ua_kobzar, posts by tag: 1846 - LiveJournal (original) (raw)

ua_kobzar, posts by tag: 1846 - LiveJournal

[Останні записи][Архів][Друзі][Дані користувача]

Below are the 30 most recent journal entries recorded in the "Тарас Григорович Шевченко" journal:

[<< Previous 30 entries]

22 листопада
_18:00_[maksymus][Посилання] Начерки ( зображенняCollapse ) ( Коло небіжчикаCollapse ) Tags: 1846, 1847, 1848, 1849, 1850, Автографи, Графіка(Прокоментувати)
31 липня
_06:00_[maksymus][Посилання] Вірші Володимира Александрова 1846 р. — ВІРШІ В. С. АЛЕКСАНДРОВА, ПРИСВЯЧЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКУ До Т. Г. Шевченка. Брате — голубе Тарасе! Щасливий ти в бога: Бог дав тобі сльози й слово Співай яко мога. Щасливий ти, що умієш Горе виливати; Що умієш так прикладно Співати — ридати. Ще ти, брате, й тим щасливий, Що живеш в чужині; Що не бачать твої очі, Як на Україні. А я живу, брате, дома; Чого б сумувати?!... А як гляну кругом себе... Біда, пане-брате! Та ще й страшно заридати, Бо дурня укажуть Об тим, що є... (панське діло) Біда, пане-брате! А що було в старовину, Нам того не знати; Бо ми люди неписьменні Біда пане-брате! А гірш всього, що не вмію Я так заспівати, Як ти співаєш на здоров’я Біда, пане-брате! Якби вмів я!... І батечку!!! Я гори б розбухав: Усе співав, усе співав, Нікого б не слухав... Владимир Александр[ов] ( ПерекладCollapse ) Tags: 1846, 1847, КМТ, Листи до Шевченка(1 коментар | Прокоментувати)
18 липня
_18:00_[maksymus][Посилання] Лист до О. Марковича від його троюрідної сестри Катерини Керстен. 25 листопада 1846 р. 1846 р. листопада 25. — ЛИСТ К. I. КЕРСТЕН ДО О. В. МАРКОВИЧА З ОЦІНКОЮ ДІЯЛЬНОСТІ І ТВОРЧОСТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА ТА ВИСЛОВЛЕННЯМ НЕГАТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 1846 25 ноября, Гайворонщина Не знаю, верно ли переведена статья Коллара на русский язык; мне известно очень хорошо только то, что я нисколько не изменила и не переиначила ее в своем письме, а сделала из нее две выписки слово в слово, о чем неверующие могут справиться в первой книжке «Отеч[ественных] зап[исок] 1840 г. «Чтобы назвать голову Шевченка мечтательною, значит признаться, что не знаем и не понимаем слов: вдохновение и патриотизм». ( Во-первых...Collapse ) ( Во-вторых...Collapse ) Если малороссийское наречие и составляет середину между восточными и западными славянскими наречиями, то из этого еще не следует, что на нем можно писать все, начиная от простого письма до ученой диссертации. Все, сказанное мною об этом в моем прошлом письме, не могло относиться к Шевченке. Он пишет на малороссийском наречии по необходимости, потому что не силен в русском. ( Мои же слова относились к...Collapse ) Полемика не должна и не может, как мне кажется, поссорить нас, и потому я скажу тебе теперь несколько слов о всех нас. Вчера был день моего ангела и я провела его очень скучно. Этот день ознаменовался только тем, что я поутру получила вместо поздравления твое милое письмецо. Папа и дети здоровы. Кланяйся от меня Маше и ее маме и скажи ей, что я ожидаю их к рождеству. Прощай, славянофил! Будь немножко похладнокровнее. Е[катерина] К[ерстен] ( ПриміткиCollapse ) Tags: 1846, 1847, КМТ, Листи інших осіб(5 коментарів | Прокоментувати)
25 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування на Україні (1845—1847), стор. 41] Тоді ж таки під час Кулішевого весілля Олександра Михайлівна прирадила собі зробити велику услугу і Шевченкові, і Україні, і штуці взагалі: та, на лихо, не так сталося, як ждалося! Сам Шевченко і його приятелі, найпаче така тямуща людина, як Куліш, розуміли потребу поїхати Тарасові на кілька років за границю, та ще там повчитися малярській штуці; побачити великі твори великих майстрів малярства; побачити красу природи в Італії. ( Розпочали справу.Collapse ) Отоді-то Олександра Михайлівна Кулішиха і обізвалася з своєю щедрою запомогою в справі поїздки Шевченка за границю. Вона прохала, щоб Шевченко її коштом поїхав за границю. Свої предківські, що переховувалися в роді Білозерських, може, ще з часів польської руїни, перли, коралі, намиста, перстені і сережки та віно її грошеве — три тисячі карбованців — усе те бажала вона повернути на поїздку Шевченка, аби він три роки пробув за границею. Треба було тільки умовити Шевченка, щоб він згодився прийняти на щастя України оцей щедрий подарунок. ( Умовити Шевченка прийняти подарунок взявся Куліш.Collapse ) Що поміж українським панством того часу було більш свідомості і почуття національного достоїнства і волі — так се факт. За нашого часу новий Шевченко, певна річ, не зустрів би між панами тієї гостинності і привіту, яких зазнав Тарас; але ж тоді не було і такого нелюдського гнобительства над усім українським, яке панує тепер і яке так переполошило і здеморалізовало на Україні і панство, і духовенство, і взагалі інтелігенцію, що саме слово «український письменник» жахає людей, немов якась смертельно заразлива пошесть! Тяжко було жити в ті часи, але духового кріпацтва серед інтелігенції було менше: принаймні українці не жахалися признаватися, що вони — українці. Сфери урядові, хоч і гнітили дух людський і мисль, а проте, хоч потайно «по секрету», а мусили шановати прирожденні українцям національні ознаки і почуття їх національне. ( ПриміткиCollapse ) ( КоментарCollapse )Попередня Наступна Tags: 1846, 1847, Кониський(Прокоментувати)
