Neoclassical synthesis (original) (raw)
La synthèse néoclassique est une école de pensée économique majeure issue de l'intégration de certaines théories de l'école néoclassique au keynésianisme originel. Courant dominant dans le monde économique et politique pendant les Trente Glorieuses, ses fondateurs sont Paul Samuelson et John Hicks. L'école de la synthèse a été dépassée par la Nouvelle économie classique et par la Nouvelle économie keynésienne.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | Neoklasická syntéza neboli neoklasicko-keynesiánská syntéza byla akademickým hnutím po druhé světové válce v ekonomii, které se snažilo implementovat makroekonomické myšlenky Johna Maynarda Keynese do neoklasické ekonomiky. Výsledné makroekonomické teorie a modely se nazývají neo-keynesiánská ekonomika. Ekonomii hlavního proudu do značné míry dominuje syntéza, která je převážně keynesiánská v makroekonomii a neoklasická v mikroekonomii. Velká část neo-keynesiánské ekonomické teorie bylo vyvinuto Johnem Hicksem a Maurice Allaisem a popularizováno Paulem Samuelsonem. Proces začal brzy poté, co byla publikována Keynesova s modelem IS-LM (investiční úspora – peněžní zásoba s preferencí likvidity), kterou poprvé představil John Hicks v článku z roku 1937. Pokračovalo přizpůsobováním modelu nabídky a poptávky trhů keynesiánské teorii. Představuje pobídky a náklady, protože hraje všudypřítomnou roli při utváření rozhodovacího procesu. Bezprostředním příkladem je spotřebitelská teorie individuální poptávky, která izoluje, jak ceny (jako náklady) a příjem ovlivňují požadované množství. Zdá se, že Samuelson vytvořil termín „neoklasická syntéza“, a pomohl šířit výslednou práci, částečně přes jeho akademické psaní, a také přes jeho vlivnou učebnici, . (cs) Die neoklassische Synthese (NKS), neoklassisch-keynesianische Synthese oder Neokeynesianismus, bezeichnet eine ökonomische Theorie, welche die neoklassische Theorie und die Makroökonomie von John Maynard Keynes zusammenführen wollte. Die neoklassische Synthese dominierte die Ökonomik der Nachkriegszeit bildete den internationalen Konsens des makroökonomischen Denkens der 1950er bis 1970er Jahre. Als Hauptvertreter gelten John Hicks, Franco Modigliani und Paul Samuelson. Zentral für die neoklassische Synthese ist die Annahme, dass Firmen und Konsumenten rational handeln, Märkte als Ganzes hingegen unvollständigen Wettbewerb und andere Formen von Marktversagen aufweisen. Besonders auf dem Arbeitsmarkt kann es zu dauerhaften Ungleichgewichten und damit Arbeitslosigkeit kommen. Daher befürwortet die neoklassische Synthese eine Globalsteuerung der Wirtschaft durch Fiskalpolitik in Form von Deficit spending, sowie Geldpolitik, um Arbeitslosigkeit und Inflation zu verhindern. Eine Reihe von wirtschaftlichen Entwicklungen erschütterte die neoklassische Synthese in den 1970er Jahren, besonders das Aufkommen der Stagflation und die Arbeit von Ökonomen wie Milton Friedman oder Robert Lucas. Sie bewiesen die theoretische Unmöglichkeit, ein nachhaltiges Wachstum und ein niedriges Inflationsniveau durch die von der neoklassischen Synthese vorgeschlagenen Maßnahmen aufrechtzuerhalten. Das Erbe der neoklassischen Synthese bildet der Neukeynesianismus, die in der Lage ist, die wirtschaftlichen Ereignisse der 1970er Jahre zu erklären. Neukeynesianische Modelle haben dabei die Makroökonomie mit mikroökonomischen Grundlagen erweitert und eine große Reihe von Marktversagen in die Modellbildung integriert. Der Neukeynesianismus wird auch als neue neoklassische Synthese bezeichnet und stellt den gegenwärtigen wissenschaftlichen Konsens der internationalen Makroökonomik dar. (de) La síntesis neoclásica es un movimiento académico de la posguerra en economía que intentó absorber el pensamiento macroeconómico de John Maynard Keynes hacia el pensamiento neoclásico de la economía. La economía ortodoxa es en gran parte dominada por la síntesis resultante, siendo en gran parte Keynesiana en macroeconomía y neoclásica en microeconomia. La teoría fue principalmente desarrollada por John Hicks, y popularizado por el economista matemático Paul Samuelson, quien parece haber acuñado el término, y ayudó diseminar la "síntesis," en parte a través de su escritura técnica y en su influyente libro de texto, El proceso empezó poco después de la publicación de Keynes, la Teoría General, con el modelo IS-LM (ahorro de inversión–suministro de dinero con preferencia por la liquidez), primero presentado por John Hicks en un artículo en 1937. Se continuó con adaptaciones del modelo de la oferta y la demanda de los mercados a la teoría Keynesiana. Representa los incentivos y costes jugando una función dominante en las decisiones que toman los agentes. Un ejemplo inmediato de esto es la teoría de consumidor de demanda individual, que aísla cómo los precios, los costes y los ingresos afectan la cantidad demandada. (es) La synthèse néoclassique est une école de pensée économique majeure issue de l'intégration de certaines théories de l'école néoclassique au keynésianisme originel. Courant dominant dans le monde économique et politique pendant les Trente Glorieuses, ses fondateurs sont Paul Samuelson et John Hicks. L'école de la synthèse a été dépassée par la Nouvelle économie classique et par la Nouvelle économie keynésienne. (fr) The neoclassical synthesis (NCS), neoclassical–Keynesian synthesis, or just neo-Keynesianism was a neoclassical economics academic movement and paradigm in economics that worked towards reconciling the macroeconomic thought of John Maynard Keynes in his book The General Theory of Employment, Interest and Money (1936). It was formulated most notably by John Hicks (1937), Franco Modigliani (1944), and Paul Samuelson (1948), who dominated economics in the post-war period and formed the mainstream of macroeconomic thought in the 1950s, 60s, and 70s. A series of developments occurred that shook the neoclassical synthesis in the 1970s as the advent of stagflation and the work of monetarists like Milton Friedman cast doubt on neo-Keynesian conceptions of monetary theory. The conditions of the period proved the impossibility of maintaining sustainable growth and low level of inflation via the measures suggested by the school. The result would be a series of new ideas to bring tools to macroeconomic analysis that would be capable of explaining the economic events of the 1970s. Subsequent new Keynesian and new classical economists strived to provide macroeconomics with microeconomic foundations, incorporating traditionally Keynesian and neoclassical characteristics respectively. These schools eventually came to form a "new neoclassical synthesis", analogous to the neoclassical one, that currently underpins the mainstream of macroeconomic theory. (en) 新古典派総合、または新古典派-ケインズ派総合は、第二次世界大戦後の経済学における学術運動であり、ジョン・メイナード・ケインズのマクロ経済学思想を新古典派経済学に吸収することに取り組んだものである。 その結果として得られるマクロ経済理論とモデルは、ネオ・ケインジアン経済学と呼ばれる。主流派経済学は、1970年代までは主に新古典派総合によって支配され、マクロ経済学では主にケインズ派であり、ミクロ経済学では新古典派経済学であった。 ネオ・ケインジアンの経済理論の多くは、ジョン・ヒックスとモーリス・アレによって開発され、数理経済学者のポール・サミュエルソンによって普及しました。