Antihypertensive drug (original) (raw)

dbo:abstract

Un hipotensor o antihipertensiu és el nom genèric dels agents que provoquen una disminució de la pressió arterial. Són emprats en la hipertensió arterial. (ca)
أدوية خافضة لضغط الدم (بالإنجليزية: Antihypertensive drugs)‏ هي أدوية تستخدم لعلاج فرط ضغط الدم. يمنع العلاج باستخدام خافضات ضغط الدم حدوث مضاعفات ارتفاع ضغط الدم، مثل السكتة الدماغية واحتشاء عضل القلب (جلطة القلب). يؤدي تقليل ضغط الدم بمقدار 5 مم من الزئبق إلى تقليل خطر الإصابة بالسكتة الدماغية بنسبة 34%، ومرض القلب الإقفاري (قلة الدم في القلب) بنسبة 21%، وكذلك تقليل احتمالية الإصابة بالخرف وفشل القلب ونسبة الوفاة بسبب الأمراض القلبيّة الوعائيّة. هناك العديد من الأصناف لأدوية خافضات ضغط الدم، والتي تقلل ضغط الدم بواسطة آليات مختلفة. ومن بين الأدوية الأكثر أهمية والأكثر استخدامًا هي ثيازيد المدر للبول، ومغلقات قنوات الكالسيوم، ومثبطات الإنزيم المحول للأنجيوتنسين، ومضدات مستقبلات الأنجيوتنسين 2، ومغلقات بيتا. لاختيار نوع الدواء الدي يستخدم بداية لارتفاع ضغط الدم كان وما زال موضوع عدة دراسات كبيرة والمبادئ التوجيهية الوطنية الناتجة. يجب أن يكون الهدف الأساسي من العلاج هو منع النقاط النهائية الهامة لارتفاع ضغط الدم، مثل احتشاء عضل القلب (جلطة القلب)، والسكتة الدماغية، وفشل القلب. عمر المريض، والظروف السريرية المرتبطة بها وتلف العضو النهائي أيضًا تلعب دورًا في تحديد الجرعة ونوع الدواء. تختلف التصنيفات المتعددة لخافضات ضغط الدم في الآثار الجانبيّة، والقدرة على منع النقاط النهائية، والكلفة. اختيار الأدوية الأعلى سعرًا، حيث الرخيص منها متساويان في الفعالية، وقد يكون لها تأثير سلبي على ميزانية الرعاية الصحية الوطنية. في عام 2009، تفضل أفضل الأدلة المتاحة مدر البول ثيازيد كعلاج خط أول للاختيار لارتفاع ضغط الدم عندما يكون استخدام الأدوية ضروري. بالرغم من أن الأدلة السريرية تفضل مغلقات قنوات الكالسيوم ومدر البول ثيازيد كعلاج خط أول لمعظم الناس (من ناحية الفعالية والكلفة)، ويوصي المعهد الوطني للصحة وتفوق الرعاية في المملكة المتحدة مثبطات الإنزيم المحول للأنجيوتنسين للذين أقل من 55 سنة. (ar)
Antihypertensives are a class of drugs that are used to treat hypertension (high blood pressure). Antihypertensive therapy seeks to prevent the complications of high blood pressure, such as stroke and myocardial infarction. Evidence suggests that reduction of the blood pressure by 5 mmHg can decrease the risk of stroke by 34% and of ischaemic heart disease by 21%, and can reduce the likelihood of dementia, heart failure, and mortality from cardiovascular disease. There are many classes of antihypertensives, which lower blood pressure by different means. Among the most important and most widely used medications are thiazide diuretics, calcium channel blockers, ACE inhibitors, angiotensin II receptor antagonists (ARBs), and beta blockers. Which type of medication to use initially for hypertension has been the subject of several large studies and resulting national guidelines. The fundamental goal of treatment should be the prevention of the important endpoints of hypertension, such as heart attack, stroke and heart failure. Patient age, associated clinical conditions and end-organ damage also play a part in determining dosage and type of medication administered. The several classes of antihypertensives differ in side effect profiles, ability to prevent endpoints, and cost. The choice of more expensive agents, where cheaper ones would be equally effective, may have negative impacts on national healthcare budgets. As of 2018, the best available evidence favors low-dose thiazide diuretics as the first-line treatment of choice for high blood pressure when drugs are necessary. Although clinical evidence shows calcium channel blockers and thiazide-type diuretics are preferred first-line treatments for most people (from both efficacy and cost points of view), an ACE inhibitor is recommended by NICE in the UK for those under 55 years old. (en)
