«Трагедія винних жертв»? Пам'ять про геноцид ромів у повоєнній Україні. Частина 3 (original) (raw)
Related papers
«Трагедія винних жертв»? Пам'ять про геноцид ромів у повоєнній Україні. Частина 1
Україна Модерна, 2020
Чому попри те, що в Україні формується інклюзивна пам'ять про жертв нацистського режиму, геноцид ромів усе ще залишається на її узбіччі? Значною мірою це наслідки сприйняття та зображення ромів у радянській культурі, а також політики пам’яті про війну. У цій статті досліджується процес формування знань та уявлень про ромських жертв німецької окупації у повоєнному СРСР із наголосом на радянську Україну, розглядаючи різноманітні масиви матеріалів (що були джерелом масових уявлень радянської аудиторії про окупацію) та репрезентації ромів у них. У першій частині публікації розглядається «підводна частина айсбергу» – документи Надзвичайної державної комісії (НДК), яка ще під час війни збирала відомості про втрати серед цивільного населення, та аналізуються способи фіксації в них убивств ромів. Хоча документація НДК десятиліттями залишалася недоступною, вона обумовлювала тональність, рамки і кут зору для створення подальших масових продуктів про окупацію у цей період як загалом, так і щодо трагедії ромів зокрема, про які йтиметься в наступних частинах.
«Трагедія винних жертв»? Пам'ять про геноцид ромів у повоєнній Україні. Частина 2
Україна Модерна, 2020
У другій частині статті розглядається «надводна частина айсберга» радянської культури пам’яті про жертв геноциду ромів – тобто ті документальні відомості про окупаційний період, які радянська влада вважала за потрібне оприлюднювати в публічному просторі. Якими поставали ромські жертви як у регулярних документальних збірках про «звірства німецько-фашистських окупантів», так і в періодичних виданнях центрального, республіканського, обласного та навіть районного рівнів? Якою мірою відомості про ромську трагедію просочувалися до публічного простору з матеріалів кримінальних судових процесів над тими, кого радянські органи безпеки притягали до відповідальності? Чи позначилося конструювання владою міфу про «Велику Вітчизняну війну» на способах репрезентації ромських жертв? Які уявлення про причини переслідування нацистами ромів могли сформуватися у читачів спогадів колишніх радянських підпільників та партизан?
Картографування геноциду ромів України (1941–1944 рр.) та пам’яті про це
Місто: історія, культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій, 2021
Mapping the genocide of Roma in Ukraine (1941–44) and the memory of it. Over recent years, during a number of projects carried out by the Ukrainian Center for Holocaust Studies, evidence have been identified about more than 140 sites of muss murder of Roma in the German-occupied areas of Ukraine. In result, five maps were compiled which are presented in the article. The maps fill up the gaps in the cartography and historiography on the subject of Roma genocide, and allow us to illustrate and answer the following questions that are urgent in describing the bitter fate of the Roma population of Ukraine: (1) Location of Roma killing sites (which is important to apprehend the scope, regional features and statistical aspects of the Roma genocide in Ukrainian territory); (2) The distribution between nomadic and settled Roma victims, according to available sources (which is important given the conceptual discussions in historiography on the principles of the Nazi “Gypsy” policies; the predominance of the settled victims convincingly demonstrates that in perpetrators’ mindset the racial and ideological motivations prevailed over notions of “asociality” of individual Roma); (3) Distribution between German perpetrators and local accomplices in crimes against Roma (which is important in the context of the attitude of the local population towards the persecuted Roma, and the degree of initiative of local governments and auxiliary police in genocidal actions); (4) The institution that documented the crimes (which is important from the perspective of the agency and state policies on documenting crimes against Roma people – particularly, documentation completeness and representativeness – and thus shaping of public opinion about it); (5) Availability of memorials at the killing sites of Roma victims, or indication of Roma among the victims (which is important in the context of the formation of social memory of Roma genocide and the presence / absence of “cultural memory” tools to commemorate victims). Each map is accompanied by commentary of what method was used to compile it, as well as analysis of the scholarly meaning of the information presented. Be the maps used together or separately, they carry the potential for use in research, educational, or museum activities.
