History of Polish orthography (original) (raw)
Poles adopted the Latin alphabet in the 12th century. This alphabet, however, was ill-equipped to deal with Polish phonology, particularly the palatal consonants (now written as ś, ź, ć, dź), the retroflex group (now sz, ż, and cz) as well as the nasal vowels (now written as ą, ę). Consequently, Polish spelling in the Middle Ages was highly inconsistent as writers struggled to adapt the Latin alphabet to the needs of the Polish language. There was no unified system; different writers came up with different systems before the modern Polish orthography was firmly established.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | Poles adopted the Latin alphabet in the 12th century. This alphabet, however, was ill-equipped to deal with Polish phonology, particularly the palatal consonants (now written as ś, ź, ć, dź), the retroflex group (now sz, ż, and cz) as well as the nasal vowels (now written as ą, ę). Consequently, Polish spelling in the Middle Ages was highly inconsistent as writers struggled to adapt the Latin alphabet to the needs of the Polish language. There was no unified system; different writers came up with different systems before the modern Polish orthography was firmly established. In the earliest documents the letter c could signify c, cz, or k while the letter z was used for ś, z, ź, and ż. Writers soon began to experiment with digraphs (combinations of letters), new letters (ɸ and ſ), and eventually diacritics. Some examples from the Bull of Gniezno (1136) and the Holy Cross Sermons (13th-14th centuries): (en) Polacy w XII wieku przejęli alfabet łaciński. Zasób łacińskich liter nie był jednak wystarczający do oznaczenia wszystkich polskich dźwięków, zabrakło ich dla spółgłosek średniojęzykowych ciszących (pisanych dziś ć, ś, ź), samogłosek nosowych (pisanych dziś ą, ę), a także spółgłosek dziąsłowych szumiących (pisanych dziś cz, sz, ż). Kilka liter łacińskich okazało się natomiast zbędnych (q, x, v). Adaptacja nowego alfabetu nastręczała ogromne trudności. Dzięki pracy skrybów, pracujących w kancelariach państwowych i kościelnych oraz w klasztornych skryptoriach, ukształtowały się polskie konwencje ortograficzne. W tej praktyce skryptorialnej ucierały się najstarsze, a także międzydzielnicowe, zasady pisowni. Ewolucja ortografii trwa do najnowszych czasów. (pl) З XII століттям ми вступаємо в перший історичний період розвитку польської мови, в період, від якого збереглися найдавніші писемні пам'ятки, які засвідчують особливості цієї мови, її граматичну будову. Але дані перших пам'яток цієї епохи порівняно невеликі, і висновки, які можна з них вивести, дуже неповні, оскільки весь мовний матеріал тут складається з окремих слів, рідше зі зворотів, написаних латиною, яка в той час була мовою писемності і офіційних документів у всій Західній Європі. Польські слова з'являються в цих текстах лише у формі назв місцевостей, особистих імен, назв поборів і повинностей тощо. Але не зважаючи на це, відомості про будову польської мови, які можна взяти з цих найдавніших пам'яток, мають вирішальне значення для історії польської мови, бо є точкою відліку для подальших етапів досліджень її історичного розвитку. У використанні польського мовного матеріалу, який зберігся в грамотах та інших латинських текстах цього періоду, найбільші труднощі представляє правопис польських слів. Їх написання лише приблизно відображає польське звучання. Писарі того часу зіткнулися з величезною проблемою: за допомогою 24 знаків латинського алфавіту вони вимушені були позначати удвічі більшу кількість польських звуків, часто зовсім чужих латинській мові. Найбільшу проблему в позначенні на письмі приголосних представляло розрізнення трьох рядів: передньоязикових — s, z, c, ; ретрофлексних — š, ž, č, dž; палатальних — ś, ź, ć, . Такі ж труднощі представляли і м'які приголосні, для яких також не було знаків в латинському алфавіті. Серед голосних найпроблематичнішою була транскрипція носових ę та ǫ, яких немає ні в латинській мові, ні в географічно близьких до польської чеській та німецькій мовах, які використовували латинський алфавіт. Також неможливо було виразити на письмі різницю між і та y; ці два знаки використовувались довільно: faly (=chwali), ubogy (=ubogi). Для подолання цих перешкод польські писарі комбінували латинські знаки. Таким чином вже в XII ст. в Польщі склалася відома орфографічна система, правда дуже незручна і непослідовна, але яка все ж дозволяє нам в значній мірі орієнтуватися в тогочасній вимові і розрізняти окремі звуки в транскрибованих словах, хоча далеко не у всіх випадках. Зубні приголосні, фрикативні і африкати — s, z, c, š, ž, č, ś, ć, ź — позначалися на письмі довільно або такими знаками як s, z, c, або ж різноманітними двознаками : ss, sz, sch для s, š, ś, z, ž, ź; а ch, cz, scдля č і ć. Знак с у сполученнях са, со в латинській мові читався як ka і ko, при цьому dz і dź не відрізнялися від с, ć і č.gloz (=głos), sstokrocz (=stokroć), prossycz (=prosić), Calis (=Kalisz), schuka (=szuka), pyenyącz (=pieniądz).