Antihypertensivum (Mehrzahl: Antihypertensiva) und Antihypertonikum (Mehrzahl: Antihypertonika) sind Sammelbegriffe für blutdrucksenkende Arzneimittel, die in der Medizin zur Behandlung der arteriellen Hypertonie oder der hypertensiven Krise eingesetzt werden. Die wichtigsten Wirkstoffgruppen sind: * Hemmstoffe des Renin-Angiotensin-Aldosteron-Systems: ACE-Hemmer, AT1-Antagonisten (Sartane), Aldosteronantagonisten * Diuretika (harntreibende Mittel): Thiaziddiuretika (+ ENaC-Blocker), Schleifendiuretika * Hemmstoffe des Calciumeinstroms am Herzmuskel: Calciumantagonisten vom Nichtdihydropyridintyp, β₁-selektive Betablocker * Vasodilatatoren: Calciumantagonisten vom Dihydropyridintyp, nichtselektive Betablocker, Urapidil, Clonidin, Nitroglycerin, Prazosin, Dihydralazin, Minoxidil.Dieser Artikel behandelt ein Gesundheitsthema. Er dient nicht der Selbstdiagnose und ersetzt nicht eine Diagnose durch einen Arzt. Bitte hierzu den Hinweis zu Gesundheitsthemen beachten! (de)
El término antihipertensivo designa toda sustancia o procedimiento que reduce la presión arterial. En particular se conocen como agentes antihipertensivos a un grupo de diversos fármacos utilizados en medicina para el tratamiento de la hipertensión. Cabe hacer la distinción que múltiples fármacos tienen la propiedad de disminuir la presión arterial, sin embargo solo un grupo relativamente selecto es usado en el tratamiento de la hipertensión arterial crónica. (es)
Les antihypertenseurs ou hypotenseurs sont une classe de médicaments qui sont administrés pour réduire l'hypertension artérielle. (fr)
Antihipertensi telah digunakan selama hampir 40 tahun untuk mengurangi tekanan darah dan mencegah morbiditas dan mortalitas yang terkait dengan keadaan hipertensi. Sebagai suatu kelompok, antihipertensi digunakan untuk menurunkan tekanan darah ke tingkat normal (<90 mmHg ) atau sampai ke tingkat paling rendah yang dapat ditoleransi. Antihipertensi diklasifikasikan ke dalam kelompok-kelompok sesuai mekanisme aksinya meliputi: * antiadrenergik yang bekerja secara * yang beraksi * atau penyekat adrenergik beta * * ACE inhibitor (angiotensin converting enzyme inhibitor) atau penghambat enzim pengkonversi angiotensin, * (calcium channel blocker) atau penyekat saluran kalsium * Antagonis reseptor angiotensin II atau angiotensin receptor blocker (ARB) * diuretik * . Indipamid adalah suatu diuretik dengan sifat vasodilator. Kegawatdaruratan hipertensi dapat ditangani dengan vasodilator seperti , , atau . Sampai sejauh ini, hanya diuretik dan yang telah terbukti mencegah jangka panjang hipertensi. Semua obat-obat antihipertensi lainnya digunakan dengan anggapan bahwa penurunan tekanan darah merupakan kunci dalam mencegah komplikasi-komplikasi tersebut.Banyak obat yang meniadakan efektivitas dari antihipertensi, termasuk antihistamin, agens , bronkodilator , dekongestan, penekan nafsu makan, antidepresan, dan (monoaminoksidase). Hipokalemia akibat diuretik dapat meingkatkan risiko toksisitas . Suplemen kalium dan dapat menyebabkan hiperkalemia bila digunakan bersama inhibitor (ACE). (in)
高血圧治療薬（こうけつあつちりょうやく、英: Anti-hypertensive）は、医薬品の分類の一つ。 (ja)
Con la locuzione farmaci antipertensivi si indicano tutti i farmaci, suddivisi in varie classi, utilizzati nella terapia dell'ipertensione arteriosa. Essi possono controllare la pressione arteriosa interferendo, a vari livelli, con i meccanismi che fisiologicamente la regolano. (it)
Onder antihypertensiva verstaan we geneesmiddelen die de bloeddruk verlagen. Door een hoge bloeddruk te verlagen wordt beschadiging van hart, nieren, hersenen, ogen en andere organen voorkomen.De belangrijkste bloeddrukverlagende middelen zijn: * Bètablokkers * Diuretica * Calcium-instroomblokkerende middelen * ACE-remmers en Angiotensine II-antagonisten (nl)
Leki hipotensyjne, leki przeciwnadciśnieniowe – leki obniżające ciśnienie tętnicze krwi. Specyfiki te, w ogólnym ujęciu, działają na dwa sposoby: hamują skurcz mięśni naczyń krwionośnych albo zmniejszają objętość płynów ustrojowych, w tym krwi. Ich pięć głównych klas to: diuretyki tiazydowe, inhibitory konwertazy angiotensyny, antagonisty kanału wapniowego, antagonisty receptora angiotensyny II oraz beta-adrenolityki. Leki hipotensyjne stosuje się w chorobie nadciśnieniowej, niedokrwiennej serca i w niewydolności krążenia oraz w trakcie niektórych zabiegów chirurgicznych. (pl)
