БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ПРАВОВОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ: ЗМІСТ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ (INITIAL CONCEPTS OF LEGAL ARGUMENTATION THEORY: CONTENT AND CORRELATION) (original) (raw)
Related papers
Юридичний науковий електронний журнал, 2022
The article is devoted to elaboration of general theoretical aspects of arguing in law-making activity focusing on such an activity in Ukraine. Its result is law-making argumentation, which can be retrieved from the explanatory notes to draft laws, conclusions of the Main Scientific and Expert Department of the Supreme Council, remarks of the Main Legal Department, transcripts of parliamentary debates on the draft law in the parliament. In the theory of legal argumentation, the rationality of law-making argumentation is a point of disscussion. It was established that the irrational means are used in law-making only at the stage of voting on the draft law while the MPs disscuss it on parliamentary debates. On the other hand, there is no doubt about the rationality of law-making arguments preceding the parliamentary debates. It was determined that arguing in law-making activity meets all the features of legal arguing. It is the result of dialogue-explicit in parliamentary debates or implicit in explanatory notes to the draft law, expert and other conclusions regarding it. It has its particular tools, namely the arguments. The subject of law-making arguing is the content of legal regulation, the issues of form are secondary. Normative rules of law-making arguing are the procedural rules of law-making in the legal system of Ukraine. Law-making arguing is carried out at the project stage of law-making while submitting a draft law with accompanying documents to the parliament. After all, not all pre-draft attempts to create and justify draft laws, which are the result of the implementation of argumentative competence, get to the parliament.
Вісник Національної академії правових наук України, 2022
The relevance of the study is determined by the fact that legal argumentation in the decisions of Ukrainian courts is frequently criticized as weak and poorly reasoned. A goal of this article is to suggest a general theoretical approach to arguing in judicial application of law as an activity that could help to improve legal argumentation. To that end, the following methodological tools were used: a dialectical approach, a general theoretical approach, a pragmadialectical approach, a method of legislation analysis, a method of analysis and reconstruction of argumentative practice, a comparative method. As a result, the following features of arguing in judicial application of law were revealed: dialogical character; instrumentality; dependence on the stage of law application; governance by rules established in a legal system; direction of its result to achieve legal consequences. This type of arguing is considered as a discourse activity carried out by particular methods and tools. Arguing at various stages of law application is analysed. The author examines rules of law-applicative arguing in the legal system of Ukraine suggesting ways of the improving. The practical value of this article consists in the fact that the analysed issues allow to outline directions for improving argumentative practice in the application of law, namely: its tools at various stages of application of law, procedural rules for arguing in the judicial application of law to ensure compliance of law-applicative argumentation with criteria for its evaluation.
Вісник Національної академії правових наук України, 29 (3), 2022
The relevance of the research is determined by the fact that the arguments given by law-makers during the discussion of draft laws and judges for the purpose of legal interpretation and legal application are often criticized. The general theoretical view of arguments, which is the goal of this research, can help solve the current task of improving legal argumentation. The article is based on the so-called European understanding of the argument and substantiates the types of arguments that are used in law-making, official legal interpretation and legal applica- tion in Ukraine. For this, such methods of research as general theoretical, typology, classifica- tion, analysis of argumentative practice and reconstruction of identified arguments were used. It was found that the methodological basis of arguments is the criterium for distinguishing those varieties of them, which are called types of arguments, namely: hermeneutic and topical; ethical; pragmadialectic. It is substantiated that it is possible to classify arguments, in particular, ac- cording to the following criteria: 1) the means for construction of premises of the argument; 2) the form of inference, which lies the base of the argument; 3) probative force of the argument; 4) the object of legal argumentation; 5) the role in the argumentative structure; 6) the stage of legal regulation; 7) the source of the argument. The list of criteria for classification of arguments is not exhaustive. The practical value of the article consists in the fact that identifying the types of arguments in legal argumentation is important for improving the argumentative practice of institutional arguers. Keywords: legal argument, extralegal argument, factual argument, hypothetical argument, law-regulatory argument, doctrinal argument.
