists reform 1871 year are indicated. Practical importance of the dissertation includes using of its results as the background for treatises and generalizing monographs in the fields of history of Southern Ukraine, history of Lutherans and German colonists of Russian empire. Dissertation results can be used as the secondary demographic data source.
Краніологія населення київського Подолу XVI–XVIII ст. (могильник по вул. Юрківська, 3)
У статті проаналізовано черепи людей, похованих у м. Києві в XVI–XVIII ст. Використовувались дві краніологічні методики: краніометрія та етнічна краніоскопія. Проведено порівняльний аналіз морфологічних комплексів цієї вибірки з мешканцями Східної Європи XIV–XX ст. Визначено, що за даними краніометрії простежується слабкий зв’язок чоловічої вибірки з такими групами, як Київський Михайлівський монастир, Вишгород, Чигирин. Своєю чергою, широколиця жіноча досліджувана серія, за даними краніометрії морфологічно подібна до черепів із м. Батурина. За етнічною краніоскопією простежується схожість досліджуваної групи до київської вибірки з цвинтаря по вул. Ярославська (Поділ), сумської групи, та певною мірою до латишів. Загалом виявлено неоднорідність досліджуваної серії.
FUNERAL AND WAKENING CEREMONIALISM OF RURAL POPULATION OF DVINA REGION AT THE END OF THE 20 CENTURY – IN THE EARLY 21 CENTURY U. АUSEICHYK In the article modern funeral ceremonies of Byelorussian rural population of Dvina region are examined on the basis of expeditionary ethnographic materials. We come to conclusion that modern funeral ceremonies of Byelorussian rural population of Dvina region preserved a lot of traditional peculiarities. At the same time under the influence of different factors the whole line of traditional elements disappeared, what caused the disappearance of several ceremonial actions, views and directions. In the first turn it concerns material items which are substituted by new ones, elements of spiritual culture are characterized as stable elements. After the modernization of lifestyle some new elements and ceremonial actions appeared in funeral ceremonies. The preservation of numerous local peculiarities is a typical feature of modern funeral ceremonies of Byelorussian rural population of Dvina region.
2018
The monograph examines cultural and historical processes on the territory of western regions of Volyn and Podillya in the first half of the 1st millennium BC. the main directions of migrations and ways of settling of the Slavic, Het-Dacian and Germanic populations were identified, as well as the contact zones that were formed in these areas as a result of the long-term communication of multi-ethnic tribes. The specifics of habitation, life, economy, funeral rituals, as well as the relations of these communities with the provincial-Roman world, were considered through the prism of the development of the material and spiritual culture of the Pshevorsky, Lipetsk, Zubrytsky, Velbarian and Chernyakhiv populations.
Краніологія кіммерійського населення Наддніпрянщини
Ще в середині ХХ ст. стала очевидною актуальність кіммерійської проблеми для розуміння історичних подій, які відбувалися в передскіфський і скіфський періоди на великій території Причорномор’я, що, зокрема, відзначив у дисертації на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук С. В. Махортих. У багатьох випадках це було пов’язано зі згадкою кіммерійців в писемних джерелах, і дослідники намагалися зіставити історичних кіммерійців з нечисленним у той час як археологічним, так і антропологічним матеріалом, котрого взагалі обмаль. Отже, дослідження кіммерійської проблеми є актуальним для розуміння закономірностей розвитку культури й історії Європи І тис. до н. е. Багато питань, порушених в історичній науці ще на початку ХХ ст., залишаються дискусійними і в наші дні. Тому кожен череп з поховання даної культури є важливим джерелом для дослідження. Мета статті — за даними краніометрії, методом канонічного багатовимірного аналізу, порівняти загальну кіммерійську групу та окремо вибірку чорногорівського й новочеркаського етапу з серіями скіфської культури. За даними краніології дано індивідуальну характеристику черепа з кургану 1, поховання 3, знайденого під час розкопок О.О. Мельника на території Північного гірничозбагачувального комбінату Кіровоградської обл. 2007 р. Виявлено, що поховання 3 з кургану 1 датується чорногорівським етапом і належить чоловікові 30–40 років. Череп характеризується мезокранною черепною коробкою, помірним висотно-поздовжнім та висотно-поперечним індексами, великою довжиною основи черепа, помірно широкою потилицею. За лінійними розмірами обличчя мезогнатне, дуже високе й широке. За верхньолицевим індексом обличчя вузьке, за загальним лицевим — вузьке. Назомалярний та зигомаксилярні кути помірні, що свідчить про середньо профільоване обличчя на верхньому й середньому рівнях. Орбіти низькі. Ніс вузький, різко випнутий щодо лінії профілю обличчя. За симотичним покажчиком перенісся дуже високе. Паралельно