Os Anti-hipertensivos são uma classe de fármacos utilizados no tratamento da hipertensão. A atuação dos medicamentos na pressão arterial ocorre por seus efeitos sob a resistência periférica e/ou débito cardíaco. Isso pode ser feito por aqueles que inibem a contratilidade do miocárdio ou reduzem a pressão do ventrículo do coração. A pressão arterial elevada é um problema de saúde pública. Promove alterações patológicas vasculares e causa hipertrofia do ventrículo esquerdo. Pode levar a acidente vascular cerebral (AVC), infarto, morte súbita e doença renal crônica (DRC). Hipertensão é classificada como aquela maior ou igual a 140/90. Inicialmente só são tratados com medicamentos aqueles pacientes com pressão arterial diastólica fora do limite 85-94 mmHg. (pt)
抗高血壓藥（英文：Anti-hypertensives） (zh)
Антигіпертензивні препарати — група лікарських засобів природного або синтетичного походження, які застосовуються при лікуванні гіпертонічної хвороби та для контролю артеріального тиску при вторинних (симптоматичних) артеріальних гіпертензіях. Нині доступні декілька класів лікарських засобів для контролю артеріальної гіпертензії, проте всі вони відрізняються між собою за віддаленими (відстроченими) ефектами, адже головна мета гіпотензивної терапії при артеріальних гіпертензіях не зниження власне артеріального тиску, а зниження ризику ураження органів-мішеней, ускладнень артеріальної гіпертензії та загалом — подовження тривалості життя пацієнта та покращення його якості. Наприклад, зниження АТ на 5 мм рт.ст. може зменшити ризик інсульту на 34%, а ризик ішемічної хвороби серця на 21%. Зниження артеріального тиску також зменшує ймовірність деменції, серцевої недостатності та смертності від серцево-судинних захворювань загалом. Цільовим рівнем артеріального тиску при лікуванні артеріальних гіпертензій є рівень нижче 140/90 мм рт.ст. для більшості пацієнтів. Рекомендації з вибору певного препарату для окремого конкретного пацієнта і визначення найкращого лікування змінювалися з плином часу і в різних країнах є різними. Експерти не дійшли згоди щодо того, які ліки є найкращими. Кокранівська співпраця, Всесвітня організація охорони здоров'я і рекомендації лікарських асоціацій Сполучених Штатів Америки рекомендують низькі дози як найкраще початкове лікування. У рекомендаціях лікарських асоціацій Великої Британії підкреслена важливість блокаторів кальцієвих каналів (БКК) для людей старше 55 років або осіб африканського і латиноамериканського походження. У цих рекомендаціях рекомендовано застосування інгібіторів ангіотензин-перетворюючих ферментів (ІАПФ) як найкращої початкової терапії для молодих людей. В Японії вважається доцільною терапія, що починається з будь-якого препарату першого ряду. В Україні станом на 2015 рік антигіпертензивні препарати поділяються на препарати першого ряду (першого вибору) та препарати другого ряду (резерву). Препарати другого ряду характеризуються як такі, що не мають переваг, або через наявність у них побічних ефектів, які погіршують якість життя пацієнта. Призначення препаратів другого ряду вважається доцільним лише в окремих випадках (при непереносимості препаратів першого ряду або наявності протипоказів до їх застосування). До препаратів першого ряду відносяться: * Діуретики групи тіазидів або тіазидоподібні (гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід та інші). * Бета-адреноблокатори (в тому числі з додатковим ефектом вазодилятації) (бісопролол, бетаксолол, карведилол, атенолол, небіволол, пропранолол та інші). * Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, раміприл, зофеноприл, периндоприл та інші). * Інгібітори рецепторів ангіотензину-ІІ — сартани (лозартан, кандесартан, ірбесартан, азилсартан, телмісартан та інші). * Блокатори повільних кальцієвих каналів (ніфедипін, амлодипін, левамлодипін, фелодипін, нітрендипін, дилтіазем, верапаміл та інші). До препаратів другого ряду відносяться: * Периферичні альфа-1-адреноблокатори (доксазозин, празозин, теразозин, урапідил). * Центральні альфа-2-адреноміметики (клонідин, ). * Центральні агоністи імідазолінових рецепторів . * Периферичні симпатоблокатори. * Периферичні альфа-1,2-адреноблокатори. * Периферичні прямі вазодилататори. * . * Прямі інгібітори реніну (аліскірен). Як правило, лікування якимсь одним препаратом (монотерапія) є неефективним. Переважна більшість пацієнтів потребує комбінованої терапії двома або трьома антигіпертензивними препаратами для адекватного зниження артеріального тиску. Відповідно до рекомендацій JNC7 і рекомендацій ESH-ESC бажано починати лікування одразу двома препаратами, коли артеріальний тиск перевищує більше ніж на 20 мм рт.