The Problem of the Research Method in the History of Philosophy (original) (raw)
Related papers
О «новых» методах изучения истории русской философии
The article deals with methods of historical and philosophical research that are rarely used in contemporary works on the history of Russian philosophy: historical and philosophical reconstruction, reactualization/marginalization of philosophical content, intercultural methodology (polylogue philosophy), biography, and prosopography methods. The authors show the specificity of each method, their places in the practice of research, their heuristicics for the history of Russian philosophy, and significance for expanding historical and philosophical knowledge. The relevance of applying “new” methods is based on the following facts: the reissue of basic texts of Russian thinkers has been completed, there is active work in archives leading to the introduction of “marginal” texts, i.e. unfinished texts with unestablished meanings, into the scholarly circulation, and the range of historiographical literature with a rich variety of existing interpretational schemes has significantly increased in the last three decades. The use of “new” methods makes it possible to revise existing models of the history of Russian philosophy, to abandon the view of Russian philosophy as a series of influences and borrowings, and to propose a new periodization of the history of Russian philosophy. In particular, the method of “collective biography” reveals the dynamic side of the history of science, ways of forming scientific schools, intergenerational connections, and the influence of the non-philosophical context on scholarly work. The significance of methods for Russian philosophy covers a range of aspects: expanding verified historical and philosophical knowledge; showing the actual content of Russian philosophy that may be in demand in modern philosophy; forming a more comprehensive view on the historical and philosophical process concerning not only personalities, but also generations, schools, etc.; and the explication of the context (historical, biographical, social, cultural) as well as interpretation of ideas. Keywords: Russian philosophy, methodology, history of philosophy, reconstruction, polylogue, interculturality, context, reactivation, marginalization, collective biography, prosopography.
Філософія як проблема історії філософії
У статті розглядаються проблеми історичної цілісності імені «філософія», змістовних кордонів історії європейської філософії, а також зв'язку філософії та позафілософського досвіду філософа. Дається визначення філософії як життєвої справи філософа. Історія філософії інтерпретується як 1) синтез «теорії» та «історії» засобами самої «теорії», 2) «теорії» та «історії» засобами самої «історії» та 3) «теорії» та «історії» засобами самого синтезу. Наводяться загальнофілософські наслідки з 1) вихідної досвідної даності речі, а також 2) існування різноманітних філософських учень і відмінностей у філософській інтерпретації світу. В результаті філософія постає як результат осягання позафілософського досвіду сим волічної зустрічі з Абсолютом.
Multiversum. Philosophical almanac, 2020
Статтю присвячено аналізу філософських аспектів визначення методології історичного дослідження сфери освіти. Проаналізовано поняття наукового факту, історичного факту, методологічні умови визначення наукових фактів, особливості визначення історичних фактів. Виявлено принципове значення визначення концепції дослідження, зокрема історичної концепції для встановлення фактів. Визначено тенденційність у здійсненні наукового дослідження, яка виникає, якщо у дослідженні на догоду певним ціннісним запитам починають викривляти, обмежувати або взагалі усувати вимоги до наукової обґрунтованості самого дослідження та його результатів. Виявлено роль філософії у виробленні контрфактичної позиції у пізнанні загалом і пізнання сфери освіти, зокрема. Філософія освіти сприяє успішності створення дослідницької програми історії освіти, але вона ж критично залежна від останньої у оцінці історичних подій. Специфічним завданням філософії освіти, яке залишається не лише недоступним, а й забороненим для іст...