Вісник Львівського університету. Серія юридична., 2021
The article is dedicated to the general theoretic study of the instruments of legal arguing and legal argumentation. The author determines that the substantive instruments of legal arguing are the arguments, while the argument schemes and argumentation structures serve for the purpose of reconstruction and evaluation of legal argumentation. The lack of unified understanding of what is argument in foreign and national legal studies is stated, as well as the impossibility of exhaustive categorization of the arguments in law. The argument is the basic tool of legal arguing. According to C. Tindale, in European tradition the concept of argument encompasses both premises of the argument (argumentation) and its conclusion (standpoint, claim). The concept of argument is rather vague. The author highlights the correlation of the argument and explanation as well as the argument and proof. The reasons for the argument are rooted in the sources of law, that makes argumentation legal. In the argumentation theory, the notions of «argument scheme» and «argumentation structure» are used in addition to the concept of argument. Argument scheme is the internal argument structure. An argument scheme characterizes the type of justification or refutation provided for the standpoint in a single argument by the explicit premise for the standpoint. Argument structure is considered as an external structure of argumentation. It is defined as the way the reasons advanced hang together and jointly support the defended standpoint. There are singular and multiple argumentation structures. The singular argumentation consists of one argument for or against a standpoint. In case of multiple argumentation, few arguments are put forward for or against the same standpoint to predict and respond counterarguments of an opposite party of legal arguing. The procedural aspect of the instruments of legal arguing are the rules of legal arguing. The procedural means of legal arguing are its procedural rules which depend on an area of legal activity where the argumentation is provided as well as on the peculiarities of the argumentative situation. On the one hand, there are procedural rules of legal arguing in any legal system, for instance, legal rules governing the procedures of debates in a parliament, court system, hearing in the Constitutional Court. On the other hand, there are doctrinal rules of critical discussion, of general and legal discourses, elaborated within the argumentation theory and the legal argumentation theory. Keywords: argument, legal argument, nonlegal argument, argument scheme, argumentation structure.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПОНЯТТЯ «ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ЮРИСТА»
Перспективи та інновації науки, 2022
Анотація. Демократизація сучасного українського суспільства і гуманізація освіти висувають підвищені вимоги до правової свідомості майбутніх юристів. Від цього залежить їхня соціально-правова, активність, готовність брати участь у зміцненні законності і правопорядку. Проблема розбудови громадянського суспільства, демократичної держави безпосередньо пов'язана із розвитком правової свідомості особистості. Саме правова культура та правове виховання населення є соціальною гарантією дії права в суспільстві. Відзначимо, що наукове мислення та наукова свідомість у взаємодії із правовим мисленням і правою свідомістю особистості здійснюють великий вплив на реалізацію верховенства права в сучасному суспільстві. Аналіз сучасних досліджень у галузі загальної та юридичної психології свідчить про значну наукову актуальність вирішення проблеми правової свідомості особистості, зокрема фахівця юридичного профілю. Правова свідомість сучасного юриста, на думку багатьох науковців, слід розглядати як особливу форму свідомості, яка, у зв'язку з впливом ряду об'єктивних (соціальних) і суб'єктивних (психологічних) чинників, складається з комплексусу базових правових понять. У механізмі правового впливу на особистість юриста надзвичайно важливу роль відіграє правова свідомість. Вона посідає проміжне місце серед елементів правового впливу, оскільки формується в людей під впливом різних чинників, у тому числі, правових. Правова свідомість при всій її різноманітності й недосконалості виступає як засіб регулювання суспільних відносин особистістості [1, с.143].
