The Problem of Infinity in Kyiv-Mohylian Philosophical Courses (the 17th– 18th centuries): A Preliminary Study (original) (raw)

Питанню про нескінченність (infinitum) традиційно присвячувався один з розділів філософських курсів, читаних у Києво-Могилянській академії (КМА) XVII-XVIIІ ст. Цей розділ стандартно викладався в курсі фізики в контексті інших питань, пов'язаних із третьою й четвертою книгами «Фізики» Аристотеля: рух (motus), неперервність (continuum), місце (ubi) і час (quando). Обсяг розділу про нескінченність невеликий і займає здебільшого 7-10 аркушів in quarto рукописного тексту. Донині могилянське вчення про нескінченність не привертало особливої уваги дослідників 1. У цій статті, на підставі аналізу 12 курсів 2 , прочитаних від 1645 до 1751 © М. Симчич, 2018 1 Вчення про нескінченність в могилянських курсах розглядають Валерія Нічик і Іван Огородник в розділі «Категории "конечное" и "бесконечное" в историии отечественноий философии», що увійшов у колективну монографію «Материалистическая диалектика. Конечное и бесконечное». Проте представлений тут розгляд дуже побіжний [Парнюк 1982: 72-76]. Крім того, цю тему зачіпає Ярослава Стратій в монографії «Проблемы натурфилософии в философской мысли Украины в XVII ст.», де в основному зосереджується на вченні про нескінченність у Інокентія Ґізеля [Стратий 1981: 92-101] До того ж, глава про нескінченність була перекладена українською у виданні філософських курсів Теофана Прокоповича [Прокопович 1980: 199-217] і Ґеорґія Кониського [Кониський 1990: 109-130].