Теологија и биоетика: нека запажања о теорији еволуције и савременим генетским истраживањима (original) (raw)
Related papers
Природна теологија и оци четвртог вијека
Богословље, 2009
The paper is concerned with the question whether patristic natural theology exists or not. It is in that regard that the paper examines the position, mostly held by orthodox theologians, that natural theology is exclusively inherent in western theology and that it never existed in the orthodox theological tradition. The analysis focuses on the teachings of 4th century fathers, the four great teachers of Church: Athanasius of Alexandria, Basyl the Great, Gregory the Theologian and Gregory of Nyssa. At the beginning, the paper examines the tenets of patristic anthropology pointing to the fact that man inherently moves towards God, that by properly deploying reason he can know Him both within himself (by taking an insight into the structure of his own nature) and in the creation that surrounds him. All those who used reason properly – and in order to do that they had to necessarily be cleansed of sin – managed, to a certain extent, to form a proper concept of God. It is his own nature that provides for man to be capable of recognizing and doing good, just like complete creation recognizes God’s commands and acts accordingly. Further analysis reveals that the fathers held that the entire creation is a testimony of its Creator. It is capable of being so because it is not self-existing – it is permeated with Logos. He keeps it in existence while at the same time keeping its structure, harmony, and beauty, which are the features that spontaneously direct man to God. Creation not only provides the testimony of God’s existence but speaks of Him as being One, and having his own Logos. Creation does not refer to God on its 'own free will'. In other words, it gives testimony of Him, not because it was determined to be that way, but because it was God who wanted it. The author comes to the conclusion that fathers taught that God’s existence can be proved, although knowledge of God acquired from creation, as well as the one acquired from revelation, is not complete and self-evident. Due to the fact that God uses creation to reveal Himself to man, it is possible to talk about God by using analogies with the nature phenomena, but without establishing any essential similarity between God and creation. Finally, the analysis is done of the attitude of the fathers towards Hellenic paideia. It brings to the conclusion that this relation is ambivalent, yet the fathers accept its achievements, provided these were founded on the proper deployment of reason. As such, they partly anticipate the revealed truth. Hellenic wisdom has its place in Christian theology, yet not as a source of truth but as its ‘robe’ – a framework and method of its research. In the end, the paper states the existence of the patristic natural theology; it states that it has a Christian and not merely theistic character, as well as that it is inseparable from the revelation along with which it represents the complete knowledge of God that leads to man’s salvation.
Uvid u neke metodološke dileme i sporenja u istraživanju intelektualne istorije
Godišnjak za društvenu istoriju, 2023
Intelektualna istorija predstavlja vrlo širok i neod ređen pojam, praćen sporenjima i nesaglasnošću među istoričarima koju pokušavaju da ga preciznije definišu. Stoga, rad predstavlja skroman pokušaj da se na što pregledniji način pruži uvid u nekoliko metodoloških problema i dilema koji prate ovu raspravu. Najpre su predstavljeni pojedini aspekti u sporu oko predmeta i određenja discipline, da bi, potom, bilo razmotreno i nekoliko metodoloških pristupa. Analiziran je tradicionalni metod „istorije ideja“ u SAD, lingvistički kontekstualizam „kembričke škole“, odnos postmodernizma i intelektualne istorije, kao i društvena intelektualna istorija. U završnom delu se raspravlja o određenim savremenim tokovima u okviru discipline, kao i jednom od potencijalnih rešenja za ranije krize i metodološke teškoće. **** Insight Into Some Methodological Issues and Disputes in the Research of Intellectual History **** The article attempts to present some methodological approaches, controversies, and dilemmas in the research of intellectual history. First, the paper shows a dispute over the subject matter and the definition of the discipline from the perspective of influential scholars in the field. The major part of the study aims to show several methodological approaches: the traditional method of the “history of ideas” in the USA, the linguistic contextualism of the “Cambridge school”, the relationship between postmodernism and intellectual history, as well as social intellectual history. Similarities and differences between selected approaches are discussed considering their contributions and shortcomings. The final part of the article examines contemporary trends within the discipline, offering one of the potential solutions for earlier crises and methodological difficulties.
История техники в контексте генетической коэволюции природных и антропогенных систем
2014
Аналізуються місце, значення і задачі історії техніки, виходячи з взаємопов’язаних еволюційних процесів, що відбуваються в природі, суспільстві і в техніці. Наголошується на ключовій ролі системних законів спадковості, які забезпечують неперервний структурно-інформаційний зв'язок між історичним минулим, через сьогодення, з майбутнім. На прикладі технічної електромеханіки показано, що її історія є невід’ємною складовою генетично організованого процесу еволюції, який технічно реалізується людиною у відповідністі з генетичними програмами структурної організації електромеханічних об’єктів. Аналізується фундаментальність генетичної інформації, матеріальними носіями якої виступають історично визначені об’єкти техніки, музейні експонати, технічна документація, патенти, тощо. На конкретних прикладах показано взаємозв’язок історичних досліджень з генетичними програмами макро- і мікрорівнів і технологією генетичного передбачення нових класів технічних об’єктів. Акцентується увага на необх...