ст. цільовий систолічний або більше ніж на 10 мм рт.ст. цільовий діастолічний тиск. Найкращими комбінаціями є інгібітори ренін-ангіотензинової системи і блокатори кальцієвих каналів або інгібітори ренін-ангіотензинової системи й діуретики. Раціональними комбінаціями також є: * блокатори кальцієвих каналів і діуретики; * бета-адреноблокатори і діуретики; * дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів та бета-адреноблокатори; * дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів з верапамілом або дилтіаземом. Неприйнятними комбінаціями є: * недигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів (наприклад, верапаміл або дилтіазем) і бета-адреноблокатори; * подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (наприклад, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту + блокатор рецепторів ангіотензину-2); * блокатори ренін-ангіотензинової системи і бета-адреноблокатори; * бета-адреноблокатори та інші антиадренергічні препарати. Слід велику увагу приділяти комбінованому застосуванню антигіпертензивних препаратів з іншими (в тому числі некардіологічними) засобами. Також бажано уникати, по можливості, комбінацій ІАПФ або БРА, сечогінних і НПЗП (у тому числі селективних інгібіторів ЦОГ-2 і препаратів, що продаються без рецепту, таких як ібупрофен) у зв'язку з високим ризиком розвитку гострої ниркової недостатності. Це поєднання відоме під неофіційною назвою «потрійний удар», що вживається в австралійській літературі, присвяченій охороні здоров'я. Останніми роками великої популярності серед лікарів та пацієнтів набули препарати з фіксованими комбінаціями ліків різних класів препаратів. Такі комбіновані препарати мають перевагу при довготривалому лікуванні, оскільки зменшення кількості таблеток на добу підвищує комплаєнс (піддатливість) до лікування, зручніші для застосування, зменшують психологічний тиск від надмірної кількості медикаментів в умовах тривалого лікування. (uk)

rdfs:comment

Un hipotensor o antihipertensiu és el nom genèric dels agents que provoquen una disminució de la pressió arterial. Són emprats en la hipertensió arterial. (ca)
El término antihipertensivo designa toda sustancia o procedimiento que reduce la presión arterial. En particular se conocen como agentes antihipertensivos a un grupo de diversos fármacos utilizados en medicina para el tratamiento de la hipertensión. Cabe hacer la distinción que múltiples fármacos tienen la propiedad de disminuir la presión arterial, sin embargo solo un grupo relativamente selecto es usado en el tratamiento de la hipertensión arterial crónica. (es)
Les antihypertenseurs ou hypotenseurs sont une classe de médicaments qui sont administrés pour réduire l'hypertension artérielle. (fr)
高血圧治療薬（こうけつあつちりょうやく、英: Anti-hypertensive）は、医薬品の分類の一つ。 (ja)
Con la locuzione farmaci antipertensivi si indicano tutti i farmaci, suddivisi in varie classi, utilizzati nella terapia dell'ipertensione arteriosa. Essi possono controllare la pressione arteriosa interferendo, a vari livelli, con i meccanismi che fisiologicamente la regolano. (it)
Onder antihypertensiva verstaan we geneesmiddelen die de bloeddruk verlagen. Door een hoge bloeddruk te verlagen wordt beschadiging van hart, nieren, hersenen, ogen en andere organen voorkomen.De belangrijkste bloeddrukverlagende middelen zijn: * Bètablokkers * Diuretica * Calcium-instroomblokkerende middelen * ACE-remmers en Angiotensine II-antagonisten (nl)
