Martial arts (original) (raw)

dbo:abstract

Una art marcial és un estil de combat, amb freqüència orientat a la defensa personal. En l'ús comú, el terme es refereix a sistemes de combat desenvolupats arreu del món. El concepte "d'art marcial" va aparèixer per primera vegada en l'anglès a l'edició de 1920 del Takenobu's Japanese-English Dictionary com una traducció del terme bu-gei o bu-jutsu que significa "art o resolució dels assumptes militars". Les arts marcials, anomenades també sistemes de lluita, consisteixen en pràctiques i tradicions codificades té com a objectiu sotmetre o defensar-se mitjançant la tècnica. Hi ha diversos estils i escoles d'arts marcials que habitualment exclouen l'ús d'armes de foc i qualsevol altre armament modern. El que diferencia a les arts marcials de la simple bel·licositat amb violència física (baralles de carrer) és l'organització de les seves tècniques en un sistema coherent i la codificació de mètodes efectius. En l'actualitat les arts marcials es practiquen per diferents raons, que inclouen l'esport, la salut, la protecció personal, el desenvolupament personal, la disciplina mental, la forja del caràcter i l'autoconfiança. A més, com que el significat estricte és el de "arts militars", per extensió s'aplica a tota mena de forma de lluita cos a cos i a les arts militars històriques. Per aquesta associació amb la lluita i amb les armes, inclou coneixements relatius a sistemes que tradicionalment s'han considerat modalitats esportives. (ca)
الفنون القتالية هو أسلوب أو مدرسة في التعليم يجمع مجموعة من تقنيات قتالية ودفاعية، بلا سلاح أو بالسلاح، وتاريخيًّا: هو التدريب على البعد الروحي والأخلاقي للسيطرة على الذات وضبط النفس (هذا المبدأ أساسي على حد سواء لتفادي القتال إذا أمكن ذلك، لأجل التعامل في الحالة بطريقة مُثلى ومؤثرة)، وإثراء بعدة معارف شاملة (ثقافية وفلسفية وطبية، الخ). وهكذا فإن فنون الدفاع عن النفس تهدف إلى التنمية الشاملة للفرد (خارجية كالقوة، والمرونة وداخلية كالطاقة والصحة وفكرية وأخلاقية وتنمية الروح المعنوية). بسبب تاريخها، فإن مصطلح «الفنون القتالية» في معظم الأحيان في اللغة اليومية، يستخدم لوصف الخُلُق القتالي الآسيوي، وفنون الدفاع الأكثر شعبية في اليابان والصين وكوريا وأوروبا وأمريكا وفيتنام. ومع ذلك، المدارس المماثلة للفنون القتالية موجودة في عدة مناطق وثقافات، وفنون القتال التي تعرف على نطاق واسع، تشمل اليوم مجموعة واسعة من التخصصات. يتميز تاريخ فنون الدفاع في العصور الوسطى للبشرية بنظام انتشار معقد بين الثقافات والمناطق في العالم. (ar)
Bojové umění je soustava postupů nebo tradic, které učí, jak se chovat v boji s protivníkem. Může se jednat o boj beze zbraně (jako např. v karate, tae kwon do, aikido, zápas nebo brazilském jiu jitsu) nebo o boj se zbraní (např. některé formy kung-fu, kendó, šerm, džódó či kobudo), většinou se však jedná o zbraně tradiční (tyč, kopí, meč, tonfa), nikoliv o zbraně střelné. To, co odlišuje bojová umění od běžného rvaní, je ucelený systém bojových technik. Důležitou součástí jednotlivých systémů bývá kromě fyzické přípravy také příprava duševní. Tato příprava zahrnuje dechová cvičení, meditace, případně může být spojena s nějakým náboženstvím. Pojem bojové umění bývá často spojován s asijskými bojovými systémy a v běžné mluvě tento význam převažuje. Avšak různé způsoby a školy boje se rozvíjely ve všech kulturách a všech dobách (např. zápas, šerm, savate, capoeira, brazilské jiu jitsu atd.). Různá bojová umění používají různé postupy, jak dosáhnout vítězství nad protivníkem. Bojová umění se pak od sebe liší různým důrazem na jednotlivé složky boje: * údery (např. box) * kopy (např. taekwondo, kickbox, capoeira, muay thai, savate, karate ) * páky, úchopy, podměty, porazy (např. zápas, judo, aikido, ju jutsu, brazilské jiu jitsu) * užití zbraní (např. kendó, iaidó, šerm, džódó, kobudo) * taktika (např. nindžucu) * smíšená bojová umění (MMA, pankrátion) (cs)
Οι πολεμικές τέχνες είναι μέθοδοι αυτοάμυνας και επιβολής επί του αντιπάλου, χρησιμοποιώντας το σώμα μας ή και όπλα, όπως ξίφος, τόξο, δόρυ ή ακόμα και ένα απλό ξύλο.Ευδοκίμησαν ιδιαίτερα στην περιοχή της Νοτιοανατολικής Ασίας, αν και υπάρχουν τέχνες ινδικής, ή και γαλλικής καταγωγής, όπως το . Σημαντική παράδοση στις πολεμικές τέχνες έχουν και οι Έλληνες με το παγκράτιο ή , την πάλη και την πυγμαχία. Ένα από τα πιο δημοφιλή σήμερα μαχητικά αθλήματα και πολεμικές τέχνες που θεωρείται και εξαιρετική αυτοάμυνα είναι το μουάι τάι που είναι το παραδοσιακό άθλημα της Ταϊλάνδης. Παρόμοια αθλήματα με το μουάι τάι ή αλλιώς , το Σάντα από την Κίνα και το από τη Γαλλία. Σημαντικό μέσο για την διάδοση των πολεμικών τεχνών υπήρξε και ο κινηματογράφος ο οποίος μέσα από μια πληθώρα κινηματογραφικών αστέρων όπως ο Μπρους Λι, ο Τσακ Νόρις, ο Τζάκι Τσαν, ο Ζαν Κλοντ Βαν Νταμ, ο Τζετ Λι, ο Στίβεν Σιγκάλ, ο Ντολφ Λούντγκρεν, ο Σάμμο Χανγκ και ο , κατόρθωσε να συναρπάσει το κοινό με τις εντυπωσιακές τεχνικές που χρησιμοποιούσαν. Οι σημαντικότερες χώρες προέλευσης τους είναι: * Κίνα (Κουνγκ Φου, τάι τσι τσουάν, τσι κουνγκ, Σάντα, ) * Ιαπωνία (καράτε, ζίου ζίτσου, Ιάιντο, αϊκίντο, κινομίτσι, κένπο ή κέμπο, τζούντο, μπουσίντο, νιντζούτσου) * Κορέα (τάε κβον ντο, , χαπκίντο, ) * Οι χώρες της Ινδοκίνας και της Μαλαισίας * Σιγκαπούρη (τσαπ κουν ντο) * Ταϊλάνδη (μουάι τάι) * Ελλάδα (παγκράτιο, πυγμαχία, πάλη, ελληνορωμαϊκή πάλη, ) * Βραζιλία (καποέιρα, βραζιλιάνικο ζίου ζίτσου) * Αμερική * Ρωσία * Γαλλία * Ισραήλ (κραβ μαγκά) * Αγγλία * Χώρες της Αφρικής ( ή , , , , ). (el)
