Cyrenaics (original) (raw)
القورينائيّة أو القورينية، مدرسة تقول بمذهب اللَّذَّة في الأخلاق، هي المدرسة الثانية -بعد المدرسة الكلبيّة- التي ظهرت متأثرة بسقراط الذي كانت (السعادة)، تحتل الصدارة في فلسفته، وكان يعدها هي الغاية التي تستهدفها أفعال الإنسان، فرغب بعض تلاميذه بهذه الفكرة وأبرزهم: (أرستبس)، فحوّلها بالانصراف عن حياة الزهد والإقبال إلى مباهج الحياة الحسيّة، فأنشأ مدرسة تبشر بهذه النزعة وهي المدرسة (القورينائيّة)، وقد نسبت هذه التسمية إلى قرية قورينا، (باليونانية: Κυρήνη – Kyrēnē)، في إقليم برقة في ليبيا، وتسمّى في الوقت الحاضر (شحات)، ومازالت آثارهم إلى الآن تشهد على إقامتهم فيها.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | القورينائيّة أو القورينية، مدرسة تقول بمذهب اللَّذَّة في الأخلاق، هي المدرسة الثانية -بعد المدرسة الكلبيّة- التي ظهرت متأثرة بسقراط الذي كانت (السعادة)، تحتل الصدارة في فلسفته، وكان يعدها هي الغاية التي تستهدفها أفعال الإنسان، فرغب بعض تلاميذه بهذه الفكرة وأبرزهم: (أرستبس)، فحوّلها بالانصراف عن حياة الزهد والإقبال إلى مباهج الحياة الحسيّة، فأنشأ مدرسة تبشر بهذه النزعة وهي المدرسة (القورينائيّة)، وقد نسبت هذه التسمية إلى قرية قورينا، (باليونانية: Κυρήνη – Kyrēnē)، في إقليم برقة في ليبيا، وتسمّى في الوقت الحاضر (شحات)، ومازالت آثارهم إلى الآن تشهد على إقامتهم فيها. (ar) Kyrénská škola, kyrénaikové, byl výrazně hédonistický filosofický směr založený ve 4. století před naším letopočtem, pravděpodobně Aristippem z Kyrény (asi 435–356), ačkoliv mnohé ideály této filosofické školy byly nejspíše zformovány až jeho vnukem téhož jména, (asi 380–300). Kyrénaikové patřili mezi nejranější sókratovské školy; učili, že jediným pravým dobrem je rozkoš, což však neznamená pouze absenci bolesti, ale vyloženě příjemný prožitek. Rozkoš je tělesným stavem a rozkoše tělesné jsou mnohem lepší než rozkoše duševní nebo vzpomínkové. Kyrénaikové odmítali náboženskou víru zatěžující duši tísnivými představami, doporučovali zříci se honby za bohatstvím, slávou a politickou mocí. Stát, náboženství a všechny svazky společenské, které člověka příliš poutají, jim byly lhostejné. Nicméně rozkoš lze podle některých kyrénaiků získat i z altruistického jednání. Kyrénská škola zanikla během jednoho století a byla nahrazena mnohem propracovanější filosofií epikúrejskou. (cs) L'escola cirenaica va ser una de les anomenades escoles socràtiques menors i va perviure sobretot a Cirene (actual Líbia) de mitjans del segle iv aC fins a començaments del segle iii aC, quan va romandre pràcticament absorbida per l'epicureisme. Les seves tesis principals van ser sistematitzades per Aristip el Jove, fill d'Arete de Cirene i net d'Aristip de Cirene. A més d'aquests tres, altres representants en són Etíop de Ptolomaida, Antipatre de Cirene, Teodor de Cirene l'ateu, Epitimedes de Cirene, Parebates, Epimènides, Hegèsies i Anníceris. Teodor, Hegèsies i Anníceris van crear corrents d'influència dins l'escola cirenaica, els teodoris, els hegesíacs i els annicerins, respectivament. Els cirenaics es relacionen amb els deixebles de l'escola d'Elis de Fedó, en especial els anomenats eretrins. Són filòsofs que s'identifiquen amb les classes populars i defensen la llibertat de l'individu. Influenciats pel relativisme de Protàgores, consideren que la filosofia és individual i subjectiva, diferent per a cada persona i que aquesta no pot pretendre canviar el comportament de la resta. Per a ells, el coneixement es limita a l'àmbit sensible i la realitat és subjectiva. Una persona només pot tenir certesa de les seves sensacions físiques, i a partir d'aquestes construeix els seus raonaments, que seran també individuals. Defensen una postura de gest i acció, antiintel·lectualista. La natura està en la base de tot i n'ha de ser el punt de partida, una ètica que no la tingui en compte fracassarà. El bé o desitjable o de més valor s'identifica amb el que es percep com a plaer sensible, físic, corporal, en oposició al dolor. Transformen l'autodomini de Sòcrates en administració dels plaers. (ca) Οι Κυρηναϊκοί φιλόσοφοι ήταν αρχαία ελληνική φιλοσοφική σχολή, που ιδρύθηκε τον 5ο αιώνα π.