The Problem of Infinity in Kyiv-Mohylian Philosophical Courses (the 17th– 18th centuries): A Preliminary Study (original) (raw)
Related papers
Scholastic Aristotelism in Kyiv-Mohyla Academy (the 17th and 18th centuries)
2016
Аристотелізм був однією з найвпливовіших філософських течій в історії філософії. Найбільш відчутним його вплив був у християнському середньовіччі, але і в модерний період він не переставав існувати. Оскільки аристотелізм сильно впливав на схоластичну філософію, яка понад сто років домінувала у Києво-Могилянській академії (надалі-КМА) 1 , логічно припустити, що могилянська філософія була однією з форм аристотелізму. Проте обґрунтовано твердити про існування аристотелізму в КМА можна тільки якщо курси професорів Академії задовольняють певним критеріям. На мою думку, існує два різновиди таких критеріїв: су б'єктивні та об'єктивні. Суб'єктивні критерії відштовхуються від оцінки власної філософії самими професорами Академії, а об'єктивні-від наявності в їхніх текстах певних філософських ідей (у нашому випадку-аристотелівських). Щодо суб'єктивних критеріїв, то маємо достатньо свідчень, що могилянські професори називали свою філософію аристотелівською, перипатетичною або створеною за задумом Аристотеля (ad mente Aristotelis). Наприклад, Михайло Ко зачин ський називає свій курс «Синтагма всієї Аристотелевої фі
Sententiae
Теофан Прокопович і Ґеорґій Кониський посідають особливе місце серед могилянських професорів філософії. Їхні курси структурно і змістовно відрізняються від інших, викладених їхніми колегами по Києво-Могилянській академії (далі-КМА). Порівняльних аналіз показує, що вони перебували під меншим впливом єзуїтської філософії, ніж інші професори кінця XVIIпочатку XVIIІ ст. [Симчич 2009: 85, 124-125, 143]. Особливий статус курсів обох цих лекторів пов'язаний також із позамогилянськими й позафілософськими чинниками: після закінчення викладання в КМА як Прокопович, так і Кониський зробили блискучу кар'єру як ієрархи Російської православної церкви і стали відомими історичними постатями. Мабуть, враховуючи всі ці обставини, дослідники могилянської філософії приділяли цим двом професорам і їхнім курсам особливу увагу. Це єдині філософські курси, перекладені українською мовою в повному обсязі 1. Окрім того, ці професори були єдиними могилянцями, яким присвячено книжки в популярній і престижній за радянських часів серії «Мыслители прошлого». Текст філософських курсів обох могилянських професорів, зокрема Кониського, історики філософії часто оцінювали як оригінальний і новаторський 2. Проте текстуальний аналіз філософського курсу Кониського показує, що це не зовсім так. Порівняння цього тексту з курсом філософії Теофана Прокоповича виявляє багато текстуальних збігів. Ці збіги можна виявити і при ретельнішому прочитанні обох курсів у перекладах. Однак подібність істотно унаочнюється, якщо розглядати тексти в оригіналі. Мета критичної публікації відповідних рукописів і їхніх українських перекладів (див. вище, сс.)показати на конкретному фрагменті тексту, як співвідносяться між собою (1) курси Теофана Прокоповича й Ґеорґія Кониського, і (2) переклади кожного з цих курсів. Проте, «давши слово» самим Прокоповичу й Кониському, доцільно зробити кілька зауважень про особливості цих курсів і принципи видання та висловити попередні текстологічні спостереження.
Sententiae
Були такі [автори], які твердили, що щось безконечне може постати і дійсно існувати в природі як річ,-це Анаксагор, Ксенарх, Анаксімандр, Ксенофан із Колофона, Селевк та інші, яких заперечує Арістотель, кн. 3 «Фізики», гл. 8 і кн. 1 «Про небо» гл. 5. Erant, qui posse fieri et re ipsa in natura esse infinita aliqua asserebant, ut Anaxagoras, Xenarchus4 , Anaximander5 , Xenophanes6 Colophonius, Seleucus et alii, quos confutat Aristoteles lib. 3 Physicorum cap. 8 et lib. 1 De caelo, cap. 5. 4 19 Xenarchus ] Xenerchus S : Senarchus A 5 19 Anaximander ] Anaxymander A 6 20 Xenophanes ] Xenophones S 10 7 5 omne ] omnis A 12 occupabit ] occupavit S
The Doctrine of the Term and Its Types in the Philosophical Courses at Kyiv-Mohyla Academy
Ще з університетського курсу в нас склалося чітке уявлення про поділ логіки на три основні частини: (1) поняття, (2) судження, (3) умовивід. Такий поділ притаманний більшості підручників з логіки, використовуваних у сучасних українських університетах 1. Проте дуже подібний поділ вже наявний у філософських курсах 2 професорів Києво-Могилянської академії (далі-КМА) у XVII-XVIIІ ст. Могилянські професори, відповідно до усталеної традиції того часу, ділили свій курс діалектики на три частини, в кожній з яких розглядалася одна з трьох дій інтелекту (operatio intellectus / mentis) 3. Могилянські автори визначають першу дію інтелекту, як просте схоплення речі (apprehensio simplex rei), коли ми нічого не стверджуємо й не заперечуємо. Натомість у другій відбувається або ствердження, або заперечення. У третій розум з чогось одного виводить щось інше [Піновський 1713-15: 2v]. Таким чином, логічно припустити, що перша дія розуму передує другій, а другатретій. Спочатку розум щось схоплює й утворює поняття, а потім з цих понять утворює судження, які щось говорять про те, яким є світ, і, врешті, з одних істинних суджень виводить інші, також істинні. Але виклад першої частини діалектики в могилянських курсах показує, що це не зовсім так: перша дія розуму існує не як щось самостійне, а як складова другої дії розуму. До такої думки нас спершу підштовхує термінологія, якою користуються могилянські професори. У розділі про першу дію розуму могилянці дуже рідко послуговуються поняттями «notio» чи «conceptus» (здавалось би, близькими за значенням до нашого «поняття»), а широко застосовують поняття «terminus». Цю думку ще більше © М. Симчич, 2016 1 Цей поділ бачимо вже в підручнику Валентина Асмуса, український переклад якого з'явився в 1947 році [Асмус 1947]. Але подібне структурування наявне й у сьогоднішніх підручниках [Конверський 1998; Хоменко 2010]. Звичайно, підручники, які в першу чергу зосереджуються на викладі логіки сучасної, а не традиційної, відхиляються від цієї схеми.
Translators-explorers: Translations of Kyiv Mohyla philosophical courses in 1960s-1970s
Sententiae, 2012
Філософські курси києво-могилянських професорів завжди приваблювали істориків філософії. Але з певних причин повномасштабні історико-філософські дослідження курсів філософії у Києво-Могилянській академії (далі-КМА) почалися лише в другій половині 1960-х р.р. Цей дослідницький прорив насамперед пов'язаний з іменами Валерії Нічик, очільниці проекту, і Павла Копініна, що був його адміністративним поборником. Однак до дослідження залучилося багато інших менш відомих чи зовсім невідомих постатей. Заслуга цих людей не стільки в дослідженні могилянських курсів, скільки в тому, що вони здійснили перші переклади схоластичної філософії українською мовою. Дотепер немає точної інформації про те, хто здійснював переклади, які курси були перекладені, якими особливостями відзначались самі переклади. Ця стаття є спробою відповісти на зазначені питання. Перед їхнім висвітленням побіжно застановлюся на історії та передісторії цього дослідницького