Образи медієвіста та медієвістики: Митрофан Бречкевич (original) (raw)

МЕДИЧНИЙ ПРАЦІВНИК ЯК ПУБЛІЧНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права

У статті здійснено аналіз практик зарубіжних країн із регулювання здійснення медичної діяльності та встановлення змісту адміністративно-правового статусу медичних працівників. Метою статті є обґрунтування статусу медичних працівників як публічних службовців. Задля досягнення висунутої мети авторами застосовано загально-наукові методи наукового пізнання (діалектичний, структурно-логічний, аналізу та синтезу) та методи юридичної науки (метод порівняльного правознавства, метод юридичного моделювання та прогнозування, методи юридичної нормативістики). Авторами визначено, що сфера охорона здоров’я та належний рівень її ефективності відноситься до стратегічних завдань сучасної держави. Авторами встановлено, що відповідно до досвіду таких країн, як Іспанія, Японія, до регламентації медичної служби може бути застосовано інституційний підхід, основою якого є розуміння стратегічного завдання сфери охорони здоров’я як стратегічно важливого завдання функціонування держави. На підставі аналізу м...

Андреј Митровић као историчар историографије

Наслеђе Андреја Митровића. Зборник радова са конференције одржане поводом десет година од смрти професора Митровића,, 2024

Професор Андреј Митровић је поред изразитог интересовања за савремену политичку и друштвену историју Европе и теорију историје у свом опусу третирао и питања историје историографије. Овај рад има за циљ да представи Митровићеве погледе на историју историографије и контекстуализује унутар целине његовог дела радове и делове радова у којима Митровић пише о ранијим историчарима. У раду ће бити речи о Митровићевом погледу на немачку и на српску историографију, јер је Митровић посебну пажњу посветио немачким историчарима Леополду Ранкеу и Фрицу Фишеру и српским историчарима и политичарима Стојану Новаковићу и Слободану Јовановићу.

Зі школи Грушевського: медієвіст Богдан Бучинський (1883–1907)

Актуальні проблеми сучасної української медієвістики, vol. 10, 2022

From Hrushevsky’s School: Medievalist Bohdan Buchynsky (1883–1907) The article reveals the scholar biography of Bohdan Buchynsky (1883–1907), one of the most prominent representatives of the Hrushevsky’s History School in Lviv. Among the representatives of the school, Buchynsky was the only pure medievalist and specialized in the history of the Florentine Union in Ukraine. During his short life, the researcher did not have time to finish his studies and his works were prepared for printing by his teacher Hrushevsky. In his research, Buchynsky directly paid attention to the most prominent representatives of the union idea in Ukraine – Metropolitan Isidore, Gregory and Joseph. Separately, there are studies dedicated to the “letter of Misael” that clearly demonstrate the creative method and evolution of Buchynsky’s historical views. On the other hand, the creative legacy of the researcher is not only a bright page in the history of the medieval studies in Ukraine, but also in general the history of Ukrainian humanities represented by Hrushevsky’s School in Lviv. And today Buchynsky’s scholar works have not lost their scientific relevance.

МАСКУЛИННОСТЬ И ФЕМИНИННОСТЬ В ЛИТЕРАТУРЕ РУССКОГО МОДЕРНИЗМА: СЛУЧАИ БЛОКА И ЦВЕТАЕВОЙ

МАСКУЛИННОСТЬ И ФЕМИНИННОСТЬ В ЛИТЕРАТУРЕ РУССКОГО МОДЕРНИЗМА: СЛУЧАИ БЛОКА И ЦВЕТАЕВОЙ || Вестник Томского государственного университета. 2019. № 448. С. 30-34., 2019

Статья посвящена сопоставлению двух «систем гендерных координат» эпохи модернизма - А. Блока и М. Цветаевой. В результате анализа как художественных текстов, так и прямых, публицистических высказываний делаются выводы о разрушении гендерного эссенциализма в творческом сознании Блока и Цветаевой и об общей для них идее «нового» человека, который бы соединил в себе «женственное» и «мужественное» и тем самым стал существом высшего порядка. This article examines the constructing of gender in the Russian Modernist literature based on the works and life-building practices of two authors: Alexander Blok and Marina Tsvetaeva. Both poets create new (though relying on the long mythological and philosophical tradition) concept of femininity, but, in the case of Tsvetaeva, this novelty is radical, and, in the case of Blok, it is more related to the tradition. Tertium comparationis for these two cases is the fact that the important integral part of both poets’ artistic worlds was the gender-nonconforming figure of the female warrior. For Tsvetaeva, this image represents her alter ego (the main lyrical mask). For Blok, such a mask was the male warrior, and the female warrior was another fundamental plot actor. Thus, Blok’s lyrical hero appears in the most traditional role of the patriarchal culture, that of the warrior. But much less traditional is the fact that the main plot of Blok’s works, i.e. the Sophian myth with Gnostic origins, develops in two variants: not only of the imprisoned, enchanted and sleeping World Soul waiting to be rescued by the hero, but also of the hero which is kept by the forces of evil and ultimately released by the Sophia-like heroine. The traditional concept of male superiority is, therefore, partly overthrown in Blok’s artistic practice, but, in his direct statements, the poet usually stresses the affinity between the “heroic” and the “masculine”. It is also taken into consideration that Blok did not equate “masculine” with “male”, “feminine” with “female” and believed that the birth of the “new man” would happen as a union of the “masculine” and “feminine” elements. Tsvetaeva constructs gender, in particular, feminine, in a much more radical way than Blok. Her lyrical heroine is gender-nonconforming, masculinized (while Blok’s lyrical hero is rather conventional in gender sense) and not only infinitely superior to male characters who are, in turn, feminized and/or infantilized, but often does not need them at all: as a saint prophet, God’s herald on Earth renouncing flesh in general or as an Amazon despising men but not women. Her favorite heroines are androgynous, possessing both masculine and feminine traits (same as Tsvetaeva herself did, in her own opinion and in the opinions of others). Thus, the texts of both poets reflect the idea of the creation of the new, androgynous human who would be the creature of a higher order transcending the earthly baseness: the idea which was in the air of the Silver Age.

