Jansenism (original) (raw)

dbo:abstract

الينسينية هي حركة دينية وسياسية، نشأت في قرن 17 وقرن 18 ، بصفة خاصة في فرنسا، كرد فعل لبعض التغييرات في الكنيسة الكاثوليكية والإستبداد الملكي. نشأت الحركة في قلب الإصلاح الكاثوليكي، ونسب اسمها لأسقف إيبر، كورنيليوس جانسن، الذي ألّف كتاب «أغسطينوس»، المنشور عام 1640 وانطلقت الينسينية في عصر لويس الثالث عشر ولويس الرابع عشر وظلت تيارًا هامًا حتى بعد خلفائهم. كانت في البداية انعكاس لاهوتي مرتكز على مشكلة النعمة الإلهية، وقبل أن يكوّنوا قوة سياسية تتظاهر تحت أشكال متنوعة تطرقت الحركة أيضًا إلى اللاهوت الأخلاقي وتكوين «الكنيسة الكاثوليكية» وإلى العلاقة بين الإيمان والحياة المسيحية بدلاً من رجال الدين في المجتمع والمشكلات السياسة في ذلك الوقت. (ar)
Jansenismus byl morálně přísný teologický směr v katolické církvi 16. až 18. století, ovlivněný kalvinismem. Vznikl z myšlenek holandského teologa a biskupa v Yprách Cornelia Jansena (1585–1638), který ve své knize o sv. Augustinovi (vyšla 1640) silně zdůraznil jeho nauku o prvotním hříchu, o nezbytnosti Boží milosti ke spáse a zároveň o neodolatelnosti působení Boží milosti na člověka. Podle křesťanské nauky se člověk rodí zatížen dědičným hříchem a z vlastních sil nemůže dosáhnout spásy. Jansen a jansenisté se ovšem lišili naukou o předurčení čili predestinaci: vševědoucí Bůh o každém člověku předem ví, zda bude spasen, nebo zavržen. Tuto nauku odvozovali ze spisů sv. Augustina, podobně jako Jan Kalvín, od něhož se ale lišili v tom, že zatímco podle Kalvína může věřící člověk dospět k jistému poznání, že je předurčen ke spasení, jansenisté takovou možnost popírali. Katolická církev, k níž se jansenisté důsledně hlásili, jansenismus nicméně odsoudila roku 1653 papežem Inocencem X. a roku 1713 bulou Unigenitus Dei Filius papeže Klementa XI. Důsledkem této nauky byl velký nárok na mravní život věřících, mravní rigorismus, který ovšem často vedl i k ostré kritice církevní praxe a církevních představitelů. Tak tomu bylo zejména ve Francii, kam jansenismus uvedl Jean Duvergier de Hauranne (opat ze Saint-Cyran), a kde se střediskem jansenismu stal klášter Port-Royal. Mezi jeho stoupenci byli např. Antoine Arnauld, Jean Racine a Blaise Pascal. Ten se ujal obhajoby kláštera proti jezuitům ve velice ostrých Listech venkovanovi, vydaných pod pseudonymem a 1660 králem zakázaných. Klášter Port-Royal byl pak roku 1710 zbořen a řeholnice rozehnány. Jansenismus ovšem přežíval až do francouzské revoluce, výrazně ovlivnil např. i císařovnu Marii Terezii. Jako jedna z tendencí duchovního života je přítomen dodnes i v katolickém prostředí. Jansenistické názory trvaly v odlišných postojích francouzského kléru vůči papežské kurii, kterým se říká galikanismus, a po nějakou dobu i v holandské starokatolické církvi. (cs)
El jansenisme va ser la doctrina predicada per Cornelius Jansen (1585 - 1638) i els seus deixebles que propugnava un rigorisme moral radical i pretenia limitar la llibertat humana a partir del principi que la gràcia s'atorga a alguns éssers des del seu naixement i a d'altres se'ls nega. Esdevingué un moviment religiós promogut pels seus partidaris al llarg dels segles xvii - xviii als Països Baixos, França, Alemanya i Itàlia. (ca)
Ο Γιανσενισμός ήταν ένα θρησκευτικό κίνημα, και μετέπειτα πολιτικό, το οποίο αναπτύχθηκε κατά τον 17ο και 18ο αιώνα, κυρίως στη Γαλλία, ως μέσο αντίδρασης σε ορισμένες εξελίξεις εντός της Καθολικής Εκκλησίας, καθώς και στον βασιλικό απολυταρχισμό. Ο ίδιος ο ορισμός του Γιανσενισμού αποδεικνύεται δύσκολος, καθώς οι ίδιοι οι Γιανσενσιστές σπανίως αποδέχονταν αυτή την ονομασία, θεωρώντας τους εαυτούς τους μονάχα Καθολικούς. Αυτοί, ωστόσο, διέθεταν ορισμένα ιδιαίτερα χαρακτηριστικά, όπως η επιθυμία να παραμένουν πιστοί στις διδαχές και τα κηρύγματα του Αγίου Αυγουστίνου σχετικά με την Θεία Χάρη, η οποία θεωρείτο ως η άρνηση της ανθρώπινης ελευθερίας για να πράξει το καλό και να λάβει την σωτηρία. Αυτό δεν θα ήταν δυνατό σύμφωνα με αυτούς παρά μόνο μέσω της Θείας χάρης. Οι Γιανσενιστές