Biketova A.Yu., Dobrovol’skiy S.E., Romanenko P.A. 2010. The negative impact of some microorganisms to myxomycete plasmodia in moist chamber conditions. In: Advances in Botany and Ecology: International Conference of Young Scientists. Book of Abstracts. Simpheropol: Arial. P. 327–329. (In Russian). (original) (raw)

Loading...

Loading Preview

Sorry, preview is currently unavailable. You can download the paper by clicking the button above.

References (415)

  1. саду ............................................................................23
  2. Палий А.Е. Основные результаты биохимических исследований в НБС -ННЦ с 2001 по 2010 гг.......................................................................................................28
  3. Работягов В.Д. История интродукции и селекции эфиромасличных культур в Никитском ботаническом саду ............................................................................30
  4. АЛЬГОЛОГІЯ, МІКОЛОГІЯ, БРІОЛОГІЯ ТА ЛІХЕНОЛОГІЯ / АЛЬГОЛОГИЯ, МИКОЛОГИЯ, БРИОЛОГИЯ И ЛИХЕНОЛОГИЯ / PHYCOLOGY, MYCOLOGY, BRYOLOGY AND LICHENOLOGY Аверчук А.С. Лишайники у екотопах відвалів вугільних шахт м. Донецька...............36
  5. Адамович Б.В. Сезонные изменения в структуре сообщества фитопланктона в условиях управляемых экосистем рыбоводческих прудов ...............................37
  6. Башкірова О.С., Машталер О.В. Морфометричні особливості виду Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid. в умовах селітебних територій Донецької області ....38
  7. Белый П.Н. Предварительные данные по лишайникам еловых лесов Минской возвышенности (Беларусь) ...................................................................................39
  8. Білоус О.П., Клоченко П.Д., Іванова І.Ю., Харченко Г.В. Таксономічний склад та сезонна динаміка фітопланктону р. Південний Буг (м. Вінниця).....................41
  9. Благовещенская Е.Ю. Морфолого-культуральные признаки некоторых изолятов эндофитных грибов ...............................................................................................43
  10. Благодатнова А.Г. Cyanoprokaryota в болотных экосистемах (Архангельская область) ..................................................................................................................44
  11. Бойко T.O. Ліхенобіота гранітних відслонень регіонального ландшафтного парку «Приінгульський» (Миколаївська область) .............................................46
  12. Висоцька О.П. Макроміцети Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» ....................................................................................47
  13. Войцехович А.А., Михайлюк Т.И., Дариенко Т.М. Фотобионты лишайников: разнообразие, эколого-физиологические особенности, пути совместной эволюции с микобионтом .....................................................................................48
  14. Волощук Н.М., Бондар Т.І., Троїцький І.М. Мікобіота повітря приміщень лабораторії із приготування посівного міцелію печериці двоспорової ...........49
  15. Гавриленко Л.М. Ліхенологічні дослідження зоологічної пам'ятки природи місцевого значення «Понятівське поселення змій» ...........................................50
  16. Бурова (Герасимова) О.В., Борисова О.В., Ліліцька Г.Г. Нові місцезнаходження Nitellopsis obtusa (Desv. in Loisel.) J. Groves -рідкісного виду для флори України ...................................................................................................................52
  17. Голик Г.М., Машталер О.В. Біоморфологічна структура лишайників Донецької області (на прикладі Красноармійського та Краснолиманського районів) .....53
  18. Головченко Л.А. Патогенность грибов рода Botrytis P. Micheli ex Pers., выделенных с декоративных растений, и их взаимоотношения в условиях культуры in vitro....................................................................................54
  19. Григорова А.С. Нові місцезнаходження Scapania helvetica Gottcshe в Українських Карпатах .................................................................................................................55
  20. Гульпак М.В., Літвіненко С.Г. До вивчення мохоподібних парків правобережної частини міста Чернівці..........................................................................................56
  21. Димитрова Л.В. Вміст важких металів у лишайниках та мохах міста Києва як показник забруднення атмосферного повітря ....................................................57
  22. Дорошкевич Н.В., Бурховецький В.В., Дорошкевич О.С. Дослідження спор гриба Pleurotus оstreatus (Jacq.: Fr.) Kummer методом скануючої електроної мікроскопії .............................................................................................................59
  23. Дурдук Г.М., Ткаченко Ф.П. Водна рослинність дренажних систем узбережжя Одеської затоки Чорного моря.............................................................................60
  24. Єльчанінова М.В., Джаган В.В. Афілофоральні гриби урочища «Чорний ліс» (Кіровоградська область)......................................................................................61
  25. Загороднюк Н.В. Синатропні мохоподібні рівнинного Криму......................................63
  26. Иванова Н.Ю., Благодатнова А.Г. Почвенные водоросли урбанизированных территорий (г. Новосибирск) ...............................................................................64
  27. Іваненко О.М. Історія вивчення та таксономічний склад афілофороїдних грибів Київського плато ...................................................................................................65
  28. Калиновська А.В., Хоменко С.В. Вплив ультрафіолетового випромінювання на прісноводний фітопланктон .................................................................................67
  29. Капустін Д.О. Водорості р. Жолобниця (Житомирська обл., Україна) ........................68
  30. Ковальчук Н.А., Каутски Лена. Первая находка многолетней бурой макроводоросли Fucus radicans L. Bergström & L. Kautsky 2005 в российском секторе Финского залива (Балтийское море).................................70
  31. Коніщук М.О. Різноманіття водоростей болота Шершньове (НПП «Прип'ять- Стохід», Волинська область)................................................................................71
  32. Королёва О.В. Особенности субстратной приуроченности асколокулярных грибов (Dothideomycetes) cтепной зоны Украины..............................................72
  33. Лисовская О.А. Макрофитобентос мелководной зоны российского побережья Черного моря .........................................................................................................73
  34. Луцак Т.В., Романенко П.О. Лишайники Ємільчинського району (Житомирська область, Україна)...................................................................................................75
  35. Миронюк А.Н., Кирюшкина А.Н., Герасимюк В.П., Шихалеева Г.Н. К изучению водорослей водотоков южной части бассейна Куяльницкого лимана (Северо-Западное Причерноморье) .....................................................................76
  36. Миронюк А.Н., Ткаченко Ф.П. Сравнительное флористическое исследование водорослей-макрофитов некоторых малых рек Северного Причерноморья ...................................................................................................78
  37. Михайлюк Т.І. Водорості гранітних каньйонів рівнинної України ..............................79
  38. Морозова И.И. Новые находки миксомицетов Comatricha filamentosa Meyl. и Reticularia olivacea (Ehrenb.) Fr. на территории Украины.................................80
  39. Овчаренко Н.С. Ржавчинные грибы, паразитирующие на видах рода Artemisia L. ....81
  40. Омельяненко М.Ю. Таксономічні особливості та видова характеристика фіто- планктону малих річок Донбасу ..........................................................................83
  41. Павловська М.М. Морфологічні особливості Chlamydomonas-подібних водоростей клади Reinhardtinia (Chlorophyta) в умовах культури на агаризованих середовищах ...................................................................................84
  42. Прилуцький О.В., Ординець О.В. Базидієві макроміцети на місці борової пожежі в НПП «Гомільшанські ліси» ...............................................................................86
  43. Соханьчак Р.Р. Деякі морфо-фізіологічні характеристики Campylopus introflexus (Hedw.) Brid............................................................................................................87
  44. Стадниченко М.А. Оценка антагонистических свойств почвенных грибов из рода Trichoderma по отношению к серой гнили .........................................................88
  45. Таращук О.С., Шевченко Т.Ф., Клоченко П.Д. Кількісні показники розвитку фітоепіфітону на озерній ділянці Канівського водосховища............................90
  46. Тюфкій А.В., Кисельова Г.В. Вплив джерел азотного живлення на ріст природних ізолятів Lepista personata (Fr.: Fr.) Cooke............................................................91
  47. Фастіцька А.І., Сухомлин М.М. Дослідження ініціації плодоутворення базидіальних грибів в культурі ............................................................................93
  48. Харченко Г.В., Клоченко П.Д., Зубенко І.Б., Шевченко Т.Ф. Особливості накопичення важких металів макрофітами та їх епіфітоном у водоймах м. Києва ..................................................................................................................94
  49. Хоменко Є.В., Бородай В.В., Данілкова Т.В. Вплив біопрепаратів на мікрофлору ґрунту при вирощуванні картоплі........................................................................95
  50. Хомова Е.С. Влияние особенностей биотопа на альгосистему «базифит-эпифит» Одесского побережья ............................................................................................97
  51. Шадрина С.Н., Волошко Л.Н., Шадрин Н.В. Цианобактерии гиперсоленых озер Крыма: общее разнообразие и потенциально токсичные формы .....................98
  52. Zarei-Darki B. Distribution features of Chlorococcales order (Chlorophyta) in the different water bodies of Iran ..................................................................................99
  53. Zarei-Darki L., Zarei-Darki B. Study of seasonal dynamics of Euglenophyta in the biological ponds of Shahin-shahr sewage treatment works (Iran) ........................100
  54. Wolski G.J. Ecological aspects of bryophytes in the Łaznów reserve of Central Poland ..101 СИСТЕМАТИКА ТА ФЛОРИСТИКА СУДИННИХ РОСЛИН / СИСТЕМАТИКА И ФЛОРИСТИКА СОСУДИСТЫХ РАСТЕНИЙ / FLORISTICS AND SYSTEMATICS OF VASCULAR PLANTS
  55. Баранець М.О., Кучеревський В.В. Види роду Aconitum L. басейну р. Інгулець.......104
  56. Безсмертна О.О. Поширення Asplenium viride Huds. на території України ................105
  57. Воткальчук К.А. Систематичний аналіз флори судинних рослин гори Анталовська поляна ............................................................................................106
  58. Губарь Л.М., Футорна О.A. До вивчення роду Aira L. у флорі України.....................108
  59. Данилюк К.М., Борсукевич Л.М. Адвентивний вид Sclerochloa dura (L.) Beauv.
  60. у Львівській області ...........................................................................109
  61. Дремлюга Н.Г. Про видову самостійність Campanula subcapitata M. Pop. ................110
  62. Зав'ялова Л.В. Екологічна структура флори м. Чернігова за стійкістю до урбанізації ............................................................................................................111
  63. Ионица О.В. Редкие виды рода Scorzonera L. во флоре Бессарабии...........................112
  64. Іноземцева Д.М. Етапи дослідження видів родини Myrsinaceae R. Br. (APG II) в Україні ..................................................................................................................113
  65. Каземірська М.А. Нова знахідка Fritillaria montana Hoppe на території Прут- Дністров'я ............................................................................................................115
  66. Карпюк Т.С., Цимбалюк З.М. Морфологія пилкових зерен представників підродини Bromelioideae Burnett (Bromeliaceae Juss.) .....................................116
  67. Кваковська І.М. Созологічна оцінка флори Ужанського національного природного парку (Українські Карпати)...........................................................118
  68. Корнієнко О.М. Картування за допомогою BRAHMS та DIVA-GIS на прикладі Aster s.l. в Україні ..............................................................................119
  69. Лонкина Е.С. Таксономический анализ флоры сосудистых растений государственного природного заповедника «Бастак» .....................................120
  70. Лоя В.В. Охорона видів родини Orchidaceae Juss. в Закарпатті..................................122
  71. Маляренко В.М., Баданіна В.А., Гайдаржи М.М. Фасціації у представників сукулентних рослин колекції закритого грунту Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна...........................................................................................123
  72. Махиня Л.М. Історія вивчення видів роду Bidens L. (B. tripartita L., B. frondosa L., B. cernua L., B. connata Muehl.) ..........................................................................124
  73. Махиня Л.М., Струменська О.М. Види роду Bidens L. як складові елементи прибережно-водних угруповань. Перспективи їх використання у медицині та фармації ...........................................................................................................125
  74. Новіков А.В. Застосування морфометричних ознак у таксономії аконітів Східних Карпат...................................................................................................................126
  75. Овсієнко І.В. Cистематична структура флори фітоценозів дослідного поля «Голосієво» НУБіП України ..............................................................................128
  76. Овчаренко Н.С. Ржавчинные грибы, паразитирующие на видах рода Artemisia L. ..129
  77. Ольшанський І.Г. Охорона видів Juncaceae Juss. у флорі України .............................130
  78. Оптасюк О.М. Секція Linum роду Linum L. у флорі України.......................................131
  79. Перегрим О.М. Міжвидова варіабельність видів роду Euphrasia L. ...........................133
  80. Подорожний Д.С. Нові місцезнаходження Iris sibirica L. в Криму .............................134
  81. Поліщук І.О. Морфолого-анатомічна характеристика папоротей роду Polystichum Roth з колекції Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна..................................135
  82. Савко І.Г. Лікарські рослини межиріччя Дністер-Турунчук........................................137
  83. Савчук С.С. Особенности флоры торфяно-карбонатных ландшафтных комплексов Брестского Полесья ........................................................................138
  84. Старовойтова М.Ю. Особливості заростання водойм р. Сули та її приток вищою водною рослинністю ...........................................................................................139
  85. Ташев А.Н., Панчева Е.С. Медоносные растения Болгарии ........................................140
  86. Тищенкова В.С. О распространении некоторых редких растений Красной книги Украины (2009) в Приднестровье ......................................................................142
  87. Фатерыга В.В. Некоторые аспекты эколого-биоморфологической структуры высокоможжевеловых лесов западной части Южного берега Крыма в условиях рекреационного воздействия .............................................................143
  88. Шаповал В.В. До проблеми уніфікації класифікаційної системи архітектурних моделей при морфоструктурному аналізі флори........144
  89. Шаповал В.В. Коментар до аналізу динаміки спонтанної судинної флори дендропарку «Асканія-Нова».............................................................................145
  90. Шиндер О.І. Знахідка Opuntia humifusa Raf. на західному узбережжі Криму .147
  91. Шкрум І.В., Баданіна В.А., Гайдаржи М.М. Анатомія листків рослин роду Sansevieria Thunb.................................................................................................148
  92. Яценко И.О., Бобров А.В. О систематических признаках анатомического строения плодов некоторых представителей рода Guioa Cav. (Sapindaceae Juss.)......................................................................................................................149
  93. Faris Karahan, Hasan Yılmaz, Neslihan Demircan, I. Murat Taştan. Biodiversity of Sedum species in North-eastern Anatolia Region and Similar Landscapes ..........150
  94. Seighali N., Zaker S., Saeidi Mehrvarz sh. Contribution to the Vascular Flora and Habitat Diversity of the Langarud and Its Environs (Guilan: Iran).......................151
  95. Sherimbetov S.G. Researching flora of south dried bottom of the Aral Sea......................152
  96. Stefaniak A., Witosławski P., Wolski G.J., Pawicka K., Bomanowska A. Occurrence of species from the orchid family in the City of Łódź .................................153
  97. Демчук Т.Л., Ліханов А.Ф., Коломієць Ю.В., Григорюк І.П. Морфо-анатомічна структура листків гіркокаштана звичайного (Aesculus hippocastanum L.), ураженого каштановою мінуючою міллю (Cameraria ohridella Deschka & Dimić).................................................................................................199
  98. Денисенко Я.В. Особливості змін білкового комплексу насіння різних видів роду Acer L. в онтогенезі за несприятливих умов середовища................................201
  99. Денисова Г.Р. Популяционная стратегия сибирских видов рода Dracocephalum L. .202
  100. Деревянская А.Г. Распространение Grindelia squarrosa (Pursh.) Dunal в экотопах техногенного мегаполиса Донецк-Макеевка ....................................................203
  101. Дикарєв О.О. Органічно зв'язаний тритій у лісових екосистемах ..............................205
  102. Діденко І.П., Швець Т.А., Томашевська Н.П. Еколого-ценотичні особливості Iris pumila L. в Кіровоградській області ..................................................................206
  103. Дідик Л.В. Водна рослинність Бобровицько-Бахмацького геоботанічного району ..207
  104. Дубровский Ю.А. Разнообразие лесной растительности в высотном и экологическом градиенте на Северном Урале (западный макросклон, Печоро-Илычский заповедник)..........................................................................208
  105. Живайкина Н.В. Ранняя диагностика быстроты роста провениенций ели из евроазиатского ареала рода Picea A. Dietz........................................................210
  106. Жигаленко О.А. Рослинні угруповання Ічнянського національного природного парку (Чернігівська обл.), включені до Зеленої книги України .....................211
  107. Жицька Н.В. Особливості процесів мінералізації підстилки в штучних лісових біогеоценозах .......................................................................................................213
  108. Жукова А.А., Савич И.В. Тростниковые ассоциации литорали озера Мястро как субстрат для перифитона....................................................................................214
  109. Жураківська С.П. Еколого-фітоценотична характеристика ценопопуляцій Betoniсa officinalis L. на Прилуквинській височині (Передкарпаття) ............215
  110. Замліла С.М. Цинк в деревних породах лісових біогеоценозів Присамарського біосферного стаціонару ім. О.Л. Бельгарда ......................................................217
  111. Золотов Д.В. Реконструкция зонального растительного покрова антропогенно трансформированных территорий для крупномасштабных карт восстановленных ландшафтов (на примере бассейна р. Барнаулка, Алтайский край, РФ)...........................................................................................218
  112. Іваницька Б.О., Жила А.І. Особливості генеративного розмноження Aglaonema commutatum Schott ...............................................................................................219
  113. Кадетов Н.Г., Суслова Е.Г. Приморский склон у посёлка Южная Озереевка - перспективный ботанический Памятник Природы .........................................221
  114. Калашнік Ю.О. Таксаційна характеристика та запас деревостану заплавних лісів Присамар´я Дніпровського.................................................................................222
  115. Качинська В.В. Вміст органічного вуглецю у підстилці та грунті консорцій родів Ulmus L. і Populus L. гірничо-металургійного комплексу Кривбасу..223
  116. Квитницкая А.А. Популяции в аутиндикации...............................................................224
  117. Кисла А.А., Філонік І.О., Заморуєва Л.Ф. Вплив гербіцидної обробки та підвищеної температури на білковий та амінокислотний обміни у проростках гібриду Любава 279 МВ .................................................................226
  118. Козак М.І., Федорчук І.В. Прогноз змін рослинного покриву водойм Західного Поділля .................................................................................................................227
  119. Gielniak P. The vegetation of the forest water spring areas in the nature reserve «Grądy nad Lindą» and the projected reserve «Źródliska Borowiny» (Central Poland) ...313
  120. Grzelak A. The changes of the riparian forest communities in the nature reserve «Las Jawora» (Central Poland) after 28 years ...............................................................315
  121. Ismailova D.M. Dynamics of chern forests in the West Sayan barrier landscapes (Altai- Sayan Mountains, Russian Federation) .................................................................316
  122. Pawicka K., Stefaniak A. Effect of a hurricane on the Scots pine Pinus sylvestris (L.) - managed stands of coniferous forests in Central Poland.......................................317
  123. Pochynok T.V. Early ontogenetic stages study of several high mountain Asteraceae plant species ..........................................................................................................319
  124. Калацкая Ж.Н. Оценка воздействия низкоэнергетического микроволнового поля на качество семян рапса (Brassica napus L.) при их хранении в контролируемых условиях .................................................................................360
  125. Каленчук Т.В. Влияние брассиностероидов на рост и развитие некоторых сортов тюльпанов (Tulipa L.)..........................................................................................362
  126. Каленчук Т.В. Влияние фитогормонов на рост и развитие некоторых сортов роз (Rosa L.)
  127. в Беларуси ............................................................................................363
  128. Карапетян А.М. Выращивание сеянцев ели колючей (Picea pungens Engelm.) в условиях открытой гидропоники на Араратской долине ................................364
  129. Карлова Г.Б., Богдан М.М., Ткачук К.С. Бактеризація як засіб підвищення продуктивності озимої пшениці ......................................................................365
  130. Карпец Ю.В., Колупаев Ю.Е. Влияние пероксида водорода на активность и термостабильность антиоксидантных ферментов Triticum aestivum L. ..367
  131. Квитко О.В., Сычева Е.В. Цитогенетические особенности лиственниц Гмелина (Larix gmelinii (Rupr.) Rupr.) и Каяндера (L. cajanderi Mayr) в Восточной Сибири..................................................................................................................368
  132. Киселева Е.Ю., Столбов А.Я., Шадрин Н.В. Теплопродукция зеленой нитчатой водоросли Cladophora: новые подходы, результаты, вопросы.......................369
  133. Клименко О.М. Анатомічні особливості листків гетерофільної рослини Nuphar lutea (L.) Sibth. et Sm. .............................................................................371
  134. Ковалевская Ж.В. Онтоморфогенез Eugenia myrtifolia Sims в условиях защищённого грунта на юго-востоке Украины ................................................372
  135. Козлова О.Н., Бурчик Н.А. Оптимизация условий адаптации ex vitro Phalaenopsis hybr........................................................................................................................373
  136. Козырева Ю.В., Плюснина С.Н., Маслова С.П. Анатомическая структура корневищ травянистых многолетников в летний и осенний периоды в условиях Севера ............................................................................................374
  137. Копилов Є.П., Адамчук-Чала Н.І. Морфо-функціональні зміни рослин пшениці ярої (Triticum aestivum L.) при взаємодії із діазотрофами роду Azospirillum.376
  138. Кострикова Л.А., Просянникова И.Б., Бирюлева Э.Г. Влияние ржавчинного гриба Melampsora populnea (Pers.) P. Karst. на анатомическое строение Mercuriales perennis L. (Euphorbiaceae).......................................377
  139. Красиленко Ю.А., Ємець А.І., Блюм Я.Б. Донор оксиду азоту впливає на проліферацію клітин суспензійної культури Nicotiana tabacum лінії BY-2 та організацію мікротрубочок............................................................................378
  140. Круглова А.Е. Оценка жизнеспособности пыльцевых зерен остролодочника сходного (Oxytropis ambigua (Pall.) DC.) в условиях in vivo и in vitro по значению рН ........................................................................................................379
  141. Кругляк Ю.М. Анатомическая структура листа ив (Salix L.) как показатель их светолюбия...........................................................................................................381
  142. Крюков Л.А., Широков А.И., Сырова В.В. Потенциальная продуктивность вегетативного размножения тубероидных орхидных на ранних стадиях развития in vitro ...................................................................................................382
  143. Кулагіна М.А. Вивчення морфолого-анатомічної будови суплідь Duschekia viridis (Chaix) Opiz. .........................................................................................................383
  144. Садовниченко Ю.А., Сапожникова В.А. Влияние видовой принадлежности растения-хозяина на содержание цитокининов в тканях омелы белой (Viscum album ssp. album L.) ...............................................................................408
  145. Секан А.С. Ізофлавони як вторинні метаболіти рослин родини Fabaceae .................409
  146. Симагина Н.О., Булавин И.В. Аллелопатические взаимодействия Himantoglossum caprinum (Bieb.) C. Koch. ....................................................................................410
  147. Ситнік С.А., Полішко І.В. Вплив перезволоження ґрунту та надлишку хрому на вміст фотосинтезуючих пігментів у листках Festuca rubra L.........................411
  148. Сліпчук О.М. Особливості вирощування Desmodium canadense L. як лікарської культури ...............................................................................................................413
  149. Соломонова Е.С. Определение жизнеспособности клеток в культурах микроводорослей с использованием проточной цитомертии .........................414
  150. Сосновская О.А., Медведь В.А., Курейшевич А.В. Влияние меди на активность нитратредуктазы у некоторых видов синезеленых и зеленых водорослей ...416
  151. Стахів М.П. Фосфорне живлення та вміст хлорофілів у листках Triticum aestivum L. ...........................................................................................................................417
  152. Степанов С.С. Вплив екзогенних метаболітів на Chlamydomonas reinhardtii P.A. Dang в накопичувальній культурі ...........................................418
  153. Тарасюк О.І. Структурні особливості закладання генеративних органів у видів роду Populus L. ....................................................................................................419
  154. Тинкевич Ю.О., Волков Р.А. Структура псевдогенів 5S рДНК видів роду Rosa L. ..420
  155. Третьякова Е.Ю. Перспектива использования биологически активных веществ для ускорения прорастания семян Hibiscus esculentus L., H. manihot L., H. mosheutos L., H. sabdariffa L. на юго-востоке Украины..........................421
  156. Трусов Н.А. Типы роста плодов Euonymus L. (Celastraceae R. Br.) ............................423
  157. Тютерева Е.В. Спектр фенотипов, сформированных на базе мутации chlorina 3613 у ячменя (Hordeum vulgare L.) ....................................................424
  158. Семин
  159. Сытников Д.М. Известные и предполагаемые функции фитолектинов .....................427
  160. Харчук И.А. Биохимическая адаптация Porphyridium purpureum (Bory) Ross к обезвоживанию ..............................................................................................428
  161. Христова Ю.П. Динамика накопления эфирного масла по фазам развития растений у видов рода Ocimum L.......................................................................429
  162. Чемеріс О.В. Характер зміни вмісту вільної глутамінової кислоти в проростках Pinus sylvestris L., інфікованих грибом Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. ...431
  163. Чуб Л.Н., Егорова Н.А. Получение каллусной ткани у некоторых видов тысячелистника (Achillea L.) ..............................................................................432
  164. Чумичкіна О.В., Ружицька О.М. Вплив уповільнення гідратації за пророщування хронологічно старих зернівок озимої пшениці (Triticum aestivum L.) різних сортів на показники їх життєздатності..................................................434
  165. Шаванова К.Є., Кисельов Д.О. Геномна мінливість калусних культур гіркокаштану звичайного (Aesculus hippocastanum L.) за результатами RAPD-PCR аналізу ..............................................................................................435
  166. Шпирная И.А., Артемьева М.А., Ибрагимов Р.И. Изменение активности ингибиторов трипсина в клубнях картофеля (Solanum tuberosum L.), при обработке препаратом «Рифтал» .......................................................................436 ЛІТЕРАТУРА Андрієнко Т.Л., Прядко О.І. Флористичне та ценотичне різноманіття проектованого національного природного парку «Прип'ять-Стохід» // Наук. вісн. Волин. держ. ун.-ту ім. Лесі Українки. -2007. -№ 11. -С. 132-140.
  167. Андрієнко Т.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я., Коніщук М.О. Національний природний парк «Прип'ять-Стохід». Рослинний світ / Під заг. ред. Т.Л. Андрієнко. -К.: Фітосоціоцентр, 2009. -86 с. Конищук М.А. Водоросли озера Любязь (национальный природный парк «Припять- Стоход», Волынская область) // Актуальні проблеми ботаніки та екології: Матер. міжнар. конф. молодих учених (11-15 серпня 2009 року, Кременець). -Тернопіль, 2009 -С. 30-31. Особенности субстратной приуроченности асколокулярных грибов (Dothideomycetes) cтепной зоны Украины КОРОЛЁВА О.В.
  168. Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, биологический факультет, кафедра микробиологии и вирусологии Шампанский переулок, 2, г. Одесса, 65058, Украина e-mail: koroleva@email.ua, odesbiol@yandex.com Сравнительное флористическое исследование водорослей- макрофитов некоторых малых рек Северного Причерноморья 1, 2 МИРОНЮК А.Н., 1 ТКАЧЕНКО Ф.П.
  169. Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, кафедра ботаники ул. Дворянская, 2, г. Одесса, 65058, Украина e-mail: adgj123tu@rambler.ru
  170. Физико-химический институт защиты окружающей среды и человека МОН Украины и НАН Украины, отдел мониторинга окружающей среды ул. Преображенская, 3, г. Одесса, 65082, Украина e-mail: ekko@ukr.net Малые реки Украины играют важную роль в природе и хозяйственной дея- тельности человека. В Украине насчитывается около 63 тыс. малых рек и природных водотоков общей протяженностью 135,8 тыс. км. Они формируют около 60 % водных ресурсов страны (Швебс, Игошин, 2003). В долинах рек сосредоточено большое раз- нообразие животного и растительного мира и их рассматривают как меридиальные экологические коридоры. Сведений о водной растительности малых рек Украины известно немного, по ряду водоемов они устарели или вовсе отсутствуют. Проведение флористических ис- следований является необходимой основой экологической паспортизации и охраны рек. Объектами нашего исследования были степные реки Большой Куяльник, Ти- лигул и Кодыма. Эти реки берут начало на южных отрогах Подольской возвышенно- сти. Их длина 150, 168 и 140 км, соответственно. Питание рек в основном весеннее снеговое, летом они мелеют и часто пересыхают (кроме Кодымы). Исследование гид- рохимического состава воды и водной растительности, названных рек, проведено на- ми в вегетационный период 2008-2010 гг. Установлено, что общая минерализация воды в реках Кодыма равна 337,9 мг/л, Тилигул -1327,5 и Большой Куяльник -1300,8. Минерализация послед- них двух рек может сильно возрастать в их низовье. В Кодыме преобладают ионы на- трия, кальция, магния, а также хлориды и сульфаты. В Тилигуле и Б. Куяльнике наибольшим содержанием выделяются сульфаты, хлориды и ионы натрия, кальция и магния (Ткаченко, 2007). Такие гидрохимические особенности этих рек влияют на со- став и распределение их водной растительности. Всего в этих водоемах нами выявлено 40 видов водорослей-макрофитов, ко- торые входят в состав 4 отделов, 7 классов, 8 порядков, 11 семейств и 18 родов. Пропорции флоры следующие: виды / роды -2,22; виды / семейства -3,63; ро- ды / семейства -1,38. Преобладали зеленые (18 видов) и стрептофитовые водоросли (17). Желтозеленых из рода Vaucheria DC. выявлено 4 вида (V. canalicularis (L.)