24 травня
_06:00_[maksymus][Посилання] Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування на Україні (1845—1847), стор. 38] X Останнім разом перед своїм арештованням Шевченко поїхав з Києва в Борзенський повіт властиво на весілля до Куліша, куди його запрошено за старшого боярина. Як знаємо вже, Куліш ще восени р. 1845 перейшов на службу з Києва в Петербург; звідкіль ото під кінець року 1846 Академія наук вирядила його за границю, щоб він вистежив слов’янські мови і, вернувшись до Петербурга, взяв кафедру. З початку року 1847 Куліш, ідучи ото за границю, був і в Києві. «Не було, — каже Куліш, — може, тоді й на всій Україні такого щасливого чоловіка, як я. Я їхав простісенько до учителя і до друга Пушкіна, до Василя Жуковського, і мав у пазусі лист від Плетньова. Лист той починався словами.: «Посилаю до вас другого себе», а в Жуковського жив тоді Гоголь». Та не в сьому єдине було тодішнє Кулішеве щастя: їдучи за границю, він завернув на Україну, щоб одружитися з сестрою Василя Білозерського — Олександрою 402. «Щасливим застав я, — каже Куліш, — своїх любих киян, а найщасливішим між ними був тоді Шевченко; бо він сам у собі чув тоді і всі ми те чули, що він яко поет подає надії грандіозні. Тоді вже муза його запротестувала з усією своєю енергією проти ледарства сильних мира сього». З новими творами Шевченка Куліш тоді не був ще ознайомлений і коли перечитав їх, дак вони «здалися йому якимсь відкриттям з неба». Півтора року Куліш не бачив Шевченка і тепер, зустрівшись з ним, бачив, що «Шевченко зробивсь не таким, яким він його покинув, їдучи з України до Петербурга. Се вже був не кобзар, а національний пророк». Кулішеві здавалося, що «сталося те, чого зазнав на собі ветхозавітний посол господень, — те, що змалював по його слову такий же великий, як і сам Шевченко, геній слова». Для Куліша, признається він, сяєво духа Тарасового було чимсь надприродним. Куліш бачив тоді, «що київська інтелігенція обгортала українського барда глибоким почитанням 403. З других джерел 404 знов відомо нам, що того часу у Василя Тарновського збиралися у Києві літературні вечори, де завжди бажаними гостями були Шевченко, Костомаров, Білозерський і інші з їх товариства. На одному з таких вечорів Шевченко прочитав своє «Посланіє до земляків». Зміст «Посланія», найпаче ж ті місця, де говориться про гетьманів українських, зробили на всіх притомних страшенний вплив». Знаємо ще, що губернатором тоді у Києві був Фундуклій, людина освічена, щедра і сам письменник. У його теж збиралися письменники і інші освічені кияни, а між ними бував і Шевченко. І скрізь Шевченка шановали, і скрізь він робив свій вплив. Вже задля сього не досить було самої його кебети яко художника і письменника. Хоч би яка велика була кебета, а до неї треба ще відповідного розвитку духового і морального на те, щоб художник мав вплив на публіку: треба, щоб твори художника чи письменника стояли коли не вище, дак хоч врівень з культурою людей, на яких він впливає. Оця, коли можна так мовити, спільність зміцняє вплив письменника, та й саму творчість його вона править на певну стежку і дає йому серед громади поважане місце і впливову вагу. От і з сього ми й бачимо ступінь духового і морального розвитку Шевченка і ймемо цілком віри Кулішевим словам, коли він каже, що «наші молоді мрії знайшли в Шевченкові благословенне оправдання і заруку своєї будущини» і що кияни «взирали на Шевченка як на якийсь світильник небесний, і се був погляд праведний... Шевченко з’явився між нас яко видиме оправдання нашого натхнення звиш» 405. ( ПриміткиCollapse )Попередня Наступна Tags: 1846, 1847, Кониський(Прокоментувати)
22 травня
