Italian Opera Research Papers - Academia.edu (original) (raw)

2025

What does it take to see a tragedy? Who has the priviledge of oblivion? In this essay we explore the presence and display of African children and artifacts in eighteenth-century Paris via their visual, material, and textual traces. While considering how such traces can help conjure or visualize human lives and ephemeral events, we also probe a paradox we call 'spectacular blindness'. Although individuals and artifacts of African descent were conspicuously visible at the French court, they were rarely fully seen-and, in the case of enslaved children, their subjectivity and the trauma they experienced were seldom acknowledged. We argue that the pervasive visibility of these individuals paradoxically made their humanity invisible to enslavers or turned that humanity into a tool for elite white self-expression and domination. Constantly put on display, they became spectacular blind spots, and, until recently, they have also been absent from most art historical narratives. Even today, their existence and portrayal can be met with disavowal and silence.

2025

El objeto de la presente Tesis doctoral es el estudio y analisis de las operas espanolas producidas en Madrid en su etapa embrionaria, es decir, desde 1868 hasta 1878, periodo en el que se produjeron las primeras operas del segundo estilo romantico espanol, 'Don Fernando el Emplazado' de Valentin Ma de Zubiaurre, y 'Una Venganza' de los hermanos Manuel y Tomas Fernandez Grajal, compuestas en torno al Concurso organizado a finales de 1867 para premiar operas escritas en castellano y compuestas por artistas espanoles. Se trata de la decada que supondra el inicio de la verdadera etapa de auge de la opera nacional espanola, protagonizada por autores tales como Ruperto Chapi, Tomas Breton, Valentin Ma de Zubiaurre, Emilio Serrano y los hermanos Grajal, entre otros. El enfoque adoptado no es el meramente analitico desde el punto de vista tanto musical como literario, sino que aparece contextualizado dentro del repertorio operistico internacional y del autoctono (zarzuela y...

2025, Актуальні питання гуманітарних наук

Статтю присвячено дослідженню українського саунду як явища сучасної музичної культури, сформованого на перетині етнокультурної спадщини й новітніх саундпродюсерських технологій. Основну увагу зосереджено на ролі саундпродюсера як медіатора, що здійснює посередництво між традиційними формами музичної виразності, естетичними запитами артиста та очікуваннями аудиторії. Охарактеризовано ключові ознаки українського саунду, що включають мелодійну та ладову виразність, ритмічні моделі з акцентом на сильну долю, традиційне багатоголосся у вигляді терцієвих інтервалів бек-вокалів, а також тематичний зв’язок із природою, побутом і соціальним контекстом.
Актуальність дослідження полягає в тому, що в умовах глобалізації та війни підвищується суспільний запит на ідентичність, автентичність і впізнаваність, які відтворюються в музиці саме через національні коди.
У статті аналізується, як сучасні саундпродюсери через інтерпретацію архетипових форм, стилістичних патернів та інтонаційних формул формують актуальне звукове середовище, що резонує з колективною культурною пам’яттю. Визначено, що успішний «український саунд» реалізовується не суто як етноцитата, а як результат глибокої реконструкції, інтерпретації й адаптації традиції до умов сучасної аудіокультури.
Метою дослідження є систематизація характеристик українського саунду, виявлення механізмів його формування в продюсерській практиці та розкриття ролі саундпродюсера у створенні ідентичності артиста через власний саунд. На основі аналізу творчості низки сучасних артистів, зокрема Вєрки Сердючки, Гелі Зозулі, Дмитра Волканова, зроблено висновок про ефективність застосування фольклорних і ритмомелодичних структур у поєднанні з актуальними аранжувальними засобами. Узагальнені результати демонструють, що український саунд у сучасній музиці виражається не лише як культурна спадщина, а й динамічна система, здатна до трансформації, експерименту та комунікації з аудиторією як усередині країни, так і за її межами.
Ключові слова: саундпродюсер, музичне мистецтво, саунд, українська музика, традиційна музика, фольк, український саунд, звукове мистецтво.

2025, Culture Matters

This paper explores the interplay between revolutionary movements and cultural production in 19th-century Europe, focusing on the operatic and artistic responses to political upheaval and social transformation. Beginning with the revolutions of 1848 and the Italian Risorgimento, it situates Giuseppe Verdi’s operas within the nationalist struggle for unification, highlighting their role as symbols of political resistance and popular mobilization. Drawing on Gramscian theory, the paper critiques the limited social impact of Italy’s unification, revealing how elite alliances constrained revolutionary potential. The study then examines the rise of realism and naturalism through figures like Zola and Courbet, tracing their influence on Italian verismo and the operatic evolution of Giacomo Puccini. Though politically reticent, Puccini’s operas—particularly La Bohème, Madame Butterfly, Tosca, and Turandot—reflect societal tensions through intimate human dramas that critique imperialism, class oppression, and authoritarianism. The paper argues that while Verdi’s work was explicitly political, Puccini captured the emotional and human consequences of the political transformations of his era, offering a powerful cultural lens on Europe’s turbulent path toward modernity.