Право України, 2020
Категорії питання права і питання факту, які з доктрини правових систем загального права увійшли у процесуальне законодавство України та закріплюються у теорії правозастосування поряд з традиційно вживаними поняттями фактичних обставин, юридичної кваліфікації та застосування норми права. Водночас критерії розмежування цих питань, яке має фундаментальне значення для теорії правозастосування та судової практики, залишаються нечіткими. Так само й природа окремих питань, які суди вирішують, розглядаючи справи, зокрема природа судового розсуду, застосування оціночних категорій у юридичній кваліфікації, встановлення змісту норми іноземного права та інші, не є чітко окресленою в контексті віднесення їх до питань права чи факту, а отже й невизначеними залишаються межі втручання у вирішення цих питань судів, які переглядають судові рішення. Метою статті є аналіз підходів до розмежування питань права та факту у судовому правозастосуванні та висунення за результатами цього аналізу задовільних критеріїв розмежування, а також спроба віднесення з допомогою цих критеріїв до питань права чи факту тих питань у правозастосуванні, природа яких досі визнавалась змішаною. У статті досліджено витоки поділу питань правозастосування на питання факту та права у традиції загального права та деякі підходи, властиві для континентальних систем. Окреслено функціональний підхід до їх розмежування за критерієм того, який суб'єкт – суддя чи присяжні – вирішує те чи інше питання, а також який стандарт перегляду рішення у цих питання застосовують вищі суди. Вказано на незадовільність цих критеріїв як таких, що мають скоріше похідний, а то й логічно замкнений на самих собі характер. Запропоновано підходити до розмежування за формально-логічним критерієм, за яким відповіді на питання права становить знання про історичні факти, яке має імовірний характер і приймається як істинне внаслідок прийняття індуктивного умовиводу, одержаного з імовірністю, яка задовольняє прийнятий судом стандарт доведення, а відповіді на питання права формулюються на основі знання судом права, яке неспростовно презюмується, не має імовірнісного характеру і виступає у категоріях формальної логіки більшим засновком у дедуктивному умовиводі, де іншим засновком є відповідь на питання факту, якщо мова йде про застосування права у вузькому сенсі, або відповідь на питання права, якщо мова йде про тлумачення норми права. У статті розкрито, як зовні одне й те ж питання може бути питанням факту або питанням права, залежно від того, чи має місце у відповіді на нього врахування норми права. Обґрунтовано концепцію стадійності у судовому правозастосуванні: від твердження про факти, через встановлення правової природи стверджуваних відносин і окреслення належних доказів існування обставин справи, до встановлення цих обставин за допомогою доказів, кінцевої юридичної кваліфікації встановлених обставин і застосування наслідків, передбачених нормами права, які підлягають застосуванню. Викладено підхід до формулювання правового висновку у судовому рішенні. Також у статті зроблено спробу кваліфікувати так звані змішані питання судового розсуду, застосування оціночних категорій, встановлення змісту норми іноземного права та тлумачення договору у категоріях питань права і факту. Ключові слова: питання факту; питання права; преюдиція; правовий висновок; правозастосування; розсуд суду; фактичні обставини; юридична кваліфікація Categories of the question of law and the question of fact have flown into Ukraine’s procedural legislation from the doctrine of common-law legal systems and are fixed in the law application theory along with the traditionally used concepts of factual circumstances, legal qualification and application of the provision of law. At the same time, the criteria for differentiation of these questions, which is fundamental to the law application theory and judicial practice, still remain rather vague. Similarly, the nature of some issues resolved by courts in the course of court proceedings, in particular, nature of judicial discretion, use of evaluative categories in legal qualifications, establishment of the content of a foreign law provision etc., is not clearly defined in the context of referring them to the questions of law or fact, and therefore, it also remains unclear to which extent courts, while reviewing court judgments, may intervene into the decision-making on these issues. The purpose of the article is to analyze the approaches to differentiation of the questions of law and fact in the context of law application in court and, based on the results of this analysis, to offer satisfactory criteria for such differentiation; the article also aims, with the use of these criteria, at attempting to refer to the questions of law or fact the law application issues which so far have been recognized as mixed ones by nature. The article examines the origins of the division of law application issues into the questions of fact and law in the common law tradition, as well as some approaches typical of the continental systems. The author outlines the functional approach to their differentiation by the criterion of the subject – a judge or a jury – which decides on a particular issue, as well as by the standard of reviewing the decisions on these issues applied by higher courts. It is pointed out that these criteria are unsatisfactory, as they