_12:00_[maksymus][Посилання] Спогад В. М. Юзефовича * * * В годы, предшествовавшие ссылке 1847 г., Шевченко вместе с Костомаровым и Кулишом был желанным гостем в салоне М. В. Юзефовича 1 и в его кабинете помощника попечителя Киевского учебного округа. Часто бывая здесь по приглашению, Шевченко познакомился и подружился с Василием [лакеем М. В. Юзефовича]; и вот он стал посещать последнего, проводить с ним в передней целые часы, немало шокируя этим «господ». Иногда, направляясь по приглашению к последним, он в передней вступал в разговор с Василием; беседа затягивалась, и Шевченко слишком поздно являлся в гостиную. Об этом знакомстве Шевченко не забыл и во время продолжительного невольного отсутствия: после возвращения из ссылки, он, будучи в Киеве, ни разу не сделал визита Юзефовичу, но с Василием он возобновил знакомство, посетил его и приглашал к себе. Воспоминания В. М. Юзефовича 2. В. Беренштам, Т. Г. Шевченко и простолюдины, его знакомцы (из встреч и воспоминаний), «Киевская старина», 1900, февраль, стор. 257. [Див. переклад і повний текст.] 1 Юзефович Михайло Володимирович (1802 — 1889) — помічник попечителя Київського учбового округу (1843 — 1858 рр.), голова Київської археографічної комісії (з 1857 р.), колежський радник. Шевченко був знайомий з Юзефовичем як співробітник археографічної комісії. Під час арешту членів Кирило-Мефодіївського товариства Юзефович вів себе як зрадник і провокатор. 2 Юзефович Володимир Михайлович (1841 — 1893) — син М. В. Юзефовича. Чиновник при київському генерал-губернаторі, з 1881 р. член ради головного управління в справах друку, тайний радник. У журналах друкував матеріали з історії російської літератури. Tags: 1846, 1847, Спогади(Прокоментувати)
21 травня
_06:00_[maksymus][Посилання] Лист П. Куліша до Петра Плєтньова. 29 грудня 1846 р. Київ Киев. 1846, дек[абря] 29, воскр[есенье]. Биржи в Киеве расположены глупейшим образом, так что от одного сборища извощиков до другого версты полторы. При гористом местоположении и при дурном устройстве тротуаров это в высшей степени неудобно. Вышедши из одного дома и идучи до биржи, я вспотел и простудился так сильно, что вот уже трое суток кашляю и никуда не выхожу. К счастью, я живу у людей 1, которые обо мне заботятся с таким усердием, как жиды о проезжем архи-раввине. Киевская знать, как, напр[имер], Фундуклей и Писарев, приняла меня с особенным вниманием, даже университетские профессоры здешние переменили обо мне своё мнение и, как я слышал, отзываются обо мне с уважением. Так чародейски действует на провинцию слово Петербург. В здешней молодёжи, окончившей университет, я нашёл страшное волнение умов и готовность на самые эфемерные затеи. Они думали, что я не только приму участие в их предприятиях, но сделаюсь даже главою их литературной корпорации. С этим намерением они собрались у одного моего знакомого, где я обещал быть на вечере. Я увидел себя посреди задумчивых лиц, потупленных лбов и нахмуренных бровей. Я внутренне смеялся и досадовал. Холодность моих суждений поразила их, и они, кажется, сочли меня столичным эгоистом 2. Но Кастомаров и Шевченко по-прежнему ко мне привязаны. В Шевченке я нашёл большую перемену 3. Он сделался образованнее и солиднее. Поездки его по Малороссии обогатили его ум множеством весьма важных замечаний. Он, между прочим, смотрит на панов так, как должно на них смотреть. Вчера он рассказывал ( про пана ГоркушуCollapse ) И проч. и пр. и пр. П. Кулеш P. S. Один украинец купил на ярмарке новые чóботы и отправился в них домой, но когда прилёг [Було: лёг] на дороге соснуть, солдаты стащили с него чоботы. Между тем начали разъезжаться с ярмарки земляки, и один, разбудивши его, сказал: «Убери с дороги ноги, а то переедут». Но тот посмотрел на свои ноги и отвечал: «Се не мои: мои в чобóтях!»5. Недели через две явится к Вам молодой человек благородной наружности, Гулак, кандидат Дерптского университета. Он воспитан одним учёным немцем, знает основательно греческий, латинский, немецкий, французский и английский языки, и одарён нежною и глубокою душою 6. Я очень обрадовался поездке его в Петербург, потому что в нём доставлю Вам отличного гостя. В нём один только недостаток — излишняя скромность, которая даже речь его делает тихою и невыразительною. Он будет держать экзамен на магистра юридических наук и желает сперва найти место старшего учителя, а потом адъюнкта в университете. Он же притом хороший археолог и желал бы служить при Археологической комиссии. Одним словом — да будет ему по его достоинствам, а он соединяет в себе достоинств более, нежели кто-нибудь из известных мне молодых людей. ( ПриміткиCollapse ) Tags: 1846, КМТ, Листи інших осіб(Прокоментувати)
20 травня
_06:00_[maksymus][Посилання] Відозва «Братья великороссияне и поляки!» ВІДОЗВА «БРАТЬЯ ВЕЛИКОРОССИЯНЕ И ПОЛЯКИ», ВИЛУЧЕНА У М. І. ГУЛАКА ПІД ЧАС ОБШУКУ 2 КВІТНЯ 1847 р. 1845 р. кінець — 1846 р. Братья великороссияне и поляки! 496 Сие глаголит к вам Украина, нищая сестра ваша, которую вы распяли и растерзали и которая не помнит зла и соболезнует о ваших бедствиях и готова проливать кровь детей своих за вашу свободу. Прочитайте послание это братское, обсудите важное дело вашего общего спасения, восстаньте от сна и дремоты, истребите в сердцах ваших безрассудную ненависть друг к другу, возженную царями и господами, на общую погибель вашей свободы, устыдитесь ярма, которое тяготит ваши плечи, устыдитесь собственной своей испорченности, предайте проклятию святотатственные имена земного царя и земного господина, изгоните из умов ваших дух неверия, занесенный от племен немецких и романских, и дух закоснелости, вдохнутый татарами, облекитесь в свойственную славянам любовь к человечеству, вспомните также о братьях ваших, томящихся и в шелковых цепях немецких и в когтях турецких, и да будет целью жизни и деятельности каждого из вас: славянский союз, всеобщее равенство, братство, мир и любовь, господа нашего Иисуса Христа. Аминь. ( ФотокопіяCollapse ) Tags: 1845, 1846, 1847, КМТ, Матеріали(Прокоментувати)
