Kierkegaard and the Christian Faith (original) (raw)

Kierkegaard Historical Inquiry and the Individual

2019

Аннотация В статье представлена алгоритмизация педагогического процесса при изучении исторических персонажей, анализируются особенности его реализации с использованием активных методов, технологий и форм обучения и воспитания. Выявлены корреляции при изучении исторической личности посредством применения рассмотренных методов и алгоритмов, форм работы при исследовании мемориальной литературы с решением ряда важных задач патриотического воспитания молодежи как ценности, несущей конструкции современного Российского общества.

Faith as the Basis of the Moral. Prospect of Understanding Ethics Based on the Concept of James and Kierkegaard

Philosophy. Journal of the Higher School of Economics, 2019

The concept of the faith can be described as the basis of the moral life. The necessity of the faith to be moral is the reason why W. James write several texts from the “Will to believe”. James’s interpretation of the faith and the connection between the faith and the moral is very close to the continental philosophical tradition of S. Kierkegaard, J. Derrida and J. Milbank. This connection applied in the concept of the faith as the doxastic venture by J. Bishop. Based on this tradition, we will show the relation of the possibility of a moral life to the acceptance of an uncertain future as a value and a good. Such acceptance is realized in the Christian faith. And it is necessary to take such reasonable position that make sense of the moral behavior. Faith is interpreted like an “ethos” or “way of life”. The nature of the faith is action. The solution to believe or not to believe is necessary because it affects the question of the ultimate meaning of existence, that could not be is rationally solved. The idea of the faith as the basis of moral experience allows us to review the essence and status of ethics and morality. On the one hand, such morality is no longer necessary or certain obligation of some law. On the other hand, it makes possible to make moral decisions in the framework of ideas about the contingency of the world, characteristic of modern ontologies.

Paradoxes of rationalistic ethics versus apparent paradoxes of irrational-religious ethics in Kierkegaard's philosophy

Sabornost, 2016

Аутор у раду разматра Кјеркегорову етику, изведену из ирационаних аспекта вере, доказујући да ирационаистичко-реигијско усмерење може пружити егитимност етици као науци, уз истовремено оарање парадокса који се приписују таквој етици. У том настојању указује се на Кјеркегорово тумачење саости ра-ционаистичких етика, које аутор разјашњава као кучне парадоксе и проеме етике као такве, а који се нарочито јавају у негацији индивидуаног ивствовања и немогућности да изврше истински морани препород у човеку. Недостаци раци-онаистичке етике су нарочито видиви у савременом свету ездуховности, аи и у њеном ојективном, разумском приступу која стварајући морани формаизам не уме да пружи потпору појединцу у кучним егзистенцијаним ситуацијама, што Кјеркегор доказује на примеру Аврама и Јова. Истинска етика треа да уде заузета ригом око појединца (а не општим човеком), а њен теме треа да уде неегоистички принцип духовне уави, који се заснива најпре на односу уави човека према Богу, наставајући је према сваком човеку ез изузетка. Кјеркегорова етика уави представа један корак у превадавању досадашњег етичког формаизма и рационаизма, аи и нихиизма као оика отуђења човека од Бога, од другог човека и самога сее.

The salvation: Kristian Levring

2015

В статье автором предложена концепция управления территориями на основе человекоориентированной парадигмы. Анализируются опыт Тюменской области и достоинства действующей системы с позиций авторской концепции, связанные с ориентацией на показатели качества жизни, балансом интересов населения и органов власти в комплексной оценке их деятельности. Обосновываются рекомендации по развитию системы человекоориентированного управления.

The Existential and Ontological Dimension of Truth in S. Kierkegaard and N. Berdyaev / Экзистенциальное и онтологическое измерение истины у С. Кьеркегора и Н. Бердяева

Богословский вестник, 2023

This article analyzes the understanding of truth and the possibility of belonging to it by the Danish philosopher S. Kierkegaard and the Russian thinker N. Berdyaev. Starting from the Christian paradigm, both authors emphasise the subjectivity of truth, in the sense that a person can join it (cognise it or enter into it) only personally, through his own efforts but not through the work other individuals. Thinkers are similar in assessing the possibility and constructiveness of the existence of objective truth. The truth is inextricably linked with God, but if for the Danish author the main thing is His knowledge through the catagory of despair, then for Berdyaev the truth is identical with entering into the divine life through the spirit.