проекту. Увага до києво-могилянських філософських курсів з'являється наприкінці ХІХ ст. і, передовсім, вона була пов'язана з блискучими дослідженнями представників історичної школи Київської духовної академії. Проте ці вчені досліджували тексти філософських курсів з точки зору не історії філософії, а історії освіти. Тому питання про підготовку до друку перекладу філософських курсів не поставало. В радянський час досліджувати могилянські курси було не просто, адже їхня ідеалістичність і релігійність не відповідали вимогам панівної ідеології. Але для істориків української філософії ця тема була цікавою. Приваблювало насамперед те, що йшлося про перші вияви академічної філософії в Україні. Перші несміливі спроби таких досліджень з'являються після Другої світової війни у працях Віктора Бєляєва, Галини Ломонос-Ровної та Ісая Табачникова. Але вони не могли перерости у повномаштабні дослідження, бо не мали інституційної підтримки. Ситуація змінюється з приходом в Інститут філософії Академії Наук УРСР нового директора, Павла Копніна. Він побачив перспективність цієї тематики і посприяв організації у 1966 році дослідницької групи для її вивчення. Аби розвіяти настанову щодо неможливості дослідження могилянської філософії як схоластичної, Копнін запропонував методологічний принцип: остаточно сказати про характер філософії у КМА можна буде тільки після перекладу і дослідження
St. Paisius (Velichkovsky) and Kyiv-Mohyla Academy (in Russian)
An attempt to reject the popular scholarly myth that Starec Paisius of Neamţ in 1739 leaved Kyiv-Mohyla Academy due to its “masonic” curriculum. Analysis of his library in Neamţ helps to reassess the relations of St. Paisius with his Alma Mater. Dozens of interesting manuscripts with the works (or commemorations) of St. Demetrius (Tuptalo) of Rostov, St. Arsenios (Maceevych), St. Theodosius of Chernihiv and other alumni of the Academy prove sincere respect of "scuola paisiana" towards the sound theological traditions of Kyiv.
Studia Ucrainica Varsoviensia, 2020
The author analyzes the cognitive-discourse aspect of the semantic structure of the treaty Nauka o tajně s(t): pokaęnїę (a translation from the Polish original) printed in 1671 by the imprimery of the Kyivan Cave Monastery. Found on the boundary line between theological literature and the secular genres, the Ukrainian scientific discourse was rather vague at that time; the text under consideration can be viewed therefore as a popular scientific one. The text is connected with the academic discourse through a complicated structure, typical of scholastic treaties, heterogeneous markers of the intertextuality, the use of indirect performative markers as well as markers of the prospection and retrospection. Its connection with the popular discourse is maintained through the elimination of authorship, the prevailing glossing rather than definitions of the respective terms. The dialogue model of addressing with the help of singular ‘you,’ which is common for preaching, is found in this treaty side by side with the inclusive ‘we.’ The treaty’s heterogeneous syntactic organization is marked by the combination of different genres, namely, literature of practical purpose and sermons
The article deals with the activity of the department of scientific atheism based on archive materials and interviews with former employees. The author concludes that the department had two types of activity: 1) research, which, in spite of the limited methodology and negative reception of religion, we can call religious studies; 2) cooperation with the Communist Party organizations in the field of antireligious propaganda and atheistic education. Due to the specifics of its problematic the department of scientific atheism was only nominally integrated to the Institute of philosophy.