このプロセスは、1937年の記事でジョンヒックスによって最初に提示されたIS / LMモデル（投資節約-流動性選好マネーサプライ）を使用したケインズの一般理論の発表直後に始まった。 それは、市場の需給モデルをケインズ理論に適応させ続けた。これは、意思決定を形成する上で広範な役割を果たすものとして、インセンティブとコストを表しています。これの直接の例は、個々の需要の消費者行動分析であり、価格（コストとして）と収入が需要量にどのように影響するかを分離する。 「新古典派総合」という用語を作り出したのは ポール・サミュエルソン のようであり、彼の技術的および学術的執筆を通じて、また彼の影響力のある教科書である経済学を通じて、結果として得られた作品の普及を助けた。 (ja) De neoklassieke synthese is een naoorlogse academische stroming in de economie die probeert om het macro-economische gedachtegoed van John Maynard Keynes op te nemen in de kaders van de neoklassieke economie. De hoofdstroom van de economie wordt door de neoklassieke synthese gedomineerd, die wat betreft de macro-economische aspecten grotendeels keynesiaans is en wat betreft de micro-economische aspecten grotendeels neoklassiek is. De theorie werd voornamelijk ontwikkeld door John Hicks en later gepopulariseerd door de wiskundige econoom Paul Samuelson, die de term lijkt te hebben bedacht en de term "synthese" zeker heeft helpen verspreiden, voornamelijk door zijn invloedrijke leerboek, Economics. Dit proces begon al snel na de publicatie van Keynes' General Theory met het IS-LM-model, dat in 1937 voor het eerst door John Hicks werd gepresenteerd. Het proces werd voortgezet met aanpassingen in de vraag-en-aanbodmodellen van markten naar de keynesiaanse theorie. Het stelt dat prikkels en kosten een alomvattende rol spelen in de door consumenten en producenten. Een heel duidelijk voorbeeld hiervan is de van de individuele vraag, die isoleert hoe prijzen (als kosten) en de gevraagde hoeveelheid beïnvloeden. (nl) Neoklassisk syntes är en teoribildning i nationalekonomi, som omfattar neoklassisk teori tillsammans med keynesianism. Den utvecklades under efterkrigstiden, bland annat av John Hicks och Paul Samuelson. (sv) Síntese neoclássica (em inglês, Neoclassical synthesis) é um movimento acadêmico na economia do pós-guerra que procura absorver o pensamento de John Maynard Keynes no pensamento da economia neoclássica. A economia ortodoxa é largamente dominada pelo resultado da síntese, sendo keynesiana em macroeconomia e neoclássica em microeconomia. A teoria foi desenvolvida principalmente por John Hicks, e popularizada pelo economista matemático Paul Samuelson, que parece ter cunhado o termo e que ajudou a desenvolver a "síntese", em parte através do seu influente livro Economics O processo começou logo após a publicação do A Teoria Geral do Emprego, do Juro e da Moeda de Keynes, com o Modelo IS/LM primeiramente apresentado por John Hicks em um artigo de 1937 Continuou com as adaptações da lei da oferta e da procura para os modelos de mercado da teoria keynesiana. Coloca os incentivos e custos como representando um papel persuasivo na forma da tomada de decisão. Um exemplo imediato disso é a teoria do consumidor de demanda individual, que isola como preços (custos) e lucro afetam a quantidade de demanda. (pt) Неоклассический синтез (англ. neoclassical synthesis), или неоклассическо-кейнсианский синтез, — направление в экономической науке, интегрирующее теоретические положения неоклассической и кейнсианской школ. Микроэкономический компонент синтеза основан на неоклассическом учении, а в макроэкономической концепции преобладают идеи Дж. М. Кейнса. Направление возникло во второй половине XX века и на данный момент занимает доминирующее положение в экономическом мейнстриме. Теорию неоклассического синтеза характеризует дуалистический подход, попытка совместить неоклассический микроанализ с принципами кейнсиансого макроанализа. В микроанализе