are rather derivative, or even logically loopbacked. The author proposes the approaches of differentiation by the formal logic criterion according to which answers to the questions of law is the knowledge of historical facts which is probabilistic and is accepted as true as a result of inductive inference obtained with a probability consistent with the standard of proof adopted by the court, and answers to the questions of law are formulated on the basis of the court’s knowledge of law which is irrefutably presumed, has a non-probabilistic character and, in the formal logic categories, is a larger base in deductive inference, with another base being the answer to the questions of fact, if we are talking about application of law in a narrow sense, or the answer to the question of law, if we are talking about interpretation of the provision of law. The article demonstrates how the same question can be the question of fact or the question of law, depending on whether the answer to it takes into account the provision of law. The author substantiates the concept of stages in court law application: from allegations of facts, via establishing the legal nature of the alleged relationship and determining the appropriate proof that circumstances of the case exist, to establishing these circumstances based on proof, final legal qualification of the established circumstances and application of the consequences provided for by the applicable provisions of law. The article also offers the approach for formulating the legal opinion in a court judgment. Furthermore, the article attempts at qualifying the so-called mixed issues of judicial discretion, use of evaluative categories, establishment of the content of a foreign law provision, and interpretation of a contract in the categories of the questions of law and fact. KEYWORDS: question of fact; question of law; legal opinion; law application; court discretion; factual circumstances; legal qualification.
ФОРМУЛА ТЛУМАЧЕННЯ ЗМІСТУ ДОГОВОРУ: ПРИВАТНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
Binding Relations in the Aspect of the Regulation of the Civil Code of Ukraine: Prospects of the Legal Regulation., 2021
We refer to interpretation as the process of interpreting the subject of knowledge through disclosing its essential features. The result of such process is the subjective formation of certain opinions, content awareness of the relevant subject. It is clear from the above that in the process of interpretation many tools are needed to establish the objective content of legal rules. Techniques (methods) of interpretation are linguistic, systematic, historical, functional, teleological, grammatical and logical interpretation, etc. In the field of private law, the legal formalisation of social connections between persons shall be effected by means of causal-legal (individual) regulation. The agreement, as a means of causal-legal regulation of relations, also requires interpretation of its content. The transaction content interpretation shall include the differentiation and unity of general requirements for the interpretation of legal rules and peculiarities of individual legal regulation of social relations. Ordinary ways of interpreting legal rules shall constitute one segment of transaction content interpretation. The second is the transaction content interpretation on the basis of the formula of interpretation contra proferentem, a fortiori, as well as the equivalent consideration formula, which requires its comprehensive application in order to establish the real intention of the parties under conditions of rationality and goodwill.
монографія, ISBN 978-617-10-0852-6, 2024
This monograph is an endeavour to examine key issues related to legal argumentation. It is based on a general theoretical analysis of the activity of legal arguing, as carried out by authorised bodies, institutions, and persons, as well as its product – legal argumentation. In order to achieve this objective, the first chapter encompasses a linguistic analysis of the terms used in the realm of legal argumentation (i.e. argumentation, reasoning, justification, motivation). A summarised overview of pertinent definitions of legal argumentation is also offered. The author presents an in-depth analysis of the interrelationships between legal argumentation and reasoning, justification, persuasion, explanation, motivation, and proof. Subsequently, the classification of legal argumentation is provided to delineate the scope of legal argumentation. The second chapter presents a survey of well-established, traditional approaches to the study of legal argumentation. These include logical, rhetorical, and dialectical approaches. The topical approach is considered within the framework of rhetorical approach, whereas the pragma-dialectical approach is considered in the context of dialectical approach. The author examines the peculiarities of theoretical models within each approach, determines their applicability to the research of either legal argumentation or legal arguing, and defines legal arguing and legal argumentation within each approach. The distinguishing characteristics of each of the three traditional approaches are outlined, along with their specific relevance to the study of legal argumentation in the context of general legal theory. The third chapter of the monograph presents