Inference (original) (raw)

dbo:abstract

الاستدلال، في مجال علم المنطق، هو فعل أو آلية استنتاج منطقي بناء على فرضية تعتبر صحيحة. وتسمى النتيجة بالـ«اصطلاح». تسم الاستدلالات الخاطئة بالباطل. (ar)
La inferència és l'acte o el procés en què hom deriva una conclusió a partir d'unes premisses. La inferència s'estudia des de diversos camps: * La inferència humana, és a dir, la descripció de la manera com els humans deriven conclusions en llur raonament quotidià, és un tema del qual se n'ocupa la Psicologia cognitiva. * La Lògica les lleis de la inferència correcta. * L'Estadística ha desenvolupat mètodes que permeten fer inferència a partir de dades quantitatives. * La Intel·ligència artificial desenvolupa sistemes d'inferència automàtica. (ca)
Inferenco estas procezo konkludi surbaze nur de tio, kion oni jam scias. Inferencon oni studas en pluraj malsamaj kampoj. * Homa inferenco (t.e. kiel homoj konkludas) estas tradicie studata en la kampo de kogna psikologio. * Logiko studas la leĝojn pri valida inferenco. * Statistiko disvolvas formalajn regulojn por inferenco el kvantaj datumoj. * Artefarita inteligenteco disvolvas aŭtomatajn inferencosistemojn. (eo)
Schlussfolgerung, Schlussfolgern, Folgerung, Inferenz (aus lateinisch inferre „hineintragen“; „folgern“, „schließen“; englisch inference) oder Konklusion (lateinisch conclusio „Schlussfolgerung“) und Implikation sind in der Logik Bezeichnungen für mehrere eng miteinander verwandte Sachverhalte: * Eine Schlussfolgerung ist erstens ein sprachliches Gebilde, das aus einer Reihe von wahrheitsfähigen Aussagen einerseits, den Prämissen oder Annahmen (zum Beispiel Axiomen oder wissenschaftlichen Hypothesen), und einer weiteren Aussage andererseits, der Konklusion, besteht. Ein solches Gebilde nennt man auch einen (logischen) Schluss oder ein Argument. Im Deutschen wird der Übergang zwischen Prämissen und Konklusion oft mit deshalb, darum, also, folglich oder auf Grund dessen eingeleitet. Man unterscheidet zwischen korrekten und inkorrekten Folgerungen (siehe dazu auch unten). Diese Unterscheidung ist für die Logik von zentraler Bedeutung; man kann die Logik geradezu als die Wissenschaft vom korrekten Folgern bezeichnen. * In einem zweiten Sinne bezeichnet man als Schlussfolgerung einen Teil des eben angesprochenen sprachlichen Gebildes, nämlich die Konklusion. Für diese existieren auch die Synonyme Conclusio oder Schlusssatz. In der Rhetorik wird das Wort Konklusion auch allgemein für den Abschluss einer Rede gebraucht. * Als Schlussfolgerung bezeichnet man zum Dritten das Ergebnis des Nachdenkens, also das (meist schrittweise) Erkennen von Folgerungen, bzw. das Durchführen eines Beweises. Diese Schlussfolgerungen können auch aus unbewussten kulturellen, sozialen oder religiösen Hintergrundannahmen gezogen werden. In der Informatik und der Statistik wird die Schlussfolgerung auch gelegentlich mit dem sonst im Deutschen unüblichen Fremdwort Inferenz bezeichnet, wohl als Übersetzung des englischen inference (‚Schluss, Folgerung‘); meist aber wird das Wort Inferenz in der Informatik spezieller für solche Schlussfolgerungen verwendet, die automatisiert, d. h. computergestützt durch eine Inferenzmaschine, gezogen wurden. Der logische Schluss wird mit dem Folgepfeil notiert. (de)