вивчалися дискретно-варіативні ознаки, які віддзеркалюють генетичні зв’язки в популяції. Завдяки використанню багатовимірного аналізу головних компонент, доведено, що досліджуваний череп за п’ятьма краніологічними ознаками найбільш подібний до чоловічого черепа з поховання (кург. 9, пох. 2) в Степовому Запорізької обл. Окремо створено дві серії кіммерійців чорногорівського етапу та збірну вибірку чорногорівського й новочеркаського етапів з залученням даного поховання. Після канонічного багатовимірного порівняльного аналізу загальна вибірка чорногорівського та новочеркаського етапів виявила подібність до черепів скіфської групи зі Степового Правобережжя Дніпра — Верхньої Тарасівки. В подальшому для об’єктивного дослідження потрібно накопичувати антропологічний матеріал і збільшувати вибірку, аби поглибити висновки на більш представницьких матеріалах.
Півчі Переяславських єпископів у XVIII столітті
Текст і образ, 2022
The proposed article is based on the corpus of historical sources of the 18th century and is devoted to the study of the singers of bishops of Pereyaslav. We found documentary evidence of the singers in 9 of the 14 bishops of Pereyaslav. According to the traditional order at the episcopal cathedrals of the Hetmanate, during the services, only the monks (kryloshany) sang. This tradition can be eloquently traced in the Pereyaslav Ascension Cathedral and other monasteries of the Pereyaslav eparchy during the 1720-1740s. The total number of singers in the cathedral monastery ranged from 5 to 9 people. At the head of the monks were two ustavnyky, who ruled the right and left choirs. And only in 1722, by a special decree, the Most Holy Governing Synod unified the rules, which primarily concerned the Ukrainian eparches. Since then, the order for the service of 10 singers has been established in the bishop's houses. Despite this, even before the decree was issued, vicar bishop Cyryl Szumlański was served by his own singers, led by the regent. The presence of the regent can be traced in the service of the next vicar bishop Joachim Strukov. Both the church monody and the polyphony sounded in the cathedral. We draw this conclusion from the available music books. Bishop Joakim Strukov in Pereyaslav owned the Heirmologia with musical notation, and in the time of Bishop Arseniy Berlo in the cathedral the musical-theoretical treatise of Mikołaj Dilecki "Musical Grammar" was rewritten. On the cover of this manuscript, it was stated that one day a solemn partesnyi concert was performed. In connection with the last musical manuscript, the bishop's intention to introduce and consolidate innovations in the field of music education can be traced, when the aim of the students was to master the art of partes singing at a qualitatively better level. In addition to the above, this thesis is confirmed by information from the life of the singer of one of the previous bishops, when the teaching of partes singing took place outside Pereyaslav. The bishops' singers were called "pivchi" in authentic terminology, which we see both in documents from the archives of the Most Holy Governing Synod in St. Petersburg and in local documents from Pereyaslav. Beginning with the act sources of 1760 and at least until 1782, the group of bishop's singers was called "vocal music". During the same period, there is another name for this vocal group, which was used for internal use-"pivcha", which probably meant primarily a separate room where the singers lived. The choir was financed, first of all, from the bishop's treasury. And the singers received additional income by collecting money from the parishioners in a "singing mug", a special container for donations. According to expenditure sources, the funds received went to sewing, repairs, as well as the purchase of clothing and footwear. Among the information found in the sources about the singers, the total number of which reaches 29 names, not counting the mentioned singers without names and monks, we find representatives of various social stratum-children of clergy, Cossacks, burghers, commoners. For many of them, singing in the cathedral choir was not only an
2019
Представлены итоги экспериментально-трасологического изучения журавлевского орудийного комплекса укрепленного поселения Марай 4 в Нижнем Приишимье. Выделены инструменты бронзоли-тейного дела, прядения, обработки шкур, дерева, изготовления посуды. Отмечено значительное пре-обладание скребков из обломков посуды. Планиграфический анализ позволил зафиксировать их приуро-ченность к сооружению 1, тогда как каменные предметы тяготели к постройке 2. Типы орудий и ос-новные производства, с которыми они связаны, полностью соответствуют традициям начального этапа раннего железного века и отражают комплексный характер экономики этого периода. Ключевые слова: Нижнее Приишимье, укрепленное поселение Марай 4, начальный этап эпохи железа, орудийный комплекс, трасологический анализ, функционально-планиграфический анализ.
