ГРАММАТИКА СУБЪЕКТИВНОСТИ И ОТСУТСТВИЕ СУБЪЕКТА (original) (raw)

Related papers

ГЕНИТИВ СУБЪЕКТА И НАРЕЧИЕ ПОКА: ПРАГМАТИКА СТРУКТУРЫ СОБЫТИЯ

2008

Для русского языка до сих пор актуальна проблема описания конструк-ций с субъектным генитивом при отрицании-такого, которое бы давало возможность предсказать выбор между родительным и именительным в кон-текстах типа фонарей не горело-фонари не горели. Между тем, как извест-но, эта тема освещалась во множестве лингвистических работ, как дескрип-тивных (ср., например, [Ицкович 1983] или [РГ-80]), так и теоретических (ср., например, [Guiraud-Weber 1984] или [Апресян 1985]). Дескриптивный под-ход не дал убедительных результатов потому, что в этой зоне русской грам-матики далеко не всегда действуют жесткие запреты: важно понять принци-пы, на которых основано правило выбора. На эту тему теоретиками выдвига-лись разные гипотезы. В целом все они, как пишет Ю. Д. Апресян [2006: 45], опирались на идею существования субъекта-в самом широком смысле: речь идет о том, что генитив выбирается говорящим тогда, когда описывается ситуация, которая в конечном счете может быть сведена к констатации суще-ствования субъекта. Однако подходы к такому цельному описанию делались разные. Во-первых, были попытки встроить генитивную конструкцию в так на-зываемую теорию неаккузативности, ср. [Perlmutter 1978; Levin, Rappaport Hovav 1995]. Согласно этой теории, имеется два семантико-синтаксических класса непереходных глаголов: при одних подлежащее ведет себя как субъект переходного глагола (ср. глаголы со значением 'прыгать' или 'дышать'), а при других-как объект переходного глагола (таковы, например, 'лежать' или 'падать'); последние, а вслед за ними и теория данного противопоставле-* Данная работа выполнена при поддержке фонда National Science Foundation (грант BCS-04-18-311, руководитель проекта Б. Парти) и фонда РФФИ (грант № 05-06-80396).

СУВЕРЕНІТЕТ: ПРОБЛЕМА СУБ’ЄКТНОСТІ

Автор розглядає поняття «суб'єктність суверенітету» на основі аналізу технології його реалізації. Як основні характеристики цієї суб'єктності визначено реальне право владного розподілу ресурсів та повноважень, а також політичну волю як здатність до прийняття цілеспрямованих владних рішень та готовність виділяти на їх досягнення максимум доступних ресурсів і нести пов'язані з цим ризики. Доведено, що вибір суверена при прийнятті рішень обмежений конфігурацією владних позицій інших центрів влади. Звідси робиться висновок, що сутність суб'єктності суверенітету полягає не стільки в площині прийняття самостійних державно-владних рішень, скільки в контролі за розподілом та використанням владних ресурсів та повноважень у рамках механізму держави. Ключові слова: суверенітет, суб'єктність, розподіл ресурсів, реалізація влади. The author examines the concept of "subjectivity sovereignty" based on analysis of technology implementation. As the main characteristics of subjectivity defined powerful real power redistribution of resources and powers and political will as the capacity for purposeful decision-making and willingness to devote their resources available to achieve the maximum and bear the associated risks. It is proved that the choice of the sovereign decision-making power is limited configuration position other centers of power. Hence the conclusion that the essence of subjectivity sovereignty lies not so much in the plane making independent state-making process, as in controlling the distribution and use of power resources and powers under the mechanism of the state. Автор рассматривает понятие «субъектность суверенитета» на основе анализа технологии его реализации. В качестве основных характеристик этой субъектности определені: реальное право властного распределения ресурсов и полномочий, а также политическая воля как способность к принятию целенаправленных властных решений и готовность выделять на их достижение максимум доступных ресурсов, неся связанные с этим риски. Доказано, что выбор суверена при принятии решений ограничен конфигурацией властных позиций других центров власти. Отсюда делается вывод, что сущность субъектности суверенитета заключается не столько в плоскости принятия самостоятельных государственно-властных решений, сколько в контроле за распределением и использованием властных ресурсов и полномочий в рамках механизма государства. Ключевые слова: суверенитет, субъектность, распределение ресурсов, реализация власти. Проблема суб'єктності суверенітету знаходиться в центрі уваги представників різних напрямів і галузей наукового знання на протязі майже половини тисячоліття. Проте основні її питання досі залишаються дискусійними, що свідчіть про недостатню вивченість самої сутності даного феномену. Це природно, оскільки по мірі дослідження проблеми проявляються нові рівні взаємозв'язків, що носять системний характер і потребують нових підходів наукового аналізу. Так, в останні десятиліття питання про те, кому належить (чи має належати) суверенна влада і чиєю волею вона може бути обмежена поступилося місцем питанню про те, які параметри лежать в основі дієздатності суб'єкта суверенітету.