19 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Відозва «Брати українці!» ВІДОЗВА «БРАТИ УКРАЇНЦІ», НАПИСАНА М. І. КОСТОМАРОВИМ, ВИЛУЧЕНА У М. І. ГУЛАКА ПІД ЧАС ОБШУКУ В ОЛЕКСІЇВСЬКОМУ РАВЕЛІНІ 2 КВІТНЯ 1847 р. 1845 р. кінець — 1846 р. Брати українці! 492 От сю розказу полагаючи перед ваші очі, даєм вам уважити, чи добре воно так буде. 1. Ми приймаємо, що усі слов’яне повинні з собою поєднатися. 2. Але так, щоб кожен народ зкомпонував свою Реч Посполиту і управлявся несмісимо з другими, так, щоб кожен народ мав свій язик, свою літературу і свою справу 493 общественну. Такії народи по нашому: москалі, українці, поляки, чехи, словаки, хорутани, іллір[о]-серби і болгари. 3. Щоб був один сейм або рада слов’янська, де б сходились депутати оду всіх Речей Посполитих і там розважали б і порішали такі діла, котрі б належали до цілого союза слов’янського. 4. Щоб в кожній Речі Посполитій був свій правитель, вибраний на года, і над цілим союзом був би правитель, вибраний на года. 5. Щоб в кожній Речі Посполитій була посполита рівність і свобода і станів не було ов[с]і 494. 6. Щоб приймано депутатами і урядниками не по роду, не по достатку, а по розуму і просвіщенності народним вибором. 7. До того, щоб віра христова була основою закону, і общественної справи в цілому союзі і в кожній Речі Посполитой. Отсе вам, братіє українці обох сторон Дніпра, подаєм на увагу, прочитайте пильно і нехай кожен думає, як до сього дійти, і як би лучше воно було. Як багато голов, то багато розумів, кажуть. Коли ви об сім станете думати, то в той час, як прийде пора говорити об сім, вам господь бог дарує смисл і уразумєніе. Братья украинцы! Это рассуждение предлагаем вам перед глаза и даем на размышление: хорошо ли так будет, как эти пункты скажут. Мы принимаем, что все славяне должны между собою соединиться. Но так, чтоб каждый народ составлял особенную Речь Посполитую и управлялся не слитно с другими; так, чтоб каждый народ имел свой язык, свою литературу, свое общественное устройство. Такими народами признаем: великороссиян, украинцев, поляков, чехов, лужичан, хорутан, иллиро-сербов и болгар. Чтоб существовал сейм или славянское собрание, где бы сходились депутаты от всех республик славянских и там рассуждали бы и решали дела, которые относятся ко всему союзу славянскому. Чтоб в каждой республике был правитель, избранный на время, и над целым союзом был такой же правитель, выбранный на время. Чтоб в каждой республике было всеобщее равенство и свобода и никакого различия сословий. Чтоб депутатами и чиновниками делали не по происхождению и по имуществу, а по уму и образованности народным выбором. Чтоб вера христова была основанием законодательства и общественного порядка в целом союзе и в каждой республике. Вот братья украинцы, жители Украины обоих сторон Днепра, мы даем вам это размышление; прочитайте со вниманием и пусть каждый думает, как достигнуть этого, и как бы лучше сделать. Много голов, много умов, — говорит пословица. Если вы об этом станете прилежно думать, то когда придет пора вам заговорить об этом, господь дарует вам смысл и уразумение. ( ФотокопіяCollapse ) ( ПриміткиCollapse ) Tags: 1845, 1846, 1847, КМТ, Матеріали(11 коментарів | Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Книги буття українського народу 27 грудня 1846 р. { Книги буття українського народу } [...] І пропала Україна. Але так здається. Не пропала вона, бо вона знати не хотіла ні царя, ні пихи, а хоч і був цар, та чужий, і хоч були пани, та чужі; а хоч з української крові були ті виродки, одначе не псовали своїми губами мерзенними української мови і самі себе не називали українцями, а істий українець, хоч був він простого, хоч панського роду, тепер повинен не любити ні царя, ні пана, а повинен любити і пам’ятовати єдиного бога Іісуса Христа, царя і пана над небом і землею. Так воно було прежде, так і тепер зосталось. [...] Tags: 1845, 1846, КМТ, Матеріали(Прокоментувати)