Sententiae
Інколи можна знайти точку опори в пошуках відповідей на питання нашого часу, придивившись до життєвого вибору людей, що вже опинялися в ситуації, подібній до нашої. Злам 1917 року в тодішній Російський імперії був катастрофічною подією, яка поставила багатьох на межу фізичного виживання. Життєвий вибір гуманітарія після 1917 року створив особливу дослідницьку перспективу, яку група істориків філософії з України, Росії, Болгарії, Італії, Ізраїлю, Німеччини, США, Узбекистану вирішила окреслити в спільному науковому проекті. Ініціаторами проекту стали професор філософського факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Оксана Довгополова та доцент пермського філіалу Вищої школи економіки Олексій Каменських, які вже мають досвід організації наукових семінарів «Есхатос», що проводилися в Одесі в 2010, 2011 та 2012 роках. Новий проект отримав назву «Гуманітарна наука в Росії і злам 1917 р.: екзистенційний вимір» / «Humanities in Russia and the Break of 1917: the Existential Dimension», його фінальна стадія відбулася 25-28 серпня 2015 року в місті Перм, у філіалі університету «Вища школа економіки». Був проведений міждисциплінарний семінар, увага учасників якого сфокусувалася на специфіці самовизначення гуманітарія, «людини Університету», в ситуації історичного зламу 1917 року. Семінар складався с трьох блоків. Перший-«персоно-центричний», зосереджений навколо таких постатей, як Л.П. Карсавін, Г.В. Флоровський, О.Ф. Лосев, П.М. Біціллі. Другий блок був присвячений складним і драматичним перипетіям стосунків між науковими школами. Предметом обговорення в межах третього блоку стали зміни університетських традицій після 1917 року, у тому числі відродження дореволюційних академічних структур Російської імперії в середовищі еміграції. Також на пермському семінарі відбулася перша презентація книги «Понемногу приспособляюсь к "независящим обстоятельствам": П.М. Бицилли и семья Флоровских в первые годы эмиграции» 1. Невідомі раніше архівні матеріали були підготовлені Т. Галчевою та І. Голубович, науковим редактором став В. Янцен (Гале, Німеч
Сибирский философский журнал, 2018
Понятия истории философии, историографии философии или истории философии, а также философии истории философии нередко оказываются взаимозаменяемыми. В аналитической традиции историография истории философии имеет свою специфику. Возникшая на почве аналитической философии как рефлексия о ее значении и вкладе в философию, она пересматривает ее аисторические установки в подходе к философии и ее истории в пользу апроприационизма. Благодаря последнему историография конструирует доктрины и ставит значимость философов в прямую зависимость от их публичной репрезентации, сама оставаясь при этом слишком философичной и аисторичной. На первый взгляд преодолеть эти затруднения помогают контекстуализм и континентальный диалектический подход, однако они также подвержены апроприационистской историографии. На этом основании делается вывод о том, что апроприационистскую историографию можно признать одним из модусов существования истории философии The concepts of the history of philosophy, the historiography of philosophy or of the history of philosophy, as well as the philosophy of the history of philosophy, are often interchangeable. In the analytic tradition the historiography of the history of philosophy has its own meaning. It originated on the basis of analytic philosophy, and was a reflection on its significance and contribution to philosophy, hereby it revised its ahistorical attitudes towards philosophy and its history in favor of appropriationism. According to the latter, historiography constructs doctrines and puts the importance of a philosopher in direct dependence on his public representation, while remaining itself too philosophical and ahistorical. At first sight, contextualism and the continental dialectical approach help to overcome these difficulties, but these approaches are also subject to appropriationalist historiography. Thus it is concluded that аppropriationalist historiography is one of the modes of the history of philosophy.
Вольф М.Н. «Исследование» и «открытие» у Гераклита: рождение философского метода // ΣΧΟΛΗ. Ancient Philosophy and the Classical Tradition A Journal of the Centre for Ancient Philosophyand the Classical Tradition (ΣΧΟΛΗ. Философское антиковедение и классическая традиция). 5.1. (2011). Р. 53-73.
""В статье обосновывается создание Гераклитом философского метода «исследования (didzesis)», хорошо известного как zetesis в классическую и позднеантичную эпохи. Предпосылки его возникновения и использования можно обнаружить у Ксенофана, название этому методу дает Парменид. Философский поиск противопоставлен спонтанному открытию (heuresis), а его суть может быть описана как путь, который следует пройти, опираясь на определенные знаки, и предполагает, что мы уже знаем то, что мы ищем, знаем определенные характеристики или предикаты искомого объекта, что сопряжено с апорийностью. Трудность осуществления такого поиска позволяет Гераклиту задать аллегорию добычи золота, а нам - назвать его «философским золотоискательством»: результат этого поиска, хотя и крайне незначительный количественно, необычайно ценен. Новый метод у Гераклита универсален: он позволяет получить знание о вещах и объектах чувственно-воспринимаемого мира, о себе и своей душе, а также об универсальных свойствах вещей, т. е. об умопостигаемом. The article explains Heraclitus motives for introducing a philosophical method of inquiry, didzesis, known later on as zetesis. The method can be traced back to Xenophanes, while the term seems to be introduced by Parmenides. The philosophical inquiry is opposed to spontaneous discovery (heuresis). In its essence it can be compared with a route sketched on a map: the things sought are first met as obstacles (aporia) on the road, then their nature is recognized on the basis of certain signs and familiar features, a sort of preliminary knowledge. This kind of inquiry is very difficult, and Heraclitus compares it with goldmining. So let us call the method a "philosophical gold-digging" and observe that, if successful, it yields rare but very valuable results. The method is universal: it can be applied to the sense-perceptible world, human souls, as well as universal properties of things, i.e., the realm of intelligible.""