Inferentzia deduktiboa egiazko aurrekarietatik egiazko ondorioak ateratzeko prozesua edo buru-eragiketa da. Jasotako informaziotik edo premisetatik, ontzat hartzen den edozein hatsarretan oinarriturik, ondorioak ateratzea. Gizakiok etengabe egiten dugun eragiketa logikoa da eta batzuetan behar diren ondorioak behar bezala dedukzioz ateratzen ditugu eta beste batzuetan ondorio okerrak ateratzen ditugu. Irakurketa prozesuan inferentziak etengabe egiten dira. Idazleak badaki irakurleari ez zaiola informazio osoa eman behar. Irakurleak, hartzaileak oro har, kontu asko testuingurutik edota mezuaren igorlearekin aurretik partekatzen dituen ezagutzetatik, dedukzioz, aterako ditu. Kultura bera partekatzen duten igorleek kontu pilo bat komunikatzen diote hartzaileari aipamen zuzenak egin gabe ere. Horretarako hartzaileek zenbait dedukzio zuzen egin beharko: inferentzi logikoa edo inferentzia deduktiboak. (eu)
La inferencia es el proceso por el cual se derivan conclusiones a partir de premisas o hipótesis iniciales. Cuando una conclusión se sigue de sus premisas o hipótesis de partida, por medio de deducciones lógicas válidas, se dice que éstas implican aquella (es decir, que las premisas implican la conclusión). La inferencia es el objeto de estudio tradicional de la lógica, así como la vida es el objeto de estudio de la biología. La lógica investiga los fundamentos por los cuales algunas inferencias son aceptables, y otras no. Cuando una inferencia es aceptable, lo es por su estructura lógica y no por el contenido específico del argumento o el lenguaje utilizado (retórica). Por esto se construyen sistemas lógicos que capturan los factores relevantes de las deducciones que aparecen en el lenguaje natural. Tradicionalmente, se distinguen tres clases de inferencias: las deducciones, las inducciones y las abducciones, aunque a veces se cuenta a la abducción como un caso especial de inducción. Las inducciones se estudian desde la lógica inductiva y el problema de la inducción. Las deducciones, en cambio, son estudiadas por la mayor parte de la lógica contemporánea. En las investigaciones sobre la inteligencia artificial, la inferencia es la operación lógica utilizada en los motores de inferencia de los sistemas expertos.[cita requerida] (es)
Inferences are steps in reasoning, moving from premises to logical consequences; etymologically, the word infer means to "carry forward". Inference is theoretically traditionally divided into deduction and induction, a distinction that in Europe dates at least to Aristotle (300s BCE). Deduction is inference deriving logical conclusions from premises known or assumed to be true, with the laws of valid inference being studied in logic. Induction is inference from particular evidence to a universal conclusion. A third type of inference is sometimes distinguished, notably by Charles Sanders Peirce, contradistinguishing abduction from induction. Various fields study how inference is done in practice. Human inference (i.e. how humans draw conclusions) is traditionally studied within the fields of logic, argumentation studies, and cognitive psychology; artificial intelligence researchers develop automated inference systems to emulate human inference. Statistical inference uses mathematics to draw conclusions in the presence of uncertainty. This generalizes deterministic reasoning, with the absence of uncertainty as a special case. Statistical inference uses quantitative or qualitative (categorical) data which may be subject to random variations. (en)
L’inférence est un mouvement de la pensée allant des principes à la conclusion. C'est une opération qui permet de passer d'une ou plusieurs assertions, des énoncés ou propositions affirmés comme vrais, appelés prémisses, à une nouvelle assertion qui en est la conclusion. Étymologiquement, le mot inférence signifie « reporter ». En théorie, l'inférence est traditionnellement divisée en déduction et induction, une distinction qui, en Europe, remonte au moins à Aristote (300 ans avant Jésus-Christ). On distingue les inférences immédiates des inférences médiates telles que déductives, inductives et abductives. (fr)
