Realization of Ideas of Individual Psychology in the Context of Psychoanalytical and Pedagogical Discourse (original) (raw)
Related papers
Knowledge, Education, Law, Management, 2022
Artykuł przedstawia historię węgierskiej szkoły psychoanalizy i wkład jej przedstawicieli w rozwój koncepcji pedagogiki psychoanalitycznej. Nacisk kładziony jest na działalność S. Ferencziego i jego uczniów w rozpowszechnianiu idei edukacji bez przemocy. Należy zauważyć, że podczas pierwszego Międzynarodowego Kongresu Psychoanalitycznego S. Ferenczi wygłosił wykład "Psychoanaliza i pedagogika" (1908), w którym skrytykował wychowanie moralizatorskie i wezwał do rozwijania idei podejścia psychoanalitycznego w edukacji. Zbadano również główne idee M. Klein, M. Balintego i A. Balint w rozwój pedagogiki psychoanalitycznej. Stwierdzono, że węgierska szkoła pedagogiki psychoanalitycznej była jedną z najbardziej renomowanych w Europie w XX wieku i rozwija się do dziś dzięki badaniom naukowym młodych badaczy.
Academic Notes Series Pedagogical Science
The article reveals the key ideas of psychoanalysts of the «independent» group of the British Psychoanalytic Association. To date, the framework of the modern anthropological system consists of psychoanalytic theories of personality development. In addition to the orthodox (classical) psychoanalysis of S. Freud, individual psychology of A. Adler and analytical psychology of Jung, an important place in the system of psychoanalytic directions is occupied by the theory of object relations - psychoanalytic current, which is based on the idea that as much the satisfaction of internal urges, as Freud argued, as the successful search and establishment of relationships with others. However, in addition to the work of M. Klein and the followers of her scientific and practical school, the creative work of other representatives of British psychoanalysis remains little studied for Ukrainian science. On the basis of the theoretical analysis of literary sources the main principles of psychoanalyt...
Dissemination of Ideas of Psychoanalytic Pedagogy in the Research of Theoretists of Neo-Freudianism
Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series: «Pedagogy. Social Work»
The purpose of the article is to reveal the views of neo-Freudians on the problem of personality upbringing and the use of psychoanalysis in education. To achieve this goal, a set of theoretical methods was used: literature analysis, synthesis, interpretation and generalization. The article analyzes the contribution of neo‑Freudians to the spread of the theory and practice of psychoanalytic pedagogy. The key ideas of E.Fromm, K.Horney, H.S.Sullivan and A.Cardiner on the problems of personality formation, philosophy of education, organization of education and upbringing of the future generation are revealed. It is established that the views of the neo-Freudians were related to the ideas of anti-pedagogy and consisted in the deschooling and dissemination of alternative educational technologies. In particular, E.Fromm criticized the school for the fact that its main goal is to provide each student with a clearly defined amount of "cultural heritage". Horney's research was...
Discourse Manifestation of Personality
Russian Journal of Linguistics
The paper deals with approaches to discourse studies. The approaches may be regarded as discourse dimensions associated with models presented and substantiated by M.M. Bakhtin, J. Habermas, Yu.M. Lotman and M.A.K. Halliday. They comprise contents, participants, tonality, channel and communicative actions. The approaches described complement each other and make it possible to synthesize the results achieved in Text Linguistics, Pragmatics, Social Linguistics, and Discourse Studies. They are joined by and oriented towards the concept of Language Personality, i.e. persons who manifest themselves in various kinds of communicative situations. However, each discourse dimension corresponds to a certain type of discourse. A Topic Approach to discourse focuses upon its contents (its referential substance) and specifies the correlation between explicit and implicit meaning expression. A Subject Approach to discourse makes it possible to single out and describe two basic types of communication as presented in Personality bound and Status bound discourse, the former diverges into two subtypes-Habitual and Existential communication, whereas the latter is manifested in various kinds of Institutional discourse. A Tonality Approach to discourse highlights different types of stylistic and emotional modes of communication and correspondingly characterizes personality types who are engaged in such situations. A Regime Approach is concentrated on communication channel and technical peculiarities of behavior determined by those restrictions. An Action Approach to discourse gives us a broader understanding of a performative act, i.e. an action incorporated in culture and a situational behavioral interaction.
