       Вінниччина Бар і район Буша Вапнярка Вінниця і район Гонтівка Дашів Демківка Жмеринка і район Іванів (Янів) Калинівка Капустяни Корделівка Літин Марківка Могилів-Подільський і район Бернашівка Бронниця Грушка Кукавка Лядова (Лядава). Монастир. Могилів-Подільський Немія Озаринці Серебринці Юрківці Яришів Муровані Курилівці і район Немирів Ободівка Печера Сокілець Тиврів і район Тульчин Хмільник Чернівці Чорномин Шаргород і район Шпиків |
Озаринці Центр Озаринців. Церква, ще церква і костел в тісному сусідстві. Поділля](fileadmin/%5Fprocessed%5F/csm%5Fozarince%5F66cc356d96.png) Карта. Ви хочете в Озаринці, але не маєте власного автотранспорту? В вас дві можливості. 1. Передумати. 2. Мати зручні капці і налаштовуватись на довгу подорож пішки. Бо з райцентру, з Могилева себто, старий забитий бабками бусик ходить сюди лише раз на добу. Ну і нічого. За 2 гривні з носа до озаринського повороту вас відвезе будь який автобус на Вінницю. І то вже добре. Прислухайтесь до моїх слів: на довгому серпантині на початку села зламаєте ноги і витратите зайвий час. Там є стежки поміж городами, вони скоротять шлях не менш як вдвічі. Про мальовничість села нічого не писатиму: в цій частині Вінниччини всі села мальовничі, бо всі лежать в глибоких придністровських ярах. В місцевих жителів має бути гарно розвинута "дихалка", як кажуть спортсмени. Озаринці колись ділилися на село та містечко - поділ проходив по Немії. Перша згадка про населений пункт - під 1431р. В документах XVІІ ст. часом носить назву Ожаринці. Більше про село див. тут. Панорама КРЕПОСТІ. 17 серпня 2007р. Головне, що треба пам'ятати в Озаринцях: в них є КРЕПОСТЬ. Цим жахливим словом-перевертнем з російської місцеві називають розвалини фортеці на одному з пагорбів над Немією. На синоніми на кшталт "Башта", "розвалини", "замок", "фортеця" і словосполучення "розвалини башти" вони не реагують. До КРЕПОСТІ ми потрапили після опитування ВОСЬМИ місцевих жителів. Учасник опитування №2, бабця, що сапала город і довго нас про щось розпитувала, завіряла, що нема в селі ніяких башт, фортець і розвалин - і ніколи не було. Коли через годину ми поверталися повз неї назад, вона спинила нас криком: "А може, то ви КРЕПОСТЬ шукали? КРЕПОСТЬ в нас є. А то ви "башта", а башти нема! КРЕПОСТЬ є". Два слова з історії: зведено цю майже квадратну в плані твердиню в 1657р. для захисту місцевого населення від татарських набігів. В 1690р. фортеця зруйнована турками. Після того, як османи покинули Поділля (1699), замок оновлено. Далі його вже ніякі бусурмани не нищили - вистачило часу та газд з сусідніх городів. Площа твердині 0,3 га. Від мурів нічого не лишилося, як і від фортечних будівль на замковому дворі, збереглися лише сліди валів та дві башти-каземати. Одна використовується як сміттєзвалище, в другій хтось тримає сіно. Богородицька церква в Озаринцях Над Немією шумить вже четверте століття млин, зведений десь в 1700 р. Погляньте на нього, це все одно по дорозі до центру, не проминете. В центрі вишикувалися в ряд три святилища різних конфесій. Костел, солідна така класицистична базиліка з шестиколонним портиком, з кам'яною огорожею та напів-зруйнованою брамою, присвячений Різдву Богородиці. Зведено храм на гроші місцевих поміщиків Дзєдушицьких в 1741р. За радянщини використовувався як склад, з кінця ХХ ст. відновлюється. Поруч велетенська двоповерхова синагога (XVIII ст.), сильно пошкоджена під час Другої світової. Тоді в її стінах було живцем спалено 86 євреїв містечка. (Як підказав мені Олександр Краснопюр, це НЕ синагога, а хрестова у плані Успенська церква (будувалася протягом десятиліття, закінчена в 1910 р.). З нею пов'язаний переказ про прокляття архітектора. Коли роботи зі зведення храму були виконані наполовину, архітектор забажав розрахунку. Та в парафіян не було грошей. (Навіщо ж затіювали будівництво?). Тому архітектор повернувся в Кам'янець, аж поки за три роки сума не була зібрана. Та це ще не кінець історії. Коли церкву освячували, архітектора чомусь не запросили. з пересердя він вигукнув, що парафіянам храм радості не принесе. Що ж, за 7 років мало який з храмів радував мало яку громаду. Майже вгадав архітектор. В радянські часи споруду використовували як клуб, спортзал та музей. Та церква (блакитна), яку я вважала Успенською, насправді є Богородицькою (1865, зведена на кошти графа Чацького). |
