Modern Yoga Studies Research Papers (original) (raw)

Представлене видання дає можливість сучасним дослідникам і практикам йоґи глибше зрозуміти йоґічну медитацію — дг’яну. У монографії досліджується процес становлення й розвитку філософських засад дг’яни в історичній перспективі. Автор ретельно вивчає та ілюструє різноманіття поглядів та визначень, що формують поняття «дг’я- на» у ведійський, епічний, класичний та гатха-йоґічний періоди. Для відображення уявлень кожної із зазначених епох, уперше зроблено український переклад нових фрагментів санскритських першоджерел. Показано, як зміни в значенні поняття «дг’яна» впливали на розвиток вчення йоґи, практику йоґінів та по-різному формували уявлення про таке звичне для сучасної людини поняття, як «мислення».
Монографія, як ґрунтовне комплексне дослідження, спонукає до подальшого вивчення інтелектуальних тенденцій у розвитку йоґи та її взаємодії з іншими філософськими та езотеричними вченнями. Книга адресована науковцям, викладачам, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією індійської та західної філософської думки, прак- тикам йоґи.

За останнє сторіччя Йоґа як і пов’язані з нею практики медитації, психотехніки стали невід’ємним атрибутом західної культури. Десятки мільйонів людей практикують асани й пранаями, беруть участь у йоґа-семінарах, навіть, не помічаючи цього, використовують терміни йоґи в повсякденній мові. Однак, будь-яка популяризація має й зворотну сторону — спрощення. На жаль, цей процес повною мірою торкнувся і Йоґи. У свідомості західної людини терміни Йоґи втратили свою початкову глибину, Йозі приписали масу поглядів і концепцій, породжених швидше західною, а не індійською культурою. Сама Йоґа стала сприйматися як канонічне, монолітне вчення, позбавлене відтінків, історії, внутрішньої динаміки. У зв’язку з цим виникла потреба в справжньому науковому осмис- ленні Йоґи, яка й привела в останні два десятиліття до появи Yoga-studies у провідних світових центрах наукового сходознавства. Одним із піонерів цих досліджень у нашій країні став Дмитро Данилов — автор цієї монографії.
Книга написана в дуже сучасному жанрі історії та деконструкції ідей. Об’єктом досліджень став термін «дг’яна», який, як показав автор, покриває безліч досить різнорідних психопрактик, і неодноразово змінював своє значення. Таким чином, і це дуже відрадно, досліджуючи це вчення, Дмитро виходить за рамки сприйняття Йоґи як чисто тілесної практики й звертається до її глибини. Думаю, ця монографія буде цікава не тільки сходознавцям, але й філософам, психологам, а також усім, хто дійсно глибоко цікавиться йоґою. Андрій Сафронов. Президент Української федерації йоґи

Свого часу М. Еліаде відніс йоґу до одного з чотирьох базових і взаємозалежних понять, до однієї з чотирьох «кінетичних ідей», які ведуть в осердя індійської релігійно-філософської думки. Минає понад півсторіччя і в світі з’являється різнопланове зацікавлення йоґою, а індійське явище стає впливовою і помітною світовою тенденцією. Уявити сучасний глобалізований культурний, релігійний
і науковий ландшафт без йоґи вже неможливо.
В останні роки історико-філософські дослідження йоґи не тільки істотно пожвавились, а і стали помітним напрямком в індологічній гуманітаристиці. Активно розвивається і міждисциплінарне (трансдисциплінарне) осмислення феномену йоґи. При цьому підвищене зацікавлення спрямоване не тільки на індуїстську йоґічну думку, а і буддійську, джайнську. Водночас не вся основна йоґічна термінологія, включаючи дг’яну, встигла стати предметом окремих розвідок. Тому запропоноване Дмитром Данило- вим монографічне видання, присвячене окремо узятому поняття, тобто дг’яні, є беззаперечно актуальним та відо- бражає світові тенденції в сучасних студіях з індійської філософії.
Автору вдалось не тільки зосередитись на одному з ключових понять йоґічної думки, а і належно проаналізу- вати його трансформацію, залучивши для цього необхідне коло першоджерел. Саме дослідження побудоване так, що аналіз вживання дг’яни здійснюється у досить широкому часовому діапазоні: від ведійських витоків (наприклад, Ріґведа cамгіта, Каушитака, Шветашватара, Майтрі упа- нішади) й епічних текстів (наприклад, «Мокшадгарма», «Бгаґавадґіта») до йоґа даршяни (наприклад, «Йоґа-сутри» Патаньджалі) і середньовічних гатха-йоґічних текстів (на- приклад, «Гатха-йоґа-прадипіка»). У результаті, вдалося помітити важливі трансформації в розумінні дг’яни, які відбувались у різних площинах: гносеологічній, сотері- ологічній, трансцендентній, тілесній. При цьому аналіз поняття дг’яна здійснюється у контексті, який передбачає звернення до різних даршян, включаючи неортодоксаль- ні. Це дало змогу доречно вказати на ті конкретні впли- ви у змінах значень дг’яни, які мали місце в індійському діалогічному історико-філософському процесі. У разі необхідності, Д. Данилов обстоює свої погляди, дискуту- ючи з провідними дослідниками йоґічної філософської спадщини (не тільки згаданим раніше М. Еліаде, а і Дас Ґуптою, Дж. Маллінсоном, Ф. Маасом та іншими).
З позиції історико-філософської індології в Україні запропонована монографія Д. Данилова зберігає не тільки вищеокреслену актуальність. Вона вирізняється ще і но- ваторством, оскільки є першим завершеним досліджен- ням, присвяченим історико-філософським аспектам йоґи. Завдяки автору до вітчизняної науки і культури вводиться не тільки цікава та значуща проблематика, а і відповідні фрагменти санскритських текстів у перекладі українською мовою.
Будемо сподіватись, що монографія знайде свого заці- кавленого читача і сприятиме відновленню та пожвавлен- ню вітчизняних досліджень, присвячених непересічному феномену йоґи.
Юрій Завгородній, доктор філософських наук