СУБЪЕКТ И ЛИЧНОСТЬ: О СООТНОШЕНИИ ПОНЯТИЙ (original) (raw)

ГЕНИТИВ СУБЪЕКТА И НАРЕЧИЕ ПОКА: ПРАГМАТИКА СТРУКТУРЫ СОБЫТИЯ

2008

Для русского языка до сих пор актуальна проблема описания конструк-ций с субъектным генитивом при отрицании-такого, которое бы давало возможность предсказать выбор между родительным и именительным в кон-текстах типа фонарей не горело-фонари не горели. Между тем, как извест-но, эта тема освещалась во множестве лингвистических работ, как дескрип-тивных (ср., например, [Ицкович 1983] или [РГ-80]), так и теоретических (ср., например, [Guiraud-Weber 1984] или [Апресян 1985]). Дескриптивный под-ход не дал убедительных результатов потому, что в этой зоне русской грам-матики далеко не всегда действуют жесткие запреты: важно понять принци-пы, на которых основано правило выбора. На эту тему теоретиками выдвига-лись разные гипотезы. В целом все они, как пишет Ю. Д. Апресян [2006: 45], опирались на идею существования субъекта-в самом широком смысле: речь идет о том, что генитив выбирается говорящим тогда, когда описывается ситуация, которая в конечном счете может быть сведена к констатации суще-ствования субъекта. Однако подходы к такому цельному описанию делались разные. Во-первых, были попытки встроить генитивную конструкцию в так на-зываемую теорию неаккузативности, ср. [Perlmutter 1978; Levin, Rappaport Hovav 1995]. Согласно этой теории, имеется два семантико-синтаксических класса непереходных глаголов: при одних подлежащее ведет себя как субъект переходного глагола (ср. глаголы со значением 'прыгать' или 'дышать'), а при других-как объект переходного глагола (таковы, например, 'лежать' или 'падать'); последние, а вслед за ними и теория данного противопоставле-* Данная работа выполнена при поддержке фонда National Science Foundation (грант BCS-04-18-311, руководитель проекта Б. Парти) и фонда РФФИ (грант № 05-06-80396).

ОБЧИСЛЮВАЛЬНЕ ВМІННЯ ТА ОБЧИСЛЮВАЛЬНА НАВИЧКА: СУТНІСТЬ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ

Gìrsʹka škola Ukraïnsʹkih Karpat, 2018

Анотація. У статті аналізується проблема формування обчислювальних умінь і навичок як важливих завдань початкової школи, що складають базис відповідної компетентності, необхідної молоді для життя в сучасному суспільстві. З метою визначення в майбутньому ефективних шляхів їх формування здійснюється аналіз європейських та вітчизняних документів, методичної літератури, що засвідчують використання авторами різних термінів «обчислювальне вміння» та «обчислювальна навичка» й актуалізують потребу в дослідженні цих понять. Для цього був застосований теоретичний метод дослідження-аналіз, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури для порівняння й зіставлення різних підходів до представленої проблеми та розкриття вжитих у публікації дефініцій. Було встановлено, що в психолого-методичній літературі поняття уміння та навичка різними групами вчени х визначаються по-різному. Одна група вчених поняття вміння розуміє ширше за поняття навички, і відповідно до цього підходу знання і навички є основою вміння. Інші науковці вмінням називають проміжний етап овол одіння новим способом дії, заснованим на знанні, і відповідне правильне використання цього знання, яке ще не досягло рівня навички, у процесі вирішення певного класу задач. З'ясовано, що обидві думки є правомірними, однак неоднозначність трактування поняття уміння пов'язана з тим, що вчені розглядають різні види вмінь. На основі методичної літератури та власних узагальнень пропонуєм о в контексті обчислювальних умінь вживати терміни просте вміння та ускладнене вміння. Визначено ознаки кожног о виду вмінь, подається загальне визначення обчислювального вміння як здатності успішно здійснювати обчислювальну діяльність, яка ґрунтується на засвоєному способі дії, базованому, в свою чергу, на знаннях його теоретичних основ та навичках виконання дій і операцій, що складають обчислювальний прийом. Зокрема, під простим умінням здійснювати обчислення роз уміємо вміння виконувати дії, що містять кілька послідовних операцій, вибір яких є однозначним. Ускладненим умінням називаємо вміння здійснювати дії за наявності розгалужень: в залежності від результату виконання попереднього кроку реалізація дії відбувається за одним з кількох варіантів. Таких розгалужень може бути одне і більше, що і визначає складність такого вміння. Ключові слова: обчислювальне вміння, просте вміння, ускладнене вміння, обчислювальна навичка, операція, дія, обчислювальна діяльність, обчислювальний прийом.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ЛЕГІТИМНІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ

Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, 2022

У статті визначено міжнародно-правову легітимність як одну із форм легітимності. Доведено, що поняття «міжнародно-правова легітимність» фіксує таку якість міжнародно-правової реальності в усіх її проявах, як визнання, виправданість та обґрунтування. Інакше кажучи, це поняття вказує на достатню значущість розширення, звуження, формування, закріплення, перетворення, підтримку та/або порушення, характер та наслідки застосування норм та принципів міжнародного права. Розкрито сутність міжнародно-правової легітимності через осмислення структури її онтології, що містить такі підсистеми, як легітимні суб'єкти міжнародного права, легітимні міжнародні правотворчі інститути, легітимні міжнародно-правові документи, легітимні міжнародно-правові норми, легітимні заходи правозастосування міжнародних норм, легітимні наслідки правозастосування міжнародних норм. Зазначені підсистеми містять принаймні дванадцять елементів міжнародно-правової легітимності: 1) ясність та визначеність змісту норм, 2) цілісність та спадкоємність процесу міжнародної нормотворчості, вкоріненість норм в історичному процесі, їх відповідність символам та ритуалам; 3) зв'язність норм в ієрархії міжнародного права; 4) концептуальна узгодженість та несуперечливість норм міжнародного права; 5) авторитетність міжнародних правотворчих інститутів; 6) авторитетність міжнародно-правових документів; 7) транспарентність та справедливість процедури ухвалення міжнародних норм; 8) оцінка міжнародною спільнотою правозастосовчих заходів; 9) фактичні наслідки правозастосовчих заходів; 10) критерії оцінки міжнародно-правової легітимності, до яких належать національні інтереси держав, морально-етичні норми, цивілізаційні, регіональні та національні цінності; 11) добровільна згода суб'єктів міжнародного права на виконання норм; 12) наявність загрози покарання з боку міжнародної спільноти в разі порушення норм міжнародного права.

ГРАММАТИКА СУБЪЕКТИВНОСТИ И ОТСУТСТВИЕ СУБЪЕКТА

2010

Descombes V., Larmore Ch. DERNIERES NOUVELLES DU MOI. - Paris: PUF, 2009. - 186 p. Chauvire C. L'IMMANENCE DE L'EGO. - Paris: PUF, 2009. - 154 p. ... Одной из главных тем философской мысли эпохи модерна были привилегии субъекта в сравнении с миром объектов. Современная мысль уже не считает, что субъект может ощущать себя просто и беспроблемно, напротив, чаще речь идет о "щекотливом субъекте" (С. Жижек), доставляющем много хлопот и оставляющем о себе болезненную память. Речь пойдет о дискуссиях, образовавшихся вокруг второго возвращения субъекта на авансцену гуманитарной методологии, после долгого периода радикализации игровых, внесубъективных или интерсубъективных позиций. ... В последние годы во Франции, всегда гордившейся богатством своей философской традиции, произошла рецепция аргументов, выработанных в совершенно чуждой ей англо-американской философии. Такая рецепция не могла обойтись без множащихся конфликтов, причем разделительная линия прошла не между &quot...

К ВОПРОСУ О СООТНОШЕНИИ ПОНЯТИЙ ТЕКСТ – МЕДИАТЕКСТ – ДИСКУРС – МЕДИАДИСКУРС

The article examines the peculiarities of media language and explores the relationship between the concepts “text”, “media text”, “discourse” and “media discourse”. The authors describe media text as one of the basic components of medialinguistics. It’s a kind of text intended for a mass audience and is characterized by a combination of verbal and media units. Discourse is a text in total with extralinguistic factors, while media discourse is regarded as a media text together with pragmatic, sociocultural, psychological and other factors.

СООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ «ОБСТОЯТЕЛЬСТВО» И «НАРЕЧИЕ» В СОВРЕМЕННОМ ИРАНСКОМ ЯЗЫКОЗНАНИИ

Грамматический строй персидского языка (ПЯ) – объект постоянного изучения и исследования со стороны современных иранских учёных. Внутренняя политика страны, направленная на содействие развитию национальных ценностей, а ПЯ рассматривается именно как национальное достояние, способствует устойчивому вниманию иранских исследователей к своему языку. В течение последних нескольких десятилетий издано много научных статей и монографий по различным вопросам грамматики, в том числе синтаксиса и морфологии современного ПЯ. Иранские учёные, обратившись к опыту зарубежных коллег, стали активно развивать свою науку, зачастую просто перенося реалии другого языка, близкого им по структуре, на рассматриваемый ими ПЯ. При этом отмечается некоторая неустойчивость отдельных предлагаемых концепций, что приводит к изменению их взглядов во времени. Нескоординированность действий иранских филологов, занимающихся исследованием вопросов синтаксиса, а в отдельных случаях – при переносе лингвистических явлений с другого языка на персидский - поверхностное отношение к некоторым специфическим особенностям языка-источника, привели к появлению нескольких равноценных терминов, обозначающих одно и тоже языковое явление. Наличие полисемии – не единственная проблема. Семантические границы многих терминов в работах различных иранских исследователей не совпадают, накладываются друг на друга, что приводит к затруднению восприятия содержания текста и противоречит самому определению понятия «термин». Цель и задачи. Целью данной работы является определение соотношения между понятиями «обстоятельство» и «наречие» в современном персидском языке на основании последних исследованиях иранских филологов.

ТВОРЧІСТЬ ТА ІННОВАЦІЯ: СУЧАСНИЙ КОНТЕНТ

2021

The current stage of civilization is closely linked to leadership in research and development, the emergence of new knowledge, the development of high-tech production and the creation of mass innovative products. The development of innovation potential is not only a way of dynamic development and success, but also a means of ensuring the security and sovereignty of the state, its competitiveness in the modern world. The article presents a modern scientific understanding of the phenomena of creativity and innovation from the standpoint of various fields of knowledge. Emphasis is placed on the relevance of this issue, given that the main dominant feature of the progressive development of our time is the formation of an innovative personality capable of creating innovations in all spheres of life. It has been found that in modern scientific discourse the phenomenon of creativity acts as a process of activity, characterized by a certain result, in which one can trace material or spiritu...