  171. Christ. f. canalicularis, V. dichotoma (L.) C. Ag., V. sessilis (Vauch.) DC., V. terrestris Lyngb.) и красных -1 (Batrachospermum gelatinosum (L.) DC.). Этот редкий вид красной водоросли (Красная…, 2009) выявлен в низовье Тилигула около с. Викторовка. Общность флористического состава водорослей исследуемых рек по коэффи- циенту Серенсена была равна лишь 0,22. Общими видами водорослей здесь были только четыре (V. dichotoma, Cladophora fracta (Mull. ex Vahl.) Kütz., Rhizoclonium REFERENCES Algae: Reference Book / Eds. S.P. Wasser et al. -Naukova Dumka Press, Kiev, 1989. - 608 pp. (in Russian)
  172. Dogadina T.V. Ecological systematical description of Protococcales algae of sewage // Nauchn. dokl. vyssch. schk. Biol. N. -1973. -2.
  173. Tsarenko P.M. Short key for chlorococcal algae of the Ukrainian SSR. -Kiev: Naukova Dumka Press, 1990. -208 pp. (in Russian) Zarei Darki B. Algae of water bodies of Iran: PhD Thesis. -Kholodny Int. of botany Nat. A. Sc. Ukraine. -Кiev, 2004. -664 pp. Study of seasonal dynamics of Euglenophyta in the biological ponds of Shahin-shahr sewage treatment works (Iran) ZAREI-DARKI L., ZAREI-DARKI B.
  174. REFERENCES Fudali E. Bryophyte species diversity and ecology in the parks and cementeries of elected Polish cities. -Wrocław: Wydawnictwo Akademii Rolniczej we Wrocławiu, 2005. -112 p. Jost-Jakubowska B. Flora i roślinność projektowanego rezerwatu leśnego «Rokicin» koło Łodzi // Zesz. Nauk. UŁ, ser. 2. -1979. -27. -P. 17-38.
  175. Klama H., Żarnowiec J., Jędrzejko K. Mszaki naziemne w strukturze zbiorowisk roślinnych rezerwatów przyrody Makroregionu Południowego Polski. Politechnika Łódzka Filia w Bielsku- Białej. -Bielsko-Biała, 1999. -236 p. Klama H. Distribution patterns of liverworts in natural forest communities. University of Bielsko-Biała. -Bielsko-Biała, 2002. -278 p. Klama H. An Annotated Checklist of Polish Liverworts and Hornworts. [W:] Mirek Z. (red.), Biodiversity of Poland. Vol. 4. Polish Academy of Sciences, Institute of Botany. -Kraków. 2006. -100 р.
  176. Ochyra R., Żarnowiec J., Bednarek-Ochyra H. Cenzus catalogue of Polish mosses. [W:]
  177. Mirek Z. (red.), Biodiversity of Poland. Vol. 3. Polish Academy of Sciences, Institute of Botany. - Kraków. 2003. -372 р. Stebel A. The mosses of the Beskidy Zachodnie as a paradigm of biological and nvironmental changes in the flora of the Polish Western Carpathians. -Poznań: SORUS 2006. -348 p. Floristics and Systematics of Vascular Plants Віднесення видів до вказаних груп проводилось на підставі поширення їх рос- лин в урбанозоні чи субурбанозоні міста за екотопологічним принципом. За результа- тами дослідження, в урбанзоні м. Чернігова трапляється 444 види рослин, з яких 29 характерні лише для селітебної частини. Субурбанофлора налічує 933 види рослин, з яких 518 трапляються лише в субурбанзоні. На території урбанзони міста переважа- ють синантропні види рослин, у той час як у сурбанзоні -природні, що свідчить про збереженість в останній природних та напівприродних екотопів. ЛІТЕРАТУРА Балашов Л.С., Вакаренко Л.П., Устименко П.М. Современное состояние и пути оптими- зации зеленых насаждений г. Чернигова // Интродук. и акклимат. -К.: Наук. думка, 1990. -С. 58-63.
  178. Мойсієнко І.І. Урбанофлора Херсона: Автореф. дис. ... канд. біол. наук. -Ялта, 1999. -19 с.
  179. Wittig R., Diesing D., Godde M. Urbanophob -Urbanoneutral -Urbanophil. Das Verhalfen der Arten gegenuber dem Lebens raum Stadt // Flora. -1985. -177, № 5-6. -S. 265-282. Редкие виды рода Scorzonera L. во флоре Бессарабии ИОНИЦА О.В. Ботанический сад (Институт) Академии Наук Молдовы, отдел дикорастущей флоры ул. Лесная 18, г. Кишинэу, Молдова e-mail: gradinabotanica@moldnet.md Род Козелец -Scorzonera L. включает около 150 видов, распространенных во внетропических областях Евразии и в Северной Африке, но особенно многочислен- ных в Средней и юго-западной Азии (Цвелёв, 1989). Для территории Республики Молдова приводятся 9 видов: S. purpurea L., S. cana (C. A. Mey.) O. Hoffm., S. laciniatа L., S. mollis Bieb., S. austriaca Willd., S. ensifolia Bieb., S. parviflora Jacq., S. hispanica L. и S. sticta Hornem. (Гейдеман, 1986; Negru, 2007). S. cana (C.A. Mey.) O. Hoffm., S. laciniatа L. были переведены в роде
  180. Podospermum DC., поскольку у них средние и нижние листья перисто раздельные, се- мянки у основания с четко отшнурованной от остальной части семянки более светлой ножкообразной частью (Цвелёв, 1989). При критической обработке рода Scorzonera L. нами были выявлены 2 новых для флоры вида: S. taurica Bieb. и S. crispa Bieb. Из девяти таксонов данного рода произрастающих на територии Бессарабии, 6 являются редкими видами (Negru, Şabanov, Cantemir şi al., 2002):
  181. Книгу Украины (Дiдух, 2009). Известена из двух геоботанических округов: Гырнецо- вый и Бельцкий. Растет в степях, на сухих склонах, обнажениях известняка и остепе- ненных лесных полянах.
  182. из Кодринского и Буджакского геобота- Систематика та флористика судинних рослин нических округов. Произрастает на лесных полянах, в песчаных степях и на песках приречных террас.
  183. S. mollis Bieb. включена в списке редких видов Молдовы, в Красный список Румынии. Распространена в следующие геоботанические округа: Бельцкий, Резин- ский, Гырнецовый, Буджакский и Килийский. В степях, на лесных полянах в сухих дубовых лесах, глинистых склонах.
  184. S. purpurea L. включена в списке редких видов Молдовы, в Красный список Румынии. Встречается в Бричанском, Резинском, Бельском, Кодринском и Гырнецо- вом геоботанических округах. На лесных полянах и опушках, в луговых степях.
  185. S. taurica Bieb. не охраняется государством. Известен из трех местонахож- дений в Северно-Буджакском и Гырнецовом геоботанических округах. На обнажени- ях мела и известняка, лесных полянах, в степях, среди кустарников. ЛИТЕРАТУРА Гейдеман Т. Определитель высших растений МССР. -Кишинев: Штиинца, 1986. -
  186. С. 569-570. Доброчаева Д., Котов М., Прокудин Ю. и др. Определитель высших растений Украи- ны.
  187. -К: Фитосоциоцентр, 1999. -С. 370-372.
  188. Цвелев Н. Род Scorzonera L. // Флора eвроп. части СССР. Т. 8. -Ленинград: Наука, 1989. -С. 37-46. Червона книга Украïни. Рослинний свит / ред. Я.П. Дiдуха. -К.: Глобалконсалтинг, 2009. -900 с.
  189. Negru A., Şabanov G., Cantemir V. şi al. Plantele rare din flora spontană a Republicii Moldova. -Chişinău: CE USM, 2002. -P. 158-159.
  190. Negru A. Determinator de plante din flora Republicii Moldova. -Chişinău: Universul, 2007.
  191. Nyarady Е. Flora Republicii Populare Române. V. 10. -Bucureşti: Editura Academiei RPR, 1965. -P. 77-86.
  192. Холодного НАН України, відділ систематики та флористики судинних рослин вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: darya.in@gmail.com У зв'язку з бурхливим розвитком молекулярно філогенетичної систематики у світі, система ряду порядків, родин, родів зазнала значних змін. Серед таких можна навести і родину Primulaceae Vent. На основі молекулярних досліджень проведених Källersjö зі співавторами частину родів родини Primulaceae було перенесено до роди- ни Myrsinaceae R. Br. Охорона видів Juncaceae Juss. у флорі України ОЛЬШАНСЬКИЙ І.Г.
  193. Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ систематики та флористики судинних рослин вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: olshansky1982@ukr.net Ландшафти і рослинність на території України значним чином трансформова- ні й продовжують змінюватися під антропогенним тиском. Тому вагомої ролі набу- вають завдання охорони біорізноманіття, особливо рідкісних і зникаючих, реліктових ендемічних та погранично-ареальних видів. У процесі дослідження Juncaceae флори України показано, що окремі представники цієї родини відносно часто трапляються в антропогенно трансформованих екосистемах, але більшість видів не витримують поси- леного антропогенного тиску. Тому питання охорони видів Juncaceae є актуальними. До Червоної книги України (2009) занесено три види Juncaceae: Juncus bulbosus L., J. sphaerocarpus Nees та J. subnodulosus Schrank. До Європейського чер- воного списку включено J. fominii Zoz. На наш погляд, не потребують охорони лише види родини Juncaceae, які по- ширені на всій території України й трапляються часто (Juncus alpinoarticulatus Chaix, J. articulatus L., J. atratus Krock., J. bufonius L., J. compressus Jacq., J. conglomeratus L., J. effusus L., J. gerardii Loisel., J. inflexus L., J. ranarius Songeon et E.P. Perrier, J. tenuis Willd.), або які зростають у окремих регіонах, де також часто трапляються Лазаров А., Недялков С. (ред.). Българска пчеларска енциклопедия. -София: Земиз- дат, 1971. -395 с. Петков В. Медоносните растения и пчелната паша в България. -София: Изд. Захарий Стоянов, 2006. -344 с.
  194. Октября, 128, г. Тирасполь, 3300, Приднестровье, Молдова e-mail: tdbirds@rambler.ru В результате экспедиционных выездов по территории Приднестровья (при поддержке экологического общества «BIOTICA») в марте 2010 г. были обнаружены новые места произрастания некоторых редких видов растений, включенных в Крас- ную книгу Украины (Червона …, 2009): Bulbocodium versicolor (Ker-Gawl.) Spreng. (Melanthiaceae): вид приводился в Приднестровье для окрестностей с. Колосово Григориопольского района (Красная…, 2009), в марте 2010 г. вид обнаружен в окрестностях с. Новая Лунга (урочище «Та- машлык») Дубоссарского района, где встречается единично. Crocus reticulatus Stev.ex Adams (Iridaceae): вид указывался для заповедника «Ягорлык» в Дубоссарском районе (Красная…, 2009), заказника «Ново- Андрияшевка» в Слободзейском районе (Жилкина, Трескина, 2003), новые обнару- женные места произрастания -окрестности с. Колосово Григориопольского района, окрестности с. Новая Лунга (урочище «Тамашлык») Дубоссарского района, окрестно- сти с. Ленино и известняковые склоны между сс. Большой и Малый Молокиш Рыб- ницкого района. Galanthus nivalis L. (Amaryllidaceae): ранее вид указывался для окрестностей с. Строенцы (урочище «Калагур») Рыбницкого района и с. Рашково (ур. «Бугорня», «Глубокая Долина») Каменского района (Тищенкова, 2009), обнаруженные в 2010 г места произрастания -окрестности с. Белочи Рыбницкого района и г. Каменка (уро- чище «Сетишко»). В двух указанных местах вид встречается единично. Gymnospermium odessanum (DC.) Takht. (Berberidaceae): вид приводился ранее для заказника «Ново-Андрияшевка» Слободзейского района (Жилкина, Трескина, 2003), новое обнаруженное место произрастания -окрестности с. Новая Лунга (уро- чище «Тамашлык») Дубоссарского района на опушке леса. Hepatica nobilis Mill. (Ranunculaceae): в марте 2010 г. подтвердили произра- стание вида в окрестностях с. Белочи Рыбницкого района (Пынзару, Изверская, 1999). Pulsatilla grandis Wend. (Ranunculaceae): указывался ранее для заповедника «Ягорлык» (Дубоссарский район), окрестностей сс. Буторы, Колосово и Шипка Гри- гориопольского района, с. Рашково Каменского района (Красная…, 2009). Новое об- наруженное место произрастания -окрестности с. Новая Лунга (урочище «Тамашлык») Дубоссарского района. REFERENCES Chibold O.W. Ecology of world vegetation. -Chapman & Hall, 1995. -510 pp.
  195. Ghahreman A., Attar F. Anzali wetland in danger of death (an ecologic-floristic research) // Journal of Environmental Studies (special issue, Anzali lagoon). -2003. -28. -1-38 pp. (in Persian with English Summary).
  196. Ghahreman A., Naqinezhad A.R., Hamzeh'ee B., Attar F., Assadi M. The flora of threatened black alder (Alnus glutinosa ssp. barbata) forests in the Caspian lowlands, northern Iran // Rostaniha. -2006. -7 (1). -1-26 pp. Raunklaer C. The life forms of plants and statistical plant geography. -Oxford: Clarendon Press, 1934. REFERENCES Adamowski W. Expansion of native orchids in anthropogenous habitats. -Polish Botanical Studies, 2006. -22. -P 35-44.
  197. Adamowski W., Conti F. Masowe występowanie storczyków na plantacjach topolowych pod Czeremchą jako przykład apofityzmu. In: J.B. Faliński, ed. Dynamika roślinności i populacji roślin- nych. Zbiór prac poświęconych Prof. W. Matuszkiewiczowi, Phytocoenosis. -Vol. 3, -1991. -P. 259-267.
  198. Witosławski P. Atlas rozmieszczenia roślin naczyniowych w Łodzi -Atlas of distribution of vascular plants in Łódź. -Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, 2006. -386 p. Зональные особенности рудеральной растительности
  199. Радищева, 33, г. Курск, 305000, Россия e-mail: ludmilla-m@mail.ru Цель работы: выявить зональные особенности рудеральной растительности двух городов, различающихся ботанико-географическим положением (г. Брянск на- ходится на стыке хвойно-широколиственных и широколиственных лесов, г. Курск расположен на стыке широколиственных лесов и луговых степей (Исаченко, Лаврен- ко, 1980)). Для этого провели анализ геоэлементов (Walter, Straka, 1970; Булохов, 2004) ценофлор классов, выделенных на основе синтаксономии рудеральной расти- тельности этих городов. Описания рудеральной растительности Курска выполнены автором в 2003-2008 гг. Материал по Брянску взят из монографии А.Д. Булохова, А.В. Харина (2008). Исследовались ценофлоры классов: Artemisietea vulgaris, Agropy- retea repentis, Plantaginetea majoris, Bidentetea tripartitae, Galio-Urticetea, Robinietea. В ценофлоры вошли виды II-V классов постоянства. Выявлено, что в ценофлорах классов обоих городов ведущая роль принадле- жит видам полизонального комплекса, формирующего зонально-азональную расти- тельность (Булохов, 2004; Вальтер, Алёхин, 1936). Эти виды составляют в ценофлорах классов Курска (Курск далее -К) 70,5-78,6 %, Брянска (Брянск далее -Б) 69,8-81,5 %. Виды, относящиеся к геоэлементам, гораздо менее представлены. Осо- бенно невелико их содержание в ценофлорах классов Plantaginetea (К -0 %, Б - 4,7 %) и Bidentetea (К -3,0 %, Б -2,7 %). В их ценофлорах максимально представле- ны виды плюрирегиональной группы (виды переувлажнённых и вытаптываемых ме- стообитаний). Содержание геоэлементов увеличивается в ценофлорах классов Galio- Urticetea и Robinietea. Среди них наиболее значимы неморальные виды. Они макси- мальны в ценофлоре класса Galio-Urticetea Брянска (К -4,8 %, Б -10,9 %), что можно объяснить влиянием зоны. В целом спектры ценофлор обоих городов каждого ука- занного класса довольно схожи, что обусловлено сходством видового состава ценоф- лор.
  200. Факторами, унифицирующими видовой состав сообществ городов, являются условия формирования: Plantaginetea -вытаптывание, Bidentetea -переувлажнение, Galio-Urticetea -евтрофные местообитания, Robinietea -одинаковые доминанты (древесные интродуценты). Наиболее представлены геоэлементы в ценофлорах классов Artemisietea (К - 16,5 %, Б -15,3 %) и Agropyretea (К -23,8 %, Б -21,2 %), сообщества которых пред- ставляют последовательные стадии сукцессии. Ведущая роль среди геоэлеменов здесь принадлежит субпонтическому (виды северных луговых степей) и понтическому (ви- ды восточноевропейских степей). Максимальны они в ценофлоре класса Agropyretea Курска (субпонтический: К -12,4 %, Б -9,1 %; понтический: К -6,7 %, Б -3,0 %), где луговые степи наряду с широколиственными лесами являются зональным типом. Роль степных видов в ценофлоре этого класса Брянска менее выражена. Данные раз- личия зонально обусловлены. Екологія рослин та фітоценологія родини визначає перспективність пошуків нових високопродуктивних кормових рос- лин для введення в культуру і селекційний процес. У зв'язку з цим важливе наукове і практичне значення має уточнення видового складу, географічного поширення, приуроченості до грунтів, життєвих форм (Собко, Мордатенко, 2004). Шляхом мар- шрутно-експедиційних та камеральних досліджень виявлено видовий склад дикорослих представників родини Fabaceae поширених у Київській області. Видовий склад налічує 69 видів, що належать до 17 родів (Программа …, 1966; Собко, Мордатенко, 2004). Рід Genista L. представлений двома видами: G. germanica L., G. tinctoria L. Рід Sarothamnus Wimm представлений одним видом: S. scoparius L. Рід Chamaecytisus Link представлений шістьма видами: Ch. austriacus (L.) Link, Ch. albus (Hacq.) Rothm., Ch. borysthenicus (Grun.) Klósková, Ch. lindemannii (V. Krecz.) Klósková, Ch. ruthenicus (Fisch. ex Wołosczc.) Klósková, Ch. zingeri (Nenuk.) Klósková. Рід Lembotropis Grised представлений одним видом: L. nigricans (L.) Griseb. Рід Ononis L. представлений двома видами: O. arvensis L., O. spinosa L. Рід Medicago L. представлений чотирма видами: M. minima (L.) Bartalini, M. lupilina L., M. romanica Prod., M. falcata L. Рід Melilotus Hill представлений чотирма видами: M. dentatus (Waldst. et Kit.) Pers., M. officinalis (L.) Pаll., M. albus Medik, M. wolgicus Poir. Рід Trifolium L. представлений тринадцятьма видами: T. lupinaster L., T. spadiceum L., T. dubium Sibth., T. aureum Poll, T. campestre Schreb., T. fragiferum L., T. montanum L., T. repens L., Т. elegans Savi, T. arvense L., T. alpestre L., T. medium L., T. pretense L.. Рід Anthyllis L. представлений одним видом: A. macrocephala Wend. Рід Lotus L. представлений одним видом: L. ucrainicus Klok. Рід Tetragonolobus L. представлений одним видом: T. maritimus (L.)
  201. Roth. Рід Galega L. представлений одним видом: G. officinalis L. Рід Caragana Fabr представлений одним видом: C. frutex (L.) K. Koch. Рід Astragalus L. представлений десятьма видами: A. sulcatus L., A. pubiflorus DC., A. cicer L., A. dasyanthus Pall., A. galegiformis L., A. glycyphyllos L., A. varius S.G. Gmel., A. asper Jacq., A. onobrychis L., A. arenarius L. Рід Coronilla L. представлений одним видом: C. varia L. Рід Vicia L. представлений тринадцятьма видами: V. sepium L., V. pilosa Bieb., V. angustifolia L., V. dumetorum L., V. pisiformis L., V. sylvatica L., V. cassubica L., V. picta Fisch. et May., V. villosa Roth, V. cracca L., V. tenuifolia Roth, V. hirsuta (L.) S.F. Gray, V. tetrasperma (L.)
  202. Schreb. Рід Lathyrus L. представлений сімома видами: L. sylvestris L., L. pratensis L., L. tuberosus L., L. pisiformis L., L. palustris L., L. niger (L.) Bernh., L. vernus (L.) Bernh. Внаслідок проведеного аналізу дикорослих бобових рослин Київської області було виявлено 69 видів з 17 родів, при цьому встановили, що серед представників ро- дини переважають багаторічники -58 %, кущі складають -17 %, однорічники -13 %, дворічники -12 %. Переважна більшість багаторічників зустрічається на луках, сухих схилах, узліссях, рідше -в чагарниках; кущі частіше всього зустрічаються в лісах, по узліссях; однорічні і дворічні рослини -на схилах, узліссях, по краях доріг, чагарни- ках. Враховуючи природне поширення представників родини, наприклад, види роду Genista, слід рекомендувати для закріплення сухих степових схилів з метою попере- дження ерозії ґрунтів, види роду Chamaecytisus Link -для закріплення піщаних бере- гів річок, а види, що мають лікарське значення -для створення буферних зон біля заказників і заповідників. Екологія рослин та фітоценологія Представители рода Crocus на Украине -это многолетние травянистые клуб- нелуковичные растения. По времени цветения они разделяются на цветущие ранней весной -Crocus angustifolius Weston., C. tauricus (Trautv.) Puring., C. heuffelianus Herb., C. reticulates Stev. ex Adam., и осеннеецветущие -C. speciosus Bieb., C. banaticus J. Gay.
  203. Куприяновой (Куприянова, Але шина, 1972; Токарев, 2002). Исследования показали, что за формой пыльцевые зерна сфероидальные, за исключением C. heuffelianus, которые сплющено-сфероидальные. За размером, по оп- ределению установленные Эрдманом, крупные -от 50 до 100 мкм (Erdtman, 1952). Экваториальный диаметр самых больших пыльцевых зерен наблюдается у C. heuf- felianus -86,41 мкм, C. banaticus -83,66 мкм, мельче всех -у C. reticulates - 61,01 мкм и C. angustifolius -61,86 мкм. Средние показатели были у C. speciosus - 67,40 мкм и C. tauricus -68,72 мкм. Неоднородность в отношении размеров пыльце- вых зерен исследуемых видов может обуславливаться влиянием различных факторов внешней среды. Для видов рода Crocus зрелые пыльцевые зерна представлены в виде монад. Типы пыльцы были установлены по апертурам, по их расположению, числу и строе- нию. К безапертурным можно отнести C. heuffelianus. Лептомным выявился C. banaticus (Закарпатье), многобороздковым -C. angustifolius и многобороздным - C. speciosus (Крым), многобороздково-поровым -C. reticulates (Лесостепь). Экзина у всех видов шиповатая, максимальная у C. heuffelianus -0,76 мкм, а минимальная у C. reticulates -0,22 мкм. Лишь пыльца у C. tauricus неустойчивая. Она имеет на 90 % деформированную поверхность, что подтверждает данные о неустойчивости этого вида в условиях интро- дукции. Он часто выпадает (приживаемость 10 %) и не формирует полноценные се- мена.
  204. Поэтому, размножение этого вида происходит вегетативным путем. На основе этих данных можно сделать вывод, что независимо от времени цве- тения (осень и весна) пыльцевые зерна за палиноморфологическим строением, пред- ставленных видов, имеют сходство за местом произрастания (Крым, Закарпатье, Лесостепная зона). Также следует отметить и сходство межвидовое, что характерно для данного рода. ЛИТЕРАТУРА Куприянова Л.А., Алешина Л.А. Пыльца и споры растений флоры европейской части СССР. -Л.: Наука, 1972. -Т. 1. -170 с. Токарев П.И. Морфология и ультроструктура пыльцевых зерен. -М.: Изд-во товари- щества научных изданий КМК, 2002. -51 с. Erdtman G. Pollen morphology and plant taxonomy. Angiosperms. -Stockholm: Almqvist & Wiksell, 1952. -539 p. Екологія рослин та фітоценологія Чувікіна Н.В. Особистості керівників Ботанічного саду -підрозділу Інституту ботані- ків АН УРСР у 1935-1944 роках: нові імена // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. -Вип. 13. -2003. -С. 215-220.
  205. Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра біології та прикладної екології вул. Остафова, 29-а, гуртожиток № 7, м.Рівне, 33028, Україна e-mail: Karpovuch_I@mail.ru Schoenus ferrugineus L. -вид в острівній частині на східній межі ареалу, який занесений до Червоної книги України (Червона …, 1996), має статус вразливий та який відносять до третинних реліктів. На території України популяції виду зосере- джені в Малому Поліссі, Волинській височині, Західному Поділлі, Розточчі, Закарпатті. Серед болотних угрупувань Волинського лесового плато не часто можна на- трапити на угрупування S. ferrugineus. Більшість місцезростань виду на сьогодні не збереглись і були знищені в результаті осушувальної меліорації. Тому нашим завдан- ням було: підтвердити вже згадані місцезростання виду та виявити нові, описати фі- тоценози за участю S. ferrugineus, дослідити сучасний стан його популяцій та виявити фактори, що негативно впливають на його поширення. Результати наших досліджень показали, що описані Т.Л. Андрієнко та С.Ю. Поповичем угрупування S. ferrugineus у заплаві р. Усті біля с. Дермань Здолбу- нівського р-ну Рівненської обл. (Андрієнко., Попович, 1985) та у заплаві р. Збитеньки на Бущанському болоті біля с. Батьківці Острозького р-ну тієї ж області збереглись, хоча стан популяцій виду є незадовільним. Г.М. Антонова у щоденнику експедицій 1989 р. наводила місцезростання S. ferrugineus між селами Хорупань та М'ятин Мли- нівського р-ну Рівненської області. Наявність виду на території болотного масиву М'ятин підтверджував В.І. Мельник (2006). У ході наших досліджень відмічено до- сить хороший відтворювальний потенціал S. ferrugineus на даній території. Наявне мі- сцезростання S. ferrugineus в околицях с. Тайкури Рівненської обл. (Кузьмішина, 2008), де популяції виду знаходяться у задовільному стані. Нове місцезростання виду відмічене нами на болотному масиві «Колобанки» біля с. Копитків Здолбунівського р- ну Рівненської обл. Угрупування S. ferrugineus досить численні, добре відтворюються. Угрупування S. ferrugineus характеризуються щільними дернинами, стійкі до випасу і сінокосіння. Проте, в ряді випадків спостерігається трансформація фітоцено- зів за участю S. ferrugineus -типові болотні види заміщуються лучними, що веде до витіснення перших. Для збереження угрупувань S. ferrugineus та їх відтворення необхідно встано- влювати заповідний режим і приймати всі можливі кроки до стабілізації гідрологічно- го режиму болотних територій. Крім того, слід вести моніторингові спостереження за уже наведеними популяціями та виявляти нові. Екологія рослин та фітоценологія Мета нашої роботи полягала у вивченні флороценотипічної структури золош- лаковідвалів Бурштинської теплової електростанції (Івано-Франківська область). До- слідження проводились протягом 2007-2009 рр. на території рекультивованого і нерекультивованого золошлаковідвалів. Досліджувані золошлаковідвали характеризуються високим рівнем синантро- пної фракції рослин -127 видів (58,53 %). Наявність синантропного елемента найбільш об'єктивно характеризує рівень її антропогенної трансформації. Синантро- пні види рослин представлені апофітною (68 видів) і адвентивною (59 видів) фракція- ми. Адвентивні види рослин поділяються на археофіти (35 видів) (Papaver rhoeas L., Fumaria officinalis L., Urtica urens L., Viola arvensis Murr., Thlaspi ravense L., Raphanus raphanistrum L., Sinapis arvensis L. та ін.) та кенофіти (24 види) (Amaranthus retro- flexus L., Ambrosia artemisiifolia L., Cerasus vulgaris Mill., Oenothera biennis L., Acer negundo L. та ін.). Флороценотип неморальнолісового елементу нараховує 31 вид (14,29 %) - Ulmus laevis Pall., Quercus robur L., Betula pendula Roth, Carpinus betulus L., Populus tremula L., P. alba L., P. nigra L. та ін. В трав'яному покриві переважають Fragaria vesca L., Pulmonaria obscura Dum., Glechoma hederacea L., Galeobdolon luteum Huds., Ajuga genevensis L. Лучний елемент флороценотипічної структури займає третє місце -27 видів (12,44
  206. %), які зростають на обох типах відвалів. Найбільш поширеними представника- ми є: Potentilla reptans L., Trifolium pratense L., Echium vulgare L., Leucanthemum vulgare Lam., Calamagrostis epigelos (L.) Roth, Alopecurus pratensis L., Phleum pratense L. та ін. Не менш чисельну флороценотипічну групу становить гідрофільний елемент. Він налічує 18 видів: Caltha palustris L., Typha latifolia L., Iris pseudacorus L. -види приурочені до підніжжя золошлаковідвалу; Salix alba L., S. cinerea L., Epilobium roseum Schreb., Cirsium palustre (L.) Scop. -середніх і частково нижніх ярусів; Phrag- mites australis (Cav.) Trin. ex Steud. -зростає на всіх ярусах золошлаковідвалів. Псамофільний і лучностеповий елементи містять по 4 види (1,44 %), а саме до першої групи відносяться Cardaminopsis arenosa (L.) Hayek, Sedum acre L., Hippophae rhamnoides L., Hieracium pilosella L., до другої -Filipendula vulgaris Moench, Ononis arvensis L., Dactylis glomerata L., Poa angustifolia L. Ці види зростають в незначній кількості на обох типах золошлаковідвалів. Менш чисельні групи представлені боровим (Pinus sylvestris L., Larix decidua Mill., Thymus serpyllum L.) й кальцепетрофільним (Crataegus monogyna Jacq., Rosa can- ina L., Prunus spinosa L.) елементами -по 3 види (1,38 %). Соснові насадження в незначній кількості зустрічаються тільки на схилі північно-східної експозиції рекуль- тивованого золошлаковідвалу, де проективне вкриття Pinus sylvestris L. є незначним. ЛІТЕРАТУРА Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Проку- дин Ю.Н. и др. -К.: Фитосоциоцентр, 1999. -548 с. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. -К.: Наук. дум- ка, 1991. -200 с. Флора Волыно-Подолии и ее генезис / Заверуха Б.В. -К.: Наук. думка, 1985. -192 с. Plant Ecology and Phytosociology ті скелі чи схили з шаром (20-50 см) рухляку чи щебеню. Ценози утворені великою кількістю рідкісних видів: Thymus calcareus Klok. et Shost., Hyssopus cretaceus Dubyan, Matthiola fragrans Bunge, Scrophularia cretacea Fisch. ex Spreng, Artemisia hololeuca Bieb. ex Bess., Festuca cretacea T. Pop. et Proskor., Schivereckia mutabilis (M. Alexeenko)
  207. M. Alexeenko та інші. Рослинність цих біотопів своєрідна та відноситься до класу He- lianthemo-Thymetea (Ромащенко и др., 1996). Угруповання незатінених вапнякових скель та осипів карбонатних порід Aur- inio saxatilis-Allietum podolici, Minuartio auctae-Festucetum pallentis відносяться до по- рядку Alysso-Sedetalia, класу Koelerio-Corynephoretea. На вапнякових скелях Покуття зустрічається Minuartia thyraica. В умовах затінених і вологих карбонатних порід, тріщинах скель зустрічаються угруповання класу Asplenietea trichomanis союзів Cystopteridion (Cystopteridetum fragilis) та Asplenion ruta-murariae (Asplenietum ruta- murariae-trichomanis, Asplenio-Schiverekietum) (Малиновський, Крічвалушій, 2000). Термофільна рослинність вапнякових осипів представлена угрупованнями Vince- toxicetum officinalis Medik. та Parietarietum officinalis L. класу Thlaspietea rotundifolii (Малиновський, Крічвалушій, 2000). На Кримському півострові карбонатофільна рослинність представлена в по- вному обсязі. Тут присутні як евритопні степові та хазмофітні угруповання (Festuco- Brometea, Carici humilis-Androsacion, Veronici multifidae-Stipion ponticae; Asplenietea trichomanis, Asplenion ruta-murariae), так і специфічні угруповання з середземно- морськими рисами (Thlaspietea rotundifolii, Helianthemo-Thymetea) (Корженевский и др., 2003). На нашу думку, такий розподіл карбонатофільної рослинності обумовлений не лише едафічною специфічністю до субстрата, але й в багатьох випадках залежить від ксерофітної природи самих видів, що формують угруповання, і від їх ценотичної стратегії. ЛІТЕРАТУРА Абдулоєва О.С. До синтаксономії ксерофітної трав'янистої рослинності Західного Лі- состепу (Придніпровське Поділля, Товтровий кряж, Кременецькі гори) // Укр. фітоцен. зб. - 2002. -Сер. А. -Вип. 1 (18). -С. 124-144.