Kesimpulan adalah suatu proposisi (kalimat yang disampaikan) yang diambil dari beberapa premis (ide pemikiran) dengan aturan-aturan inferensi (yang berlaku). Kesimpulan juga merupakan sebuah gagasan yang tercapai pada akhir pembicaraan. Dengan kata lain, kesimpulan adalah hasil dari pembicaraan. (in)
推論（すいろん、英語: inference）とは、既知の事柄を元にして未知の事柄について予想し、論じる事である。 (ja)
추론(推論, deductive reasoning)은 이미 알고 있는 또는 확인된 정보로부터 을 도출하는 행위 또는 과정이다. 따라서 추론(推論)은 '어떠한 판단을 근거로 삼아 다른 판단을 이끌어 내는 것'이라고 할 수 있다. 이러한 추론은 다양한 분야에서 연구되고 있다. * 인지 심리학 분야에서 전통적으로 연구되고 있는 인간의 추론 작용 * 유효한 추론의 규칙을 연구하는 논리학 * 양적 자료로부터 추론의 형식적 규칙을 개발하는 통계학자 * 자동화된 추론 시스템을 개발하는 인공 지능(AI) 연구자들 (ko)
In logica l'inferenza (dal latino inferre, letteralmente portare dentro) è il processo (induttivo o deduttivo, etc.) attraverso il quale una proposizione viene derivata dalle premesse (vale a dire: la sua verità o falsità viene derivata dalla verità o dalla falsità delle premesse). Spesso in un'inferenza deduttiva delle proposizioni vengono come vere e, in base al loro contenuto, è derivata la verità di un'altra, passando dalle prime all'ultima secondo opportune regole di inferenza. Inferire è quindi trarre una conclusione come ad esempio accade nel sillogismo. Inferire X significa concludere che X è vero (o falso); un'inferenza è la conclusione tratta da un insieme di fatti o circostanze. Gran parte dello studio della logica esplora la validità o non validità di inferenze e implicazioni. Esiste una sottile differenza tra implicare e inferire: il primo sottende in maniera tacita una conseguenza, il secondo vi perviene esplicitamente. Se si asserisce che "tutti gli uomini sono mortali" e che "Socrate è un uomo", si implica che Socrate è mortale, ma un lettore attento a questa implicazione può esplicitarla come afferenza, esprimendo concretamente ciò che prima risultava solo un pensiero implicito, così aggiungendo alle prime due proposizioni una terza afferente e concludente: "quindi Socrate è mortale". In linguistica si parla di "formulazione di inferenze", con riferimento allo schema di Roman Jakobson, intesa come sistema di segni utili alla comunicazione. Si tratta di un procedimento che non prevede nessun emittente volontario ma solo la presenza di un oggetto che viene interpretato come messaggio. Un esempio (a carattere deduttivo) è il seguente: * oggetto: "case dai tetti spioventi" → messaggio interpretato: "qui nevica spesso". (it)
Em Lógica, inferência ou ilação é operação intelectual mediante a qual se afirma a verdade de uma proposição em decorrência de sua ligação com outras proposições já reconhecidas como verdadeiras. Consiste, portanto, em derivar conclusões a partir de premissas conhecidas ou decididamente verdadeiras. A conclusão também é chamada de idiomática. (pt)
Gevolgtrekking is het trekken van conclusies alleen op basis van reeds bestaande kennis. Binnen de wetenschap wordt de gevolgtrekking in verschillende vakken bestudeerd: * De cognitieve psychologie bestudeert menselijke gevolgtrekking ofwel hoe mensen conclusies trekken. * De logica bestudeert de wetten van de logische gevolgtrekking. * De statistiek heeft formele regels ontwikkeld om conclusies te trekken uit kwantitatieve data. * In de kunstmatige intelligentie ontwikkelen wetenschappers geautomatiseerde besluitvormingssystemen. (nl)