Χ. από τον Αρίστιππο τον Κυρηναίο. Μέλη της ήταν ο Θεόδωρος ο άθεος, ο Αννίκερις ο Κυρηναίος, η Αρήτη, ο Ηγησίας ο Πεισιθάνατος και ο Ευήμερος ο Μεσσήνιος. Οι Κυρηναϊκοί θεωρούσαν ως υπέρτατο αγαθό τις ηδονές των αισθήσεων και έβαζαν το ατομικό συμφέρον πάνω από το κοινωνικό, σταδιακά όμως άρχισαν ο ένας μετά τον άλλο να εγκαταλείπουν πλέον τον ηδονισμό, τον τροποποιούσαν ή τον θεωρούσαν αδύνατο. Ο Ηγησίας μάλιστα έφτασε σε μια απαισιόδοξη βιοθεωρία. Η διάρκεια της σχολής δεν προχωρά πέρα από τους αλεξανδρινούς χρόνους, καθώς στο εξής κέρδιζε έδαφος η Επικούρεια φιλοσοφία, η οποία τοποθετούσε πάνω σε άλλες βάσεις την ηδονή και την ανθρώπινη ευτυχία. (el) Die Kyrenaiker waren Anhänger und Nachfahren einer antiken philosophischen Schule im Griechenland des 4. und 3. Jahrhunderts v. Chr. Begründet wurde die Schule von Aristippos von Kyrene. Die von dieser Denkrichtung hervorgebrachten Schriften sind alle verloren. Erhalten sind lediglich zahlreiche Testimonien (antike Berichte über Leben und Lehre). Verbunden hat die Kyrenaiker eine gemeinsame theoretische Grundkonzeption. Einige antike Philosophiehistoriker haben die „eigentlichen Kyrenaiker“ (Aristippos von Kyrene, Arete von Kyrene und Aristippos der Jüngere) von deren späteren Nachfolgern (Hegesias, Annikeris und Theodoros von Kyrene) unterschieden, denen sie jeweils eigene Gruppierungen zuschrieben (die Hegesiaker, die Annikereer und die Theodoreer). (de) Fondita de Aristipo de Cireno en la 4a jarcento a.K., la Cirenisma skolo aŭ Cirenistoj (el antikva greka: Κυρηναϊκοί; Kyrēnaïkoí) estas filozofia sistemo hedonisma kiu subtenis la tujan kontentigon aŭ plezuron. "Manĝu, trinku kaj estu feliĉa, ĉar morgaŭ ni mortas." Eĉ provizoraj deziroj estu kontentigitaj, pro timo ke la oportuno estu perdita por ĉiame. Estas malmulta al nenia rilato kun la estonteco, dum la nuno dominas en la klopodo por la tuja plezuro kaj evito de la doloro. Cirena hedonismo kuraĝigis la serĉadon de la kontentigo sen hezitado, en la kredo, ke la plezuro estas la nura bono. (eo) The Cyrenaics or Kyrenaics (Ancient Greek: Κυρηναϊκοί, romanized: Kyrēnaïkoí), were a sensual hedonist Greek school of philosophy founded in the 4th century BCE, supposedly by Aristippus of Cyrene, although many of the principles of the school are believed to have been formalized by his grandson of the same name, Aristippus the Younger. The school was so called after Cyrene, the birthplace of Aristippus. It was one of the earliest Socratic schools. The Cyrenaics taught that the only intrinsic good is pleasure, which meant not just the absence of pain (as it did for Epicurus), but positively enjoyable sensations. Of these, momentary pleasures, especially physical ones, are stronger than those of anticipation or memory. They did, however, recognize the value of social obligation and that pleasure could be gained from altruistic behaviour. The school died out within a century and was replaced by the philosophy of Epicureanism. (en) Zirenaikoak (antzinako grezieraz á sá, Kyronakoí) K.a. 400 urtearen inguruan sortutako eskola filosofikoa izan zen, Aristipo Zirenekoaren (c. K. a 435- K. a 356) ideietatik abiatuta. Aristipo Sokratesen jarraitzailea eta Platonen garaikidea zen. Eskolaren printzipio asko bere biloba k formalizatu zituela uste da. Aristipo Zaharraren alaba zen Arete Zirenekoak ere paper garrantzitsu bat izan zuen bere aitaren irakaskuntzak sendotzeko. Zirenaikoek, berezko ondasun bakarra plazera dela irakatsi zuten, minik eza ez ezik (geroago Epikurok defendatuko zuen bezala), sentsazio positiboki atseginak ere esan nahi zuena. Sentsazio horien artean, oraingo plazerak nabarmentzen dira, bereziki fisikoak. Hala ere, betebehar sozialaren balioa ere aitortu zuten, eta plazera jokabide altruista batetik lor zitekeela. Eskola mende batean desagertu zen, baina bere ideiak eragin handikoak izan ziren epikureismoan. Enpiristak ziren baina aldi berean eszeptikoak zentzumenetik datozen esperientziekin. Etikan, hedonismoaren aldekoak ziren: norberaren plazera gizakiaren xedetzat aldarrikatzen zuten, bereziki gorputzarekin loturikoak.(Ingelesez) (eu) La escuela cirenaica o cirenaísmo (griego antiguo: Κυρηναϊκοί ; Kyrēnaïkoí) fue una escuela filosófica fundada en el siglo IV a. C. por Aristipo, discípulo de Sócrates, y la escuela cínica. Su hija, Areta de Cirene, formó a su hijo Aristipo el Joven en el marco de la filosofía hedonista. Se cree que muchos de los principios de la escuela fueron formalizados por Aristipo el Joven. La escuela fue llamada así por Cirene, lugar de nacimiento de Aristipo. Su doctrina fue bautizada generalmente como hedonismo. Los cirenaicos enseñaron que el único bien intrínseco es el placer, lo que significaba no solo la ausencia de dolor (como sucedió con Epicuro), sino también sensaciones positivamente agradables. De estos, los placeres momentáneos, especialmente los físicos, son más fuertes que los de la anticipación o la memoria. Sin embargo, sí reconocieron el valor de la obligación social y que se podía obtener placer con un comportamiento altruista. Sostuvieron además una teoría del conocimiento escéptica y empirista, donde «las pasiones pueden comprenderse, sí, pero no sus causas». La escuela se descompuso en diversas ramas que llevaron a algunos a distinguir entre cireneos (seguidores de Aristipo), hegesíacos (seguidores de Hegesías), anicerios (seguidores de Aníceris) y teodorios (seguidores de Teodoro el Ateo). Finalmente, la escuela se extinguió en un siglo y fue reemplazada por la filosofía del epicureísmo. (es) Le cyrénaïsme est une école de philosophie grecque du IVe siècle av. J.-C., fondée par Aristippe de Cyrène, un des « Socratiques », c'est-à-dire un des disciples de Socrate. L'école est surtout associée à l'hédonisme en éthique. L'école demeura surtout dans la cité de Cyrène, en Libye, ce qui explique qu'on les appelle Cyrénaïques (ou Cyrénéens). (fr) La scuola cirenaica si sviluppa a Cirene, città greca del Nord Africa, nella prima metà del IV secolo a.C. La scuola si forma alcuni decenni dopo la morte del suo iniziatore Aristippo, un cirenaico emigrato ad Atene, allievo di Socrate e Protagora, poi rientrato in patria a diffondere il proprio pensiero. Più che di una vera e propria scuola si dovrebbe parlare di un indirizzo filosofico variegato e non univoco. (it) キュレネ派（またはキレネ派, 英: Cyrenaics）とは、紀元前4世紀・ヘレニズム期に起こった極端な快楽主義哲学の学派。小ソクラテス学派の一つ。アリスティッポスまたは同名の孫（）が作った。その名前は、アリスティッポスの出生地である北アフリカのキュレネに由来する。 (ja) 키레네 학파(고대 그리스어: Κυρηναϊκοί 영어: Cyrenaics)은 기원전 4세기에 설립된 극단적인 쾌락주의 철학의 학파. 아리스티포스 또는 동명의 손자가 만들었다고 말해지며 그 이름은 아리스티포스의 출생지 키레네에 유래한다. 2개 있는 초기 소크라테스 학파의 하나이다. (ko) Cyrenaicy – szkoła filozoficzna w Starożytnej Grecji założona przez Arystypa z Cyreny. Cyrenaicy uważali, że sprawy praktyczne są ważniejsze od teoretycznych. Wiedza jest dostarczana tylko przez zmysły. Poznajemy własne stany a nie rzeczy, które je wywołują. Przyjemność jest jedynym dobrem, bo o nią zabiegamy, a przykrość jest złem. Przyjemność jest stanem przelotnym, chwilowym, trwającym tylko, póki działa bodziec. Ta częściowa przyjemność jest celem życia, szczęście tylko zespołem częściowych przyjemności. Należy chwytać każdą jaka się nadarza. Przyjemność jest natury cielesnej, jest stanem pozytywnym (hedonizm). Arystyp zaprzeczał, że brak cierpienia i przykrości jest przyjemnością. Twierdził, że przyjemności są ruchem, dokonującym się w nas. Przyjemności różnią się tylko intensywnością, a nie różnią się między sobą jakością. Wszystko jest równie dobre, jeśli daje równą przyjemność. To stanowisko było podane w wątpliwość przez wielu przedstawicieli szkoły. Na przykład Hegezjasz uważał, że jedyną przyjemnością, jaką można osiągnąć, jest brak trosk i przykrości. Z tego powodu warunkiem przyjemności jest wyrzeczenie się dóbr, obojętność, wreszcie śmierć, która jedyna może nas na trwałe wyzwolić od przykrości. (pl) A escola cirenaica de filosofia, assim denominada devido à cidade de Cirene na qual foi fundada, floresceu entre 400 a.C. e 300 a.C., e tinha como a sua característica distintiva principal o hedonismo, ou a doutrina de que o prazer é o bem supremo. É geralmente afirmado que as suas doutrinas são derivadas de Sócrates e de Protágoras. De Sócrates, pela perversão da doutrina que a felicidade é o bem supremo, e de Protágoras, pela sua teoria relativista do conhecimento. Aristipo de Cirene foi o fundador da escola, e contava entre os seus seguidores a sua filha, Arete, e o seu neto Aristipo, o Jovem. Os cirenaicos começaram o seu questionamento filosófico concordando com Protágoras de que todo o conhecimento é relativo. A partir desta premissa, afirmavam que apenas se poderia conhecer os nossos sentimentos ou as impressões que as coisas produzem sobre nós. Transferindo esta teoria do conhecimento para a discussão do problema da conduta, e assumindo a doutrina socrática de que o objectivo principal da conduta é a felicidade, concluíram que a felicidade é adquirida