Запорозьке козацтво часів П. Калнишевського у «Синодику» Благовіщенського Золотоніського жіночого монастиря (original) (raw)

Запорозьке козацтво часів П. Калнишевського у «Синодику» Благовіщенського Золотоніського жіночого монастиря

2016, Часопис української історії

У статті досліджується питання зв'язків українського запорозького козацтва із Благовіщенським Золотоніським монастирем. На сьогодні збереглося майже невідоме історичне джерело, котре було тут створене-«Синодик». Цей документ детально не вивчений, а тому перед науковцями стоїть завдання його публікації та аналізу. Його важливість підкреслюється ще й тією обставиною, що він з'явився через два роки після ліквідації Запорозької Січі і запо-розького козацтва як особливого прошарку населення. Він записаний майже повністю одним по-черком; є лише невеликі правки і доповнення, зроблені іншою особою. Історія самого монастиря починається від 1720-х рр. Він був досить значним господарством і мав стабільні зв'язки з українським козацтвом. Це підтверджується не лише «Синодиком», але й іншими документами. Козаки часто виступали в ролі благодійників монастиря, дарували йому необхідні для богослужіння речі, виступали в якості будівельників церковних споруд. У «Синодику» містяться записи про родоводи гетьмана Б. Хмельницького, старшину Геть-манщини та запорозького козацтва. Щодо останнього, то згадуються як померлі козаки, так і живі. З останніх виділяється 94 прізвища. В інших випадках-лише імена. Згадується тут також козак Петро Калниш. Однак, вважати його кошовим отаманом Петром Калнишевським підстав на сьогодні немає. Ключові слова: «Синодик», козацтво, Запорозька Січ, кошовий отаман, рід, монастир, церква.