данное направление допускает наличие конкурентного рынка, где решающая роль принадлежит потребителю. Также в микроанализе допускается негибкость цен. Теории в изолированном состоянии противоречили друг другу: Кейнс утверждал, что нерегулируемый рынок не может обеспечить ни оптимального распределения ресурсов, ни полной занятости. Однако преодоление противоречий представлялось достаточно перспективным в виду достоинств каждой из школ. Неоклассика представляла собой цельную систему знаний, кейнсианство же предлагало рецепты для ослабления кризисных последствий. Согласно неоклассическому синтезу, причиной неполной занятости является негибкость заработной платы. Для достижения полной занятости необходимо понизить ставку заработной платы до уровня, при котором предприниматели смогут нанять всех желающих. Этого можно достигнуть путем повышения цен, повышения реальной заработной платы и снижения номинальной заработной платы. Однако осуществление подобного сценария возможно лишь в том случае, когда экономические агенты не различают номинальные и реальные величины, что противоречит принципу рациональности и информированности. Взаимная адаптация доктрин началась вскоре после публикации «Общей теории занятости, процента и денег» Кейнса — в 1937 г. Джон Хикс представил модель IS-LM. В целом Хикс внёс значительный вклад в развитие теории. Главным же популяризатором синтеза стал его американский коллега Пол Самуэльсон, чему поспособствовал успех его книги «Экономика: вводный анализ». Модели спроса и предложения применялись к кейнсианскому учению: стимулы и расходы принимались за детерминанты принимаемых решений. К примеру, теория потребления утверждает, что цены (как расходы) и доходы влияют на объём спроса. (ru) 新古典綜合學派（英語：Neoclassical synthesis），又称新古典-凯恩斯綜合學派（英語：neoclassical–Keynesian synthesis）或新凯恩斯主义（英語：neo-Keynesianism），是一个在二戰之後由约翰·希克斯、法蘭科·莫迪利安尼與保羅·薩繆爾森所建立的經濟學學派。這個學派希望將凯恩斯主义的思想，導入新古典主義經濟學的分析架構之中，希望個體經濟學與總體經濟學，能夠經由數學模型而統一。新古典綜合学派是现代主流經濟學的基礎。 這個學派最早由约翰·希克斯發展，保羅·薩繆爾森在美國繼之推廣。保羅·薩繆爾森在其寫作的《經濟學》，大量引介新古典綜合學派的看法，此書成為美國大學中教授經濟學的重要教科書，這個學派也隨之擴展到世界各地。他們推廣约翰·希克斯於1937年提出的IS/LM模型，用來解釋凱恩斯主義經濟學，也將新古典主義經濟學的市場供给和需求模型導入凱恩斯主義經濟學中。 (zh) Неокласичний синтез — в економіці наука про ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини. Засновниками цієї галузі економічної науки є К. Р. Макконнелл та С. Л. Брю. Наприкінці 70-х pp. різниця між кейнсіанською та неокласичною школами мала більше історичний, ніж концептуальний характер. Однак іще задовго до того, як на засаді теорій економічного зростання відбулося органічне поєднання двох напрямків економічної теорії, було проголошено принцип «неокласичного синтезу». Такий підхід було запропоновано Джоном Хіксом ще в 1937 році, у 40-50-х pp. підтримано Франко Модільяні та остаточно обґрунтовано Полом Самуельсоном. Вони розглядали працю Дж. Кейнса як окремий випадок традиційної неокласичної теорії, модифікованої лише запровадженням певних обмежень у галузі ціноутворення, ставки заробітної плати та норми процента. З іншого боку, Кейнс поважав неокласичну школу окремим випадком загальної теорії зайнятості, характерним для умов повної зайнятості. Він підкреслював, що коли з допомогою централізованого контролю пощастить забезпечити повну зайнятість, то неокласичний аналіз знову набере виняткового значення. Суть синтезу полягала в тім, що залежно від стану економіки пропонувалось використовувати або кейнсіанські методи регулювання, або рецепти економістів, які стояли на позиціях обмеження втручання держави в економіку та вважали найліпшими регуляторами