διακρίνονταν, επίσης, για την πνευματική τους αυστηρότητα και την εχθρότητά τους απέναντι στην Εταιρεία του Ιησού και την καζουιστική της, όπως και απέναντι στην υπερβολική, κατά την γνώμη τους, ισχύ που διέθετε η Αγία Έδρα. Από τα τέλη του 17ου αιώνα, το πνευματικό αυτό ρεύμα ενισχύθηκε με μια πολιτική πλευρά, τους αντιτιθέμενους στον βασιλικό απολυταρχισμό, οι οποίοι ήσαν, στην πλειοψηφία τους, Γιανσενιστές. Ο Γιανσενισμός γεννήθηκε εν μέσω της . Οφείλει την ονομασία του στον επίσκοπο της Υπρ, , συγγραφέα του ιδρυτικού της κειμένου, του , το οποίο εκδόθηκε το 1640. Το έργο αυτό αποτελεί κατάληξη των συζητήσεων και διαβουλεύσεων αναφορικά με την Θεία χάρη οι οποίες λάμβαναν χώρα επί αρκετές δεκαετίες, συμπίπτοντας με την αυξανόμενη εχθρότητα μέρους του κλήρου απέναντι στην Εταιρεία του Ιησού. Ισχυριζόταν ότι θα έθετε σε εφαρμογή τις πραγματικές θέσεις του Αγίου Αυγουστίνου επί του θέματος, οι οποίες θα έρχονταν σε πλήρη αντίθεση με αυτές των Ιησουιτών, με τους τελευταίους να δίνουν μια υπερβολική σημασία στην ανθρώπινη ελευθερία. Το Augustinus προκάλεσε πολλές συζητήσεις, κυρίως στη Γαλλία, όπου πέντε προτάσεις, δήθεν αιρετικές, εντοπίστηκαν εντός του βιβλίου από θεολόγους αντίθετους στον επίσκοπο της Υπρ. Αυτές, καταδικάστηκαν το 1653 από τον Πάπα. Οι υπερασπιστές του Γιανσένιου απάντησαν προχωρώντας στην διάκριση μεταξύ « δικαίου και πράξης » : οι προτάσεις ήταν όντως αιρετικές, όμως δεν περιλαμβάνονταν στο περιεχόμενο του Augustinus. Επιτέθηκαν, επίσης, στην θεωρούμενη ως λαξιστική καζουιστική των Ιησουιτών, και ειδικότερα με το του Μπλαιζ Πασκάλ, ψεύτικες επιστολές οι οποίες υπερασπίζονταν τις θέσεις τους, ενώ, ταυτόχρονα, είχαν μεγάλη απήχηση εντός της γαλλικής κοινωνίας της εποχής. Την ίδια στιγμή, έχοντας ως πνευματικό κέντρο το αββαείο του , η γιανσενίστικη πνευματικότητα αναπτύχθηκε και έγινε ακόμη πιο δημοφιλής. Ωστόσο, θεωρούμενοι ως εχθροί της μοναρχίας, οι Γιανσενιστές σύντομα έπεσαν θύματα της εχθρότητας της βασιλικής εξουσίας : ο Λουδοβίκος ΙΔ΄ και οι διάδοχοί του πραγματοποίησαν δριμείας κλίμακας διώξεις σε βάρος τους. Επίσης, οι Πάπες επέδειξαν μεγάλη αυστηρότητα απέναντί τους, με σημαντικότερο μέτρο την προκήρυξη της βούλας το 1713. Σε αυτό το πλαίσιο, ο Γιανσενισμός κατά τον 18ο αιώνα ενώθηκε με τον αγώνα κατά της απολυταρχίας και του . Οι ιερείς που στήριζαν την Γαλλική Επανάσταση, καθώς και η εκλαΐκευση του κλήρου ήταν επίσης γιανσενιστικής προέλευσης, σε μεγάλο βαθμό. Όμως, κατά τον 19ο αιώνα, ο Γιανσενισμός σταδιακά μαράθηκε και αφανίστηκε, καθώς η σύνοδος έθεσε ένα οριστικό τέλος στην πλειοψηφία των ερωτημάτων-ζητημάτων που είχαν οδηγήσει στην δημιουργία του. (el)
Jansenismo estas branĉo de la katolika penso, influita de la penso de Aŭgusteno de Hipono (Sankta Aŭgusteno). Ĝi akcentigas la originan prapekon, la homan malbonecon, la neceson de dia graco, kaj la antaŭdestinon. Disvolvis ĝin Cornelius Jansen, episkopo de Ipro en Belgio, en sia verko Augustinus, aperinta en 1640. Jansenismo estas reago kontraŭ humanismo kaj molinismo. Tiu ĉi doktrino estis fonto de vasta polemiko en la katolika mondo dum la 17a jarcento. (eo)
Der Jansenismus war eine besonders in Frankreich verbreitete Bewegung in der katholischen Kirche des 17. und 18. Jahrhunderts, die sich auf die Gnadenlehre des Augustinus berief und als häretisch verfolgt wurde. (de)
Jansenismoa Janseniusen doktrina da, Jainkoak aldez aurretik hautetsiak soilik salba daitezkeela baiezten zuena; doktrina horren aldekoek eragin zuten erlijiozko higikundea. (eu)