Wnioskowanie – jedna z najbardziej podstawowych odmian rozumowania obok sprawdzania, dowodzenia i wyjaśniania. Wnioskować – za Kazimierzem Ajdukiewiczem – znaczy tyle co na podstawie uprzednio uznanych zdań (sądów) dochodzić do uznania nowego (dotąd nie uznawanego) zdania (sądu), lub wzmacniać pewność z jaką nowe zdanie uznajemy. Zdania uznawane, na podstawie których dochodzimy do uznania lub wzmocnienia pewności nowego zdania nazywane są przesłankami, zaś zdanie na ich podstawie uznane nazywane jest wnioskiem (konkluzją). Pomiędzy przesłankami a konkluzją nie musi zachodzić jakiś szczególny stosunek, a zwłaszcza jedno z nich nie musi być racją dla drugiego – wnioskowanie może być: (a) pewne albo prawdopodobne; (b) poprawne albo niepoprawne. Można mówić o jego następujących odmianach: 1. * o wnioskowaniu inferencyjnym, w którym oderwać można wniosek od przesłanek, jako o: 2. 1. * dedukcyjnym, które przybiera postaci: 3. 2. 1. * wnioskowania z przesłanek ogólnych o wniosku szczegółowym (przykład: Wszyscy ludzie są śmiertelni, Sokrates jest człowiekiem, Sokrates jest śmiertelny) 4. 3. 2. * wnioskowania, w którym przesłanka jest racją dla wniosku, gdzie oderwać można wniosek od przesłanek (przykład: Jeśli będzie padało to pójdę do kina, pada, idę do kina); 5. 4. * o wnioskowaniu indukcyjnym (enumeracyjnym lub eliminacyjnym) jako o wnioskowaniu ze szczegółu o ogóle (schemat: przedmiot x1 ma własność p, przedmiot x2 ma własność p, przedmiot x3 ma własność p, ..., przedmiot xn ma własność p, a zatem każde x jest p). 6. 5. * wnioskowaniu redukcyjnym jako o wnioskowaniu ze szczegółu o szczególe – tzw. wnioskowanie przez analogię (schemat: przedmiot x1 ma własność p, przedmiot x2 ma własność p, przedmiot x3 ma własność p, ..., przedmiot xn ma własność p, a zatem przedmiot xn+1 też będzie miał własność p.) 7. 6. * o wnioskowaniu redukcyjnym jako o wnioskowaniu z następstwa o racji; (przykład: Skoro jest mokro na jezdni i chodniku to pewnie padał deszcz) 8. * o wnioskowaniu nieinferencyjnym, w którym nie stwierdza się związku pomiędzy przesłankami a konkluzją (przykład: Jeśli dziś jest wtorek, to życie jest piękne). (pl)
En slutledning är en process, vid vilken man från ett antal premisser och i kraft av en slutledningsregel framställer en slutsats. En slutledning är giltig då slutsatsen följer av premisserna. Slutsatsen S, sägs följa av premisserna P1....Pn då konjunktionen av dessa tautologt implicerar slutsatsen, vilket med symboler kan uttryckas som: P1....Pn Härav följer att slutsatsen S är sann då premisserna är sanna, men om någon av dessa är falsk kan, även om slutledningen är giltig, slutsatsen vara falsk. En härledning brukar beskrivas som en serie av slutledningar. (sv)
Вывод (лат. conclusio) в логике — процесс рассуждения, в ходе которого осуществляется переход от некоторых исходных суждений (предпосылок) к новым суждениям — заключениям. Вывод может проводиться в несколько этапов—умозаключений. Пример: Заключение — логическая противоположность основанию в логическом выводе. Суждение, считающееся истинным в том случае, когда истинными признаются его предпосылки. В быту понятие используется примерно с тем же значением, обозначая, в широком смысле, любой предположительно правильный вывод или следствие из чего-нибудь, как, например, во фразе «Я пришёл к заключению, что вы были правы» или в выражении «заключение экспертов». (ru)
推理是「使用理智從某些前提產生結論」的行動。以下三種推理是屬於哲學、邏輯、心理學和人工智能等學門所感興趣的領域。 (zh)