Історія та сучасність у наукових розмислах Інституту філософії. – Київ., 2017. – 232 с., 2017
The paper explicates the stages of the author’s philosophical evolution in the light of Kopnin’s ideas and heritage. Starting from Kopnin’s understanding of dialectical materialism, the author has stated that category transformations of physics has opened from conceptualization of immutability to mutability and then to interaction, evolvement and emergence. He has connected the problem of physical cognition universals with an elaboration of the specific system of tools and methods of identifying, individuating and distinguishing objects from a scientific theory domain. The role of vacuum conception and the idea of existence (actual and potential, observable and non-observable, virtual and hidden) types were analyzed. In collaboration with S.Crymski heuristic and regulative functions of categories of substance, world as a whole as well as postulates of relativity and absoluteness, and anthropic and self-development principles were singled out. Elaborating Kopnin’s view of scientific theories as a practically effective and relatively true mapping of their domains, the author in collaboration with M. Burgin have originated the unified structure-nominative reconstruction (model) of scientific theory as a knowledge system. According to it, every scientific knowledge system includes hierarchically organized and complex subsystems that partially and separately have been studied by standard, structuralist, operationalist, problem-solving, axiological and other directions of the current philosophy of science. 1) The logico-linguistic subsystem represents and normalizes by means of different, including mathematical, languages and normalizes and logical calculi the knowledge available on objects under study. 2) The model-representing subsystem comprises peculiar to the knowledge system ways of their modeling and understanding. 3) The pragmatic-procedural subsystem contains general and unique to the knowledge system operations, methods, procedures, algorithms and programs. 4) From the viewpoint of the problem-heuristic subsystem, the knowledge system is a unique way of setting and resolving questions, problems, puzzles and tasks of cognition of objects into question. It also includes various heuristics and estimations (truth, consistency, beauty, efficacy, adequacy, heuristicity etc) of components and structures of the knowledge system. 5) The subsystem of links fixes interrelations between above-mentioned components, structures and subsystems of the knowledge system. The structure-nominative reconstruction has been used in the philosophical and comparative case-studies of mathematical, physical, economic, legal, political, pedagogical, social, and sociological theories. It has enlarged the collection of knowledge structures, connected, for instance, with a multitude of theoreticity levels and with an application of numerous mathematical languages. It has deepened the comprehension of relations between the main directions of current philosophy of science. They are interpreted as dealing mainly with isolated subsystems of scientific theory. This reconstruction has disclosed a variety of undetected knowledge structures, associated also, for instance, with principles of symmetry and super-symmetry and with laws of various levels and degrees. In cooperation with the physicist Olexander Gabovich the modified structure-nominative reconstruction is in the processes of development and justification. Ideas and concepts were also in the center of Kopnin’s cognitive activity. The author has suggested and elaborated the triplet model of concepts. According to it, any scientific concept is a dependent on cognitive situation, dynamical, multifunctional state of scientist’s thinking, and available knowledge system. A concept is modeled as being consisted from three interrelated structures. 1) The concept base characterizes objects falling under a concept as well as their properties and relations. In terms of volume and content the logical modeling reveals partially only the concept base. 2) The concept representing part includes structures and means (names, statements, abstract properties, quantitative values of object properties and relations, mathematical equations and their systems, theoretical models etc.) of object representation in the appropriate knowledge system. 3) The linkage unites a structures and procedures that connect components from the abovementioned structures. The partial cases of the triplet model are logical, information, two-tired, standard, exemplar, prototype, knowledge-dependent and other concept models. It has introduced the triplet classification that comprises several hundreds of concept types. Different kinds of fuzziness are distinguished. Even the most precise and exact concepts are fuzzy in some triplet aspect. The notions of relations between real scientific concepts are essentially extended. For example, the definition and strict analysis of such relations between concepts as formalization, quantification, mathematization, generalization, fuzzification, and various kinds of identity are proposed. The concepts «PLANET» and «ELEMENTARY PARTICLE» and some of their metamorphoses were analyzed in triplet terms. The Kopnin’s methodology and epistemology of cognition was being used for creating conception of the philosophy of law as elaborating of understanding, justification, estimating and criticizing legal system. The basic information on the major directions in current Western philosophy of law (legal realism, feminism, criticism, postmodernism, economical analysis of law etc.) is firstly introduced to the Ukrainian audience. The classification of more than fifty directions in modern legal philosophy is suggested. Some results of historical, linguistic, scientometric and philosophic-legal studies of the present state of Ukrainian academic science are given. Key words: Kopnin, science, categories, concepts, theory, philosophy of physics, philosophy of science, philosophy of law, organization of science. Contents Beginnings My Philosophical Viewpoint Philosophy of Physics Philosophy of Science as an Analysis of Scientific Theories Conceptual Analysis Philosophy, History of Philosophy and Philosophy of Law Academic Science Organization in the Light of European Values Some Results and Perspectives of Philosophic-Methodological Analysis of Scientific Theories References Bibliography