El jansenismo fue un movimiento religioso iniciado por el teólogo y obispo Cornelio Jansenio (1585-1638), que gozó de cierta popularidad en Europa durante los siglos XVII y posteriores, y que fue condenado como herético por la Iglesia católica debido a sus tesis sobre la salvación, que en último término negaban el concurso de la libertad humana. El jansenismo, como movimiento puritano, enfatiza el pecado original, la depravación humana, la necesidad de la gracia divina que salvará solo a aquellos a quienes les fue concedida desde su nacimiento y la creencia en la predestinación, sin libre albedrío. Generalmente, el jansenismo es considerado como sinónimo de intransigencia. La obra fundamental del jansenismo es el Augustinus, escrito por Jansenio, publicado de forma póstuma (Lovaina, 1640) debido a la controversia teológica que hubiera podido generar. Basado en este libro surge un movimiento que se desarrolla en tres ramas: jansenismo teológico, jansenismo moral-espiritual (influyente en el rigorismo moral en los siglos XVIII y XIX) y jansenismo político-antijesuítico-galicanista (considerado como el movimiento mayoritario dentro del jansenismo). (es)
Jansenism was an early modern theological movement within Catholicism, primarily active in the Kingdom of France, that emphasized original sin, human depravity, the necessity of divine grace, and predestination. It was declared a heresy by the Catholic Church. The movement originated in the posthumously published work of the Dutch theologian Cornelius Jansen, who died in 1638. It was first popularized by Jansen's friend, Abbot Jean du Vergier de Hauranne of Saint-Cyran-en-Brenne Abbey, and after du Vergier's death in 1643, the movement was led by Antoine Arnauld. Through the 17th and into the 18th centuries, Jansenism was a distinct movement away from the Catholic Church. The theological center of the movement was Port-Royal-des-Champs Abbey, which was a haven for writers including du Vergier, Arnauld, Pierre Nicole, Blaise Pascal, and Jean Racine. Jansenism was opposed by many within the Catholic hierarchy, especially the Jesuits. Although the Jansenists identified themselves only as rigorous followers of Saint Augustine of Hippo's teachings, Jesuits coined the term Jansenism to identify them as having Calvinist leanings. The apostolic constitution Cum occasione, promulgated by Pope Innocent X in 1653, condemned five cardinal doctrines of Jansenism as heretical, especially the relationship between human free will and efficacious grace, wherein the teachings of Augustine, as presented by the Jansenists, contradicted Jesuit thought. Jansenist leaders endeavored to accommodate the pope's pronouncements while retaining their uniqueness, and enjoyed a measure of peace in the late 17th century under Pope Clement IX. However, further controversy led to the papal bull Unigenitus of Pope Clement XI in 1713 which condemned further Jansenist teachings. This controversy did not end until Louis Antoine de Noailles, cardinal and archbishop of Paris who had opposed the bull, signed it in 1728. (en)
Le jansénisme est une doctrine théologique à l'origine d'un mouvement religieux, puis politique et philosophique, qui se développe aux XVIIe et XVIIIe siècles, principalement en France, en réaction à certaines évolutions de l'Église catholique et à l'absolutisme royal. La définition même du jansénisme s’avère problématique, car les jansénistes ont rarement assumé cette appellation, se considérant seulement comme catholiques. Ils possèdent toutefois quelques traits caractéristiques, comme la volonté de s’en tenir strictement à la doctrine de saint Augustin sur la grâce conçue comme la négation de la liberté humaine, pour faire le bien et obtenir le salut. Cela ne serait possible selon eux que par le biais de la grâce divine. Les jansénistes se distinguent aussi par leur rigorisme moral et leur hostilité envers la compagnie de Jésus (jésuites) et sa casuistique, comme envers un pouvoir trop grand du Saint-Siège. Dès la fin du XVIIe siècle, ce courant spirituel se double d’un aspect politique, les opposants à l’absolutisme royal étant largement identifiés aux jansénistes. Le jansénisme naît au cœur de la Réforme catholique. Il doit son nom à l’évêque d’Ypres, Cornelius Jansen, auteur de son texte fondateur : l’Augustinus, publié de façon posthume à Louvain en 1640. Cette œuvre est l’aboutissement de débats sur la grâce remontant à plusieurs