2025, Federico Marri

Nel suo secondo soggiorno a Napoli Giovanni De Gamerra tentò di realizzare un Teatro Nazionale; dopo l'iniziale sostegno del re Ferdinando IV , le forti opposizioni fecero fallire il suo progetto ed egli dovette tornare in Toscana. Ma in quel periodo grande successo ebbe il dramma per musica "Pirro", che egli scrisse per Giovanni Paisiello, un'opera innovativa che ebbe grande diffusione. In questo articolo viene discusso in particolare il problema del finale del dramma.

2025, « WoVen » seminar Online ('Women, Opera and the Public Stage in Eighteenth-Century Venice')

2025, Cambridge Opera Journal

Received wisdom has it that the Marxist intellectual and political theorist Antonio Gramsci wrote little about music. Nevertheless, scattered across his Quarderni del carcere (1929-35) are a small number of trenchant comments on Italian opera, which Gramsci probed for its role in creating the civil society of a unified Italian statea state whose failures led to the rise of the Fascist regime that kept him imprisoned for the last decade of his life. 1 In Mary Ann Smart's words, 'Gramsci saw the popularity of opera in Italy as both a substitute for and an impediment to the development of his preferred vehicle for Romantic sentiment, a popular literature that demanded a solitary and reflective mode of consumption diametrically opposed to the experience of the opera house.' 2 Opera's melodramatic excess partly accounted for what Gramsci saw as the Risorgimento's failure to be a truly popular movement in Italy; from an infirmity on the aesthetic plane sprang many of the irresolvable cultural and political schisms that beset unified Italy. This critique of Italian opera as a dissatisfactory vehicle for real political engagement and interior reflection is relatively well known. Rather less familiar is that Gramsci wrote extensively on music prior to his prison years, as co-editor of the Turin edition of the Italian Socialist Party organ Avanti! Between 1916 and 1919, Gramsci contributed around eighty (mostly unsigned) reviews of musical events in the Piedmontese capital. 3 Although he lacked musical traininghe described himself as a 'reporter' (cronista) rather than a critichis music criticism presents us with a very different face of the austere individual who later founded Italy's first Communist Party. True, Gramsci was clearly a firm opponent of the most popular contemporary Italian operas, those by Puccini and Mascagni above all. But the picture that emerges is of a man interested in theatre in the broadest sensespoken and lyric, Italian and dialect, serious and popularwho spent a considerable number of evenings in popular venues such as the Politeama Chiarella and the Teatro Alfieri. Indeed, between a third and a half of his reviews (close to forty in total) were not of classical concerts or opera at all, but rather of operettas.

2025, Cambridge Opera Journal

This article examines the 'operetta crisis' that blighted the Italian operetta industry in the 1920s. Little has been written about the crisi dell'operetta in scholarship on Italian operetta to date, despite extensive coverage in contemporary sources. I attribute this neglect to the contested legacy of the composer, impresario and publisher Carlo Lombardo, at the height of his influence in the 1920s and responsible for most of the best-known Italian operettas today. Lombardo's works embodied critical anxieties about operetta's perceived artistic degradation, thanks to their overt sexuality and embrace of popular music (i.e. jazz). However, as I argue with reference to the 1925 operetta Cin-ci-là, narratives of artistic decline may miss the true significance of the crisis. Operetta, striving to be a 'light' form of opera but never fully accepted as such by the Italian establishment, was ultimately ill-equipped to survive in an entertainment landscape reshaping itself around popular music.

2025

THE PAPER This paper explores the intermedial potential of Italo Calvino’s “Invisible Cities” (1972), focusing on its transformation into an opera and its broader implications for audience engagement. Calvino’s poetic meditation on urban... more

2025

Questo articolo traccia l trentennale sforzo di Pirandello di "superare l'abisso che divide l'arte dalla vita." Pubblicato per la prima volta in Italica nel 1960, continua ad essere letto e citato.