pela produção de sensações que dão prazer e pelo evitar de sensações que causam dor. O prazer, portanto, é o objectivo principal na vida. O homem bom é aquele que obtém ou luta por obter o máximo de prazer e o mínimo de dor. A virtude não é um bem por ela própria: é apenas boa como um meio de obter prazer. (pt) Кирена́ики (греч. Σχολή της Κυρήνης) — представители греческой философской школы, основанной в IV в. до н. э., последователи Аристиппа из Кирены (от названия города образовалось именование школы). Занимают промежуточное положение в истории философии между Сократом и Эпикуром. Оригиналы текстов киренаиков не сохранились. Их взгляды и биографические сведения дошли до нас благодаря Диогену Лаэртскому и другим древним авторам, в частности Сексту Эмпирику, Цицерону и Плутарху. Стандартным источником сейчас считается подборка фрагментов, сделанная Г. Джаннантони, в составе сборника «Фрагменты Сократа и сократиков». Киренаики поняли этические аспекты учения Сократа так же односторонне и доводя до крайности, как и киники, но противоположным способом: противопоставили себя аскетизму и заявили высшей ценностью жизни наслаждение. Такая позиция называется гедонизмом. Помимо Сократа, на учение киренаиков повлияли воззрения Протагора и Демокрита. Эпикур же одновременно учитывал наличие мнение киренаиков и сам оказывал влияние на последних представителей школы. Сократики и платоники критиковали киренаиков. Так, у Диогена Лаэртского упоминаются диалоги «Аристипп или Каллий» Стильпона (Diog. Laert. II 120), и «Аристипп Киренский» Спевсиппа (Ibid. IV 4). Диоген Лаэртский писал, что среди киренаиков было четыре течения, что косвенно указывает на достаточное количество последователей и интерес к учению. Однако уже к середине III века до н. э. школа по сути прекратила существование. Не сохранилось никаких упоминаний о том, чтобы у Гегесия и Анникерида были ученики или последователи. У Феодора был единственный ученик — Бион Борисфенит, однако он не придерживался взглядов учителя и был эклектиком, добавляя к взглядам киренаиков элементы софистов и даже киников. Не следует думать, что философы отвергли взгляды киренаиков — дело в том, что сами киренаики породили эпикуреизм, который стал распространённым и уважаемым учением. Переход был настолько плавным, что Диоген Лаэртский даже обвинял Эпикура в плагиате Аристиппа (Diog. Laert. X 4). Однако Эпикур расширил взгляды киренаиков, добавив к наслаждению от действий наслаждение от отсутствия страданий, а также указывал на связь с телесным любого психического переживания (оно невозможно без тела). Таким образом, идеи киреинаиков были не отброшены, а развиты, и, образно говоря, растворились в более проработанном и универсальном учении Эпикура. То есть киренаики естественным образом развились до эпикурейцев. Следует знать, что киренаиков в древности критики часто смешивали с софистами, упрекая в стремлении к конъюнктурной выгоде любой ценой. Наиболее напряжёнными были отношения с киниками, существовал даже расхожий сюжет диалога о споре представителей обеих школ, в котором у разных авторов менялись имена участников. Если упрощённо, то киники обвиняли киренаиков в том, что они не хотят довольствоваться малым в гармонии с природой и стремятся к наслаждениям, а те, в свою очередь, заявляли, что учение киников предназначено для оправдания их лени и нежелания иметь дело с людьми. Интересно, что обе школы при этом сходились по многих вопросам: считали науки излишними, критиковали общественные устои, выступали за индивидуальную свободу, против религии и суеверий. К сожалению, учение киренаиков, не сохранившись в оригиналах, пересказывалось, что неизбежно упрощало ход мыслей и добавляло предвзятости. Постепенно сформировалось мнение о киренаиках как о вульгарных гедонистах. Это искажение пошло ещё с Цицерона, который упоминал их (причём вместе с эпикурейцами!) как философов, которые считают наслаждение целью жизни, и отличаются лишь тем, что киренаики признают лишь телесные наслаждения: «Аристипп думает только о теле, как будто бы у нас вообще нет души» (Cicero. Acad. II 45. 