Diaspora policy of the Baltic states at the present stage (original) (raw)

Зінько Ігор Зіновійович кандидат економічних наук, доцент кафедри європейських та регіональних студій Львівського національного університету імені Івана Франка вул. Січових Стрільців, 19, Львів, Україна Діаспорна політика держав Балтії на сучасному етапі Проведення виваженої діаспорної політики вважається одним з головних завдань функціонування держави, адже вона становить підґрунтя довіри колишніх співвітчизників і своїх громадян, які тривалий час проживають за кордоном, до батьківщини, дозволяє вдосконалювати різноманітні контакти політичного, культурного, освітнього та економічного характеру, зміцнювати родинні контакти. Ця політика є надійним джерелом фінансових поступлень з-за кордону, становить основу для лобіювання національних інтересів у країнах проживання діаспори. Метою дослідження є аналіз сучасного стану, проблем та перспектив діаспорної політики країн Балтії-Литви, Латвії та Естонії. За сучасних умов уряди цих країн зуміли налагодити стабільні і успішні форми співпраці з організаціями національних діаспор, створили державні інституції та інші канали постійного контакту задля всебічної підтримки цих організацій та задля використання потенціалу діаспори у власному суспільному зростанні. У статті визначається суть та основні форми і напрями діаспорної політики держави, досліджуються головні причини, історичні етапи формування та географія поширення діаспор країн Балтії, особливості діяльності їхніх громадських та культурно-просвітницьких організацій за кордоном. Особлива увага звертається на інституційне та організаційне забезпечення державної підтримки діаспор у формі урядових програм допомоги, діяльності відповідних підрозділів міністерств та відомств, громадських рухів та об'єднань. Аналізуються також основні напрями політичної, освітньої, культурної, молодіжної, економічної та соціальної діяльності у відносинах з національними діаспорами. Стратегія підтримки діаспор країн Балтії зводиться до вдосконалення форм та каналів співпраці в умовах глобалізованого демократичного світу з використанням сучасних мереж спілкування, проте не ціною обмеження національних інтересів держави перебування. Порівнюються подібні та відмінні, успішні та проблемні сторони реалізації діаспорної політики держав Балтії. З'ясовуються можливості використання досвіду цих країн для посилення ефективності підтримки української діаспори. Використовуються принципи системного підходу, історико-генетичний, статистичні, порівняльні та інші методи дослідження.