(ПОСТ)СУБКУЛЬТУРЫ В КОНТЕКСТЕ ГЛОБАЛИЗИРУЮЩЕГОСЯ ОБЩЕСТВА

Article dedicated to investigation of the modern (Post Subcultures) and Hip hop culture as an aexample. В статье раскрываются изменения, происходящие в пространстве субкультур в связи с процессами глобализации и информатизации в первое десятилетие ХХ1 века. Автор предлагает свое видение данной проблемы, рассматривая культурную динамику в этой области как трансформацию традиционных субкультур в постсубкультуры, для которых характерно размывание границ и влияние массовой культуры. Эти процессы рассмотрены в статье на примере хип хоп культуры, которая представляет собой гибридную культуру, семантика которой меняется при изменении контекста, а аутентичные смыслы во многом утрачиваются.

ПРАГМАТИКА ТА СЕМАНТИКА ЕКСПРЕСИВІВ

Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication

Статтю присвячено розгляду мовленнєвих актів, які відносяться до класу експресивів. Загальне структурне членування людського мовлення детерміновано типологічною диференціацією мовленнєвих актів, що становлять живий мовленнєвий простір. Ідентифікацією різних типів висловлювань, їх структурним та функціональним аналізом займається теорія мовленнєвих актів. Експресивність мовлення, його прояв відноситься до кардинальних і досить популярних лінгвістичних проблем, оскільки вона пов’язана з емоційним ставленням мовця до адресата і до змісту мовлення. Метою запропонованої розвідки є дослідження природи та складу класу експресивів. Експресиви можна в цілому охарактеризувати як двосторонній мовленнєвий акт, який може виступати у функції ініціації діалогічної інтеракції або бути реакцією на зовнішній (вербальний чи невербальний) стимул, але, як правило, експресиви починають інтеракцію, вони здійснюються як би «поза мовленнєвим контекстом». Експресивні мовні акти розглядаються як акти, що реал...

ГРАМАТИЧКО-СТИЛИСТИЧКИ АСПЕКТИ КУМУЛАЦИЈЕ

ПРИЛОЗИ НАСТАВИ СРПСКОГ ЈЕЗИКА И КЊИЖЕВНОСТИ

У раду се скреће пажња на синтаксостилистичке теме којима није посве-ћенo довољнo пажњe у досадашњој како лингвостилистичкој теорији тако нилингвостилистичкој пракси. Тежиште анализе усмјерено је на питање кумула-тивних, као врло честих, конструкција у српском језику. Циљ анализе јесте дасе укаже на главне синтаксичко-стилистичке специфичности конструкција на-сталих на принципу понављања, посебно оних фигуративног типа. Синтаксич-ке кумулативне структуре које на посебан начин проширују структуру речени-це, настају нагомилавањем тзв. једнородних или истородних реченичних чла-нова. Поступак понављања хомофункционалних језичких јединица представљасвојеврстан регуларитет што га омогућава сам језички систем, тј. проистиче изостварења језика као система. Лингвостилистичка истраживања на пољу сти-листички структурисаног низања карактеришу различити, готово супротста-вљени приступи, који се слажу само у једном, а то је истицање кумулације(congeries) као изразито релевантне фигуре.

