Соломія Кривенко - Academia.edu (original) (raw)

Papers by Соломія Кривенко

Scientific Journal "Regional Studies", 2019

Kyiv-Mohyla Law and Politics Journal, 2021

This article develops the understanding of symbols as a certain type of signs, the meaning of whi... more This article develops the understanding of symbols as a certain type of signs, the meaning of which is established by agreement or habit. There is an opinion that symbols in public discourse are a reflection of values and anti-values of the society, which are formed in the process of mass communication. This article identifies the main features of the characters, including emotional engagement, attachment to a particular act of communication, as well informativeness. The types of meaning are determined, and the mechanism of nomination is explained. The article reveals the concept of semantic competition. M. Edelman's opinion that value structures can be divided into mono-, bi-and multimodal-depending on the number of values assigned to key symbols. The presidential speeches delivered before the Ukrainian Constitution Day in 2017-2020 were analyzed in this article. Thanks to the content analysis of emotionally colored words, the symbols, which are characteristic for the speeches of P. Poroshenko and V. Zelensky, were identified focusing both on similarities and differences of Ukrainian values and anti-values. This article analyzes the nominations used by speakers to give meaning to key symbols. Aspects of semantic competition of the key symbols are defined here as well. It was revealed that during the tenure of President Poroshenko, other symbols circulated mostly in the Ukrainian public discourse than those during the presidency of V. Zelensky. Among the common key values for both presidents, we can find "Constitution," "Constitution Day" and "freedom". There is a semantic competition in their use. Both presidents underline the negative meaning of the term "parliamentary immunity." Poroshenko expresses the threat using symbols such as "Russian aggressor", "fifth column," "corruption," "Russian Empire" and "war." On the other hand, V. Zelensky does not use symbols of external threat. It was found that the value structure formed by Poroshenko's speeches showed signs of bimodality, and the one created by V. Zelensky's speeches-multimodality.

Вісник НТУУ "КПІ" Політологія. Соціологія. Право, 2021

In the article there is defined the concept of comic as a rhetorical and semantic technique in pu... more In the article there is defined the concept of comic as a rhetorical and semantic technique in public discourse, which exerts psychological and behavioral influences. There are highlighted the main features of the comic, in particular: the comic is available for human perception; it causes laughter among representatives of a certain social group, demonstrates the difference between different groups (motives of comedy are not global, they will be funny only for a certain people); entertains the addressee, does not cause suffering and does not activate emotions of empathy in the audience to which it is directed.

A. Bergson defines the basic rule of the comic – to demonstrate the unnaturalness, inflexibility, something uncharacteristic for normal life. The philosopher describes also three additional principles of the comic: repetition (the repetition of the certain signs – verbal and nonverbal – will be funny), inversion (replacement of social roles) and interference (semantic ambiguity of a one sign).

The article identifies the comic’s techniques used by Volodymyr Zelensky as a candidate for the presidency of Ukraine during the 2019 election campaign. The materials for the study are political advertising, distributed both by classic media (television and outdoor advertising) and by social media. Author states that in the materials of V. Zelensky’s political agitation are present all of three methods of the comic, described by A. Bergson.

In the article is claimed that laughter is able to perform the following social functions: to stimulate the development of the community by pointing out the outdated trends, as well as to ridicule those who wants to initiate social development. Comic, widespread by political leaders, can identify areas of public discontent and at the same time create space for psychological relief by spreading a sense of indifference
to the future.

Регіональні студії, 2019

In the article it is analyzed the concept of «rituals» and its functions in the political discour... more In the article it is analyzed the concept of «rituals» and its functions in the political discourse. The basis for the definition has been developed by political anthropologists E. Cassirer, A. Radcliffe-Brown, philosopher L. Mumford. Compared to myth, rituals arose earlier. Because for primitive societies myth and abstract language were too complicated symbols. Instead, rituals made it possible to express feelings of community and control its behavior. The article defines that rituals had the following functions: socialization, because every member of the community had its specific role during the rituals; legitimation of authority, because rituals supported the established rules and agenda; explanation of those events, which were important for coordination of social life; adjusting of the present to the political history with its past and future. Also rituals allowed to express collective and individuals feelings in a meaningful and controlled way. In the article, it is determined that today these functions are implemented by political rituals. There is used H. Laswell's approach for analyzing political rituals. He applied Freud's methodology for interpretation of the interrelationships between institute and individual. H. Laswell classified political rituals on three categories: those, which have Ego at its core; those that justify public morality (Super Ego); and rituals, that allow expressing of the unconscious instincts (Id). In the article there is analyzed the celebration of Ukraine's Independence Day as a political ritual. There are compared aesthetics and symbolism of the celebration accepted by President P. Poroshenko and President V. Zelensky. In the article, it is concluded that 2014-2018 celebration of the Independence Day has to be defined as a political ritual of «Super Ego». Since during those years the ritual fostered a sense of responsibility and obligation. However, V. Zelensky is trying to change the ritual into the one, in which the rational part of personality dominates (in Freud’s terms move it to the «Ego» sphere).
Keywords: rituals, political ritual, political communication, political anthropology, control, authority, discourse.

