Khrennikov's Seven (original) (raw)
Chrennikows Sieben (russisch Хренниковская семёрка) war eine Gruppe sowjetischer Komponisten, die während des 6. Kongresses des Komponistenverbandes der Sowjetunion im November 1979 von dessen Generalsekretär Tichon Chrennikow scharf kritisiert wurde. Die Rede Chrennikows war gegen folgende Komponisten gerichtet:
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | Chrennikows Sieben (russisch Хренниковская семёрка) war eine Gruppe sowjetischer Komponisten, die während des 6. Kongresses des Komponistenverbandes der Sowjetunion im November 1979 von dessen Generalsekretär Tichon Chrennikow scharf kritisiert wurde. Als Vorwand dieses Angriffs wurde die Einbeziehung von Werken dieser Komponisten in die Programme der Musikfestivals in Köln und Venedig ohne vorherige Zustimmung des Vorstands des Komponistenverbandes benutzt. Chrennikow bezeichnete diese Werke als „bar jedes musikalischen Gedankens, im Strom irrer Geräusche und Gekreische versunken, voll von Gebrabbel“. Diese Anklage erinnerte an eine andere Rede Chrennikows auf dem 1. Kongress des Komponistenverbandes im Jahre 1948, in der er die Werke von Prokofjew, Schostakowitsch und Mjaskowski angegriffen hat. Die Rede Chrennikows war gegen folgende Komponisten gerichtet: 1. * Jelena Firsowa (Елена Фирсова) 2. * Dmitri Smirnow (Дмитрий Смирнов) 3. * Alexander Knaifel (Александр Кнайфель) 4. * Viktor Suslin (Виктор Суслин) 5. * Wjatscheslaw Artjomow (Вячеслав Артёмов) 6. * Sofia Gubaidulina (София Губайдулина) 7. * Edisson Denissow (Эдисон Денисов). Diese Komponisten tauchten danach in einer „schwarzen Liste“ auf, die in den folgenden Jahren einer der Gründe für die Erschwerung der öffentlichen Ausführung und Veröffentlichung ihrer Werke in der Sowjetunion war. In den letzten Jahren der Sowjetunion und kurz nach ihrem Zusammenbruch verließen vier Mitglieder dieser Gruppe, Firsowa, Smirnow, Suslin und Gubaidulina, ihr Land und siedelten nach Westeuropa über; Firsowa und Smirnow gingen 1991 nach England, Gubaidulina folgte im Jahr darauf Suslin, der bereits 1981 die UdSSR verlassen hatte, nach Deutschland. Denissow, nach einem Verkehrsunfall schwer erkrankt, kam 1994 nach Paris, wo er 1996 starb. Während der Komponist Smirnow von einer „schwarzen Liste“ spricht, belegt eine musikhistorische Untersuchung, dass die Rede Chrennikows keineswegs zu einem Konzertboykott geführt hat. Alle sieben Komponisten wurden bei Konzerten in der Sowjetunion weiterhin aufgeführt. Die Bezeichnung „Chrennikows Sieben“ wurde eher im Westen genutzt, um zu Zeiten des Kalten Krieges die Interpretationshoheit über die sowjetische Kunst zu erlangen und Konzerte und Notenausgaben zu bewerben. (de) Khrennikov's Seven (Russian: Хренниковская семёрка or Семёрка Хренникова) was a group of seven Russian Soviet composers denounced in 1979 at the Sixth Congress of the Composers' Union by its leader Tikhon Khrennikov for the unapproved participation in some festivals of Soviet music in the West. Khrennikov called their music "pointlessness... and noisy mud instead of real musical innovation". The seven were listed in the following order: Elena Firsova, Dmitri Smirnov, Alexander Knaifel, Viktor Suslin, Vyacheslav Artyomov, Sofia Gubaidulina, and Edison Denisov. These composers subsequently suffered restrictions on performance and publication of their music. The tone of the denunciation harked back to the First Congress of 1948, at which Prokofiev, Shostakovich, Khachaturian, Myaskovsky, Klebanov, and others were victimized. By 1991 four of the seven had left the Soviet Union (except Knaifel, Denisov and Artyomov), Denisov left the country in 1994 and died in Paris two years later. (en) Siódemka Chriennikowa – grupa siedmiorga kompozytorów radzieckich narodowości rosyjskiej, którzy stali się celem brutalnej krytyki na VI Zjeździe Związku Kompozytorów ZSRR w listopadzie 1979, zawartej w przemówieniu Tichona Chriennikowa. Pretekstem do tej krytyki stało się włączenie