  208. Корженевский В.В., Багрикова Н.А., Рыфф Л.Э., Левон А.Ф. Продромус растительнос- ти Крыма (20 лет на платформе флористической классификации) // Бюл. ГБС РАН. -2003. - Вып. 186. -С. 32-63.
  209. Малиновський К.А., Крічвалушій В.В. Високогірна рослинність (Відп. ред. Малиновсь- кий К.А., Дідух Я.П.) // Рослинність України (Гол. ред. Соломаха В.А.). -К.: Фітосоціоцентр, 2000, том 1. -230 с. Оніщенко В.А. Рослинність карбонатних відслонень природного заповідника «Медо- бори» // Укр. фітоцен. зб. -2001. -Сер. А. -Вип. 1 (17). -С. 86-104.
  210. Ромащенко К.Ю., Дідух Я.П., Соломаха В.А. Синтаксономія класу Helianthemo- Thymetea cl. nov. рослинності крейдяних відслонень південно-східної України // Укр. фітоцен. зб. -К., 1996. -Сер. А. -Вип. 1. -С. 49-62. Екологія рослин та фітоценологія ємо наступні угруповання рослин: 1. Physocarpus "Luteus", Viola sororia "Rubra", Humulus "Aureus", Luzula nivea, Digitalis grandiflora, Aquilegia "Maxi", Agastache "Ayala", Gaura "Siskiyou Pink", Heuchera "Citronella", Coreopsis, 2. Allium atropureum, Anthemis tinctoria, Clematis alpina"Blue Princess", Lavandula "Munstead", Pyrus salicifolia, Euphorbia, Eryngium giganteum, Cistus laurifolius, Verbascum bombyciferum "Polarsommer", Salvia officinalis"Purpurascens", Salvia nemorosa"Viola Klose", 3. Achillea fillipendulina "Feuerland", Salvia verticillata "Purpurle Rein", 4. Pseudolysimachion longifolium "Pink Damask", Tanacetum coccineum, 5. Philomis russeliana, Lychnis coronata. Газони в місті Кордоба представлені наступними рослинами: Chionodoxa gigantean (61,1 % проективного покриття), Narcissus cyclamineus "Jenny"(52,3 % про- ективного покриття), Fritillaria meleagris "Aurora"(22,4 % проективного покриття), Anemone blanda (17,8 % проективного покриття), Lilium candidum (17,2 % проективно- го покриття), Narine bowdenii (19,4 % проективного покриття). Для газонів Кордоби ми пропонуємо наступні угруповання рослин: 1. Clematis jackmanii, Leucojum vernum, Tigridia pavonia, 2. Acidanthera murielae, Chionodoxa luciliae, Eranthis tubergenii, 3. Aethionema Warley Rose, Alyssum saxatile, Campanuela carpatica, Ligularia dentata, 4. Dodecatheon meadia, Gentiana acaulis, Pulsatilla vulgaris, Potentilla nepalensis. Таким чином, запропоновані нами рослинні угруповання покращать стан грунтів. ЛІТЕРАТУРА Кушерець В.І., Хилько М.І. Екологічна безпека: Термінологічний словник-довідник. - К.: Знання України, 2006. -144 с. Аналіз віталітетної та вікової структури популяції Allium obliquum L. Устянського заказника РУБАНОВСЬКА Н.В., ГОРДІЙ Н.М.
  211. Кам'янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка вул. Огієнка, 61, м. Кам'янець-Подільський, 32300, Україна e-mail: natalka_rubanovs@mail.ru, natalia_gordiy@mail.ru Фітопопуляціям властива внутрішня гетерогенність, яка виявляється в дифе- ренціації особин за віком, темпами перебігу фенологічних фаз й етапів онтогенезу, за рівнями виживання, продукційного процесу, розмірами, життєвим станом тощо. У зв'язку з цим у популяціях виділяють різні типи структур, основними з яких є вікова і віталітетна (Кирильчук, 2007). Метою нашого дослідження було з'ясувати вікову та віталітетну структуру популяції A. оbliquum L., що продовжує дослідження стану популяції A. оbliquum як реліктового виду, що поширений на території Устянського заказника. Вікова структура залежить як від ступеня розвитку популяції, так від екологічних умов, свідчить про певний етап розвитку, минуле, сучасне і майбутнє популяції та її життєвий стан, стійкість і зміну по відношенню до екологічних умов, а також розкриває особливості онтогенезу, його поліваріантності, механізмів регуляції в екосистемах (Дідух, 1998). Вікова структура являє собою співвідношення у популяції особин різних онтогенетичних (вікових) станів. Вона вказує на стійкість Екологія рослин та фітоценологія Класифікацію рослинних угруповань газонів м. Івано-Франківська розроблено на основі 150 повних геоботанічних описів, виконаних особисто автором. Складена синтаксономічна схема включає 3 класи, 3 порядки, 3 союзи, 7 асоціацій та 3 варіанти. Синтаксономічна схема рослинності газонів м. Івано-Франківська.
  212. Cl. Molinio-Arrhenantheretea R.Tx.1937 Ord. Arrhenentheretalia Powl 1928 All. Agrostio-Festucion rubrae Puscaru 1956
  213. Ass. Plantagini lanceolatae-Festucetum rubrae Scamoni 1956
  214. Ord. Plantaginetalia majoris R.Tx. et Preis. In Tx 1950 em Oberd. All. Polygonion avicularis Gams 1927 em. Jehlik in hejny et al. 1979
  215. Ass. Lolio-Plantaginetum majoris Beger 1930 L.-P.m. var. Trifolium repens Ass. Poetum annuae Gams 1927
  216. Ass. Prunello-Plantaginetum majoris Falinski 1963
  217. Cl. Chenopodietea Br.-Bl. 1951 em Lohm., J. et R. tx 1961 ex Matsz 1962 Ord. Sisymbrietalia J. Tx. ex Matsz 1962 em Gros. 1966
  218. All. Sisymbrion officinalis R.Tx., Lohm., Prsq. in R.Tx 1950 em Hejny et al. 1979
  219. Ass. Chenopodietum albi-viridae Hejny 1979
  220. Осипенко В.В. Спонтанна рослинність м. Черкаси. 1. Угруповання клумб // Укр. фіто- цен. зб. -К., 1996. -Сер. А, вип. 2. -С. 88-92. Природа Івано-Франківської області /за ред. Геренчука К.І. -Л.: Вища школа, 1973. -160 с. Соломаха В.А., Костильов О.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Синантропна рослинність Укра- їни. -К.: Наук. думка, 1992. -252 с. Чоха О.В. Газонні покриття м. Києва. -К.: Фітосоціоцентр, 2005. -288 с.
  221. Академическая, 27, г. Минск, 220072, Республика Беларусь e-mail: r.tsvirko@tut.by Центральная геоботаническая подзона -подзона грабово-дубово- темнохвойных лесов -представляет собой переходную полосу между широколист- венными и темнохвойными лесами на территории Беларуси. Фитоценохорологиче- Plant Ecology and Phytosociology скими рубежами данной подзоны являются южная граница ареала Picea abies и се- верная граница сплошного распространения Carpinus betulus (Гельтман, 1982). Синтаксономическая схема растительности сосновых лесов составлена на ос- нове 265 геоботанических описаний, выполненных за период июнь-сентябрь 2009 г. Наименьшей единицей классификации в данном продромусе является ассоциация. Для идентификации выделенных синтаксонов и их характеристики использовались работы ряда авторов (Булохов, Соломещ, 2003; Соломаха, 2008; Matuszkiewicz, 2008 и др.). В результате анализа геоботанических данных, описанные нами сообщества со- сновых лесов относятся к 4 классам, 5 порядкам, 5 союзам и 11 ассоциациям. Класс Vaccinio-Piceetea Br.-Bl. in Br.-Bl. et. al.1939
  222. Порядок Pinetalia Oberd. 1957
  223. Ассоциация Cladonio-Pinetum Juraszek 1927 Ассоциация Dicrano-Pinetum Preising et Knapp 1957 Ассоциация Peucedano-Pinetum (W.Mat. 1962) W.Mat. & J.Mat. 1973
  224. Ассоциация Vaccinio uliginosi-Pinetum Kleist. 1929
  225. Ассоциация Querco roboris-Pinetum (W.Mat. 1981) J.Mat. 1988
  226. Ассоциация Serratulo-Pinetum (W.Mat. 1981) J.Mat. 1988
  227. Порядок Piceetalia abietis Pawłowski & al. 1928 Союз Piceion abietis Pawl. in Pawl. & al. 1928
  228. Ассоциация Querco-Piceetum W.Mat. & Pol. 1955
  229. Класс Oxycocco-Sphagnetea Br.-Bl. et Tx. 1944
  230. Порядок Sphagnetalia magellanici (Pawl. 1928) Moore (1964) 1968 Союз Sphagnion magellanici Kasther et Flossner 1993 em. Dierss. 1975
  231. Ассоциация Ledo-Sphagnetum magellanici Sukopp 1959 em. Neuhausl 1969
  232. Класс Querco-Fagetea Br.Bl. et Vlieger in Vlieger 1937
  233. Порядок Fagetalia sylvaticae Pawłowski et al. 1928 Союз Carpinion betuli Issl. 1931 em. Oberd. 1953
  234. Ассоциация Tilio-Carpinetum Tracz.1962
  235. Класс Alnetea glutinosae Br.-Bl. et Tx. 1943 Порядок Alnetalia glutinosae R.Tx. 1937
  236. Союз Alnion glutinosae Malcuit 1929
  237. Ассоциация Sphagno squarrosi-Alnetum glutinosae Doing 1962
  238. ЛИТЕРАТУРА Гельтман В.С. Географический и типологический анализ лесной растительности Бе- лоруссии. -Мн.: Наука и техника, 1982. -326 с. Булохов А.Д., Соломещ А.И. Эколого-флористическая классификация лесов Южного Нечерноземья России. -Брянск: Изд-во БГУ, 2003. -359 с. Соломаха В.А. Синтаксономiя рослинностi України. Третє наближення. -К.: Фiтосоцiоцентр, 2008. -296 с. Matuszkiewicz J.M. Zespoly lesne Polski. Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2008. -372 p. Plant Ecology and Phytosociology Кальчикський підрайон Бердсько-Єланчикського району, Північноприазовського округу Східнопричорноморської підпровінції, Причорноморсько-Донської провінції Паннонсько-Причорноморської-Прикаспійської області (Бурда, 1991). Досліджені лісосмуги відносяться до трьох типів: яружно-балкові, полезахисні та лісосмуги вздовж автодоріг. Видовий склад судинних рослин лісосмуг налічує 110 видів, які відносяться до 87 родів, 34 родин. Кількісна характеристика видового різноманіття лісосмуг подібна до видового складу природно-заповідних територій, до яких вони прилегають. На долю 5 провідних родин 56 видів або 51 % від усіх виявлених видів в лісосмугах. В спектрі провідних родин флори лісосмуг 17,3 % приходиться на долю найбільшої родини Asteraceae Dumort., на долю Fabaceae Lindl. приходиться 9,1 %, Lamiaceae Lindl. -9,1 %, Rosaceae Juss. -8,2 %, Limoniaceae Lincz. -7,3 %. На кількість ендемічних та субендемічних видів лісосмуг приходиться 11,8 %, до яких належать Galium octonarium Klokov, Veronica barrelieri Schott., Linaria maeotica Klokov, Marrubium praecox Janka, Euphorbia virgultosa Klokov, E. stepposa Zoz., Stachys transsylvanica Schur., Tanacetum millefolium (L.) Tzvel., Goniolimon tataricum (L.) Boiss., Adonis wolgensis Stev., Rosa lupulina Dubovik, Cardus fortior Klokov, Iris taurica Lodd. У габітусі та тривалості життєвого циклу в лісосмугах переважають трав'яні полікарпіки -54,9 %. Значну роль відіграють рослини з коротким життєвим циклом: малорічники та однорічники -22,1 %. Деревні та напівдеревні рослини включають відповідно 17,3 % та 5,7 % від усіх видів досліджених лісосмуг. Ступінь вимогливості видів до зволоження відображена у їх розподілі на 4 групи. В лісосмугах найбільш багаточисельна група ксеромезофітів (35,2 %) та груп, що тяжіють до неї мезоксерофітів (25,4 %) та еумезофітів (28,6 %), доля еуксерофітів склала 10,8 %. Серед флороценотипів лісосмуг найбільшим є степовий, він складає 46,3 %. Наступний по кількості видів неморальнолісовий флороценотип, доля якого складає 19,7 %. Така кількість неморальнолісових видів в лісосмугах говорить про ва- гому роль лісових та узлісних видів. Луговий флороценотип складає 12,5 % видів. Синантропний флороценотип позбавлений ендемічних та субендемічних видів та міс- тить 17,8 % від усієї кількості видів лісосмуг. Таким чином, лісосмуги, прилеглі до територій з природним рослинним покри- вом та високим рівнем біорізноманіття, відповідають флористичним та геоботанічним кри- теріям та виступають перспективними екологічними коридорами локального значення. ЛІТЕРАТУРА Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры. -К.: Наук. думка, 1991. -169 с. Геоботанічне районування Української РСР. -К.: Наук. думка, 1977. -302 с. Формування регіональних схем екомережі (методичні рекомендації) / За ред. Шеляга- Сосонко Ю.Р. -К.: Фітосоціоцентр, 2004. -71 с. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Гродзинский М.Д., Романенко В.Д. Концепция, методы и крите- рии создания экосети Украины. -К.: Фитосоциоцентр, 2004. -144 с. Boitani L., Falcucci A., Maiorano L., Rondinini C. Ecological networks as conceptual frameworks or operational tools in conservation // Conservation Biology. -2007. -21, № 6. - Р. 1414-1422(9). Екологія рослин та фітоценологія Ромашка лікарська (Chamomilla recutita (L.) Rauschert) -майже універсальний засіб і для внутрішнього, і для зовнішнього застосування. Протизапальна, спазмоліти- чна, репаративна, протимікробна, відхаркувальна дія ромашки обумовлена ефірними оліями, сесквітерпенами, флавоноїдами, слизом, тритерпенами (Кобзар, 2007). Для оцінки адаптогенних властивостей рослин було вирішено дослідити збе- реження лікувальної дії Ch. recutita, заготовленої з двох різних регіонів України: Ки- ївська область (Переяслав-Хмельницький район) і Запорізька область (Мелітопольський район). Так як ромашка є гарним неспецифічним протизапальним, протимікробним та дезінтоксикаційним засобом, підтвердження цих властивостей шляхом оцінки стану неспецифічних факторів захисту організму, дозволить зробити висновок про її адаптогенні властивості. антиокси- дантна та імунна. Зразки ромашки досліджували на вміст аскорбінової кислоти, яка володіє антиоксидантними властивостями, методом титрування (Химический …, 1983). Першою ланкою захисту організму від негативних факторів навколишнього се- редовища є фагоцитоз. Тому визначали фагоцитарну активність фагоцитів -нейтро- філів (Петров, 1983). Донорами були здорові люди. Вміст вітаміну С в обох зразках ромашки був у межах норми. Отримані резуль- тати з визначення поглинальної активності фагоцитів крові вказують на однотипність реакції фагоцитів після обробки їх водно-сольовими витяжками із Ch. recutita незалеж- но від місця зростання. Кількість клітин, що приймала участь у фагоцитарній реакції (Фі, %) (62,0±2,0 для ромашки із Запорізької обл., 64,0±2,9 -Київської обл.) вірогідно не відрізнялася від контрольних значень (61±2,7), також не змінювалося і фагоцитарне число. Отже, біологічна активність водно-сольових витяжок із квіток ромашки відносно фагоцитарної реакції нейтрофілів крові не залежала від місця її зростання. ЛІТЕРАТУРА Кобзар А.Я. Фармакогнозія в медицині: Навч. посібник. -К.: Медицина, 2007. -544 с. Петров Р.В. Иммунология / Петров Р.В. -М. : Медицина, 1983. -368 с. Трахтенберг И.М. Книга о ядах и отравлениях. -К.: Наук. думка, 2000. -366 с. Химический анализ лекарственных растений / под ред. Гриянкевич Н.И. -М.: Высшая шк., 1983. -176 с.
  239. НПП «Великий Луг», відділ науки вул.. Зелена 3, м. Дніпрорудне, 71630, Василівський р-н, Запорізька обл.., Україна e-mail: grandmeadow@ukrpost.ua Інвентаризація флори та її аналіз є одним з найважливіших завдань при дослі- дженні рослинного світу будь-якого регіону. У зв'язку з вивченням сучасного стану флори НПП «Великий Луг» нами проведені дослідження ранньоквітучих рослин. REFERENCES Bragg O.M., Hulme P.D., Ingram HAP, Johnston J.P., Wilson A.I.A. A maximum-minimum recorder for shallow water tables, developed for ecohydrological studies on mires // Journal of Ap- plied Ecology. -1994. -31 (3). -Р. 589-592.
  240. Hrummo D.G., Sozinov O.V., Zelenkevich N.A. et al. Flora and vegetation of the Landscape reserve Yelnia. Under the editorship of Bambalov, N.N.; NAS of Belarus, Institute of experimental botany, Minsk: Minsktipproekt, 2010. -Р. 200. Succow M., Stegmann H. Torfarten. In: Succow M., Joosten H. (eds.): Landschaftsökolo- gische Moorkunde. Schweizerbart, Stuttgart, 2001. -Р. 58-62. Wetlands International Information Sheet on Ramsar Wetlands (RIS) -Yelnia… -2002. - http://ramsar.wetlands.org/Database/Searchforsites/tabid/765/language/en-US/Default.aspx. Accessed
  241. GIELNIAK P. University of Łódź, Department of Geobotany and Plant Ecology Banacha Str., 12/16, Łódź, 90-237, Polska e-mail: paulinagielniak@wp.pl Springs are natural underground water outflows on the ground surface. The area of the water outflow with the plants and animals that occur there, the surrounding vegetation and the upper part of the stream with the length of 100 m is defined as a spring area (Wołe- REFERENCES Braun-Blanquet J. Phlanzensoziologie // Grundzüge der Vegetationskunde. -Wien-New York: Springer-Verlag, 1964. -865 pp. Dzwonko Z. Przewodnik do badań fitosocjologicznych // Vademecum Geobotanicum. - Poznań-Kraków: Sorus, 2007. -P. 191-253.
  242. Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roślinnych Polski -Warszawa: PWN, 2001. -537 pp. Moniewski P. Źródła okolic Łodzi // Acta Geogr. Lodz. -Łódź: ŁTN, 2004. -87. -140 pp. Nazdrowicz K. Charakterystyka źródeł stref krawędziowych Wyżyny Łódzkiej i Kotliny Szczercowskiej. -Łódź, 1987. -74 pp. Wołejko L. Porównanie kompleksów źródliskowych rozwijających się w warunkach natural- nych i zmienionych w wyniku antropopresji // Zeszyty Naukowe Akademii Rolniczej w Szczecinie - Szczecin, 1991. -149. -P. 53-67.
  243. REFERENCES Braun-Blanquet J. Phlanzensoziologie // Grundzüge der Vegetationskunde. -Wien-New York: Springer-Verlag, 1964. -865 pp. Ciuplys R. Phytosociological characteristics of Lithuanian forests dominated by Fraxinus excelsior // Botanica Lithuanica. -2001. -7. -P. 3-25.
  244. REFERENCES Gutowski J.M., Bobiec A., Pawlaczyk P., Zub K. Drugie życie drzewa. WWF Polska.
  245. -Warszawa, 2004. -245 p. Maser C., Anderson R.G., Cromack K. jr., Williams J.T., Martin R.E. Dead and down woody material. W: Wildlife habitats in management forests. The Blue Mountains of Oregon and Washington. USDA Forest Service Agriculture Handbook, № 553. -Portland -Washington D.C., 1979. -95 pp. Matuszkiewicz J.M. Zespoły leśne Polski, Wydaw. Nauk. PWN. -Warszawa, 2001. -P. 358.
  246. Solon J., Wolski J. Propozycje gospodarowania zapasem martwego drewna w Leśnych Kompleksach Promocyjnych. Leśne Prace Badawcze. IBL. Warszawa, 2002. Ulanova N.G. The effects of windthrow on forests at different spatial scales: a review; For- est Ecology and Management 135. 2000. -P. 155-167.
  247. Van Vagner C.E. The line intersect method in forest fuel sampling. 1968. -For. Sci. -14.1.
  248. -P. 20-26. REFERENCES Wainagiy І.V. Laboratory seeds sprouting of wild herbaceous Carpathian plants // Ukr. Bot. J. -1963. -20, № 4. -P. 48-57.
  249. Kyyak V.H. Small populations preservation // Biotic diversity preservation in the highlands of the Ukrainian Carpathians. Scientific recommendations / Ed. J. Tsaryk. -Lviv: Mercator, 2009. -P. 14-18.
  250. Levin H.G. Age changes in plants // Bot. J. -1966. -№ 12. -P. 1774-1795.
  251. Czarnecka B., Władyka M. Ecological meaning of seed size and shape for seed persistence and germinability in some mountain plants from the collection of the Botanical Garden in Lublin // Bulletin of Botanical Gardens. -2007. -16. -P. 3-10. Experimental Botany Объекты исследований -два жёлтых плазмодия миксомицетов из порядка Trichiales (плазмодии четвертого типа) (Новожилов, 1993), которые были собраны в начале сен- тября 2008 года в Голосеевском национальном природном парке, в городе Киеве, на отмершей коре лиственного дерева. С данными плазмодиями мы проводили исследования по культивированию на разных питательных субстратах. В качестве влажных камер использовали чашки Пет- ри. Подложкой служила увлажнённая фильтровальная бумага, на которую сверху на- носили измельченные до порошковидного состояния субстраты (0,15 г на каждую чашку Петри): стерильные овсяные хлопья, талломы Xanthoria parietina, плодовые те- ла Pleurotus ostreatus и Schizophyllum commune. При использовании в качестве питательных субстратов овсяных хлопьев и X. parietina, иногда наблюдали рост слизистых бактериальных колоний. Чаще всего это явление констатировали при чрезмерном увлажнении субстратов. При этом плазмодии практически не увеличивались в размерах, образуя очень извитые цитоплазматические тяжи. Данная бактерия была выделена в чистую культуру и идентифицирована. Для идентификации было проведено ряд цитологических и физиолого-биохимических тес- тов (Хоулт и др., 1997; Михайльський та ін., 2002; Сиволодский, 2008), с использовани- ем баканализатора «VITEK 2» (фирмы «Bio Merieux»). Бактерия является видом Raoultella terrigena Drancourt et al.(2001) (= Klebsiella terrigena Izard et al., (1981)) из семейства Enterobacteriaceae, имеет толстую слизистую капсулу и конкурирует с плазмодиями за адгезию на субстрате. Также при использовании в качестве субстрата овсяных хлопьев (для плазмо- дия № 1) нами были выявлены колонии мицелиального гриба, которые плазмодий об- ползал. Вокруг колоний образовывалась свободная от цитоплазматических тяжей зона, шириной ≈ 0,5 см. В том месте, где рос микромицет, фильтровальная бумага приобретала красный цвет, связанный с выделением пигмента. Идентификацию гриба проводили, используя морфологические признаки колоний и спороношений (Пидоп- личко, 1972; Samson, Hoekstra, Frisvad, 2004). Данный гриб относится к роду Penicillum Link (1809), подсекция Asymmetrica granulosa. По-видимому, он выделяет какие-либо метаболиты, которые не дают плазмодию поедать данный гриб. Вероятно, существует целый ряд микроорганизмов, которые могут конкури- ровать с плазмодиями миксомицетов как в условиях влажной камеры, так и в природ- ных условиях. Данные механизмы конкуренции требуют дальнейших исследований. ЛИТЕРАТУРА Глущенко В.И., Леонтьев Д.В., Акулов А.Ю. Слизевики: Учебное пособие для студен- тов биологических специальностей. -Харьков: ХНУ, 2002. -135 с. Кусакин О.Г., Дроздов А.Л. Филема органического мира. Часть 2: Procaryotes, Eukaryotes: Microsporobiontes, Archemonadobiontes, Euglenobiontes, Myxobiontes, Rhodobiontes, Alveolates, Heterokontes. -СПб: Наука. -1997. -С. 145-152.
  252. Михайльський Л.О., Радченко О.С., Степура Л.Г., Домбровська І.В., Фуртат І.М. Практикум із загальної мікробіології: Навчальний посібник. -К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». -2002. -111 с. Новожилов Ю.К. Определитель грибов России: отдел Слизевики. Вып. 1. Класс Мик- сомицеты -СПб.: Наука, 1993. -288 с. Определитель бактерий Берджи . В 2-х т. Т. 1. / Под ред. Дж. Хоулта, Н. Крига, П. Снита, Дж. Стейли, С. Уилльямса -Пер. с англ.-М.: Мир, 1997. -432 с. Експериментальна ботаніка Пидопличко Н.М. Пенициллии: Ключи для определения видов. -К.: Наук. думка. - 1972. -152 с. Сиволодский Е.П. Систематика и идентификация энтеробактерий. -2-е издание. - СПб., 2008. -44 с. Introduction to food-and airborne fungi. Samson R.A., Hoekstra E.S., Frisvad J.C. -7th edition. -Utrecht: ASM Press, 2004. -389 pp. Эффект гетерозиса у межвидовых гибридов лунарии (Lunaria Mill)
  253. БОЙКАЯ Е.А., ЛЯХ В.А. Запорожский национальный университет, кафедра садово-паркового хозяйства и генетики растений ул. Жуковского, 66, г. Запорожье, 69000, Украина e-mail: genetika@zsu.edu.ua Лунария -новая перспективная культура, которая привлекает все больше внимания в мире. Она являетя ценным декоративным растением (Карпиносова и др., 2005), используется в медицине и выступает в качестве медоноса. В последние годы лунария вызывает интерес благодаря жирнокислотному составу своего масла. В масле этого растения особенно высокое содержание нервоновой кислоты (Cook et al., 1998). Лунария относится к семейству Капустные (Brassicaceae Burnett), род включа- ет два вида -лунарию однолетнюю (Lunaria аnnuа L.) и лунарию оживающую (L. rediviva L., многолетняя культура). На територии Украины лунария оживающая произрастает в диком виде в ряде областей, а лунария однолетняя -культурное клум- бовое растение. Виды имеют ряд отличительных признаков, и, в первую очередь, это касается биологии развития (Бойкая, Лях, 2010). Генетика этого рода исследована ма- ло. В литературе приводятся одинаковые числа хромосом для обоих видов, что позво- ляет предположить удачное проведение межвидовых скрещиваний (Dvorak, Dadakova, 1984; Krahulcova, 1991). В Запорожском национальном университете, в условиях фитотрона, были по- лучены реципрокные межвидовые гибриды лунарии путем искусственного опыления. Цветки на материнском растении кастрировались, из бутонов удалялись пыльники и цветки опылялись пыльцой другого вида. Полученные гибридные растения обеих комбинаций были проанализированы по ряду признаков листа. Выявлен эффект на- стоящего гетерозиса (Petr, Frey, 1966) при наследовании признаков «длина листа» и «ширина листа». Настоящий гетерозис по признаку «длина листа» составил у формы, имеющей в качестве материнского родителя однолетний вид, -10,5 %, а у гибрида обратной комбинации -5,3 %. По признаку «ширина листа» показатели гетерозиса составили: 18,4 %, и 9,6 % у гибридов двух типов соответственно. Полученные межвидовые гибриды обеих комбинаций скрещивания сформи- ровали стручки с хорошо выполненными, жизнеспособными семенами, из которых в дальнейшем были получены растения второго поколения, характер наследования при- знаков у которых в данный момент исследуется.