ЭМЕРГЕНЦИЯ СУБЪЕКТНОСТИ: АТРИБУТИРОВАНИЕ КАЧЕСТВ, ФЕНОМЕНАЛЬНЫЙ ОПЫТ И СУЩЕСТВОВАНИЕ 2

METOD, 2020

Аннотация. Живым существам объективный мир представляется как совокупность чувственно воспринимаемых качеств, воспоминаний, ощущений, мыслей, желаний, убеждений и т.д. Почему произошло так, что объективный мир способствовал появлению существ, обладающих субъективным представлением об окружающей их действительности. Почему объективный мир породил существ с субъективным восприятием мира? Эта статья во многом посвящена разрыву между объективным и субъективным, а также проблеме качественного характера феноменального сознания. Я утверждаю, что физиологическое, феноменальное и концептуальное составляют трехуровневую иерархию эмергентных категорий. Эти категории каузально и онтологически различны (или разделены). Для каждой характерен уникальный механизм интеракции. Этот механизм создает условия для формирования наделенного значением дискурсивного взаимодействия с окружающей средой. Повышение уровня сложности организации в рамках каждой категории неизбежно приводит к появлению нового уровня в иерархии. Иначе говоря, существует эмергентная иерархия развивающихся категорий, определяемая природой их механизмов взаимодействия с окружающим миром. Что касается первой категории, я утверждаю, что биохимические механизмы склонны в своем развитии идти особым, наделенным значением путем, при котором качественно учитываются характеристики окружающей среды и обеспечивается реакция на них. Говоря о второй категории, я показываю, что эти механизмы дают организму возможность оценки и приоритизации квалитативных ассимиляций. Далее я объясняю, почему этот процесс характеризует индивидуальный субъективный феноменальный опыт. Наконец, я говорю об этом с точки зрения уникального взгляда на мир, присущего человеку.

СЕМАНТИКА И КОНЦЕПТУАЛЬНЫЙ СУБСТРАТ ПРОНОМИНАЛЬНОГО СУБЪЕКТА БЕЗЛИЧНОЙ СТРУКТУРЫ

СЕМАНТИКА И КОНЦЕПТУАЛЬНЫЙ СУБСТРАТ ПРОНОМИНАЛЬНОГО СУБЪЕКТА БЕЗЛИЧНОЙ СТРУКТУРЫ

В статье анализируется концептуальный субстрат, актуализируемый в семантике инициального прономинального субъекта безличной сентенциональной структуры. Также исследуются пути деривации при формировании многозначности английского местоимения it и выявляется исходный ЛСВ данной лексемы, а также семантический инвариант.

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО У ГРОМАДСЬКОМУ ПРОСТОРІ

archive.nbuv.gov.ua

Розмірковуючи над питаннями, яка роль мистецтва в суспільному контексті і що таке сучасне мистецтво в урбаністичному просторі, Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ ініціював у 2007 р. проведення Міжнародного фестивалю соціальної скульптури, де місто опинилося у фокусі дослідження. Існує необхідний інструментарій, за допомогою якого можна визначати рівень життєздатності міста -цього складного організму з певними процесами, які в ньому відбуваються й віддзеркалюють життя його мешканців. Одним з таких інструментів є актуальне мистецтво, оскільки воно фіксує симптоматичні зміни в суспільстві, які ще не усвідомлені наукою, політикою, іншими формами суспільнї свідомості. Воно оголює та викриває сучасність, знаходить нові ракурси та інтерпретації, змінює погляди на усталені речі. Актуальний художній проект -це створення середовища, де мистецтво втілюється в життя самим процесом експонування, і це пошук зворотного зв'язку середовища з людьми, які в ньому знаходяться. Соціальна скульптура оперує поняттям «естетичне», вивільняючи його від обмежень усередині певної сфери, або жанру, переміщуючи в колективний, образний урбаністичний робочий простір, в якому ми можемо бачити, розуміти, заново продумувати і змінювати наше життя згідно нашого творчого потенціалу. Нагальна необхідність -перетворити міський простір з його буденністю на територію, де можуть бути відновлені соціальні зв'язки, значною мірою вже втрачені: окремого індивідуума, громади і міста, та запропонувати шляхи досягнення позитивних соціокультурних трансформацій засобами мистецтва. А метою допису є проведення аналізу художніх творів та виявлення локальних особливостей в порівнянні зі світовою практикою.