17 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Доручення перевірити витрати Шевченка. 31 грудня 1846 р. № 189. 1846 р., грудня 31. Доручення київського, подільського і волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова казначею Крамаренку перевірити шнуровий зошит Т. Г. Шевченка з записами його витрат під час відрядження на Київщину, Волинь та Поділля № 10495 31 декабря 1846 Г[осподину] казначею Крамаренке Препровождая при сем представленную художником Шевченко шнуровую тетрадь о расходе отпущенных ему по предписанию моему от 21 сентября за № 782 150 р. сер[ебром] и остаточные 34 р. 69 к., сер[ебром], предписываю вам тетрадь проверить, а означенные остаточные деньги записать в приход по книге сумм на посылку нарочных и эстафет, из коих помянутые 150 р. были отпущены. ДМШ, А-53, арк. 38. Відпуск. Tags: 1846, Документи(Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Рапорт Шевченка. 31 грудня 1846 р. 10. ЛИСТ ДО КИЇВСЬКОГО, ПОДІЛЬСЬКОГО І ВОЛИНСЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА Д. Г. БІБІКОВА. 31 грудня 1846. Київ Его высокопревосходительству господину киевскому военному, подольскому и волынскому генерал-губернатору Художника Шевченко Рапорт Честь имею почтеннейше представить при сем Вашему высокопревосходительству шнуровую тетрадь о расходе отпущенных мне денег при исполнении возложенного на меня поручения и значущиеся по оной остаточные деньги тридцать четыре рубли шестьдесят девять копеек. Художник Т. Шевченко 31 декабря 1846 ( ПриміткиCollapse ) Current Location: КиївTags: 1846, Офіційні листи(Прокоментувати)
16 травня
_06:00_[maksymus][Посилання] СТАТУТ КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОГО ТОВАРИСТВА. 1845 р. кінець — 1846 р. Устав Славянского общества св. Кирилла и Мефодия Главные идеи 1. Принимаем, что духовное и политическое соединение славян есть истинное их назначение, к которому они должны стремиться. 2. Принимаем, что при соединении каждое славянское племя должно иметь свою самостоятельность, а такими племенами признаем: южно-руссов, северно-руссов с белоруссами, поляков, чехов с [сло]венцами, лужичан, иллиро-сербов с хурутанами и болгар. 3. Принимаем, что каждое племя должно иметь правление народное и соблюдать совершенное равенство сограждан по их рождению, христианским вероисповеданиям и состоянию. 4. Принимаем, что правление, законодательство, право собственности и просвещение у всех славян должны основываться на св[ятой] религии господа нашего Иисуса Христа. 5. Принимаем, что при таком равенстве образованность и чистая нравственность должны служить условием участия в правлении. 6. Принимаем, что должен существовать общий Славянский собор из представителей всех пле[мен]. Главные правила общества 1. Установляем общество с целью распространения вышеизложенных идей преимущественно посредством воспитания юношества, литературы и умножения числа членов общества. Общество именует своими покровителями святых просветителей славянства Кирилла и Мефодия и принимает своим знаком кольцо или икону с именами или изображением сих святых. 2. Каждый член общества, поступая, произносит присягу употреблять дарования, труды, состояние, общественные свои связи для целей общества, и ежели бы какой член потерпел гонение и даже мучения за принятые обществом идеи, то, по данной присяге, он не выдает никого из членов, своих собратий. 3. В случае член попадет в руки врагов и оставит в нужде семейство, общество помогает ему. 4. Каждый член общества может принять нового члена общества без необходимости сообщать ему об именах прочих членов. 5. В члены принимаются славяне всех племен и всех званий. 6. Совершенное равенство должно господствовать между членами. 7. Так как в настоящее время славянские племена исповедуют различные вероисповедания и имеют предубеждение друг против друга, то общество будет стараться об уничтожении всякой письменной и религиозной вражды между ими и распространять идею о возможности примирения разногласий в христианских церквях. 8. Общество будет стараться заранее об искоренении рабства и всякого унижения низших классов, равным образом и о повсеместном распространении грамотности. 9. Как все общество в совокупности, так и каждый член должны свои действия соображать с евангельскими правилами любви, кротости и терпения; правило же: «Цель освящает средство» общество признает безбожным. 10. Несколько членов общества, находясь в 1 одном известном месте, могут иметь свои собрания и постановлять частные правила для своих действий, но дабы они не противоречили главным идеям и правилам общества. 11. Никто из членов не должен объявлять о существовании и составе общества тем, которые не вступают или [не] подают надежды вступить в него. Помітка: Найдено в бумагах Гулака, а писано рукою Белозерского. Ч. II. арк. 180 — 181. Автограф. Ч. I, арк. 3 — 5. Копія. Опубл.: Русский архив. — 1893. — № 7. — С. 339 — 401; Киевская старина. — 1906. — № 2. — С. 138 — 140. Былое. — 1906. — № 2. — С. 66 — 67. 1 Закреслено: «различных». Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. — К.: Наук. думка. 1990. — Т. 1. — С. 150-152. Tags: 1845, 1846, КМТ, Матеріали(3 коментарі | Прокоментувати)