139), и отношением к страданиям: последователи Эпикура ценят отсутствие страданий, а последователи Аристиппа готовы страдать ради наслаждений. Также Цицерон обвинял киренаиков в принципиальном пренебрежении рациональными и моральными аргументами, что делало жизнь по сути бессмысленной: «Они не понимали, что… человек… рождается для двух вещей: мышления и действия, как своего рода смертное божество; наоборот, они утверждали, что это божественное существо, подобно некоему ленивому и неповоротливому скоту, рождается для того, чтобы есть и наслаждаться порождением себе подобных». В дальнейшем это восприятие Цицерона было некритически заимствовано христианскими историками и стало общепризнанным. Первые попытки разобраться в теме относятся уже к XIX веку. (ru) Kyrenaikerna var en ultra-hedonistisk filosofisk riktning, som grundades fjärde seklet f.Kr. av Aristippos. Skolan har fått sitt namn av Kyrene, Aristippos födelseplats. (sv) Киренаїки — представники киренської філософської школи у Стародавній Греції, яка була заснована Арістіппом з Кирени, його послідовники — Арет і Арістіпп-молодший, потім Феодор, Гегесій, . Ця школа розвинула принципи Сократа у напрямку послідовного гедонізму. Засновник школи Арістіпп, дотримуючись Протагора, учив, що відчуття нічого не говорять про предмети зовнішнього світу, а відповідають тільки нашим душевним рухам і тому завжди правдиві. Оскільки немає будь-якого зовнішнього критерію для оцінки душевних рухів або думки, які є сутністю троякого роду: задоволення, незадоволення і байдужий стан, то місце поняття «благо», центрального поняття сократівської етики, займає задоволення. Насолода виступає, таким чином, як мета людського життя, що ріднить киренську школу з епікуреїзмом. Послідовне проведення принципу індивідуального задоволення або зближує киреніїків з кініками, або веде до висновку, що гедоністичний ідеал нездійснений у людському житті, а тому можна прагнути лише до відсутності страждань, тобто до смерті (Гегесій). У , в його високій оцінці почуття дружби, патріотичного та родинного почуття, вже намічається вихід за рамки гедонізму киренської школи і перехід до епікурейського вчення. (uk) 昔蘭尼學派（英語：Cyrenaics或Kyrenaics）（古希臘語：Κυρηναϊκοί;Kyrēnaïkoí ）是一個感性享乐主义的希腊哲学主張，成立于公元前 4世纪，该学說许多原理被认为是由他的同名孙子小阿里斯提普斯正式化，但是由昔蘭尼的阿瑞斯提普斯创立的，因此被稱為昔兰尼。而昔蘭尼這個地方也是阿里斯提波的发源地。这是苏格拉底最早的學說之一。昔蘭尼學派提出，唯一内在的好处就是快乐，这不仅意味着没有痛苦，而且还具有积极愉悦的感觉。其中短暂的愉悦，尤其是身体的愉悦，比预期或记忆的愉悦要强。但是他们确实意识到了社会义务的价值，并且可以从利他主義的行为中获得乐趣。这學說在一个世纪之内消失了，并被伊壁鸠鲁主义所取代。 (zh) |
| dbo:thumbnail | wiki-commons:Special:FilePath/Aristippus.jpg?width=300 |
| dbo:wikiPageExternalLink | http://lucianofsamosata.info/wiki/doku.php%3Fid=cyrenaics:cyrenaics |
| dbo:wikiPageID | 262635 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 14550 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1123544718 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Ptolemaic_dynasty dbr:Ptolemy_II_Philadelphus dbr:Epicureanism dbr:Anniceris dbr:Arete_of_Cyrene dbc:Cyrenaic_school dbr:Virtue dbr:INALCO dbr:Common_Era dbr:Continuum_International_Publishing_Group dbr:Egypt dbr:Encyclopædia_Britannica_Eleventh_Edition dbr:Epicurus dbr:Epistemology dbr:Theodorus_the_Atheist dbr:Aristippus_the_Younger dbr:Lord_Byron dbr:Empirical_evidence dbr:Buddhism dbr:Buddhist dbr:Trial_of_Socrates dbr:William_Paley dbr:Hedonism dbr:Sotion dbr:Hedonist dbr:Pyrrhonism dbr:Philosophical_skepticism dbr:Altruism dbr:Cyrene,_Libya dbr:Dukkha dbr:Ecclesiastes dbr:Edicts_of_Ashoka dbr:Existential_nihilism dbr:Four_Noble_Truths dbr:Dionysius_I_of_Syracuse dbr:Problem_of_the_criterion dbr:Hegesias_of_Cyrene dbr:Heinrich_Heine dbr:Jean-Marie_Guyau dbr:Aristippus dbr:Aristocles_of_Messene dbr:Ashoka dbr:Atheist dbr:Athens dbc:Skepticism dbr:Charvaka dbr:Jeremy_Bentham dbr:Pleasure_principle_(psychology) dbr:Socrates dbr:Constantin-François_Chassebœuf dbr:Magas_of_Cyrene dbr:Rubaiyat_of_Omar_Khayyam dbr:Eudaimonia dbr:Diogenes_Laërtius dbr:Sosicrates dbr:Panaetius dbr:Epicurianism dbr:Aristippus_of_Cyrene dbr:Hedonists dbr:Utilitarians dbr:File:Aristippus.jpg |
| dbp:pages | 703 (xsd:integer) |
| dbp:volume | 7 (xsd:integer) |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Authority_control dbt:Citation dbt:Cite_CE1913 dbt:EB1911 dbt:Efn dbt:ISBN dbt:Lang-grc dbt:Notelist dbt:Reflist dbt:Sfn dbt:Short_description dbt:Greek_schools_of_philosophy dbt:Skepticism dbt:Cite_IEP dbt:Hedonism |
| dbp:wstitle | Cyrenaics (en) |
| dcterms:subject | dbc:Cyrenaic_school dbc:Skepticism |
| gold:hypernym | dbr:School |