Краніологія чоловіків із давньоруського міста Переяслав
Craniology of Male Population of Old Rus Town Pereiaslav Abstract. This article is dedicated to the publication and the comparative analysis of 11 – 12 centuries Pereiaslavl (modern name Pereiaslav) cranial series found during excavations by D. Samokvasov (1877), V. Shcherbakivskyi (1914), and a permanent archaeological expedition of the National Historical and Ethnographic Reserve «Pereyaslav» under the leadership of M. Tovkailo (2004 – 2007), D. Teteria (2008 – 2012), M. Rozdobudko (2014 – 2016), O. Priadko (2015 – 2019). The purpose of the article is to introduce a new material into scientific domain, provide a general description of Pereiaslav population of 11th – 12th cent. on the background of neighboring ethnic groups from Ukraine and Eastern Europe (synchronistic method), determine the distance between separate cranial series of 11th – 12th cent. with the help of multidimensional canonical and cluster analysis, and to find out the place of 11th – 12th cent. Pereiaslav male population in the system of craniological types of Eastern Europe. This paper attempts to apply two typological approaches to the researched group. The methodology of the research. The research is based on the principles of historicism and objectivity, general scientific (analysis and synthesis), historical (comparative-historical), anthropological and statistical methods were used. The skulls were measured according to the full craniometric program using the standard R. Martin method, according to which the numbering of signs was indicated. Computer software developed by B. Kozintsev and O. Kozintsev in 1991 has been used in the research. 14 craniometric traits defined by R. Martin have been involved into the study. Scientific novelty of the work is that for the first time, the general male Old Rus selection of Pereiaslav town including 59 skulls has been created. According to the craniometric trait average value, the male part of the series can be classified as dolichocranic Caucasoid variant with moderately broad face. It has been proved that after uniting two male craniological groups from Pereiaslav, its representatives, according to typological scheme by T. Alekseeva, belong to dolichocranic, middle size face craniological type. This is the same type where Siverians, Dregoviches, Smolensk Krivichs, and Radimichs belong to. Grounding on V. Diachenko typology, the male group can be classified to some extend as Neopontic craniological type. Conclusion. The comparison of the male researched group from 11th – 12th cent. with synchronic series from Old Rus territory with the help of multidimensional canonical and cluster analysis has shown its similarity to town series from Liubech, Halych and to less extend Chernihiv.
Lietuvos istorijos studijos
The ethnic and demographic situation on the borderland of the Grand Duchy of Lithuania and the Crimean Khanates is analysed on the basis of narratives (Michalon Lituanus, Marcin Broniowski, Marcin Bielski, Bartosz Paprocki) and documentary sources (publications “Lithuanian Metrics”, “Archive of South Western Russia”, documents of the Russian State Archive of Ancient Acts, Central State Historical Archive of Ukraine). The boundaries laid by the local prince of Kiev Simeon Olelkovich in the 15th century were significant for a later time as a precedent for ideas about the boundary between the Black Sea Tatars and Ukrainian Cossacks. The Zaporozhian Host at the early 18th century referred it as “Vytautas borders”. However, this “boundary” was conditional. The steppe space between the rivers Southern Bug and Dnieper was occupied by the Ukrainian Cossacks (later the Zaporozhians) in the summer, and by the “Perekop Tatars” in the winter. The seasonal migrations, set by the conditions of th...