15 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Про пана Горкушу 27 грудня 1846 р. ...В Шевченке я нашел большую перемену. Он сделался образованнее и солиднее. Поездки его по Малороссии обогатили его ум множеством весьма важных замечаний. Он, между прочим, смотрит на панов так, как должно на них смотреть. Вчера он рассказал презабавную характеристику переяславского помещика, у которого он был в гостях. Помещик этот так изображает свою молодость: { Про пана Горкушу Запис П.О. Куліша } Tags: 1846, Матеріали(Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Із спогадів М. Костомарова * * * Наступили рождественские святки. В Киев приехал старинный мой знакомый, бывший некогда студент Харьковского университета Савич, помещик гадячского уезда. Он ехал в Париж. В первый день рождества мы сошлись с ним у Гулака на Старом Городе в доме Андреевской церкви. Кроме него, гостем Гулака был Шевченко. Разговоры коснулись славянской идеи; естественно, выплыла на сцену заветная наша мысль о будущей федерации славянского племени. Мы разговаривали, не стесняясь и не подозревая, чтобы наши речи кто-нибудь слушал за стеной с целью перетолковать их в дурную сторону, а между тем так было. У того же священника квартировал студент по фамилии Петров 1, он слушал нашу беседу и на другой же день, сошедшись с Гулаком, начал ему изъявлять горячие желания славянской федерации и притворился великим поборником славянской взаимности. Гулак имел неосторожность с своей стороны открыть ему задушевные свои мысли и рассказал о бывшем нашем предположении основать общество. Этого только и нужно было. Около этого же времени я написал небольшое сочинение о славянской федерации 2, старался усвоить по слогу библейский тон. Сочинение это я прочитал Гулаку; оно ему очень понравилось и он списал его себе, а потом, как я узнал впоследствии, показал студенту Петрову. Белозерского уже не было в Киеве; он отправился в Полтаву учителем в кадетский корпус. У него был также список этого сочинения. Автобиография Н. И. Костомарова под ред. В. Котельникова, стор. 195 — 196.( ПриміткиCollapse ) Tags: 1846, КМТ, Спогади(Прокоментувати)
14 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Свідоцтво про народження. 23 грудня 1846 р. № 187. 1846 р., грудня 23. Свідоцтво про народження, видане Київською духовною консисторією Т. Г. Шевченкові Свидетельство По указу его императорского величества, из Киевской духовной консистории, дано сие за надлежащим подписанием и приложением казенной печати художнику императорской Академии художеств Тарасу Григориеву сыну Шевченку в том, что рождение и крещение его в метрической книге Звенигородского уезда села Моринец при Богословской церкви под № 10 записано следующими словами: «Тысяча восемьсот четырнадцатого года февраля двадцать пятого числа, у жителя села Моринец Григория Шевченка и жены его Агафий 1 родился сын Тарас, молитвовал и крестил того ж месяца двадцать восьмого числа Богословской церкви священник Алексей Базаринский, воспреемником был Григорий Иванов Дяденко, села Моринец житель. Выдано же сие свидетельство вследствие его прошения для представления при определении его в учителя рисования. Киев. Декабря 23 дня 1846 года. Протоиерей Тимофей Сухобрусов Секретарь Михаил Хижняков Помощник столоначальника [підпис] ДМШ, А-8, спр. 75/584, арк. 2. Оригінал. 1 Матір Т. Г. Шевченка Катерину в документі помилково названо Агафією. Tags: 1846, Документи(Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Лист Бібікова з приводу призначення Шевченка вчителем. 21 грудня 1846 р. № 186. 1846 р., грудня 21. Лист київського, подільського і волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова до міністра народної освіти С. С. Уварова з приводу призначення Т. Г. Шевченка вчителем малювання у Київський університет 10116 21 декабря 1846 Милостивый государь граф Сергей Семенович! Имею честь препроводить на благоусмотрение В[ашего] с[иятельства] поданную ко мне просьбу художника С.-Петербургской Академии художеств, воспитанника профессора Брюллова Тараса Шевченка, об определении его на вакансию учителя рисования в университете св. Владимира и покорнейше прошу принять уверение в совершенном моем почтении и преданности. ЦДІА УРСР (ЦДІАК України), ф. 442, оп. 796, спр. 361, арк. 1. Відпуск. Tags: 1846, Документи(Прокоментувати)