Інтегративно-особистісний підхід у психологічній науці та практиці
У колективній монографії, написаній науковцями лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, аналізується у її різних вимірах категорія особистості, одна з центральних у людинознавстві й, зокрема, у психології — акаде- мічній і практичній. Дотримуючись раціогуманістичної світоглядної й методологічної орієнтації та спираючись на здобутки різних напрямів психологічної науки і суміжних із нею дисциплін, автори намагаються досягти більш цілісного, інтегративного тлумачення вказаної категорії, що має сприяти її ефективнішому використанню у наукових досліджен- нях та у різних сферах соціальної практики. Книга адресується фахівцям у галузі психології та суміжних із нею дисциплін й усім, хто цікавиться методологією людинознавства.
Проблема личности и задачи современного этапа развития психологической науки
Психологическая наука на всем протяжении своей истории обращалась к проблеме личности – социализированного индивида, у которого в силу его причастности к культуре уже «нет «природы» – простого или однородного бытия. Он причудливая смесь бытия и небытия; его место – между этими двумя полюсами» (Кассирер, 1988, с. 20). Представляется неслучайным, что выделению психологии в отдельную область научного знания в конце ΧΙΧ в. предшествовало возникновение нового типа отношений между индивидом и социумом. Ускорение исторического процесса к середине ΧΙΧ в. достигло уровня, когда быстрота радикальных изменений в культуре стала соразмерной смене поколений, что породило проблему «отцов и детей». Дети не хотели больше следовать примеру родителей, так как к жизни в их мире опыт родителей был уже непосредственно не применим. Культура, устройство общества впервые предстали как нечто подверженное переменам, временное и условное, и стал возможным сам вопрос об отношении личности, «социального индивида» – как относительно самостоятельного деятеля – к этим переменам, к социуму, сложилось представление о личности как о субъекте и объекте культурно-исторического процесса. Важной проблемой психологии стала проблема сочетания в человеческой природе природного (общечеловеческого) и социального (культурно обусловленного) (о современных представлениях см.: Новое в науках о человеке…, 2015; и др.). Однако до Первой мировой войны еще доминировало представление о том, что социум (культура) является чем‑то хотя и изменяющимся исторически, но, несомненно, более стабильным, чем индивидуальная психика. Дюркгейм доказывал, что именно он является носителем той системы понятий, усвоение которой инди
Особистість психолога-консультанта: емпіричне дослідження уявлень студентів
Депутатов В.О., Маєр Ю.В. Особистість психолога-консультанта: емпіричне дослідження уявлень студентів. Колективна монографія кафедри Том IV. Професіоналізація майбутнього практичного психолога в умовах вищої педагогічної освіти: теорія і практика. Кривий Ріг : Вид. Р. А. Козлов, 2021. С. 176-190., 2021
Зімовін, О.І. (2021) Особистісні ресурси психотерапевта: аналіз проблеми. Проблеми особистісних ресурсів у навчальній та професійній діяльності : матеріали наук.-практ. конф.
The personal resources of the psychotherapist are not devoted to a large number of studies, because this profession focuses on helping others. At the same time, we note that the formulated problem is important and relevant. We can talk about two aspects: the resources of the effectiveness of psychotherapy and the resources of the well-being of the psychotherapist. The analyzed research allows us to conclude that the key resource for the effectiveness of psychotherapy is deliberate practice, and the key resource for maintaining well-being - the relationship of help.
Розвиток ідеї суб’єктності особистості школяра у вітчизняному педагогічному дискурсі ХХ століття, 2018
У дисертації цілісно та системно обґрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку ідеї суб’єктності особистості школяра у вітчизняному педагогічному дискурсі ХХ століття. Визначено особливості, закономірності та зміст ідеєґенезу суб’єктнісної проблематики в контексті суспільноособистісного, освітньо-наукового та учнівського профілів суб’єктності. Доведено системотвірність категорії «суб’єктність особистості школяра» для педагогічних парадигм, теорій і освітніх моделей, орієнтованих на суб’єктрозвивальну педагогічну співдію. На основі авторського підходу розроблено теоретичні засади інтерпретації суб’єктності особистості школяра як педагогічного феномену; створено структурно-змістову модель суб’єктності особистості школяра, компоненти якої слугують емпіричними ознаками ідентифікації суб’єктнісних проявів школярів у педагогічному дискурсі; обґрунтовано детермінованість розвитку ідеї суб’єктності школяра у вітчизняному педагогічному дискурсі ХХ століття суспільно-історичними, політичними, світоглядними, культурноосвітніми (етнічні, соціальні, психологічні, технологічні) умовами реалізації завдань навчання, виховання та розвитку дітей і молоді; окреслено теоретикометодологічні аспекти реалізації ідеї суб’єктності в умовах трансформації цілей і завдань навчання, виховання та розвитку сучасних школярів. Отримані результати визначили перспективи наукових пошуків. Основні положення дослідження впроваджено в практику роботи закладів вищої освіти.