Сучасна державна-церковна взаємодія в Україні: переосмислення конституційних засад (original) (raw)
Related papers
Термінологічні аспекти конституційно-правового регулювання державно-церковних відносин в Україні
Часопис Київського університету права, 2020
Майже 24 роки пройшло з часу прийняття Конституції України, однак досі в законодавстві України залишається невизначеним поняття “церква”. Одночасне використання термінів “церква” і “релігійні організації” в одних положеннях Конституції України і використання лише терміну “церква” в інших створює підґрунтя для неоднозначного тлумачення конституційного принципу відокремлення церкви і релігійних організацій від держави, а школи від церкви. Така правова невизначеність на практиці призводить до порушення прав віруючих під час застосування конституційних положень, зокрема в процесі реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи. У статті автор наводить аргументи, обґрунтовуючи необхідність корекції понятіно-термінологічного апарату, який використовується у ч. 3 статті 35 Конституції України, з метою запровадження уніфікованого підходу загалом у законодавстві України.
Релігія в Україні: траєкторія інституційних змін
2017
Монографія присвячена аналізу змін в способах взаємодії релігії та суспільства, які сталися в Україні з часів отримання нею незалежності, зокрема проблемі функціо- нування релігії як соціального інституту. Відмова від жорсткого секуляристського курсу держави радянських часів, забезпечення реальної свободи совісті, призвело до очевидного відродження церковно-релігійного життя, повернення релігії до пу- блічної сфери, до сфери образно-символічної репрезентації суспільства, включення релігії в життя великих мас населення на рівні ритуальної діяльності. Проте зали- шається під питанням соціологічне наповнення такого релігійного відродження, його значущість з точки зору формування стратегій та тактик життя віруючих, їх повсякденної поведінки та світосприйняття. Для відповіді на таке питання в моно- графії розглядаються основні соціальні функції релігії, ті зміни, які мають місце у виконанні релігією цих функцій в сучасних суспільствах загалом, та в Україні зокре- ма. З використанням даних масових репрезентативних опитувань населення Украї- ни робиться спроба оцінити, які соціальні функції релігія продовжує виконувати, а виконання яких перебрали від неї інші соціальні інститути. The book is devoted to the analysis of changes in the way the interaction of religion and society that have occurred in Ukraine during its independence, including the issue of the functioning of religion as a social institution. Denial of the hard secularist policy of Soviet times, providing real freedom of conscience led to the apparent revival of the Church’s life, the return of religion to the public sphere, the sphere of symbolic representation of society, including religios ritual activity in the lives of large numbers of people. However, it remains questionable sociological content of this religious revival, its importance in terms of the formation of life’s strategies and tactics of believers, their everyday behavior and outlook. To answer this question in the book discusses the main social function of religion, the changes that occur in the performance of the functions of religion in modern societies in general and in Ukraine in particular. Using a big amount of data from representative surveys of the population of Ukraine tries to assess what social functions of religion continues to perform, and the implementation of which is taken away by other social institutions.
Общество: политика, экономика, право, 2017
Проблема определения характера государственноцерковных отношений в настоящее время обусловливается коренными преобразованиями в современном российском обществе, которые затронули как государство, так и Русскую православную церковь. В статье представлена попытка рассмотреть взаимодействие РПЦ и Российского государства через призму теории нового институционального подхода. Рассмотрены наиболее важные идеи неоинституционализма в рамках политической науки, и прежде всего с точки зрения возможности анализа деятельности на современном этапе таких социально-политических институтов, как государство и церковь. Особое внимание уделяется формальным (законы, документы, нормативно-правовые акты) и неформальным (преференции) нормам взаимодействия РПЦ и государственных институтов. Приведены примеры данного взаимодействия в условиях современного российского общества, учтен специфический характер РПЦ, которая одновременно является институтом религии и общества. Сделан вывод о тенденции к деформализации установленных государством правил взаимодействия РПЦ и публичной власти. Ключевые слова: неоинституционализм, государственно-церковные отношения, формальные и неформальные институты (правила) взаимодействия.