2025, Сучасний гуманітарний та мистецтвознавчий дискурс : матеріали II Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції молодих учених, студентів, аспірантів

2025, Giornata internazionale di studi Musica e arte alla corte degli Stuart nel Settecento romano

Carlo Edoardo (1720–1788) ed Enrico Benedetto Stuart (1725–1807) crebbero in una corte permeata di musica e arte: i loro genitori, Giacomo III Stuart e Maria Clementina Sobieska, promuovevano concerti settimanali al Palazzo del Re ed erano mecenati del Teatro delle Dame. Negli anni Quaranta del Settecento, i due principi frequentavano regolarmente i teatri romani e furono destinatari di dediche operistiche. Diverse testimonianze li ritraggono come apprezzati interpreti nei concerti privati di corte, in particolare Enrico, noto per il gusto con cui eseguiva arie italiane.
In questo vivace ambiente musicale si inserisce la figura di Domenico Ricci (c. 1700–1751), celebre castrato soprano romano e maestro di canto dei principi dal 1742 al 1745. Attraverso l’analisi di partiture delle opere da lui interpretate, ricostruirò le caratteristiche della sua vocalità, i ruoli prediletti e il suo stile esecutivo. Da questa indagine emergeranno anche alcune ipotesi sulle motivazioni che indussero Giacomo III Stuart a sceglierlo come insegnante per i propri figli.

2025, Review of Rival Sirens, by Suzanne Aspden

Review of book, "Rival Sirens," by Suzanne Aspden, which examines the 'rivalry' between Faustina and Cuzzoni.l

2025, THE INFLUENCE OF ANTON AŽBE’S SCHOOL ON THE FORMATION OF ABRAM MANEVICH’S ARTISTIC MANNER

The article explores the influence of Anton Ažbe's school on the artistic method of Abram Manevich, particularly its form-building and coloristic principles. It analyzes the characteristics of the educational system, and its impact on the artist's painting style, color palette, and composition, drawing on art historical research and historical sources.

2025, International Conference VISUAL DRAMATURGIES: Scenography, Costumes & Movement on Early Modern Stages

Duke Carl Eugen von Württemberg spared no expense in creating magnificent and innovative opera, ballet and theatre at his court in Stuttgart by engaging renowned musicians, dancers, singers, actors, composers (Jommelli), choreographers (Noverre), costume designers (Boquet), and scenographers (Colomba) from Italy and France for his productions. As Colomba took a leave of absence in 1763-4 and N. Servandoni from Paris was appointed as his substitute, the creation of the stage decorations for the opera Demofoonte (and its ballet intermedia) is well documented in the archives. Colomba initially wanted to reuse existing decorations for 4 of the 8 stage sets – a pragmatic solution in view of his imminent absence. However, with the appointment of Servandoni, plans changed: not only were 6 new sets produced – 2 of them by Servandoni, who also created 13 new sets for the two ballets – but they were also more elaborate than originally planned, i.e. the number of flats and set pieces was increased.
None of the stage decorations for Demofoonte have survived; only the description in the festival book provides clues as to their appearance and effect. However, Portici, Atrio, Piazza, Porto di mare, Luogo magnifico etc. were typical stage decorations for an Italian opera. Comparisons with surviving stage sets, designs, presentation sheets and prints by Colomba, Servandoni and contemporary scenographers can provide further clues.
By comparing Metastasio’s indications in the libretto, the archival documents and the corresponding dramatic and musical setting, I would like to analyse the following:
Does the more elaborate design of the stage sets have an impact on the (visual) dramaturgy or stage action of the opera? Or did it merely enhance the splendour of the production?
I will concentrate on the stage sets which show multiple locations. The stage set Atrio del tempio di Apollo (II,8-10) is of particular interest for this type. Firstly, because Metastasio requires that the singers also act pantomimically in this stage set. Secondly, it also has the task of visualising the preliminary events leading up to the scene, thus it has an enhanced dramaturgical function.

2025

Nel periodo tra le due guerre mondiali, l\u27ingerenza della politica nella vita musicale di Pota era molto evidente. Per avvicinare l\u27arte operistica a tutti i ceti sociali, il regime propagandava la rappresentazione di opere scenico-musicali all\u27aperto, e Pota, in tal senso, aveva le condizioni ideali, vale a dire disponeva di un ambiente non utilizzato- l\u27Anfiteatro. L\u27avvicinamento dell\u27arte al popolo era il motivo fondamentale dell\u27organizzazione di stagioni operistiche all\u27aperto durante il regime fascista. L\u27ingerenza politica negli avvenimenti musicali a Pota ha avuto anche qualche effetto positivo; infatti, senza l\u27intervento dei dirigenti fascisti, gli impresari difficilmente sarebbero riusciti portare a Pota un così elevato numero di artisti italiani di fama mondiale.Utjecaj politike na glazbeni zivot Pule u periodu izmedu d va svjetska rata bio je veoma ocit. U namjeri da opemu umjetnost priblizi svim socijalnim slojevima, rezim je propagirao p...