utworów tych kompozytorów do programów festiwali muzycznych w Kolonii i Wenecji bez zgody kierownictwa Związku. Według opinii Chriennikowa utwory były "pozbawione myśli muzycznej, tonęły w potoku szalonych szumów, ostrych wrzasków i niezrozumiałego mamrotania". Przemówienie przypominało wystąpienie tegoż Chriennikowa na I Zjeździe Związku Kompozytorów ZSRR w roku 1948, w którym zaatakował dzieła Prokofiewa, Szostakowicza i Miaskowskiego. Celem ataku byli następujący kompozytorzy: 1. * Jelena Firsowa (Елена Фирсова) 2. * Dmitrij Smirnow (Дмитрий Смирнов) 3. * Aleksander Kneifel (Александр Кнайфель) 4. * Wiktor Suslin (Виктор Суслин) 5. * Wiaczesław Artiomow (Вячеслав Артёмов) 6. * Sofija Gubajdulina (София Губайдулина) 7. * Edison Denisow (Эдисон Денисов). Kompozytorzy ci znaleźli się na „czarnej liście” twórców pozbawionych możliwości publikacji i występów publicznych. W roku 1991 czworo z nich: Firsowa, Smirnow, Suslin i Gubajdulina wyjechało na stałe z ZSRR. Firsowa i Smirnow zamieszkali w Anglii, Gubajdulina i Suslin w Niemczech. Denisow opuścił Rosję w roku 1994 i zmarł w Paryżu w roku 1996. (pl) Os sete de Khrennikov (em russo: Хренниковская семёрка; translit.: Khrennikovskaya semyorka) foi um grupo de sete compositores russos denunciados em 1979 durante o sexto congresso da da União Soviética por , na época presidindo a entidade. Khrennikov os repreendeu por suas participações em festivais de música no Ocidente, dentre os quais os de Colônia e Veneza. Qualificou suas composições como "lama barulhenta em vez de inovação musical real", sendo apenas "combinações incomuns e efeitos excêntricos de tom". Questionou se tais obras poderiam "representar nosso país, nossa música". Assim, os compositores foram colocados sob boicote oficial, o que significaria figurar por anos nas "listas negras" de rádios, televisões e concertos. Em um caso anterior, durante o primeiro congresso de 1948, Khrennikov e outros secretários da União já haviam denunciado os compositores Sergei Prokofiev, Dmitri Shostakovich, Nikolai Myaskovsky e outros. (pt) Хрє́нниковська сі́мка (рос. Хренниковская семёрка) — група із семи російських радянських композиторів, підданих нищівній критиці на VI з'їзді Спілки композиторів СРСР у листопаді 1979 року в доповіді голови Спілки — Т. Хрєнникова, озаглавленої «Високе призначення Радянської музики». Приводом для критики послужило несанкціоноване включення музики цих композиторів у програми музичних фестивалів в Кельні й Венеції. На думку доповідача твори цих композиторів були написані: «тільки заради незвичайних тембрових комбінацій й ексцентричних ефектів», у яких «музична думка якщо і є присутньою, то безнадійно тоне у потоці шалених шумів, різких вигуків або незрозумілого бурмотання… Чи їм представляти нашу країну, нашу музику?» Тон виступу нагадав І з'їзд Союзу композиторів 1948, на якому музика С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, М. М'ясковського й інших критикувалася тим же Хрєнниковим й іншими ораторами. Сім композиторів були перераховані в такому порядку: 1. * 2. * Дмитро Смирнов 3. * Олександр Кнайфель 4. * Віктор Суслін 5. * 6. * Софія Губайдуліна 7. * Едісон Денисов. На з'їзді ці композитори були піддані офіційному бойкоту. Протягом ряду наступного років їхні імена становили «чорний список» на радіо, телебаченні й у концертних організаціях. До 1991 року четверо із семи (крім Е. Денисова, О. Кнайфеля та В. Артьомова) покинули СРСР. (uk) Хре́нниковская семёрка, или семёрка Хре́нникова, — группа из семи российских советских композиторов, подвергнутых жёсткой критике на VI съезде Союза композиторов в ноябре 1979 года в речи Тихона Хренникова. Поводом для критики послужило несанкционированное включение музыки этих композиторов в программы музыкальных фестивалей в Кёльне и Венеции. Их сочинения были охарактеризованы Хренниковым как написанные «только ради необычных тембровых комбинаций и эксцентричных эффектов», в которых «музыкальная мысль если и присутствует, то безнадёжно