| rdf:type | owl:Thing dbo:School yago:WikicatAncientPhilosophicalSchoolsAndTraditions yago:Abstraction100002137 yago:EducationalInstitution108276342 yago:Group100031264 yago:Institution108053576 yago:Organization108008335 yago:YagoLegalActor yago:YagoLegalActorGeo yago:YagoPermanentlyLocatedEntity yago:School108276720 yago:SocialGroup107950920 yago:WikicatEthicalSchoolsAndMovements yago:WikicatPhilosophicalSchoolsAndTraditions |
| rdfs:comment | القورينائيّة أو القورينية، مدرسة تقول بمذهب اللَّذَّة في الأخلاق، هي المدرسة الثانية -بعد المدرسة الكلبيّة- التي ظهرت متأثرة بسقراط الذي كانت (السعادة)، تحتل الصدارة في فلسفته، وكان يعدها هي الغاية التي تستهدفها أفعال الإنسان، فرغب بعض تلاميذه بهذه الفكرة وأبرزهم: (أرستبس)، فحوّلها بالانصراف عن حياة الزهد والإقبال إلى مباهج الحياة الحسيّة، فأنشأ مدرسة تبشر بهذه النزعة وهي المدرسة (القورينائيّة)، وقد نسبت هذه التسمية إلى قرية قورينا، (باليونانية: Κυρήνη – Kyrēnē)، في إقليم برقة في ليبيا، وتسمّى في الوقت الحاضر (شحات)، ومازالت آثارهم إلى الآن تشهد على إقامتهم فيها. (ar) Fondita de Aristipo de Cireno en la 4a jarcento a.K., la Cirenisma skolo aŭ Cirenistoj (el antikva greka: Κυρηναϊκοί; Kyrēnaïkoí) estas filozofia sistemo hedonisma kiu subtenis la tujan kontentigon aŭ plezuron. "Manĝu, trinku kaj estu feliĉa, ĉar morgaŭ ni mortas." Eĉ provizoraj deziroj estu kontentigitaj, pro timo ke la oportuno estu perdita por ĉiame. Estas malmulta al nenia rilato kun la estonteco, dum la nuno dominas en la klopodo por la tuja plezuro kaj evito de la doloro. Cirena hedonismo kuraĝigis la serĉadon de la kontentigo sen hezitado, en la kredo, ke la plezuro estas la nura bono. (eo) Le cyrénaïsme est une école de philosophie grecque du IVe siècle av. J.-C., fondée par Aristippe de Cyrène, un des « Socratiques », c'est-à-dire un des disciples de Socrate. L'école est surtout associée à l'hédonisme en éthique. L'école demeura surtout dans la cité de Cyrène, en Libye, ce qui explique qu'on les appelle Cyrénaïques (ou Cyrénéens). (fr) La scuola cirenaica si sviluppa a Cirene, città greca del Nord Africa, nella prima metà del IV secolo a.C. La scuola si forma alcuni decenni dopo la morte del suo iniziatore Aristippo, un cirenaico emigrato ad Atene, allievo di Socrate e Protagora, poi rientrato in patria a diffondere il proprio pensiero. Più che di una vera e propria scuola si dovrebbe parlare di un indirizzo filosofico variegato e non univoco. (it) キュレネ派（またはキレネ派, 英: Cyrenaics）とは、紀元前4世紀・ヘレニズム期に起こった極端な快楽主義哲学の学派。小ソクラテス学派の一つ。アリスティッポスまたは同名の孫（）が作った。その名前は、アリスティッポスの出生地である北アフリカのキュレネに由来する。 (ja) 키레네 학파(고대 그리스어: Κυρηναϊκοί 영어: Cyrenaics)은 기원전 4세기에 설립된 극단적인 쾌락주의 철학의 학파. 아리스티포스 또는 동명의 손자가 만들었다고 말해지며 그 이름은 아리스티포스의 출생지 키레네에 유래한다. 2개 있는 초기 소크라테스 학파의 하나이다. (ko) Kyrenaikerna var en ultra-hedonistisk filosofisk riktning, som grundades fjärde seklet f.Kr. av Aristippos. Skolan har fått sitt namn av Kyrene, Aristippos födelseplats. (sv) 昔蘭尼學派（英語：Cyrenaics或Kyrenaics）（古希臘語：Κυρηναϊκοί;Kyrēnaïkoí ）是一個感性享乐主义的希腊哲学主張，成立于公元前 4世纪，该学說许多原理被认为是由他的同名孙子小阿里斯提普斯正式化，但是由昔蘭尼的阿瑞斯提普斯创立的，因此被稱為昔兰尼。而昔蘭尼這個地方也是阿里斯提波的发源地。这是苏格拉底最早的學說之一。昔蘭尼學派提出，唯一内在的好处就是快乐，这不仅意味着没有痛苦，而且还具有积极愉悦的感觉。其中短暂的愉悦，尤其是身体的愉悦，比预期或记忆的愉悦要强。但是他们确实意识到了社会义务的价值，并且可以从利他主義的行为中获得乐趣。这學說在一个世纪之内消失了，并被伊壁鸠鲁主义所取代。 (zh) L'escola cirenaica va ser una de les anomenades escoles socràtiques menors i va perviure sobretot a Cirene (actual Líbia) de mitjans del segle iv aC fins a començaments del segle iii aC, quan va romandre pràcticament absorbida per l'epicureisme. Les seves tesis principals van ser sistematitzades per Aristip el Jove, fill d'Arete de Cirene i net d'Aristip de Cirene. A més d'aquests tres, altres representants en són Etíop de Ptolomaida, Antipatre de Cirene, Teodor de Cirene l'ateu, Epitimedes de Cirene, Parebates, Epimènides, Hegèsies i Anníceris. (ca) Kyrénská škola, kyrénaikové, byl výrazně hédonistický filosofický směr založený ve 4. století před naším letopočtem, pravděpodobně Aristippem z Kyrény (asi 435–356), ačkoliv mnohé ideály této filosofické školy byly nejspíše zformovány až jeho vnukem téhož jména, (asi 380–300). Kyrénaikové patřili mezi nejranější sókratovské školy; učili, že jediným pravým dobrem je rozkoš, což však neznamená pouze absenci bolesti, ale vyloženě příjemný prožitek. Rozkoš je tělesným stavem a rozkoše tělesné jsou mnohem lepší než rozkoše duševní nebo vzpomínkové. Kyrénaikové odmítali náboženskou víru zatěžující duši tísnivými představami, doporučovali zříci se honby za bohatstvím, slávou a politickou mocí. Stát, náboženství a všechny svazky společenské, které člověka příliš poutají, jim byly lhostejné. Nicmé (cs) Οι Κυρηναϊκοί φιλόσοφοι ήταν αρχαία ελληνική φιλοσοφική σχολή, που ιδρύθηκε τον 5ο αιώνα π.