Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат (original) (raw)

Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат

ЛУТУ́ГИНСЬКИЙ НАУКО́ВО-ВИРОБНИ́ЧИЙ ВАЛКО́ВИЙ КОМБІНА́Т– єдине в Україні та одне з найбільших у Європі вальцеливарних підприємств. Збудовано Бельг. АТ домен. печей і ф-к 1896–97 на тер. сучас. м. Лутугине Луган. обл., між с. Успенка та містечком Георгіївка (Коноплянка) Слов’я­носерб. пов. Катеринослав. губ. (нині обидва – смт Лутугин. р-ну) як спеціаліз. чавуноливар. завод з виробництва валків. 1897 відлито перший валок для Путилов. заводу у С.-Петербурзі. Спочатку інж.-тех. персонал складали бельгійці, німці та французи, ливарні та ін. трудомісткі роботи виконували місц. робітники та вихідці з Орлов. і Курс. губ. У період 1-ї світової війни кількість працівників збільшилася вдвічі – до бл. 400 осіб. Для потреб фронту на заводі виготовляли корпуси снарядів. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. зазнав руйнувань. На поч. 1920 розпочато відбудову підприємства, улітку того ж року налічувалося 38 службовців і 98 робітників, які виготовляли переважно товари нар. вжитку. 1924–25 потуж. заводу складала 120 т валків на рік. У 1920-х рр. знач. внесок у розвиток виробництва зробив дир. Н. Євдокимов. 1941 завод черг. раз переорієнтовано на виконання військ. замовлень. Згодом частину устаткування евакуйовано на Сх. СРСР. Після визволення Лутугиного (11 лютого 1943) споруджено практично нове підприємство. У червні 1944 після введення в експлуатацію ливар. цеху завод розпочав випуск валків (загалом осн. відбудовні роботи тривали ще 1,4 р.). У 1-й пол. 1950-х рр. значно удосконалено технології виробництва та підвищено твердість валків. У післявоєнні роки на підприємстві запроваджено одночасне відливання двох і чотирьох валків в одному піддоні, вперше у СРСР переведено вагранки на водяне охолодження. 1952 за удосконалення валколивар. технології дир. О. Бешлик, гол. інж. В. Кар­ський і формувальник Г. Крохмальов були відзначені Сталін. премією. У 1930-х рр. і 1945–90 підприємство було осн. постачальником валків у СРСР для металург., гумової, папер. і борошномел. галузей промисловості. Водночас постачало свою продукцію у Фран­цію, Італію, Бельгію, Австрію, Туреччину, Пакистан, Індію та ін. У рад. період спеціаліз. чавуноливар. завод перетворився на світ. значення потуж. Лутугин. завод прокат. валків Упр. ремонт. служб і підприємств Міністерства чорної металургії СРСР; від 1991 – Лутугин. об’єдн. з ви­роб-ва вал­ків, від 2002 – Л. н.-в. в. к. Упродовж остан. часу у структурі комбінату були вальцеливар. і вальцетокар. заводи, дільниця з виробництва товарів нар. споживання, низка допоміж. цехів і відділів. На ньому випускали: чавунні валки для гарячого валь­цювання металу – ЛПХНд-63, ЛПХ-17Мдц-63 (при­значення – передчист. кліті широкосмуг. станів, твердість HSD 63–70), ЛПХНд-71, ЛПХНдц-71 (чисто­ві кліті неперерв. широко­смуг. станів, 71–80), ЛПХНМд-73, ЛПХНМдц-74 (обробні кліті неперерв. широкосмуг. станів, 73–85 та 74–86), ЛШН-45, ЛШН-50 (кліті дуо, кварто, 45–50, 50–58), СП-62, ТП-62 (дротові, трубопрокатні стани, 62–72), СПХН-45, ТПХН-49 (передчист. кліті великосорт., труб. і рейкобалк. станів, 45–55), СПХН-49, ТПХН-60, ТПХН-65 (чист. кліті великосорт., рейкобалк. і трубопрокат. станів, 49–59), СПХН-60, СПХН-65 (чист. і передчист. кліті дрот. і дрібносорт. станів, 60–70 та 65–74), СШХН-41, СШХН-45 (допоміжні кліті УБС, обтискні та чорнові кліті сортопрокат. станів, 41–50 та 45–53), СШХН-47, СШХН-50, ТШХН-50 (передчист. і чорнові кліті сорт. та труб. станів, 47–55 та 50–60), СШХНМ-46 (чорнові кліті дрот. станів, 46–52), СШХНМд-63 (чистові кліті дрібносорт. і трубопрокат. станів, 63–68); валки неметалург. галузей промисловості – для перероблення гуми та пласт­мас, папер. промисловості, маслобій. промисловості, розмелювання солі, виготовлення комбікормів, лакофарб. і полімер. промисловості, до вальців для виробництва пароніту й електроліту, подріблюв. машин для виробництва тех. шроту, борошномельні стаціонар. і цен­тробіж. відливка. Діаметр валків від 185 мм до 1650 мм, довж. від 250 мм до 11 тис. мм, маса до 70 т. Продукція надходила у понад 20 країн Європи, Азії, Африки, СНД. Комбінат мав оз­до­ров. пункт, гуртожиток, кілька дитсадків, басейн, пошту, перукарню, 3 магазини, підсобне госп-во, теплицю; за його кошти у Лутугиному зведено знач­ну кількість житл. і громад. будівель. 1994 за розроблення та впровадження нових технол. процесів виробництва прокат. валків і борошномел. вальців високої експлуатац. надійності ген. дир. Лутугин. об’єдн. з виробництва валків М. Будаг’янц (отримав також Держ. премію СРСР 1980 та премію РМ СРСР 1985), дир. вальцеливар. заводу Ю. Дяченко, гол. інж. В. Кондратенко, гол. металург О. Сирота стали лауреатами Держ. премії України у галузі н. і. т. Остан. ген. дир. – С. Попов. У серпні 2014 на тер. підприємства базувалася важка техніка ЗС України, під час артилер. обстрілів бойовиків т. зв. Луган. нар. респ. його було досить пошкоджено. 2016 комбінат відновив роботу під керівництвом сепаратистів.

Літ.: Лиенко В. П., Чернявский Н. А. Крепче стали: Из истории Лутугинского завода прокатных валков. Д., 1968.

Г. С. Довнар

Рекомендована література

1. Лиенко В. П., Чернявский Н. А. Крепче стали: Из истории Лутугинского завода прокатных валков. Д., 1968.

Фотоілюстрації

Схожі статті

Підприємcтва | Том 5 | 2006

А. І. Шушківський

Підприємcтва | Том 20 | 2018

Т. В. Шуліченко, О. Л. Шевченко

Підприємcтва | Том 6 | 2006

В. Л. Гарбузов