тонет в потоке неистовых шумов, резких выкриков или невразумительного бормотания. Им ли представлять нашу страну, нашу музыку?» Тон выступления напомнил I съезд Союза композиторов 1948 года, на котором критиковалась музыка Сергея Прокофьева, Дмитрия Шостаковича, Николая Мясковского и других. Семь композиторов были перечислены в следующем порядке: 1. * Елена Фирсова 2. * Дмитрий Смирнов 3. * Александр Кнайфель 4. * Виктор Суслин 5. * Вячеслав Артёмов 6. * София Губайдулина 7. * Эдисон Денисов. На съезде эти композиторы были подвергнуты официальному бойкоту. В течение ряда последующих лет их имена составляли «чёрный список» на радио, телевидении и в концертных организациях. К 1991 году четверо из семи (Елена Фирсова, Дмитрий Смирнов, Виктор Суслин и София Губайдулина) покинули СССР. (ru) |
| dbo:wikiPageExternalLink | http://www.musiccritics.ru/%3Fid=3&readfull=3614 http://www.answers.com/topic/cassandra-for-orchestra-op-60 https://web.archive.org/web/20070310224415/http:/www.veche.tver.ru/index.shtml%3Fnews=4444 http://www.sikorski.de/en/frameloader.html%3Fframe=http%3A/www.sikorski.de/composers/composer117.html |
| dbo:wikiPageID | 5517203 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 4583 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1110720379 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbc:Composition_schools dbr:Union_of_Soviet_Composers dbc:1979_in_the_Soviet_Union dbr:Communist_Party_of_the_Soviet_Union dbr:Composer dbr:Russia dbr:Nikolai_Myaskovsky dbr:Elena_Firsova dbr:Gerard_McBurney dbr:Aram_Khachaturian dbr:Viktor_Suslin dbc:Music_organizations_based_in_Russia dbr:Trofim_Lysenko dbr:Vyacheslav_Artyomov dbr:Dmitri_Klebanov dbr:Alexander_Knaifel dbc:Soviet_music dbr:Edison_Denisov dbr:Zhdanov_doctrine dbr:Dmitri_Shostakovich dbr:Dmitri_Smirnov_(composer) dbr:Sofia_Gubaidulina dbr:Soviet_Union dbr:Sergei_Prokofiev dbr:Tikhon_Khrennikov dbr:ACM_-_Association_for_Contemporary_Music dbr:Composers'_Union dbr:Wikilivres:Song_from_Underground_(1st_version_—_Smirnov) dbr:Wikilivres:Song_from_Underground_(2nd_version_—_Smirnov) dbr:Wikilivres:Высокое_предназначение_советской_музыки dbr:Wikilivres:Музыка_принадлежит_народу dbr:Wikilivres:Семёрка_Хренникова_(Смирнов) dbr:Wikilivres:Эдисон_Денисов_(Холопов,_Ценова)/Глава_I |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Khrennikov's_Seven dbt:Clarify dbt:Composition_schools |
| dct:subject | dbc:Composition_schools dbc:1979_in_the_Soviet_Union dbc:Music_organizations_based_in_Russia dbc:Soviet_music |
| gold:hypernym | dbr:Group |
| rdf:type | yago:WikicatRussianComposers yago:Artist109812338 yago:CausalAgent100007347 yago:Composer109947232 yago:Creator109614315 yago:LivingThing100004258 yago:Musician110339966 yago:Object100002684 yago:Organism100004475 yago:Person100007846 yago:PhysicalEntity100001930 yago:YagoLegalActor yago:YagoLegalActorGeo dbo:Band yago:Whole100003553 |
| rdfs:comment | Chrennikows Sieben (russisch Хренниковская семёрка) war eine Gruppe sowjetischer Komponisten, die während des 6. Kongresses des Komponistenverbandes der Sowjetunion im November 1979 von dessen Generalsekretär Tichon Chrennikow scharf kritisiert wurde. Die Rede Chrennikows war gegen folgende Komponisten gerichtet: (de) Khrennikov's Seven (Russian: Хренниковская семёрка or Семёрка Хренникова) was a group of seven Russian Soviet composers denounced in 1979 at the Sixth Congress of the Composers' Union by its leader Tikhon Khrennikov for the unapproved participation in some festivals of Soviet music in the West. Khrennikov called their music "pointlessness... and noisy mud instead of real musical innovation". The seven were listed in the following order: Elena Firsova, Dmitri Smirnov, Alexander Knaifel, Viktor Suslin, Vyacheslav Artyomov, Sofia Gubaidulina, and Edison Denisov. These composers subsequently suffered restrictions on performance and publication of their music. (en) Siódemka Chriennikowa – grupa siedmiorga kompozytorów radzieckich narodowości