2025, G.A. van den Brink

Review of René van Woudenberg, The Epistemology of Reading and Interpretation (Cambridge: Cambridge University Press, 2021) 244 p., (ISBN 9781316516799).

2025, Duello e onore fra Otto e Novecento, a cura di Irene Gambacorti

Scene di duello nel teatro d’opera ottocentesco. Evoluzione o involuzione del senso dell’onore? Nell’opera lirica italiana ottocentesca, genere molto seguito all’epoca, la rappresentazione del duello è una delle forme attraverso le quali... more

2025, Новий Шлях Українські Вісті

7 березня 2025 р., Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді відмітило річницю велетня українського народу, Тараса Григоровича Шевченка, захоплюючою та небуденною доповіддю, яка супровoджувалася інтерактивною слайд-презентацією,
на тему «Шевченкіяна Станіслава Людкевича у його філологічних та музикознавчих працях, і музичних композиціях». Доповідь виголосила голова НТШ-К, д-р Даґмара Турчин-Дувірак.

2025

He took French citizenship, probably in 1794, and was a dominant figure in Parisian musical life for half a century. He was a successful opera composer during the Revolutionary period, and had comparable success with religious music from the beginning of the Restoration. He was made director of the Paris Conservatoire and consolidated its pre-eminent position in music education in Europe. Printed from Grove Music Online. Grove is a registered trademark. Under the terms of the licence agreement, an individual user may print out a single article for personal use (for details see Privacy Policy).

2025, III Międzynarodowa Konferencja Naukowa „Muzyka i opera w polsko-ukraińskim dialogu literackim i kulturowym”, Białystok, 4-5 maja 2017 r.

Muzyka należy do tych elementów wspólnego ukraińsko-polskiego dziedzictwa kulturowego, które rzadziej stają się przedmiotem namysłu badaczy literatury. Tymczasem nawet pobieżny przegląd polsko-ukraińskich związków ujawnia niemałe bogactwo faktów. Przywołajmy niektóre, nie kusząc się nawet o ich systematyzację. Wspomnijmy więc, iż folklor ukraiński, w tym muzyka, jest ważną częścią świata przedstawionego w utworach pisarzy zaliczanych do ukraińskiej szkoły w literaturze polskiego romantyzmu. Warto pamiętać, iż w teatrach i operach ukraińskich w XIX stuleciu występowały polskie zespoły teatralne i operowe, że utwory Józefa Ignacego Kraszewskiego stały się podstawą librett oper ukraińskich 1 , a Witold Maliszewski założył w Odessie w 1913 roku słynne na całym świecie muzyczne Konserwatorium. Takich wzajemnych oddziaływań, udokumentowanych literacko, na łamach prasy i w archiwach, jest bez liku. Idea więc, by przyjrzeć się roli muzyki w życiu kulturalnym Polaków i Ukraińców, transferom kulturowym w tym zakresie -wydawała i wydaje się naturalna. Badacze zgromadzeni na III Międzynarodowej Konferencji Naukowej z cyklu "Odessa i Morze Czarne. Polskoukraińskie związki kulturowe" 2 podjęli zadanie przyjrzenia się temu dziedzictwu sub specie tematu "Muzyka i opera w polsko-ukraińskim dialogu literackim i kulturowym" (Białystok, 4-5 czerwca 2017 roku). Żartobliwie nawiązali zresztą do niezwykłej koincydencji -Opera Odeska znana jest od XIX wieku, zaś otwarta na początku XXI wieku Opera i Filharmonia Podlaska w Białymstoku znajduje się przy ulicynomem omen -Odeskiej 1. Naukowe spotkanie -z udziałem dziekanów uniwersytetów w Odessie i Białymstoku: prof. Evgena Chernoivanenko i niżej podpisanego -zorganizo-1

2025, M. Fusillo, S. Guarracino, D. Legge, M. Lino, M. Petricola, L. Zenobi (a cura di), L’autorialità polimorfica. Dall’aedo all’algoritmo

2025, Musica/Realtà

Attraverso l'analisi del duetto fra Guillaume e Arnold, in "Guillaume Tell" di Rossini, si evidenziano le modalità di persuasione utilizzate dal protagonista assoluto nei confronti del suo interlocutore, in particolare riguardo alle... more

2025, GIANNINA E BERNARDONE. Dramma giocoso in due atti di Filippo Livigni. Musica di Domenico Cimarosa