Ви́сновок — остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів. Висно́вувати означає робити ви́сновок. Виснувати, або вивести X означає зробити висновок, що X є істинним. Висновок — форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, що містить у собі нове знання.Наприклад, коли з двох суджень: 1) «Кожен обвинувачуваний має право на захист» і 2) «Петренко — обвинувачуваний» виводиться третє судження: «Петренко має право на захист», ми робимо умовивід. Термін «умовивід» вживається у подвійному значенні. Під «умовиводом» розуміють і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження як наслідок розумової операції. Умовивід за своєю структурою складніший, ніж поняття судження, форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу як його елементи.Будь-який умовивід складається із засновків і висновку. Засновки — це судження, із яких виводиться нове знання.Висновок — судження, виведене із засновків. Наприклад, візьмемо умовивід: «Будь-який злочин суспільно небезпечний», «Крадіжка є злочин». Отже, крадіжка суспільно небезпечна.У цьому умовиводі перші два судження є засновками, а третє судження, яке стоїть після слова «отже», — висновок. Умовивід — це логічний засіб здобування нового знання. У процесі умовиводу здійснюється перехід від відомого до незнайомого. Об'єктивною підставою умовиводу є зв'язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якби навколишній світ складався з нагромаджених не пов'язаних між собою випадкових предметів і явищ, то від знання одних предметів не можна було б перейти до знання інших і, отже, умовивід як форма мислення був би неможливим. Але оскільки предмети і явища об'єктивної дійсності взаємопов'язані, підпорядковані певним законам, то існує не тільки можливість, а й необхідність пізнання одних предметів на підставі знання інших.Це не означає, звичайно, що нове знання можна вивести із сполучення будь-яких суджень. Умовиводом є не будь-яке сполучення, а тільки таке, у якому між судженнями існує логічний зв'язок, котрий відображає взаємозв'язок предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов'язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не пов'язаними, і тому вивести із них якесь нове знання, тобто побудувати умовивід, не можна. Наприклад, із таких двох суджень: «Будь-який злочин є діяння суспільно небезпечне», «Усі дерева є рослини» — не можна зробити ніякого висновку тому, що ці судження відображають об'єкти різних предметних областей, логічно не пов'язані. Отже, сполучення цих суджень не є умовиводом.У будь-якому умовиводі слід розрізняти три види знань: 1. * Вихідне знання те, з якого виводиться нове знання — воно міститься в засновках умовиводу. 2. * Висновкове знання — міститься у висновку. 3. * Обґрунтовуюче знання — знання, котре пояснює пра-вомірність висновку із засновків. Обґрунтовуюче знання міститься в аксіомах і правилах умовиводів, воно не входить до складу умовиводу у вигляді окремого судження, а складає логічну підставу висновків, дає відповідь на запитання про те, чому висновок, здобутий з тих чи інших суджень, є правомірним і неодмінним.За допомогою умовиводів здобувають знання опосередковані, або висновкові.Знання бувають безпосередні та опосередковані (висновкові).Безпосередніми називаються знання, здобуті за допомогою безпосереднього сприймання предметів або явищ. На приклад, «Ця стіна біла»; «На замку, яким замикали магазин, наявні сліди злому» і т. д.В істинності (або хибності) цих суджень ми переконуємо ся за допомогою живого споглядання предметів, не вдаючись до логічних доказів і міркувань. Щоб визнати, наприклад, судження «Ця стіна біла» істинним або хибним, досить по глянути на цю стіну.Безпосередні знання становлять незначну частину всіх наших знань. Основними знаннями є знання опосередковані.Опосередкованими (висновковими) знаннями називають ся знання, які ми виводимо з наявних, раніше здобутих знань. Наприклад, знання про виникнення життя на Землі, про по ходження людини, земних материків, гір, морів, про причини війн, сутність права тощо є знаннями опосередкованими, вони виведені із інших істинних знань.