rosyjskiej, którzy stali się celem brutalnej krytyki na VI Zjeździe Związku Kompozytorów ZSRR w listopadzie 1979, zawartej w przemówieniu Tichona Chriennikowa. Celem ataku byli następujący kompozytorzy: 1. * Jelena Firsowa (Елена Фирсова) 2. * Dmitrij Smirnow (Дмитрий Смирнов) 3. * Aleksander Kneifel (Александр Кнайфель) 4. * Wiktor Suslin (Виктор Суслин) 5. * Wiaczesław Artiomow (Вячеслав Артёмов) 6. * Sofija Gubajdulina (София Губайдулина) 7. * Edison Denisow (Эдисон Денисов). (pl) Os sete de Khrennikov (em russo: Хренниковская семёрка; translit.: Khrennikovskaya semyorka) foi um grupo de sete compositores russos denunciados em 1979 durante o sexto congresso da da União Soviética por , na época presidindo a entidade. Khrennikov os repreendeu por suas participações em festivais de música no Ocidente, dentre os quais os de Colônia e Veneza. Qualificou suas composições como "lama barulhenta em vez de inovação musical real", sendo apenas "combinações incomuns e efeitos excêntricos de tom". Questionou se tais obras poderiam "representar nosso país, nossa música". Assim, os compositores foram colocados sob boicote oficial, o que significaria figurar por anos nas "listas negras" de rádios, televisões e concertos. (pt) Хре́нниковская семёрка, или семёрка Хре́нникова, — группа из семи российских советских композиторов, подвергнутых жёсткой критике на VI съезде Союза композиторов в ноябре 1979 года в речи Тихона Хренникова. Поводом для критики послужило несанкционированное включение музыки этих композиторов в программы музыкальных фестивалей в Кёльне и Венеции. Их сочинения были охарактеризованы Хренниковым как написанные «только ради необычных тембровых комбинаций и эксцентричных эффектов», в которых «музыкальная мысль если и присутствует, то безнадёжно тонет в потоке неистовых шумов, резких выкриков или невразумительного бормотания. Им ли представлять нашу страну, нашу музыку?» Тон выступления напомнил I съезд Союза композиторов 1948 года, на котором критиковалась музыка Сергея Прокофьева, Дмитрия Шостак (ru) Хрє́нниковська сі́мка (рос. Хренниковская семёрка) — група із семи російських радянських композиторів, підданих нищівній критиці на VI з'їзді Спілки композиторів СРСР у листопаді 1979 року в доповіді голови Спілки — Т. Хрєнникова, озаглавленої «Високе призначення Радянської музики». Приводом для критики послужило несанкціоноване включення музики цих композиторів у програми музичних фестивалів в Кельні й Венеції. На думку доповідача твори цих композиторів були написані: «тільки заради незвичайних тембрових комбінацій й ексцентричних ефектів», у яких «музична думка якщо і є присутньою, то безнадійно тоне у потоці шалених шумів, різких вигуків або незрозумілого бурмотання… Чи їм представляти нашу країну, нашу музику?» Тон виступу нагадав І з'їзд Союзу композиторів 1948, на якому музика С. Про (uk) |
| rdfs:label | Chrennikows Sieben (de) Khrennikov's Seven (en) Siódemka Chriennikowa (pl) Os sete de Khrennikov (pt) Хренниковская семёрка (ru) Хрєнниковська сімка (uk) |
| owl:sameAs | freebase:Khrennikov's Seven yago-res:Khrennikov's Seven wikidata:Khrennikov's Seven dbpedia-de:Khrennikov's Seven dbpedia-pl:Khrennikov's Seven dbpedia-pt:Khrennikov's Seven dbpedia-ru:Khrennikov's Seven dbpedia-uk:Khrennikov's Seven https://global.dbpedia.org/id/97yU |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Khrennikov's_Seven?oldid=1110720379&ns=0 |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Khrennikov's_Seven |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:Khrennikov's_seven dbr:Khrennikov_Seven dbr:Khrennikov’s_Seven |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Index_of_music_articles dbr:Elena_Firsova dbr:Viktor_Suslin dbr:Vyacheslav_Artyomov dbr:Alexander_Knaifel dbr:Edison_Denisov dbr:Dmitri_Smirnov_(composer) dbr:Sofia_Gubaidulina dbr:Tikhon_Khrennikov dbr:Khrennikov's_seven dbr:Khrennikov_Seven dbr:Khrennikov’s_Seven |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Khrennikov's_Seven |