Лутугине (original) (raw)
Лутугине
ЛУТУ́ГИНЕ(1914–25 – Шмідтівка) – місто Луганської області, райцентр. Знаходиться на правому березі р. Вільхівка (притока Лугані, бас. Сіверського Дінця), за 22 км від обл. центру. За переписом 2001, насел. становило 18 883 особи (складає 99,3 % до 1989; українців – 58 %, росіян – 38 %, вірмен – 2 %, білорусів – 1 %), станом на січень 2013 – 17 989 осіб. Вузол залізнич. і автомоб. доріг. У Л. та його околицях виявлені значні поклади кам’яного вугілля, вапняку, пісковику, мергелю та глини. Засн. як завод. с-ще між с. Успенка та містечком Георгіївка (Коноплянка) Слов’яносерб. пов. Катеринослав. губ. (нині обидва – смт Лутугин. р-ну) водночас з будівництвом 1896–97 Лутугинського науково-виробничого валкового комбінату. 1914 відкрито залізничну станцію. У тому ж році с-ще, в якому мешкало бл. 1,2 тис. осіб, названо на честь нім. підприємця Шмідта, а 1925 перейменовано на честь геолога Л. Лутугіна (встановлено також пам’ятник). Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. 1923–59 – у складі Успен., 1959–63 – Олександрів. сільських, 1963–65 – Артемів. міського (Луганська) р-нів; від 1938 – Луган. (1938–58 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. Від 1937 – смт. 1939 проживало 3633 особи. У роки сталін. репресій понад 50 осіб засуджено за політ. статтями. Від 17 липня 1942 до 11 лютого 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. У боях за визволення Л. загинуло 214 рад. воїнів, на фронтах 2-ї світової війни – 414 жит. Від 1960 – місто, від 1965 – райцентр. Наприкінці 2013 працював, окрім валк. комбінату, Лутугин. завод буд. матеріалів; функціонували профес. коледж, 3 заг.-осв. школи, школа-інтернат, 2 дитсадки, муз. школа, ДЮСШ; рай. Будинок культури, рай. б-ка; центр. рай. лікарня; церква Трьох Святителів УПЦ МП, протестант. громади повного Євангелія та християн віри євангельської; виходила рай. г. «Трудовая слава». Від квітня до 28 липня та від 19 вересня 2014 – під контролем сепаратистів з т. зв. Луган. нар. республіки. Від кін. липня до серед. вересня у місті та його околицях точилися кровопролитні бої. Л. зазнало знач. руйнувань, загинуло багато укр. військовослужбовців і мирних жит. Серед видат. уродженців – економіст Т. Калинеску, художник-монументаліст, графік і живописець С. Жидель, співак, засл. арт. України П. Шаповалов. З Л. пов’язані життя та діяльність фахівця у галузі металургії, політ. діяча М. Будаг’янца, лікаря-психіатра В. Мішиєва, поета, прозаїка О. Білика, художника декор.-ужитк. мистецтва, нар. майстра УРСР Е. Кіша, промисловця Є. Горового.
Літ.: Горелик А. Ф., Намдаров Г. М., Башкина В. Я. История родного края (Луганская область): В 2 ч. 1997; Ефремов А. С., Курило В. С., Бровченко И. Ю., Климов А. А., Красильников К. И., Семистяга В. Ф., Подов В. И. История Луганского края: Учеб. пособ. 2003 (обидві – Луганськ).
А. В. Бадер, О. А. Забудкова
Рекомендована література
- Горелик А. Ф., Намдаров Г. М., Башкина В. Я. История родного края (Луганская область): В 2 ч. 1997;
- Ефремов А. С., Курило В. С., Бровченко И. Ю., Климов А. А., Красильников К. И., Семистяга В. Ф., Подов В. И. История Луганского края: Учеб. пособ. 2003 (обидві – Луганськ).