грошово-кредитні механізми, що діють за умов вільного ринку, забезпечуючи рівновагу між попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням. У 50-60-ті pp. в економічній літературі концепція неокласичного синтезу набуває цілковитого визнання. Неокейнсіанство, неокласична теорія, теорії кон'юнктури, економетрики об'єднуються на базі пошуку шляхів стабілізації й економічного зростання. Під різними кутами зору вони вивчають функціональні аспекти процесу відтворення. Суть цього поєднання відобразив Вільям Ростоу, який писав, що «сучасні економісти, поставивши перед собою завдання об'єднання класичної теорії відтворення з кейнсіанським аналізом доходу, запровадили динамічні змінні: населення, технологію виробництва, підприємницьку активність». Справді, школу «неокласичного синтезу» вирізняє з-поміж інших різноманітність тематики досліджень. Увага її представників зосереджується на проблемах економічного зростання, дальшому розвитку теорії загальної економічної рівноваги. Саме представниками цієї школи було запропоновано методику аналізу безробіття та заходи щодо його регулювання, отримано суттєві результати в галузі теорії та практики оподаткування. У межах цієї школи розвитку набули методи економіко-математичного аналізу, можливості їхнього застосування в політології. Поряд з макроекономічними методами дослідження ця школа використовувала мікроекономічні підходи, розвиваючи прикладні аспекти економічної теорії. Найвидатнішим пропагандистом і автором теорії «неокласичного синтезу» був американський економіст, професор П. Самуельсон, який писав: «Мої погляди вичерпуються загальною неокласичною теорією, яка включає в класичну традицію будь-яку частину кейнсьанського і неокейнсіанського аналізу, що є придатною для сучасної економіки». Пол А. Самуельсон (1915 р. н.) здобув освіту в Чиказькому та Гарвардському університетах, був засновником факультету економіки Масачусетського технологічного інституту, першим американським лауреатом Нобелівської премії з економіки (1970), консультантом Конгресу та Президента США. Його вважають одним з найвпливовіших економістів-теоретиків XX століття. Він спромігся об'єднати в одну теорію всі досягнення економічної думки від А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса до Д. М. Кейнса, М. Фрідмена, Д. Тобіна та Р. Лукаса, тобто доктрини, здавалося б, цілком протилежні за змістом, і тим самим накреслив сучасні підходи до вивчення економічних проблем. Він писав, що його теорія включає все те позитивне, що містить як кейнсіанський, так і неокласичний аналіз, що уможливлює поєднання в одне ціле макро- і мікроекономіки. Його книжку «Економікс» (1948), яка стала найпоширенішим підручником і витримала безліч перевидань різними мовами світу, присвячено аналізу проблем, що стосуються всіх сторін економічного життя. Особливо наголошено на ідеї неокласичного синтезу в третьому виданні «Економіксу» (1955), де Самуельсон висловлював сподівання, що такий синтез допоможе подолати відстань між мікро- та макроекономікою. Кожне нове видання відображало нові досягнення економічної теорії. В 1985 році у дванадцятому (спільно з В. Нордхаузом) виданні підручника, було враховано особливості макроекономічного розвитку 80-х pp., проаналізовано причини високого рівня безробіття, інфляції, ставки процента, бюджетного дефіциту, визначено напрямки розвитку економічної науки та основи монетаризму. (uk) |
| dbo:thumbnail | wiki-commons:Special:FilePath/Philipsus60.png?width=300 |