  254. Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ клітинної біології та анатомії вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: brykovvasja@gala.net
  255. Институт физиологии растений им. К.А. Тимирязева РАН, группа дыхания растений и меха- низмов его регуляции ул. Ботаническая, 35, г. Москва, 127276, Россия e-mail: ag_shugaev@ippras.ru Відомо, що мікрогравітація та кліностатування суттєво впливають на метабо- лічну активність мітохондрій тваринних клітин. В той же час, дані щодо рослинних мітохондрій переважно стосуються їх структурних перебудов, які, очевидно, свідчать про можливі зміни у функціональних параметрах мітохондрій. Однак питання про нению с контрольным вариантом (культиватор № 1): В-фикоэритрина -в 8,4 раза, R- фикоцианина -в 2,4 раза, аллофикоцианина -в 1,4 раза. При таких же условиях содер- жание хлорофилла а в культуре снижалось всего на 30 %, а каротиноидов -на 20 %. При проведении второго этапа, во время которого проводилась ежесуточная корректировка концентрации биогенных элементов до уровня контрольного варианта (20 % обмена), содержание всех фотосинтетических пигментов в культуре P. purpureum с увеличением доли среды, возвращаемой в культиваторы, от 0 до 80 % снижалось в два раза, причем, при увеличении доли метаболитов от 20 до 60 % сни- жение составило 25 % для всех фикобилипротеинов и хлорофилла а и 15 % для каро- тиноидов, по сравнению с контрольным вариантом, а максимальное снижение содержания всех пигментов в культуре зарегистрировано при увеличении доли воз- вращаемой среды от 60 до 80 %: на 25-35 %. Таким образом, показана принципиальная возможность повторного использо- вания культуральной среды (до 60 % по объему) при выращивании микроводоросли P. purpureum, при условии отсутствия лимитирования по биогенным элементам. При таком режиме культивирования плотность культуры значимо не отличалась от контро- ля, а содержание фотосинтетических пигментов снижалось незначительно (на 15-25 %).
  256. Морфо-фізіологічні особливості гірчака земноводного (Persicaria amphibia (L.)
  257. Кам'янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка вул. Огієнка, 61, м. Кам'янець-Подільський, 32300, Україна e-mail: physioplants@mail.ru Все різноманіття рослинного світу, ареали його поширення є результатом по- стійного пристосування рослин до зовнішніх чинників. Вивчення адаптивних ознак, що забезпечують існування в різних умовах довкілля проводяться в основному у культур- них рослин, рослини ж природної флори залишаються поза увагою. Тому метою нашої роботи було виявлення морфо-фізіологічних особливостей гірчака земноводного Persicaria amphibia (L.) Delarbre -виду природної флори, який має здатність рости як у воді, так і на суходолі. Вивчали водний режим, анатомію листків, вміст фітогормонів. Показано, що водна форма P. amphibia характеризувалася плаваючими стеб- лами з голими, блискучими, овально-ланцетоподібними листками, суходільна -пря- мостоячими з опушеними листками більш видовженої форми. На початку вегетації листкові пластинки у суходільної форми, порівняно з водними, були товстішими, за рахунок більшої товщини губчастої паренхіми та верхньої епідерми, а в період цві- тіння -тоншими. Показано також, що суходільна форма, порівняно з водною, харак- теризувалася більшою кількістю провідних пучків на 1 мм поперечного зрізу, наявністю продихів як на верхній, так і на нижній сторонах листкової пластинки. Встановлено, що ріст і розвиток рослин за різних умов існування та особливо- сті водного режиму обумовлені статусом фітогормонів. Так, більша водозатримуюча здатність клітин листків та кількість води, що не вилучається осмотично активними Експериментальна ботаніка речовинами у суходільного P. amphibia, порівняно з водним, може забезпечуватись ІОК, яка, як відомо, бере участь в метаболічних процесах, що призводять до збільшення концентрації клітинного соку. Цитокініни і абсцизова кислота у встанов- леній кількості в листках P. amphibia можуть забезпечувати закриття продихів, що та- кож є одним з регуляторних механізмів водного режиму рослин. Встановлені у фазу вегетативного росту більш інтенсивні ростові процеси у водної форми гірчака, ніж у суходільної, обумовлюються взаємодією, вмістом та співвідношенням фітогормонів ГПР, АБК та етилену (Woodward, 2005; Voesenek, Ri- jnders,2003; Steffens, Wang, 2006). Так водна форма, порівняно з суходільною, харак- теризувалась меншим вмістом АБК, більшою інтенсивністю виділення етилену та більшою активністю вільних ГПР. Такий вміст фітогормонів визначає існування гір- чака у різних умовах зволоження. Так, за даними літератури ріст занурених міжвузлів індукується етиленом, який збільшує чутливість клітин до гібереліну, шляхом змен- шення його потенційного антагоністу -АБК (Woodward, 2005). Таким чином, існування P. amphibia за різних умов водозабезпечення, призвело до формування типових наземних і водних рослин з високою стійкістю, що обумовлено особливостями водного режиму, будови листків та статусом фітогормонів. ЛІТЕРАТУРА Steffens B., Wang J., Sauter M. Interactions between ethylene, gibberellin and abscisic acid regulate emergence and growth rate of adventitious roots in deepwater rice // Planta. -2006. -222, № 3. -P. 604-612.
  258. Voesenek L.A.C.J., Rijnders J.H.G.M., Peeters A.J.M., Vande Steed H.M., Kroon H. de. Plant hormones regulate fast shoot elongation under water: from genes to communities // Ecology. - 2003. -85, № 1. -P. 16-27.
  259. Woodward A.W., Bartel B. Auxin: regulation, action and interaction // Annals of Botany. - 2005. -95. -P. 707-735. Організація 5' зовнішнього транскрибованого спейсера 35S рДНК Datura stramonium L.
  260. ДАВИДЮК Ю.М., СТОЛЯР Т.М., ВОЛКОВ Р.А. Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, кафедра молекулярної генетики та біотехнології вул. Коцюбинского, 2, м. Чернівці, 58012, Україна e-mail: ra.volkov@gmail.com Родина Solanaceae -одна із найбільших серед покритонасінних рослин. В ро- дині налічують кілька тисяч видів, серед яких велика кількість використовуються як продукти харчування, як сировина для одержання лікарських засобів, як декоративні культури тощо. Багаточисельність представників родини, поширеність у світі, здат- ність частини видів утворювати природні гібриди та різноманітність морфологічних ознак породжують значні труднощі у створенні загальноприйнятої систематики роди- ни (Hawkes et al., 1979; Hunziker, 2001). Тому в останні десятиліття для вирішення спірних питань систематики застосовують молекулярно-біологічні методи, зокрема ЛІТЕРАТУРА Государственный реестр селекционных достижений, допущенных к использованию. Сорта растений. -М., 2003. -236 с. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. -К.: Наук. думка, 1987. -548 с. Пидюра О.І. Розробка методики електрофоретичного фракціонування запасних білків насіння конюшини лучної (Trifolium pretense L.) // Вісник Дніпропетровського аграрного уні- верситету. -2000. -№ 1-2. -С. 133-135. Флора УРСР в 15 т. Т. 6. -К.: Вид. АН УРСР, 1954. -608 с. Яковлев Г.П. Бобовые земного шара. -Л.: Наука, 1991. -140 с.
  261. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. - Kiev, 1999 -346 p. Вплив різних концентрацій іонів міді на каталазну активність листків Arabidopsis thaliana ДОЛІБА І.М., КУЗЬ І.В., ПАНЧУК І.І. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра молекулярної генетики та біотехнології вул. Лесі Українки, 25, м. Чернівці, 58000, Україна e-mail: inna.doliba@gmail.com Одним із стресових факторів довкілля є важкі метали (ВМ). Відомо, що мідь - необхідний рослинним клітинам мікроелемент, який бере участь в широкому ряді біохімічних та фізіологічних процесів (Wang, 2004). Проте мідь може виявляти і ток- сичний вплив при накопиченні в тканинах рослин вище рівня оптимуму. Це зокрема пов'язано з тим, що мідь є перехідним металом і збільшення її рівня може призводити до збільшення в рослинній клітині концентрації активних форм кисню (АФК) (Hall, 2002). Однією із форм АФК є пероксид водню (Neill, 2002). Внутрішньоклітинний рі- вень АФК контролює антиоксидантна система рослин. Зокрема, важливим антиокси- дантним ферментом є каталаза, яка розщеплює пероксид водню до води і кисню (Сыщиков, 2004; Orendi, 2001). Враховуючи, що роль цього ферменту у ранній відпо- віді рослин на підвищення концентрації іонів ВМ ще не з'ясована, дана робота при- свячена вивченню впливу іонів Cu 2+ на активність каталази у листках арабідопсису. Для дослідженнь у якості модельного об'єкта використовували 5-тижневі рос- лини A. thaliana екотипу Columbia 0, що росли у ґрунті. Рослини вирощували в умо- вах 16-годинного світлового дня за температури 20 °С. Для проведення стресової обробки надземну частину рослин відокремлювали від кореневої системи і місце зрізу занурювали в рідке 0,5-кратне середовище Мурасіге-Скуга, що містило хлорид міді у концентраціях 0,1; 0,5 та 5 мМ. Обробку проводили у темряві протягом 2-х (коротко- тривалий стрес) та 12-ти (довготривалий стрес) годин. Контрольні рослини інкубува- ли на середовищі без додавання хлориду міді. Каталазну активність визначали за методом, описаним нами раніше (Доліба, 2010). Визначення активності каталази показало, що низькі концентрації іонів міді (0,1 та 0,5 мМ) в умовах гострого короткотривалого шоку викликали збільшення ак- Експериментальна ботаніка тивності каталази на 36 та 64 % відповідно, порівняно з контролем. Проте за дії висо- кої концентрації міді (5 мМ) відмічено зниження активності ферменту на 26 %. Зрос- тання активності каталази в умовах 12-годинного стресу на 50 % було зафіксовано за дії найнижчої концентрації металу. Обробка рослин 0,5 та 5 мМ хлоридом міді при- зводила до статистично вірогідного зниження активності каталази відповідно на 25 та 45 % порівняно з контрольними рослинами. Цікаво, що інкубування рослин на сере- довищі 0,5х MS протягом 12 годин викликало підвищення активності каталази на
  262. Доліба І.М., Волков Р.А., Панчук І.І. Метод визначення каталазної активності у рос- линному матеріалі // Физиол. биохим. культ. растений. -2010. -42. -(у друці). Сищиков Д.В., Гришко В.М. Функціонування глутатіонзалежної антиоксидантної сис- теми у гороху, сої та кукурудзи за дії сполук кадмію // Физиол. биохим. культ. растений. - 2004. -36, № 6. -С. 503-509.
  263. Hall J.L. Cellular mechanisms for heavy metal detoxification // J. Exp. Bot. -2002. -53, № 366. -Р. 1-11.
  264. Neill S.J, Desikan R, Clarke A., Hurst R.D., Hancock J.T. Hydrogen peroxide and nitric oxide as signaling molecules in plants // J. Exp. Bot. -2002. -53, № 372. -P. 1237-1247.
  265. Orendi G. Expression von Katalasen wảhrend der Blattseneszens und unter verschiedenen Stressbedingungen in Arabidopsis thaliana (L.) Heynh. // Dissertation Verlag Grauer. -2001. -135 s. Wang S.-H., Yang Z-M., Yang H., Lu B., Li S-Q, Lu Y-P. Copper-induced stress and antioxidative responses in roots of Brassica juncea L. // Botanical Bulletin of Academia Sinica. - 2004. -45. -P. 203-212. Вивчення мінливості п'яти мікросателітних локусів конюшини лучної (Trifolium pratense Schreb.)
  266. ДУГАРЬ
  267. », Харківський р-н, Харківська обл., 62483, Україна e-mail: vnpop@mail.ru На даному етапі розвитку молекулярної генетики активно використовуються молекулярні маркери, які виявляються за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Через високий рівень поліморфізму, точність відтворення результатів, кодомі- нантний тип успадкування, високу інформативність, потребу в невеликій кількості ДНК для аналізу особлива увага приділяється таким маркерам, як мікросателітні (SSR). Їх застосовують для паспортизації колекцій рослин, для вивчення консервати- зму SSR локусів (Злацкая и др., 2009), для дослідження мінливості, для вивчення ста- родавніх сортів (Луханина и др., 2009), для вивчення структури геному (Sato et al, 2005), для оцінки генетичного різноманіття, для ідентифікації генотипів рослин (Са- налатий и др., 2006) тощо. У зв'язку з тим, що мікросателітні повтори дуже розпо- Експериментальна ботаніка многих лет. Однако в литературе обычно приводится только описание того или иного гибрида. Гораздо меньше известно работ, в которых бы проводилось искусственное моделирование естественной гибридизации. Хотя именно такие исследования важны для понимания процессов видообразования (Kaplan, Fehrer, 2006). На территории горного Урала обитают два родственных вида камнеломки (Saxifraga L.): к. поникающая (S. cernua L.) и к. сибирская (S. sibirica L.), отличающиеся по морфологическим и репродуктивным признакам и по уровню плоидности. На Сред- нем Урале среди видов S. cernua и S. sibirica были обнаружены растения с промежуточ- ным морфологическим обликом. Предполагалось, что они появились в результате межвидовой гибридизации (Капралов, 2004). Таким образом, существование комплекса S. cernua -S. sibirica на Урале предоставляет возможность для искусственного модели- рования естественной гибридизации между этими видами. Всего было проведено 560 скрещиваний. При прямой гибридизации растений S. cernua (2n = 24) и S. sibirica (2n = 16) потомство было получено в 46,4 % случаев, при скрещивании гибридных потомков с родительским видами -в 33,4 %, при скрещива- нии гибридов в пределах одного растения -в 10,0 %. Межгибридное скрещивание и самоопыление не давали результатов. Наиболее высокая доля завязывания семян на- блюдалась при опылении гибридов первого поколения пыльцой S. sibirica (48,7 % слу- чаев), по сравнению с опылением пыльцой S. cernua (7,3 %). Примерно одинаковый уровень завязывания семян (36,6 % и 33,4 %) наблюдался при опылении родительских рас- тений пыльцой гибридных растений (Дымшакова, 2009, 2010). Полученные гибридные растения имели широкий диапазон изменчивости по морфологическим и репродуктивным признакам, перекрываясь с родительскими ви- дами. При скрещивании диплоидной S. sibirica и тетраплоидной S. cernua были полу- чены растения трех уровней плоидности: ди-, три-и тетраплоиды (Дымшакова, 2010). Таким образом, полученные данные позволяют предположить один из возможных пу- тей возникновения растений с промежуточными признаками -гибридогенный.
  268. ЛИТЕРАТУРА Грант В. Видообразование у растений. -М.: Мир, 1984. -528 с. Дымшакова О.С. Искусственная гибридизация между Saxifraga cernua L. и S. sibirica L. // Экология. -2009. -№ 6. -С. 1-3.
  269. Дымшакова О.С. Естественная и искусственная гибридизация в комплексе Saxifraga cernua L. -S. sibirica L. на Урале: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. -Екатеринбург, 2010. -21 с. Капралов М.В. Популяционная структура комплекса Saxifraga cernua L. -S. sibirica L. на Урале и факторы ее определяющие: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. -Екатеринбург, 2004. -24 с. Цвелев Н.Н. О значении гибридизационных процессов в эволюции злаков (Poaceae) // История флоры и растительности Евразии. -Л. : Наука, 1972. -С. 5-15.
  270. Kaplan Z., Fehrer J. Comparison of natural and artificial hybridization in Potamogeton Fehrer // Presila. -2006. -78. -P. 303-316.
  271. 0,02 мкмоль/хв) та в 2,2 рази вищою ніж в капусті 2008 року сорту «Іюльська» (0,37 ± 0,02 мкмоль/хв);
  272. вміст аскорбату в капусті сорту «Тарас F1» (2,12 ± 0,03 ммоль/кг) є в 1,72
  273. рази вищим, ніж «Іюльської» (1,23 ± 0,07 ммоль/кг), а в листках капусти 2008 року є на грані чутливості методу;
  274. = 30,74 ± 1,90мкмоль/кг, МДА 1,5 = 8,87 ± 1,61 мкмоль/кг, ∆МДА = -72,17 ± 3,88 %), порівняно з сортом «Іюльська» (МДА 0 = 17,09 ± 0,66 мкмоль/кг, МДА 1,5 = 3,63 ± 0,45 мкмоль/кг, ∆МДА = -78,39 ± 2,91 %). Для капусти урожаю 2008 року МДА 0 = 28,99 ± 1,37 мкмоль/кг, МДА 1,5 = 38,99 ± 1,79 мкмоль/кг, ∆МДА = +36,06 ± 5,81 %. Висновки: 1) стійкість капусти до хвороб прямо пропорційно пов'язана з вели- чиною антиоксидантного потенціалу;
  275. капуста врожаю 2009 року має -∆МДА, отже потужний антиоксидантний статус; річне збері- гання робить приріст МДА позитивним, зменшуючи загальний запас антиоксидантів. ЛІТЕРАТУРА Колупав Ю.Е. Активне формы кислорода в растениях при действии стрессоров: обра- зование и возможные функции // Вісник Харківського національного аграрного університету: Серія біологія. -2007. -№ 3 (12). -С. 6-26.
  276. Костюк В.А. Биорадикалы и биоантиоксиданты / В.А. Костюк., А.И. Потапович. - Мн.: БГУ, 2004. -179 с. Цебржинский О.И. Некоторые аспекты антиоксидантного статуса // Физиология и пато- логия перекисного окисления липидов, гемостаза и иммуногенеза. -Полтава, 1992. -С. 120-155.
  277. Академическая, 27, г. Минск, 220072, Беларусь e-mail: kalatskayaj@mail.ru Известно, что электромагнитное излучение микроволнового диапазона вызы- вает заметные сдвиги в физиологических реакциях живых организмов. Однако эф- фект, оказываемый микроволновой обработкой на семена и его последействие на формирующиеся растения, пока полностью не выяснен (Aladjadjiyan, 2002). Цель ра- боты -исследовать воздействие различных режимов микроволнового поля на энер- гию прорастания и всхожесть семян ярового рапса сорта Антей и озимого рапса сорта Лидер при их хранении в контролируемых оптимальных и неблагоприятных услови- ях. Источник излучения -микроволновое поле 3-см диапазона (от 8 до 12 ГГц). Пар- тию семян подвергали действию электромагнитного излучения трех режимов, с условным обозначением А, Д и Ж, которые отличались временем излучения, от 2 до 5 Експериментальна ботаніка Khripach V.A., Zhabinski V.N., de Groot A.E. Brassinosteroids. A New Class of Plant Hormones. -N. Y.: Acad. Press., 2000. -P. 236-240.
  278. Khripach V.A., Zhabinski V.N., Khripach N.V. New practical aspects of brassinosteroids and results of their ten-year agricultural use in Russia and Belarus. Brassinosteroids // Eds. Hayat S. and Ahmad A. -Kluwer Academic Publishers (the Netherlands), 2003. -189 р.
  279. ГНУ«Центральный ботанический сад НАН Беларуси», отдел интродукции и селекции орнаме- нтальных растений ул. Сурганова, 2в, г. Минск, 220012, Беларусь e-mail: chrysanthemum@list.ru Управление ростом и развитием растений при помощи регуляторов роста рас- тений приобретает актуальное значение, так как позволяет существенно повысить урожайность, качество и стрессоустойчивость растений при неблагоприятных усло- виях выращивания (Пономаренко, 2003). Брассиностероиды, такие как эпибрассино- лид (ЭБ) и гомобрассинолид (ГБ), являются относительно новым классом фитогормонов, имеющих важное значение для нормального роста и развития растений (DeYoung, Clark, 2001). одно- летние черенки, высаженные по 1 в горшки V= 0,5 л. Схема опыта включала 4 вари- анта (контроль, ЭБ -10 -7 М, 10 -9 М, 10 -11 М) для сорта Cyclamen и 4 варианта (контроль, ГБ -10 -7 М, 10 -9 М, 10 -11 М) для сорта Green Ice. Каждый вариант был пред- ставлен 10 растениями и в 3-кратной повторности. Растения обрабатывались водными растворами методом опрыскивания наземных вегетативных органов до полного сма- чивания листовой поверхности, дважды с интервалом 1 месяц. Морфометрические параметры измеряли перед каждой обработкой и в период цветения. В результате работы, были получены следующие данные. Достоверные разли- чия на 5 % уровне значимости наблюдаются по параметру высоты побега на всех эта- пах опыта. После повторной обработки показатели остаются прежними, т. е. больше контроля на 63 %. Наиболее эффективной для роз сорта Cyclamen является концен- трация ЭБ 10 -9 М, аналогичная ситуация наблюдается и на измерениях генеративной части растений (кол-во бутонов на 61 % и диаметр цветков на 47 % больше чем в кон- троле). Для сорта Green Ice наилучший результат дает обработка ГБ 10 -9 М, эффект превысил контроль на 44 % по параметру высоты растения, по количеству бутонов на 47 % и по диаметру цветка на 23 % соответственно. На основании результатов эксперимента можно сделать вывод, что при ис- пользовании БАВ группы брассиностероидов на культуре роз преимущество имеет Лиственницы Гмелина (Larix gmelinii (Rupr.) Rupr.) и Каяндера (L. cajanderi
  280. Mayr) являются основными лесообразующими видами Восточной Сибири (Абаимов, Коропачинский, 1984). Несмотря на широкое распространение и экологическую зна- чимость, генетическое разнообразие этих видов изучено недостаточно (Милютин, 2009). Цитогенетические и кариологические исследования являются составной ча- стью изучения генетических ресурсов и необходимы для использования генофонда мирового разнообразия хвойных. Целью работы являлось изучение кариотипа, выявление геномных и хромосом- ных мутаций. В качестве материала для исследований использовали семена L. gmelinii из Олекминского улуса (Западная Якутия), L. cajanderi из Мегино-Кангаласского и Тат- тинского улусов (Центральная Якутия). Предварительную обработку, фиксацию и ок- рашивание материала производили по стандартной методике (Муратова, 1995). Цитологический анализ проводили с помощью микроскопов МБИ-6, Микмед-6 и циф- ровой камеры-окуляра DCM 510. Всего было исследовано 80 проростков L. gmelinii и 58 проростков L. cajanderi. Хромосомный набор обоих видов содержит 24 хромосомы (2n = 24). У Експериментальна ботаніка Надкернична О.В. Азотфіксуючі мікробно-рослинні симбіози // Сільськогосподарська мікробіологія. Міжвідомчий темат. наук. збірник. -Чернігів, 2005. -Вип. 1-2. -С. 52-59. Влияние ржавчинного гриба Melampsora populnea (Pers.) P. Karst. на анатомическое строение Mercuriales perennis L. (Euphorbiaceae) КОСТРИКОВА Л.А., ПРОСЯННИКОВА И.Б., БИРЮЛЕВА Э.Г. Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, кафедра ботаники пр. Вернадского, 4, Симферополь, 95007, Украина e-mail: aphanisomenon@mail.ru Вредоносность ржавчинных грибов заключается не только в том, что патоге- ны, проникая в ткань растения-хозяина, питаются за его счет, но и в уменьшении ас- симиляционной поверхности, что часто является причиной отмирания листьев и стеблей. Целью нашего исследования является изучение влияния ржавчинного гриба Melampsora populnea (Pers.) P. Karst. на анатомическое строение Mercuriales perennis L. Идентификацию образцов M. populnea на листьях растения-хозяина проводили стан- дартным методом с помощью определителя (Гелюта и др., 1987). Объект исследова- ния -растения M. perennis, пораженные ржавчинным грибом в окрестностях села Краснолесье Симферопольского района АР Крым на склонах горы Кош-Кая (691 м н.у.м.). Варианты опыта: контроль -здоровое растение, опыт -пораженное ржавчин- ным грибом M. populnea. Для выявления гиф мицелия гриба в растительных тканях использовали фиксатор по Барыкиной с соавт. (2004), а на наличие лигнина препара- ты обрабатывали флороглюцином с соляной кислотой. Стебель M. perennis имеет два супротивных ребра, в которых под эпидермой хорошо выражена уголковая колленхима. Первичная кора расположена в стебле под эпидермой и состоит из 1-2 слоев уголковой колленхимы, крупных клеток паренхимы первичной коры и эндодермы (крахмалоносного влагалища). За слоем эндодермы располагается центральный цилиндр, в состав которого входят: однослойный пери- цикл, открытые коллатеральные пучки, спаянные в единое кольцо склеренхимой пе- рициклического происхождения, в центре стебля расположена сердцевина и перимедулярная зона. В сосудисто-волокнистых пучках M. perennis ксилема и флоэма представлена проводящими элементами, преимущественно вторичного происхожде- ния.
  281. В целом, анатомическое строение стебля M. perennis соответствует типичному строению стебля травянистых двудольных растений пучкового типа. Созревшие эции гриба M. populnea на стебле опытного варианта вызывают разрыв эпидермы. В анатомическом строении первичной коры изменений не наблю- дается, но эндодерма выражена слабее по сравнению с контролем. При поражении стебля грибом проводящие пучки M. perennis отличаются более мелкими размерами, чем в контрольном варианте и отсутствует кольцо склеренхимы. На наш взгляд, де- лигнификация клеток склеренхимы связана с дополнительным оттоком углеводов из флоэмы пораженного растения к месту внедрения возбудителя в ткани растения- Експериментальна ботаніка суспензійної культури Nicotiana tabacum лінії ВУ-2 (GFP-MBD) in vivo за допомогою скануючого лазерного конфокального мікроскопу LSM 510 META (Carl Zeiss, Німеч- чина). Обробка клітин нітропрусидом натрію у концентраціях 200 μМ, 1 та 5 мМ про- тягом 3 год. спричиняла дозозалежну стабілізацію кортикальних мікротрубочок порівняно з необробленими клітинами ВУ-2 (контроль). Так, стабілізація кортикаль- них мікротрубочок внаслідок обробки клітин нітропрусидом натрію у концентрації 200 μМ була незначною, 1 мМ -більш вираженою, а при обробці нітропрусидом на- трію у концентрації 5 мМ було відзначено суттєву стабілізацію кортикальних мікро- трубочок нарівні з їх частковою деполімеризацією у деяких клітинах. У цитоплазмі більшості клітин ВУ-2, оброблених нітропрусидом натрію у концентраціях 1 та 5 мМ, на поверхні ядра спостерігали кластери тубуліну, що може вказувати на деполімери- зацію ендоплазматичних мікротрубочок. Крім того, було відмічено незначне зростан- ня частоти появи мітотичних веретен без порушення їх організації. На противагу, частота появи препрофазних стрічок та фрагмопластів не зазнавала змін, проте орга- нізація цих мітотичних фігур була порушеною. Таким чином, організація мікротрубочок інтерфазної клітини (кортикальних та ендоплазматичних), а також мікротрубочок, що формують мітотичні фігури, є чут- ливою до вмісту NO у клітинах ВУ-2. Отримані нами дані свідчать на користь того, що NO виступає сигнальною молекулою, яка впливає на процеси проліферації клітин рослин, а мікротрубочки являються сенсорами для NO. ЛІТЕРАТУРА Блюм Я.Б., Красиленко Ю.А., Емець А.І. Нітротирозилювання як регуляторна посттра- нсляційна модифікація протеїнів // Ур. біохім. журн. -2009. -5. -С. 3-11.
  282. Емец А.И., Kрасиленко Ю.A., Шеремет Я.A., Блюм Я.Б. Pеорганизация микротрубочек как ответ на реализацию сигнальных каскадов NO в растительной клетке // Цитол. и генет. - 2009. -43, № 2. -С. 73-77.
  283. Lόpez-Bucio J., Acevedo-Herná G., Ramírez-Chávez E., Molina-Torres J., Herrera-Estrella L. Novel signals for plant development // Curr Opini Plant Biol. -2006. -9. -P. 523-529.
  284. Октября, 69, г. Уфа, 450054, Россия e-mail: kruglova@anrb.ru Объектом исследования послужил остролодочник сходный Oxytropis ambigua (Pall.) DC., вид cемейства бобовых (Fabaceae Lindl.), включенный в «Крас- ную книгу Республики Башкортостан» (2001) как редкий вид Южного Урала, нахо- дящийся под угрозой исчезновения (категория I). тая паренхима у этих растений состоит из одного, иногда двух слоёв длинных, плотно расположенных клеток. Губчатая паренхима содержит до 5-ти и более слоёв мелких, плотно расположенных клеток. ЛИТЕРАТУРА Маргайлік Г.І. Анатамічные асаблівасці лісцяу як паказчикі светалюбивасці раслін // Весці акадэміі навук Беларуской ССР, серыя біялагічных навук. -1963. -№ 4 -С. 19-27.