13 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Лист до Бібікова 9. ЛИСТ ДО КИЇВСЬКОГО, ПОДІЛЬСЬКОГО І ВОЛИНСЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА Д. Г. БІБІКОВА. 10 грудня 1846. Київ Ваше высокопревосходительство милостивый государь Дмитрий Гаврилович! Окончив воспитание в С.-Петербургской Академии художеств, в которой я был одним из первых учеников профессора Карла Брюллова, я по прибытии в Киев принял на себя сотрудничество в Киевской археографической комиссии, поручения которой исполняю в течение года. Ныне, по случаю открытия вакансии учителя живописи в Киевском университете, я вступил с прошением к г. попечителю Киевского учебного округа об определении меня в эту должность; но как с тем вместе я желаю оставаться сотрудником Археографической комиссии, то дабы со стороны ее не могло встретиться препятствия, я, по состоянию комиссии под высоким начальством Вашего высокопревосходительства, имею честь всепокорнейше испрашивать Вашего благосклонного разрешения и содействия к определению меня на вакансию учителя рисования в университете св. Владимира. Художник Т. Шевченко 10-го декабря 1846 года. ( ПриміткиCollapse ) Current Location: КиївTags: 1846, Офіційні листи(Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Запис у щоденнику П. О. Куліша. 9 грудня 1846 р. Декабря 9. [1846 року.] Все благоприятствовало моему отъезду из Петербурга. Зная, что на почтовой станции в больших городах трудно сразу достать лошадей, я велел гимназическому солдату нанять вольных. Но он привел мне почтовых. Он наговорил смотрителю, что я важный человек. Что еду за границу по Высочайшему повелению и пр. «Да зачем он едет?» — спрашивали его. «Они едут, — отвечал солдат, — для малороссийского языка, отыскать от начала веков. Они издатели малороссийского языка». — «Да где же он там его отыщет?» — «Да уж они знают где. Велено отыскать от начала веков». После этого всяк согласится, что не дать лошадей было невозможно. ( до Ижор подвез я одну старушкуCollapse ) Один старик узнал, что я еду в разные государства, дивился моей отважности и сказал: «Что наш брат говорит, что господам легко. Через какие-то народы надо проехать. Вот и теперь поедете на Киев, ведь там народ — хохол!» ( Перехожу прямо к Бодянскому, к которому я на другой день поспешил прежде всего.Collapse )Куліш Пантелеймон. Щоденник. — К., 1993. — С. 47-49. Tags: 1846, Матеріали(Прокоментувати)
12 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Почаївська лавра. Жовтень 1846 р. Почаївська лавра з півдня. Папір, акварель (28,9×37,8). [Почаїв]. [X 1846]. ( зображенняCollapse ) Почаївська лавра з заходу. Папір, акварель (28,2×37,8). [Почаїв]. [X 1846].( зображенняCollapse ) Собор Почаївської лаври (внутрішній вигляд). Папір, акварель (37,6×28,4). [Почаїв]. [X 1846].( зображенняCollapse ) Вид на околиці з тераси Почаївської лаври. Папір, акварель (28,7×37,7). [Почаїв]. [X 1846].( зображенняCollapse ) Собор Почаївської лаври (внутрішній вигляд). Ескіз. Олівець. [X 1846].( зображенняCollapse ) Current Location: ПочаївTags: 1846, Графіка, Живопис(3 коментарі | Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Розповідь Федора Кружилки * * * Щурат у супроводі Кружилки оглядав замок. Переходячи до старого театрального залу Кружилка, раптом [...] спитав: — А за Шевченка чували? — Або що? — Бо тут [Т. Г. Шевченко в с. Вишнівець на Волині] він був. Кілька днів був. То саля, де він було як не малює, то щось пише. За щось таке його арештували. Повідали, сам цар його боявся — його пісні. — Коли ж це було? — Цього вже не згадаю. Але я ще молодий був та не раз і балакав з ним. А ви з Австрії? То тут зараз за границею Підкамінь 1. Знаєте? Отож він раз мені каже: як би так у Підкамені побути часок. А я гадаю, що на відпуст захотілось піти, питаю: чи ви чували, чого то назвали Підкамінь? І кажу йому, як нечистий взяв камінюку та ніс на кляштор, щоб його придушити, але когут запіяв, і не вдалось. А він засміявся і каже: то не так було [...], то чортяка нашого брата мав тим каменем там придушити — і придушив. От і Підкамінь! Розповідь Федора Кружилки 2. Василь Щурат, З життя і творчості Тараса Шевченка, Львів, 1914, стор. 25. 1 Підкамінь — село колишньої Волинської губ. За теперішнім адміністративним поділом — районний центр Львівської обл. 2 Кружилка Федір — селянин з с Вишнівець на Волині. В 1905 р. В. Щурат зустрівся з 80-річним Кружилкою в колишньому замку князів Вишневецьких, де він розповів йому про своє знайомство з Шевченком у 1846 р. Tags: 1846, Спогади(Прокоментувати)
11 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] 8. ЛИСТ ДО КУРАТОРА КИЇВСЬКОГО УЧБОВОГО ОКРУГУ О. С. ТРАСКІНА. 27 листопада 1846. Київ Его превосходительству господину попечителю Киевского учебного округа свиты Его Императорского Величества генерал-майору Траскину От художника Академии Тараса Григорьева сына Шевченка Прошение Окончив курс учения в Императорской Академии художеств в классе профессора истории Карла Брюллова и посвятив себя преимущественно изучению художественной стороны нашего Отечества, я бы желал употребить приобретенные мною в искусстве сведения на образование в оном молодых людей по тем самым началам, какие я усвоил себе под руководством знаменитого моего учителя. А потому осмеливаюсь всепокорнейше просить Ваше превосходительство определить меня на открывшуюся вакансию учителем рисования в университете св. Владимира, где я, кроме преподавания живописи, обязываюсь исполнять безвозмездно все поручения начальства по части литографирования в состоящем при университете литографическом заведении. При сем имею честь представить аттестат Императорской Академии художеств. Художник Т. Шевченко 27 ноября 1846 года. ( ПриміткиCollapse ) Tags: 1846, Листи, Офіційні листи(Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Розпорядження Волинської духовної консисторії. 