Zinevich, Natalija . On the peculiarities of the Roma genocide on Ukrainian territories during WWII. The article deals with the question of peculiarities of Roma (Gypsy) genocide on Ukrainian territories during WWII. It is mentioned that recently this issue has become more topical in Ukraine, whereas Western researchers have been working on the topic of Roma genocide for over thirty years and were already influenced by the political factor, which has to be taken – 242 – – 243 – SUMMARIES into account by Ukrainian researchers. The modern relevant historiography is also given. To unveil the peculiarities of the given phenomenon some aspects are given, namely: differences in anti-Roma policies within modern Ukrainian territories, which at that time were incorporated into several states; differences within separate occupied regions where it was implemented by other means; differences in anti-Roma policies concerning various Romani subethnic groups; differences between anti-Jewish policies (the Holocaust) and anti-Roma policies; and various approaches to «solving the Gypsy question» in different countries of occupied Europe and Nazi Germany itself. The following peculiarities of Roma genocide on Ukrainian territories are mentioned: high «effectiveness» of repressions in the first months of occupation; absence of ghettos and labour camps with the exception of southern and western regions, where they could be labelled as places of temporary concentration; extermination of evacuated Roma; various extermination practices often depending on the personal viewpoint of the heads of SS and military units and the subjugation of a given territory to military and civil administrations. The politics of genocide on the territory of Ukraine was performed in two forms: organised and spontaneous (by Wehrmacht units). It is also stated that the genocide against various sub-ethnic Romani groups was implemented in various forms and in different timespans. The reasons, events and consequences of the Roma genocide in USSR and other regions is still to be studied separately, using archival documents. It is important not only to compare the numbers of victims, but to describe the legal foundations, the mechanism and idelology of genocide, theory and practice of national politics of the Nazis on German lands and the occupied territories, their direct implementations.
Zaporizhzhia Historical Review, Vol. 1(53), 159-169., 2019
На основі неопублікованих архівних документів особового походження (фільтраційні справи та спогади репатріантів) досліджуються основні причини ув'язнення цивільних примусових працівників Південної України у концтаборах Третього рейху та їх повсякдення в умовах рабської праці. У підсумку автор дійшов висновків, що основними причинами втрати статусу «цивільний працівник» і як наслідок-ув'язнення остарбайтерів у кон-цтаборах стали: належність у минулому до комуністичної партії, наявність близьких родичів-радянських активістів; антинацистська політична ак-тивність (участь у підпільних групах, усна агітація тощо); невдалі спроби індивідуальних або колективних втеч; зухвала поведінка чи індивідуаль-на непокора моральному та фізичному приниженню (побиття майстрів, охоронців); системні крадіжки продуктових товарів, речей та ін. Спогади очевидців розкривають антилюдський режим утримання та експлуатації бранців у найбільш сумновідомих нацистських концтаборах, масові вбив-ства, смертність серед людей через виснаження, хвороби, а також містять історії успішного порятунку уцілілих. Ключові слова: остарбайтери, Південна Україна, рабська праця, Аушвіц, Бухенвальд, Гросс-Розен, Маутхаузен, Нойєнгамме, Равенсбрюк.
Суспільно-політичні та історичні аспекти розвитку сучасної єврейської громади України: європейський контекст, 2022
Стаття розглядає процеси трансформації у повоєнному СРСР групової ідентичності кримчаків – єврейської субетнічної групи на Кримському півострові, серед членів якої упродовж ХХ століття спостерігалися тенденції до дистанціювання від єврейської спадщини, формування окремої етногрупової свідомості та вироблення і засвоєння версії про тюркське історичне минуле (що у науковій літературі отримало назви "деюдаїзація"). З поміж кількох чинників, які уможливили ці процеси, автор приділяє особливу увагу колективній травмі Голокосту. Ця травма, а також неможливість її подолати у радянських умовах розглядається як важливий черговий стимул, який спонукав більшість членів спільноти переформулювати групові уявлення про себе та дедалі більше заперечувати єврейські джерела походження. У той час як дії освічених членів спільноти, які сформулювали тюрксько-хозарську версію, вже вивчено науковцями, мета автора – проаналізувати доступні колекції усноісторичних джерел та спогадів пересічних членів спільноти, та з'ясувати, як останні цю версію засвоювали, та яким чином ті стратегії виживання, що вони практикували під час Голокосту, впливали на поширення нового типу самоусвідомлення. У пошуку відповідей автор використовує усноісторичні свідчення та матеріали польових досліджень, а також опубліковані спогади членів громади, та робить спробу прослідкувати трансформацію ідентичності групи у зв'язку із зміною поколінь. Автор доходить висновку, що Голокост як подія, що не була осмислена належним чином у післявоєнному радянському культурному просторі, поряд з іншими бурхливими явищами та тенденціями століття перетворився для тих кримчаків, яким пощастило вижити, на міцний поштовх для заперечення "єврейських" складових в уявленнях про власну групу та прискорив асиміляцію групи у домінуючому на півострові радянсько-російському оточенні.