New Philosophical Biography of Søren Kierkegaard. Carlisle, C. (2019). Philosopher of the Heart. The Restless Life of Søren Kierkegaard. London: Allen Lane

Sententiae, 2020

Уже сама по собі назва книги Клер Карлайл, викладачки філософії релігії Королівського коледжу в Лондоні, постійної авторки літературного додатку «Таймс» та газети «Ґардіан»-«Філософ серця: неспокійне життя Сьорена К'єркеґора»навіює українському читачеві асоціацію з хрестоматійним для вітчизняної духовної культури напрямом: «філософією серця». Упроваджене в широкий обіг Дмитром Чижевським, це словосполучення позначає мислення, витоки якого сягають передовсім Григорія Сковороди 1. Тож запропонована англійською дослідницею інтерпретація надбання знаменитого данця може сприйматися як доволі близька нам ментально. Варто також звернути увагу на ту обставину, що свого часу Карлайл здобула не лише філософську, але й теологічну освіту (в Кембриджі). Звісно, цей бекґраунд є більш ніж сприятливим чинником для дослідниці, яка береться за розгляд настільки «міждисциплінарного» і, власне, такого, що перебуває головно «на перетині» філософії та теології автора, як К'єркеґор 2. Симптоматично також, що текст, який авторка © А. Дахній, 2020 1 «Незрима» присутність останнього увиразнюється ще й з інших причин: починаючи від паралелізму ідентифікацій «український Сократ» (звична характеристика стосовно Сковороди) і «данський Сократ» (розповсюджений перифраз відносно К'єркеґора, хоча у своїй книзі Карлайл частіше послуговується словосполученням «Сократ християнства». Зокрема, так названо один із параграфів другого розділу) і закінчуючи різкою критикою церковників (нехай контекст цієї критики й дуже різний). Годі заперечити й такі ознаки спорідненості між К'єркеґором і Сковородою, як от діалогізм, поліфонія, схильність до зіштовхування між собою різних точок зору, напрочуд висока оцінка того ж таки Сократа, домінування антропологічної проблематики, важливість християнських підвалин, прохолодне ставлення до суспільно-політичного життя («світу», який прагне «спіймати») заради глибинного самопізнання, нонконформізм, взаємодія філософських і богословських елементів тощо (утім, апелюючи до назви книгиде «філософія серця» корелює з «неспокійним життям»доведеться визнати, що сковородинівська парадигма мислення й життя, усе ж, дає більше підстав для заспокоєння та незворушності, ніж к'єркеґорівська).

Karl Barth`s Radically Christocentric Theological Exegesis

The European philosophical and historical discourse, 2020

The article is devoted to the study of Karl Barth`s Christocentric theological exegesis. The research was undertaken on the basis of comparative analysis of such branches of his theological system as cosmology, anthropology, amartology, ecclesiology and Mariology. The article shows that basic and the only ground for any Barth`s theological research was the person of Jesus Christ, who among other issues also has a crucial epistemological meaning.

Immanuel Kant and Herman Cohen’s philosophy of religion

Vestnik of Saint Petersburg University. Philosophy and Conflict Studies, 2021

The article analyzes the main characteristic features of the philosophy of religion of the founder of the Marburg school of neo-Kantianism Hermann Cohen. Special attention is paid to Cohen’s criticism and reinterpretation of Kant’s “practical philosophy” from the point of view of the philosophy of religion: Cohen supplements and expands Kant’s provisions on moral law and moral duty, interpreting them as divine commandments. The authors emphasize the fundamental importance for Cohen of the “internal similarity” between Kant’s ethical teaching and the main provisions of Judaism. The sources of Kant’s own ideas about the Jewish tradition are shown, which include the work of Moses Mendelssohn “Jerusalem” and the “Theologicalpolitical treatise” by Baruch Spinoza. Cohen’s criticism of these works is analyzed an much attention is paid to the consideration of Cohen’s attitude to Spinoza’s philosophical legacy in general. The interpretation of the postulates of Judaism by Cohen (and their “i...