Gunpowder artillery in the Middle Ages (original) (raw)

dbo:abstract

كانت المدافع في العصور الوسطى ضخمة الانابيب والقذيفة، وتهدف بالأساس إلى إطلاق قذيفة ثقيلة على مسافة طويلة. واستخدمت حينها في الصين وأوروبا والعالم الإسلامي، وهي تمثال من حيث المبدأ المدفعية الحديثة. المدفع الأولى في العالم الإسلامي هو المدفع العثماني الذي استعمله محمد الفاتح في فتح القسطنطينيةسنة 1452م الذي استعان بمهندس مجري يدعى «أوربان» كان بارعًا في صناعة المدافع، فأحسن استقباله ووفر له جميع الإمكانيات المالية والمادية والبشرية. تمكن هذا المهندس من تصميم وتصنيع العديد من المدافع الضخمة كان على رأسها «المدفع السلطاني» المشهور، والذي ذكر أن وزنه كان يصل إلى مئات الأطنان وأنه يحتاج إلى مئات الثيران القوية لتحريكه، وقد أشرف السلطان بنفسه على صناعة هذه المدافع وتجريبها وكان صوت المدفع يأثير أكثر من الضربة الفعلية على الناس التي أول مرة تسمع صوته حيث يبقي فيهم حالة من الهلع الكبير واستخدم أيضا لهدم الاسور أكثر منه لقتل الافراد وقد وثقت موسوعة غينيس للأرقام القياسية مدفع السلطان محمد الفاتح على انه اقدم مدفع في التاريخ (ar)
Gunpowder artillery in the Middle Ages primarily consisted of the introduction of the cannon, large tubular firearms designed to fire a heavy projectile over a long distance. Guns, bombs, rockets and cannons were first invented in China during the Han and Song dynasties and then later spread to Europe and the Middle East during the period. Although gunpowder was known in Europe during the High Middle Ages due to the usage of guns and explosives by the Mongols and the Chinese firearms experts employed by them as mercenaries during the Mongol conquests of Europe, it was not until the Late Middle Ages that European versions of cannons were widely developed. Their use was also first documented in the Middle East around this time. English cannons first appeared in 1327, and later saw more general use during the Hundred Years' War, when primitive cannons were employed at the Battle of Crécy in 1346. By the end of the 14th century, the use of cannons was also recorded as being used by the Swedes, Poles, Russians, Byzantines and Ottomans. The earliest medieval cannon, the pot-de-fer, had a bulbous, vase-like shape, and was used more for psychological effect than physical damage. The later culverin was transitional between the handgun and the full cannon, and was used as an anti-personnel weapon. During the 15th century, cannon advanced significantly, so that bombards were effective siege engines. Towards the end of the period, the cannon gradually replaced siege engines—among other forms of aging weaponry—on the battlefield. The Middle English word Canon was derived from the Tuscan word cannone, meaning large tube, which came from Latin canna, meaning cane or reed. The Latinised word canon has been used for a gun since 1326 in Italy, and since 1418 in English. The word Bombardum, or "bombard", was the earliest term used for "cannon", but from 1430 it came to refer only to the largest weapons. (en)
Los cañones en la Edad Media eran enormes armas de fuego en forma de tubo, diseñadas para disparar un proyectil pesado a una gran distancia. Se empleaban en China, Europa y el Medio Oriente son el arquetipo de la artillería moderna. Ya en 1326, la ciudad de Florencia tenía cañones, mientras que, en 1327, el castillo de Gassino Torinese, cerca de Turín, estaba equipado con armas de fuego. El primer cañón en Europa probablemente haya aparecido en la Iberia mora y cristiana. El cañón inglés fue utilizado por primera vez en la batalla de Crécy (1346), durante la guerra de los Cien Años. La palabra francesa antigua cannon deriva del italiano antiguo cannone, que a su vez proviene del latín canna —tubo—. La forma latinizada canon se utilizó para designar un arma desde 1326 en Italia y 1418 en Inglaterra. Bombardum, o «bombarda», fue la palabra más antigua usada para referirse al «cañón», pero desde 1430 pasó a emplearse únicamente para las armas más grandes. (es)
Артилерія Середньовіччя загалом складалася з гармат — великої трубчастої вогнепальної зброї, яка була розроблена для стрільби важкими снарядами на далекі відстані. Рушниці, бомби, ракети та гармати вперше були винайдені в Китаї за правління китайської династії Сун, а пізніше ця зброя поширилася Європою та Середнім Сходом. Хоча порох в Європі був відомий вже в високому середньовіччі, оскільки гармати та вибухові речовини використовували монголи та найняті ними китайці, під час монгольського завоювання Європи, європейські зразки гармат з'явилися лише в пізньому середньовіччі. Можливо перші гармати були використані в Європі на Піренеях, під час християнських воєн проти мусульман в 13-ому столітті; перші документальні згадки використання гармат на Середньому Сході відносять до того ж часу. Перші англійські гармати з'явилися 1327 року і використовувалися під час Столітньої війни, коли у битві при Кресі було використано примітивні гармати в 1346. До кінця 14-го століття, засвідчено використання гармат в Королівстві Польському, Королівстві Швеція, Московському князівстві, Візантії та Османській імперії. Перші середньовічні гармати, були випуклими, вазоподібними і використовувалися більше для психологічного впливу, ніж для ураження живої сили супротивника. Пізніші кулеврини стали перехідним різновидом зброї від ручної зброї до повноцінної гармати, та використовувалися як протипіхотна зброя. Протягом 15-го століття, гармати отримали потужний розвиток, бомбарди стали ефективною облоговою зброєю. Наприкінці цього періоду гармати витіснили всі види застарілої облогової зброї. Далекобійність тодішніх гармат вирізнялася доволі високими показниками. Прямим наведенням вони могли бити на 700 метрів, а навісом — до 3 кілометрів. Наприклад, далекобійність найкращої турецької гармати угорського виробництва Базиліка, 1453 року досягала 2 км. Латинізоване слово canon (звідси й староукраїнське канона) почали використовувати для позначення зброї в 1326 в Італії, а з 1418 в Англії. Воно походить від лат. canna, що значить «очерет, тростина». Слово bombardum («бомбарда») було першим терміном, який використовували для позначення гармат, але з 1430 його почали використовувати лише для позначення особливо великих гармат. (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