Руанда. "Kwibuka-20": память о геноциде, споры, дискуссии. Ч. 1
В статье представлен краткий отчет автора о приуроченных к 20-й годовщине геноцида тутси 1994 г. мероприятиях, состоявшихся в столице Руанды Кигали в апреле 2014 г., свидетелем и участником которых ему удалось стать. В частности, описаны впечатления от участия в Международном форуме «После геноцида: изучая наследие, принимая ответственность», творческих вечерах и презентациях, посвященных отражению памяти о геноциде в литературных произведениях и театральном искусстве, общенациональной церемонии открытия недели траура на стадионе «Амахоро» в Кигали и молодежной акции «Прогулка памяти». Описание мероприятий представлено в контексте внезапного осложнения франко-руандийских отношений, последовавшего за публикацией интервью с президентом Руанды Полем Кагаме в журнале Jeune Afrique, где он в очередной раз напомнил о неблаговидной роли Франции и Бельгии в руандийском кризисе 1994 г. Заочная полемика между правительствами Руанды и Франции по поводу ответственности последней за осуществление геноцида явилась фоном определившим содержание и повлиявшем на ключевую повестку дискуссий, выступлений и споров, которыми по традиции сопровождалось проведение национальной недели траура. *** The article contains the author’s brief report on the events have been held in Kigali, Rwanda on April 2014, coincided with 20th anniversary of 1994 Genocide against the Tutsi, those ones where he presented and participated. Particularly, there are been presented impressions on the International Forum “After Genocide: Examining legacy, taking responsibility”; evenings and presentations devoted to reflections on the memory on genocide in literature and theatre; national ceremony of the genocide commemoration in the “Amahoro” stadium in Kigali; and the Rwandan youth initiative “Walk to Remember”. The events are presented here in the context of sudden diplomatic aggravation between France and Rwanda followed the interview with Rwandan president Paul Kagame published in the “Jeune Afrique” edition the day before the commemoration date, where he stressed once again the ill role of France and Belgium in the Rwandan crisis of 1994. The disputes between Rwandan and French governments on the responsibility of the latter for the genocide’s realization became the background of discussions, speeches and debates of commemoration week, having been defined it’s matter and influenced it’s agenda.
Нацистський геноцид українського єврейства в музейній ретроспективі
Військово-історичний меридіан, 2022
На основі аналізу матеріалів музейної колекції, які присвячені геноциду українського єврейства, спеціалізованої літератури та архівних джерел розглянуто особливості перебігу й розгортання Голокосту на теренах України. Проаналізовано експозитарний та джерелознавчий потенціал музейної фондозбірні. Акцентовано увагу на унікальних експозитах, окремих персональних комплексах, родинних історіях жертв, урятованих, рятівників та свідків.
Руанда. «Kwibuka-20»: память о геноциде, споры, дискуссии. Ч. 2
2015
В статье представлен краткий отчет автора о приуроченных к 20-й годовщине геноцида тутси 1994 г. мероприятиях, состоявшихся в столице Руанды Кигали в апреле 2014 г., свидетелем и участником которых ему удалось стать. В частности, описаны впечатления от участия в Международном форуме «После геноцида: изучая наследие, принимая ответственность», творческих вечерах и презентациях, посвященных отражению памяти о геноциде в литературных произведениях и театральном искусстве, общенациональной церемонии открытия недели траура на стадионе «Амахоро» в Кигали и молодежной акции «Прогулка памяти». Описание мероприятий представлено в контексте внезапного осложнения франко-руандийских отношений, последовавшего за публикацией интервью с президентом Руанды Полем Кагаме в журнале Jeune Afrique, где он в очередной раз напомнил о неблаговидной роли Франции и Бельгии в руандийском кризисе 1994 г. Заочная полемика между правительствами Руанды и Франции по поводу ответственности последней за осуществление геноцида явилась фоном определившим содержание и повлиявшем на ключевую повестку дискуссий, выступлений и споров, которыми по традиции сопровождалось проведение национальной недели траура. *** The article contains the author’s brief report on the events have been held in Kigali, Rwanda on April 2014, coincided with 20th anniversary of 1994 Genocide against the Tutsi, those ones where he presented and participated. Particularly, there are been presented impressions on the International Forum “After Genocide: Examining legacy, taking responsibility”; evenings and presentations devoted to reflections on the memory on genocide in literature and theatre; national ceremony of the genocide commemoration in the “Amahoro” stadium in Kigali; and the Rwandan youth initiative “Walk to Remember”. The events are presented here in the context of sudden diplomatic aggravation between France and Rwanda followed the interview with Rwandan president Paul Kagame published in the “Jeune Afrique” edition the day before the commemoration date, where he stressed once again the ill role of France and Belgium in the Rwandan crisis of 1994. The disputes between Rwandan and French governments on the responsibility of the latter for the genocide’s realization became the background of discussions, speeches and debates of commemoration week, having been defined it’s matter and influenced it’s agenda.