Государственно-церковные отношения в России в период Думской монархии: правовой цугцванг
2019
Özet: Bu makale, 1906Bu makale, -1917 yılları arası dönemde Rusya'da dini ve siyasi otoritelerin devlet ve kilise arasındaki anlaşmazlıkları çözme girişimleri hakkındadır. Yazar, bu ilişkilere dair kilise ve hükümet tarafından hazırlanan reform tasarılarının özelliklerini ve 1906 tarihli Temel Rusya İmparatorluğu Kanunları'nın (kilise yönetimi ve yasaları özel düzeni hakkındaki) 65. maddesinin hayata geçirilmesiyle alakalı olarak ortaya çıkan hukuki çatışmaları incelemektedir. Makalede ayrıca Duma Monarşisi döneminde Ortodoks Kilisesi'nin durumunu güçleştiren ve devlet-kilise ilişkilerine dair reformlarda başarısızlığa yol açan unsurlar da ele alınmaktadır. Makalede esas itibarıyla dini ve siyasi erklerin anlaşmazlıkları çözmek için ortaya koydukları prensip ve yaklaşımlardaki çatışmaların kapsamlı analizi yapılmaktadır. İncelenen dönem "Zugzwang Hukuku" olarak adlandırılan olgunun ortaya çıkışına neden oldu. Bu dönemde ortaya konulan hukuki düzenleme önerileri, Monarşi devletinde krizi daha da derinleştirdi. Predsobornıy (Ön Konsül) olarak adlandırılan kurumda Rusya Ortodoks Kilisesi'nin devlet ile ilişkileri hakkında nizamname tasarısı hazırlandı. Hazırlanan nizamnamede geleneksel milli devlet hukuku ve Ortodoks Kilisesi'nin kanuni normları esas alındı. Fakat Ön Konsil'in faaliyetleri ertelendi. Konsil tarafından hazırlanan ve Temel Kanunlarda değişiklik öngören tasarı ise uygulamaya konulmadan rafa kaldırıldı. P.A. Stolıpin hükümeti bunun yerine düzenleme için başka bir yol önerdi. Buna göre devlet-kilise ilişkileriyle sıkı sıkıya bağlı olan dini yasalarda reforma gidilmesi gerekiyordu. Bu öneri, Kutsal Sinod'un görüşü alınmadan ortaya konulmuştu. İçişleri Bakanlığı tarafından hazırlanan söz konusu proje, Kilise efradına göre Temel Kanunlar çerçevesinde Ortodoks Kilisesi halklarını çiğnemekteydi. Stolıpin'in reform çalışması çıkmaza girdi. Devlet ve kilise ilişkileri Temel Kanunların 65. Maddesine göre gerçekleştirilmeye devam edildi. Fakat bu maddenin işleyiş düzeni belirsiz kaldı. Bu sebeple hem din hem de kilise yasaları, Devlet Duması'nda tartışma konusu oldu. Devlet-kilise ilişkilerindeki anlaşmazlıklara dair tartışmalar halka da sirayet etti. Bu durum, devlet ile kilise arasındaki uçurumu kapama çabasına Şubat 1917'de olumsuz şekilde yansıdı. Makale, Ortodoks Kilisesi'nin hukuki statüsü, Rusya'daki iç siyasi gelişmelerin özellikleri ve ülkenin yaşadığı sarsıntının önkoşulları hakkında önemli bilgiler sunmaktadır.
Національні інтереси України, 2024
У статті розглядається історія християнської теології та комунікації християнських церков України у контексті розвитку державного управління і викликів процесів глобалізації. Виявляються механізми державного й публічного управління, елементи їх типологічної подібності та відмінності. Наголошується на значущості міждисциплінарного підходу державного управління та християнської теології для розуміння динаміки розвитку сучасного суспільства, дисциплінарної специфіки і втілення соціальної доктрини християнствав теоретико-методологічних підходах сучасної науки. Висвітлено основні аспекти становлення діалогу церкви, держави та громадянського суспільства – від інструментального застосування механізмів публічного управління до етапу дослідницької роботи та контекстуального переосмислення християнської теології та державного управління.
Осмислення сутності держави, політики у вченні УГКЦ (1991-2011 рр.)
Мороз В. Р. Осмислення сутності держави, політики у вченні УГКЦ (1991-2011 рр.) / Володимир Романович Мороз // Практична філософія. – 2014. – № 3 (53). – С. 126–133., 2014
У статті проаналізовано положення соціального вчення УГКЦ про державу, як асоціацію громадян. Вивчено позицію церкви щодо політики як процесу, спрямованого на досягнення спільного добра членів політичної спільноти. Осмислено розуміння у греко-католицькому соціальному вченні сутності державно-церковних відносин в якості форми суспільного партнерства.
Формирование системы враждебной сепарации в государственно-церковных отношениях в БССР
2019
Т.В. Лісоўская. ФАРМІРАВАННЕ СІСТЭМЫ ВАРОЖАЙ СЕПАРАЦЫІ Ў ДЗЯРЖАЎНА- ЦАРКОЎНЫХ АДНОСІНАХ Ў БССР = Т. Lisouskaya. FORMATION OF THE SYSTEM OF «HOSTILITIES» SEPARATION IN THE STATECHURCH RELATIONS OF THE BSSRВ статье анализируется процесс формирования системы государственно-конфессиональных отношений в БССР. Автор отмечает, что в системе государственно-конфессиональных отношений БССР государство определяло своё отношение к церкви с позиции супремации, церковь, была лишена правоспособности, её участие в правовом и общественном процессе было минимизировано, что ограничило свободу совести в коллективном измерении. В результате, произошел перевод религиозной активности из общественной сферы в сферу частных интересов, локализация религии в приватной сфере. Данная система была сформирована в СССР и реализована в БССР в ходе планомерного осуществления программы РКП(б) 1918 г