The Doctrine of the Term and Its Types in the Philosophical Courses at Kyiv-Mohyla Academy (original) (raw)

Ще з університетського курсу в нас склалося чітке уявлення про поділ логіки на три основні частини: (1) поняття, (2) судження, (3) умовивід. Такий поділ притаманний більшості підручників з логіки, використовуваних у сучасних українських університетах 1. Проте дуже подібний поділ вже наявний у філософських курсах 2 професорів Києво-Могилянської академії (далі-КМА) у XVII-XVIIІ ст. Могилянські професори, відповідно до усталеної традиції того часу, ділили свій курс діалектики на три частини, в кожній з яких розглядалася одна з трьох дій інтелекту (operatio intellectus / mentis) 3. Могилянські автори визначають першу дію інтелекту, як просте схоплення речі (apprehensio simplex rei), коли ми нічого не стверджуємо й не заперечуємо. Натомість у другій відбувається або ствердження, або заперечення. У третій розум з чогось одного виводить щось інше [Піновський 1713-15: 2v]. Таким чином, логічно припустити, що перша дія розуму передує другій, а другатретій. Спочатку розум щось схоплює й утворює поняття, а потім з цих понять утворює судження, які щось говорять про те, яким є світ, і, врешті, з одних істинних суджень виводить інші, також істинні. Але виклад першої частини діалектики в могилянських курсах показує, що це не зовсім так: перша дія розуму існує не як щось самостійне, а як складова другої дії розуму. До такої думки нас спершу підштовхує термінологія, якою користуються могилянські професори. У розділі про першу дію розуму могилянці дуже рідко послуговуються поняттями «notio» чи «conceptus» (здавалось би, близькими за значенням до нашого «поняття»), а широко застосовують поняття «terminus». Цю думку ще більше © М. Симчич, 2016 1 Цей поділ бачимо вже в підручнику Валентина Асмуса, український переклад якого з'явився в 1947 році [Асмус 1947]. Але подібне структурування наявне й у сьогоднішніх підручниках [Конверський 1998; Хоменко 2010]. Звичайно, підручники, які в першу чергу зосереджуються на викладі логіки сучасної, а не традиційної, відхиляються від цієї схеми.