|
Цей млин - чи не ровесник фортеці. Одна з башт КРЕПОСТІ Замок (1657). З книги Д.Малакова. А що в башті? Сіно](fileadmin/%5Fprocessed%5F/csm%5Fkrepostsino%5Fb919cde07e.png) А ось і друга башта. В ще гіршому стані. Костел благовіщення (1741 рік). Успенська церква Криниця - лише така, громадська. Засушлива Молдова зовсім поруч. Котик з Озаринців |
Головне, що треба пам'ятати в Озаринцях: в них є КРЕПОСТЬ. Цим жахливим словом-перевертнем з російської місцеві називають розвалини фортеці на одному з пагорбів над Немією. На синоніми на кшталт "Башта", "розвалини", "замок", "фортеця" і словосполучення "розвалини башти" вони не реагують. До КРЕПОСТІ ми потрапили після опитування ВОСЬМИ місцевих жителів. Учасник опитування №2, бабця, що сапала город і довго нас про щось розпитувала, завіряла, що нема в селі ніяких башт, фортець і розвалин - і ніколи не було. Коли через годину ми поверталися повз неї назад, вона спинила нас криком: "А може, то ви КРЕПОСТЬ шукали? КРЕПОСТЬ в нас є. А то ви "башта", а башти нема! КРЕПОСТЬ є". Два слова з історії: зведено цю майже квадратну в плані твердиню в 1657р. для захисту місцевого населення від татарських набігів. В 1690р. фортеця зруйнована турками. Після того, як османи покинули Поділля (1699), замок оновлено. Далі його вже ніякі бусурмани не нищили - вистачило часу та газд з сусідніх городів. Площа твердині 0,3 га. Від мурів нічого не лишилося, як і від фортечних будівль на замковому дворі, збереглися лише сліди валів та дві башти-каземати. Одна використовується як сміттєзвалище, в другій хтось тримає сіно. 
Над Немією шумить вже четверте століття млин, зведений десь в 1700 р. Погляньте на нього, це все одно по дорозі до центру, не проминете. В центрі вишикувалися в ряд три святилища різних конфесій. Костел, солідна така класицистична базиліка з шестиколонним портиком, з кам'яною огорожею та напів-зруйнованою брамою, присвячений Різдву Богородиці. Зведено храм на гроші місцевих поміщиків Дзєдушицьких в 1741р. За радянщини використовувався як склад, з кінця ХХ ст. відновлюється. Поруч велетенська двоповерхова синагога (XVIII ст.), сильно пошкоджена під час Другої світової. Тоді в її стінах було живцем спалено 86 євреїв містечка. (Як підказав мені Олександр Краснопюр, це НЕ синагога, а хрестова у плані Успенська церква (будувалася протягом десятиліття, закінчена в 1910 р.). З нею пов'язаний переказ про прокляття архітектора. Коли роботи зі зведення храму були виконані наполовину, архітектор забажав розрахунку. Та в парафіян не було грошей. (Навіщо ж затіювали будівництво?). Тому архітектор повернувся в Кам'янець, аж поки за три роки сума не була зібрана. Та це ще не кінець історії. Коли церкву освячували, архітектора чомусь не запросили. з пересердя він вигукнув, що парафіянам храм радості не принесе. Що ж, за 7 років мало який з храмів радував мало яку громаду. Майже вгадав архітектор. В радянські часи споруду використовували як клуб, спортзал та музей. Та церква (блакитна), яку я вважала Успенською, насправді є Богородицькою (1865, зведена на кошти графа Чацького). 
Одна з башт КРЕПОСТІ
Замок (1657). З книги Д.Малакова.
А що в башті? Сіно
Костел благовіщення (1741 рік).
Успенська церква
Криниця - лише така, громадська. Засушлива Молдова зовсім поруч.
Котик з Озаринців