dizaines d’années, coïncidant avec l’hostilité grandissante d'une partie du clergé catholique envers la compagnie de Jésus ; il prétend établir la position réelle d'Augustin sur le sujet, qui serait opposée à celle des jésuites, ceux-ci donnant une importance trop grande à la liberté humaine. L’Augustinus provoque de vifs débats, en particulier en France, où cinq propositions prétendument hérétiques sont extraites de l’ouvrage par des docteurs hostiles à l’évêque d’Ypres ; celles-ci sont condamnées en 1653 par le pape Innocent X. Les défenseurs de Jansenius répliquent en distinguant « le droit et le fait » : les propositions seraient bien hérétiques, mais on ne les retrouverait pas dans l’Augustinus. Ils s’attaquent également à la casuistique jugée laxiste des jésuites, en particulier avec Les Provinciales de Blaise Pascal, lettres fictives défendant leur cause, qui suscitent un large écho dans l’opinion française. Dans le même temps, ayant pour haut lieu l’abbaye de Port-Royal, la spiritualité janséniste se développe et se popularise. Cependant, considérés comme des ennemis de la monarchie, les jansénistes sont très vite l’objet de l’hostilité du pouvoir royal : Louis XIV et ses successeurs entreprennent contre eux de fortes persécutions. De même, les papes font preuve d’une sévérité grandissante à leur égard, avec notamment la proclamation de la bulle Unigenitus en 1713 par Clément XI. Dans ce contexte, le jansénisme se confond au XVIIIe siècle avec la lutte contre l’absolutisme et l’ultramontanisme. Les clercs soutenant la Révolution française et la constitution civile du clergé sont ainsi jansénistes pour une grande part. Toutefois, au XIXe siècle, le jansénisme s’étiole et disparaît, le concile Vatican I mettant un terme définitif à la plupart des débats ayant provoqué son apparition. (fr)
Jansenisme adalah sebuah teologi dan pergerakan yang muncul pada masanya untuk menyerang pokok-pokok teologi etika para Yesuit. menyalahkan para Yesuit karena ajaran mereka yang penuh optimisme tentang manusia dan juga menentang Yesuit yang memberikan absolusi kepada orang-orang yang mengaku dosa. (in)
ジャンセニスム（Jansénisme）は17世紀以降流行し、カトリック教会によって異端的とされたキリスト教思想。ヤンセニズム、ヤンセン主義ともいわれる。人間の意志の力を軽視し、腐敗した人間本性の罪深さを強調した。ネーデルラント出身の神学者コルネリウス・ヤンセン（1585年-1638年）の著作『アウグスティヌス』の影響によって、特にフランスの貴族階級の間で流行したが、その人間観をめぐって激しい論争をもたらした。 (ja)
Il giansenismo fu un movimento religioso, filosofico e politico che proponeva un'interpretazione del cattolicesimo sulla base della teologia elaborata nel XVII secolo da Giansenio. L'impianto di base del giansenismo si fonda sull'idea che l'essere umano nasca essenzialmente corrotto e, quindi, inevitabilmente destinato a commettere il male.Senza la grazia divina, l'uomo non può far altro che peccare e disobbedire alla volontà di Dio; ciononostante, alcuni esseri umani sono predestinati alla salvezza, mentre altri non lo sono (doppia predestinazione). Con tale teologia, Giansenio intendeva ricondurre il cattolicesimo a quella che egli riteneva la dottrina originaria di Agostino d'Ippona, in contrapposizione al molinismo (corrente teologica che prende il nome dal gesuita spagnolo Luis de Molina), allora prevalente, che concepiva la salvezza come sempre possibile per ogni essere umano dotato di buona volontà. Il giansenismo fu un fenomeno estremamente complesso: partito da un problema eminentemente teologico, entrò ben presto in campo etico, assunse posizioni ecclesiologiche estremiste e si mosse anche come una specie di partito politico; influenzò, infine, pratiche di religiosità popolare. Il movimento giansenista accompagnò la storia della Francia lungo tutta l'epoca dell'ancien Régime e conobbe anche un'importante ramificazione italiana nel Sette-Ottocento, di impronta giurisdizionalista e riformatrice. La Chiesa cattolico-romana condannò il giansenismo come eretico e vicino al protestantesimo, per la sua negazione del libero arbitrio di fronte alla grazia divina e per suggerire l'idea di una salvezza predestinata. Il giansenismo fu quindi condannato dapprima dalla Congregazione dell'Indice nel 1641, poi con successive lettere pontificie, tra cui le bolle In eminenti (1642), Cum occasione (1653), Ad sacram beati Petri sedem (1656), Regiminis Apostolici (1664) e Unigenitus Dei Filius (1713). (it)
Het jansenisme is een religieuze en politieke beweging uit de 17e en 18e eeuw, die vooral in Frankrijk ontstond als reactie op bepaalde ontwikkelingen in de Rooms-Katholieke Kerk en de toenmalige absolute monarchie. De beweging werd genoemd naar de Leuvense hoogleraar en bisschop van Ieper Cornelius Jansenius (1585-1638). Zijn boek Augustinus, dat na zijn dood verscheen (1640), legde sterk de nadruk op de predestinatie en werd door de paus als ketters veroordeeld. Ten onrechte wordt het jansenisme weleens beschouwd als onderstroom van het calvinisme. (nl)
Jansenizm – ruch teologiczno-duchowy zapoczątkowany przez biskupa Ypres, Kornela Ottona Jansena (1585–1638), którego dzieło Augustinus stało się podstawą tej nauki. Rozwój jansenizmu przypadł na przełom XVII i XVIII wieku. Zyskał on znaczne uznanie we Francji i w Niderlandach stając się przyczyną kryzysu Kościoła katolickiego w tych państwach. Jansenizm, powołując się na św. Augustyna, kładł nacisk na zepsucie natury ludzkiej, niezbędność i wystarczający charakter łaski Bożej do przestrzegania przykazań, co zbliżało ją do kalwińskiej teorii predestynacji. Jednym z zaleceń tej nauki było rzadkie i starannie przygotowane przystępowanie do Komunii, ponieważ uważano, że grzesznicy nie są jej godni. Wyznawano również surową, nieortodoksyjną doktrynę etyczną – tucjoryzm. Między innymi te stwierdzenia spowodowały potępienie jansenizmu przez papieży Innocentego X i Klemensa XI. Na potępienie wpływ miała również postawa jezuitów, którzy promowali odmienną doktrynę o łasce (molinizm) i moralności (probabilizm), a także zaniepokojenie dworu francuskiego religijnymi namiętnościami (jansenizm był najbardziej popularny we Francji; jego zwolennikami byli Jean Racine i Blaise Pascal). W XVII wieku jansenistyczny ruch pobożnościowy zyskał rzesze zwolenników wśród propagatorów gallikanizmu, a także w surowych klauzurowych zakonach Francji. Najsławniejszym ośrodkiem tej formy życia religijnego był klasztor cystersek Port-Royal-des-Champs w dolinie Chevreuse pod Paryżem, który popadł w ostry konflikt z francuskim dworem królewskim i w konsekwencji został rozwiązany i zburzony w 1709 roku. (pl)
O jansenismo é uma doutrina religiosa inspirada nas ideias de um bispo de Ypres, Cornelius Otto Jansenius. Como movimento tem caráter dogmático, moral e disciplinar, que assumiu também contornos políticos, e se desenvolveu principalmente na França e na Bélgica, nos séculos XVII e XVIII, no seio da Igreja Católica e cujas teorias acabaram por ser consideradas controversas por esta, desde 16 de outubro 1656, através da bula Ad sanctam subscrita pelo papa Alexandre VII. Defende uma interpretação das teorias de Agostinho de Hipona sobre a predestinação contra as teses tomistas do aristotelismo e do livre-arbítrio. (pt)
Янсени́зм (лат. Iansenismus) — религиозное движение в католической церкви XVII—XVIII веков, зародившееся и получившее наибольшее распространение во Франции в XVII-XVIII вв., оно стало реакцией на влияние католической церкви и абсолютизм. Со временем было осуждено как ересь. Само определение янсенизма проблематично, так как сами янсенисты редко принимали это название, считая себя просто католиками. Впрочем, характерна для них была решимость строго придерживаться учения Святого Августина о благодати, понимаемое как отрицание человеческой свободы ради того чтобы творить добро и обрести спасение. По их мнению, это возможно лишь благодаря божественной благодати. Янсенисты также отличаются своим нравственным ригоризмом и враждебностью по отношению к обществу Иисуса (иезуитам) и его казуистике как слишком большой власти Святого Престола. С конца семнадцатого века это духовное течение приобретает политический аспект, поскольку противники королевского абсолютизма зачастую отождествлялись с янсенистами. Янсенизм зародился в самом сердце католической Реформации. Название производится от имени епископа Ипрского Корнелия Янсения, автора основополагающего текста: Августин, опубликованного посмертно в Лёвене в 1640 г. Эта работа является кульминацией многолетних споров о благодати, наложившихся на растущую враждебность части католического духовенства по отношению к обществу Иисуса; трактат стремится установить истинную позицию Августина по этому вопросу, которая будет противопоставляться позиции иезуитов, придававших слишком важное значение человеческой свободе. Трактат Августин вызывает горячие споры, особенно во Франции, где пять якобы еретических тезисов берутся из сочинений учёных, враждебно настроенных по отношению к епископу Ипрскому; тезисы были осуждены папой в 1653 г. Защитники Янсения проводят различие между "правом и фактом": тезисы действительно были бы еретические, но в "Августине" их нет. Они также борются и с достаточно слабой казуистикой иезуитов, особенно с "Письмами провинциала" Блеза Паскаля, пишут подложные письма в их защиту, вызвавшие широкий резонанс во французском мнении. В то же время, благодаря высокому положению Аббатства Пор-Рояль, янсенистская духовность крепнет и завоёвывает всё большую популярность. Однако считавшиеся врагами монархии янсенисты очень скоро сделались объектом враждебности королевской власти: Людовик XIV и его преемники начали жестокие гонения на них. Также и папы стали проявлять к ним всё большую строгость, в частности, сочинив Буллу Unigenitus в 1713 г. В этом контексте янсенизм в XVIII в. идентифицируется с борьбой против абсолютизма и ультрамонтанизма. Таким образом, священнослужители, поддерживающие Французскую революцию и гражданскую Конституцию духовенства, в значительной степени являются янсенистами. Однако в XIX в. янсенизм ослабел и исчез, поскольку первый Ватиканский собор окончательно положил конец большинству дебатов, вызвавших его появление. Янсенизм подчёркивал испорченную природу человека вследствие первородного греха, а следовательно — предопределение и абсолютную необходимость для спасения божественной благодати. Свободе выбора человеком убеждений и поступков янсенисты не придавали решающего значения. (ru)
Jansenism var en riktning inom Romersk-katolska kyrkan under 1600- och 1700-talen. Den utgick från biskopen i Ieper, Cornelius Jansen (1585–1638). Medan renässansen och upplysningen framhävde människans värdighet och förnuft, betonade jansenisterna Guds allmakt. De upptog Augustinus lära om den gudomliga nåden som endast tillkommer de utvalda (jämför predestination) och vände sig särskilt mot jesuiternas själavård. En som starkt sympatiserade med rörelsen var Blaise Pascal. Sitt centrum fick jansenisterna i klostret Port-Royal, senare flyttat till Paris. Då påve Alexander VII vände sig mot rörelsen 1664, allierade sig jansenisterna med de gallikanska strävandena. Ett slutligt påvligt fördömande av jansenismen skedde 1713 genom bullan , promulgerad av Clemens XI. I Nederländerna gav detta upphov till bildandet av den gammalkatolska kyrkan. (sv)
Янсені́зм (лат. Iansenismus) — релігійне вчення, єретична течія в католицизмі, поширена в Нідерландах і Франції у XVII—XVIII ст. За віровченням янсенізм близький до кальвінізму та протестантизму. Підкреслював зіпсовану природу людини внаслідок перворідного гріха, необхідність Божественної благодаті, а також предестинації (напередвизначення). Основні положення янсенізму сформулював голландський богослов Корнелій Янсен, що народився в Акуої (Нідерланди)(1585-1638). Від імені богослова походить і назва течії. Основною ідеєю янсенізму є обмежене бачення людини як такої, що втратила свій надприродний характер, стан ласки, Богом даний Адаму у створенні. Згрішивши, Адам, а з ним і всі його нащадки втратили Божу ласку, а також свою свобідну волю. Людина є цілком спотвореною гріхом і її вчинки нічого не вартують. Лише ласка Божа може змінити людину і дарувати їй спасіння. Ясненізм твердить, що Христос помер не за все людство, а лише заради малої групи вибраних. Послідовниками Янсенія були: Сан Сіран (Saint Cyran або Jean Duvergier de Hauranne) (1581-1643), Антуан Арно (Antoine Arnauld), (1612-1694), Жаклін Арно (Jacqueline Marie Arnauld) (1591-1661) та інші. (uk)
楊森主義（英語：Jansenism）是羅馬天主教在十七世紀的運動，是由荷蘭烏特列支神學家康涅留斯·楊森（1585-1638）創立，其理論強調原罪、人類的全然敗壞、恩典的必要和預定論。 (zh)

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

El jansenisme va ser la doctrina predicada per Cornelius Jansen (1585 - 1638) i els seus deixebles que propugnava un rigorisme moral radical i pretenia limitar la llibertat humana a partir del principi que la gràcia s'atorga a alguns éssers des del seu naixement i a d'altres se'ls nega. Esdevingué un moviment religiós promogut pels seus partidaris al llarg dels segles xvii - xviii als Països Baixos, França, Alemanya i Itàlia. (ca)
Jansenismo estas branĉo de la katolika penso, influita de la penso de Aŭgusteno de Hipono (Sankta Aŭgusteno). Ĝi akcentigas la originan prapekon, la homan malbonecon, la neceson de dia graco, kaj la antaŭdestinon. Disvolvis ĝin Cornelius Jansen, episkopo de Ipro en Belgio, en sia verko Augustinus, aperinta en 1640. Jansenismo estas reago kontraŭ humanismo kaj molinismo. Tiu ĉi doktrino estis fonto de vasta polemiko en la katolika mondo dum la 17a jarcento. (eo)
Der Jansenismus war eine besonders in Frankreich verbreitete Bewegung in der katholischen Kirche des 17. und 18. Jahrhunderts, die sich auf die Gnadenlehre des Augustinus berief und als häretisch verfolgt wurde. (de)
Jansenismoa Janseniusen doktrina da, Jainkoak aldez aurretik hautetsiak soilik salba daitezkeela baiezten zuena; doktrina horren aldekoek eragin zuten erlijiozko higikundea. (eu)
Jansenisme adalah sebuah teologi dan pergerakan yang muncul pada masanya untuk menyerang pokok-pokok teologi etika para Yesuit. menyalahkan para Yesuit karena ajaran mereka yang penuh optimisme tentang manusia dan juga menentang Yesuit yang memberikan absolusi kepada orang-orang yang mengaku dosa. (in)
ジャンセニスム（Jansénisme）は17世紀以降流行し、カトリック教会によって異端的とされたキリスト教思想。ヤンセニズム、ヤンセン主義ともいわれる。人間の意志の力を軽視し、腐敗した人間本性の罪深さを強調した。ネーデルラント出身の神学者コルネリウス・ヤンセン（1585年-1638年）の著作『アウグスティヌス』の影響によって、特にフランスの貴族階級の間で流行したが、その人間観をめぐって激しい論争をもたらした。 (ja)
Het jansenisme is een religieuze en politieke beweging uit de 17e en 18e eeuw, die vooral in Frankrijk ontstond als reactie op bepaalde ontwikkelingen in de Rooms-Katholieke Kerk en de toenmalige absolute monarchie. De beweging werd genoemd naar de Leuvense hoogleraar en bisschop van Ieper Cornelius Jansenius (1585-1638). Zijn boek Augustinus, dat na zijn dood verscheen (1640), legde sterk de nadruk op de predestinatie en werd door de paus als ketters veroordeeld. Ten onrechte wordt het jansenisme weleens beschouwd als onderstroom van het calvinisme. (nl)
楊森主義（英語：Jansenism）是羅馬天主教在十七世紀的運動，是由荷蘭烏特列支神學家康涅留斯·楊森（1585-1638）創立，其理論強調原罪、人類的全然敗壞、恩典的必要和預定論。 (zh)
الينسينية هي حركة دينية وسياسية، نشأت في قرن 17 وقرن 18 ، بصفة خاصة في فرنسا، كرد فعل لبعض التغييرات في الكنيسة الكاثوليكية والإستبداد الملكي. نشأت الحركة في قلب الإصلاح الكاثوليكي، ونسب اسمها لأسقف إيبر، كورنيليوس جانسن، الذي ألّف كتاب «أغسطينوس»، المنشور عام 1640 وانطلقت الينسينية في عصر لويس الثالث عشر ولويس الرابع عشر وظلت تيارًا هامًا حتى بعد خلفائهم. (ar)
Jansenismus byl morálně přísný teologický směr v katolické církvi 16. až 18. století, ovlivněný kalvinismem. Vznikl z myšlenek holandského teologa a biskupa v Yprách Cornelia Jansena (1585–1638), který ve své knize o sv. Augustinovi (vyšla 1640) silně zdůraznil jeho nauku o prvotním hříchu, o nezbytnosti Boží milosti ke spáse a zároveň o neodolatelnosti působení Boží milosti na člověka. (cs)
Ο Γιανσενισμός ήταν ένα θρησκευτικό κίνημα, και μετέπειτα πολιτικό, το οποίο αναπτύχθηκε κατά τον 17ο και 18ο αιώνα, κυρίως στη Γαλλία, ως μέσο αντίδρασης σε ορισμένες εξελίξεις εντός της Καθολικής Εκκλησίας, καθώς και στον βασιλικό απολυταρχισμό. (el)
Jansenism was an early modern theological movement within Catholicism, primarily active in the Kingdom of France, that emphasized original sin, human depravity, the necessity of divine grace, and predestination. It was declared a heresy by the Catholic Church. (en)
El jansenismo fue un movimiento religioso iniciado por el teólogo y obispo Cornelio Jansenio (1585-1638), que gozó de cierta popularidad en Europa durante los siglos XVII y posteriores, y que fue condenado como herético por la Iglesia católica debido a sus tesis sobre la salvación, que en último término negaban el concurso de la libertad humana. (es)
Le jansénisme est une doctrine théologique à l'origine d'un mouvement religieux, puis politique et philosophique, qui se développe aux XVIIe et XVIIIe siècles, principalement en France, en réaction à certaines évolutions de l'Église catholique et à l'absolutisme royal. (fr)
Il giansenismo fu un movimento religioso, filosofico e politico che proponeva un'interpretazione del cattolicesimo sulla base della teologia elaborata nel XVII secolo da Giansenio. L'impianto di base del giansenismo si fonda sull'idea che l'essere umano nasca essenzialmente corrotto e, quindi, inevitabilmente destinato a commettere il male.Senza la grazia divina, l'uomo non può far altro che peccare e disobbedire alla volontà di Dio; ciononostante, alcuni esseri umani sono predestinati alla salvezza, mentre altri non lo sono (doppia predestinazione). (it)
Jansenizm – ruch teologiczno-duchowy zapoczątkowany przez biskupa Ypres, Kornela Ottona Jansena (1585–1638), którego dzieło Augustinus stało się podstawą tej nauki. Rozwój jansenizmu przypadł na przełom XVII i XVIII wieku. Zyskał on znaczne uznanie we Francji i w Niderlandach stając się przyczyną kryzysu Kościoła katolickiego w tych państwach. (pl)
O jansenismo é uma doutrina religiosa inspirada nas ideias de um bispo de Ypres, Cornelius Otto Jansenius. Como movimento tem caráter dogmático, moral e disciplinar, que assumiu também contornos políticos, e se desenvolveu principalmente na França e na Bélgica, nos séculos XVII e XVIII, no seio da Igreja Católica e cujas teorias acabaram por ser consideradas controversas por esta, desde 16 de outubro 1656, através da bula Ad sanctam subscrita pelo papa Alexandre VII. (pt)
Янсени́зм (лат. Iansenismus) — религиозное движение в католической церкви XVII—XVIII веков, зародившееся и получившее наибольшее распространение во Франции в XVII-XVIII вв., оно стало реакцией на влияние католической церкви и абсолютизм. Со временем было осуждено как ересь. Янсенизм подчёркивал испорченную природу человека вследствие первородного греха, а следовательно — предопределение и абсолютную необходимость для спасения божественной благодати. Свободе выбора человеком убеждений и поступков янсенисты не придавали решающего значения. (ru)
Jansenism var en riktning inom Romersk-katolska kyrkan under 1600- och 1700-talen. Den utgick från biskopen i Ieper, Cornelius Jansen (1585–1638). Medan renässansen och upplysningen framhävde människans värdighet och förnuft, betonade jansenisterna Guds allmakt. De upptog Augustinus lära om den gudomliga nåden som endast tillkommer de utvalda (jämför predestination) och vände sig särskilt mot jesuiternas själavård. En som starkt sympatiserade med rörelsen var Blaise Pascal. (sv)
Янсені́зм (лат. Iansenismus) — релігійне вчення, єретична течія в католицизмі, поширена в Нідерландах і Франції у XVII—XVIII ст. За віровченням янсенізм близький до кальвінізму та протестантизму. Підкреслював зіпсовану природу людини внаслідок перворідного гріха, необхідність Божественної благодаті, а також предестинації (напередвизначення). Основні положення янсенізму сформулював голландський богослов Корнелій Янсен, що народився в Акуої (Нідерланди)(1585-1638). Від імені богослова походить і назва течії. (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction