DLVO theory (original) (raw)
デリャーギン・ランダウ・フェルウェー・オーバービーク理論（デリャーギン・ランダウ・フェルウェー・オーバービークりろん、Derjaguin-Landau-Verwey-Overbeek theory、DLVO理論）は、二つの界面が近づくときの電気二重層間の相互作用に基づいた疎水コロイド溶液の安定性に関する理論で、旧ソ連の、ランダウらのグループと、オランダのフェルウェー、オーバービークらのグループは、疎水コロイド粒子の分散・凝集現象を、その粒子間のポテンシャルの総和が静電的相互作用による反発力とファンデルワールス力の和で表されると説明した。DLVO相互作用の静電部分は、表面の電気素量のポテンシャルエネルギーが熱エネルギーのスケールよりはるかに小さいとき、低いの限界における平均場近似で計算される。濃度nの一価イオンを含む誘電率の流体中で、中心間距離がだけ離れた電荷（電気素量の単位で表される）である半径の2つの球において、静電ポテンシャルは遮蔽されたクーロンポテンシャル、すなわち湯川ポテンシャルの形式をとる。 ここでは、はデバイ-ヒュッケルスクリーニング長（より得られる）、は絶対温度における熱エネルギースケールである。 疎水コロイドの凝析に関して先に成立していた経験則であるシュルツ・ハーディの法則を理論的に支持することとなった。
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | The DLVO theory (named after Boris Derjaguin and Lev Landau, Evert Verwey and Theodoor Overbeek) explains the aggregation of aqueous dispersions quantitatively and describes the force between charged surfaces interacting through a liquid medium.It combines the effects of the van der Waals attraction and the electrostatic repulsion due to the so-called double layer of counterions.The electrostatic part of the DLVO interaction is computed in the mean field approximation in the limit of low surface potentials - that is when the potential energy of an elementary charge on the surface is much smaller than the thermal energy scale, .For two spheres of radius each having a charge (expressed in units of the elementary charge) separated by a center-to-center distance in a fluid of dielectric constant containing a concentration of monovalent ions,the electrostatic potential takes the form of a screened-Coulomb or Yukawa potential, where is the Bjerrum length, is the Debye–Hückel screening length,which is given by , and is the thermal energy scale at absolute temperature . (en) Die DLVO-Theorie (benannt nach Boris Derjaguin, Lew Dawidowitsch Landau, Evert Verwey, Theodoor Overbeek) ist eine theoretische Beschreibung, die sich mit der Stabilität kolloidaler Systeme auf der Grundlage von attraktiven und repulsiven, zum Beispiel sterischen, elektrostatischen oder van-der-Waalsschen Wechselwirkungen zwischen den dispergierten Teilchen beschäftigt. Die Oberflächen der kolloiden Teilchen werden als Kondensatorplatten verstanden, an deren Oberflächen sich in einer Elektrolytlösung elektrochemische Doppelschichten ausbilden. Nähern sich die Teilchen an, so überlappen sich die Doppelschichten. Die daraus resultierenden repulsiven Kräfte haben eine größere Reichweite als die anziehenden Van-der-Waals-Kräfte. Ungeschützte Dispersionen werden so elektrostatisch stabilisiert. Für zwei Kugeln mit dem Radius und einer konstanten Oberflächenladung bei einem Schwerpunktsabstand in einem Fluidum mit einer dielektrischen Konstante und einer Konzentration an monovalenten Ionen ergibt sich das elektrostatische Potential als die Coulombkraft oder Yukawa-Abstoßung mit als der Bjerrum-Länge, als dem Debye-Hückel-Abstand,der definiert ist als und mit als thermischer Energie bei der absoluten Temperatur . (de) De DLVO-theorie is een theorie die kwantitatief de interactie beschrijft van (geladen) deeltjes in waterig milieu. Het wordt gebruikt om het gedrag van suspensies, colloïden en dispersies te begrijpen. De theorie is vernoemd naar , Lev Landau, Evert Verweij en Theodoor Overbeek. Volgens de DLVO-theorie zijn er twee krachten die de aantrekking en afstoting van geladen deeltjes beïnvloeden: vanderwaalskrachten zorgen ervoor dat deeltjes elkaar aantrekken als zij elkaar zeer dicht naderen en elektrostatische afstoting die over langere afstand effect heeft. De DLVO-theorie telt deze twee krachten op en komt zo tot een relatie tussen de afstand van de deeltjes en de afstotings- of aantrekkingskracht ertussen. Op kleine afstand overheersen de vanderwaalskrachten die een diep primair minimum opleveren (de deeltjes trekken elkaar sterk aan). Op iets verdere afstand worden de vanderwaalskrachten minder sterk en overheersen de afstotende elektrische krachten (primair maximum). Deze krachten zijn te beïnvloeden door de ionsterkte van de omringende vloeistof. Op nog verdere afstand worden deze krachten ook minder en bereiken de deeltjes het secundaire minimum. (nl) デリャーギン・ランダウ・フェルウェー・オーバービーク理論（デリャーギン・ランダウ・フェルウェー・オーバービークりろん、Derjaguin-Landau-Verwey-Overbeek theory、DLVO理論）は、二つの界面が近づくときの電気二重層間の相互作用に基づいた疎水コロイド溶液の安定性に関する理論で、旧ソ連の、ランダウらのグループと、オランダのフェルウェー、オーバービークらのグループは、疎水コロイド粒子の分散・凝集現象を、その粒子間のポテンシャルの総和が静電的相互作用による反発力とファンデルワールス力の和で表されると説明した。DLVO相互作用の静電部分は、表面の電気素量のポテンシャルエネルギーが熱エネルギーのスケールよりはるかに小さいとき、低いの限界における平均場近似で計算される。濃度nの一価イオンを含む誘電率の流体中で、中心間距離がだけ離れた電荷（電気素量の単位で表される）である半径の2つの球において、静電ポテンシャルは遮蔽されたクーロンポテンシャル、すなわち湯川ポテンシャルの形式をとる。 ここでは、はデバイ-ヒュッケルスクリーニング長（より得られる）、は絶対温度における熱エネルギースケールである。 疎水コロイドの凝析に関して先に成立していた経験則であるシュルツ・ハーディの法則を理論的に支持することとなった。 (ja) DLVO-teorin utvecklades under 1940-talet av och döptes efter , Lev Davidovich Landau, och . Teorin summerar de attraktiva van der Waals-krafterna och den repulsion som uppstår på grund av det elektriska dubbelskiktet för partiklar som interagerar i ett vätskemedium. Denna artikel om fysikalisk kemi saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv) Фізи́чна тео́рія сті́йкості ліофо́бних коло́їдів (теорія ДЛФО) є в даний час фундаментом всіх досліджень в області стійкості дисперсних систем. Стійкість дисперсних систем визначається балансом енергії тяжіння і енергії відштовхування частинок. Енергія тяжіння обумовлена міжмолекулярними силами, головним чином силами Ван-дер-Ваальса. У першому наближенні ця енергія обернено пропорційна квадрату відстані між частинками. За теорією ДЛФО , що враховує тільки електростатичну складову розклинюючого тиску (тиску відштовхування), енергія відштовхування зменшується з відстанню за експоненціальним законом. Основними факторами, які визначають поведінку мінеральної частинки у коагульованій структурі є: крупність частинки, гідрофільно-гідрофобний баланс поверхні частинок, загальний та електрокінетичний потенціали цієї поверхні. Характеристики коагульованої тиксотропної водовугільної системи в цілому визначаються «глибиною» Ем2 та координатою hм2 другої енергетичної ями (рис. 1) . Емпіричні криві Eе(h) для вугілля крупністю 0-100 мкм подані на рис. 2. Сумарна енергія Eс взаємодії двох сферичних частинок у рідині, згідно теорії ДЛФО, має дві складові: йонно-електростатичну Ее та молекулярну дисперсійну (Ван-дер-Ваальсову) Ед. Існування другої енергетичної ями кривої Ec(h) обумовлюється тим, що крива Eд(h) убуває за степеневим законом, а Eе(h) — за експоненціальним, тобто остання убуває швидше ніж Eд(h) . Позначення до рисунків: εо — абсолютна діелектрична проникність води (εо = 7,26·10−10 Ф/м);r — радіус сферичних вугільних частинок, м; φ — потенціал дифузної частини подвійного електричного шару (ПЕШ) на поверхні вугільних частинок, В;χ — зворотний дебаївський радіус, χ = 1/λ, де λ — протяжність (довжина) дифузного шару ПЕШ (для більшості випадків λ = 1·10−8 м−1);h — відстань між частинками твердої фази у суспензії;Аr — константа Гамакера, Дж. (uk) Теория ДЛФО (сокр. от теория Дерягина, Ландау, Фервея, Овербека), также теория агрегативной устойчивости лиофобных дисперсных систем — физическая теория, объясняющая агрегативную устойчивость лиофобных дисперсных систем, разработанная независимо советскими физиками Дерягиным Б.В. и Ландау Л.Д., и позже голландскими физико-химиками Е. Фервеем и Дж. Овербеком. В основе теории лежит положение о сопоставлении межмолекулярных взаимодействий частиц дисперсной фазы в дисперсионной среде, электростатического взаимодействия диффузных ионных слоёв и (в простейшем варианте качественно) теплового движения частиц дисперсной фазы. Согласно данной теории коллоидные частицы лиофобной дисперсной системы из-за наличия броуновского движения могут беспрепятственно сближаться друг с другом, пока не соприкоснутся своими жидкими диффузными оболочками или слоями. Для дальнейшего сближения частицы должны деформировать свои диффузные оболочки, чтобы произошло их взаимное перекрывание (или проникновение друг в друга). Но жидкости плохо сжимаются, и в ответ на деформацию с их стороны появляются так называемые силы «расклинивающего давления», препятствующие осуществлению данного процесса, следствие чего является агрегативная устойчивость коллоидной системы — сохранение исходных размеров частиц и предотвращение их укрупнения (слипания). Теория ДЛФО лежит в основе таких крупных практических проблем, как флотация, водоочистка, адгезия частиц, управление свойствами дисперсных структур, массообмен в пористых телах и взаимодействие биологических клеток. (ru) |
| dbo:wikiPageID | 1201430 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 22249 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1124810416 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Potential_energy dbr:Péclet_number dbr:Environmental_flow dbr:Method_of_matched_asymptotic_expansions dbr:Boltzmann_constant dbr:Boris_Derjaguin dbr:Van_der_Waals_force dbr:Viscosity dbr:Debye–Hückel_equation dbr:Derjaguin_approximation dbr:Double_layer_(surface_science) dbr:Convection-diffusion_equation dbr:Chemical_reactor dbr:Gibbs_free_energy dbr:Vacuum_permittivity dbr:Lev_Landau dbr:Colloid dbr:Colloidal_crystal dbr:Fullerene dbr:Hamaker_constant dbr:Theodoor_Overbeek dbr:Microfluidics dbr:Dispersion_(chemistry) dbr:Double_layer_(interfacial) dbr:Relative_static_permittivity dbr:Yukawa_potential dbr:Bacterial_adhesion_in_aquatic_system dbr:Counterion dbc:Physical_chemistry dbc:Colloidal_chemistry dbr:Kinetic_energy dbr:Bjerrum_length dbr:Zeta_potential dbr:Energy_barrier dbr:Mean_field_approximation dbr:Shear_rate dbr:Dielectric_constant dbr:Evert_Verwey dbr:Shear_flow dbr:Polyelectrolyte dbr:Fluid_dynamic dbr:Colloidal_system dbr:Debye_screening_length dbr:Surface_potential |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Main_article dbt:Reflist dbt:Short_description |
| dct:subject | dbc:Physical_chemistry dbc:Colloidal_chemistry |
| rdfs:comment | デリャーギン・ランダウ・フェルウェー・オーバービーク理論（デリャーギン・ランダウ・フェルウェー・オーバービークりろん、Derjaguin-Landau-Verwey-Overbeek theory、DLVO理論）は、二つの界面が近づくときの電気二重層間の相互作用に基づいた疎水コロイド溶液の安定性に関する理論で、旧ソ連の、ランダウらのグループと、オランダのフェルウェー、オーバービークらのグループは、疎水コロイド粒子の分散・凝集現象を、その粒子間のポテンシャルの総和が静電的相互作用による反発力とファンデルワールス力の和で表されると説明した。DLVO相互作用の静電部分は、表面の電気素量のポテンシャルエネルギーが熱エネルギーのスケールよりはるかに小さいとき、低いの限界における平均場近似で計算される。濃度nの一価イオンを含む誘電率の流体中で、中心間距離がだけ離れた電荷（電気素量の単位で表される）である半径の2つの球において、静電ポテンシャルは遮蔽されたクーロンポテンシャル、すなわち湯川ポテンシャルの形式をとる。 ここでは、はデバイ-ヒュッケルスクリーニング長（より得られる）、は絶対温度における熱エネルギースケールである。 疎水コロイドの凝析に関して先に成立していた経験則であるシュルツ・ハーディの法則を理論的に支持することとなった。 (ja) DLVO-teorin utvecklades under 1940-talet av och döptes efter , Lev Davidovich Landau, och . Teorin summerar de attraktiva van der Waals-krafterna och den repulsion som uppstår på grund av det elektriska dubbelskiktet för partiklar som interagerar i ett vätskemedium. Denna artikel om fysikalisk kemi saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv) Die DLVO-Theorie (benannt nach Boris Derjaguin, Lew Dawidowitsch Landau, Evert Verwey, Theodoor Overbeek) ist eine theoretische Beschreibung, die sich mit der Stabilität kolloidaler Systeme auf der Grundlage von attraktiven und repulsiven, zum Beispiel sterischen, elektrostatischen oder van-der-Waalsschen Wechselwirkungen zwischen den dispergierten Teilchen beschäftigt. mit als der Bjerrum-Länge, als dem Debye-Hückel-Abstand,der definiert ist als und mit als thermischer Energie bei der absoluten Temperatur . (de) The DLVO theory (named after Boris Derjaguin and Lev Landau, Evert Verwey and Theodoor Overbeek) explains the aggregation of aqueous dispersions quantitatively and describes the force between charged surfaces interacting through a liquid medium.It combines the effects of the van der Waals attraction and the electrostatic repulsion due to the so-called double layer of counterions.The electrostatic part of the DLVO interaction is computed in the mean field approximation in the limit of low surface potentials - that is when the potential energy of an elementary charge on the surface is much smaller than the thermal energy scale, .For two spheres of radius each having a charge (expressed in units of the elementary charge) separated by a center-to-center distance in a fluid of dielectric con (en) De DLVO-theorie is een theorie die kwantitatief de interactie beschrijft van (geladen) deeltjes in waterig milieu. Het wordt gebruikt om het gedrag van suspensies, colloïden en dispersies te begrijpen. De theorie is vernoemd naar , Lev Landau, Evert Verweij en Theodoor Overbeek. (nl) Теория ДЛФО (сокр. от теория Дерягина, Ландау, Фервея, Овербека), также теория агрегативной устойчивости лиофобных дисперсных систем — физическая теория, объясняющая агрегативную устойчивость лиофобных дисперсных систем, разработанная независимо советскими физиками Дерягиным Б.В. и Ландау Л.