У кримінальному судочинстві пізнання також в основному є опосередкованим. Зумовлено це тим, що злочин, предмет судового розслідування, є факт минулого стосовно моменту його розслідування і судового розгляду, і, отже, безпосереднє спостереження слідчим і судом даної події не може мати місця. Для пізнання істини в кримінальній справі існує лише один шлях: установлення фактів — слідів злочину і на їхній підставі відновлення злочинної події в цілому. Звідси вирішальна роль належить умовиводам у судовому дослідженні.Висновок в умовиводі може бути або істинним, або хибним. Для того щоб висновок умовиводу був істинним, необхідно дотримуватися таких двох умов. 1. * Засновки, з яких роблять висновок, мають бути істинним 2. * Умовивід має бути логічно правильним. Недотримання однієї з цих умов призводить до того, що висновок із засновків стає хибним. Розгляньмо це на прикладі:Будь-які купівля-продаж пов'язані з переходом права власності.Дарування не є купівля-продаж.Отже, дарування не пов'язане з переходом права власності.'' Цей умовивід побудований логічно правильно, але висновок хибний.Отже, у процесі здобуття логічних висновків необхідно і стежити за тим, щоб засновки були істинними, і за тим, щоб дотримувалися правила того умовиводу, у формі якого робиться даний висновок.Умовиводи бувають різних видів. За кількістю засновків умовиводи поділяються на безпосередні та опосередковані.Безпосереднім називається такий умовивід, у якому ви- мок робиться з однієї посилки.Опосередкованим називається такий умовивід, у якому висновок робиться з двох і більше засновків.За спрямованістю процесу міркування опосередковані умовиводи поділяються на дедуктивні та індуктивні.У дедуктивних умовиводах висновок іде від знання більшого ступеня спільності до знання меншого ступеня спільності. Так, у дедуктивному умовиводі Усі громадяни країни мають дотримуватися законів цієї країни.Петренко — громадянин цієї країни.Отже, Петренко зобов'язаний дотримуватися її законів — висновок іде від знання про клас — усіх громадян країни, до знання про окремого представника цього класу — Петренка.' В індуктивних умовиводах висновок іде від знання окремих, одиничних предметів до знання всіх предметів класу, до знання класу в цілому.Приклад індукції: Шпигунство здійснюється навмисно.Диверсія здійснюється навмисно.Шкідництво здійснюється навмисно.Шпигунство, диверсія, шкідництво — особливо небезпечнідержавні злочини.Отже, всі особливо небезпечні державні злочини здійснюютьсянавмисно.' (uk)

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

الاستدلال، في مجال علم المنطق، هو فعل أو آلية استنتاج منطقي بناء على فرضية تعتبر صحيحة. وتسمى النتيجة بالـ«اصطلاح». تسم الاستدلالات الخاطئة بالباطل. (ar)
La inferència és l'acte o el procés en què hom deriva una conclusió a partir d'unes premisses. La inferència s'estudia des de diversos camps: * La inferència humana, és a dir, la descripció de la manera com els humans deriven conclusions en llur raonament quotidià, és un tema del qual se n'ocupa la Psicologia cognitiva. * La Lògica les lleis de la inferència correcta. * L'Estadística ha desenvolupat mètodes que permeten fer inferència a partir de dades quantitatives. * La Intel·ligència artificial desenvolupa sistemes d'inferència automàtica. (ca)
Inferenco estas procezo konkludi surbaze nur de tio, kion oni jam scias. Inferencon oni studas en pluraj malsamaj kampoj. * Homa inferenco (t.e. kiel homoj konkludas) estas tradicie studata en la kampo de kogna psikologio. * Logiko studas la leĝojn pri valida inferenco. * Statistiko disvolvas formalajn regulojn por inferenco el kvantaj datumoj. * Artefarita inteligenteco disvolvas aŭtomatajn inferencosistemojn. (eo)