rdfs:comment

كانت المدافع في العصور الوسطى ضخمة الانابيب والقذيفة، وتهدف بالأساس إلى إطلاق قذيفة ثقيلة على مسافة طويلة. واستخدمت حينها في الصين وأوروبا والعالم الإسلامي، وهي تمثال من حيث المبدأ المدفعية الحديثة. المدفع الأولى في العالم الإسلامي هو المدفع العثماني الذي استعمله محمد الفاتح في فتح القسطنطينيةسنة 1452م الذي استعان بمهندس مجري يدعى «أوربان» كان بارعًا في صناعة المدافع، فأحسن استقباله ووفر له جميع الإمكانيات المالية والمادية والبشرية. تمكن هذا المهندس من تصميم وتصنيع العديد من المدافع الضخمة كان على رأسها «المدفع السلطاني» المشهور، والذي ذكر أن وزنه كان يصل إلى مئات الأطنان وأنه يحتاج إلى مئات الثيران القوية لتحريكه، وقد أشرف السلطان بنفسه على صناعة هذه المدافع وتجريبها وكان صوت المدفع يأثير أكثر من الضربة الفعلية على الناس التي أول مرة تسمع صوته حيث يبقي فيهم حالة من الهلع الكبير واستخدم أي (ar)
Los cañones en la Edad Media eran enormes armas de fuego en forma de tubo, diseñadas para disparar un proyectil pesado a una gran distancia. Se empleaban en China, Europa y el Medio Oriente son el arquetipo de la artillería moderna. Ya en 1326, la ciudad de Florencia tenía cañones, mientras que, en 1327, el castillo de Gassino Torinese, cerca de Turín, estaba equipado con armas de fuego. El primer cañón en Europa probablemente haya aparecido en la Iberia mora y cristiana. El cañón inglés fue utilizado por primera vez en la batalla de Crécy (1346), durante la guerra de los Cien Años. (es)
Gunpowder artillery in the Middle Ages primarily consisted of the introduction of the cannon, large tubular firearms designed to fire a heavy projectile over a long distance. Guns, bombs, rockets and cannons were first invented in China during the Han and Song dynasties and then later spread to Europe and the Middle East during the period. (en)
Артилерія Середньовіччя загалом складалася з гармат — великої трубчастої вогнепальної зброї, яка була розроблена для стрільби важкими снарядами на далекі відстані. Рушниці, бомби, ракети та гармати вперше були винайдені в Китаї за правління китайської династії Сун, а пізніше ця зброя поширилася Європою та Середнім Сходом. Далекобійність тодішніх гармат вирізнялася доволі високими показниками. Прямим наведенням вони могли бити на 700 метрів, а навісом — до 3 кілометрів. Наприклад, далекобійність найкращої турецької гармати угорського виробництва Базиліка, 1453 року досягала 2 км. (uk)

is dbo:wikiPageWikiLink of