Д., и позже голландскими физико-химиками Е. Фервеем и Дж. Овербеком. В основе теории лежит положение о сопоставлении межмолекулярных взаимодействий частиц дисперсной фазы в дисперсионной среде, электростатического взаимодействия диффузных ионных слоёв и (в простейшем варианте качественно) теплового движения частиц дисперсной фазы. Согласно данной теории коллоидные частицы лиофобной дисперсной системы из-за наличия броуновского движения могут беспрепятственно сближаться друг с другом, пока не соприкоснут (ru) Фізи́чна тео́рія сті́йкості ліофо́бних коло́їдів (теорія ДЛФО) є в даний час фундаментом всіх досліджень в області стійкості дисперсних систем. Стійкість дисперсних систем визначається балансом енергії тяжіння і енергії відштовхування частинок. Енергія тяжіння обумовлена міжмолекулярними силами, головним чином силами Ван-дер-Ваальса. У першому наближенні ця енергія обернено пропорційна квадрату відстані між частинками. За теорією ДЛФО , що враховує тільки електростатичну складову розклинюючого тиску (тиску відштовхування), енергія відштовхування зменшується з відстанню за експоненціальним законом. (uk) |
| rdfs:label | DLVO-Theorie (de) DLVO theory (en) デリャーギン・ランダウ・フェルウェー・オーバービーク理論 (ja) DLVO-theorie (nl) Теория ДЛФО (ru) DLVO-teorin (sv) Теорія ДЛФО (uk) |
| owl:sameAs | freebase:DLVO theory wikidata:DLVO theory dbpedia-de:DLVO theory dbpedia-ja:DLVO theory dbpedia-nl:DLVO theory dbpedia-ru:DLVO theory dbpedia-sl:DLVO theory dbpedia-sv:DLVO theory dbpedia-uk:DLVO theory https://global.dbpedia.org/id/542Vh |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:DLVO_theory?oldid=1124810416&ns=0 |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:DLVO_theory |
| is dbo:knownFor of | dbr:Boris_Derjaguin dbr:Lev_Landau__Lev_Landau__1 |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:DLVO dbr:DLVO_interaction dbr:Dlvo_theory dbr:Derjaguin,_Landau,_Verwey_and_Overbeek_theory dbr:Derjaguin-Landau-Verwey-Overbeek_theory dbr:Derjaguin–Landau–Verwey–Overbeek_theory dbr:Derjauguin_Landau_Verwey_Overbeek_theory dbr:Deryagin-Landau_and_Verwey-Overbeck_theory |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Quick_clay dbr:Boris_Derjaguin dbr:DNA-functionalized_quantum_dots dbr:Debye_length dbr:Derjaguin_approximation dbr:Double_layer_(surface_science) dbr:Double_layer_forces dbr:Particle_aggregation dbr:Convection–diffusion_equation dbr:Lev_Landau dbr:Colloid dbr:Colloid-facilitated_transport dbr:Derjaguin dbr:Theodoor_Overbeek dbr:Macroemulsion dbr:Cetrimonium_bromide dbr:Dispersion_Technology dbr:Ionic_strength dbr:Alessio_Zaccone dbr:Dilatant dbr:Particle_deposition dbr:Bacterial_adhesion_in_aquatic_system dbr:Bjerrum_length dbr:DLVO dbr:DLVO_interaction dbr:Nevill_Francis_Mott dbr:Dlvo_theory dbr:List_of_things_named_after_Lev_Landau dbr:Poisson–Boltzmann_equation dbr:Evert_Verwey dbr:Nanoparticle_interfacial_layer dbr:Mucoadhesion dbr:Polyelectrolyte_adsorption dbr:Silver_nanoparticle dbr:Derjaguin,_Landau,_Verwey_and_Overbeek_theory dbr:Derjaguin-Landau-Verwey-Overbeek_theory dbr:Derjaguin–Landau–Verwey–Overbeek_theory dbr:Derjauguin_Landau_Verwey_Overbeek_theory dbr:Deryagin-Landau_and_Verwey-Overbeck_theory |
| is dbp:knownFor of | dbr:Boris_Derjaguin dbr:Lev_Landau |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:DLVO_theory |