Трансформація міського публічного простору Ізмаїльської області УРСР у повоєнний період (1944-1954 рр.) (original) (raw)

2019, Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: збірник наукових праць. Серія: Історичні науки

Досліджено зміни, які відбулися в публічному просторі міст Ізмаїльської області УРСР в умовах радянізації та відбудови в повоєнний період. Окрема увага приділена планам радянської влади щодо перебудови міст області, зокрема створенню адміністративних центрів та центральних площ як місць проведення парадів, мітингів і демонстрацій. Розглянуто практику облаштування нових типів публічних місць, спеціально сконструйованих з метою нав'язування радянської ідеології, а також розміщення в міському просторі радянських державних символів, газетних вітрин, гучномовців, плакатів тощо. Висвітлено політику радянської влади щодо перекодування символічного простору міст Ізмаїльської області як складової політики творення нової колективної ідентичності: закриття або руйнування культових споруд, перейменування вулиць і встановлення нових пам'ятників. Визначено, що переструктурування міського символічного простору мало на меті зафіксувати в масовій свідомості важливі та значущі для радянської держави події. Ключові слова: публічний простір, радянізація, Ізмаїльська область, символічний простір, повоєнний період. Постановка проблеми. Ізмаїльська область була відновлена у складі УРСР наприкінці серпня 1944 р. В умовах радянських перетворень міський публічний простір зазнав значних змін: стало іншим ідеологічне навантаження, почалося його пристосування до потреб влади, виникли нові публічні місця. Радянська влада намагалася виключити можливість вияву публічної політичної активності, репрезентації громадян у міському просторі, який став важливим засобом її легітимації та нав'язування комуністичної ідеології. Трансформація публічного простору в Ізмаїльській області мала свої особливості, зумовлені її прикордонним розташуванням та попереднім розвитком території області у складі Королівства Румунія. Актуальність дослідження посилюється й тим, що в умовах розвитку незалежної української держави важливе значення мають процеси трансформації радянського публічного простору, зокрема його декомунізація та деідеологізація. Стан дослідження проблеми. Першою термін «публічний простір» почала активно використовувати американський філософ та політолог-теоретик Х. Арендт, яка тлумачила його як середовище, що є умовою для громадського та людського розвитку. Авторка виділила три феномени публічності: створення спільної реальності світу активними індивідами, відкритість публічного простору, визначення спільних правил взаємодії та позиції в ньому 1. Американський науковець З. Ніл виділяє три підходи до розуміння та вивчення публічних просторів: економіко-правовий, соціально-просторовий та політичний, кожний із яких концентрується на конкретних проблемах функціонування певного місця публічного простору 2. Значна увага західними науковцями була приділена  Ільїн О.-аспірант кафедри української і всесвітньої історії та культури, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна; e-mail: IlyinOleksij@gmail.com 1 Котуков О. (2015). Теоретичні засади формування публічного та публічно-політичного просторів.