Teatro ""Zandonai"" di Rovereto
Laboratorio Opera Settecento
GIANNINA E BERNARDONE. Dramma giocoso in due atti di Filippo Livigni. Musica di Domenico Cimarosa

2025, Musical Networks across Borders: The Multiplicity of Musical Creation

Musical creativity emerges from a multitude of cultural, social and historical intersections. This collection of essays aims to highlight the fluidity of genre, style and compositional technique by expanding musical networks to encompass different forms of mobility, including movement across cultural and geographical spaces and the shifts between centre and periphery. Drawing on a variety of sources, including archival materials and fieldwork, the essays in this collection explore aspects of music-making through diverse cases, ranging from early eighteenth-century instrumental music to opera during the ‘long’ nineteenth century and to the modern developments of Jewish and Israeli music. In shifting the focus from the centre to the intricate networks that foster musical creativity, individuals and works that have faded from both historiography and concert performance come into view. Thus, so-called ‘minor composers’ is one of the themes that serve as a common thread running through several essays. Other essays observe style and genre through uncommon yet illuminating lenses, revealing, for example, echoes of opera in Mahler’s symphonies, or tracing the influence of Historically Informed Performance on popular video clips. Further intersections arise from placing composers in broader social, political and cultural perspectives, and in following the movement of musicians who transgressed social, cultural and geographical borders. Subsequently, paths are drawn, for example, from the virtually unknown composer-instrumentalists of early eighteenth-century London to the Russian-Jewish immigrant Samuel Alman and his activities in London’s East End, where the first-ever Yiddish opera was produced in 1912; or from Berlioz and his ‘Jewish friends’ to Ernest Bloch’s Paris encounters that gave birth to his great project, the opera Macbeth. In highlighting a variety of possible angles and approaches, the volume reflects something of the multiplicity that is at the source of musical creation. The collection is dedicated to Jehoash Hirshberg, Professor Emeritus at the Hebrew University of Jerusalem, and aims to reflect the diversity and breadth of his own scholarship. Contributors: Lawrence F. Bernstein, Peter Bloom, Bella Brover-Lubovsky, Yosef Goldenberg, Yoel Greenberg, Alexander Knapp, Yulia Kreinin, Sara Manasseh, Simon McVeigh, Malcolm Miller, Eitan Ornoy, Rimona Paul, Alon Schab, Michael Talbot, Naphtali Wagner, Irit Youngerman

2025, Ad Parnassum Studies 15

Musical creativity emerges from a multitude of cultural, social and historical intersections. This collection of essays aims to highlight the fluidity of genre, style and compositional technique by expanding musical networks to encompass different forms of mobility, including movement across cultural and geographical spaces and the shifts between centre and periphery. Drawing on a variety of sources, including archival materials and fieldwork, the essays in this collection explore aspects of music-making through diverse cases, ranging from early eighteenth-century instrumental music to opera during the ‘long’ nineteenth century and to the modern developments of Jewish and Israeli music. In shifting the focus from the centre to the intricate networks that foster musical creativity, individuals and works that have faded from both historiography and concert performance come into view. Thus, so-called ‘minor composers’ is one of the themes that serve as a common thread running through several essays. Other essays observe style and genre through uncommon yet illuminating lenses, revealing, for example, echoes of opera in Mahler’s symphonies, or tracing the influence of Historically Informed Performance on popular video clips. Further intersections arise from placing composers in broader social, political and cultural perspectives, and in following the movement of musicians who transgressed social, cultural and geographical borders. Subsequently, paths are drawn, for example, from the virtually unknown composer-instrumentalists of early eighteenth-century London to the Russian-Jewish immigrant Samuel Alman and his activities in London’s East End, where the first-ever Yiddish opera was produced in 1912; or from Berlioz and his ‘Jewish friends’ to Ernest Bloch’s Paris encounters that gave birth to his great project, the opera Macbeth. In highlighting a variety of possible angles and approaches, the volume reflects something of the multiplicity that is at the source of musical creation. The collection is dedicated to Jehoash Hirshberg, Professor Emeritus at the Hebrew University of Jerusalem, and aims to reflect the diversity and breadth of his own scholarship.
Contributors: Lawrence F. Bernstein, Peter Bloom, Bella Brover-Lubovsky, Yosef Goldenberg, Yoel Greenberg, Alexander Knapp, Yulia Kreinin, Sara Manasseh, Simon McVeigh, Malcolm Miller, Eitan Ornoy, Rimona Paul, Alon Schab, Michael Talbot, Naphtali Wagner, Irit Youngerman

2025, Greek National Opera

One of the masterpieces of all-time, Mozart’s Don Giovanni still intrigues, perplexes and fascinates artists and audiences alike. The way it combines the comic and the serious elements, the precision with which the characters, male and female, musically represent their respective social class and the way in which these social classes meet and intertwine in the Act I finale, the opera’s “Epilogue” and the different psychological realities that are being expressed through the music, make this work a challenge to scholars and performers alike. In addition, the essay discusses the two versions of the opera (Prague and Vienna) with regard to “theatre practices” versus the desire for “authenticity”.

2025

Досліджено сценічну діяльність італійської трупи в Одеському театрі протягом театрального сезону 1852-1553 років як складову музично-комунікативного простору опери (світу опери), у якому взаємодіють (у театрі і за його межами) різні... more

2025

Здійснено огляд репрезентації італійського оперного мистецтва на сцені одеського те-атру протягом 1855/1856 років в умовах тогочасної фінансової кризи. Брак достовірних відо-мостей про діяльність італійської оперної трупи у цей час спонукає з’ясувати умови органі-зації її виступів, виявити склад учасників, відтворити оперний репертуар, охарактеризувати творчі біографії, вокальну і сценічну майстерність головних виконавців, вплив їх виступів на формування музично-театрального середовища в Одесі та в інших українських містах. У програмах концертів, які відбувалися в театрі й на міській біржі, звучала італійська інструмен-тальна й вокальна музика у виконанні театрального оркестру, співаків другого плану та учасни-ків хору, які залишилися в Одесі після тимчасового припинення оперної антрепризи. Наведено зміст оперного репертуару, відгуки місцевої преси про сценічні й вокальні особливості ви-ступів солістів, а також невідомі факти їх творчих біографій. Відзначено антрепренерську діяльніс...

2025

Досліджена діяльність італійського оперного театру Одеси періоду антрепризи родини Ризничів та їхніх компаньйонів: формування репертуару, специфіка музично-драматичної діяльності трупи, вокальні та артистичні особливості творчості головних виконавців. Особлива увага приділена аналізу взаємовідносин артистів та публіки у систе-мах музично-театральної та громадсько-культурної комунікації, а також перцепції діяль-ності італійського театру Одеси у спогадах сучасників

2025

Розглянуто діяльність італійської антрепризи О. Сарато й Д. Марінковича в міському театрі Одеси в системі її внутрішніх та зовнішніх зв’язків. Показані особливості цієї антрепризи в контексті історії організації театральної справи в Одесі, виявлена специфіка закордонного ангажементу артис- тів та музикантів в Італії. Окрему увагу приділено аналізу репертуару та репертуарної політики театру, вивченню виконавської практики італійських оперних артистів, а також громадсько-культур- ного резонансу від їхньої сценічної діяльності. Залучення джерел зарубіжного походження сприяло розгляду культурно-мистецької й організаційної складової цієї антрепризи у контексті відповідних тра- дицій музично-театрального життя у самій Італі

2025

Досліджена діяльність італійської опери Одеси у 1854– 1855 театральному році, коли міський театр функціонував в умовах максимального наближення подій Східної війни до міста. Показаний опосередкований вплив чинників війни на ангажемент артистів, зміст оперного та вокально-концертного репертуару, а також на зміни в смаках глядачів та стратегії поведінки у театральній залі. Виявлений зв’язок економічної кризи в одеському порту із браком фінансування театру муніципалітетом, її вплив на занепад театральної справи в Одесі унаслідок кількарічного дефіциту грошового забезпечення артистів, музикантів та технічних працівників театру з боку антрепренерів. Підтверджено на основі верифікованих документів, що відсутність традиційних джерел надходження коштів (прибутки від маркітантства в портовому карантині) призвела до поглиблення кризи неплатежів та змусила муніципалітет до їхнього покриття за рахунок асигнувань на театр, передбачених на наступний рік

2025

Досліджені умови та специфіка діяльності італійської оперної трупи в оде- ському міському театрі у першому театральному сезоні антрепризи родини Ан- дросових першої половини 1850-х років. Проаналізований зміст основних пунктів театрального контракту антрепренера з міською думою, які визначали фінансо- ві та організаційні основи роботи театру, взаємні зобов’язання сторін, вимоги до складу та якості виконавської трупи і її сценічної діяльності. Показані особливо- сті закордонного ангажементу оперної трупи в головних центрах оперної індус- трії Італії, характер взаємовідносин імпресаріо з театральним агентом антре- призи, здійснений аналіз виконавського складу трупи, досліджені якісні характе- ристики голосів та акторської майстерності солістів. Окрема увага приділена вивченню вокально-сценічної діяльності трупи, виявленню особливостей форму- вання репертуару в умовах європейської оперної моди та, водночас, імперської по- літичної цензури, а також якісним характеристикам взаємодії арти...