Літери u і w постійно змішувалися, а інколи навіть літера v позначала літери w та u : Vsemir, vmoch (=w moc). [26, 84]Носові голосні на письмі позначалися двознаками : am, an, em, en, um, un, e, o, φ : Dambnizia (=Dębnica), Chrustov (=Chrząstów), sφ (=się), sa (=są). На матерілі Булли 1136 р. видно, що писар незмінно позначав один із носових голосних двознаками an, am, наприклад : Balouanz == Białowąs, Gamba == Gęba, Vssebant == Wszebąd. Інший носовий голосний позначався літерами e, en, і очевидно звучав як носовий звук е: Mislentino==Myślęcino, Deuentliz == Dziewiętlic. [24, 18] Таке трактування носових голосних є найархаїчнішою рисою мови Гнезненської були 1136 р., і не зустрічається більше ні в одній з пізніших польських пам'яток, де починаючи з другої половини XII ст. носові голосні позначаються двознаками: an, am, on, om, en, em, a, e, o; без будь — якого розрізнення між ними. Отже, можна зробити висновок, що цей процес явно свідчить про злиття цих звуків в один носовий голосний звук, характерний для пам'яток вже XIII ст. (uk) |
| dbo:thumbnail | wiki-commons:Special:FilePath/Ortographia_by_Stanislaw_Zaborowski-title_page.jpg?width=300 |
| dbo:wikiPageExternalLink | https://books.google.com/books%3Fid=Z3ojAAAAMAAJ%7Cauthor1-link=Jan http://rcin.org.pl/publication/82568%7Cauthor1-link=Jan http://www.dbc.wroc.pl/publication/4239%7Cauthor1-link=Jan |
| dbo:wikiPageID | 18650055 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 4973 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1006305129 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Ę dbr:List_of_Latin-script_digraphs dbr:Dz_(digraph) dbr:Polish_orthography dbr:Ć dbr:Sz_(digraph) dbc:Polish_language dbr:Cz_(digraph) dbr:Dź_(digraph) dbr:Partition_of_Poland dbc:Orthography dbr:Latin_alphabet dbr:Holy_Cross_Sermons dbr:Diacritic dbr:Digraph_(orthography) dbr:Bull_of_Gniezno dbr:Polish_phonology dbr:Old_Polish_language dbr:Middle_Ages dbr:Ś dbr:Komisja_Edukacji_Narodowej dbr:Onufry_Kopczyński dbr:Ż dbr:Ź dbr:Palatal_consonant dbr:Retroflex_consonant dbr:Polska_Akademia_Umiejętności dbr:Ą dbr:Help:IPA/Polish dbr:Evolution_of_the_Polish_language dbr:File:Ortographia_by_Stanislaw_Zaborowski-title_page.jpg |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Cite_book dbt:No_footnotes dbt:Polish_language |
| dct:subject | dbc:Polish_language dbc:Orthography |
| rdfs:comment | Poles adopted the Latin alphabet in the 12th century. This alphabet, however, was ill-equipped to deal with Polish phonology, particularly the palatal consonants (now written as ś, ź, ć, dź), the retroflex group (now sz, ż, and cz) as well as the nasal vowels (now written as ą, ę). Consequently, Polish spelling in the Middle Ages was highly inconsistent as writers struggled to adapt the Latin alphabet to the needs of the Polish language. There was no unified system; different writers came up with different systems before the modern Polish orthography was firmly established. (en) Polacy w XII wieku przejęli alfabet łaciński. Zasób łacińskich liter nie był jednak wystarczający do oznaczenia wszystkich polskich dźwięków, zabrakło ich dla spółgłosek średniojęzykowych ciszących (pisanych dziś ć, ś, ź), samogłosek nosowych (pisanych dziś ą, ę), a także spółgłosek dziąsłowych szumiących (pisanych dziś cz, sz, ż). Kilka liter łacińskich okazało się natomiast zbędnych (q, x, v). (pl) З XII століттям ми вступаємо в перший історичний період розвитку польської мови, в період, від якого збереглися найдавніші писемні пам'ятки, які засвідчують особливості цієї мови, її граматичну будову. Але дані перших пам'яток цієї епохи порівняно невеликі, і висновки, які можна з них вивести, дуже неповні, оскільки весь мовний матеріал тут складається з окремих слів, рідше зі зворотів, написаних латиною, яка в той час була мовою писемності і офіційних документів у всій Західній Європі. Польські слова з'являються в цих текстах лише у формі назв місцевостей, особистих імен, назв поборів і повинностей тощо. Але не зважаючи на це, відомості про будову польської мови, які можна взяти з цих найдавніших пам'яток, мають вирішальне значення для історії польської мови, бо є точкою відліку для подал (uk) |
| rdfs:label | History of Polish orthography (en) Historia ortografii polskiej (pl) Історія польської орфографії (uk) |
| owl:sameAs | freebase:History of Polish orthography wikidata:History of Polish orthography dbpedia-pl:History of Polish orthography dbpedia-uk:History of Polish orthography https://global.dbpedia.org/id/4mXvD |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:History_of_Polish_orthography?oldid=1006305129&ns=0 |
| foaf:depiction | wiki-commons:Special:FilePath/Ortographia_by_Stanislaw_Zaborowski-title_page.jpg |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:History_of_Polish_orthography |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:History_of_Polish dbr:LOT_Polish_Airlines dbr:Old_Polish |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:History_of_Polish_orthography |
