Leibniz–Newton calculus controversy (original) (raw)

dbo:abstract

La coneguda com a controvèrsia del Càlcul va ser una discussió entre dos matemàtics del segle XVII, Isaac Newton i Gottfried Leibniz (principalment mantinguda pels seus deixebles) sobre quin d'ells va ser qui va inventar el Càlcul infinitesimal. Aquesta disputa va començar al voltant de 1699, però no va esclatar amb força fins al 1711. Per una banda, Newton afirmava que ell havia començat a treballar en una forma de càlcul (que va anomenar " mètode de fluxions i fluents ") l'any 1666, quan tenia 23 anys, però que no el va publicar fins molts anys després, com una anotació de menor importància en una de les publicacions. D’altra banda, Leibniz sostenia que va començar a treballar en una variant del càlcul l'any 1674, de la qual va publicar un treball sobre el tema l’any 1684i que recentment el 1684 va publicar el seu primer treball referit al tema. La tardança en la publicació de les idees de Newton va ser perquè no va quedar del tot satisfet amb les justificacions matemàtiques, ja que era conscient de la debilitat teòrica dels infinitesimals. En conseqüència, va reformular la seva teoria, que es va anomenar «geometria dels fluents i les fluxions», basada en la geometria tradicional, on va introduir elements que el van acostar al que avui dia coneixem com a Càlcul. Encara que sí que va explicar la interpretació geomètrica del càlcul, no va explicar la seva notació fluxional per al càlcul fins al 1693. L'any 1696, el matemàtic francès L'Hôpital va publicar Analyse donis infiniment petits pour l'intelligence donis lignes courbes, convertint-se en el primer llibre de text de càlcul diferencial mai escrit. Allà hi va reconèixer les contribucions de Newton, però també va remarcar que el mètode de Leibniz era molt més fàcil i ràpid d'entendre a causa de la notació que utilitzava. Això últim va portar a L´Hôpital a sostenir que l'exposat per Newton en el seu llibre Principia era, gairebé en tota la seva totalitat, el càlcul desenvolupat per Leibniz. (ca)
La conocida como controversia del cálculo fue una discusión entre dos matemáticos del siglo XVII, Isaac Newton y Gottfried Leibniz (principalmente mantenida por sus discípulos) acerca de cuál de ellos fue quien inventó el cálculo infinitesimal. Esta disputa comenzó a surgir alrededor de 1699 y estalló con mucha fuerza en 1711. Por un lado, Newton afirmaba que él había comenzado a trabajar en una forma de cálculo (que llamó "método de fluxiones y fluentes") en el año 1666, cuando tenía 23 años, pero que no lo publicó hasta muchos años después, como una anotación de menor importancia en una de sus publicaciones. Mientras, Leibniz sostenía que comenzó a trabajar en una variante del cálculo en el año 1674, y que recién en 1684 publicó su primer trabajo referido al tema. La demora en la publicación de las ideas de Newton se debió a que no quedó completamente satisfecho con las justificaciones matemáticas, porque era consciente de la debilidad teórica de los infinitesimales. En consecuencia reformuló su teoría que se denominó «geometría de los fluyentes y las fluxiones», que basó en la geometría tradicional, en donde introdujo elementos que lo acercaron a lo que hoy en día conocemos como Cálculo. Aunque sí explicó la interpretación geométrica del cálculo, no explicó su notación fluxional para el cálculo hasta 1693. En el año 1696, el matemático francés L'Hôpital publicó Analyse des infiniment petits pour l'intelligence des lignes courbes, siendo el primer libro de texto de cálculo diferencial que se escribió. En él reconoció las contribuciones de Newton, pero también remarcó que el método de Leibniz era mucho más fácil y rápido de entender debido a la notación que utilizaba. Esto último llevó a L´Hopital a sostener que lo expuesto por Newton en su libro Principia era casi en su totalidad el cálculo desarrollado por Leibniz. (es)
In the history of calculus, the calculus controversy (German: Prioritätsstreit, lit. 'priority dispute') was an argument between the mathematicians Isaac Newton and Gottfried Wilhelm Leibniz over who had first invented calculus. The question was a major intellectual controversy, which began simmering in 1699 and broke out in full force in 1711. Leibniz had published his work first, but Newton's supporters accused Leibniz of plagiarizing Newton's unpublished ideas. Leibniz died in disfavor in 1716 after his patron, the Elector Georg Ludwig of Hanover, became King George I of Great Britain in 1714. The modern consensus is that the two men developed their ideas independently. Newton said he had begun working on a form of calculus (which he called "the method of fluxions and fluents") in 1666, at the age of 23, but did not publish it except as a minor annotation in the back of one of his publications decades later (a relevant Newton manuscript of October 1666 is now published among his mathematical papers). Gottfried Leibniz began working on his variant of calculus in 1674, and in 1684 published his first paper employing it, "Nova Methodus pro Maximis et Minimis". L'Hôpital published a text on Leibniz's calculus in 1696 (in which he recognized that Newton's Principia of 1687 was "nearly all about this calculus"). Meanwhile, Newton, though he explained his (geometrical) form of calculus in Section I of Book I of the Principia of 1687, did not explain his eventual fluxional notation for the calculus in print until 1693 (in part) and 1704 (in full). The prevailing opinion in the 18th century was against Leibniz (in Britain, not in the German-speaking world). Today the consensus is that Leibniz and Newton independently invented and described the calculus in Europe in the 17th century. It was certainly Isaac Newton who first devised a new infinitesimal calculus and elaborated it into a widely extensible algorithm, whose potentialities he fully understood; of equal certainty, differential and integral calculus, the fount of great developments flowing continuously from 1684 to the present day, was created independently by Gottfried Leibniz. — Hall 1980: 1 One author has identified the dispute as being about "profoundly different" methods: Despite ... points of resemblance, the methods [of Newton and Leibniz] are profoundly different, so making the priority row a nonsense. — Grattan-Guinness 1997: 247 On the other hand, other authors have emphasized the equivalences and mutual translatability of the methods: here N Guicciardini (2003) appears to confirm L'Hôpital (1696) (already cited): the Newtonian and Leibnizian schools shared a common mathematical method. They adopted two algorithms, the analytical method of fluxions, and the differential and integral calculus, which were translatable one into the other. — Guicciardini 2003, at page 250 (en)
Спір Ньюто́на й Ля́йбніца про пріорите́т (англ. Leibniz–Newton calculus controversy, нім. Prioritätsstreit) — суперечка про пріоритет відкриття диференціального й інтегрального числення між Ісааком Ньютоном (1642—1727) і Готфрідом Вільгельмом Ляйбніцом (1646—1716). Свою версію теорії Ньютон створив ще в 1665—1666 роках, проте не публікував її до 1704 року. Незалежно від нього Ляйбніц розробив свій варіант диференціального числення (з 1675 року) хоча первісний поштовх, ймовірно, його думка отримала з чуток про те, що таке числення у Ньютона вже є, а також завдяки науковим бесідам в Англії й листуванню з Ньютоном. На відміну від Ньютона, Ляйбніц відразу опублікував свою версію і надалі, разом з Якобом і Йоганном Бернуллі, широко пропагував це відкриття по всій Європі. Більшість науковців на континенті не сумнівалися, що аналіз відкрив Ляйбніц. Коли Ньютон вирішив опублікувати свої праці на цю тему, виникло питання про пріоритет вчиненого відкриття. Запекла суперечка не завершилася зі смертю Ляйбніца й тривала зусиллями прихильників основних учасників, припинившись тільки зі смертю Ньютона. Полярні точки зору з приводу пріоритету Ньютона або Ляйбніца висловлювалися істориками математики аж до початку XX століття. З середини минулого століття істотно зросла кількість відомих джерел, і сучасні дослідники прийшли до висновку про те, що Ньютон і Ляйбніц зробили свої відкриття незалежно один від одного. У питанні, чий внесок у виникненні математичного аналізу був вирішальним, історики математики схиляються або до компромісної точки зору про те, що це сталося в результаті роботи багатьох поколінь математиків, або ж визнають вирішальною роль вчителя Ньютона Ісаака Барроу (1630—1677), чиї праці були відомі також Ляйбніцу. (uk)
Спор Ньютона и Лейбница о приоритете (англ. Leibniz–Newton calculus controversy, нем. Prioritätsstreit) — спор о приоритете открытия дифференциального и интегрального исчисления между Исааком Ньютоном (1642—1727) и Готфридом Вильгельмом Лейбницем (1646—1716). Свою версию теории Ньютон создал ещё в 1665—1666 годах, однако не публиковал её до 1704 года. Независимо от него Лейбниц разработал свой вариант дифференциального исчисления (с 1675 года), хотя первоначальный толчок, вероятно, его мысль получила из слухов о том, что такое исчисление у Ньютона уже имеется, а также благодаря научным беседам в Англии и переписке с Ньютоном. В отличие от Ньютона, Лейбниц сразу опубликовал свою версию и в дальнейшем, вместе с Якобом и Иоганном Бернулли, широко пропагандировал это открытие по всей Европе. Большинство учёных на континенте не сомневались, что анализ открыл Лейбниц. Когда Ньютон решил опубликовать свои труды на эту тему, возник вопрос о приоритете совершённого открытия. Ожесточённый спор не завершился со смертью Лейбница и продолжался усилиями сторонников основных участников, прекратившись только со смертью Ньютона. Полярные точки зрения по поводу приоритета Ньютона или Лейбница высказывались историками математики вплоть до начала XX века. С середины прошлого века существенно возросло число известных источников, и современные исследователи пришли к выводу о том, что Ньютон и Лейбниц совершили свои открытия независимо друг от друга. В вопросе, чей вклад в возникновение математического анализа был решающим, историки математики склоняются либо к компромиссной точке зрения о том, что это произошло в результате работы многих поколений математиков, либо же признают решающей роль учителя Ньютона Исаака Барроу (1630—1677), чьи труды были известны также Лейбницу. (ru)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dct:subject

rdf:type

rdfs:comment

La coneguda com a controvèrsia del Càlcul va ser una discussió entre dos matemàtics del segle XVII, Isaac Newton i Gottfried Leibniz (principalment mantinguda pels seus deixebles) sobre quin d'ells va ser qui va inventar el Càlcul infinitesimal. Aquesta disputa va començar al voltant de 1699, però no va esclatar amb força fins al 1711. (ca)
La conocida como controversia del cálculo fue una discusión entre dos matemáticos del siglo XVII, Isaac Newton y Gottfried Leibniz (principalmente mantenida por sus discípulos) acerca de cuál de ellos fue quien inventó el cálculo infinitesimal. Esta disputa comenzó a surgir alrededor de 1699 y estalló con mucha fuerza en 1711. (es)
In the history of calculus, the calculus controversy (German: Prioritätsstreit, lit. 'priority dispute') was an argument between the mathematicians Isaac Newton and Gottfried Wilhelm Leibniz over who had first invented calculus. The question was a major intellectual controversy, which began simmering in 1699 and broke out in full force in 1711. Leibniz had published his work first, but Newton's supporters accused Leibniz of plagiarizing Newton's unpublished ideas. Leibniz died in disfavor in 1716 after his patron, the Elector Georg Ludwig of Hanover, became King George I of Great Britain in 1714. The modern consensus is that the two men developed their ideas independently. (en)
Спір Ньюто́на й Ля́йбніца про пріорите́т (англ. Leibniz–Newton calculus controversy, нім. Prioritätsstreit) — суперечка про пріоритет відкриття диференціального й інтегрального числення між Ісааком Ньютоном (1642—1727) і Готфрідом Вільгельмом Ляйбніцом (1646—1716). Свою версію теорії Ньютон створив ще в 1665—1666 роках, проте не публікував її до 1704 року. Незалежно від нього Ляйбніц розробив свій варіант диференціального числення (з 1675 року) хоча первісний поштовх, ймовірно, його думка отримала з чуток про те, що таке числення у Ньютона вже є, а також завдяки науковим бесідам в Англії й листуванню з Ньютоном. На відміну від Ньютона, Ляйбніц відразу опублікував свою версію і надалі, разом з Якобом і Йоганном Бернуллі, широко пропагував це відкриття по всій Європі. Більшість науковців на (uk)
Спор Ньютона и Лейбница о приоритете (англ. Leibniz–Newton calculus controversy, нем. Prioritätsstreit) — спор о приоритете открытия дифференциального и интегрального исчисления между Исааком Ньютоном (1642—1727) и Готфридом Вильгельмом Лейбницем (1646—1716). Свою версию теории Ньютон создал ещё в 1665—1666 годах, однако не публиковал её до 1704 года. Независимо от него Лейбниц разработал свой вариант дифференциального исчисления (с 1675 года), хотя первоначальный толчок, вероятно, его мысль получила из слухов о том, что такое исчисление у Ньютона уже имеется, а также благодаря научным беседам в Англии и переписке с Ньютоном. В отличие от Ньютона, Лейбниц сразу опубликовал свою версию и в дальнейшем, вместе с Якобом и Иоганном Бернулли, широко пропагандировал это открытие по всей Европе. Б (ru)

rdfs:label

Controvèrsia del càlcul (ca)
Controversia del cálculo (es)
Leibniz–Newton calculus controversy (en)
Спор Ньютона и Лейбница о приоритете (ru)
Спір Ньютона та Ляйбніца про пріоритет (uk)

is dbo:wikiPageWikiLink of