ВІД САБОТАЖУ ДО ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ: ОПІР ОСТАРБАЙТЕРІВ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ НА ТЕРИТОРІЇ ТРЕТЬОГО РАЙХУ В 1942–1945 рр. (original) (raw)
Related papers
Zaporizhzhia Historical Review, Vol. 1(53), 159-169., 2019
На основі неопублікованих архівних документів особового походження (фільтраційні справи та спогади репатріантів) досліджуються основні причини ув'язнення цивільних примусових працівників Південної України у концтаборах Третього рейху та їх повсякдення в умовах рабської праці. У підсумку автор дійшов висновків, що основними причинами втрати статусу «цивільний працівник» і як наслідок-ув'язнення остарбайтерів у кон-цтаборах стали: належність у минулому до комуністичної партії, наявність близьких родичів-радянських активістів; антинацистська політична ак-тивність (участь у підпільних групах, усна агітація тощо); невдалі спроби індивідуальних або колективних втеч; зухвала поведінка чи індивідуаль-на непокора моральному та фізичному приниженню (побиття майстрів, охоронців); системні крадіжки продуктових товарів, речей та ін. Спогади очевидців розкривають антилюдський режим утримання та експлуатації бранців у найбільш сумновідомих нацистських концтаборах, масові вбив-ства, смертність серед людей через виснаження, хвороби, а також містять історії успішного порятунку уцілілих. Ключові слова: остарбайтери, Південна Україна, рабська праця, Аушвіц, Бухенвальд, Гросс-Розен, Маутхаузен, Нойєнгамме, Равенсбрюк.
УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ В БОРОТЬБІ ЗА ВИЗНАННЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР
ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, 2019
В даній статті йде мова про діяльність представників української політичної інтелігенції в боротьбі за визнання голодомору 1932-1933 рр. злочином проти людства та геноцидом українського народу. Проаналізовано громадську діяльність голови Конгресу української інтелігенції Івана Драча направлену на розробку даної проблематики та винесення її на всеукраїнський розгляд. Відображено політичну діяльність третього президента незалежної України В. Ющенка, який консолідував українське суспільство навколо проблематики визнання голодомору.
ПИТАННЯ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОУН НА ЗАПОРІЖЖІ (1940–1943 РР.)
Воєнно-історичний вісник
У статті проаналізовано проблему підготовки членів Організації українських націоналістів, які діяли на території Запорізької області, до загальноукраїнського повстання. Висвітлено діяльність націоналіс- тичних організацій, зокрема й у військових частинах Червоної армії. З’ясовано, що серед пріоритетів націоналістичного підпілля на території Запорізької області були збір й накопичення зброї, а також створення в перспективі партизанських загонів. Хронологічно рамки дослідження прив’язані до появи перших осередків ОУН у регіоні (нижня межа) та до піку в діяльності організованого націоналістичного підпілля в області (верхня межа). Ключові слова: Запорізька область, Мелітополь, НКВС, НКДБ, Організація українських націоналістів.
2021
У статті розглядається питання польсько-української війни в контексті впливу на її хід миротворчих місій Антанти. Проаналізовано діяльність першої неофіційної місії під керівництвом французького поручника Анрі Віллема. Вивчено роль перших офіційних військово-дипломатичних місій країн Антанти у справі врегулювання польсько-українського військового конфлікту. Означено позицію урядів ЗУНР та Польщі у справі оцінки визначен- ня статусу Східної Галичини іноземними делегатами. Озвучено рекомендації антантівських делегацій щодо унор- мування польсько-українського військового протиборства. Зокрема, детально проаналізовано діяльність першої офіційної місії на теренах Галичини під проводом англійського полковника Гаррі Вейда. Досліджено, що дана місія прибула до Галичини для з’ясування ситуації у краї, а також у справі встановлення польсько-українського перемир’я під егідою Антанти шляхом установлення демаркаційної лінії між ворогуючими сторонами. Охарак- теризовано вплив політики Франції, Ве...