2025

Досліджено діяльність італійських оперних виконавців у Львові в останній третині ХІХ – на початку ХХ століття: їхні виступи в складі труп театру Скарбка, нового театру та в концертних програмах філармонії. Особливості репертуару, вокальних обдарувань та специфіку виконавської культури проаналізовано крізь призму місцевої та італійської музично-театральної критики. Показано співпрацю італійських, українських та польських співаків на львівській сцені

2025

Досліджується історія трирічної італійської оперної антрепризи Ніколо Жульєна у міському театрі Одеси. На основі публікацій в італійській та вітчизняній регіональній пресі відтворений то- гочасний оперний репертуар, визначені щосезонні прем’єрні вистави, проаналізовані дебютні висту- пи ангажованих співаків, схарактеризовані вокальні та артистичні чесноти і недоліки провідних учасників трупи, приведені факти їхнього прямого й опосередкованого спілкування із глядачами. Пока- зана роль імпресаріо у формуванні трупи за рахунок щорічного ангажементу артистів та музикантів у провідних італійських центрах музичної культури та освіти. З’ясовані причини занепаду італійської опери, які полягали у грошовому дефіциті, ви- кликаному порушенням традиції дотаційного фінансування театру з доходів портового каран- тину, а також необізнаністю антрепренера у театральній справі та недбалістю у виконанні по- кладених на нього обов’язків матеріального забез- печення театру

2025

Архівні документи становлять невід’ємну частину джерел для дослідження історії італійської опери Одеси. У той час як публікації у місцевій та зарубіжній пресі, спогади сучасників, згадки у художній літературі проливають світло на події, що розгорталися, в основному, на сцені, документи державних установ, які нині зберігаються у фондах Державного архіву Одеської області, стосуються проблеми організації музично-театральної справи, тобто напрямів діяльності театру, невидимих для театрального глядача, тих, що знаходяться по інший бік від сценічних лаштунків. Саме архівні документи дають змогу дослідити ряд цих важливих аспектів діяльності італійської опери

2025

Сценічні виступи відомих італійських співаків у Харкові останніх десятиліть ХІХ – початку ХХ ст. досліджуються в контексті гастрольної діяльності, яка охоплювала українські міста-культурні центри. Виявлено, що найбільшу притягальну силу у маршрутах творчих турне італійських артистів мали Київ, Одеса та Харків. Відзначені особливості репертуару італійських артистів на концертних та оперних сценах Харкова, характеристики голосів, акторська майстерність, риси вокального хисту непересічних виконавців минулого (М. Баттістіні, Дж. Беллінчоні, Е. Джіральдоні, Л. Кавальєрі, А. Мазіні, Т. Руффо та Е. Тамберліка). Описані способи комунікації італійських співаків із культурно-мистецьким середовищем Харкова у театрі та за його межами: взаємодії iз глядачем, представниками місцевих музично-педагогічних кіл. Окрема увага приділена аналізу надрукованих у регіональній пресі матеріалів професійної музичної критики, які присвячені харківським виступам італій- ських майстрів. Висока оцінка критикою ар...

2025

Розглянуто діяльність однієї з перших театральних антреприз в історії одеського театру — антрепризу Л. Буонавольї

2025, Revista Portuguesa de Musicologia

2025, in "Litterae Caelestes" - Rivista internazionale di paleografia, codicologia, diplomatica e storia delle testimonianze scritte, vol. XV, 2024, pp. 201-232

La "tragedia lirica" I Goti di Interdonato-Gobatti, rappresentata per la prima volta a Bologna nel 1873, appartiene a un momento della storia italiana in cui, dopo l’Unificazione, cominciano a venir meno molti degli ideali maturati nella fase risorgimentale. In questo clima di disorientamento o di vera e propria disillusione, il cosiddetto 'caso Gobatti' – che irrompe nel mezzo dell’acceso dibattito riguardante il confronto-scontro tra Wagner e Verdi, Bologna e Milano – offre un’occasione interessante per comprendere da un lato la nuova strategia degli editori musicali, intenti a esaltare giovani compositori con campagne pubblicitarie assai aggressive, salvo poi espellerli una volta sperimentata la loro inconsistenza creativa; dall’altro il periodo di forte crisi, riscontrabile a vari livelli (politico, sociale, culturale), vissuto dall’Italia dopo l’unificazione territoriale. In tale contesto, le diverse accezioni del termine 'goto' o più genericamente 'barbaro' – nel saggio inventariate sulla base di documenti di diversa natura – testimoniano le ansie e le paure di quegli anni, di cui l’opera di Gobatti, a prescindere dal suo valore intrinseco e dalle sue intenzioni, si fece interprete. Infatti, se a un esame più approfondito essa mostra una presenza fantasmatica di primo piano come modello per gli autori, ossia il Macbeth verdiano, cui si aggiunge la quasi sicura suggestione di un testo siciliano (il poema epico-drammatico Amalasunta di Paolo Sansone del 1870), ancora più interessanti sono gli aspetti contestuali in cui nasce l’opera, aspetti che solo una lettura incrociata dei dati (relativi a testi operistici e teatrali, conflitti di tipo economico-sociale, pratiche connesse al network comunicativo coevo) sono in grado di evidenziare.