| dbo:wikiPageID | 13312532 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 18076 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1123604907 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Decision_making dbc:Neoclassical_economics dbr:Animal_spirits_(Keynes) dbr:History_of_macroeconomic_thought dbr:Paul_Samuelson dbr:Macroeconomic dbr:Maurice_Allais dbr:Neoclassical_economics dbr:Franco_Modigliani dbr:General_equilibrium_theory dbr:Lloyd_Metzler dbr:Stanley_Fischer dbr:Keynesian_cross dbr:Monetary_policy dbr:Mainstream_economics dbr:Supply_and_demand dbr:1973_oil_crisis dbc:Keynesian_economics dbr:Alfred_Marshall dbr:Alvin_Hansen dbr:Economics dbr:Market_failure dbr:The_General_Theory_of_Employment,_Interest_and_Money dbr:James_Tobin dbr:John_B._Taylor dbr:John_Hicks dbr:John_Maynard_Keynes dbr:Keynesian_economics dbr:Lawrence_Klein dbr:Economics_(textbook) dbr:Don_Patinkin dbr:Phillips_curve dbr:Classical_economics dbr:Milton_Friedman dbr:New_Keynesian_economics dbr:New_neoclassical_synthesis dbr:IS/LM_model dbr:New_classical_macroeconomics dbr:IS–LM_model dbr:Fiscal_policy dbr:Monetarism dbr:Microeconomic dbr:Stagflation dbr:The_General_Theory_of_Employment,_Interest,_and_Money dbr:Tâtonnement dbr:Consumer_theory dbr:Competitive_Market dbr:Sustainable_growth dbr:File:Islm.svg dbr:File:Philipsus60.png |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Authority_control dbt:For dbt:Reflist dbt:Short_description dbt:Economics dbt:Social_sciences dbt:Macroeconomics dbt:Macroeconomics_sidebar |
| dcterms:subject | dbc:Neoclassical_economics dbc:Keynesian_economics |
| gold:hypernym | dbr:Movement |
| rdf:type | owl:Thing yago:Abstraction100002137 yago:Cognition100023271 yago:EconomicTheory105994935 yago:Explanation105793000 yago:HigherCognitiveProcess105770664 yago:Process105701363 yago:PsychologicalFeature100023100 dbo:Organisation yago:Theory105989479 yago:Thinking105770926 yago:WikicatEconomicTheories |
| rdfs:comment | La synthèse néoclassique est une école de pensée économique majeure issue de l'intégration de certaines théories de l'école néoclassique au keynésianisme originel. Courant dominant dans le monde économique et politique pendant les Trente Glorieuses, ses fondateurs sont Paul Samuelson et John Hicks. L'école de la synthèse a été dépassée par la Nouvelle économie classique et par la Nouvelle économie keynésienne. (fr) Neoklassisk syntes är en teoribildning i nationalekonomi, som omfattar neoklassisk teori tillsammans med keynesianism. Den utvecklades under efterkrigstiden, bland annat av John Hicks och Paul Samuelson. (sv) 新古典綜合學派（英語：Neoclassical synthesis），又称新古典-凯恩斯綜合學派（英語：neoclassical–Keynesian synthesis）或新凯恩斯主义（英語：neo-Keynesianism），是一个在二戰之後由约翰·希克斯、法蘭科·莫迪利安尼與保羅·薩繆爾森所建立的經濟學學派。這個學派希望將凯恩斯主义的思想，導入新古典主義經濟學的分析架構之中，希望個體經濟學與總體經濟學，能夠經由數學模型而統一。新古典綜合学派是现代主流經濟學的基礎。 這個學派最早由约翰·希克斯發展，保羅·薩繆爾森在美國繼之推廣。保羅·薩繆爾森在其寫作的《經濟學》，大量引介新古典綜合學派的看法，此書成為美國大學中教授經濟學的重要教科書，這個學派也隨之擴展到世界各地。他們推廣约翰·希克斯於1937年提出的IS/LM模型，用來解釋凱恩斯主義經濟學，也將新古典主義經濟學的市場供给和需求模型導入凱恩斯主義經濟學中。 (zh) Neoklasická syntéza neboli neoklasicko-keynesiánská syntéza byla akademickým hnutím po druhé světové válce v ekonomii, které se snažilo implementovat makroekonomické myšlenky Johna Maynarda Keynese do neoklasické ekonomiky. Výsledné makroekonomické teorie a modely se nazývají neo-keynesiánská ekonomika. Ekonomii hlavního proudu do značné míry dominuje syntéza, která je převážně keynesiánská v makroekonomii a neoklasická v mikroekonomii. (cs) Die neoklassische Synthese (NKS), neoklassisch-keynesianische Synthese oder Neokeynesianismus, bezeichnet eine ökonomische Theorie, welche die