Leki hipotensyjne, leki przeciwnadciśnieniowe – leki obniżające ciśnienie tętnicze krwi. Specyfiki te, w ogólnym ujęciu, działają na dwa sposoby: hamują skurcz mięśni naczyń krwionośnych albo zmniejszają objętość płynów ustrojowych, w tym krwi. Ich pięć głównych klas to: diuretyki tiazydowe, inhibitory konwertazy angiotensyny, antagonisty kanału wapniowego, antagonisty receptora angiotensyny II oraz beta-adrenolityki. Leki hipotensyjne stosuje się w chorobie nadciśnieniowej, niedokrwiennej serca i w niewydolności krążenia oraz w trakcie niektórych zabiegów chirurgicznych. (pl)
抗高血壓藥（英文：Anti-hypertensives） (zh)
أدوية خافضة لضغط الدم (بالإنجليزية: Antihypertensive drugs)‏ هي أدوية تستخدم لعلاج فرط ضغط الدم. يمنع العلاج باستخدام خافضات ضغط الدم حدوث مضاعفات ارتفاع ضغط الدم، مثل السكتة الدماغية واحتشاء عضل القلب (جلطة القلب). يؤدي تقليل ضغط الدم بمقدار 5 مم من الزئبق إلى تقليل خطر الإصابة بالسكتة الدماغية بنسبة 34%، ومرض القلب الإقفاري (قلة الدم في القلب) بنسبة 21%، وكذلك تقليل احتمالية الإصابة بالخرف وفشل القلب ونسبة الوفاة بسبب الأمراض القلبيّة الوعائيّة. هناك العديد من الأصناف لأدوية خافضات ضغط الدم، والتي تقلل ضغط الدم بواسطة آليات مختلفة. ومن بين الأدوية الأكثر أهمية والأكثر استخدامًا هي ثيازيد المدر للبول، ومغلقات قنوات الكالسيوم، ومثبطات الإنزيم المحول للأنجيوتنسين، ومضدات مستقبلات الأنجيوتنسين 2، ومغلقات بيتا. (ar)
Antihypertensives are a class of drugs that are used to treat hypertension (high blood pressure). Antihypertensive therapy seeks to prevent the complications of high blood pressure, such as stroke and myocardial infarction. Evidence suggests that reduction of the blood pressure by 5 mmHg can decrease the risk of stroke by 34% and of ischaemic heart disease by 21%, and can reduce the likelihood of dementia, heart failure, and mortality from cardiovascular disease. There are many classes of antihypertensives, which lower blood pressure by different means. Among the most important and most widely used medications are thiazide diuretics, calcium channel blockers, ACE inhibitors, angiotensin II receptor antagonists (ARBs), and beta blockers. (en)
Antihypertensivum (Mehrzahl: Antihypertensiva) und Antihypertonikum (Mehrzahl: Antihypertonika) sind Sammelbegriffe für blutdrucksenkende Arzneimittel, die in der Medizin zur Behandlung der arteriellen Hypertonie oder der hypertensiven Krise eingesetzt werden. Die wichtigsten Wirkstoffgruppen sind: (de)
Antihipertensi telah digunakan selama hampir 40 tahun untuk mengurangi tekanan darah dan mencegah morbiditas dan mortalitas yang terkait dengan keadaan hipertensi. Sebagai suatu kelompok, antihipertensi digunakan untuk menurunkan tekanan darah ke tingkat normal (<90 mmHg ) atau sampai ke tingkat paling rendah yang dapat ditoleransi. Antihipertensi diklasifikasikan ke dalam kelompok-kelompok sesuai mekanisme aksinya meliputi: Kegawatdaruratan hipertensi dapat ditangani dengan vasodilator seperti , , atau . (in)
Os Anti-hipertensivos são uma classe de fármacos utilizados no tratamento da hipertensão. A atuação dos medicamentos na pressão arterial ocorre por seus efeitos sob a resistência periférica e/ou débito cardíaco. Isso pode ser feito por aqueles que inibem a contratilidade do miocárdio ou reduzem a pressão do ventrículo do coração. (pt)
Антигіпертензивні препарати — група лікарських засобів природного або синтетичного походження, які застосовуються при лікуванні гіпертонічної хвороби та для контролю артеріального тиску при вторинних (симптоматичних) артеріальних гіпертензіях. Нині доступні декілька класів лікарських засобів для контролю артеріальної гіпертензії, проте всі вони відрізняються між собою за віддаленими (відстроченими) ефектами, адже головна мета гіпотензивної терапії при артеріальних гіпертензіях не зниження власне артеріального тиску, а зниження ризику ураження органів-мішеней, ускладнень артеріальної гіпертензії та загалом — подовження тривалості життя пацієнта та покращення його якості. Наприклад, зниження АТ на 5 мм рт.ст. може зменшити ризик інсульту на 34%, а ризик ішемічної хвороби серця на 21%. Знижен (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:wikiPageRedirects of