Борис Дмитрович та Марія Миколаївна Грінченки на сторінках «Щоденників» Сергія Єфремова

2014

Зінченко А.Л., завідувач кафедри історії України Інституту суспільства Київського університету імені Бориса Грінченка доктор історичних наук, професор БОРИС ДМИТРОВИЧ ТА МАРІЯ МИКОЛАЇВНА ГРІНЧЕНКИ НА СТОРІНКАХ «ЩОДЕННИКІВ» СЕРГІЯ ЄФРЕМОВА Проаналізовано фрагменти «Щоденників» відомого громадсько-політичного діяча і літературознавця Сергія Єфремова, присвячені Борису Дмитровичу та Марії Миколаївні Грінченкам. Згідно із записами визначається погляд С. Єфремова на роль і значення діяльності подружжя Грінченків в українському національно-культурному русі.

Иоасаф (Миткевич) - иерарх, ученый, политик и друг царицы. Об епископе эпохи просвещения

ВЕСТНИК УДМУРТСКОГО УНИВЕРСИТЕТА. СЕРИЯ ИСТОРИЯ И ФИЛОЛОГИЯ , 2019

Настоящая статья посвящена анализу деятельности епископа белгородского и оболенского Иоасафа (Миткевича) (1724-1763). Владыка Иоасаф был известен своей многосторонней и разнонаправленной активностью не только в сфере церковного управления, но также в других сферах: общественной, научной и политической. За время своего служения в белгородской епархии, он дал себя узнать не только как хороший священник, но и как выдающийся администратор, замечательный просветитель, талантливый ученый, а в конце жизни также и как дальнозоркий политик, безошибочно предвидевший новые политические веяния и одним из первых поздравивший будущую императрицу Екатерину II с восшествием на престол, хотя в это время то, что она удержится у власти не было еще очевидным. Хотя иногда методы его действий можно было бы назвать довольно суровыми и даже жесткими (взять хотя бы очень строгие наказания для невежественных или провинившихся священников), но в целом его деятельность пошла на пользу вверенной ему епархии. На основании архивных документов авторами исследуются самые разнообразные аспекты деятельности данного церковного иерарха. Выдвигается тезис о том, что Иоасаф (Миткевич) вполне осуществил сложившийся в конце XVIII в. идеал «епископа эпохи просвещения». This article is devoted to the analysis of activity of Bishop of Belgorod and Obolensk Joasaph (Mitkevich) (1724 - 1763). Vladyka Joasaph was known for his multilateral and multidirectional activity not only in the sphere of church administration, but also in other spheres: public, scientific, and political. During his ministry in the Belgorod Diocese, he let himself be known not only as a good priest, but also as an outstanding administrator, a wonderful educator, a talented scholar, and at the end of his life also as a far-sighted politician, who unmistakably foresaw new political trends and one of the first to congratulate the future Empress Catherine II on her accession to the throne, although at that time the fact that she would hold on to power was not yet obvious. Although sometimes the methods of his action could be called rather harsh, and sometimes even severe (take at least very strict punishments for ignorant or guilty priests), but in general his activities benefited the eparchy entrusted to him. On the basis of archival documents, the authors investigate the most diverse aspects of the activity of this church hierarch. The thesis is advanced that Joasaph (Mitkevich) fully implemented the ideal of the "Bishop of the Enlightenment" that emerged at the end of the 18th century.

МЕДІАТЕКСТ ЯК РЕСУРС ОСУЧАСНЕННЯ Й ЗБАГАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПІДРУЧНИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Problems of the modern textbook

Актуалізовано проблему оновлення і збагачення змісту паперових підручників кількарічної давнини, за якими сучасне цифрове покоління засвоює «учорашні» неоновлювані знання. Розв’язання проблеми вбачається у використанні медіатекстів на уроках з усіх предметів і української мови зокрема. Це дасть змогу розширити рамки традиційного підручника, збагатити й осучаснити когнітивну карту предметного змісту української мови, мовленнєво-мисленнєвудіяльність учнів найновішою інформацією з усіх галузей знань у річищі діалогізації, уміжпредметнення й компетентнізації освітнього процесу. Схарактеризовано функції, ознаки й різновиди медіатексту як міждисциплінарного феномена; запропоновано методику роботи з медіатекстами з огляду на їх специфіку; наведено орієнтовну тематику і зразки завдань.