Kampfkunst ist eine Technik, um Feinde zu besiegen und sich vor feindlichen Angriffen zu schützen. Auf Englisch heißt es „martial art“ – und „martial“ bedeutet „kriegerisch“. Entscheidend ist hierbei nicht die tatsächliche Zweckmäßigkeit der jeweiligen Techniken, sondern ihr subjektiver konzeptioneller Nutzwert in einem spezifischen Anwendungsszenario. Dies kann z. B. ein Sportkampf, ein kriegerischer Zweikampf oder eine Selbstverteidigungssituation sein. Die Überwindung des Gegners kann sich dementsprechend u. a. in einem Punktsieg, der Ausschaltung der gegnerischen Angriffsfähigkeit, der Sicherstellung der eigenen körperlichen Integrität oder im Extremfall im Tod des Gegners äußern. Manche Kampfsysteme gründen sich auf oder tolerieren die Verwendung von Waffen, insbesondere von Schlag- (z. B. Rattanstöcke im Arnis) und Stichwaffen (z. B. Schwerter im Iaidō und HEMA) sowie bestimmter Projektilwaffen (z. B. Bogenschießen). Gemeinhin zählen Systeme, die über die eigene Körperkraft hinaus verstärkte Waffen verwenden (z. B. durch Chemikalien, Motoren, Pressluft, Computertechnik) nicht zu Kampfkunst/Kampfsport, wodurch die Grenze zur Kriegsführung teilweise fragwürdig bleibt. Kampfsysteme sind ein weltweites, sehr altes und äußerst diversifiziertes Phänomen, das sich in unzählige kulturelle Praktiken aufteilen lässt, die wiederum eigene Schwester- und Tochtersysteme umfassen. Im Unterschied zum klassischen Sport sind Kampfsysteme oft von kultisch-religiösen Praktiken, rituellen oder modernen (Kriegs-)Tänzen und dem Bewegungstheater beeinflusst; teilweise sind sie umgekehrt auch Elemente dieser Praktiken (wie das Sumō in shintoistischen Zeremonien, dem Kung Fu in der Peking-Oper oder aber der Haka als Einschüchterungstanz neuseeländischer Spielmannschaften). Von der Antike bis zur Moderne waren Kampfelemente (wie Ringer- und Schlagtechniken) fester Teil vieler Mannschafts- und Ballsportarten wie im Hurling und Knappan: Kämpfen und Spielen wurden eher als Einheit betrachtet, bis sich auf Dauer durch Zivilisierungsprozesse das heutige moderne Sportverständnis entwickelte und Kampfelemente in eigene Disziplinen (wie Boxen) ausgelagert wurden. In einigen traditionellen (z. B. Calcio Storico) sowie modernen Sportarten (wie Eishockey) ist die Vermischung von Spiel und Kampf immer noch deutlich sichtbar. Das Training von Kampfkunst/Kampfsport gestaltet sich in den meisten Fällen als Kombination von Techniklernen und -üben sowie deren Anwendung in dynamischen Zweikämpfen oder kodifizierten Kampfchoreografien. Üblich sind außerdem Elemente aus dem Flexibilitäts-, Kräftigungs- und Schnelligkeitstraining. Auch kampftheoretische oder -philosophische Gespräche können Teil des Trainings sein. Der Professionalisierungsgrad von Kampfsystemen ist sehr unterschiedlich. Trainiert wird formell u. a. in kommerziellen Clubs (z. T. im Franchise, wie bei EWTO-Wing Chun), öffentlichen Vereinen, privaten Haushalten, militärischen und polizeilichen Einrichtungen, allgemein bildenden Schulen, therapeutischen Einrichtungen bis hin zu Gefängnissen. Einige wenige verfügen über ein hochprofessionelles Ligasystem; viele weitere über Dachverbände oder ähnliche nationale und internationale Organisationsstrukturen. (de)
Luktosportoj estas senarmilaj sportaj konkursoj; la klasik-stila lukto estas unu el la plej konataj el la tradiciaj almenaŭ en Okcidento, kaj ĝi estas jam delonge olimpika sporto. Ĵudo estas tradicia en Japanio kaj ege konata en Okcidento dum la dua duono de la 20-a jarcento. Luktoartoj aŭ batalartoj estas nomo kun senco plej vasta, de inter ĉiuj signifoj kiuj priskribas manierojn lukti bonstile. Tio povus signifi militon per armeoj subtenantaj, sed lastatempe, luktoartoj kutime rilatas al lukto sen armiloj, aŭ per malgrandaj armiloj provizataj al la mano. Luktoartoj estas kodigitaj sistemoj kaj tradicioj de praktikoj de luktado, kiuj estas praktikataj por variaj tialoj: memdefendo, , fizikaj sano kaj bonfarto, distrado, same kiel por mensa, fizika, kaj spirita disvolviĝo. Kvankam la terminoj luktoarto aŭ luktosporto asociiĝis kun la luktartoj de Orienta Azio, ili origine aludis al luktosistemoj de Eŭropo tiom frue kiom ĝis la 1550-aj jaroj. Oni uzia ankaŭ la terminon marsarto deriva el latina, kun signifo "arto de Marso", nome la romia dio de milito. Kelkaj aŭtoroj asertis, ke luktartoj aŭ luktosistemoj estu plej taŭgaj sur la bazo ke multaj luktartoj neniam estis "marsaj" aŭ "militaj" en la senso esti uzataj aŭ kreitaj de profesiaj militistoj. (eo)
Borroka-arteak edo borroka arteak —arte martzialak ere deituak— borrokako praktika eta tradizio kodetuen sistema zabalak dira, hainbat arrazoiz praktikatzen direnak: , lehia, osasun fisikoa edo garapen fisiko eta espirituala. Arte martzial terminoa Ekialdeko Asian sortutako hainbat borroka arteri lotuta ageri da askotan, baina jatorriz Europan erabili izan zen XVI. mendetik aurrera, bertan garatutako borroka sistemak izendatzeko. Terminoa latinetik dator (euskaraz "Marteren artea") eta erromatarren gerra jainkoa zen Marteren omenezkoa da. Borroka arte batzuk tradizionaltzat hartzen dira eta etnia, kultura edo erlijio bati lotuta daude; beste batzuk elkarte edo pertsonaren batek sortutako sistema modernoak dira. Arte martzialen hainbat estilo eta eskola daude, eta bestelako armamentu modernoak erabiltzea baztertzen dutenak. Gaur egun arte martzialak kirola, osasuna, , garapen pertsonala, diziplina mentala, izaera lantzea eta autokonfiantza bezalako arrazoiengatik praktikatzen dira. Gainera, esanahi zorrotza "arte militarrena" denez gero, gorputzez gorputz borroka mota guztiei eta arte militar historikoei aplikatzen zaie. Borrokarekin eta armekin duen lotura hori dela-eta, kirol-modalitatetzat hartzen diren sistemei buruzko ezagutzak biltzen ditu (adibidez, boxeoa, esgrima, arkuteria eta borroka askea), baina horien jatorri historikoa arlo militarrean egon zen. (eu)
Las artes marciales (también artes militares o castrenses) son prácticas y tradiciones cuyo objetivo es someter o defenderse mediante una técnica concreta. Hay varios estilos y escuelas de artes marciales que habitualmente excluyen el empleo de armas de fuego u otro tipo de armamento moderno. A su vez, lo que diferencia a las artes marciales de la mera belicosidad o violencia física (pelea callejera) es la organización de sus técnicas y tácticas en un sistema coherente; la adhesión a una filosofía de vida o código de conducta y la codificación de métodos efectivos probados en la antigüedad. En la actualidad, las artes marciales se practican por diferentes razones: La salud, la protección personal, el desarrollo personal, la , la forja del carácter y la autoconfianza. El significado estricto es el de ‘artes militares’, por extensión se aplica a todo tipo de estilos de artes de lucha cuerpo a cuerpo y al uso de armas tradicionales tales como la esgrima antigua. (es)
Martial arts are codified systems and traditions of combat practiced for a number of reasons such as self-defense; military and law enforcement applications; competition; physical, mental, and spiritual development; entertainment; and the preservation of a nation's intangible cultural heritage. (en)
Un art martial est un style ou une école dont l’enseignement porte principalement sur des techniques de combat, à mains nues ou avec arme. Historiquement, cet apprentissage intègre une dimension spirituelle et morale visant à la maîtrise de soi (essentielle, tant pour renoncer au combat s'il est évitable, que pour y faire face dans le cas contraire), et s’enrichit de multiples connaissances (culturelles, philosophiques et médicales, notamment). Ainsi, les arts martiaux visent au développement global de l’individu : externe (force, souplesse), interne (énergie, santé), intellectuel et moral. Du fait de son histoire, le terme « art martial » est le plus souvent, dans le langage courant, utilisé pour désigner une discipline de combat asiatique, et les arts martiaux les plus populaires en Europe et en Amérique. Ils incluent les arts martiaux japonais, chinois, vietnamiens ou coréens. Cependant, des écoles similaires d’« arts du combat » existent dans de nombreuses régions et cultures, et les arts martiaux, au sens large, englobent aujourd’hui une grande variété de disciplines. L'histoire des arts martiaux remonte aux premiers âges de l'humanité et se caractérise par un système complexe de diffusion parmi les cultures et les régions du monde. (fr)
Don té atá ar bheagán eolais faoin difríocht mhór idir na healaíona míleata clasaiceacha agus féinchosaint praiticiúil, tá sé thar a bheith deacair teacht ar eolas neamh-chlaonta faoin ábhar. Maítear go minic gurb é Karate ó Okinawa nó Kung Fu ón tSín nó Muay Thai ón Téalainn nó Ju-Jitsu ón tSeapáin an córas féin-chosanta is fearr a bhfuil ann. Níl ceachtar acu níos fearr nó níos measa ná a chéile cé go bhfuil siad uile éagsúil óna chéile. Is í lom na fírinne go bhfuil gnéithe de chomhrac míleata agus d'fhéin-chosaint praiticiúil nó 'chomhraic sráide' le sonrú i ngach uile chóras de na healaíona míleata, ach tá gnéithe d'fhealsúnacht, d'fhorbairt an duine, de spórt agus d'ealaíon dar ndóigh iontu chomh maith. Más é féinchosaint spreagadh agus sprioc an fhoghlaimeora, ní mór don fhoghlaimeoir idirdhealú a dhéanamh idir féin-fhorbairt, spórt, ealaíon agus féinchosaint agus 'córas féin-chosanta' á roghnú aige/aici. (ga)
Seni bela diri adalah seni yang timbul sebagai salah satu cara seseorang untuk mempertahankan atau membela diri, yang mengutamakan ketahanan dan kekuatan fisik. Seni bela diri telah lama ada dan berkembang dari masa ke masa. Pada dasarnya, manusia mempunyai insting untuk selalu melindungi diri dari segala sesuatu yang mengancam hidupnya. Dalam tumbuh atau berkembang, manusia tidak dapat lepas dari kegiatan fisik. Hal inilah yang akan memicu aktivitas fisik sepanjang waktu. Disaat belum ada persejataan modern, manusia menggunakan dan memanfaatkan apa yang dimiliki dalam tubuh untuk melindungi diri. Kemampuan bertarung dipelajari sebagai cara untuk menyerang atau bertahan dari serangan, namun pada perkembangannya bela diri digunakan untuk meningkatkan kemampuan fisik seseorang. Dapat dikatakan bahwa seni bela diri tersebar di seluruh penjuru dunia dan hampir setiap negara mempunyai seni bela diri yang berkembang di daerah masing-masing maupun hasil serapan dari seni bela diri lain yang berkembang di daerah asalnya. Sebagai contoh, seni silat yang merupakan seni bela diri yang berkembang di negara ASEAN dan terdapat di Malaysia, Indonesia, Thailand, dan Brunei. (in)
Con arte marziale si intende un insieme di pratiche fisiche, mentali e psicologiche legate al combattimento. Originariamente utilizzate per aumentare le possibilità di vittoria del guerriero in battaglia, oggi sono una forma di percorso di miglioramento individuale e di attività fisica completa oltre che per difesa personale. Il termine è entrato nell'uso comune agli inizi degli anni sessanta quando vennero introdotte in occidente le arti marziali orientali e talvolta viene associata solo a queste ed in particolare alle arti marziali cinesi, giapponesi e coreane. In realtà già dal 1500 i sistemi di combattimento in Europa venivano definiti in questo modo; un manuale inglese di scherma del 1639 in particolare lo utilizzava riferendosi specificatamente alla "scienza e arte" del duello di spade, facendolo derivare dal latino poiché "arte marziale" significa letteralmente "arte di Marte", il dio romano della guerra. Oggi, le arti marziali vengono studiate per varie ragioni: ottenere abilità di combattimento, autodifesa, sport, salute fisica e forma di ginnastica, autocontrollo, meditazione, responsabilizzazione sull'uso della forza, acquisire confidenza col proprio corpo, sicurezza nelle proprie capacità e consapevolezza dei propri limiti. A questo scopo, in Giappone e in Cina, si pratica il taiso, un particolare tipo di allenamento associato alla preparazione atletica di chi pratica arti marziali. Alcune arti marziali sono considerate "tradizionali" e sono legate ad uno sfondo etnico, religioso o culturale, mentre altre sono moderni sistemi sviluppati da un fondatore o da un'associazione. (it)
( 무술은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 무술 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 무예(武藝, 영어: martial arts, fighting arts, fighting systems)는 근대 이전의 전통적인 전투 기술에서 발전한, 심신(心身)의 단련을 위한 체계적인 수련 방법을 말한다. 무술(武術), 무도(武道), 격투기(格鬪技)으로 부르기도 한다. 엄격히 정의하자면, 무예는 싸움의 기술을 뜻하는 격투기나 무기(武技), 무술(武術)보다 더 넓은 의미를 담는 단어로서, 단순히 싸움의 기술만을 다루는 것이 아닌, "예"(藝), 즉 예술적으로 승화시키는 데에 목적과 의의를 둔다는 것을 의미한다. 무도(武道)는 "도리"(道理), 즉 정신 수양에 좀 더 무게를 두는 것을 함축한다. 현대에는 실질적으로 크게 구분 짓지 않고 거의 같은 말로 사용한다. 하지만 단순히 체력 단련이나 스포츠 등과는 명확히 구분을 짓는다. 무예의 한 측면으로서 겨루는 데에 초점을 맞추어 스포츠화시킨 것이 바로 격투 스포츠(Martial Sport 또는 Combat Sport)이다. 세계에는 다양한 무예가 존재하나 타인을 제압하거나 자신을 보호하기 위해 수련을 한다는 점에서 공통점을 찾을 수 있다. 어떤 무예는 불교, 도교 등의 종교나 철학적 사상과 깊은 관련이 있기도 하며, 다른 어떤 무예는 실전을 강조하기도 한다. (ko)
格闘技（かくとうぎ）とは、自身の体での攻撃、防御を行う技術、もしくはスポーツ、あるいはそれを基にした興行のことである。挌闘技とも表記される。「格技・挌技（かくぎ）」「武術（ぶじゅつ）」「体技（たいぎ）」「マーシャルアーツ（Martial Arts）」とも呼ばれる。狭義では、素手で組み合ったり、手足で打ち合ったりする形式の競技（en:Hand to hand combat）のことである。ルールが明文化され近代スポーツとしての体裁を整えた主として武術由来の試合競技を指す。武術というと武器を使用する技術の体系が含まれるが徒手のそれもあり、ほぼ格闘技と重なる。 (ja)
Sztuki walki (niekiedy błędnie utożsamiane ze sportami walki i systemami walki) – sposoby walki wręcz, czasami z użyciem broni białej. Podstawą nauki wszelkich sztuk walki jest trening, który zazwyczaj uczy umiejętności samokontroli wybuchów agresji, samoobrony, poprawia wydolność organizmu oraz redukuje poziom strachu. Klasyfikacja rodzajów walk do konkretnych kategorii stała się punktem spornym wśród zainteresowanych ze względu na płynną granicę pomiędzy tymi kategoriami. Główną cechą rozgraniczającą kategorie jest cel trenowania danego rodzaju walki. Teoretycznym priorytetem w sztukach walki jest rozwój osobowościowo-duchowy. Sporty walki kładą nacisk na element rywalizacji sportowej. Z kolei systemy walki to formy stworzone dla potrzeb współczesnych armii, nastawione na szybką i skuteczną eliminację wroga. Płynność granic polega między innymi na przechodzeniu niektórych sztuk walki w sferę sportów walki (np. judo, taekwondo). W ciągu XX wieku większość wiedzy, jaką świat zachodu zdobywał o sztukach walki, bazowała na kinematografii i stworzyła nieprawdziwy obraz, sugerujący, że sztuki walki to domena krajów azjatyckich. Tymczasem od zarania dziejów ludzie na całym świecie uczyli się metod obrony przed przeciwnikami, także bez użycia broni. W rezultacie na świecie istnieje dziś wiele sztuk walki, które są aktywnie trenowane i rozwijane. Termin „sztuki walki” został przetłumaczony w 1920 w słowniku japońsko-angielskim Takenobu z japońskiego bu-gei lub bu-jutsu (武術): „sztuka/umiejętność zachowań militarnych”. Definicja została przetłumaczona bezpośrednio z chińskiego określenia wushu (pinyin: wǔ shù; Kantoński: mou seut), dosłownie, „sztuka walki”, oznaczająca wszystkie sposoby chińskich walk. (pl)
Een vechtkunst (ook wel aangeduid met de Engelse term martial arts, wat letterlijk krijgskunsten betekent) is een geheel van vechttechnieken en -tradities. De term vechtkunst roept vooral associaties op met oosterse vechtsporten als judo, karate, Pencak silat en kungfu, maar ook westerse sporten als worstelen en boksen zijn vechtkunsten. (nl)
En stridskonst eller kampkonst är ett system för närstrid eller självförsvar; ett system av kodifierade utövningar och traditioner av strid. Alla stridskonster har ett liknande mål, att försvara sig själv eller andra från fysiska hot. Därutöver är vissa stridskonster länkade till trosuppfattningar såsom hinduism, buddhism, daoism, konfucianism eller shinto, medan andra följer en speciell hederskodex. Stridskonster anses vara både en konst och en vetenskap. Många konster utökas även med tävlingsinriktning, oftast som kampsporter, men även ibland i form av dans. Termen stridskonst kommer från krigföringskonsten som kommer från en 1400-talsterm från Europa som härrör till det som nu är känt som historisk europeisk kampkonst. När termen ursprungligen myntades under 1920-talet syftade det specifikt på asiatiska stridsstilar, speciellt de system som hade sitt ursprung i Ostasien. Idag kan termen dock både i sin litterära mening och i sitt påföljande användande användas för att benämna alla kodifierade stridssystem, oavsett ursprung. Exempelvis är Europa hemvist för många olika stridssystem, både levande traditioner som har existerat genom nutiden och andra som idag rekonstrueras. I Amerika har indianer traditioner av stridskonster med öppna händer såsom brottning, medan personer på Hawaii historiskt har utövat andra konster. Ett antal ursprung hittas i de atletiska rörelserna i capoeiran, som afrikanska slavar utvecklade i Brasilien baserat på kunskaper som de tagit med sig från Afrika. Medan varje stil har olikheter som särskiljer den från andra stridskonster, är ett vanligt kännetecken systematiseringen av stridstekniker. Träningsmetoder varierar och kan inkludera sparring (simulerad strid) eller formella uppsättningar eller rutiner med tekniker kända som kata. Dessa är speciellt vanliga i stridskonster i Asien och stridskonster som kommer från dessa. (sv)
Artes marciais (do latim ars: "técnica", do romano: "deus Marte" - "A técnica de Marte") ou Wushu (chinês tradicional: 武術: "arte da guerra"), são práticas e , derivadas de técnicas de guerra, divididas em diferentes graus, com o objetivo de desenvolvimento de seus praticantes para que possam defender-se atacando, ou submeter o adversário mediante diversas técnicas, e também expressar um ideal. A expressão Wushu designa todas as artes guerreiras, militares ou marciais. Técnicas de autodefesa e combate passaram por aperfeiçoamento gradual e foram transmitidas às gerações posteriores. Na cultura ocidental, o Kung-Fu ficou conhecido como a “arte da guerra”, originando uma confusão com o Wushu, pois na cultura oriental são dois conceitos diferentes: o Kung-Fu faz parte do Wushu. Portanto, é apenas um dos estilos marciais e ensina, entre outras coisas, a importância do esforço individual. Artes marciais também são sistemas para treinamento de combate (treinamento militar, policial e de defesa pessoal) geralmente sem o uso de armas de fogo ou de outros dispositivos modernos. Artes marciais também são praticadas como modalidades de cunho esportivo, chamadas de desportos de combate, onde o objetivo principal são as competições (esportivo-competitivas). Existem diversos estilos, sistemas e escolas de artes marciais. O que diferencia as artes marciais da mera violência física (briga de rua) é a organização de suas técnicas em um sistema coerente de combate, desenvolvimento físico, mental e espiritual. Muitas destas artes de guerra orientais e ocidentais deram origem a atividades que atualmente são praticadas em todo o mundo, como por exemplo: Wushu; taekwondo; esgrima; arqueirismo (tiro com arco); boxe; savate; judô; karatê; luta olímpica (a luta greco-romana e a luta livre olímpica); ninjutsu; pancracio; muay thai;jiu jitsu; Krav Magá, entre outros. (pt)
Бойові мистецтва — це комплекс методів і засобів військово-фізичної підготовки і виховання воїна. Вони складаються з програми основ військової справи, а також методів і засобів з розвитку вмінь і навичок для мистецького рівня ведення індивідуального, групового і колективного рукопашного бою без зброї, з використанням підручних засобів, холодної і вогнепальної зброї. Сюди додаються вміння і навички з переможного ведення рукопашного бою в будь-яких умовах, і проти будь-якого супротивника з метою захисту духовних та морально-етичних ідеалів людства. Таке визначення стосується прикладного рівня бойових мистецтв. Більш примітивно, можна розглядати бойові мистецтва як різноманітні системи тренувань та традицій, скерованих на ведення бою у певний спосіб. Хоча набуті у цих мистецтвах вміння та знання й використовуються за різними призначеннями, усі бойові мистецтва мають єдину спільну мету: перемогти супротивника фізично або захистити себе. Деякі, зокрема східні, бойові мистецтва тісно пов'язані з духовними або релігійними віруваннями та філософіями, такими як буддизм, даосизм або синто, тоді як інші — мають свій власний духовний або матеріальний кодекс честі. Кожен стиль має унікальні риси, які роблять його відмінним від інших. І все ж, загальною характеристикою бойових мистецтв є систематизація технік ведення бою. Одним із спільних методів тренування, особливо в азійських бойових мистецтвах, є ката, які є групами прийомів, що здійснюються самостійно або часом з партнером/партнерами. (uk)
Боевы́е иску́сства — различные виды единоборств и самозащиты разного, часто восточноазиатского происхождения, развивались, главным образом, как средства ведения рукопашного боя. В настоящее время практикуются во многих государствах и странах мира в основном в виде спортивных упражнений, ставящих своей целью физическое и сознательное совершенствование. Боевые искусства подразделяются на , виды, стили и школы. Существуют как довольно старые боевые искусства, так и новые. Кроме того, различные стили боевых искусств можно разделить на внешние и внутренние, различия которых заключаются в соотношении тренировки тела и работы с сознанием. Пример внутренней школы — Тайцзицюань, внешней — жёсткий Цигун «Железная рубашка». Также методы тренировок делятся на внутренние (например, медитация) и внешние (макивара). В качестве общего наименования для всех боевых искусств и единоборств некоторыми современными авторами используется термин кэмпо. Совокупность японских боевых искусств обычно именуется как будо. Некоторые из боевых искусств сложились из смеси других; например, тхэквондо, карате и айкидо — развившаяся смесь из местных боевых искусств Окинавы, Кэндзюцу и Дзюдзюцу в Японии, а тхэккён и субак в Корее. Многие боевые искусства, особенно восточные, также учат и медицинским наукам. Это особенно касается традиционных китайских боевых искусств, которые учат вправлять кости, практиковать цигун, иглоукалывание, акупрессуру, и включают другие аспекты традиционной китайской медицины. Боевые искусства также могут быть связаны с религией и духовностью. Некоторые из них были основаны и распространялись монахами (наиболее известны монахи Шаолиня). Боевые искусства применяются современными армиями; например, методы ножевой защиты, подобные найденным в книгах по фехтованию (нем. Fechtbuch, мн. Fechtbücher), написанных Фьори де Либери (итал. Fiore dei Liberi), и Кодекс Валлерштайна (нем. Codex Wallerstein), написанный неизвестным(и) автором(ами), были интегрированы в руководства по тренировкам армии США в 1942 г. Некоторые боевые искусства находятся под влиянием правительств с тем, чтобы сделать их более похожими на спорт, с политическими целями. Главным мотивом попыток КНР превратить китайские боевые искусства в спортивное ушу, управляемое специальным комитетом, был тот факт, что тренировки по боевым искусствам считались потенциально подрывным явлением. (ru)
武術，又稱搏擊术、格鬥术，是指以肢體或冷兵器、武器互相競技的技術。前者之內容為鍛鍊身體各部位以攻擊對手，種類分為踢打拿摔四大類；後者則以刀、槍、棍、劍、鞭、鏢、鎚、矛、鈀、弓等冷兵器為主。武術雖是互相格斗的技術，但學習武術除了作格鬥用外，學習的原因也可能是為了防衛、競技。現代武器（火炮、電子形式）廣泛運用後，冷兵器逐漸被淘汰，間接導致以冷兵器與肉體為武器的攻擊技術在戰場上式微。武術一詞一般會直接聯想到東亞，不過世界許多地方都有其特別的武術。歐洲最早是在1550年開始使用倾向于武術现代意义的英文“martial arts”。1639年英國一本击剑的書也提到此一詞語，特別用來強調击剑的「科學和藝術」。 (zh)

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

Martial arts are codified systems and traditions of combat practiced for a number of reasons such as self-defense; military and law enforcement applications; competition; physical, mental, and spiritual development; entertainment; and the preservation of a nation's intangible cultural heritage. (en)
格闘技（かくとうぎ）とは、自身の体での攻撃、防御を行う技術、もしくはスポーツ、あるいはそれを基にした興行のことである。挌闘技とも表記される。「格技・挌技（かくぎ）」「武術（ぶじゅつ）」「体技（たいぎ）」「マーシャルアーツ（Martial Arts）」とも呼ばれる。狭義では、素手で組み合ったり、手足で打ち合ったりする形式の競技（en:Hand to hand combat）のことである。ルールが明文化され近代スポーツとしての体裁を整えた主として武術由来の試合競技を指す。武術というと武器を使用する技術の体系が含まれるが徒手のそれもあり、ほぼ格闘技と重なる。 (ja)
Een vechtkunst (ook wel aangeduid met de Engelse term martial arts, wat letterlijk krijgskunsten betekent) is een geheel van vechttechnieken en -tradities. De term vechtkunst roept vooral associaties op met oosterse vechtsporten als judo, karate, Pencak silat en kungfu, maar ook westerse sporten als worstelen en boksen zijn vechtkunsten. (nl)
武術，又稱搏擊术、格鬥术，是指以肢體或冷兵器、武器互相競技的技術。前者之內容為鍛鍊身體各部位以攻擊對手，種類分為踢打拿摔四大類；後者則以刀、槍、棍、劍、鞭、鏢、鎚、矛、鈀、弓等冷兵器為主。武術雖是互相格斗的技術，但學習武術除了作格鬥用外，學習的原因也可能是為了防衛、競技。現代武器（火炮、電子形式）廣泛運用後，冷兵器逐漸被淘汰，間接導致以冷兵器與肉體為武器的攻擊技術在戰場上式微。武術一詞一般會直接聯想到東亞，不過世界許多地方都有其特別的武術。歐洲最早是在1550年開始使用倾向于武術现代意义的英文“martial arts”。1639年英國一本击剑的書也提到此一詞語，特別用來強調击剑的「科學和藝術」。 (zh)
الفنون القتالية هو أسلوب أو مدرسة في التعليم يجمع مجموعة من تقنيات قتالية ودفاعية، بلا سلاح أو بالسلاح، وتاريخيًّا: هو التدريب على البعد الروحي والأخلاقي للسيطرة على الذات وضبط النفس (هذا المبدأ أساسي على حد سواء لتفادي القتال إذا أمكن ذلك، لأجل التعامل في الحالة بطريقة مُثلى ومؤثرة)، وإثراء بعدة معارف شاملة (ثقافية وفلسفية وطبية، الخ). وهكذا فإن فنون الدفاع عن النفس تهدف إلى التنمية الشاملة للفرد (خارجية كالقوة، والمرونة وداخلية كالطاقة والصحة وفكرية وأخلاقية وتنمية الروح المعنوية). يتميز تاريخ فنون الدفاع في العصور الوسطى للبشرية بنظام انتشار معقد بين الثقافات والمناطق في العالم. (ar)
Una art marcial és un estil de combat, amb freqüència orientat a la defensa personal. En l'ús comú, el terme es refereix a sistemes de combat desenvolupats arreu del món. El concepte "d'art marcial" va aparèixer per primera vegada en l'anglès a l'edició de 1920 del Takenobu's Japanese-English Dictionary com una traducció del terme bu-gei o bu-jutsu que significa "art o resolució dels assumptes militars". (ca)
Bojové umění je soustava postupů nebo tradic, které učí, jak se chovat v boji s protivníkem. Může se jednat o boj beze zbraně (jako např. v karate, tae kwon do, aikido, zápas nebo brazilském jiu jitsu) nebo o boj se zbraní (např. některé formy kung-fu, kendó, šerm, džódó či kobudo), většinou se však jedná o zbraně tradiční (tyč, kopí, meč, tonfa), nikoliv o zbraně střelné. To, co odlišuje bojová umění od běžného rvaní, je ucelený systém bojových technik. (cs)
Kampfkunst ist eine Technik, um Feinde zu besiegen und sich vor feindlichen Angriffen zu schützen. Auf Englisch heißt es „martial art“ – und „martial“ bedeutet „kriegerisch“. Entscheidend ist hierbei nicht die tatsächliche Zweckmäßigkeit der jeweiligen Techniken, sondern ihr subjektiver konzeptioneller Nutzwert in einem spezifischen Anwendungsszenario. Dies kann z. B. ein Sportkampf, ein kriegerischer Zweikampf oder eine Selbstverteidigungssituation sein. Die Überwindung des Gegners kann sich dementsprechend u. a. in einem Punktsieg, der Ausschaltung der gegnerischen Angriffsfähigkeit, der Sicherstellung der eigenen körperlichen Integrität oder im Extremfall im Tod des Gegners äußern. (de)
Οι πολεμικές τέχνες είναι μέθοδοι αυτοάμυνας και επιβολής επί του αντιπάλου, χρησιμοποιώντας το σώμα μας ή και όπλα, όπως ξίφος, τόξο, δόρυ ή ακόμα και ένα απλό ξύλο.Ευδοκίμησαν ιδιαίτερα στην περιοχή της Νοτιοανατολικής Ασίας, αν και υπάρχουν τέχνες ινδικής, ή και γαλλικής καταγωγής, όπως το . Σημαντική παράδοση στις πολεμικές τέχνες έχουν και οι Έλληνες με το παγκράτιο ή , την πάλη και την πυγμαχία. Ένα από τα πιο δημοφιλή σήμερα μαχητικά αθλήματα και πολεμικές τέχνες που θεωρείται και εξαιρετική αυτοάμυνα είναι το μουάι τάι που είναι το παραδοσιακό άθλημα της Ταϊλάνδης. Παρόμοια αθλήματα με το μουάι τάι ή αλλιώς , το Σάντα από την Κίνα και το από τη Γαλλία. Σημαντικό μέσο για την διάδοση των πολεμικών τεχνών υπήρξε και ο κινηματογράφος ο οποίος μέσα από μια πληθώρα κινηματογραφικών αστ (el)
Luktosportoj estas senarmilaj sportaj konkursoj; la klasik-stila lukto estas unu el la plej konataj el la tradiciaj almenaŭ en Okcidento, kaj ĝi estas jam delonge olimpika sporto. Ĵudo estas tradicia en Japanio kaj ege konata en Okcidento dum la dua duono de la 20-a jarcento. Luktoartoj aŭ batalartoj estas nomo kun senco plej vasta, de inter ĉiuj signifoj kiuj priskribas manierojn lukti bonstile. Tio povus signifi militon per armeoj subtenantaj, sed lastatempe, luktoartoj kutime rilatas al lukto sen armiloj, aŭ per malgrandaj armiloj provizataj al la mano. (eo)
Borroka-arteak edo borroka arteak —arte martzialak ere deituak— borrokako praktika eta tradizio kodetuen sistema zabalak dira, hainbat arrazoiz praktikatzen direnak: , lehia, osasun fisikoa edo garapen fisiko eta espirituala. Arte martzial terminoa Ekialdeko Asian sortutako hainbat borroka arteri lotuta ageri da askotan, baina jatorriz Europan erabili izan zen XVI. mendetik aurrera, bertan garatutako borroka sistemak izendatzeko. Terminoa latinetik dator (euskaraz "Marteren artea") eta erromatarren gerra jainkoa zen Marteren omenezkoa da. (eu)
Las artes marciales (también artes militares o castrenses) son prácticas y tradiciones cuyo objetivo es someter o defenderse mediante una técnica concreta. Hay varios estilos y escuelas de artes marciales que habitualmente excluyen el empleo de armas de fuego u otro tipo de armamento moderno. A su vez, lo que diferencia a las artes marciales de la mera belicosidad o violencia física (pelea callejera) es la organización de sus técnicas y tácticas en un sistema coherente; la adhesión a una filosofía de vida o código de conducta y la codificación de métodos efectivos probados en la antigüedad. En la actualidad, las artes marciales se practican por diferentes razones: La salud, la protección personal, el desarrollo personal, la , la forja del carácter y la autoconfianza. El significado estrict (es)
Don té atá ar bheagán eolais faoin difríocht mhór idir na healaíona míleata clasaiceacha agus féinchosaint praiticiúil, tá sé thar a bheith deacair teacht ar eolas neamh-chlaonta faoin ábhar. Maítear go minic gurb é Karate ó Okinawa nó Kung Fu ón tSín nó Muay Thai ón Téalainn nó Ju-Jitsu ón tSeapáin an córas féin-chosanta is fearr a bhfuil ann. Níl ceachtar acu níos fearr nó níos measa ná a chéile cé go bhfuil siad uile éagsúil óna chéile. (ga)
Seni bela diri adalah seni yang timbul sebagai salah satu cara seseorang untuk mempertahankan atau membela diri, yang mengutamakan ketahanan dan kekuatan fisik. Seni bela diri telah lama ada dan berkembang dari masa ke masa. Pada dasarnya, manusia mempunyai insting untuk selalu melindungi diri dari segala sesuatu yang mengancam hidupnya. Dalam tumbuh atau berkembang, manusia tidak dapat lepas dari kegiatan fisik. Hal inilah yang akan memicu aktivitas fisik sepanjang waktu. Disaat belum ada persejataan modern, manusia menggunakan dan memanfaatkan apa yang dimiliki dalam tubuh untuk melindungi diri. Kemampuan bertarung dipelajari sebagai cara untuk menyerang atau bertahan dari serangan, namun pada perkembangannya bela diri digunakan untuk meningkatkan kemampuan fisik seseorang. (in)
Con arte marziale si intende un insieme di pratiche fisiche, mentali e psicologiche legate al combattimento. Originariamente utilizzate per aumentare le possibilità di vittoria del guerriero in battaglia, oggi sono una forma di percorso di miglioramento individuale e di attività fisica completa oltre che per difesa personale. (it)
Un art martial est un style ou une école dont l’enseignement porte principalement sur des techniques de combat, à mains nues ou avec arme. Historiquement, cet apprentissage intègre une dimension spirituelle et morale visant à la maîtrise de soi (essentielle, tant pour renoncer au combat s'il est évitable, que pour y faire face dans le cas contraire), et s’enrichit de multiples connaissances (culturelles, philosophiques et médicales, notamment). Ainsi, les arts martiaux visent au développement global de l’individu : externe (force, souplesse), interne (énergie, santé), intellectuel et moral. (fr)
( 무술은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 무술 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 무예(武藝, 영어: martial arts, fighting arts, fighting systems)는 근대 이전의 전통적인 전투 기술에서 발전한, 심신(心身)의 단련을 위한 체계적인 수련 방법을 말한다. 무술(武術), 무도(武道), 격투기(格鬪技)으로 부르기도 한다. 엄격히 정의하자면, 무예는 싸움의 기술을 뜻하는 격투기나 무기(武技), 무술(武術)보다 더 넓은 의미를 담는 단어로서, 단순히 싸움의 기술만을 다루는 것이 아닌, "예"(藝), 즉 예술적으로 승화시키는 데에 목적과 의의를 둔다는 것을 의미한다. 무도(武道)는 "도리"(道理), 즉 정신 수양에 좀 더 무게를 두는 것을 함축한다. 현대에는 실질적으로 크게 구분 짓지 않고 거의 같은 말로 사용한다. 하지만 단순히 체력 단련이나 스포츠 등과는 명확히 구분을 짓는다. 무예의 한 측면으로서 겨루는 데에 초점을 맞추어 스포츠화시킨 것이 바로 격투 스포츠(Martial Sport 또는 Combat Sport)이다. (ko)
Sztuki walki (niekiedy błędnie utożsamiane ze sportami walki i systemami walki) – sposoby walki wręcz, czasami z użyciem broni białej. Podstawą nauki wszelkich sztuk walki jest trening, który zazwyczaj uczy umiejętności samokontroli wybuchów agresji, samoobrony, poprawia wydolność organizmu oraz redukuje poziom strachu. (pl)
Artes marciais (do latim ars: "técnica", do romano: "deus Marte" - "A técnica de Marte") ou Wushu (chinês tradicional: 武術: "arte da guerra"), são práticas e , derivadas de técnicas de guerra, divididas em diferentes graus, com o objetivo de desenvolvimento de seus praticantes para que possam defender-se atacando, ou submeter o adversário mediante diversas técnicas, e também expressar um ideal. A expressão Wushu designa todas as artes guerreiras, militares ou marciais. Técnicas de autodefesa e combate passaram por aperfeiçoamento gradual e foram transmitidas às gerações posteriores. (pt)
En stridskonst eller kampkonst är ett system för närstrid eller självförsvar; ett system av kodifierade utövningar och traditioner av strid. Alla stridskonster har ett liknande mål, att försvara sig själv eller andra från fysiska hot. Därutöver är vissa stridskonster länkade till trosuppfattningar såsom hinduism, buddhism, daoism, konfucianism eller shinto, medan andra följer en speciell hederskodex. Stridskonster anses vara både en konst och en vetenskap. Många konster utökas även med tävlingsinriktning, oftast som kampsporter, men även ibland i form av dans. (sv)
Боевы́е иску́сства — различные виды единоборств и самозащиты разного, часто восточноазиатского происхождения, развивались, главным образом, как средства ведения рукопашного боя. В настоящее время практикуются во многих государствах и странах мира в основном в виде спортивных упражнений, ставящих своей целью физическое и сознательное совершенствование. Боевые искусства подразделяются на , виды, стили и школы. Существуют как довольно старые боевые искусства, так и новые. Кроме того, различные стили боевых искусств можно разделить на внешние и внутренние, различия которых заключаются в соотношении тренировки тела и работы с сознанием. Пример внутренней школы — Тайцзицюань, внешней — жёсткий Цигун «Железная рубашка». Также методы тренировок делятся на внутренние (например, медитация) и внешние (ru)
Бойові мистецтва — це комплекс методів і засобів військово-фізичної підготовки і виховання воїна. Вони складаються з програми основ військової справи, а також методів і засобів з розвитку вмінь і навичок для мистецького рівня ведення індивідуального, групового і колективного рукопашного бою без зброї, з використанням підручних засобів, холодної і вогнепальної зброї. Сюди додаються вміння і навички з переможного ведення рукопашного бою в будь-яких умовах, і проти будь-якого супротивника з метою захисту духовних та морально-етичних ідеалів людства. (uk)

is dbo:genre of

is dbo:wikiPageWikiLink of

is dbp:genre of