Χ. από τον Αρίστιππο τον Κυρηναίο. Μέλη της ήταν ο Θεόδωρος ο άθεος, ο Αννίκερις ο Κυρηναίος, η Αρήτη, ο Ηγησίας ο Πεισιθάνατος και ο Ευήμερος ο Μεσσήνιος. Οι Κυρηναϊκοί θεωρούσαν ως υπέρτατο αγαθό τις ηδονές των αισθήσεων και έβαζαν το ατομικό συμφέρον πάνω από το κοινωνικό, σταδιακά όμως άρχισαν ο ένας μετά τον άλλο να εγκαταλείπουν πλέον τον ηδονισμό, τον τροποποιούσαν ή τον θεωρούσαν αδύνατο. Ο Ηγησίας μάλιστα έφτασε σε μια απαισιόδοξη βιοθεωρία. (el) The Cyrenaics or Kyrenaics (Ancient Greek: Κυρηναϊκοί, romanized: Kyrēnaïkoí), were a sensual hedonist Greek school of philosophy founded in the 4th century BCE, supposedly by Aristippus of Cyrene, although many of the principles of the school are believed to have been formalized by his grandson of the same name, Aristippus the Younger. The school was so called after Cyrene, the birthplace of Aristippus. It was one of the earliest Socratic schools. The Cyrenaics taught that the only intrinsic good is pleasure, which meant not just the absence of pain (as it did for Epicurus), but positively enjoyable sensations. Of these, momentary pleasures, especially physical ones, are stronger than those of anticipation or memory. They did, however, recognize the value of social obligation and that ple (en) La escuela cirenaica o cirenaísmo (griego antiguo: Κυρηναϊκοί ; Kyrēnaïkoí) fue una escuela filosófica fundada en el siglo IV a. C. por Aristipo, discípulo de Sócrates, y la escuela cínica. Su hija, Areta de Cirene, formó a su hijo Aristipo el Joven en el marco de la filosofía hedonista. Se cree que muchos de los principios de la escuela fueron formalizados por Aristipo el Joven. La escuela fue llamada así por Cirene, lugar de nacimiento de Aristipo. (es) Die Kyrenaiker waren Anhänger und Nachfahren einer antiken philosophischen Schule im Griechenland des 4. und 3. Jahrhunderts v. Chr. Begründet wurde die Schule von Aristippos von Kyrene. Die von dieser Denkrichtung hervorgebrachten Schriften sind alle verloren. Erhalten sind lediglich zahlreiche Testimonien (antike Berichte über Leben und Lehre). (de) Zirenaikoak (antzinako grezieraz á sá, Kyronakoí) K.a. 400 urtearen inguruan sortutako eskola filosofikoa izan zen, Aristipo Zirenekoaren (c. K. a 435- K. a 356) ideietatik abiatuta. Aristipo Sokratesen jarraitzailea eta Platonen garaikidea zen. Eskolaren printzipio asko bere biloba k formalizatu zituela uste da. Aristipo Zaharraren alaba zen Arete Zirenekoak ere paper garrantzitsu bat izan zuen bere aitaren irakaskuntzak sendotzeko. Zirenaikoek, berezko ondasun bakarra plazera dela irakatsi zuten, minik eza ez ezik (geroago Epikurok defendatuko zuen bezala), sentsazio positiboki atseginak ere esan nahi zuena. Sentsazio horien artean, oraingo plazerak nabarmentzen dira, bereziki fisikoak. Hala ere, betebehar sozialaren balioa ere aitortu zuten, eta plazera jokabide altruista batetik lor zi (eu) Cyrenaicy – szkoła filozoficzna w Starożytnej Grecji założona przez Arystypa z Cyreny. Cyrenaicy uważali, że sprawy praktyczne są ważniejsze od teoretycznych. Wiedza jest dostarczana tylko przez zmysły. Poznajemy własne stany a nie rzeczy, które je wywołują. Przyjemność jest jedynym dobrem, bo o nią zabiegamy, a przykrość jest złem. Przyjemność jest stanem przelotnym, chwilowym, trwającym tylko, póki działa bodziec. Ta częściowa przyjemność jest celem życia, szczęście tylko zespołem częściowych przyjemności. Należy chwytać każdą jaka się nadarza. Przyjemność jest natury cielesnej, jest stanem pozytywnym (hedonizm). (pl) A escola cirenaica de filosofia, assim denominada devido à cidade de Cirene na qual foi fundada, floresceu entre 400 a.C. e 300 a.C., e tinha como a sua característica distintiva principal o hedonismo, ou a doutrina de que o prazer é o bem supremo. É geralmente afirmado que as suas doutrinas são derivadas de Sócrates e de Protágoras. De Sócrates, pela perversão da doutrina que a felicidade é o bem supremo, e de Protágoras, pela sua teoria relativista do conhecimento. (pt) Кирена́ики (греч. Σχολή της Κυρήνης) — представители греческой