Kesimpulan adalah suatu proposisi (kalimat yang disampaikan) yang diambil dari beberapa premis (ide pemikiran) dengan aturan-aturan inferensi (yang berlaku). Kesimpulan juga merupakan sebuah gagasan yang tercapai pada akhir pembicaraan. Dengan kata lain, kesimpulan adalah hasil dari pembicaraan. (in)
推論（すいろん、英語: inference）とは、既知の事柄を元にして未知の事柄について予想し、論じる事である。 (ja)
추론(推論, deductive reasoning)은 이미 알고 있는 또는 확인된 정보로부터 을 도출하는 행위 또는 과정이다. 따라서 추론(推論)은 '어떠한 판단을 근거로 삼아 다른 판단을 이끌어 내는 것'이라고 할 수 있다. 이러한 추론은 다양한 분야에서 연구되고 있다. * 인지 심리학 분야에서 전통적으로 연구되고 있는 인간의 추론 작용 * 유효한 추론의 규칙을 연구하는 논리학 * 양적 자료로부터 추론의 형식적 규칙을 개발하는 통계학자 * 자동화된 추론 시스템을 개발하는 인공 지능(AI) 연구자들 (ko)
Em Lógica, inferência ou ilação é operação intelectual mediante a qual se afirma a verdade de uma proposição em decorrência de sua ligação com outras proposições já reconhecidas como verdadeiras. Consiste, portanto, em derivar conclusões a partir de premissas conhecidas ou decididamente verdadeiras. A conclusão também é chamada de idiomática. (pt)
Gevolgtrekking is het trekken van conclusies alleen op basis van reeds bestaande kennis. Binnen de wetenschap wordt de gevolgtrekking in verschillende vakken bestudeerd: * De cognitieve psychologie bestudeert menselijke gevolgtrekking ofwel hoe mensen conclusies trekken. * De logica bestudeert de wetten van de logische gevolgtrekking. * De statistiek heeft formele regels ontwikkeld om conclusies te trekken uit kwantitatieve data. * In de kunstmatige intelligentie ontwikkelen wetenschappers geautomatiseerde besluitvormingssystemen. (nl)
En slutledning är en process, vid vilken man från ett antal premisser och i kraft av en slutledningsregel framställer en slutsats. En slutledning är giltig då slutsatsen följer av premisserna. Slutsatsen S, sägs följa av premisserna P1....Pn då konjunktionen av dessa tautologt implicerar slutsatsen, vilket med symboler kan uttryckas som: P1....Pn Härav följer att slutsatsen S är sann då premisserna är sanna, men om någon av dessa är falsk kan, även om slutledningen är giltig, slutsatsen vara falsk. En härledning brukar beskrivas som en serie av slutledningar. (sv)
推理是「使用理智從某些前提產生結論」的行動。以下三種推理是屬於哲學、邏輯、心理學和人工智能等學門所感興趣的領域。 (zh)
Schlussfolgerung, Schlussfolgern, Folgerung, Inferenz (aus lateinisch inferre „hineintragen“; „folgern“, „schließen“; englisch inference) oder Konklusion (lateinisch conclusio „Schlussfolgerung“) und Implikation sind in der Logik Bezeichnungen für mehrere eng miteinander verwandte Sachverhalte: Der logische Schluss wird mit dem Folgepfeil notiert. (de)
La inferencia es el proceso por el cual se derivan conclusiones a partir de premisas o hipótesis iniciales. Cuando una conclusión se sigue de sus premisas o hipótesis de partida, por medio de deducciones lógicas válidas, se dice que éstas implican aquella (es decir, que las premisas implican la conclusión). En las investigaciones sobre la inteligencia artificial, la inferencia es la operación lógica utilizada en los motores de inferencia de los sistemas expertos.[cita requerida] (es)
Inferences are steps in reasoning, moving from premises to logical consequences; etymologically, the word infer means to "carry forward". Inference is theoretically traditionally divided into deduction and induction, a distinction that in Europe dates at least to Aristotle (300s BCE). Deduction is inference deriving logical conclusions from premises known or assumed to be true, with the laws of valid inference being studied in logic. Induction is inference from particular evidence to a universal conclusion. A third type of inference is sometimes distinguished, notably by Charles Sanders Peirce, contradistinguishing abduction from induction. (en)
Inferentzia deduktiboa egiazko aurrekarietatik egiazko ondorioak ateratzeko prozesua edo buru-eragiketa da. Jasotako informaziotik edo premisetatik, ontzat hartzen den edozein hatsarretan oinarriturik, ondorioak ateratzea. Gizakiok etengabe egiten dugun eragiketa logikoa da eta batzuetan behar diren ondorioak behar bezala dedukzioz ateratzen ditugu eta beste batzuetan ondorio okerrak ateratzen ditugu. (eu)
L’inférence est un mouvement de la pensée allant des principes à la conclusion. C'est une opération qui permet de passer d'une ou plusieurs assertions, des énoncés ou propositions affirmés comme vrais, appelés prémisses, à une nouvelle assertion qui en est la conclusion. Étymologiquement, le mot inférence signifie « reporter ». En théorie, l'inférence est traditionnellement divisée en déduction et induction, une distinction qui, en Europe, remonte au moins à Aristote (300 ans avant Jésus-Christ). (fr)
In logica l'inferenza (dal latino inferre, letteralmente portare dentro) è il processo (induttivo o deduttivo, etc.) attraverso il quale una proposizione viene derivata dalle premesse (vale a dire: la sua verità o falsità viene derivata dalla verità o dalla falsità delle premesse). Spesso in un'inferenza deduttiva delle proposizioni vengono come vere e, in base al loro contenuto, è derivata la verità di un'altra, passando dalle prime all'ultima secondo opportune regole di inferenza. * oggetto: "case dai tetti spioventi" → messaggio interpretato: "qui nevica spesso". (it)
Wnioskowanie – jedna z najbardziej podstawowych odmian rozumowania obok sprawdzania, dowodzenia i wyjaśniania. Wnioskować – za Kazimierzem Ajdukiewiczem – znaczy tyle co na podstawie uprzednio uznanych zdań (sądów) dochodzić do uznania nowego (dotąd nie uznawanego) zdania (sądu), lub wzmacniać pewność z jaką nowe zdanie uznajemy. Zdania uznawane, na podstawie których dochodzimy do uznania lub wzmocnienia pewności nowego zdania nazywane są przesłankami, zaś zdanie na ich podstawie uznane nazywane jest wnioskiem (konkluzją). Pomiędzy przesłankami a konkluzją nie musi zachodzić jakiś szczególny stosunek, a zwłaszcza jedno z nich nie musi być racją dla drugiego – wnioskowanie może być: (a) pewne albo prawdopodobne; (b) poprawne albo niepoprawne. (pl)
Ви́сновок — остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів. Висно́вувати означає робити ви́сновок. Виснувати, або вивести X означає зробити висновок, що X є істинним. Висновок — форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, що містить у собі нове знання.Наприклад, коли з двох суджень: 1) «Кожен обвинувачуваний має право на захист» і 2) «Петренко — обвинувачуваний» виводиться третє судження: «Петренко має право на захист», ми робимо умовивід. (uk)
Вывод (лат. conclusio) в логике — процесс рассуждения, в ходе которого осуществляется переход от некоторых исходных суждений (предпосылок) к новым суждениям — заключениям. Вывод может проводиться в несколько этапов—умозаключений. Пример: Заключение — логическая противоположность основанию в логическом выводе. Суждение, считающееся истинным в том случае, когда истинными признаются его предпосылки. (ru)

rdfs:label

Inference (en)
استدلال (بحث علمي) (ar)
Inferència (ca)
Schlussfolgerung (de)
Inferenco (eo)
Inferencia (es)
Inferentzia (logika) (eu)
Kesimpulan (in)
Inferenza (it)
Inférence (logique) (fr)
추론 (ko)
Gevolgtrekking (nl)
推論 (ja)
Wnioskowanie (pl)
Inferência (pt)
Вывод (рассуждение) (ru)
Slutledning (sv)
Висновок (uk)
推理 (zh)

is dbo:wikiPageRedirects of