ВІСНИК Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки», Вип. 26, 2018
У листопаді 1944 р. на Закарпатті відбувся Перший з’їзд народних комітетів, який проголосив Маніфест возз’єднання із Українською РСР, що започаткувало процес входження краю до складу країни Рад. І хоча ратифікація радянсько-чехословацького договору щодо Закарпатської України та утворення Закарпатської області УРСР відбувалися пізніше (упродовж періоду від червня 1945 до січня 1946 рр.), радянізація символічного простору краю розпочалася задовго до цих подій – ще в кінці 1944 р. Одними з перших кроків Народної Ради Закарпатської України були постанови про державну символіку; зміну назв населених пунктів, вулиць і площ; увічнення пам’яті загиблих радянських воїнів шляхом встановлення відповідних пам’ятників та меморіалів тощо. Уже в грудні 1944 р. низка міських комітетів затвердила списки нових адресних урбанонімів, аналізу яких, власне, і присвячене це дослідження. Ключові слова: Закарпатська Україна, Маніфест про возз’єднання, радянізація, політика перейменувань, вуличні топоніми, практики увічнення, витіснення з пам’яті.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НАСТРОЇ ОФІЦЕРІВ-АРТИЛЕРИСТІВ НА ТЛІ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД 1917–1918 рр., 2021
У статті висвітлені особливості суспільно-політичних настроїв офіцерів-артилеристів українського війська на тлі революційних подій в Україні в період 1917–1918 рр. Особливу увагу присвячено процесу тран- сформації свідомості офіцерів та конструювання образу влади на тлі ре- волюційних, воєнно-політичних та соціально-економічних подій в Україні під час зазначеного періоду. Наведено ключові аспекти взаємовідносин та причини конфронтації між владою та офіцерським корпусом. Ключові слова. Українська революція 1917–1921 рр., офіцерський кор- пус, Центральна Рада, суспільно-політичні настрої, артилерія.
ТРЕТЯ ХВИЛЯ МІЖВОЄННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ ДО БОЛГАРІЇ
Drinovsky sbornik, 2015
Власенко В. М. Третя хвиля міжвоєнної української еміграції до Болгарії. У роботі йдеться про формування української політичної еміграції в Болгарії у міжвоєнний період, а саме третю, найбільш масову хвилю еміграції у листопаді 1920-1922 рр. Крізь призму документів і матеріалів українських, російських і болгарських архівів та емігрантської преси показані перипетії виходу українців на еміграцію, прибуття та розміщення їх у Болгарії, ставлення місцевої влади до емігрантів та діяльність міжнародних, державних та громадських інституцій з надання допомоги біженцям. Ключові слова: Болгарія; російська еміграція; українська еміграція; хвиля еміграції. Власенко В. Н. Третья волна межвоенной украинской эмиграции в Болгарию. В работе речь идет о формировании украинской политической эмиграции в Болгарии в межвоенный период. Рассказывается о третьей волне эмиграции в ноябре 1920-1922 гг. Сквозь призму документов и материалов украинских, российских, болгарских архивов и эмигрантской прессы показаны перипетии эмиграции украинцев, прибытие и размещение их в Болгарии, отношение местной власти к эмигрантам и деятельность международных, государственных и общественных институтов по оказанию помощи беженцам. Ключевые слова: Болгария; русская эмиграция; украинская эмиграция; волна эмиграции. Vlasenko V. M. The Third wave of the interwar Ukrainian emigration to Bulgaria. The article describes the formation process of the Ukrainian emigration to Bulgaria during the interwar period. All facts are based on previously unknown documents stored in the central state archives of Ukraine, Russia and Bulgaria. The article provides a thorough introduction to the third wave of the emigration taken place in November 1920-1922. The materials, used in the article, originate from Ukrainian, Russian, Bulgarian emigre press archives, and depict the vicissitudes of Ukrainian emigration, its arrival and living conditions in Bulgaria, as well as the attitude of local authorities to emigrants and steps taken by international, governmental and public institutions in order to assist refugees.