философской школы, основанной в IV в. до н. э., последователи Аристиппа из Кирены (от названия города образовалось именование школы). Занимают промежуточное положение в истории философии между Сократом и Эпикуром. Киренаики поняли этические аспекты учения Сократа так же односторонне и доводя до крайности, как и киники, но противоположным способом: противопоставили себя аскетизму и заявили высшей ценностью жизни наслаждение. Такая позиция называется гедонизмом. (ru) Киренаїки — представники киренської філософської школи у Стародавній Греції, яка була заснована Арістіппом з Кирени, його послідовники — Арет і Арістіпп-молодший, потім Феодор, Гегесій, . Ця школа розвинула принципи Сократа у напрямку послідовного гедонізму. Засновник школи Арістіпп, дотримуючись Протагора, учив, що відчуття нічого не говорять про предмети зовнішнього світу, а відповідають тільки нашим душевним рухам і тому завжди правдиві. Оскільки немає будь-якого зовнішнього критерію для оцінки душевних рухів або думки, які є сутністю троякого роду: задоволення, незадоволення і байдужий стан, то місце поняття «благо», центрального поняття сократівської етики, займає задоволення. (uk) |
| rdfs:label | قورينية (ar) Cyrenaics (en) Escola cirenaica (ca) Kyrénská škola (cs) Kyrenaiker (de) Κυρηναϊκοί φιλόσοφοι (el) Cirenisma skolo (eo) Escuela cirenaica (es) Zirenaikoak (eu) Cyrénaïsme (fr) Scuola cirenaica (it) キュレネ派 (ja) 키레네 학파 (ko) Cyrenaicy (pl) Escola cirenaica (pt) Киренаики (ru) Kyrenaiker (sv) Киренаїки (uk) 昔蘭尼學派 (zh) |
| owl:sameAs | freebase:Cyrenaics yago-res:Cyrenaics http://d-nb.info/gnd/4196216-3 wikidata:Cyrenaics dbpedia-ar:Cyrenaics dbpedia-az:Cyrenaics http://bs.dbpedia.org/resource/Kirenska_škola dbpedia-ca:Cyrenaics dbpedia-cs:Cyrenaics dbpedia-de:Cyrenaics dbpedia-el:Cyrenaics dbpedia-eo:Cyrenaics dbpedia-es:Cyrenaics dbpedia-et:Cyrenaics dbpedia-eu:Cyrenaics dbpedia-fa:Cyrenaics dbpedia-fi:Cyrenaics dbpedia-fr:Cyrenaics dbpedia-gl:Cyrenaics dbpedia-he:Cyrenaics dbpedia-hr:Cyrenaics dbpedia-hu:Cyrenaics dbpedia-is:Cyrenaics dbpedia-it:Cyrenaics dbpedia-ja:Cyrenaics dbpedia-kk:Cyrenaics dbpedia-ko:Cyrenaics http://ky.dbpedia.org/resource/Кирена_мектеби dbpedia-no:Cyrenaics dbpedia-pl:Cyrenaics dbpedia-pt:Cyrenaics dbpedia-ru:Cyrenaics dbpedia-sh:Cyrenaics dbpedia-sk:Cyrenaics dbpedia-sv:Cyrenaics dbpedia-tr:Cyrenaics dbpedia-uk:Cyrenaics http://uz.dbpedia.org/resource/Kirena_maktabi dbpedia-zh:Cyrenaics https://global.dbpedia.org/id/4udoC |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Cyrenaics?oldid=1123544718&ns=0 |
| foaf:depiction | wiki-commons:Special:FilePath/Aristippus.jpg |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Cyrenaics |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:Cyrenaici dbr:Cyrenaic dbr:Cyrenaic_School_of_Philosophy dbr:Cyrenaicism dbr:Cyrenaic_school dbr:Kyrenaics dbr:Kyrēnaïkoí |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Pre-Socratic_philosophy dbr:Epicureanism dbr:List_of_ancient_Greek_philosophers dbr:Index_of_ancient_Greece-related_articles dbr:Index_of_ancient_philosophy_articles dbr:Index_of_philosophy_articles_(A–C) dbr:Individualist_anarchism dbr:Individualist_anarchism_in_Europe dbr:Platonic_Academy dbr:Libertine dbr:List_of_schools_of_philosophy dbr:Self-interest dbr:Timeline_of_Western_philosophers dbr:Anarchism_and_issues_related_to_love_and_sex dbr:Ancient_Greek_philosophy dbr:Ancient_philosophy dbr:Aristotle_of_Cyrene dbr:Hellenistic_philosophy dbr:Pleasure dbr:Two_Concepts_of_Liberty dbr:Western_philosophy dbr:Cyrenaici dbr:Cyrene dbr:Radical_skepticism dbr:Cyrenaica dbr:Cyrene,_Libya dbr:Edicts_of_Ashoka dbr:Ethics dbr:Euhemerism dbr:Existential_nihilism dbr:Dionysius_the_Renegade dbr:History_of_human_thought dbr:Spiritual_practice dbr:Hellenistic_period dbr:Aristippus dbr:Charvaka dbr:Diogenes_Laertius dbr:Philosophical_pessimism dbr:Philosophy dbr:Socrates dbr:Greco-Buddhism dbr:Cyrenaic dbr:Cyrenaic_School_of_Philosophy dbr:Cyrenaicism dbr:Michel_Onfray dbr:Magas_of_Cyrene dbr:Negative_visualization dbr:Ethical_egoism dbr:Selfism dbr:Philosophical_movement dbr:Philosophy_of_happiness dbr:Cyrenaic_school dbr:Outline_of_ancient_Greece dbr:Outline_of_classical_studies dbr:Outline_of_philosophy dbr:Kyrenaics dbr:Kyrēnaïkoí |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Cyrenaics |