У статті проаналізовані поняття стилю та жанру політичного дискурсу, обґрунтована доцільність дос... more У статті проаналізовані поняття стилю та жанру політичного дискурсу, обґрунтована доцільність дослідження цих понять в межах сучасної політичної науки. Автор виділяє основні ознаки жанру та стилю політичних промов Президента України Петра Порошенка на підставі дослідження виступів до Дня незалежності України 2014-2017 років. Виявлено, що вони мають ознаки, властиві політичній мові під час конфлікту. Також аналіз промов П. Порошенка дав підстави виділити такі ознаки стилю Президента: наявність метафорики («маючи за плечима власний двадцятип'ятирічний досвід, із юності вступаємо в куди відповідальніший час зрілості»); використання слів-символів, що мають позитивну конотацію та виступають орієнтирами для розвитку держави («свобода», «незалежність тощо); історичні категорії використовуються з метою політичного міфотворення; наявність релігійної метафорики («колективний гріх», «гріх еліти спокутувати перед народом»); інтертекстуальність (або цитування); використання гасел; послуговування ярликами для дискредитації опонентів; вживання культурних кодів («хата скраю», «українська родина» тощо). Окремо в статті аналізується ознака трагічності як жанрова властивість та стилістичний вибір автора текстів, виділені її критерії та описані її можливі впливи на політичну авдиторію. Розглянуто механізми героїзації як елемента трагічності, присутні в політичному дискурсі. Також у статті досліджуються мотиви комічності в політичному дискурсі, що описуються в контексті розвитку демократії. У статті висловлене та обґрунтоване твердження, що в умовах демократії консерватори або представники влади використовують механізми висміювання для того, щоб дискредитувати конкурента. Формується припущення, що ефект комічності використовують для того, щоб позбавити впливу певних ідей, адже неможливо ставитися серйозно до того, з чого сміються, натомість ефект трагічності задіюють тоді, коли потрібно спровокувати активну політичну реакцію в авдиторії. Ключові слова. Політичний дискурс, гасла, комедія і трагедія, жанр політичного дискурсу, стиль політичного дискурсу, медіааналітика, медіакомунікації. Вивчення політичного дискурсу – сьогодні важлива частина політичної науки, бо, зокрема, уможливлює новий погляд на політичні конфлікти, в яких пропаганда та інформація стають зброєю. Також важливо розуміти, які фрейми (наприклад війни) здатна формувати політична влада в час, коли потребує легітимації (зокрема тоді, коли захист прав людини вважається пріоритетним завданням демократичної держави). З огляду на те, що легітимація, ідентифікація та мотивація до політичної дії відбуваються в результаті комунікації, всі аспекти політичного дискурсу потребують детального висвітлення. Метою статті є виявити специфічні ознаки українського політичного дискурсу, що твориться в умовах конфлікту (2014-2017 рр), та проаналізувати трагічність і комічність як його жанрові й стилістичні особливості. Відстоюючи ідею, що політологи повинні зайняти свою нішу в дослідженні цієї проблематики, зазначимо: взаємозв'язок між політичною владою та методами її здійснення, з-поміж яких і методи мовного переконання, цікавили тих, кого вважаємо основоположниками політичної науки, передусім Платона, Арістотель, майстрів античної риторики, зокрема Цицерона. В політичній науці ХХ століття, після так званого лінгвістичного повороту та артикуляції ідеї, що дослідження мови й дискурсу як певної символічної дійсності необхідні, до цієї проблематики звертаються Волтер Ліппман, Гарольд Ласвел, Віктор Клемперер, Хосе Ортега-і-Гассет, Ернст Кассірер, Умберто Еко, Тен ван Дейк, Річард Андерсон, Джордж Лакофф та інші. В Україні проблеми стилістики та жанру політичного дискурсу не знайшли на разі свого достатнього політологічного висвітлення, натомість на цю проблематику радше звертають увагу лінгвісти: Григорій Почепцов, Ольга Чорновол-Ткаченко, Cвітлана Романюк, Катерина Серажим а та інші. Але при дослідженні суто лінгвістичному з поля зору випадають важливі дискурсивні питання, зокрема конструювання політичної дійсності, формування ментальних моделей,

У статті виділені чотири парадокси політичного дискурсу: методологічний, що проявляється у складн... more У статті виділені чотири парадокси політичного дискурсу: методологічний, що проявляється у складності визначення суті політичного як сфери життєдіяльності людини; комунікативний парадокс, згідно з яким політичний дискурс хоч і встановлюється в результаті спілкування, проте здатен творитися і в позакомунікативному контексті; семантичний парадокс, згідно з яким в політичному дискурсі сенсом здатні наділяти як інститути, що існують об’єктивно, так і суб’єктивні структури людського мислення; риторичний парадокс, згідно з яким політичний дискурс циркулює в межах комунікативного простору розуміння та дискусій, оперує вербальними та невербальними конструктами, що позбавлені стійкого сенсу.

У статті проаналізований адресант як автор політичного тексту, названі різні підходи до його визн... more У статті проаналізований адресант як автор політичного тексту, названі різні підходи до його визначення та класифікації. Зазначено, що адресант як елемент політичної комунікації присутній у політичному повідомленні в вигляді стилю, який можна розглядати в різних площинах, зокрема в площині лаконічності й красномовності, кризи й стабільності, демократичного й недемократичного врядування, комічного чи трагічного тощо.

У цій статті проаналізуємо слово як семантичний елемент політичного дискурсу. Автори розглянули п... more У цій статті проаналізуємо слово як семантичний елемент політичного дискурсу. Автори розглянули підстави класифікації слів у політичному дискурсі. Виявлені основні особливості слів-символів, ключових слів, слів-слоганів і слів, які використовуються для дискредитації противника у публічній промові. У роботі запропоновано інші класифікації, тобто заборонені, нейтральні та дозволені слова в політичному дискурсі. Заборонені слова поділені на дві групи: заборонені через формальну та неформальну причини.

Scientific Journal "Regional Studies", 2019

Kyiv-Mohyla Law and Politics Journal, 2021

Вісник НТУУ "КПІ" Політологія. Соціологія. Право, 2021

Регіональні студії, 2019