neoklassische Theorie und die Makroökonomie von John Maynard Keynes zusammenführen wollte. Die neoklassische Synthese dominierte die Ökonomik der Nachkriegszeit bildete den internationalen Konsens des makroökonomischen Denkens der 1950er bis 1970er Jahre. Als Hauptvertreter gelten John Hicks, Franco Modigliani und Paul Samuelson. (de) La síntesis neoclásica es un movimiento académico de la posguerra en economía que intentó absorber el pensamiento macroeconómico de John Maynard Keynes hacia el pensamiento neoclásico de la economía. La economía ortodoxa es en gran parte dominada por la síntesis resultante, siendo en gran parte Keynesiana en macroeconomía y neoclásica en microeconomia. (es) The neoclassical synthesis (NCS), neoclassical–Keynesian synthesis, or just neo-Keynesianism was a neoclassical economics academic movement and paradigm in economics that worked towards reconciling the macroeconomic thought of John Maynard Keynes in his book The General Theory of Employment, Interest and Money (1936). It was formulated most notably by John Hicks (1937), Franco Modigliani (1944), and Paul Samuelson (1948), who dominated economics in the post-war period and formed the mainstream of macroeconomic thought in the 1950s, 60s, and 70s. (en) De neoklassieke synthese is een naoorlogse academische stroming in de economie die probeert om het macro-economische gedachtegoed van John Maynard Keynes op te nemen in de kaders van de neoklassieke economie. De hoofdstroom van de economie wordt door de neoklassieke synthese gedomineerd, die wat betreft de macro-economische aspecten grotendeels keynesiaans is en wat betreft de micro-economische aspecten grotendeels neoklassiek is. (nl) 新古典派総合、または新古典派-ケインズ派総合は、第二次世界大戦後の経済学における学術運動であり、ジョン・メイナード・ケインズのマクロ経済学思想を新古典派経済学に吸収することに取り組んだものである。 その結果として得られるマクロ経済理論とモデルは、ネオ・ケインジアン経済学と呼ばれる。主流派経済学は、1970年代までは主に新古典派総合によって支配され、マクロ経済学では主にケインズ派であり、ミクロ経済学では新古典派経済学であった。 ネオ・ケインジアンの経済理論の多くは、ジョン・ヒックスとモーリス・アレによって開発され、数理経済学者のポール・サミュエルソンによって普及しました。このプロセスは、1937年の記事でジョンヒックスによって最初に提示されたIS / LMモデル（投資節約-流動性選好マネーサプライ）を使用したケインズの一般理論の発表直後に始まった。 それは、市場の需給モデルをケインズ理論に適応させ続けた。これは、意思決定を形成する上で広範な役割を果たすものとして、インセンティブとコストを表しています。これの直接の例は、個々の需要の消費者行動分析であり、価格（コストとして）と収入が需要量にどのように影響するかを分離する。 (ja) Síntese neoclássica (em inglês, Neoclassical synthesis) é um movimento acadêmico na economia do pós-guerra que procura absorver o pensamento de John Maynard Keynes no pensamento da economia neoclássica. A economia ortodoxa é largamente dominada pelo resultado da síntese, sendo keynesiana em macroeconomia e neoclássica em microeconomia. (pt) Неоклассический синтез (англ. neoclassical synthesis), или неоклассическо-кейнсианский синтез, — направление в экономической науке, интегрирующее теоретические положения неоклассической и кейнсианской школ. Микроэкономический компонент синтеза основан на неоклассическом учении, а в макроэкономической концепции преобладают идеи Дж. М. Кейнса. Направление возникло во второй половине XX века и на данный момент занимает доминирующее положение в экономическом мейнстриме. (ru) Неокласичний синтез — в економіці наука про ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини. Засновниками цієї галузі економічної науки є К. Р. Макконнелл та С. Л. Брю. Наприкінці 70-х pp. різниця між кейнсіанською та неокласичною школами мала більше історичний, ніж концептуальний характер. Однак іще задовго до того, як на засаді теорій економічного зростання відбулося органічне поєднання двох напрямків економічної теорії, було проголошено принцип «неокласичного синтезу». (uk) |
