Визнання держави у сучасному міжнародному праві (на прикладі Косово) (original) (raw)
Related papers
Міжнародно-правовий статус «невизнаних держав» як особливих політико-територіальних утворень
Право і безпека, 2022
У статті розкриваються проблеми визначення статусу так званих «невизнаних держав» з погляду сучасного міжнародного права. Зауважено, що прагнення різних територіальних утворень до відокремлення в останні роки все частіше призводить до виникнення «невизнаних держав» як особливих політико-територіальних утворень, чиє існування відіграє чималу роль в якості одного із джерел конфліктності в сучасній світовій політиці. Метою статті є визначення поняття «невизнані держави», виокремлення їх загальних ознак та дослідження їх міжнародно-правового статусу. На ґрунті аналізу новітніх наукових розробок показано колізію в сучасному міжнародному праві між принципом права народів на самовизначення та принципом територіальної цілісності, які є передумовою геополітичних суперечок у сучасних умовах розвитку міжнародних відносин. Зважаючи на складність практики визнання подібних утворень, зауважено на необхідності розробки чітких правових норм, які б регламентували процедуру становлення таких політико-територіальних утворень («невизнаних держав») в якості суб’єктів міжнародного права.
ВОВЛЕЧЕНИЕ БЕЗ ПРИЗНАНИЯ: НОВОЕ ИЗМЕРЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВОГО СТАТУСА ДЕ-ФАКТО ГОСУДАРСТВ, 2022
Аннотация. Статья посвящена проблематике вовлечения современных де-факто государств в международные политические и экономические процессы. Особое внимание уделено инструментам налаживания прямых связей с такими образованиями, включая политику "вовлечение без признания". Автор показывает расширение ограниченной международной правосубъектности современных непризнанных государств и делает вывод о том, что объем и содержание внешнего взаимодействия во многом определяет не только широту фактического признания, но и продвигает включение де-факто государств в международную повестку, обеспечивает статусность и, тем самым, фиксирует новое качество их правосубъектности. Ключевые слова: де-факто государства, вовлечение без признания, непризнанные образования, международная правосубъектность, дипломатическое признание
Сувереност држава између кризе међународног права и савремене политичке реалности
Politeia, 2014
From Boden's understanding of state government as sovereign, i.e. the highest, independent, continuous and indivisible, law, society and the state with its most important quality-the sovereignty of the state government to date have undergone major changes. The sovereignty of the state government and the independence of the state, per se is increasingly more relative phenomenon, from both, the internal and external aspects. The international community as a whole, international law and the will of the stakeholders in the international relations have a growing impact on the internal life of the state, while the state and its authority in the doctrine is attributed with the special qualities such as efficiency, legality, legitimacy, democracy ect.. The political reality is that the doctrine of sovereignty is increasingly associated with the special-exclusive resources and capabilities of certain countries and not to the quality of government, elements of the state, or the will of the people. However, question of state sovereignty is much more than a basic aggregate resource evaluation and simple deregulation, because without a healthy nation-state and its sovereignty internationally recognized system of coordination, or any rightfully supranational order that each state inter se could create, can not exist.
О суверенитете государства в международном праве
Аннотация: исследуется история развития института суверенитета государства в международном праве. Рассмотрены современные научные взгляды на данную категорию в условиях процессов глобализации и региональной интеграции. Ключевые слова: суверенитет государства, международное право, глобализация, региональная интеграция. Abstract: the history of the institution of State sovereignty in International law is analyzed in the article. The modern scientific views on this category in terms of globalization and regional integration are also examined.
Аспекти застосування міжнародного договору у випадках правонаступництва держав
Стаття досліджує досвід застосування міжнародних договорів у сфері правонаступниц- тва в сучасній практиці міжнародного правонаступництва в якості засобу врегулювання правонаступництва держав. Розкривається двоякий характер застосування міжнародних договорів в сучасній практиці міжнародного правонаступництва договорів на досвіді входження Німецької Демократичної Республіки до Федеративної Республіки Німеч- чини, розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, об’єднання Єменсь- 19 кої Арабської Республіки та Народно-Демократичної Республіки Ємен, розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік. В статье исследован опыт применения международных договоров сфере правопреемст- ва в современной практике международного правопреемства в качестве средства урегу- лирования правопреемства государств. Раскрывается двоякий характер применения международных договоров на опыте входжения Германской Демократической Респуб- ліки в Федеративную Республику Германии, распада Социалистической Федеративной Республики Югославииї, объединения Йеменской Арабской Республики и Народно- Демократической Республики Йемен, распада Союза Советских Социалистических Ре- спублик. There has been researched the experience of application of international treaties in the field of succession of states in the present-day practice of international succession by means of adjustment of succession of states in this article. The double feature of application of international treaties has been discovered from experience of joining German Democratic Republic to the Federal Republic of Germany, disintegration of the Socialist Federal Republic of Yugoslavia, uniting of Yemen Arab Republic and the People’s Democratic Republic of Yemen, disintegration of the Union of Soviet Socialistic Republics.