  285. Паушева З.П. Практикум по цитологии растений. 3-е изд. перераб. и дополн. -М.: Ко- лос, 1980. -304 с. Эзау К. Анатомия семенных растений. -М.: Мир, 1980. -Т. 2. -328 с.
  286. Гагарина, 23, г. Нижний Новгород, 603062, Россия e-mail: aishirokov@mail.ru Согласно современным представлениям о начальных стадиях развития орхид- ных (Rasmussen, 1995) естественный процесс онтоморфогенеза можно разделить на следующие стадии: семя > протокорм > первичный корнепобег и т. д. В литературе ши- роко обсуждается, с одной стороны, вопрос о слабой способности тубероидных орхид- ных в природных популяциях к вегетативному размножению (Татаренко, 1996), а с другой -способность активного размножения протокормов практически всех орхидных in vitro (Rasmusen, 1995). Выяснению этих вопросов и посвящена данная работа. Объектом исследований стали тубероидные орхидные Dactylorhiza incar- natа (L.) Soo. и Gymnadenia conopsea (L.) R. Br., которые относятся к категории редких видов флоры Нижегородской области. Цель работы -выявление естественного потенциала вегетативного размножения тубероидных орхидных на ранних стадиях развития под воз- действием фитогормонов in vitro. Ставились следующие задачи: 1) определение стадии развития, при которой наблюдается активное вегетативное размножение;
  287. G. conopsea, полученные in vitro после высева семян. Была выбрана агаризованная питательная среда, предложенная С. Мальмгрин (Malmgren, 1996), и приготовлено 9 ее вариантов с различной концентрацией фитогормонов и со- отношением ауксина и цитокинина (ИМК:6-БАП) -1:1, 1:3, 1:5, 3:1, 3:3, 3:5, 5:1, 5:3, 5:5 мг/л, по 5 колб каждого варианта и 5 контрольных колб с безгормональной средой. В каждую колбу помещалось по 3 протокорма. Затем они содержались на затененном стеллаже на протяжении двух месяцев. Основываясь на полученных данных, можно заключить следующее: 1) на ранних стадиях развития у тубероидных орхидных отмечается активное вегетативное размноже- ЛИТЕРАТУРА Татаренко И.В. Орхидные России: жизненные формы, биология, вопросы охраны. - М.:Аргус, 1996. -208 с. Malmgren S. Orchid propagation: theory and practice // North American Native Terrestrial Orchids «Propagation and Production»: Conference proceeding. -Washington, 1996. -P. 63-71.
  288. Rasmussen H.N. Terrestrial orchids: from seed to mycotrophic plant. -Cambridge University Press, 1995. -433 р. Вивчення морфолого-анатомічної будови суплідь Duschekia viridis (Chaix) Opiz.
  289. КУЛАГІНА М.А.
  290. Національний фармацевтичний університет, кафедра ботаніки вул. Пушкінська, 53, м. Харків, 61002, Україна e-mail: KulaginaMariya@mail.ru Необхідність комплексного використання лікарських рослин у фармації і на- явність достатньої сировинної бази пояснює інтерес до вивчення такого представника флори України, як Duschekia viridis (Chaix) Opiz. (душекія зелена) (Доброчаева, Котов, Прокудин, 1987). Супліддя D. viridis застосовують в народній медицині і рекомендують при застудах, кашлі, гострому ревматизмі, артритах, подагрі як протизапальний, в'яжучий та кровоспинний засоби (Кулагина, Сербин, Радько, 2003). Метою цієї роботи було вивчення морфолого-анатомічної будови суплідь для ідентифікації лікарської ро- слинної сировини. Цілісні складні супліддя складаються із загальної головної вісі довжиною 12- 50 мм і кількох (3-5) бічних осей, які несуть шишкоподібні супліддя -здерев'янілі колосовидні тирси дихазіїв. «Шишки» еліптичні або яйцевидні довжиною 13-18 мм, товщиною 7-10 мм, мають потовщену здерев'янілу вісь суцвіття, на якій по спіралі розміщені численні щільно прилеглі одна до одної здерев'янілі віялоподібні луски. Головна вісь шишковидного тирсу вкрита перидермою із 6-7-шаровим корком. Під // Регуляция роста, развития и продук- тивности растений: Мат. IV межд. науч. конф. (г. Минск, 26-28 октября 2005 г.). Науч. ред.: акад., проф. Н.А. Ламан. -Мн.: ИООО «Право и экономика», 2005. -С. 10. Будевич Г.В. Достижения и проблемы селекции растений на устойчивость к болезням // Защита растений на рубеже XXI века: Мат. науч.-практ. конф., посвященной 30-летию Бел- НИИЗР (Минск-Прилуки, 19-21 февраля 2001 г.). -Мн., 2001. -С. 225-228.
  291. Иванюк В.Г. Индуцированный иммунитет растений к болезням // Проблемы иммуни- тета сельскохозяйственных растений к болезням / Дорожкин Н.А., Бельская С.И., Волуевич Е.А. и др. -Мн.: Наука и техника, 1988. -С. 196-244.
  292. Поликсенова В.Д. Индуцированная устойчивость растений к патогенам и абиотичес- ким стрессовым факторам (на примере томата) // Вестн. Белорусского ун-та. Сер. 2: Хим. Би- ол. Геогр. -Мн., 2009. -№ 1. -С. 48-60.
  293. Поликсенова В.Д. Микозы томата: возбудители заболеваний, устойчивость растений. - Мн.: БГУ, 2008. -159 с. Поликсенова В.Д. Ретроспективный обзор болезней томата в Беларуси и перспективы развития фитопатологической ситуации // Защита растений на рубеже XXI века: Мат. науч.- практ. конф., посвященной 30-летию БелНИИЗР (Минск-Прилуки, 19-21 февраля 2001 г.). - Мн., 2001. -С. 225-228.
  294. Стадниченко М.А., Поликсенова В.Д. Действие биологически активных веществ на рост, продуктивность и поражение патогенами культуры томата // Регуляция роста, развития и продуктивности растений: Мат. V межд. науч. конф. (г. Минск, 28-30 ноября 2007 г.). Науч. ред.: акад., проф. Н.А. Ламан. -Мн.: Право и экономика, 2007. -С. 192.
  295. В. Докучаєва, кафедра генетики, селекції та насінництва п/в «Комінуст-1», Харківський р-н, Харківська обл., 62483, Україна e-mail: svetik_svg@mail.ru Ізоферменти, поряд з іншими типами генетичних маркерів (RAPD, SSR та ін- ші), досі широко використовуються науковцями для розв'язання різних проблем гене- тики та селекції сільськогосподарських культур. Цей тип маркерів не тільки дозволяє ідентифікувати рослинний матеріал, вивчати філогенетичні зв'язки (Потенко, 2004), проводити генетичне картування (Малышева и др., 2005), але й є зручним засобом при визначенні гомо-чи гетерогенності селекційного матеріалу. Зокрема, викорис- тання ізоферментів для з'ясування рівня гібридності насіння амаранту, а також для вивчення дикорослих видів, які є важливим джерелом господарсько цінних генів, до- Експериментальна ботаніка очевидно, сопровождается необратимыми процессами, приводящими к гибели клеток. ЛИТЕРАТУРА Брицун В.М., Ємець А.І., Лозинський М.О., Блюм Я.Б. 2,6-Динітроаніліни: синтез, гер- біцидні й антипротозойні властивості // Ukr. Bioorg. Acta. -2009. -1. -C. 16-27.
  296. Емец А.И., Блюм Я.Б. Мутантные гены тубулинов растений как маркерные селектив- ные гены для генетической инженерии // Цитол. и генет. -2007. -41, № 3. -С. 29-43.
  297. Ныпорко А.Ю., Емец А.И., Брицун В.М., Лозинский М.О., Блюм Я.Б. Структурно- биологическая характеристика взаимодействия тубулина с динитроанилинами // Цитол. и ге- нет. -2009. -43, № 4. -C. 56-70.
  298. Ожередов С.П., Емец А.И., Брицун В.Н., Ожередова И.П., Лозинский М.О., Блюм Я.Б. Скрининг новых производных 2,4-и 2,6-динитроанилинов на фитотоксичность и антимитоти- ческую активность // Цитол. и генет. -2009. -43, № 5. -С. 3-13. Изменение физиологических характеристик некоторых видов диатомовых водорослей при фотоададаптации ПАЛАМОДОВА О.С.
  299. Институт биологии южных морей им. А.О. Ковалевского НАН Украины, отдел экологической физиологии водорослей пр. Нахимова, 2, г. Севастополь, 99011, Украина e-mail: o_palamodova@mail.ru Известно, что многие виды одноклеточных водорослей, приспосабливаясь к различным световым условиям, изменяют содержание пигментов в клетке. У водо- рослей, адаптированных к низкой интенсивности света, концентрация хлорофилла в клетке в несколько раз выше, чем при высокой освещенности. Число молекул хлоро- филла, связанных с каждым реакционным центром ФС II, у водорослей, произра- стающих на низком свету, часто выше, чем на ярком (Finenko et al., 2003). Благодаря этим различиям, уменьшение световой энергии компенсируется количеством возбуж- денных реакционных центров ФС ΙΙ. В результате водоросли способны поддерживать оптимальную скорость роста в широком интервале облученности. Механизм измене- ния концентрации хлорофиллов в клетке в зависимости от плотности светового пото- ка изучен слабо. Было высказано несколько предположений о механизмах, регулирующих динамику хлорофилла в клетке при разных интенсивностях света. Од- ни исследователи полагают, что уменьшение пигментов обусловлено их разрушением под влиянием света (Тренкеншу, Геворгиз, 1998). Позже была предложена математи- ческая модель для расчета количества энергии, необходимого для деструкции одной молекулы хлорофилла. Данная модель основана на предположении, что молекула хлорофилла поглощает определенное количество квантов света, после чего разруша- ется (Тренкеншу и др., 2005). Другая группа исследователей полагает, что скорость синтеза хлорофилла пропорциональна скорости фотосинтеза, а скорость деградации хлорофилла -скорости дыхания (Geider et al., 1996). Цель проведённого исследования заключалась в определении скорости адап- тации диатомовых водорослей к высокой (602 мкЕ*м -2 *с -1 ) и низкой (17,2 мкЕ*м -2 *с -1 ) Експериментальна ботаніка При замочуванні препарат лише з тіогрупою сприяв збільшенню маси підзем- ної частини рослини, а препарат лише з метильною групою сприяв видовженню над- земної частини проростків. При обприскуванні цей препарат практично не впливав на масу проростків, але зменшував довжину пагонів та коренів. При замочуванні препа- рат з метильною групою мав вищі показники стимуляції порівняно з препаратом без груп, а при обприскуванні -навпаки. При замочуванні, всі препарати збільшували розміри та масу проростків, а при обприскуванні такого ефекту не спостерігали. Та- ким чином, при різних способах обробки вплив препаратів був різний. Лише Метіур демонстрував стимулюючий ефект при всіх варіантах обробки та досліджуваних тер- мінах експозиції, але цей ефект на масу та ростові показники проростків за умов засо- лення більш яскраво виражений при замочуванні, ніж при обприскуванні. На підставі дослідження вмісту ТБК-активних продуктів виявлено, що Метіур сильніше за інші препарати зменшує їх кількість, що свідчить про його здатність по- слаблювати перекисне окислення в тканинах. Препарат ІІ при 4 добовій сольовій екс- позиції найменше серед інших аналогів піримідину зменшує рівень ТБК-активних продуктів в пагонах, а от при 10 добовій за цією здатністю наближається до Метіуру, тобто можливо, що його антирадикальна дія відстрочена у часі. Таким чином, було доведено необхідність обох бічних груп в піримідиновому кільці препарату Метіур. ЛІТЕРАТУРА Dhindsa R.S., Matowe W. Drought tolerancein two mosses: correelated with enthymatic deference against lipid peroxidation // J. Exp. Bot. -1981. -32. -P. 79-91.
  300. Wang W., Vinocur B., Altman A. Plant responses to olrought, salinity and extreme temperatures: towords genetic engineering for stress tolerance // Planta. -2003. -218. -Р. 1-14.
  301. Г. Холодного НАН України, відділ клітинної біології та анатомії вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: svet-romanchuk@yandex.ru Родина Brassicaceae характеризується наявністю в клітинах рослини ендопла- зматичних тілець (ЕР-тільця), які є похідними грануляроного ендоплазматичного ре- тикулуму. З літератури відомо, що ЕР-тільця є структурами, які мають лабільність і чутливість до таких фізичних факторів як зневоднення, поїдання комахами, поранен- ня, механічний тиск та вплив токсичних речовин (Hayashi et. аl., 2001; Nagano et. аl., 2008). Але ми не знайшли відомостей щодо впливу симульованої мікрогравітації на ЕР-тільця. Оскільки відомо, що в клітинах Arabidopsis thaliana ЕР-тільця накопичу- ють фермент ß-глюкозидазу (КФ 3.2.1.21) з сигналом затримання ЕР, ми досліджува- ли вплив кліностатування на формування ЕР-тілець у апексах коренів, звертаючи особливу увагу на статоцити та клітини дистальної зони розтягу трьох-, п'яти-та се- мидобових проростків A. thaliana, які росли в стаціонарних умовах та на повільному видах Ephedra foliata C.A. Mey (родина -Вост. Средиземноморье), Ephedra fragilis Desf. (родина -Средиземноморье), Ephedra tweediana C.A. Mey (родина -Аргентина). В условиях интродукции на Южном берегу Крыма семена E. tweediana созре- вают в III декаде июня -I декаде июля, E. fragilis -во II -III декаде июля, E. foliata - в III декаде июля -I декаде августа. У E. tweediana и E. foliata от момента опыления до формирования зрелых семян проходит около двух месяцев, а у E. fragilis -один месяц. Количество неопыленных семязачатков при свободном опылении у E. tweedi- ana составляет 46,6 %, у E. fragilis -43,1 % (из них 21,2 % семязачатков недоразвиты к моменту опыления), у E. foliata -44 %. Нарушения при формировании зародыша после опыления отмечены у E. tweediana в 9,1 % семян, E. fragilis -24,3 %, E. foliata - 11,2 %. При свободном опылении реальная семенная продуктивность E. tweediana со- ставляет 44,3 %, E. fragilis -37,
  302. %, E. foliata -44,8 %. При проведении принудитель- ного опыления реальная семенная продуктивность увеличивается до 88,9 %, 47,6 %, 86,7 % соответственно. Зрелые семена у всех трех видов окружены двумя оболочками -внешняя оболочка формируется из наружного интегумента, при созревании семян приобретает темно-коричневую окраску, внутренняя оболочка -тонкая, имеет корич- неватую или коричнево-зеленую окраску, формируется из внутреннего интегумента. Зародыш окружен тканью женского гаметофита, в клетках которой накапливается крахмал, занимает большую часть семени, дифференцирован на осевые органы. Ко- личество семядолей зародыша варьирует в зависимости от вида: так у E. tweediana мы наблюдали только две семядоли, у E. fragilis -88,9 % зародышей имеют две семядоли, 11,1 % -три семядоли, у E. foliata -97 % зародышей имеют две семядоли, 3 % -три. Зрелые семена E. tweediana -каплевидные с заостренной микропилярной ча- стью, коричневые с матовой, бороздчатой поверхностью. Единичные семена распо- ложены на верхушках побегов прироста текущего года. Каждое семя у основания окружено двумя парами красных сочных чешуй. Средние размеры семян 5,5 × 2,3 мм.
  303. Семена E. fragilis -округло-каплевидные, с заостренной микропилярной частью, чер- ные, блестящие. Расположены на верхушках побегов прироста текущего года, как правило, в виде собраний семян -91,2% собраний содержит 2 семени, 6,9 % -одно семя, 1,9 % -три семени. У основания собрания семян окружены двумя -тремя пара- ми или мутовками (по 3) плотных мясистых чешуй, при созревании семян приобре- тающих розоватую окраску. Средние размеры семян 6,4×4 мм. Зрелые семена E. foliata -каплевидные с заостренной микропилярной частью, черные, блестящие.
  304. % семян расположены одиночно, 47 % семян собраны по 2. У основания семена окружены мясистыми светло-желтыми чешуями. Experimental Botany Створення нових ліній рослин, що продукують ізофлаваноїди, та їх комерціалізація на світовому ринку дає змогу потрапляння ІФ в денний раціон харчу- вання значно більшої кількості людей, що дасть змогу попередження виникнення дея- ких злоякісних пухлин, кардіоваскулярних хвороб та ін. Продукування цих сполук трансформованими рослинами також грає роль і в створенні симбіозу із деякими азот- фіксуючими ґрунтовими бактеріями. Генетична інженерія вторинних метаболітів на прикладі ізофлаваноїдів дає можливість створення нових сільськогосподарських куль- тур з покращеними агрономічними властивостями та харчовими характеристиками. ЛІТЕРАТУРА Dixon R.A., Ferreira D. Molecules of Interest Genistein // Phytochem. -2002. -60. -P. 205-211.
  305. Liu R., Hu Y., Lin Zh. Production of soybean isoflavone genistein in non-legume plants via genetically modified secondary metabolism pathway // Metabol.Engineer. -2007. -9. -P. 1-7.
  306. Sreevidya V.S. et al. Metabolic engineering of rice with soybean isoflavone synthase for promoting nodulation gene expression in rhizobia // J. Exp. Bot. -2006. -59, № 9. -P. 1957-69.
  307. Вернадского, 4, г. Симферополь, 95007, Украина e-mail: nsimagina@list.ru Орхидные умеренных широт характеризуются наличием микоризы, которая развивается на стадии протокорма и сохраняется на протяжении всего жизненного цикла (Вахрамеева, 1981). Микобионт, локализуясь в паренхиме коры корня орхидей, проникает только в клетки мезодермы и может достигать эндодермы. Возможно, что ткани орхидных вырабатывают специфические вещества, препятствующие проникно- вению грибного мицелия в центральный цилиндр. Это свидетельствует о реализации защитных механизмов в форме аллелопатических взаимодействий (Симагина, 2009). Многолетними гистохимическими, анатомическими, электронно-микроскопическими исследованиями доказано, что защитной реакцией растительного организма на дейст- вие аллелопатического фактора является избыточное накопление лигнина, суберина, пектиновых веществ, меланоидов, фенольных соединений (Богдан, 1981). Цель иссле- дования -выявление аллелопатических взаимодействий между Himantoglossum capri- num (Bieb.) C.Koch. и грибом -микоризообразователем. H. caprinum -растение с крупным эллипсоидальным клубнем. Стебель прямой (50-75 см), листья продолговатые (4- 5), суженные к верхушке. Соцветие -кисть, редкая, прямая, с линейными прицветниками (до 4 см). Цветки снаружи беловато-зеленые, изнутри с красно -фиолетовыми пятнами, гу- ба висячая до 7,5 см (Вахрамеева, 1981). Анатомические исследования, качественные гистохимические реакции прово- дились по общепринятым методикам (Барыкина и др., 2000; Пирс, 1962). Растения анализировались в генеративный период онтогенеза. Было установлено типичное для сень), після першого проводять культивацію (Горбань, 2004). Сировиною є наземна частина рослини, яку збирають в суху та ясну погоду у фазу масового цвітіння. Для одержання насіннєвого матеріалу закладають насінницькі ділянки. Агротехніка виро- щування та догляд за цими посівами такі, як і на промислових плантаціях. Посів високоякісним насінням -запорука високих врожаїв рослинної лікарської сировини. ЛІТЕРАТУРА Горбань А.Т., Горлаченва С.С., Кривуненко В.П. Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания. -Полтава: Верстка, 2004. -230 с. Жарінов В.І., Остапенко А.І. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин. -К. : Вища шк., 1994. -234с.
  308. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво. -К.: Аграрна освіта, 2001. -591 с. Полуденный Л.В., Сотник В.Ф., Хлопцев Е.Е. Эфирномасличные и лекарственные рас- тения. -М.: Колос, 1979. -282 с. Шелудько Л. Особливості промислового вирощування лікарських культур [Електро- нний ресурс] // Пропозиція. -2001. -№ 4. -Режим доступу до журналу: http://www.propozitsiya.com/?page=149&itemid=38&number=2
  309. Севастополь, 99011, Украина e-mail: Solomonov83@mail.ru Под жизнеспособностью -одной из интегральных характеристик любой жи- вой системы, обычно подразумевают способность организмов (или популяций) к рос- ту и воспроизводству, что, в свою очередь, может свидетельствовать об их генетической и фенотипической полноценности (Луста, Фихте, 1990). Один из путей оценки жизнеспособности одноклеточных организмов -определение доли живых и мёртвых клеток в популяции (или любой суспензии клеток). Этот показатель широко используется как для контроля биотехнологических процессов (Jones, 1987), в частно- сти, в лабораторном и промышленном культивировании микроводорослей, а так же в исследованиях функциональной активности микробных популяций в природных ус- ловиях -например, для оценки степени загрязнения морских вод (Bentley-Mowat, 1982), мониторинга цветения микроорганизмов фитопланктона, в том числе токсич- ных видов (Heslop-Harrison et al., 1984; Georgieva, Kruleva, 1994), оценки скорости роста и продуктивности фитопланктона (Dorsey, 1989) и др. В исследованиях культур микроводорослей и природного фитопланктона ши- роко применяется диацетат флуоресцеина (FDA) для маркирования живых клеток (Dorsey, 1989). В состав FDA входит субстрат, специфичный к ферментам группы эс- тераз. Его ферментный гидролиз приводит к высвобождению молекулы флуоресцеина и, как следствие, свечению клетки (эмиссия в зелёной области спектра). Таким обра- ЛИТЕРАТУРА Луста К.А., Фихте Б.А. Методы определения жизнеспособности микроорганизмов. - Пущино: ОНТИ НЦБИ АН СССР, 1990. -186 с. Jones R.P. Measures of yeast and deactivation and their meaning. -Process Biochemistry, 1987. -117-128 pp. Bentley-Mowat J.A. Application of fluorescence microscopy to pollution studies on marine phytoplankton. // Bot. Mar. -1982. -28.
  310. Helson-Harrison J., Helson-Harrison Y., Shivanna K.R. The evaluation of pollen quality, and a further appraisal of the fluorochromatic (FCR) test procedure. // Theor. Appl. Genet. -1984. - 67. -P. 367-375.
  311. Georgieva D.M., Kruleva M.M. Cytochemical investigation of long-term stored maize pollen. // Euphytica. -1994. -72.
  312. Dorsey J., Yentsch C.M., Mayo S., McKenna C. Rapid analytical technique for the assessment of cell activity in marine microalgae. // Cytometry. -1989. -10. -P. 622-628. Експериментальна ботаніка ЛИТЕРАТУРА Беляев А.Б. Методические указания по общему земледелию (для студентов III курса почвенного отделения дневного обучения) -Воронеж, 2000. -43 c. Гамбург К.З. Биохимия ауксина и его действие на клетки растений. -Новосибирск: Наука, 1976. -272 с. Глухов О.З., Костирко Д.Р., Горлачова З.С. Рідкісні овочеві рослини та перспективи їх використання на Південному Сході України; Донецький ботанічний сад НАН України. -До- нецьк: Мультіпрес, 1998. -149 с. Горовая А.И., Орлов Д.С., Щербенко О.В. Гуминовые вещества: Строение, функции, механизмы действия, протекторные свойства, экологическая роль / НАН Украины, Ин-т про- блем природопользования и экологии. -К.: Наук. думка, 1995. -304 с. Жуковский П.М. Культурные растения и их сородичи. -Л.: Колос, 1971. -751 с. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин : Підручник . -К.: Либідь, 2005. -808 с. Типы роста плодов Euonymus L. (Celastraceae R. Br.)
  313. ТРУСОВ Н.А. Главный ботанический сад им. Н.В. Цицина РАН, отдел дендрологии ул. Ботаническая, 4, г. Москва, 127276, Россия e-mail: n-trusov@mail.ru Темпы роста плодов являются результатом взаимодействия генотипа и осо- бенностей метаболизма с условиями окружающей среды (Giovannoni, 2001; Lawlor 1991). Рост плодов может происходить по простой сигмоидной кривой и по двойной сигмоидной кривой (Загорнян, 1990; Эзау, 1980; Keserovic, 2005; Ognjanov, 1995;
  314. Roth, 1977). При описании роста по двойной сигмоидной кривой выделяют 3 периода. В течение периода I, перикарпий увеличивается быстро, в то время как зародыш оста- ется маленьким. В течение периода II развивается зародыш, а рост перикарпия пре- кращается. В периоде III направленность процессов снова меняется, разрастается перикарпий. Замедленное разрастание перикарпия при активном росте семян, может также наблюдаться в сухих плодах, у которых реализуются только периоды I и II (Nitsch, 1953; Roth, 1977). Разные части плода могут иметь разные кривые роста (Эзау, 1980). У Phaseolus vulgaris L. рост перикарпия происходит по сигмоидной кри- вой, а рост семян -по двойной сигмоидной кривой (Carr, Skene, 1961). Был исследован рост плодов у видов рода Euonymus L. (Celastraceae R. Br.):
  315. E. alatus (Thunb.)
  316. Siebold, E. europaeus L., E. macropterus Rupr., E. verrucosus Scop. Плоды Euonymus -коробочки, семена имеют присемянники (Леонова, 1974; Меликян, Савинов 2000). На основании данных световой микроскопии установлены два вариан- та относительного роста частей плодов у рода Euonymus: синхронный рост (перикар- пий, семя и присемянник растут синхронно -E. macropterus, E. verrucosus), асинхронный рост (сначала растет перикарпий, затем присемянник, затем семя - E. alatus, E. europaeus). Активный рост зародыша в обоих вариантах наблюдается по- сле прекращения активного роста перикарпия. Рост частей плодов оценивался по ди- намике увеличения абсолютно сухого вещества (Opara, 2000). Рост перикарпия Experimental Botany происходит по простой сигмоидной кривой, рост семян и присемянников -по двой- ной сигмоидной кривой. ЛИТЕРАТУРА Загорнян Е.М. Структурная основа развития плодов рода Lycopersicon Tourn. -Кише- нев: Штиинца, 1990. -264 с. Леонова Т.Г. Бересклеты СССР и сопредельных стран. -Л., 1974. -132 с.
  317. Меликян А.П., Савинов И.А. Семейство Celastraceae // Сравнительная анатомия семян.
  318. Эзау К. Анатомия семенных растений. В 2-х кн. / Под ред. акад. А.Л. Тахтаджяна. - М.: Изд-во «Мир», 1980. -Кн. 1-2.
  319. Carr D.J., Skene K.G.M. Diauxic growth curves of seeds, with special reference to french beans (Phaseolus vulgaris L.) // Australian J. of Biol. Sci. -1961. -14, № 1. -P. 1-12.
  320. Giovannoni J. Molecular Biology of Fruit Maturation and Ripening // Annu. Rev. Plant Physiol. Plant Mol. Biol. -2001. -52.
  321. Keserović Z. Etape razvitka ploda u višnje i trešnje // Voćarstvo. 39, br. 152. -S. 365-372.
  322. Lawlor D.W. Concept of nutrition in relation to cellular processes and environment // Plant growth: interactions with nutrition and environment. -Cambridge: Univ. Press, 1991. -P. 1-32. Nitsch J.P. The physiology of fruit growth // Ann. Rev. Plant Physiol. -1953. -№ 4. - P. 199-236.
  323. Ognjanov V. et al. Anatomical and biochemical studies of fruit development in peach // Scientia Horticulterae, 1995. -64, № 1-2. -P. 33-48.
  324. Opara L.U. Fruit Growth Measurement and Analysis // Hortic. Revs. -New York etc., 2000. -24. -P. 373-431.
  325. Roth I. Fruits of Angiosperms. -Berlin-Stuttgart, 1977. -675 p. Спектр фенотипов, сформированных на базе мутации chlorina 3613 у ячменя (Hordeum vulgare L.)
  326. ТЮТЕРЕВА Е.В.
  327. Ботанический институт им. В.Л. Комарова РАН, лаборатория экологической физиологии растений ул. Проф. Попова, 2, г. Санкт-Петербург, 197376, Россия e-mail: tuterlena@mail.ru Фенотип высшего растения в высокой степени связан с составом и содержа- нием пластидных пигментов. Мутанты chlorina, характеризуются полным отсутстви- ем хлорофилла b в составе пигментного комплекса хлоропластов и, в связи с этим, жёлто-зелёной окраской надземных частей. До сих пор считалось, что это -единствен- ный фенотип, который могут формировать растения с мутацией типа chlorina. Нами получен спектр из трёх устойчивых фертильных фенотипов растений на базе мутации chlorina 3613 (мутант ячменя линии f2 с заблокированным синтезом Хл b), которые различаются множеством морфотипических, физиологических и био- химических характеристик разных частей растения. Растения chlorina 3613 с первым (исходным) фенотипом вегетируют и воспроизводятся в течение десятков лет в усло- виях открытого грунта и моновидового посева, полностью соответствуя описаниям растений линии f2 в литературе (Sagromsky, 1974; Leverenz et al., 1992). Внешне рас- Яруллина Л.Г., Ибрагимов Р.С. Клеточные механизмы формирования устойчивости растений к грибным патогенам. -Уфа: Гилем, 2006. -228 с.
  328. Ryan C.A. Protease inhibitors in plants: Genes for improving defenses against insects and pathogens // Ann. Rev. Phytopathol. -1990.
  329. -№ 28. -Р. 425-449. Ультраструктура клітин міжвузля стебла кукурудзи (Zea mays L.)
  330. Холодного НАН України, відділ фітогормонології вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: mshcherbatyuk@ukr.net Динамічний ріст стебла злаків забезпечують інтеркалярні меристеми, розта- шовані у базальній частині кожного міжвузля. Спочатку міжвузля сформоване лише з меристематичних клітин. Потім з'являється зона утворена клітинами, які ростуть роз- тягуванням, а трохи згодом зона диференційованих клітин. На відміну від апікальних ростових зон, структура зон інтеркалярного росту міжвузлів злаків вивчена в недоста- тній мірі. Особливо це стосується ультраструктурних особливостей клітин. Тому го- ловним завданням нашої роботи було дослідити за допомогою трансмісійного електронного мікроскопу особливості тонкої будови клітин ростових зон міжвузля рослини з інтеркалярним типом росту стебла. Відбирали шосте міжвузля кукурудзи у період формування на стеблі сьомого листка. Для дослідження ультраструктури клітин фіксували зразки тканини (1×2 мм) із нижніх, середніх та верхніх сегментiв міжвузлів. Заливку в епоксидні смоли і конт- растування проводили за загальноприйнятими методиками. Дослідження проводили у мікроскопі JEM-1230. Показано, що клітини зони інтеркалярної меристеми за своєю ультраструкту- рою досить подібні до апікальних меристематичних клітин. Ядро має контрастну обо- лонку, нуклеоплазма характеризується високою гомогенністю, ядерце значних розмірів. Цитоплазма електронно щільна, мітохондрії округлої форми рівномірно розподілені в цитоплазмі. Товщина клітинних стінок у цій зоні складає 0,18 мкм. Зона розтягування складається з клітин, для яких характерна наявність великої вакуолі. Окремі вакуолі проявляють тенденцію до злиття. Завдяки збільшенню об'єму зміню- ється співвідношення цитоплазма/вакуоля на користь вакуолі, оскільки її об'єм зрос- тає значно швидше, ніж об'єм цитоплазми. Ядра клітин цієї зони набувають характерної лопатевої форми. Для амілопластів характерні окремі крохмальні зерна і формування периферійних мембранних структур. Серед вакуолізованих клітин зони розтягування нами вперше виявлено кліти- ни значно меншого розміру з чіткими меристематичними ознаками -ядро займає зна- чний об'єм цих клітини, цитоплазма щільна, наявні кілька провакуолей невеликого розміру. В зоні розтягування такі клітини зустрічаються досить часто. За нашими під- рахунками на кожні 15-20 клітин, що ростуть, трапляється одна з меристематичними ознаками. Однак в зоні диференціації подібних структур ми не виявили. Можна при- ЛИТЕРАТУРА Бочарникова Н.И. Мутантный генофонд томата и его использование в селекционно- генетических исследованиях // Вестник ВОГиС. -2008. -12, № 4. -С. 644-653.
  331. Полякова М.Н. Влияние света различного спектрального состава на регенерационный потенциал люпина в культуре in vitro // Материалы II Всероссийского конгресса студентов и аспирантов-биологов «СИМБИОЗ РОССИЯ 2009». -2009.
  332. Щёголев А.С., Жмурко В.В. Влияние красного света на содержание углеводов в листь- ях томатов // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Біо- логія». -2008. -Вып. 7, № 814. -С. 205-210.
  333. Harish M.C., Rajeevkumar S., Sathishkumar R. Efficient in vitro Callus Induction and Regeneration of Different Tomato Cultivars of India // Asian J. Biotechnol. -2010. -№ 2. -Р. 178-184.
  334. Jose M., Simarro S., Nuez F. Embryogenesis induction, callogenesis and plant regeneration by in vitro culture of tomato isolated microspores and whole anthers // Journal of Experimental Botany. -2007. -№ 58. -Р. 1119-1132.
  335. Sheeja T.E. Mandal A.B. In vitro flowering and fruiting in tomato (Lycopersicon esculentum Mill) // Asia Pacific Journal of Molecular Biology and Biot. -2003. -11 (1). -Р. 37-42. REFERENCES Brooklyn Botanic Garden Oriental Herbs and Vegetables // Brooklyn Botanic Garden. - 1986. -39, No 2. -P. 116. Duke J.A., Ayensu E.S. Medicinal Plants of China Reference Publications, Inc., 1985. -218 p. Huxley A. The New RHS Dictionary of Gardening. -MacMillan Press., 1992. -200 p. Medicinal Plants in the Republic of Korea. -World Health Organisation, Manila, 1998. -43 p. Stearn W.T. The Genus Epimedium and other Herbaceous Berberidaceae. -The Royal Bo- tanic Gardens, Kew, 2002. -280 p. Thomas G.S. Perennial Garden Plants. -J. M. Dent & Sons: London, 1990. -233 p. Yeung Him-Che. Handbook of Chinese Herbs and Formulas. -Los Angeles: Institute of Chinese Medicine, 1985. -673 p. Seasonal variations for tannin and caffeine concentration extracted from leaves of different Tea plant (Camellia sinensis (L.) Kuntze ) cultivars BAYRAKTAR V.N.
  336. Odessa National University by I.I. Mechnikov, Department Genetics and Molecular Biology Champagne alleyway, No. 2, Odessa, 65058, Ukraine e-mail: vogadro2007@rambler.ru Tea-plant: Camellia sinensis (L.) Kuntze is an evergreen megatherm, which can easily be resistent to hot weather conditions, but also resistant to low temperatures without snow cover until minus -12-14 o C = 261-259 o K. Tea plant likes frequent and rich watering, REFERENCES Desai M.Y., Armstrong D.W. Analysis of derivatized and underivatized theanine enanti- omers by high-performance liquid chromatography/atmospheric pressure ionization-mass spectrome- try // Rapid Commun Mass Spectron. -2004. -18 (3). -Р. 251-6.
  337. Hicks M.B., Hsieh Y.-H.P., Bell L.N. Tea preparation and its influence on methylxanthine concentration // Food Research International. -1996. -29, N 3. -April. -P. 325-330(6). Nigel Melican. CAFFEINE AND TEA: Myth and Reality // Food Research International. - 29, Nos 3-4, pp. September 1996. -325-330 (http://chadao.blogspot.com/2008\_02\_01\_archive.html)
  338. Rogers P.J., Smith J.E., Heatherley S.V., Pleydell-Pearce C.W.. Time for tea: mood, blood pressure and cognitive performance effects of caffeine and theanine administered alone and together // Psychopharmacology (Berl). -2008 Jan. -195 (4). -Р. 569-77. Epub 2007 Sep 23. REFERENCES Bayraktar V.N. Symbiotic interaction for yeast Saccharomyces cerevisiae and Lactobacter- ies isolated after spontaneous fermentation of grape must // Grape. -Kiev, 2010a. - No. 5 (28). -P. 54-58.
  339. Експериментальна ботаніка Bayraktar V.N. Selective choice for perspective yeast cultures Saccharomyces cerevisiae for biotechnological purposes // Scientific reports the Ukrainian National University for Bioresources and nature management. Internet journal. -2010b. -No. 3 (19). -http://nd.nubip.edu.ua/index.html Burjan N.I., Tjurina L.V. Microbiology of wine making // Moscow. -1979. -P. 255. Burjan N.I. Microbiology of wine making. -Simpheropol: Tavrida, 2002. -433 р.
  340. Kishkovskaja S.A., Burjan N.I., Tshitshinadse T.P. Selection yeast for champagne production // Magarach. Viticulture and wine making. -Yalta, 2009. -No.
  341. Makarov A.S. Champagne production. -Simpheropol, Tavrida, 2008. -415 p. Sarishvili N.G., Reitblat B.B. Microbiological basis for wine champagnization technology. - Moscow: Publishing house of food industry, 2000. -346 р. Phytochemical investigation of Geum L. plants of Ukrainian flora KOZYRA S.A. National Pharmaceutical University, Botany Department Pushkinskaya St., 53, Kharkov, 61002, Ukraine e-mail: Kozyra-S@yandex.ru REFERENCES Козира С.А., Кулагіна М.А., Сербін А.Г. Хімічний склад та використання в медицині рослин роду Geum L. // Запорожский медицинский журнал. -2008. -№ 2. -С. 80-82. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Проку- дин Ю.Н. и др. -К.: Наук. думка, 1987. -548 с. Harborne J.B., Williams C.A. Advances in flavonoid research since 1992 // Phytochemistry. -2000. -55, № 6. -P. 481-504.
  342. Історія ботанічної науки та етноботаніка Артюшенко А.Т. Растительность Лесостепи и Степи Украины в четвертичном периоде (по данным спорово-пыльцевого анализа). -К.: Наук. думка, 1970. -176 с. Артюшенко А.Т. История растительности равнинной части Украины в четвертичное время (по материалам спорово-пыльцевых исследований): Автореф. дисс. …док. биол. наук. - К., 1971. -57 с. Артюшенко А.Т., Возгрин Б.Д. Новые данные о возрасте погребенного аллювия пра- Ирпеня на основании спорово-пыльцевых исследований // Проблемы палинологии: междунар. палинолог. конф., 1971 г. -К.: Наук. думка, 1971. -Вып. 1. -С. 163-176.
  343. Безусько А.Г. Проблема реконструкції картини рослинного покриву України в плейс- тоцені у працях академіка Д. К. Зерова // Наукові записки НаУКМА. Природничі науки. - 1998. -5. -С. 47-50.
  344. Безусько А.Г., Безусько Л.Г., Мосякин С.Л., Гречишкина Ю.В. Археолого- палинологические исследования в Украине (неолит/энеолит и средневековье): современное состояние и перспективы // Новости палеонтологи и стратиграфии: Вып. 10-11: Прилож. к журн. «Геология и геофизика». -Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2008. -49. -С. 388-391.
  345. Безусько А.Г., Гречишкіна Ю.В., Мосякін С.Л., Безусько Л.Г. Палеоботанічні дослі- дження відкладів пізньольодовиків'я та голоцену Київщини // Укр. ботан. журн. -2008. -65, № 5. -С. 633-643.
  346. Безусько А.Г., Ситник К.М., Безусько Л.Г., Єсилевський С.О. Нові дані про зміни клі- мату рівнинної частини України у пізньольодовиків'ї (за палінологічними даними) // Наук. зап. НаУКМА. Спец. вип. -2001. -19, № 2. -С. 388-389.
  347. Безусько Л.Г. Рослинний покрив та клімат України в пізньольодовиків′ї // Укр. ботан. журн. -1999. -53, № 5. -С. 449-454.
  348. Безусько Л.Г. До історії лісів рівнинної частини України в аллереді // Наук. зап. НаУ- КМА. -2001. -19, № 2. -С. 391-393.
  349. Безусько Л.Г., Безусько А.Г. Рослинний покрив лісової зони України в пізньому дріасі // Наук. зап. НаУКМА. Біологія та екологія -2002. -20. -С. 3-8.
  350. Гричук В.П. История флоры и растительности Русской равнины в плейстоцене. -М.: Наука, 1989. -183 с. Герасименко Н.П. Динаміка рослинності Київської рівнини в післяльодовиковий час (за даними палінологічного вивчення розрізу села Старі Безрадичі) // Укр. ботан. журн. -1988. -45, № 2. -С. 44-48.
  351. Зеров Д.К. Копальне торфовище в околицях с. Семиходи на нижній течії р. Припять // Ботан. журн. АН УРСР. -1946. -3, № 1-2. -С. 35-49.
  352. Зеров Д.К. Пилково-статистичне дослідження озерових покладів оз. Святе та оз. Волове // Вісник Київ. ботан. саду ім. акад. О. В. Фоміна. -1947. -Вип. 18. -С. 3-13.
  353. Симакова А.Н. Развитие растительного покрова Русской равнины и Западной Европы в позднем неоплейстоцене -среднем голоцене (33 -4.8 тыс. л.н.) (по палинологическим дан- ным)
  354. Хотинский Н.А, Алешинская З.В., Буман М.А., Климанов В.А., Черкинский А.Е. Новая схема периодизации ландшафтно-климатических изменений в голоцене // Известия АН СССР: серия географическая. -1991. -№ 3. -С. 36-52.
  355. Adams J.M. Global land environments since the last interglacial. Oak Ridge National Laboratory, TN, USA, 1997. -http://www.esd.ornl.gov/ern/qen/nerc.html Bezusko L.G., Bezusko T.V., Mosyakin S.L. A partial reconstruction of the flora and vegetation in the central area of Early Medieval Kiev, Ukraine, based on the results of palynological investigations // Urban Habitats. -2003. -1, № 1. -15 pp. -http://www.urbanhabitats.org/v01n01/ nonnativekiev_pdf.pdf Історія ботанічної науки та етноботаніка Грунская-Петрова И.П. Красильные растения южной части Нагорно-Карабахской ав- тономной области и опыт сбора народных сведений по ним // Труды Бот. Ин-та Аз. филиала АН СССР. -1939. -Т. 6. -C. 155-186.
  356. Петров В.А. Этноботаника Нагорного Карабаха. -Изд-во Аз ФАН, Баку. -1940. -167 с. Степанян Н.П. Punica granatum L. (Punicaceae) на Aрмянском нагорье (археоботани- ческие данные, VIII в. до н. э. -III в. н. э.) // Флора, растительность и растрительные ресурсы Армении. -2007. -№ 16. -С. 123-127.
  357. Степанян Н.П. Мотив граната в раннесредневековом изобразительном искусстве Ар- мении // Историко-филологический вестник. -2008. -№ 3. -С. 210-229. История изучения семейства Bromeliaceae Juss.
  358. Комарова РАН, отдел Ботанический сад ул. Пр. Попова, 2, г. Санкт-Петербург, 197376, Россия e-mail: norpa_marinka@list.ru Семейство Bromeliaceae Juss. в настоящее время насчитывает около 3000 ви- дов из 56 родов (Steens, 2005). Первые упоминания о семействе можно найти в лите- ратуре времен открытия Колумбом Америки. Высадившись на остров Гваделупа, испанцы обнаружили плантации ананаса -род Ananas Mill. Местное население ис- пользовало его не только в пищу, но и в медицинских целях (Коровин, 1984). Однако, ботаническое описание было произведено только в 1753 году К. Линнеем в знамени- том Species Plantarum, в котором также было описано еще 14 видов бромелиевых. Но Линней описал только 2 рода -Bromelia L. и Tillandsia L. А для ананаса Линней дал название Bromelia ananas L. Французский ботаник -Антуан Лоран де Жюссьё (Antoine-Laurent de Jussieu, 1748-1836) установил официальный статус семейства -Bromeliaceae Juss в 1789 г. Его система была представлена в Академию наук в 1773-1777 гг., издана под заглавием "Genera plantarum…" (Париж, 1789) и составляет целую эру в истории ботаники. В XIX веке, стали появляться публикации в различных европейских печатных изданиях. В 1815 году, в известном английском ботаническом журнале «Botanical Magazine» была описана Billbergia pyramidalis (Sims) Lindl, статья содержала цветную иллюстрацию и исчерпывающую характеристику вида. В английской ботанической литературе тех времен, упоминаются так же и другие виды семейства, например Billbergia magnifica Mez и Billbergia zebrina (Herb.) Lindl. В 1889 году выходит в свет книга Джона Гильберта Бэкера «Handbook of the
  359. Bromeliaceae» в которой подробно описано около 800 видов семейства. В 1896 году была опубликована монография великого ботаника Карла Христианна Меца «Bromeliaceae», содержащая описания 997 видов бромелиевых. Второе издание, вы- пущенное в 1935 году, включает 1516 видов семейства. В Петербургском ботаническом саду Эдуардом Людвиговичем Регелем, была собрана одна из первых коллекций бро- мелиевых в России, имеющая большую научную ценность. В 1890 году выходит его книга «Содержание и воспитание растений в комнатах», где известный ботаник приво- дит описания ряда видов бромелиевых, уделяя особое внимание методам агротехники. Дальнейшее изучение семейства сводится не к описанию родов и видов, а к более детальному изучению морфологии, биологии и других свойств конкретных ви- дов семейства. Так, уже в 1949 году стало известно, что соплодия ананаса содержат энзим бромелеин, который по свойствам близок к пепсину и папаину и используется в медицине при лечении различных заболеваний (Вульф, Малеева, 1969). Многие авто- ры, сотрудники ботанических садов (Raskemann, 1981; Шестак, 1989; Коровин, Чека- нова, 1984, 2000) и сейчас описывают биологию развития и корректируют агротехнику Бромелиевых, чтобы правильно и как можно полнее сохранить разнооб- разие семейства на планете. ЛИТЕРАТУРА Вульф Е.В., Малеева О.Ф. Мировые ресурсы полезных растений. -Л., 1969. -563 с. Коровин С.Е., Чеканова В.Н. Бромелии в природе и культуре. -М.: Наука, 1984. -156 с. Регель Э. Содержание и воспитание растений в комнатах. -СПб., 1889. -ч. 1. -394 с. Шестак В.И. Бромелиевые (биология, итродукция, агротехника). -Кишинев: Штиин- ца, 1989. -61с. Linnaeus C. Species Plantarum. -Holmiae, 1753.
  360. Mez C. Bromeliaceae // Das Phlanzenreich. -Leipzig, 1935. -Bd 100. -703 s. Raskemann A.C. The easy bromeliads // Gren. Sciene. -1981. -9, N 6. -P. 585-586.
  361. Steens A. Bromeliads for the contemporary garden. -Portland, Timber Press, 2005. -198 p. John Gilbert Baker Handbook of the Bromeliaceae. -London, G. Bell & Sons, 1889. The first information about water plants of the Amur Region (Far East of Russia)
  362. BOLOTOVA YA.V. Amur Branch of Botanical Garden-Institute FEB RAS 2-nd km Shirotnaya Str., Blagoveshchensk, Amur region, 675004, Russia e-mail: yabolotova@mail.ru Amur's discovery and reclamation were dictated by political and economic develop- ment of Russian state. V.D. Poyarkov, who covered Zeya, Bryanta, Gilyui, Selemzha, middle and lower Amur with the group of Cossacks in 1643-1644, collected the first information about the region. Regular investigations of the Amur nature began in the last decade of XIX century. S.I. Korzhinsky studied the south of Zeisko-Bureinskaya plain and high-water bed of Amur in the summer 1891. According to his job's results the scientist published the mono- graph, where he described 26 species of vascular water plants of modern Amur with their lo- cation, phenological observations and short comments (Korshinsky, 1892). Nowadays there are samples of 20 species in the Herbarium of Botanical Komarov's Institute RAS (LE). There are Callitriche palustris L., Myriophyllum verticillatum L., M. ussuriense (Regel) Maxim., Thacla natans (Pall. ex Georgi) Deyl & Soják, Ceratophyllum demersum L., Elatine orthos- perma Dueben, E. triandra Schkuhr, Hydrilla verticillata (L. fil.) Royle, Caulinia minor (All.)
  363. Coss.
  364. & Germ., Nuphar pumila (Timm) DC., Salvinia natans (L.) All., Trapa sibirica Fler., T. maximowiczii Korsh., Potamogeton compressus L., P. gramineus L., P. perfoliatus L., Utricu- laria intermedia Hayne, U. macrorhiza Le Conte, U. minor L., Aldrovanda vesiculosa L. REFERENCES Komarov V.L. Botaniko-geograficheskie oblasti basseina Amura // Tr. S-Pb. ob-va estest- voispit., 1897. -Т. 28, № 1. -S. 35-46 (in russian). Korshinsky S. Plantas amurensis in itinere anni 1891 collectas enumerate novasque species describit // Acta Horti Potropolitani. -1892. -Vol. XII. -P. 287-431. Private domestic gardens as places of ex situ conservation of rare and endangered plant species in Ukraine: a preliminary inventory indicates the need for a project ¹PEREGRYM M., ²KRIGAS N., ³KOLOMIYCHUK V. ¹Taras Schevchenko National University of Kyiv, O. V. Fomin Botanical Garden Symon Petlura (Kominterna) St., 1, Kyiv, 01032, Ukraine e-mails: peregrym@ua.fm; mykyta.peregrym@gmail.com ²Aristotle University of Thessaloniki, School of Biology, Department of Botany, Laboratory of Sys- tematic Botany & Phytogeography GR-54124, Thessaloniki, Greece e-mail: nkrigas@bio.auth.gr ³M.G. Kholodny Institute of Botany of NAS of Ukraine, Laboratory of Nature Conservation Tereshchenkivska St., 2, Kyiv, 01601, Ukraine email: vkolomiychuk@ukr.net Since the publication of Kotov and Charkevich (1956), the Ukrainian scientists have devoted much attention at ex situ plant conservation. At present, the main centers of ex situ plant conservation in Ukraine include about 60 botanical gardens and arboreta. The activity REFERENCES Глобальная стратегия сохранения растений. -Richmond, 2002. -16 с.
  365. Котов М.І., Харкевич С.С. Охорона природи в Українській РСР та завдання ботаніків // Укр. ботан. журн. -1956. -13, № 2. -С. 3-14. ESPC -European Strategy for Plant Conservation 2008-2014, A Sustainable Future for Europe. Developed by the Planta Europa and the Council of Europe. -Salisbury, UK -Strasbourg, France, 2008. -63 p. Дендрологія та декоративне садівництво / Дендрология и декоративное садоводство / Dendrology and ornamental horticulture Дендрологія та декоративне садівництво ботанічного саду, а також габітус та різноманіття відтінків листових пластинок, компо- зиції з їх використанням можуть стати значною окрасою зелених насаджень краю. ЛІТЕРАТУРА Александрова М. Аристократы сада: красивоцветущие кустарники. -М.: ЗАО «Фи- тон+» , 2000. -С. 13-18. Дендрофлора України. Дикорослі й культивовані дерева і кущі. Покритонасінні. Час- тина ІІ. Довідник / Кохно М.А., Трофименко Н.М., Пархоменко Л.І. та ін.; За ред. М.А. Кохна та Н.М. Трофименко. -К.: Фітосоціоцентр, 2005 . -С. 589-591.
  366. Лапин П.И., Сиднева С.В. Оценка перспективности интродукции древесных растений по данным визуальных наблюдений // Опыт интродукции древесных растений: Сб. науч. ра- бот. -М., 1973. -С. 7-67.
  367. Ельнинская, 5, г. Москва, 121467, Россия e-mail: a_buldakov2004@mail.ru ²Институт геоэкологии им. Е.М. Сергеева РАН Уланский переулок, 13, стр. 2, г. Москва, 101000, Россия e-mail: деградацией. Восстановление изначальной природной составляю- щей на таких участках является одной из основных задач проектирования. В целях экологической реабилитации территории и обеспечения выполнения прибрежной по- лосой водозащитных функций рекомендуется максимально сохранять травяной по- кров, древесно-кустарниковую и прибрежную растительность, непокрытая растительностью площадь должна быть минимальна. Растительность прибрежных тер- риторий должна выполнять ландшафтные и водозащитные функции (Нефёдов, 2002). Перед началом работ необходимо уделить внимание изучению почв, гидро- геологическому строению территории и существующей растительности. Выяснение флористического состава и эколого-ценотической принадлежности видов в фитоцено- зе на территории предполагаемого озеленения в дальнейшем поможет в подборе ас- сортимента высаживаемых пород деревьев и кустарников. При создании ландшафтных композиций большое значение имеют условия произрастания. При формировании насаждений необходимо учитывать экологические Дендрологія та декоративне садівництво культури Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України, ми відби- рали рослини, які мають або велику кількість дрібних суцвіть різноманітного забарв- лення, або оригінальну будову суцвіть. Таким чином, ми відібрали 17 найкращих сортів для впровадження їх в озеленення парку. Загалом колекція дендропарку «Софі- ївка» нараховує 42 сорти. Діапазон використання цих рослин дуже широкий: вони до- бре переносять пересадку під час масового цвітіння, стійкі до багатьох хвороб та шкідників, відрізняються довготривалим цвітінням в умовах короткого світлового дня. У період цвітіння хризатеми добре переносять пересадку, що дозволяє під час роботи із змінним матеріалом вирощувати їх на запасних грядках, а потім висаджува- ти на місця рослин, у яких закінчилось цвітіння. Вони здебільшого мають компакт- ний, добре облиствлений кущ, завдяки чому ще до цвітіння утворюють красиву зелену масу (Дудик, 1958). Комбінуючи різноманіття забарвлення хризантем, ми створюємо як однокольо- рові так і багатокольорові декоративні насадження. Особливу нарядність осінньому са- ду надають пістряві рабатки з почергових червоних, жовтих, білих та рожевих хризантем. Серед сортів з оранжевим забарвленням особливо перспективні і зарекоме- ндували себе в наших умовах -'Колобок' та 'Троільбоссе'. Серед хризантем з яскраво- жовтим забарвленням -сорт Цеус, який є сортом закритого ґрунту, але ми використо- вуємо його в озелененні в умовах відкритого ґрунту. З рожевих -чудово прикрасять квітники Гібрид 850, 'Малфретта Пінк', 'Яблуневий цвіт', 'Слов'яночка' та 'Медея'. В Національному дендропарку «Софіївка» ми використовуємо сорти хризан- тем в мішаних насадженнях з такими багаторічними рослинами як півники, лілії, лі- лійники, жоржини. Чудово виглядають хризантеми на фоні туй, ялівцю, в поодиноких насадженнях, а сорти, які мають ідеальну кулясту форму ('Цеус', 'Мофретта Пінк', 'Паулоро Лілак') -на альпійських гірках. ЛІТЕРАТУРА Дудик Н.М. Хризантемы открытого грунта. -К.: Академія наук Української РСР, 1958. -72с. Цветочно-декоративные многолетники открытого грунта / В.В. Баканова. -Киев: На- ук. думка, 1983. -156 с. Полифункциональность декоративных форм Laurocerasus officinalis Roem. в ландшафтном дизайне ГЕРАСИМЧУК В.Н. Никитский ботанический сад -Национальный научный центр, отдел дендрологии и цветоводства пгт. Никита, 98648, АР Крым, Украина e-mail: gerasimchuk_vova@mail.ru Laurocerasus officinalis Roem. -Лавровишня лекарственная. Родина: Восточное Средиземноморье (Балканы, Малая Азия, Закавказье). Рас- тение влаголюбивое, хорошо растет на известковых, перегнойно-карбонатных, сугли- нистых и песчаных почвах, в солнечных и тенистых местах. Dendrology and Ornamental Horticulture Лавровишня лекарственная -вечнозеленый кустарник или невысокое дерево высотой 5-15 м, иногда до 18 м, с диаметром ствола до 60 см. Листья продолговато- элиптические, темно-зеленые сверху, снизу -светло-зеленые, кожистые глянцевые, 5- 30 см длиной и 4-10 см шириной, с мелкозубчатым краем. Ароматные бело-кремовые цветки собраны в прямостоячие кисти высотой 7-15 см. Цветет в мае. Плод -круглая или овальная, черная, сочная костянка диаметром 1-2 см. Плоды созревают в июле- августе (Krussmann, 1976). Лавровишня лекарственная является ценнейшим растени- ем для садово-паркового строительства. Может культивироваться как оранжерейное и кадочное растение (Парковое …, 1962). Размножается семенами, корневыми отпры- сками, черенками, отводками, прививкой. Лавровишню лекарственную начали выращивать как декоративное растение в Европе более 400 лет назад. В Никитском саду с 1814 года. В настоящее время в мире известно более 40 декоративных форм лавровишни лекарственной. В парках Никит- ского сада (Каталог …, 1993) культивируется 12 декоративных форм, из них 10 форм с выверенной таксономией и 2 -требуют дополнительного определения. Разнообразие биоморф декоративных форм лавровишни лекарственной опре- деляет их полифункциональное использование в ландшафтном дизайне. Растения различных декоративных форм лавровишни лекарственной могут применяться в сле- дующих композициях: групповые посадки, живые изгороди, одиночные посадки (со- литеры), топиарные формы. Декоративные формы для групповых посадок: -'Angustifolia' -низкий кустарник. Листья от узко-продолговатых до ланцет- ных, 8-12 см длины; -'Otto Luyken' -широко-раскидистый кустарник с плотной, компактной кро- ной до 1 м высоты. Листья расположены вертикально, продолговато-ланцетные, 7- 11 см длины, тёмно-зелёные. Цветение обильное в мае. Соцветие до 20 см длины. Растение слаборослое. -'Serbica' -низкий, до 0,8 м высоты, кустарник с широкой, плотной кроной. Побеги короткие, прямые. Листья эллиптические, 9-14 см длины, тускло-зелёные сверху, иногда морщинистые и выпуклые. Цветёт обильно в мае. -'Schipkaensis Macrophylla' -широко-раскидистый кустарник до 2,5 м высоты. Листья от продолговатых до узко-эллиптических, 6-15 см длины, тёмно-зелёные. Цве- тёт в мае, обильно; цветки собраны в длинные многоцветковые кисти, до 20 см длины. -'Zabeliana' -невысокий, до 1,5 м, кустарник, растущий горизонтально, дости- гающий 3-4 м ширины. Листья продолговато-ланцетные, 9-14 см длины, светло-зелёные. Цветки в длинных прямостоячих кистях (до 20 см); цветёт в мае, повторно в сентябре. Декоративные формы для живых изгородей и топиарных форм: -Laurocerasus officinalis Roem. -'Van Nes' -компактный, с плотной кроной кустарник до 1,5 м высоты. Ли- стья от продолговатых до эллиптических, 7-11 см длины, насыщенного темно- зеленого цвета, слегка глянцевые. Цветки в длинных, до 25 см, кистях. Декоративные формы для одиночных посадок (солитеров): -'Cameliifolia' -высокий кустарник до 2,5-3 м высоты. Листья эллиптические, причудливо закрученные в кольцо, пузырчатые, края завёрнутые, изгибающиеся; -'Magnoliifolia' -невысокое многоствольное дерево с крупными листьями до 30 см длины, напоминающими листья магнолии крупноцветковой; Дендрологія та декоративне садівництво -'Schipkaensis' -низкий, широко-раскидистый кустарник, по форме роста на- поминающий чашу, даже полый внутри. Листья от продолговатых до широко- эллиптических, 9-14 см длины, ровные, слегка глянцевые. Цветёт в мае. Цветки бе- лые, собраны в средние кисти, 8-10 см длины. -'Variegata' -характерна листьями с белыми точками, пятнами или полностью белыми, иногда пузырчатыми. Наиболее эффектная форма лавровишни лекарственной. ЛИТЕРАТУРА Деревья и кустарники // Труды ГНБС. Вып. 3, 4. -М.: ОГИЗ-Сельхозгиз, 1948. -294 с. Жизнь растений / Под ред. А.Л. Тахтаджяна. Т. 6. -М.: Просвещение, 1981. -Т. 5, Ч. 2. -511 с. Каталог дендрологических коллекций Арборетума ГНБС / Галушко Р.В., Захаренко Г.С., Кузнецова В.М. и др. -Ялта, 1993. -101 с. Парковое и ландшафтное искусство / Л.И. Стойчев -София: Земиздат, 1962. -386 с. Krussmann G. Handbuch der Laubgeholze. -Berlin und Hamburg. Verlag Paul Parey. - 1976. -B. 1-3.
  368. К вопросу о гибридизации ольхи черной (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.) и ольхи серой (A. incana (L.) Moench)
  369. ГОРЕЛОВ
  370. Тимирязевская, 1, г. Киев, 01014, Украина. dopamin@bk.ru Применение различных способов гибридизации позволило получить как в на- шей стране, так и в других странах, множество ценных древесных растений, отли- чающихся большей скоростью роста, высокой продуктивностью, качеством древесины, широкой экологичной пластичностью. Литературные сведения о сроках зацветания ольхи серой и черной разноречи- вы. По данным различных исследователей (Юркевич и др., 1963) цветение ольхи се- рой опережает эту фенофазу у ольхи черной на срок от трех дней до 2-3 недель. В некоторые годы ольха черная начинает цвести во время максимального цветения оль- хи серой. Это происходит в том случае, когда создаются особые (общие или местные) погодные условия весеннего сезона, приводящие к снижению энергии цветения ольхи серой и более позднему ее цветению, а также к более раннему зацветанию ольхи чер- ной. При таких благоприятных для переопыления условиях естественные гибриды могут возникать в значительном количестве. После этого вновь наступает довольно про- должительный период, когда опыление ольхи серой пыльцой ольхи черной невозможно. При таких условиях между ольхой черной и серой часто наблюдается интрог- рессивная гибридизация (Банаев, Шемберг, 2000). Естественные гибриды этих видов встречаются в лесах Латвии, Беларуси. Гибридная ольха обладает более быстрым рос- том, чем родители, на 6-14 % в высоту и на 20-44 % в диаметре, и повышенной устой- чивостью в худших условиях произрастания. Многие авторы выделяют этот гибрид в самостоятельный вид -Alnus hybrida A. Br. (Справочник …, 1990). Морфологические Dendrology and Ornamental Horticulture признаки этого вида ольхи носят преимущественно промежуточный характер. На- пример, по форме и размеру листьев встречаются все переходные формы от ольхи черной к серой. Предполагается, что естественный гибрид получен при скрещивании ольхи черной в качестве материнской формы. В то же время многочисленные попыт- ки получения такого варианта скрещивания искусственным путем неизменно терпели неудачу, в то время как в обратном направлении (ольха серая × ольха черная) скре- щивание вполне успешно. Скрещивания между ольхой черной и серой успешно проведены в ряде стран. Латвийские лесоводы включили в процесс гибридизации также A. hybrida. Получен- ные искусственно гибриды, как правило, быстрорастущие. Однако часть гибридных растений заметно отстает в росте, и поэтому при посадке в культуру потомства F1 не- обходим отбор хорошо развитого высокорослого посадочного материала. Особенно хорошие результаты получены в варианте ольха черная × ольха гибридная. Кроме на- званного гибрида, в разное время и в разных местах обнаруживались естественные и получены искусственно более или менее перспективные гибриды: A. glutinosa × A. incana = A. pubescens Tauch., гибрид с сильным уклонением в сторону ольхи серой.
  371. A. cordata × A. glutinosa = A. elliptica Regina; A. subcordata × A. incana = A. Regelli Call.; A. rugosa × A. incana = A. aschersoniana Call. ЛИТЕРАТУРА Банаев Е.В., Шемберг М.А. Ольха в Сибири и на Дальнем Востоке России (изменчи- вость, таксономия, гибридизация). -Новосибирск: Изд-во СО РАН. -2000. -99 с. Справочник лесовода / П.С. Пастернак, П.И. Молотков, И.Н. Патлай и др.; Под ред.
  372. П.С. Пастернака. -К.: Урожай, 1990. -296 с. Юркевич И.Д., Гельтман В.С., Парфенов В.И. Сероольховые леса и их хозяйственное использование, Минск: Изд-во АН БССР. -1963. -С. 10-11.
  373. В., КУЗНЕЦОВА Н.А., ШУЙСКАЯ Е.В.
  374. Учреждение Российской академии наук Институт физиологии растений им. К.А. Тимирязева ул. Ботаническая, 35, г. Москва, 127276, Россия e-mail: zhukovskayanv@rambler.ru Для расширения растительного генофонда любого региона большое значение имеет интродукция и акклиматизация растений. Под интродукцией растений пони- мают введение видов или сортов растений в районы, где они раньше не культивиро- вались. В цветочном оформлении территорий наряду с однолетниками важное значение приобретают многолетники. Высокий декоративный эффект и сравнительно небольшие денежные затраты на работы по озеленению снискали им заслуженную по- пулярность. К числу перспективных растений можно отнести виды рода Incarvillea Juss., относящиеся к семейству Бигнониевые (Bignoniaceae), которые произрастают преимущественно в тропиках. На обширной территории России некоторые виды данно- го рода встречаются в диком состоянии только близ её южных границ (Тахтаджян, Дендрологія та декоративне садівництво 1981). Более известны культивируемые в садах и парках южных районов деревья этого семейства: катальпа (Catalpa), павлония (Paulownia) и лиана кампсис (Campsis). Род In- carvillea включает 14 видов, дико произрастающих в Средней Азии, Тибете и Китае. Цель данной работы -интродукция пяти видов Incarvillea и выяснение воз- можностей их освоения в культуре, в условиях средней полосы России. Исследования проводились на опытных участках Ботанического сада и Лаборатории цветоводства МСХА им. К.А. Тимирязева, Овощной опытной станции им. В.И. Эдельштейна и приусадебном участке Московской области. Посевы семян осуществлялись в оранже- рее, потом растения высаживались в открытый грунт. В опыте культивирования испытывались следующие виды инкарвиллей: I. delavayi Bureau et Franchet (Делавея), I. mairei (H. Léveillé) Grierson (Майера), I. compacta Maximowicz (плотная), I. olgae Rgl. (Ольги), I. sinensis Lamarck (китайская). Интродукция растений осуществлялась семенами, полученными по обменным каталогам из ботанических садов Европы. Для оценки результатов культивирования инкарвиллей ис- пользовалась методика, разработанная Р.А. Карписоновой (1985). Она позволяет учитывать не только декоративные качества растений, но и их хозяйственно-биологические признаки, определяющие перспективность вида для выращивания в культуре. Инкарвиллеи -многолетние травянистые растения. У I. delavayi, I. compacta, I. mairei листья собраны в прикорневую розетку, перистораздельные. Цветки сирене- во-розовые, пурпурные воронковидные диаметром до 6-9 см, с желтым или оранже- вым зевом, собраны в рыхлое кистевидное соцветие, цветут поочерёдно, обычно одновременно раскрыты 2-3 цветка. Цветение конец мая-июнь. I. olgae образует раз- ветвленный стебель высотой до 150 см, цветки светло-розовые, диаметром до 2,5 см, собраны в рыхлое, верхушечное соцветие. Цветение с первой половины июля в тече- ние 40-45 дней. I. sinensis в условиях средней полосы России -травянистое однолет- нее растение, разрастается в большой куст высотой 80-100 см. Цветки белые, до 3 см в диаметре, имеют слабый аромат. Цветение с середины июля до заморозков. Комплексная оценка интродукции показала, что исследуемые виды I. delavayi, I. mairei, I. compacta, I. olgae являются перспективными и рекомендуются для люби- тельского цветоводства и редкого использования в городском озеленении. Они харак- теризуются недостаточной зимостойкостью, но хорошими репродуктивными способностями, устойчивостью к вредителям и болезням. Инкарвиллеи можно ис- пользовать для каменистых садов, альпинариев, для выращивания под пологом лист- венных деревьев, для групповых и одиночных посадкок на газоне. Виды I. delavay, I. mairei, I. compacta можно использовать для выгонки -растения зацветают к концу апреля. ЛИТЕРАТУРА Жуковская Н.В. Введение в культуру некоторых видов инкарвиллей (Incarvillea) //
  375. Материалы VIII Международной научно-методической конференции «Интродукция нетради- ционных и редких растений» (Мичуринск-наукоград РФ, 8-12 июня 2008 г.). -Мичуринск, 2008. -Т. II. -C. 39-43.
  376. Карписонова Р.А. Травянистые растения широколиственных лесов СССР. -М.: Наука, 1985. -205 с. Тахтаджян А.Л. Жизнь растений. Т. 5 (2). Цветковые растения. -М.: Просвещение, 1981. -512 с. ЗАЙЦЕВА І.А., 1 ЛОВИНСЬКА В.М., 2 КАБАР А.М., 2 КОМАР М.В.
  377. Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра садово-паркового господарства вул. Ворошилова, 25, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна e-mail: glub@ukr.net, dicentra@ukr.net
  378. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Ботанічний сад просп. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна Серед міст України Дніпропетровськ є одним з найбільш промислово розви- нених. Рекреаційні зони, виділені у Дніпропетровську для відпочинку й оздоровлення городян, є особливо вразливим елементом благоустрою міста. Підвищення рівня еколо- гічної безпеки й стійкості природних екосистем в умовах промислових міст неможливо без аналізу видового складу й дослідження структури популяцій живих організмів, що їх створюють. Саме актуальність цієї проблеми визначила мету даної роботи. Об'єкт досліджень -парк «40-річчя звільнення Дніпропетровська», розташо- ваний у південно-західній частині міста Дніпропетровська. Вивчення окремих видів рослинності парку проводилося за довідниками «Дендрофлора Украины…» (2002, 2005). Латинські назви рослин наведені згідно С.К. Черепанова (1981). Виявлено, що рослинність на території парку «40-річчя звільнення Дніпропет- ровська» характеризується значною різноманітністю видів і екоморф та представлена 56 видами, що відносяться до 33 родин. Серед ценоморф у дослідженій флорі перева- жають лісові види. Також спостерігається підвищена кількість рудеральних видів ро- слин. Це свідчить про дигресію рослинних угруповань, основною причиною якої, на наш погляд, є антропогенний вплив, зокрема, витоптування й збільшення випадків неконтрольованого забруднення території парку побутовими відходами. Деревно-чагарникова рослинність на території ландшафтного парку «40-річчя звільнення Дніпропетровська» представлена переважно штучними лісонасадженнями. Як правило, це рядові посадки із вкрапленнями поодиноких груп і солітерів. У наса- дженнях домінують акація біла (Robinia pseudacacia L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.) та в'яз гладкий (Ulmus laevis Pall.). До складу деревних порід входять також ясен ланцетний (Fraxinus lanceolata Borkh.), тополя чорна (Populus nigra L.), айлант найвищий (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle), рідко зустрічаються гледичія колюча (Gleditsia triacanthos L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) та ін. Окремо, в невеликій кількості, зростає верба вавилонська (Salix babilonica L.). Із чагарників у парку представлена бузина чорна (Sambucus nigra L.), ожина сиза (Rubus caesius L.). Рудеральними видами є айлант найвищий і гледичія колюча. За шкалою життєздатності зелені насадження досліджуваної території відно- сяться до рослин ІІ категорії (Кучерявый, 1981). Це рослини без видимих ознак при- гнічення, але з уповільненим рівнем перебігу обмінних процесів. Рослини даної групи вимагають періодичного догляду. Таким чином, було встановлено, що флора парку «40-річчя звільнення Дніп- ропетровська» відрізняється значним різноманіттям видів та екоморф, при цьому спо- стерігається підвищена кількість рудеральних видів рослин, що свідчить про дигресію рослинного угруповання. Дендрологія та декоративне садівництво мость черенков при этом составляет от 60 до 77 %. В то же время черенки некоторых культиваров (например, J. scopulorum Sarg. 'Blue Arrow') лучше укореняются в период окончания роста побегов. Выявлено, что использование перлита в качестве субстрата для укоренения способствует увеличению выхода укорененных черенков декоративных форм видов J. virginiana L. и J. chinensis L. на 9-31 %. В то время как у черенков деко- ративных форм J. scopulorum Sarg. укореняемость в перлите снижается на 5-31 %. ЛИТЕРАТУРА Вакула В.С. Декоративные формы древесных растений в БССР (вопросы интродук- ции, биологии декоративных форм в связи с использованием в зеленом строительстве): Авто- реф. дис. … канд. биол. наук. -Минск, 1964. -32 с. Мамедов Ф.М. Укореняемость летних черенков древесных пород в различных суб- стратах // Бюллетень главного ботанического сада. -1964. -Вып. 56. -С. 89-94.
  379. Маяцкий И.Н., Талалуева Л.В. Размножение декоративных деревьев и кустарников в Молдове. -Кишинев: Штиинца, 1991. -159 с. Павловский Н.Б. Регенерационные способности зеленых черенков Vaccinium×covilleanum But. et. Pl. (V. corymbosum L.) в зависимости от сроков черенкования, типа почвенного субстрата и его температурного режима // Проблемы лесоведения и лесовод- ства: Сборник научных трудов ИЛ НАН Беларуси. -Гомель: ИЛ НАН Беларуси, 2007. - Вып. 67. -С. 528-541.
  380. Торчик В.И., Антонюк Е.Д. Декоративные садовые формы хвойных растений. - Минск: Эдит ВВ, 2007. -152 с. Vakouftsis G. Effect of IBA, Time of Cutting Collection, Type of Cuttings and Rooting Substrate on Vegetative Propagation in Cupressus macrocarpa 'Goldcrest' // Propagation of Ornamental Plants. -2009. -9, № 2. -P. 65-70. . Гришка НАН України, відділ квітниково-декоративних рослин вул. Тімірязєвська, 1, м. Київ, 01014, Україна e-mail: kyklar@mail.ru Поширенню лілії в Україні перешкоджають багато факторів, головний з яких -відсутність достатньої кількості якісного посадкового матеріалу бажаних видів і со- ртів. Розробка ефективних способів масового розмноження цієї культури допоможе вирішити дане завдання. Для лілії, особливо її сортів, відтворення і розмноження мо- жливе виключно за рахунок різних природних та штучних способів вегетативного розмноження, зокрема, за допомогою стеблових цибулинок. Вони утворюються в па- зухах зеленого листя окремих видів і сортів як результат видозміни пазушних бру- ньок. Це явище характерне для Lilium lancifolium Thunb., L. bulbiferum L., L. sulphureum Baker, L. sargentiae Wils. та їх гібридів (McRae, 2001). Стимулювання Dendrology and Ornamental Horticulture розвитку пазушних бруньок у лілії є типовим прикладом порушення апікального до- мінування. Ген, дія якого викликає появу таких цибулинок, контролює рівень аукси- нів у верхівці пагону, які згодом переходять у пазухи листків (McRae, 1980). Таким чином, усі фактори, що діють на верхівку пагону, а також на саме стебло, можуть змі- нити дію даного гену (Мартынова, 2001). Селекцією цибулинконосних лілій займаються в РФ (Мартынова, 2001) та США (Wadekamper, 1988). Водночас, нідерландські селекціонери вважають наявність стебло- вих цибулинок у промислових сортів суттєвою вадою. Ми вважаємо доцільним серед інших цінних ознак проводити добір за здатністю продукувати стеблові цибулинки. З метою виявлення перспективних за цією ознакою видів і сортів було прове- дено обстеження лілій колекції НБС. При цьому у L. aurantiacum Weston, L. henryi Baker, L. regale Wils., L. willmottiae Wils., усіх сортів з Розділів ІІ, ІV-V, VI (крім Pagoda Bells) і VІІ-VIII та 32 % від числа перевірених Азійських гібридів (Розділ І) не було відмічено жодного випадку утворення стеблових цибулинок. У 15-ти сортів Азійських гібридів, наприклад, 'Red Star', 'Мазурка', 'Mystic Piramide', 'Акварель', 'Осенняя Песня' тощо, стеблові цибулинки розвиваються не кожен рік і лише на де- яких рослинах, у сортів 'Black Out', 'Prince Favorite', 'Wizard', 'Алые Паруса', 'Вол- на', 'Золотая Нива', 'Награда', 'Наина', 'Народная', 'Наина', 'Славянка', 'Стройная' їх появу викликає видалення пуп'янків, а у сортів 'Юбилейная' (Розділ І) і 'Pagoda Bells' -прищипування верхівки пагону на початку вегетації. Щороку без додаткової стимуляції утворюють стеблові цибулинки 45 сортів з групи Азійські гібриди та L. lancifolium. Найбільша продуктивність відмічена у 'Pink Champagne' (100,3 цибулинок), 'Вероника' (98,5), 'Снежана' (71,4). Понад половини сортів утворює невелику (до 33 шт.) кількість цибулинок. Це такі, як 'Золотая Осень' (16,5 шт.), 'Василиса' (20,3 шт.), 'Yellow Star' (23,3 шт.) та ряд інших. Продуктивні- шими є сорти 'Румба' (51,0 шт.), 'Сестра Аэлиты' (50,5 шт.), 'Млада' (56,0 шт.), 'Аэ- лита' (65,0 шт.). Коефіцієнт варіації середньої кількості стеблових цибулинок у перерахунку на одну рослину в усіх досліджених лілій не перевищує норми. ЛІТЕРАТУРА Мартынова В.В. Наследование признака бульбоносности в гибридном потомстве ази- атских лилий // Основные итоги и перспективы научных исследований ВНИИС им. И.В. Ми- чурина (1931-2001 гг.). Сб. научн. трудов. -Тамбов: Изд-во ТГТУ. -2001. -Т. 1. -С. 215-223.
  381. McRae E.A. Genetic for lily growers // Yearbook NALS. -1980. -Р. 98-110.
  382. McRae E.A. Lilies: a guide for growers and collectors. -Portland, Oregon: Timber Press, 2001. -392 p. Wadekamper S. Where Have All The Lilies Gone? // North Am. Lily Soc. Yearbook. - 1988. -P. 38-48.
  383. Тімірязєвська, 1, м. Київ, 01014, Україна e-mail: nbg@nbg.kiev.ua Представники роду Rosa L. здавна широко застосовуються в різних галузях народного господарства, зокрема, в медицині та декоративному садівництві. Ботанічні сади України мають досвід інтродукції більш ніж 120 видів шипшин світової флори (Кохно и др., 1987; Кондратюк и др., 1988; Афанасьева, Булах и др., 1997; Ткачук, Ткачук, 1999; Бойко и др., 2002; Репецкая и др., 2006; Опанасенко та ін., 2008; Рубцо- ва, 2009 та ін.). Однак кількість видів дикорослих шипшин, що використовуються при озелененні, зокрема, великих міст України, сьогодні дуже обмежена. В Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України ведеться робота по створенню колекції видів роду Rosa природної флори України, яка налічує 25 видів. З них 19 перейшли у генеративний віковий стан. З метою оцінки перспекти- вності використання останніх в ландшафтному будівництві в умовах Правобережного Лісостепу, згідно з методикою М.А. Кохна й О.М. Курдюка (1994), протягом 2007- 2009 років проводилась оцінка їх зимо-, посухостійкості та ступеня адаптації, а також оцінка декоративності (за 14 ознаками) за модифікованою методикою Н.В. Котелової (Котелова, Виноградова, 1974; Сидоренко, 2008). До дослідження було залучено 10 видів шипшин (R. bordzilowskii Chrshan., R. canina L., R. corymbifera Borkh., R. crenatula Chrshan., R. glabrifolia C.A. Mey. ex Rupr., R. majalis Herrm., R. pimpinellifolia L., R. rubiginosa L., R. tomentosa Smith, R. villosa L.), які представлені у природній флорі Правобережного Лісостепу, а також види, що відсутні на згаданій території, зокрема, R. tschatyrdagi Chrshan., що поширена на півдні Криму та Кавказі, R. diacantha Chrshan. -західнопричорноморський ендемік, R. agrestis Savi, R. glauca Pourr., R. pendulina L. -євро-середземноморські види, що зростають у прикарпатсько- закарпатських лісах та Західному Лісостепу, 1 євро-сибірський (R. gorinkensis Besser) та 3 східнопричорноморських види (R. donetzica Dubovik, R. lupulina Dubovik і R. pygmaea M. Bieb.). Отримані дані свідчать, що досліджені види шипшин в умовах НБС характеризуються досить високою зимо-та посухостійкістю (4-5 балів). Однак, слід відмітити, що верхівки деяких однорічних пагонів часто підмерзають у середзем- номорської R. tschatyrdagi, євро-середземноморських R. agrestis, R. glauca, R. pendulina та причорноморських видів R. diacantha, R. lupulina і R. Pygmaea. У біль- шості неморальних видів (R. agrestis, R. canina, R. corymbifera, R. crenatula, R. glabrifolia, R. glauca, R. pendulina, R. tomentosa, R. villosa) під час літніх посух, що спостерігаються в останні роки, був зафіксований літній листопад. Адаптаційне число всіх досліджених видів шипшин перевищує 80 балів, що свідчить про повну адапта- цію цих видів в НБС. Але дещо нижчі показники мають представники видів R. аgrestis, R. pendulina, R. diacantha та R. tschatyrdagi. Перші два види в умовах Києва мають дещо нижчу посухостійкість та зимостійкість, а R. diacantha та R. tschatyrdagi - нижчу зимостійкість, що зумовлює зниження показників генеративного розвитку та росту. Проведена оцінка декоративності показала, що 10 з досліджених видів (R. bordzilowskii, R. canina, R. corymbifera, R. glabrifolia, R. glauca, R. pendulina, R. pimpinellifolia, R. rubiginosa, R. tomentosa, R. villosa) мають високу (101-113 балів), 7 видів (R. agrestis, R. crenatula, R. diacantha, R. donetzica, R. gorinkensis, R. lupulina, R. majalis) -достатньо високу (84-100 балів), а R. pygmaea та R. tschatyrdagi -посеред- ню декоративність. Останні два види -це невеликі кущі 35-70 см заввишки, що в при- родних умовах зростають на сухих кам'янистих схилах і можуть поповнити асортимент рослин, що використовуються для оформлення кам'янистих гірок. Отримані результати дозволяють зробити висновок про перспективність куль- тивування досліджених видів та більш широкого їх використання в озелененні міст в умовах Правобережного Лісостепу України.
  384. -К.: Наук. думка, 1987. -70 с. Каталог растений Донецкого ботанического сада: справочное пособие / под общ. ред.
  385. Е.Н. Кондратюка. -К.: Наук. думка, 1988. -527 с. Каталог растений Криворожского ботанического сада / Л.И. Бойко, Е.В. Василенко, Л.В. Вечканова [и др.].
  386. В. Афанасьева, П.Е. Булах, А.Ф. Галицкая [и др.].
  387. -К.: Наук. думка, 1997. -435 с. Колекція рослин ботанічного саду Дніпропетровського національного університету / В.
  388. Ф. Опанасенко, І.О. Зайцева, А.М. Кабар [та ін.].
  389. -Д.: РВВ ДНУ, 2008. -224 с. Котелова Н.В., Виноградова О.Н. Оценка декоративности деревьев и кустарников по сезонам года // Физиология и селекция растений и озеленение городов. -М., 1974. -С. 37-44.
  390. Кохно М.А., Курдюк О.М. Теоретичні основи і досвід інтродукції деревних рослин в Україні. -К.: Наук. думка, 1994. -186 с. Репецкая А.И., Леонов В.В., Малашенко Е.В. Коллекция крымских видов рода Rosa L. в ботаническом саду Таврического национального университета им. В.И. Вернадского // Уче- ные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Сер. "Биология, химия". -2006. -19 (58), № 2. -С. 51-56.
  391. Рубцова О.Л. Рід Rosa L. в Україні: генофонд, історія, напрями досліджень, досягнен- ня та перспективи: монографія. -К.: Фенікс, 2009. -375 с. Сидоренко І.О. Методика оцінювання декоративності рослин видів роду Rhododendron L. // Наук. доп. Нац. аграр. ун-ту. -2008. -№ 3 (11). -С. 1-16.
  392. Ткачук О.О., Ткачук О.А. Підсумок інтродукції рослин роду Rosa в Ботанічному саду ім. О.В. Фоміна // Інтродукція рослин та збереження рослинного різноманіття. -1999. - Вип. 1. -С. 32-34. Каталог рослин дендрологічного парку «Софіївка» / [Білик О.В. та ін.]; під ред.
  393. І.С. Косенка. -Умань: Уманський дендрологічний парк «Софіївка» НАН України, 2000. -160 с. Кохно Н.А. и др. Каталог деревьев и кустарников ботанических садов Украинской ССР. -К: Наук. думка, 1987. -72 с.
  394. ГНУ «Центральный ботанический сад НАН Беларуси», лаборатория интродукции древесных растений ул. Сурганова 2в, г. Минск, 220012, Беларусь e-mail: kotovkaa@inbox.ru Центральным ботаническим садом НАН Беларуси, основанным в 1932 г., на- коплен богатейший опыт по сохранению флоры республики и привлечению видов древесных растений из других флористических областей земного шара. Цель данной работы -изучить состояние дальневосточных видов рода Tilia L. в коллекции ЦБС НАН Беларуси, дать оценку перспективности их использования в зеленом строитель- стве Беларуси. Во флоре Дальнего Востока представлены 7 видов липы. Нами прово- дилось изучение динамики роста и развития отдельных растений в условиях интродукции (Нестерович, 1982). Таксационные показатели насаждений выполнены по методу В.С. Мирошникова с соавторами (1980). Липа амурская (T. amurensis Rupr.) была получена из Польши семенами в 1973 году. В 2007 году в коллекции осталось только одно растение, высотой 13,0 м, диаметром 30,5 см. Липа японская (T. japonica (Miq.) Simonkai) была получена из Курника семе- нами в 1951 году. В возрасте 27 лет максимальная высота растений достигала 17,0 м, максимальный диаметр ствола -27,2 см. В 2007 году осталось 3 растения, макси- мальная высота -16,5 м, диаметр ствола -30,0 см. Средняя высота растений -15,8 м, диаметр -29,0 см. Липа Комарова (T. komarovii Jg. Vassil.) была получена из Иллинойса семена- ми в 1937 году. Максимальная высота растения в возрасте 40 лет -18,5 м, максималь- ный диаметр ствола -78,0 см. В 2007 году осталось одно растение, высотой 21,2 м, с диаметром ствола 80,4 см. Липа маньчжурская (T. mandshurica Rupr. et Maxim.) была получена из Киева сеянцами в 1955 году. В возрасте 26 лет высота дерева составляла 9,0 м, диаметр ствола -15,0 см. В 2007 году произрастало 3 многоствольных растения, максимальная высота ствола -13,4 м, диаметр -23,0 см. Средняя высота -11,6 м, диаметр -17,8 см. Липа монгольская (T. mongolica Maxim.) была получена из Курника семенами в 1962 году. В возрасте 16 лет максимальная высота растений -1,7 м, максимальный диаметр ствола -9,0 см. В 2007 году в коллекции произрастало 1 растение, высотой 17,4 м, диаметром 57,5 см. Дендрологія та декоративне садівництво Липа Таке (T. taquetii Schneid.) была получена из Волгограда семенами в 1939 году. В возрасте 39 лет высота растения -14,0 м, диаметр ствола -42,2 см. В 2007 го- ду высота растения составила 17,6 м, диаметр ствола -54,0 см. Липа туань (T. tuan Szyszyl.) была получена из Курника сеянцами в 1973 году.
  395. Нестеровича). -Мн.: Наука и техника, 1982. -293 с. Мирошников В.С., Трулль О.А., Ермаков В.Е. и др. Справочник таксатора. -Мн.: Ура- джай, 1980. -360 с.
  396. Омская, 15, г. Санкт-Петербург, 197343, Россия Древесные растения играют огромную роль в жизни каждого человека. Они стали украшением парков, садов и широко применяются в озеленении городов. Форма древесных растений является одним из показателей их декоративности и хозяйствен- ной ценности. Изучение форм имеет давнюю историю. Форма, которую принимает растение, определяется двумя основными факторами: их наследственностью (или ге- нотипом) и результатом воздействия окружающей среды. Результатом является кон- кретный фенотип. Среди древесных растений нашей страны важная роль принадлежит видам ро- да Acer L. Стройные, с красивой кроной и оригинальной окраской листьев деревья клена широко применяются при создании парков, полезащитных полос, живых изго- родей и т.д. Выбирая древесную породу для нашего исследования, мы делали акцент на преобладание клена остролистного (Acer platanoides L.) в парке, разновидности фор- мы ствола и кроны. Н.А. Аксенова (1975) охарактеризовала клены как «…дерево со стройным стволом и широкой, густо облиственной кроной, достигающее высоты 20- 30 м и диаметра ствола до 1 м. В неблагоприятных условиях на северной границе ареала иногда принимает форму крупного кустарника. Предельный возраст 150-200, редко 300 лет». С точки зрения ландшафтной архитектуры, клен остролистный просто великолепен. Он подходит как для одиночных посадок -вдоль аллеи, так и для группо- Дендрологія та декоративне садівництво Згідно методу числової оцінки життєздатності та перспективності інтродукції дерев та кущів, та на основі візуальних фенологічних спостережень нами було вияв- лено 4 групи рослин. І група цілком перспективних рослин нараховує 40 видів, що становить 70,2 % від загальної кількості інтродуцентів. Це Thuja occidentalis, Picea glauca (Moench), Pinus strobus та ін. ІІ група достатньо перспективних рослин нарахо- вує 13 видів (22,8 %). Це Platycladus orientalis, Sophora japonica, Liriodendron tulipifera та ін. IІІ група менш перспективних рослин нараховує 3 види (5,3 %) -Clematis vitalba, Clematis viticella, Deutzia scabra. ІV група мало перспективних рослин вклю- чає лише 1 вид, батьківщиною якого є Японія. Це Salix matsudana. В насадженнях дендрарію нами виявлено 28 декоративних форм деревних ро- слин значна частина яких володіє пониженими показниками життєздатності. Отже, найперспективнішою і найбільш чисельною є І група рослин, біоекологічні можливості яких найкраще відповідають умовам району дослідження. Ці екзоти набули широкого поширення, і з успіхом можуть використовуватися в зеленому будівництві. ЛІТЕРАТУРА Гроздова Н.Б., Некрасов В.И., Глоба-Михайленко Д.А. Деревья, кустарники, лианы. - М.: Лесная промышленность, 1986. -384 с. Каліченко О.А. Декоративна дендрологія. -К.:Вища школа, 2003. -199 с.
  397. Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические основы и опит интродукции древесных рас- тений в Украине. -К.: Наук. думка, 1994. -184 с. Липа О.Л. Дендрологія з основами акліматизації. -К.‫׃‬ Вища школа, 1977. -222 с. -Национальный научный центр НААНУ 98648 пгт Никита, г. Ялта, Крым, (0654) 33-53-67 e-mail: nataly-marko@rambler.ru В последнее время возрос интерес к использованию пряно-ароматических растений в озеленении и декоративном садоводстве: создание ароматического садика, аптекарского огорода, ароматного цветника и т.д. Сочетания трав, цветов и растений с различной формой куста, окраской листьев и венчика цветка, ароматом, подобранных по срокам цветения, создают длительноцветущую декоративную композицию (Белых, 2008). В связи с этим, исследования ритмов цветения являются актуальными. Уста- новлено, что в условиях Южного берега Крыма растения рода Origanum L. проходят все фазы развития (Хлипенко и др., 2005). По срокам начала ростовых процессов изу- чаемые сортообразцы относятся к ранневесенней фенологической группе. В 2009 г. весеннее отрастание началось в первых числах марта при среднесуточной температу- ре воздуха + 6° С. Фаза бутонизации наступила во II-III декаде июня. Массовое цве- тение -с III декады июня по II декаду июля. Конец цветения наблюдался со II декады июля по I декаду августа. Плодоношение наблюдалось во II-III декаде августа. От на- чала вегетации до созревания семян проходит в среднем 184-198 дней. По срокам на- Dendrology and Ornamental Horticulture зает не более 50 % длины однолетних побегов). Все изучаемые нами формы и сорта демонстрируют нетребовательность к почве, засухоустойчивость. Предпочитают хорошо инсолированные участки, но легко переносят и полутень. Исследуемая группа проявляет высокодекоративные свойства благодаря разнообразной цветовой гамме окраске листьев, что способствует их широ- кому применению в садово-парковом строительстве (одиночные посадки, группы, из- городи
  398. -М., Л.: Из-во Академии наук СССР, 1954. -872 с. Дьякова Т.Н. Декоративные деревья и кустарники: новое в дизайне вашего сада. -М.: Колос, 2001. -360 с. Лапин П.И., Сиднева С.В. Оценка перспективности интродукции древесных растений по данным визуальных наблюдений // Опыт интродукции древесных растений . -М .: Гл . бо- тан . сад , 1973. -С . 7-67.
  399. Шампанский, 2, м. Одеса, 65058 , Україна e-mail: ecstasynatali@rambler.ru Исследования проводились в парке «Юность», расположенном в Киевском районе г. Одессы на площади 0,6 км 2 . Объектом исследования были древесно- кустарниковые растения парка. Жизненные формы классифицировали по И.Г. Серебрякову (1962) и А.П. Хохрякову (1981). Общее количество растений пре- вышает 1600 особей. Всего нами было выявлено 40 видов растений из 30 родов и 19 семейств. Наибольшим количеством видов представлены семейства Rosaceae и Fa- baceae. Такое преобладание характерно для дендрофлоры Одессы в целом. Остальные семейства представлены одним видом, что характерно именно для этого парка. По численности особей преобладает семейство Sapindaceae Juss., что является свойст- венным и другим паркам города Одессы. Самые большие роды это Acer и Prunus. Не- характерные представители дендрофлоры представлены 10 видами (Betula utilis Hort., Juglans mandshurica Maxim., Juniperus communis L., Thuja occidentalis L. и т.д.). Все изученные виды не являются эндемиками. Особое внимание стоит уделить Koelreute- ria paniculata Laxm., которая не характерна для нашей флоры, но является домини- рующим видом на прибрежных участках города. Парк находится на приморских склонах, что повлияло на особенности его строения. По типу распространения плодов 15 видов являются анемохорами, 11 автохорами, 14 зоохорами. В основном, такое со- отношение характерно и для других парков города. Основным признаком, который найвищий, горіх сірий, маньчжурський і чорний, модрина європейська і японська, со- сна веймутова (Родічкін, 1968; Родичкин, 1972). У балках зростають вільхові та осикові насадження (Родичкин, 1972). Територія Голосіївського парку ім. М.Т. Рильського -це залишок природного лісу, що колись з півдня оточував Київ (Родічкін, 1968; Родичкин, 1972). Голосіївський парк функціонує як парк природи та відпочинку (Природно-заповідний …, 2001) з 1959 р. (Проект …, 1999). Дендрофлора Голосіївського парку ім. М.Т. Рильського, згідно з даними інве- нтаризації, виконаної станом на 01.11.1998 р., налічує 78 видів і форм дерев (Проект …, 1999). Серед видів дерев переважають граб звичайний, ясен зелений, клен ясенелис- тий, дуб звичайний, клен гостролистий, липа дрібнолиста, робінія псевдоакація, сосна звичайна. Кущів у парку 32 види, з переважанням ялівця козацького, спіреї Вангутта та верболистої, бузини чорної, свидини білої. Витких рослин -3 види, серед яких за кіль- кістю переважає партеноцесус п'ятилисточковий. Тобто, загалом у парку нараховується 113 видів і форм деревних рослин, що у два рази менше ніж у Голосіївському лісі. Під час створення лісових культур у парку вводились інтродуценти: айлант найвищий, бук лісовий, бархат амурський, гледичія триколючкова, горіх маньчжурсь- кий, чорний і сірий, дуб червоний, каркас західний, платан східний, ясен зелений. У складі підросту насаджень парку переважають граб звичайний, в'яз гладенький, клени гостролистий, польовий, татарський і псевдоплатановий, а у підліску -бузина чорна, бруслина європейська. Отже, дендрофлора об'єктів дослідження сформована в умовах Лісостепу із характерних для даної зони видів рослин з додаванням інтродуцентів для підвищення декоративності насаджень. Частина насаджень парку і лісу має природне походження, а частина -штучне. Як у парку, так і в лісі через постійний рекреаційний вплив у пе- ріод після Великої Вітчизняної війни, відбувається витіснення головних порід друго- рядними, що призводить до втрати насадженнями декоративності та довговічності. ЛІТЕРАТУРА Природно-заповідний фонд м. Києва. Довідник. -К., 2001. -С. 18-19. Проект утримання парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Голосіївський парк ім. М.Т. Рильського» Державного комунального підприємства по експлуатації зелених насаджень Московського району міста Києва «Краєвид». Пояснюва- льна записка. -Ірпінь: Державний комітет лісового господарства України, Українське держав- не проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» (Комплексна експедиція), 1999. -97 с. Родичкин И.Д. Строительство лесопарков в СССР. -М.: Лесная промышленность, 1972. -184 с. Родічкін І.Д. Лісопарки України. -К.: Будівельник, 1968. -168 с. Голосеевский район. -2010. -[Електронний ресурс].
  400. -Доступний з: http://www.golosiyiv.kiev.ua/history.phtml Томілович Л.В. Парки Києва. Голосієво // Праці Науково-дослідного інституту Пам'ят- коохоронних досліджень. Вип. 1. Розділ II. Архітектурна та містобудівна спадщина. -2006. - с. 103-118. -[Електронний ресурс].
  401. Лесная, 18, г. Кишинев, Молдова e-mail: grbot@moldova.md Род Книфофия -единственный в трибе Книфофиевые (Kniphofieae), относя- щейся к подсемейству Асфоделовые (Asphodeloideae) семейства Асфоделовые (Asphodelaceae). В более ранних системах классификации род Книфофия нередко включался в семейство Лилейные (Liliaceae) (Thorne, 2002). Этот род насчитывает около 75 видов, произрастающих в Южной и Центральной Африке, на острове Мада- гаскар. Экзотические многолетние травянистые растения от 60 до 120 см высотой с коротким, толстым корневищем. Листья мечевидные, плотные, кожистые, собраны в прикорневую густую розетку. Цветки мелкие, колокольчатые, поникающие, красные, коралловые или желтые, собраны в густые, султановидные или колосовидные соцве- тия, на высоком, безлистном, толстом, округлом цветоносе. Цветут в июле-сентябре.
  402. Плод -коробочка, которая образует от 8 до 10 семян. Семена имеют 2-3 мм в длину и окраску от зеленовато-коричневой до темно-коричневой. Размножают книфофии семенами и делением куста (Аврорин, 1977; Bailey, 1947). В данной работе отражены результаты наших исследований качества семян, а именно: энергия прорастания, сила прорастания, процент прорастания семян пяти ви- дов (K. ensifolia Baker, K. uvaria Hook., K. nelsonii Mast., K. tarmcutata Baker, K. tukii Baker.). Опыты проводились в лабораторных условиях, при температуре +18-20 °С и в теплице, в ящиках с земляной смесью (Т°С = +20-22 °С). Семена пяти изучаемых видов были расположены на увлажненной фильтро- вальной бумаге, по 100 семян в каждой чашке Петри в трех повторностях. Были ис- пользованы семена прошлых лет. На седьмой день с начала опыта были замечены первые проростки. По полученным данным была установлена энергия прорастания семян: K. ensifolia -4,0 %; K. uvaria -0 %; K. nelsonii -16,3 %; K. tarmcutata -14,3 %; K. tukii -10,6 %. На протяжение следующих дней велись наблюдения и подсчет проросших се- мян. На основании полученных данных был выявлен процент прорастания семян у изучаемых видов: K. ensifolia -18 %; K. uvaria -47,3 %; K. nelsonii -55,3 %;
  403. K. tarmcutata -42,7 %; K. tukii -68,3 %. Для определения силы прорастания семена были посеяны в ящиках с земля- ной смесью. После посева ящики покрывали пленкой для поддержания температуры и влажности. По истечении третьей недели были замечены первые проростки. Когда зафиксировалось окончание прорастания семян, стали известны следующие данные: K. ensifolia -71,2 %; K. uvaria -15,6 %; K. nelsonii -33,4 %; K. tarmcutata -69,6 %;
  404. K. tukii -65,6 %. В этом случае мы проследили силу прорастания семян, которая со- ставляет важный этап в процесе установления качества семян. Она демонстрирует нам способность ростков пробиваться сквозь земельный покров. В результате даного исследования можем сказать, что семена видов, взятых под наблюдение, в одинаковых условиях проявили себя разнообразно с точки зрения качества семян. Лучшие показатели зарегистрированы для видов: K. tarmcutata и Дендрологія та декоративне садівництво cordata Mill.) -единично, за исключением Лагерного сада, где данные виды отсутст- вуют. Сосна обыкновенная (Pinus silvestris L.) в количестве 20 % встречается лишь в Лагерном саду. На всех объектах в количестве менее 5 % отмечены лиственница сибирская (Larix sibirica Ldb.), ель сибирская (Picea obovata Ldb.) и рябина сибирская (Sorbus si- birica Held.), являющиеся местными видами. Из акклиматизированных видов в есте- ственных насаждениях единично наблюдается лишь ива белая (Salix alba L.). На Белом озере единично встречаются такие интродуцированнные виды как орех мань- чжурский (Juglans mandshurica Maxim.), барбарис амурский (Berberis amurensis Rupr.). На всех искусственно созданных объектах в количестве менее 5 % присутст- вуют такие акклиматизированные породы как сирень венгерская (Syringa josikaea Jacq.), черемуха Маака (Padus maackii Kom.), ясень пенсильванский (Fraxinus pensil- vanica March.), акация древовидная (Caragana arborescens Lam.). Таким образом, на объектах, созданных искусственно, доля участия интродуци- рованных пород выше, а видовой состав насаждений отличается большим разнообразием по сравнению с объектами озеленения, созданных на основе естественных древостоев. ЛИТЕРАТУРА Встовская Т.Н. Определитель местных и экзотических древесных растений Сибири. - Н.: Изд-во СО РАН, Фил. «Гео» 2003. -701 с. Крылов Г.В., Салатова Н.Г. Озеленение городов и рабочих поселков Сибири. -Н., 1955. -55 с. Хлонов Ю.П. Атлас деревьев и кустарников западной Сибири. -Н.: Наука, 2003. -116 с.
  405. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011, Україна e-mail: mary_vladi@mail.ru Зелене будівництво є ефективним засобом покращення санітарно-гігієнічних умов міст та відіграє важливу роль в їх архітектурному оформленні. Основним рос- линним матеріалом в роботах з озеленення є різні види дерев і кущів. Для досягнення найбільш декоративного ефекту як доповнення до основних видів використовуються різноманітні їх форми, які значно відрізняються зовнішніми ознаками від характерних для даного виду (Колесников, 1960). Дослідження проводились протягом 2004-2010 рр. на території Південного Сходу України за загальноприйнятими методиками (Колесников, 1958, 1960; Опреде- литель …, 1999). Установлено, що культивована дендрофлора Південного Сходу України нара- ховувала 317 видів, 4 гібриди, 30 декоративних форм, які належать до 113 родів, 45 родин, 3 класів, 2 відділів. Декоративні форми виявлено у 16 видів і гібридів дерев і кущів, що складає 5 % від їх загальної кількісті. Найвищу внутрішньовидову різноманітність виявлено у видів відділу Magno- liophyta -21 декоративна форма, Pinophyta -9. Найчисленнішими за кількістю деко- ративних форм були Thuja occidentalis L. -4 (Th. o. 'Columna', Th. o. 'Compacta', Th. o. 'Globosa', Th. o. 'Lutea'); Morus alba L. -3 (M. a. 'Pendula', M.a. 'Globosa', M.a. 'Pirami- dalis'), по 2 форми у своєму складі мали Picea pungens Engelm. (P.p. 'Argentea', P.p. 'Glauca'), Quercus robur L. (Q.r. 'Fastigiata', Q.r. 'Pendula'), Salix alba L. (S.a. 'Argentea', S.a. 'Pendula'), Acer platanoides L. (A.p. 'Globosum', A.p. 'Schwedleri'), Fraxinus excel- sior L. (F.e. 'Aureo-variegata', F.e. 'Diversifollia'). Переважна більшість видів представ- лена однією формою. Серед них Juniperus communis L. 'Hibernica', J. virginiana L. 'Piramidalis', Salix matsydana L. 'Tortuosa', Sorbus aucuparia L. 'Pendula', Prunus divari- cat L. 'Atropurpurea', Viburnum opulus L. 'Roseum' та інші. Аналізуючи форму крони встановили, що найчастіше зустрічалася піраміда- льна -11 культиварів. Це переважно представники відділу Pinophyta. Вони створюва- ли найбільший декоративний ефект у алейних насадженнях та у деревних групах. Друге місце займали плакуча та куляста форми -по 9 культиварів, найменше було представників з розлогою та овальною формою крони -5. За забарвленням листя переважали форми з зеленим листям (11), друге місце займали рослини темно-зеленого кольору (6), трете -розподілили між собою рослини з сріблястим, жовтим та пурпурним листям -по 4 культивари. За кольором квітів майже всі декоративні форми були представлені у однаковому співвідношенні. Відмічено, що значна частина декоративних форм дерев і кущів характеризу- валася зниженою життєздатністю, яка проявлялась в низькій зимостійкості, послабле- ному або повністю відсутньому плодоношенні та в пониженому ступені передачі спадкових ознак потомству (Колесников, 1958). Таким чином, культивована дендрофлора Південного Сходу України предста- влена 30 декоративними формами, які належать до 16 видів. Вони характеризуються високими декоративними властивостями, що дозволяє суттєво збагатити естетичний вигляд зелених насаджень. ЛІТЕРАТУРА Колесников А.И. Декоративная дендрология. -М.: Гос. изд-во лит-ры по строит-ву, арх-ре и стр. мат., 1960. -675 с. Колесников А.И. Декоративные формы древесных пород. -М.: Гос. изд-во лит-ры по строит-ву, арх-ре и стр. мат., 1958. -295 с. Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.М. Прокудин и др. -К.: Фитосоциоцентр, 1999. -548 с. Шкутко Н.В. Хвойные растения в зеленом строительстве Белоруссии. -Мн.: Ура- джай, 1975. -96 с. Шкутко Н.В. Хвойные экзоты и их хозяйственное значение. -Мн.: Наука и техника, 1970. -270 с. Hann D.W. Extending southwest Oregon's Douglas-fir dominant height growth equation to older ages. -Corvallis (Oreg.), 1998. -16 p. Poage N.I., Tappeiner I.C. Long-term patterns of diameter and basal area growth of old- growth Douglas-fir trees in western Oregon // Canad. J. Forest Res. -2002. -32, № 7. -P. 1232-1243. Видове різноманіття представників роду Sorbus L. ЦИМБАЛ О.М., НЕБИКОВ М.В., ОПАЛКО О.А. Національний дендропарк «Софіївка» НАН України вул. Київська, 12а, м. Умань, 20300, Україна e-mail: sofievka@ck.ukrtel.net Рід Sorbus L. (2n=34) налічує понад 80 видів горобини, з яких певне значення мають лише горобина звичайна -S. aucuparia L., горобина садова, або домашня S. domestica L., та берека, або глоговина, S. torminalis (L.) Crantz. (Опалко, 2000). Пло- ди горобини використовуються у харчуванні та народній медицині як лікувально- профілактичний засіб при авітамінозі, застуді, гіпертонії та інших захворюваннях (Небиков, 2009). Горобина має дрібнопористу червонувату деревину, з якої виготовляють тока- рні вироби й меблі (Єлін, 1987), вона добре полірується, набуваючи при цьому чудо- вого блиску, що цінується при виробленні паркету (Курьянов,1986). Рослини горобини найбільш декоративні навесні, коли вони вкриваються білими пухнастими квітками, та восени -завдяки яскравому забарвленню плодів і листків. З садових форм S. aucuparia L. цікавими є ´Pendula´ з довгими, звисаючими майже до землі па- гонами, 'Moravica' з тонкими червоними пагонами і дрібнішими темно-зеленими лис- тками та жовтоплода 'Autumn spire'. Всі види горобини -середньопродуктивні весняні медоноси, добрі пилконоси; їх середня нектаропродуктивність досягає 30- 40 кг з 1 га. Мед з горобини червонуватий, з сильним ароматом (Єлін, 1987). Представники роду Sorbus можуть схрещуватись не тільки з близькими вида- ми, а й з видами інших таксономічних груп і давати від них потомство. Відомі міжро- дові гібриди горобини з аронією чорноплідною, глодом, грушею, іргою і яблунею (Поплавская, 2004). Селекціонерами різних країн виведено понад 25 сортів плодової горобини. Існує також велика кількість декоративних сортів, створених у Великобри- танії, Голландії, Данії, Росії та Україні. У колекції Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України з представників роду Sorbus налічують такі види: S. aria (L.) Crantz., S. intermedia (Ehrh.)
  406. Pers, S. domestica L., S. aucuparia L., S. torminalis (L.) Crantz.; сорти: Гранатная, Невеженская, Російська крупноплідна, Моравська урожайна, Лаковая, Розіна, Ангрі, Сахарная, Рубіновая, Російская, Тітан, Лікерна, Бурка; декоративні форми: S. aucuparia L. ´Pendula´, S. aucuparia L 'Autumn spire' (Небиков, 2009). Дендрологія та декоративне садівництво Всі види горобини є цінними об'єктами для наукових досліджень, мають практичне значення, завдяки цінним плодовим, лікувальним і декоративним якостям придатні для успішного використання у селекції, садівництві та паркобудуванні. ЛІТЕРАТУРА Дари лісів / Ю.Я. Єлін, М.Я. Зерова, В.І. Лушпа, С.І. Шабарова. -К.: Урожай, 1987. -99 с. Небиков М.В. Лікарські властивості Sorbus aucuparia L. // Интродукция и селекция ароматических и лекарственных растений: Междунар. научн.-практ. конф. (Симферополь, 8-12 июня 2009 г.). -2009. -С. 133. Небыков М.В. Формирование коллекции интродуцентов рода Sorbus L. в Националь- ном дендропарке «Софиевка» НАН Украины // Проблемы современной дендрологии: Матер. междунар. научн. конф. (Москва, 30 июня-2 июля 2009 г.). -М., 2009. -С. 239-241.
  407. Опалко А.І., Заплічко Ф.О. Селекція зерняткових культур // Селекція плодових і ово- чевих культур. -К.: Вища шк., 2000. -С. 345-364.
  408. Курьянов М.А. Рябина садовая. -М.: Агропромиздат, 1986. -77 с.
  409. Поплавская Т.К. Будет ли сладкой рябина // Сад и огород. -2004. -№ 5. -С. 36.
  410. Клочківська, 52, м. Харків, 61022, Україна e-mail: garden@univer.kharkov.ua У світовій флорі налічують понад 200 видів роду Lonicera L., багато з яких ві- домі своїми декоративними якостями під час цвітіння та плодоношення (Пархоменко, 2005). Однак, видовий склад жимолостей , що використовується в озелененні міст на північному сході України є дуже бідним. Головним чином це L. tatarica L., значно рі- дше L. xylosteum L. та L. caprifolium L. (Нестеренко, 1979). В ботанічному саду Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна зібрана колекція жимолостей різного географічного походження, яка налічує 38 видів, 1 варіацію і 3 сорти з 2 підродів, 2 секцій та 14 підсекцій. Нами вивчаються еколого-біологічні особливості і стійкість 20 видів жимоло- стей колекції ботанічного саду в умовах північного сходу України. На основі вивчен- ня ритму сезонного росту і розвитку, зимостійкості і посухостійкості, рясності цвітіння і плодоношення виявлено, що цілком перспективними для використання в озелененні північного сходу України є 16 видів : L. alpigena L., L. altmannii Regel et Schmalh., L. caerulea L., L. caprifolium, L. caucasica Pall., L. edulis Turcz. ex Freyn, L. flava Sims., L. gibbiflora (Rupr.) Dipp., L. kamtschatica (Sevast.) Pojark., L. korolkowii Stapf, L. maackii (Rupr.) Herd., L. ruprechtiana Regel, L. sempervirens L., L. tatarica, L. x brownii (Reg.) Carr., L. xylosteum L.; менш перспективними -4 види: L. deflexicalyx Ba- tal. та L. floribunda Boiss. et Buchse, які показали нижчу зимостійкість; L. fragrantissi- ma Lindl. & Paxt. та L. involucrate Banks ex Spreng., які показали як нижчу зимостійкість, так і посухостійкість. Дендрологія та декоративне садівництво Изучение основных таксонометрических характеристик растений показало, что большинство изучаемых видов на данном возрастном этапе имеет показатели в пределах биологической нормы. Отставание некоторых видов в росте обусловлено влиянием типа, схемы посадок, микроусловиями произрастания. При подеревной оценке жизнеспособности растений выявлено, что пять изучаемых видов в городских посадках находятся в отличном и хорошем состоянии -у всех растений в биогруппах наблюдается высокая зимостойкость, правильная естественная форма кроны, отсутст- вие сухих ветвей, обильное цветение и плодоношение, естественное возобновление. У Fraxinus lanceolata Borkh., Pyrus ussuriensis Maxim., Populus balsamifera L., Populus alba L., Populus sowietica pyramidalis Jabl., Ulmus pumila L., Ulmus glabra Huds. от 72 до 88 % экземпляров в биогруппах находятся в отличном и хорошем состоянии; у ос- тальных растений отмечается наличие небольшого количества сухих побегов и отста- вание в росте (удовлетворительное состояние). У Lonicera tatarica L. 36 % биотипов характеризуются наличием сухих ветвей. Состояние 20 % растений в биогруппах Populus italica (Du Roi) Moench отличное и хорошее, остальные отстают в росте и от- личаются слабым цветением. У Tilia cordata Mill. 40 % экземпляров имеют удовле- творительное состояние, остальные -плохое: отмечена суховершинность, значительное количество сухих побегов, снижение облиственности и повреждение листовых пластин. При комплексной оценке характера роста, генеративного развития и зимостойкости растений установлено, что в городских посадках полностью адапти- ровались 12 изучаемых видов: Acer negundo L., Crataegus sanguine Pall., Fraxinus lanceolata, Malus baccata (L.) Borkh., Populus alba, P. balsamifera, P. sowietica pyrami- dalis, Pyrus ussuriensis, Ribes alpinum L., Syringa josikaea Jacq. fil., Ulmus glabra, U. pumila (показатель адаптации 80-100). Степень акклиматизации Lonicera tatarica (76
  411. и Populus italica (78 баллов) оценена как хорошая; Tilia cordata адаптировалась удовлетворительно (59 баллов). Таким образом, большинство изучаемых видов в условиях города Шарыпово могут быть рекомендованы для более широкого применения (они вполне зимостойки, устойчивы, отличаются стабильным ростом и развитием, жизнеспособны, имеют хо- рошее состояние). К менее устойчивым отнесены Lonicera tatarica, Populus italica, Tilia cordata -данные виды могут ограниченно применятся в озеленении при условии надлежащего ухода.
  412. Тімірязєвська, 1, м. Київ, 01014, Україна e-mail: Shcherbacova@mail.ru Здатність до вегетативного розмноження відображає стан рослин при інтродукції і має суттєве значення для практичного застосування. Перспективними для культури є Dendrology and Ornamental Horticulture види і сорти, що добре розмножуються вегетативно, забезпечують повну передачу по- томству цінних декоративних і господарсько-біологічних ознак (Былов, 1978). Види та сорти роду Hemerocallis L., посідаючи одне з головних місць в світово- му асортименті садових культур, належать до числа найбільш перспективних квітнико- во-декоративних рослин для інтродукції в Україні. Однак, широке застосування лілійників в промисловому вирощуванні та озелененні стримується дефіцитом посадко- вого матеріалу високодекоративних сортів останніх років світової селекції. Досліджен- ня продуктивності вегетативного розмноження таких сортів новинок є актуальним. Проблемі вегетативного розмноження Hemerocallis присвячено ряд вітчизня- них та зарубіжних праць (Munson 1989; Dunwell, 1998; Пельтихина, Крохмаль, 2005;
  413. Крестова, 2010). Встановлено, що лілійник є кореневищним геофітом з переважанням вегетативного розмноження. Вегетативний спосіб розмноження лілійнику є основним для його видів та єдиним для сортів (Dunwell, 1998). Пельтихиною та Крохмаль про- аналізовано особливості вегетативного розмноження видів та сортів Hemerocallis в умовах Донбасу. Метою нашої роботи було порівняльне вивчення здатності до вегетативного розмноження видів та 43 нових високодекоративних сортів лілійнику під час інтроду- кційного експерименту в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України протягом 2004-2008 рр. Дослідженнями встановлено високу продуктивність вегетативного розмно- ження (25-35 вегетативних пагонів на третій рік після пересадки) у видів та форм: H. citrina Baroni, H. middendorffii Baker, Н. fulva var. kwanso Regel. та (16-24 вегетати- вних пагони на третій рік після пересадки) у сортів: 'Balls of Red', 'Demerie Doll', 'Leprechaun's Lace', 'Oolay', 'Pookie Bear', 'Siloam Double Classic', 'Siloam Cinderella', 'Stella D'oro', 'Double River', 'Little Red Warbler' (мініатюрні та дрібнокві- ткові), 'By Myself', 'Commandment', 'Сustard Candy', 'El. Desperado', 'Friar's Lantern', 'Gentle Shepherd', 'Instant Friendship', 'Jovial', 'Kensington Manor', 'Mariska', 'Spider Miracle' (великоквіткові культивари). Отримані дані свідчать про високий рівень ада- птації зазначених видів та сортів до умов інтродукції та дозволяють рекомендувати їх для використання в озелененні та розширення вітчизняної селекційної роботи. ЛІТЕРАТУРА Былов В.Н. Основы сравнительной оценки декоративных растений // Интродукция и селекция цветочно-декоративных растений. -М.: Наука, 1978. -С. 7-32.
  414. Крестова И.Н. Род Hemerocallis L. (семейство Hemerocallidaceae R. Br.) в условиях культуры в Приморском крае: Автореф. дис. … канд. биол. наук. -Владивосток, 2010. -18 с. Пельтихина Р.И., Крохмаль И.И. Интродукция видов и сортов рода Hemerocallis L. (Hemerocallidaceae R. Br.) в Донбас и перспективы их использования в декоративним садовод- стве. -Донецк, 2005. -234 с. Dunwell W.C. Hemerocallis (daylily) propagation // Perennial Plants. -1998. -6, № 1.-P. 9-13.
  415. Munson R.W. Hemerocallis, the daylily. -Portland, Oregon: Timber Press, 1989. -144 pp.