Ukrainian Encyclopedia of International Law in the World Context. Review of Encyclopedia of International Law: In 3 volumes / eds.: Yu. S. Shemshuchenko, V. N. Denysov (co-chairs) and others; Institute of State and Law. V.M. Koretsky NAS of Ukraine. Vol. 1. – Vol.3. – Kyiv: 2014–2019 (original) (raw)

2020, Ukrainian Journal of International Law

Вихід у світ «Енциклопедії міжнародного права» у трьох томах є надзвичайною подією в розвитку вітчизняної науки міжнародного права. Не багато країн світу ще й сьогодні можуть похвалитися існуванням своєї школи міжнародного права. Ще менше тих, в яких розроблено власні підручники міжнародного права (по суті, видання підручника з цього предмету є свідченням створення такої національної школи). Іще менша кількість держав видають власну періодику з міжнародного права (журнали, альманахи, щорічники тощо). За словами доктора юридичних наук, професора В.Буткевича, «по-справжньому держава стає незалежною, коли її наукові і практичні фахівці здатні продукувати наукове бачення міжнародного права, що відповідає національним інтересам. …І при цьому менше сорока відсотків держав наразі спроможні видавати національні підручники міжнародного права, а ще менше половини з них досягли такого рівня розвитку науки, що здатні видавати власні Щорічники міжнародного права. Ті, кому це виявилося не під силу, домовляються про регіональні видання» [1, С. 36, 37]. При цьому такі складності стосуються порівняно поширених жанрів міжнародно-правової літератури (підручники, періодика). У той же час, одним з найскладніших жанрів є енциклопедичний. Саме тому, вкрай мало країн здатні на відповідні видання. Достатньо згадати, що за весь період існування СРСР, там було видано лише стислий «Словник міжнародного права» [2], який зазнав перевидань, і який містив лише короткі дефініції загальновідомих термінів з міжнародного права. Більш ґрунтовно до питання видання Енциклопедії з міжнародного права підійшов німецький Інститут Макса Планка. Там уперше протягом 1992-2000 років було підготовлено (і опубліковано у видавництві «Elsevier») чотиритомну Енциклопедію міжнародного права [3]. Енциклопедія Інституту Макса Планка містить близько 1300 статей з різноманітних аспектів міжнародного права. Енциклопедія багато у чому базувалась на німецькій традиції і школі міжнародного права; зокрема, як зазначали її автори, на вихід цієї праці вплинули енциклопедичні видання німецьких класиків міжнародного права К.Штруппа (1924-1929) та Г.-Ю.Шлохауера (1960-1962). Утім метою цієї роботи стало «висвітлення і пояснення як традиційних, так і нових аспектів, норм та інститутів міжнародного права» [3, Vol. 1, P. vi]. Тривалий період дана праця залишалась єдиним класичним енциклопедичним виданням з міжнародного права. Утім стрімкий розвиток цього права потребував оновлення енциклопедичного матеріалу. Так, 2012 року дану Енциклопедію було оновлено і перевидано (при чому за вимогою часу текст перевидання є доступним онлайн [4]), що відразу було сприйнято науковою спільнотою «як непересічна подія в міжнародно-правовому академічному житті» [5; 6]. При цьому слід відзначити, що видання Енциклопедії Інституту Макса Планка є справді універсальним, до нього було залучено фахівців і ресурси з різних країн світу. ЦИБУЛЕНКО Євген доктор права, професор, старший ментор юридичного інституту Талліннського технічного університету, професор Київського міжнародного університету (Таллінн, Естонія) ЛОБОДА Ксенія кандидат юридичних наук, головний консультант секретаріату комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів