En Rusia, el emprendimiento social se encuentra en fase embrionaria. Surgió en los primeros años del siglo XXI como un fenómeno propio de la época postsoviética, aunque ya en los años 90 del siglo pasado tuvieron lugar, puntualmente, algunas iniciativas comparables, y se pueden encontrar precedentes de actividades de emprendimiento social incluso en periodos más tempranos, a finales del siglo XIX y principios del XX. Fue en la segunda mitad de la primera década del siglo XXI cuando se inicia un desarrollo más consciente de esta línea de actividad empresarial; un desarrollo asociado, en primer lugar, con la aparición en Rusia de fuertes actores privados de carácter sistémico que desarrollaron estructuras de apoyo, estimularon el emprendimiento social, y formularon y divulgaron su base teórica. Gracias a los esfuerzos de estos actores, el concepto de emprendimiento social llegan a oídos de los poderes legislativo y ejecutivo, de la comunidad empresarial, y de la sociedad en general; pero también de potenciales emprendedores sociales. Con ello, poco a poco se va creando, dando forma y estructurando este ámbito. La Fundación regional de programas sociales "Nuestro futuro", organización sin ánimo de lucro creada por el empresario Vagit Alekpérov en 2007, ha tenido un papel protagonista en esto. Según datos de 2017, la popularidad del emprendimiento social en Rusia sigue siendo baja. Las empresas sociales constituyen menos de 1% del total de empresas rusas, y su contribución al PIB en el año 2015 fue de un 0,36%. En Rusia existe una serie de proyectos que son sostenibles, principalmente en los siguientes ámbitos: agricultura; procesamiento de ciertos tipos de residuos domésticos; apoyo a discapacitados, personas de avanzada edad y jóvenes recién salidos de centros de acogida; recuperación de la artesanía y el arte popular; y turismo local. Pero no pueden presumir de haber obtenido un éxito incuestionable o de desarrollar actividades de amplio alcance, y mucho menos de que sus experiencias se estén replicando. Muchas cuestiones prioritarias, tales como la drogodependencia, el alcoholismo, el desempleo, la pobreza, la corrupción y la burocracia, siguen sin llamar la atención de los emprendedores sociales. Más de la mitad de los emprendedores sociales rusos son mujeres con edades comprendidas entre los 30 y los 60 años. Entre las razones de la baja popularidad del emprendimiento social en Rusia, cabe destacar el hecho de que no exista una clase empresarial de tipo tradicional totalmente formada, pues sería de entre los miembros esta de donde deberían surgir los emprendimientos sociales. También cabe destacar la falta de concienciación al respecto, y la poca elaboración de la base teórica. También ralentizan los avances en este ámbito las limitaciones existentes desde principios de siglo al trabajo de las organizaciones sin fines de lucro internacionales en Rusia, la falta un apoyo real a nivel federal, y la inexistencia de un marco legislativo. (es)
Social entrepreneurship in Russia is in its infancy. Its origin as a phenomenon of the post-Soviet history of the country should be attributed to the first half of the 2000s, although similar initiatives of individual enthusiasts occasionally took place already in the 1990s, and prototypes of social and entrepreneurial activity can be found also in earlier periods, up to the turn of the XIX-XX centuries. The systematic development of this area of business activity has started in the second half of the 2000s in Russia and it was associated, first of all, with the emergence of a number of strong systemic private players developing infrastructure, stimulating social entrepreneurs, developing and promoting the theoretical base. Through their efforts, ideas of social entrepreneurship are conveyed to the legislative and executive authorities, the business communities, society in general and potential social entrepreneurs, which gradually creates, formalizes and structures this area. Since the early 2010s, Social Innovation Centers (SICs) have emerged in Russia, which provide training in social entrepreneurship methods and support existing projects. As of the end of 2020, the popularity of social entrepreneurship in Russia remains low: no more than 1% of Russian entrepreneurs are engaged in social business. Their contribution to the country's GDP in 2015 was 0.36%. More than half of Russian social entrepreneurs are women aged 30–60. A number of sustainable projects are operating in Russia, mainly in the areas of farming, recycling of certain types of household waste, supporting for the disabled and elderly persons and graduates of orphanages as well, the revival of folk crafts, local tourism, but they also cannot boast of an unconditional success, scale of activity, and even more the replicability of their experience. Large problem areas of paramount importance, such as drug addiction, alcoholism, unemployment, general low living standards, corruption and bureaucracy, are left out of the scope of social entrepreneurs. Among the reasons for the low popularity of social entrepreneurship in Russia, one should single out the general lack of formation of the class of traditional entrepreneurs, from which representatives of social business should later stand out, insufficient awareness] and poor elaboration of the theoretical base. The curtailment of the work of international non-profit organizations in Russia since the early 2000s, the lack of real support at the federal level for a number of traditional social entrepreneurs activities and the scarcity of the legislative framework also hinder progress in this area. On July 26, 2019, Law No. 245-FL “On Amendments to the Federal Law “On the Development of Small and Medium-Sized Businesses in the Russian Federation” in terms of consolidating the concepts of “social entrepreneurship”, “social enterprise”» entered into force in Russia. (en)
Соціальне підприємництво в Росії перебуває в стадії становлення. Його зародження як явища пострадянської історії країни слід віднести до першої половини 2000-х років , хоча схожі ініціативи окремих ентузіастів епізодично мали місце вже в 1990-х роках, а прообрази соціальної підприємницької активності можна виявити і в більш ранні періоди, аж до рубежу XIX—XX століть. Системний розвиток цього напрямку ділової активності починається з другої половини 2000-х років і пов'язаний, в першу чергу, з появою в Росії ряду сильних системних приватних гравців, які розвивають інфраструктуру, стимулюючи соціальних підприємців, які розробляють і просувають теоретичну базу. Їхніми зусиллями ідеї соціального підприємництва доносяться до законодавчої і виконавчої влади, бізнес-спільноти, суспільства в цілому і потенційних соціальних підприємців, що поступово створює, оформляє і структурує цю область. З початку 2010-х років в Росії виникають Центри інновацій в соціальній сфері, в рамках яких ведеться навчання методам соціального підприємництва і здійснюється підтримка існуючих проектів. За даними на кінець 2020 року, популярність соціального підприємництва в Росії залишається низькою: соціальним бізнесом займаються не більше 1 % російських підприємців . Їхній внесок в ВВП країни в 2015 році склав 0,36 %. Більше половини російських соціальних підприємців — жінки у віці 30-60 років. У Росії діє ряд стійких проектів, в основному, в областях , переробки деяких видів побутових відходів, підтримки інвалідів, літніх людей і випускників дитячих будинків, відродження ремесел і народних промислів, місцевого туризму , але і вони не можуть похвалитися безумовною успішністю, масштабами діяльності, а тим більше тиражованістю свого досвіду. Цілі проблемні області першорядної важливості, такі як , алкоголізм, безробіття, загальний низький рівень життя, корупція і бюрократія, залишаються поза увагою соціальних підприємців . Серед причин низької популярності соціального підприємництва в Росії слід виділити об'єднану неформалізованість класу традиційних підприємців, з числа яких в подальшому повинні виділитися представники соціального бізнесу , недостатню інформованість і слабке опрацювання теоретичної бази. Згортання роботи міжнародних некомерційних організацій у Росії з початку 2000-х років , нестача реальної підтримки на федеральному рівні ряду традиційних для соціальних підприємців видів діяльності і скудність законодавчої бази також тормозить прогрес у цій області. 26 липня 2019 року в Росії вступив в силу Закон № 245-ФЗ «Про внесення змін до Федерального закону „Про розвиток малого і середнього підприємництва в Російській Федерації“ в частині закріплення понять „соціальне підприємництво“, „соціальне підприємство“». (uk)
Социальное предпринимательство в России находится в стадии становления. Его зарождение как явления постсоветской истории страны следует отнести к первой половине 2000-х годов, хотя схожие инициативы отдельных энтузиастов эпизодически имели место уже в 1990-х годах, а прообразы социально-предпринимательской активности можно обнаружить и в более ранние периоды, вплоть до рубежа XIX—XX веков. Системное развитие этого направления деловой активности начинается со второй половины 2000-х годов и связано, в первую очередь, с появлением в России ряда сильных системных частных игроков, развивающих инфраструктуру, стимулирующих социальных предпринимателей, разрабатывающих и продвигающих теоретическую базу. Их усилиями идеи социального предпринимательства доносятся до законодательной и исполнительной властей, бизнес-сообщества, общества в целом и потенциальных социальных предпринимателей, что постепенно создаёт, оформляет и структурирует эту область. С начала 2010-х годов в России возникают Центры инноваций в социальной сфере (ЦИСС), в рамках которых ведётся обучение методам социального предпринимательства и осуществляется поддержка существующих проектов. Аналогичную работу проводят организации, образующие инфраструктуру поддержки малого и среднего предпринимательств (центры «Мой бизнес»). По данным на конец 2020 года, популярность социального предпринимательства в России остаётся низкой: социальным бизнесом занимаются не более 1 % российских предпринимателей. Их вклад в ВВП страны в 2015 году составил 0,36 %. Более половины российских социальных предпринимателей — женщины в возрасте 30-60 лет. В России действует ряд устойчивых проектов, в основном, в областях фермерского хозяйства, переработки некоторых видов бытовых отходов, поддержки инвалидов, пожилых людей и выпускников детских домов, возрождения ремёсел и народных промыслов, местного туризма, но и они не могут похвастаться безусловной успешностью, масштабами деятельности, а тем более тиражируемостью своего опыта. Целые проблемные области первостепенной важности, такие как наркомания, алкоголизм, безработица, общий низкий уровень жизни, коррупция и бюрократия, остаются без внимания социальных предпринимателей. Среди причин низкой популярности социального предпринимательства в России следует выделить общую несформированность класса традиционных предпринимателей, из числа которых впоследствии должны выделиться представители социального бизнеса, недостаточную информированность и слабую проработку теоретической базы. Сворачивание работы международных некоммерческих организаций в России с начала 2000-х годов, недостаток реальной поддержки на федеральном уровне ряда традиционных для социальных предпринимателей видов деятельности и скудность законодательной базы также тормозят прогресс в этой области. 26 июля 2019 года в России вступил в силу Закон № 245-ФЗ «О внесении изменений в Федеральный закон „О развитии малого и среднего предпринимательства в Российской Федерации“ в части закрепления понятий „социальное предпринимательство“, „социальное предприятие“». (ru)