| rdfs:label | Neoklasická syntéza (cs) Neoklassische Synthese (de) Síntesis neoclásica (es) Synthèse néoclassique (fr) 新古典派総合 (ja) Neoclassical synthesis (en) Neoklassieke synthese (nl) Síntese neoclássica (pt) Неоклассический синтез (ru) Neoklassisk syntes (sv) Неокласичний синтез (uk) 新古典綜合學派 (zh) |
| owl:sameAs | freebase:Neoclassical synthesis yago-res:Neoclassical synthesis wikidata:Neoclassical synthesis dbpedia-az:Neoclassical synthesis dbpedia-cs:Neoclassical synthesis dbpedia-de:Neoclassical synthesis dbpedia-es:Neoclassical synthesis dbpedia-fr:Neoclassical synthesis dbpedia-ja:Neoclassical synthesis dbpedia-nl:Neoclassical synthesis dbpedia-pt:Neoclassical synthesis dbpedia-ru:Neoclassical synthesis dbpedia-sk:Neoclassical synthesis dbpedia-sv:Neoclassical synthesis dbpedia-uk:Neoclassical synthesis dbpedia-zh:Neoclassical synthesis https://global.dbpedia.org/id/tKyJ |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Neoclassical_synthesis?oldid=1123604907&ns=0 |
| foaf:depiction | wiki-commons:Special:FilePath/Islm.svg wiki-commons:Special:FilePath/Philipsus60.png |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Neoclassical_synthesis |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:Neo-Keynesian_economics dbr:Keynesian-neoclassical_synthesis dbr:Keynesian–neoclassical_synthesis dbr:Neoclassical-Keynesian_synthesis dbr:Neoclassical–Keynesian_synthesis dbr:Neo-Keynesian_Economics dbr:Neo-Keynesean dbr:Neo-Keynesian dbr:Neo-Keynesianism dbr:Neo-Keynesians dbr:Neo-classical_synthesis dbr:Neo-keynesianism dbr:Neo_Keynesian_Economics dbr:Neokeynesianism dbr:Neokeynsian dbr:Old-Keynesians |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Schools_of_economic_thought dbr:Mesoeconomics dbr:Neo-Keynesian_economics dbr:History_of_economic_thought dbr:History_of_macroeconomic_thought dbr:Hyman_Minsky dbr:Paul_Krugman dbr:Paul_Samuelson dbr:Permanent_income_hypothesis dbr:Robert_Barro dbr:List_of_important_publications_in_economics dbr:Post-war_displacement_of_Keynesianism dbr:Conservatoire_national_des_arts_et_métiers dbr:Maurice_Allais dbr:Menzie_Chinn dbr:General_disequilibrium dbr:Neoclassical_economics dbr:Edward_J._Nell dbr:Luigi_Pasinetti dbr:Sidney_Weintraub_(economist,_born_1914) dbr:Steve_Keen dbr:Keynesian_Revolution dbr:Mainstream_economics dbr:Microfoundations dbr:June_1918 dbr:Economics dbr:Oskar_R._Lange dbr:Disequilibrium_macroeconomics dbr:Saltwater_and_freshwater_economics dbr:The_General_Theory_of_Employment,_Interest_and_Money dbr:John_Maynard_Keynes dbr:Kazimierz_Łaski dbr:Keynesian-neoclassical_synthesis dbr:Keynesian_economics dbr:Keynesian–neoclassical_synthesis dbr:Economics_(textbook) dbr:Heterodox_economics dbr:Classical_economics dbr:Neoclassical-Keynesian_synthesis dbr:Neoclassical–Keynesian_synthesis dbr:New_Keynesian_economics dbr:New_neoclassical_synthesis dbr:Macroeconomics dbr:Perspectives_on_capitalism_by_school_of_thought dbr:New_classical_macroeconomics dbr:Factors_of_production dbr:Mr._Keynes_and_the_"Classics" dbr:Outline_of_economics dbr:Supply_creates_its_own_demand dbr:Neo-Keynesian_Economics dbr:Neo-Keynesean dbr:Neo-Keynesian dbr:Neo-Keynesianism dbr:Neo-Keynesians dbr:Neo-classical_synthesis dbr:Neo-keynesianism dbr:Neo_Keynesian_Economics dbr:Neokeynesianism dbr:Neokeynsian dbr:Old-Keynesians |
| is dbp:contributions of | dbr:Paul_Samuelson |
| is rdfs:seeAlso of | dbr:Competition_law dbr:Perspectives_on_capitalism_by_school_of_thought |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Neoclassical_synthesis |