Анатомія та фізіологія з основами генетики
2016
Дисципліна «Анатомія та фізіологія людини з основами генетики» розрахована для вивчення студентами I курсу спеціальності: 053 - Психологія, галузі знань: 05 -Соціальні та поведінкові науки з метою опанування анатомо-функціональних і генетичних знань. Робоча програма містить теоретичні розділи. Робочу навчальну програму укладено згідно з вимогами кредитно-модульної системою організації навчання. Програма визначає обсяги знань, які повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, алгоритму вивчення навчального матеріалу дисципліни «Анатомія та фізіологія людини з основами генетики», необхідне методичне забезпечення, складові та технологію оцінювання навчальних досягнень студентів. Вивчення дисципліни «Анатомія та фізіологія людини з основами генетики» передбачає опанування теоретичних питань фундаментальної професійної підготовки фахівців вищої кваліфікації, зокрема: рівні організації організму людини, взаємозв‘язок будови і функцій органів з вико...
Экология языка и коммуникативная практика, 2018
В статье приводятся доводы против необоснованного расширения и использования биоморфной метафоры применительно к языку и подчеркивается необходимость строгого определения понятий, заимствуемых лингвистами из других научных областей. Показывается, как злоупотребление метафорами приводит к когнитивной несообразности получаемых лингвистами выводов, заводя в тупик логику научно-познавательного процесса. Ключевые слова: язык, языковая среда, экология языка, биоморфная метафора, эпистемологическая ловушка. Arguments are given against the unwarranted extension and use of the biomorphic metaphor with regard to language, and the necessity to provide rigid definitions of the concepts borrowed from other areas of scientific research is emphasized. The article demonstrates how the abuse of metaphor results in the cognitive incongruity of inferences made on such a basis, creating a dead-end for the logic of research inquiry. Keywords: language, linguistic environment, language ecology, biomorphic metaphor, epistemological trap.
Погляд на проблему гендерної археології крізь призму різних наукових підходів
Не лише професійних істориків, але й більшість звичайних людей цікавить історія нашого минулого, неважливо наскільки далеким від нас воно є. Найдавнішим періодом – " кам'яним віком " – почали цікавитись від самого моменту його виокремлення Крістіаном Томпсоном у 1836 р., хоча уявлення про первісні форми організації суспільства вперше вивів Люїс Г. Морган, засновуючи свої висновки на даних етнографічних матеріалів [Морган, 1935, с. 8–10]. Виокремлення нової епохи в історії людства поставило чимало питань, у тому числі і тих, що стосувалися не лише способу ведення господарства чи технології виготовлення знарядь праці, а самої організації способу життя суспільства, його світоглядної чи релігійної культури. На деякі з цих питань могла дати відповідь археологія, так як має справу з єдиними свідками минулого – артефактами, але їхня інформативність стосовно досліджуваного періоду обмежена і не може бути вичерпною. Але чи стало це причиною відмови від пошуку відповідей на питання, чи зумовило постання нових гіпотез? Однозначно, що ні. Сьогодні, ми маємо достатньо літератури, зокрема, і популярної, в якій в той чи інший спосіб здійснені спроби реконструкції життя суспільства доби каменю. Ця розвідка зосереджена на історії пошуку відповідей на питання про місце та роль жінки у суспільстві кам'яного віку, про підходи різних шкіл до проблеми та потенційний діалог між ними у процесі її вивчення. Багато в чому результат дослідження залежить від правильного формулювання проблеми та методів її вирішення. У пошуку відповіді на питання розвідки автору довелося мати справу з двома різними підходами до проблеми – школою радянської історіографії та підходом пост-процесуальної археології за напрямком ". Інтерпретація і реконструкція життя та суспільного устрою первісного суспільства є складнішими, ніж це може нам видатись на перший погляд. Дослідницька складність насамперед полягає в тому, що під час студіювання тих чи інших археологічних джерел багатьом авторам важко утриматись від фантазії та заперечити їх досить низьку й фрагментарну інформативність. Але на момент, коли археологія як наука знаходилась лише на початкових етапах свого розвитку, така думка мало цікавила дослідників, які намагалися у своїх працях відтворити життя первісної людини, базуючись час від часу на сумнівних методах. До таких методів сьогодні прийнято відносити ретроспективу – перенесення способу ведення життя і суспільних відносин від сьогодення на минуле [Conkey, Spektor, 1984], або зловживання етнографічними паралелями без відповідної методологічної підготовки [Grahame, 1939, s. 187–190]. Таким чином, вже на початку ХХ ст. постала до життя схема, що визначала місце жінки в суспільстві кам'яного віку, яка у професійній літературі панувала довгий час і в деяких публікаціях соціальних реконструкцій пам'яток простежується і сьогодні. Відповідно до неї первісна жінка виступала збиральницею їжі рослинного характеру, берегинею вогнища, займалася виховуванням дітей та обробкою шкір тварин для пошиття одягу. Жіночі фігурки, які знайдені на пам'ятках, головним чином верхнього палеоліту, були трактовані як предмети релігійного характеру, за що і отримали назву " венери " a b c d e f g. Тому в багатьох соціальних реконструкціях і досі такі знаряддя як, наприклад, скребачки та проколки, що потенційно використовувались для обробки шкіри та пошиття одягу, асоціювалися виключно із працею жінок. Ми не знаємо чи є ця схема правильною, оскільки джерел, що можуть заперечити чи довести саме такий стан речей, у нас немає. Незважаючи на історіографічну живучість цієї схеми статевої спеціалізації праці, у досліджуваних двох школах ми можемо спостерігати принципово різний підхід, результати
Щрихи към един опит за генеалогия на утопичността
2019
генеалогия у-τόπичността към един ОПИТ Антон Колев, № 61488 щ р и х и за на "Ако утопията е място, което не съществува, тогава със сигурност [...] пътят, по който да стигнем до нея, е пътят, който не е път." Урсула Ле Гуин 1