Conceptualizing the Oral History of Philosophy: The Interview Problem
Sententiae
The paper determines the status of the “Oral History of Philosophy” within the history of philosophy as a discipline. The author formulates his theses as answers to the fundamental questions Serhii Yosypenko asked in 2019. The latter subjected the first attempts to comprehend the then-new concept of “Oral History of Philosophy” to fruitful criticism. It is in response to his criticisms that the former gives now his answers which can be summarized in six points: (1) Oral History of Philosophy is fundamentally different from Oral History and is not limited to the application of the interview method; (2) it is a set of dialogical methods of producing new information in the field of the history of philosophy, that is, a new methodology that can be used in any historical-philosophical research; (3) the main difference is the orientation of the Oral History of Philosophy not to personal testimony, but to joint reflection; (4) this focus on reflection determines all the methods of Oral His...
The specificity of historical-philosophical research in the Humanities
Vestnik of Saint Petersburg University. Philosophy and Conflict Studies, 2021
In interdisciplinary contemporary science, knowledge is obtained from a close collaboration of specialists with various competences. Philosophy appears to be effective in clarifying the meaning of concepts, discerning the normative and the empirical, determining whether the differences in the positions of the participants depend on how they use words or the essence of the argument. Philosophers actively help to develop various fields of the humanities and social sciences and they are in demand in the sciences. They admit themselves that the history of philosophy is the unifying factor for all the areas, although the areas of their research are diverse. The article considers the question of whether it is possible to talk about a specific influence exerted by professional historians of philosophy on other disciplines. Restricted to the humanities, it traces the streams that exist in the dialogue between the humanities and historical-philosophical studies, and also considers what contr...
Vestnik of Saint Petersburg University. Psychology, 2021
The article examines the features of the development of the history of psychology in light of the general trends in the development of historiography. The characteristics of historical knowledge as a whole are discussed, debated, and the problematic points in the development of historical science are highlighted. Questions are raised concerning the relationship between the history of science, in particular, the history of psychology and history as a science in general. Based on the material of domestic and foreign sources on the history of the development of historical science, the main trends of history as a branch of scientific knowledge are provided, as well as its features in view of the influence of postmodern trends, such as criticism of the historicist approach, rejection of the idea of the direction of the historical process, actualization of the ideas of historical relativism and the problem of correlating historical fact and its representation, a consequence of the “lingui...
Uvid u neke metodološke dileme i sporenja u istraživanju intelektualne istorije
Godišnjak za društvenu istoriju, 2023
Intelektualna istorija predstavlja vrlo širok i neod ređen pojam, praćen sporenjima i nesaglasnošću među istoričarima koju pokušavaju da ga preciznije definišu. Stoga, rad predstavlja skroman pokušaj da se na što pregledniji način pruži uvid u nekoliko metodoloških problema i dilema koji prate ovu raspravu. Najpre su predstavljeni pojedini aspekti u sporu oko predmeta i određenja discipline, da bi, potom, bilo razmotreno i nekoliko metodoloških pristupa. Analiziran je tradicionalni metod „istorije ideja“ u SAD, lingvistički kontekstualizam „kembričke škole“, odnos postmodernizma i intelektualne istorije, kao i društvena intelektualna istorija. U završnom delu se raspravlja o određenim savremenim tokovima u okviru discipline, kao i jednom od potencijalnih rešenja za ranije krize i metodološke teškoće. **** Insight Into Some Methodological Issues and Disputes in the Research of Intellectual History **** The article attempts to present some methodological approaches, controversies, and dilemmas in the research of intellectual history. First, the paper shows a dispute over the subject matter and the definition of the discipline from the perspective of influential scholars in the field. The major part of the study aims to show several methodological approaches: the traditional method of the “history of ideas” in the USA, the linguistic contextualism of the “Cambridge school”, the relationship between postmodernism and intellectual history, as well as social intellectual history. Similarities and differences between selected approaches are discussed considering their contributions and shortcomings. The final part of the article examines contemporary trends within the discipline, offering one of the potential solutions for earlier crises and methodological difficulties.