ВЧЕНІ ЗАПИСКИ ТАВРІЙСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО. Серія: Історичні науки, 2020
Доступність першоджерел є одним із найважливіших питань під час планування будь-якого історичного дослідження. А оскільки події Другої світової війни й донині є однією з найактуальніших тем історії XX ст., проблема доступу до маловідомих джерел в контексті її вивчення є ще актуальнішою. Адже наявна історіографія з проблематики є досить значною та кожному новому досліднику дедалі важче представити науковій спільноті оригінальний результат свого пошуку. У цьому контексті непересічний інтерес становлять документи, які зберігаються в українських центральних архівах. Адже до них зверталися значно рідше, ніж, скажімо, до документів із проблематики, які перебувають на зберіганні в архівах Російської Федерації. Активізація ж цифровізації всіх процесів архівної галузі, яка вже кілька років поспіль є першим пріоритетом роботи Державної архівної служби України, поступово відкриває перед дослідниками нові можливості роботи з архівними документами. У статті представлено короткий огляд оцифрованих першоджерел і довідкового апарату з історії Другої світової війни на вебсайтах центральних архівів України. Зокрема, до огляду увійшли онлайн- виставки й проєкти Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України; Центрального державного кінофотофоно архіву України імені Г.С. Пшеничного; Центрального державного архіву громадських об’єднань України; Центрального державного архіву зарубіжної україніки; Центрального державного науково-технічного архіву України; Центрального державного архіву-музею літератури й мистецтва України. Авторка доходить висновку, що на офіційних вебсайтах вітчизняних архівів представлено низку тематичних виставок з історії Другої світової війни, а також довідкові апарати тематичних фондів. Однак такі виставки зазвичай містять відносно невелику кількість матеріалів. У поодиноких випадках якість представлених копій першоджерел є недостатньою для повноцінного ознайомлення з їх змістом. Суттєвим недоліком слід вважати відсутність перекладу навігації офіційних вебсайтів центральних архівів іншими мовами, зокрема англійською та російською. Адже це суттєво звужує аудиторію користувачів, є значною перешкодою для роботи з матеріалами архівів для зарубіжних дослідників. Водночас є велика ймовірність того, що в найближчому майбутньому кількість доступних онлайн документів з історії Другої світової війни суттєво зросте, адже диджиталізація архівних колекцій і надання до них віддаленого доступу є загальносвітовим трендом.
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА 2014—2022 рр. КРІЗЬ ДОСВІД ЇЇ БЕЗПОСЕРЕДНІХ УЧАСНИКІВ — ВОЇНІВ З ОДЕЩИНИ
Народознавчі зошити, 2023
Південь України став бажаним шматком для росії. За зразком окупації Донецької та Луганської областей влада кремля прагнула зробити з Одеси та області так звану «ОНР». З 2014 р. російські загарбники активно поширювали міф про Одесу як відмінний від України регіон. Ці сепаратистські настрої підхопила частина проросійськи налаштованих людей в країні. Вони стали інструментом застосування загарбницьких планів кремля. Проте українці Одещини чітко дали зрозуміти: «Одеса — це Україна». Російська влада неодноразова прагнула використати тезу про полінаціональність регіону з метою підживлення сепаратистських настроїв. Дійсно, Одеса, не без допомоги колишньої російської імперії та радянського союзу стала багатонаціональною. Та найцікавіше, що представники різних національностей: які мають громадянство України і які не мають, стали на захист суверенності України у боротьбі з росією. З початком широкомасштабної війни росії проти України російські окупанти знов почали використовувати тезу про багатонаціональність Одещини для виправдання своїх експансіоністських намірів. Це і визначає актуальність нашої теми. Мета статті — висвітлити історії воїнів з Одещини, представників різних національностей. Об’єктом дослідження є українські воїни, які брали участь в російсько-українській війні з Одещини, а предметом — уявлення про їхню роль у формуванні національної ідентичності регіону. Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід, який суттєво розширює межі дослідницьких перспектив. Ключову роль у вивченні цього питання є усна історія як джерело і метод. Територія дослідження охоплює Одеську область. Хронологічні межі дослідження: 2014—2015 рр. (перші роки російсько-української війни). Джерельною базою роботи стали опубліковані та неопубліковані усноісторичні джерела, матеріали польових досліджень.