and substantiates a theoretical model of legal argumentation in view of the general legal theory (i.e. general theoretical model of legal argumentation). This model encompasses three key elements: the body of legal argumentation, the instruments of legal argumentation, and the reconstruction and evaluation of legal argumentation. The body of legal argumentation includes the argumentative situation as its contextual background, the parties of legal argumentation (the arguer and the recipient, who pursue particular purposes of persuading each other; the reconstructor of legal argumentation, and the legal audience). It also encompasses the subject and the substance of legal argumentation. The instruments of legal argumentation and legal arguing involve arguments, argument schemes, argumentation structures, methods of legal argumentation and procedural rules of legal arguing. The reconstruction of legal argumentation is a prerequisite for its subsequent evaluation through the application of specific criteria. The criteria for evaluating reasonableness were distinguished from those for evaluating the persuasiveness of legal argumentation. The methodology for evaluating legal argumentation has been developed and will be employed in the subsequent chapters of this monograph to assess specific instances of judicial reasoning. The fourth chapter of the monograph provides a comprehensive examination of the instruments of legal argumentation. The author examines the concept of argument, differentiating between arguments, argument schemes, proofs, and explanations. The author also defines legal argument, classifies arguments in legal argumentation, and provide examples of certain types of interpretative and other legal arguments in the Ukrainian legal system. The relationship between legal interpretation and argumentation is explored in terms of the interaction between legal arguments and methods of legal interpretation. Concurrently, the author elucidates the methods and patterns of legal argumentation, which are widely spread in Ukrainian argumentative practice, as well as the linguistic means of legal argumentation (lexicological and syntactical). The fifth chapter of the monograph analyses legal argumentation in three main types of legal activities: law making, law application, and the official interpretation of law. The objective of this analysis is to examine, test, and develop the theoretical challenges outlined in the third chapter of the monograph within the context of real legal argumentation practices in the Ukrainian legal system. The author identifies the essential features, states the most significant theoretical issues and practical challenges of law making and judicial argumentation. This chapter also presents a comprehensive empirical analysis of law-making and judicial argumentation in particular cases. The arguments and argumentative structures employed in the legal argumentation examples are reconstructed and subjected to further evaluation in accordance with the proposed methodology. Additionally, an index of reasonableness of legal argumentation is enumerated for each case examined. This study pays particular attention to the procedural rules of legal arguing in the Ukrainian legal system and its legislative supply. It also examines the challenges of weak legal argumentation when the Constitutional Court interprets the Constitution of Ukraine, the ambiguous legal status of foreign arguments, the lack of legal recognition of precedents in the Ukrainian legal system, and the persuasive force of multiple argumentation structures. The concluding section presents a summary of the primary findings from this study and outlines potential future avenues for the improvement of legal argumentation in the Ukrainian legal system. Key words: legal argumentation, legal arguing, legal argument, legal reasoning, legal justification, argumentative situation, body of legal argumentation, instruments of legal arguing, argument scheme, argumentation structure, linguistic tools of legal argumentation, interpretative argument, persuasive force of legal argumentation, index of reasonableness of legal argumentation.
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОЇ БАЗИ БОРОТЬБИ З КІБЕРЗЛОЧИННІСТЮ
Інформація і право, 4, 2022
Анотація. Процеси тотальної цифровізації характеризуються разючими позитивними результатами, які вони привносять у суспільство. Водночас цифровізація стає джерелом певних загроз, серед яких особливе місце посідають проблеми кіберзлочинності. На рівні світової спільноти та окремих держав докладається багато зусиль щодо формування ефективної правової бази боротьби з цим постійно зростаючим, загрозливим явищем. Але результати поки що є невтішними, причиною є недостатність розуміння “туманної природи” кіберзлочинних діянь. У статті з’ясовуються глибинні причини та механізми негативного впливу кіберзлочинності на життя суспільства та на життя окремої людини. Обґрунтовується тісний діалектичний взаємозв’язок між кіберзлочинністю та інформаційною та кібербезпекою. Розкривається зміст та умови забезпечення інформаційної та кібербезпеки. Стверджується, що навмисне чи ненавмисне порушення цих умов становить зміст родового об’єкта кіберзлочину. Для вирішення певних проблем у галузі кримінального права, пов’язаних із цифровими технологіями, запропоновано проведення конкретних досліджень.