2025, Zibaldone: Estudios Italianos

RESUMEN: La presencia del joven Rodrigo en los teatros de ópera italianos del s. XVIII ofrece diferentes e interesantes posibilidades de estudio. Sin embargo, este artículo repara en la primera aparición de los materiales de Guillem de Castro en los estados italianos, dentro de un libreto del poeta veneciano Matteo Noris, estrenado en 1681 o 1682, que no trata sobre el héroe hispánico.

2025, Пасіонарна особистість Мирона Федоріва в музичній культурі української діаспори

Аналіз мистецько-творчої діяльності й найбільш виразних проявів пасіонарності
М. Федоріва - представника генерації високопрофесійних музикантів, шанованих в мистецькому середовищі західної діаспори XX ст..

2025, Збереження традицій української хорової культури в паралітургійних творах Мирона Федоріва

Розглянуто мистецький шлях і творчість Мирона Федоріва в діаспорі як представника плеяди подвижників національної культури XX ст.

2025, Мирон Федорів – культуртрегер духовної спадщини українського народу (персонологічний вимір творчої особистості).

Погляд на мистецьку постать Мирона Федоріва1, як на суб’єкта ретрансляції традицій національної культури в контексті розвитку музичного мистецтва західної діаспори XX ст

2025, Популяризація творчості Мирона Федоріва сучасними діячами музичної культури діаспори в Канаді

Мета роботи: естетико-культурологічний аналіз творчості М. Федоріва в проєкціях виконавської практики сучасних діячів музичної культури діаспори. Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано порівняльно-історичний, культурологічний і аксіологічні теоретико-методологічні підходи, а також: біографічний й мистецтвознавчий методи наукового пізнання, що спрямовані на розкриття іманентних особливостей досліджуваних продуктів творчої діяльності персоналій наукового дослідження; окреслення значення різносторонньої діяльності М. Федоріва в контексті розвитку української музичної культури XX ст. Наукова новизна роботи полягає у використанні культурних продуктів музичної індустрії (грамплатівок, компакт-дисків) як елементів джерельної бази дослідження в методології компаративного аналізу диригентської інтерпретації музичної спадщини композитора в контексті професійної діяльності митців Канади. Висновки. М. Федорів – представник високопрофесійних митців діаспори, чия різновекторна діяльність позначена піднесенням основних модусів культурної ідентифікації. З метою історичного передання автентики національної традиції літургійного співу митець досліджував і публікував церковно-релігійні наспіви практики богослужіння України, що зупинило процес зникнення канонічних піснеспівів в церквах діаспори. Сягаючи нашого часу, популяризація творчості М. Федоріва вдалася завдяки виконавсько-продюсерській роботі М. Максиміва й Р. Гурка. Так, окрім ротації платівки «Єрусалимська Утреня» М. Федоріва в ефірі радіомовників: СВС (Канада), BBC Radio 3 (Велика Британія) М. Максиміву вдалося двічі перевипустити CD запис Літургії й розповсюдити його в соціальних мережевих платформах. Втім прецедентом пожвавлення процесу інтеграції спадщини композитора в сучасний медіапростір стає діяльність Р. Гурка. Під своїм лейблом CARO Productions митець розміщює спродюсований ним аудіконтент, ту ж Літургію на інтернет-хостингу Youtube, а в формі трек-листа музичного альбому – на комерційних сервісах (Apple Music, Deezer, Spotify). Відтак площини персональної діяльності М. Максиміва й Р. Гурка стали прикладом репрезентації домінантних ознак культурного геному нації між різними поколіннями українців, а творчість М. Федоріва, завдяки мистецькій практиці цих діячів, сьогодні доступна для своєї цільової аудиторії поза межами часових й будь-яких територіальних кордонів.