Міжнародно-правова концепція атрибуції поведінки державі
2016
Андрейченко С. С. Міжнародно-правова концепція атрибуції поведінки державі : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.11 / Андрейченко Світлана Сергіївна. - Одеса, 2015. - 428 с.Дисертація присвячена розробці міжнародно-правової концепції атрибуції державі поведінки державних та недержавних акторів. Основою концепції виступають два підходи: державно-орієнтований та індивідуально-орієнтований, при визначенні яких були застосовані критерій статусу суб’єкта діяння, яке суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням держави (державні та недержавні), та критерій зв’язку суб’єкта діяння, що суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням держави, – з останньою (функціональний та фактичний). Акцентується на розумінні та співвідношенні категорій «атрибуція» («аttribution»), «ставлення у вину» («imputatіon»), «вина» у міжнародно-правовій доктрині та практиці. Досліджуються класичні (теорія суб’єктивної відповідальності, теорія об’єктивної відповідальності) та некласичні (еклектичний підхід, теорія «на...
Осмислюючи міжнародне верховенство права
Від теорії міжнародного права до практики захисту прав людини. Liber Amicorum до 60-річчя проф. В.В. Мицика : моногр. / авт. кол. ; за ред. О.В. Задорожнього та О.Р. Поєдинок. – Київ; Одеса : Фенікс, 2016. – С. 45–70. Формування дискурсу верховенства права як на національному, так і на міжнародному рівнях зумовлює необхідність пошуків нових підходів до осмислення верховенства права як такого. При цьому суттєві відмінності між національним та міжнародним правом унеможливлюють пряму аналогію між верховенством права в національних правових системах та верховенством права в міжнародно-правовій системі. Це приводить до появи концепту міжнародного верховенства права, осмислення якого поступово стає важливим викликом для міжнародно-правової теорії. Розгляд верховенства права в його міжнародному вимірі пов’язаний з протиставленням реалізму та формалізму як двох протилежних підходів до розуміння сутності та призначення міжнародного права. Реалізм, скерований на пояснення міжнародного права в інструментальному дусі, тобто як оформлення політики, унеможливлює верховенство права в міжнародно-правовій системі. Натомість, формалізм, в якому міжнародне право розглядається як система, що принаймні частково протиставлена політиці, дає змогу говорити про можливість побудови системи міжнародних відносин на основі ідей та принципів верховенства права. Для цього міжнародне право має визнаватися таким, що має в своїй основі неінструментальні правила співіснування та співробітництва держав, і що ці правила є основними для функціонування міжнародно-правової системи. Міжнародне верховенство права може осмислюватися, виходячи як із класичних, властивих національній правовій доктрині, підходів, так і з позицій спеціальних концепцій, розроблених з урахуванням особливостей міжнародного права. Так, формальні та матеріальні концепції верховенства права можуть бути застосовані для пояснення міжнародного верховенства права, однак з деякими спрощеннями та застереженнями, пов’язаними, передусім, з неможливістю національної аналогії. Альтернативний класичним формальній та матеріальній концепціям функціональний підхід до міжнародного верховенства права передбачає його розгляд передусім як сфери міжнародної взаємодії. Міжнародне верховенство права тут розуміється як інструмент, який може застосовуватися в різних проблемних сферах міжнародно-правової системи, включаючи перехідну юстицію, захист прав людини, право розвитку тощо. Інтернаціоналізовані концепції міжнародного верховенства права більшою мірою схильні розглядати його не як самостійний міжнародно-правовий феномен, а радше як результат інтернаціоналізації концепту, сформованого в національних правових системах. Через це міжнародне верховенство права розглядається в ракурсі взаємодії національних та міжнародної правових систем. Формальні, матеріальні та функціональні концепції міжнародного верховенства права мають розглядатися не як альтернативні, а як комплементарні, тобто такі, що розкривають різні аспекти міжнародного верховенства права. У цьому сенсі міжнародне верховенство права є ідеологією, яка поєднує принципи та аксіоми, що пов’язані зі створенням та застосуванням міжнародного права, його інституціоналізацією та розвитком.
Бечка конвенција о дипломатским одонсима - темељ савременог међународног права представљања
Godišnjak Pravnog fakulteta UNIBL, 2016
Теоријскоправна димензија дипломатских односа од права посланства – ius legationis до модерног права представљања држава – ius representationis чине основу од које аутор надаље детерминише савремено међународно право представљања и данашње дипломатско право. Основу рада чини позитивно-правна димензија међународног права представљања која је утјелотворена у Бечкој конвенцији о дипломатским односима, имунитетима и привилегијама и заокружена Бечком конвенцијом о конзуларним односима. БКДО својим разноврсним еластичним рјешењима, омогућила је државама кориштење и комбинацију вишеструких могућности кумулације функција и представништава, што је у овом раду посебно разматрано. Свакако, Конвенција је обезбједила остварење прогресивног развоја међународног права, а тиме и интензивно остварење дипломатско-конзуларног права. Конвенција је дала немјерљив допринос развоју дипломатске праксе и обезбјеђењу правне сигурности у међународним односима. Иако се налази, као и међународно право уопште, пред великим изазовима, Бечка конвенција о дипломатским односима представља један од најуспјешнијих вишестраних уговора у систему Уједињенихнација што је детаљно разматрано у овом раду.