22 листопада 1846 р. № 183. 1846 р., листопада 22. Розпорядження Волинської духовної консисторії духовному соборові Почаївської лаври про сприяння Т. Г. Шевченкові у виконанні завдань археографічної комісії Волынская духовная Консистория № 12223 Ноября 22 1846 года В Духовный Собор Почаевской Лавры Консистория сия слушала сданное его высокопреосвященством в консисторию для надлежащего распоряжения, отношение г[осподина] генерал-губернатора Бибикова от 21 прошлого сентября № 7251, коим уведомляя, что сотруднику учрежденной при нем, г[осподине] генерал-губернаторе, Временной комиссии для разбора древних актов свободному художнику Шевченке, поручено им собрать в Волынской губернии разные сведения о народных преданиях, рассказах о курганах, замечательных памятниках древностей и т. п., а также поручено побывать в Почаевской лавре и снять виды с оной и окрестностей ее, — просит сделать распоряжение, чтобы г[осподину] Шевченке оказываемо было, со стороны духовных лиц надлежащее содействие в исполнении сего поручения, в случае осмотра им каких церквей и монастырей. Определили: о точном исполнении прописанного требования г[осподина] генерал-губернатора Бибикова послать из консистории всем монастырям, духовным правлениям и благочинным Житомирского и Кременецкого уездов, а также благочинному житомирских градских церквей, эконому Волынского архиерейского дома и благочинному Кременецких градских церквей, указы и сверх сего сообщить в Волынское семинарское правление и Духовный собор Почаевской лавры. Протоиерей [підпис] Помощник секретаря Войцеховский Столоначальник [підпис] ДАТО, ф. 258, оп. 1, спр. 1312. Оригінал. На документі напис: «№ 518, получ[ено] нояб[ря] 30, 1846 г.». Tags: 1846, Документи(Прокоментувати)
10 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Лист до канцелярії М. А. Долгорукова. 13 листопада 1846. Київ 7. ЛИСТ ДО КАНЦЕЛЯРІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОГО, ПОЛТАВСЬКОГО І ХАРКІВСЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА М. А. ДОЛГОРУКОВА. 13 листопада 1846. Київ Канцелярии черниговского, полтавского и харьковско[го] генерал-губернатора Имею честь уведомить о постоянном моем местопребывании в г. Киеве и прошу покорнейше адресовать требования на издаваемые мною эстампы под названием «Живописная Украйна» в город Киев, в Киевскую археографическую комиссию на мое имя. Имею честь быть покорнейший слуга Т. Шевченко Киев, 1846 года ноября 13 ( ПриміткиCollapse ) Current Location: КиївTags: 1846, Листи, Офіційні листи(Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Лист про тимчасове припинення розсилання «Живописной Украины». 19 жовтня 1846 р. № 181. 1846 р., жовтня 19. Лист правителя канцелярії чернігівського, полтавського та харківського генерал-губернатора С. Ф. Танського до полтавського цивільного губернатора М. I. Ознобишина з повідомленням про тимчасове припинення розсилки естампів «Живописной Украины» Г[осподину] полтавскому гражданскому губернатору 19 октября 1846 № 1141 На отношение Вашего пр[евосходительст]ва от 9 сего октября за № 11281 канцелярии черниговского, полтавского и харьковского генерал-губернатора долгом считаю довести до сведения Вашего, м[илостивый] г[осударь], что высылка эстампов, издающихся под названием «Живописная Украина» приостановилась, за неизвестностию настоящего местопребывания издателя их — художника Шевченка, но что, к открытию такового, сделано уже надлежащее распоряжение. Подпис[ал]: Управляющ[ий] канц[еляриею] С. Танский Подпис[ал]: Верно: столон[ачальник] [підпис] ДМШ, А-58, спр. 171/4088, арк. 54. Відпуск. На документі напис: «Ответ на № 11281». Tags: 1846, Живописна Україна, Офіційні листи(Прокоментувати)
9 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Виписка розпорядження Бібікова церквам та монастирям. 15 жовтня 1846 р. № 180. 1846 р., жовтня 15. З журналу Волинської духовної консисторії про передачу розпорядження київського, волинського і подільського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова церквам та монастирям щодо сприяння Т. Г. Шевченкові у виконанні завдань археографічної комісії Журнал № 2961 Волынской духовной консистории октября 15 дня 1846 г. Вторник. В собрании Волынской духовной консистории прибыли присутствующие: Благочинный монастырей архимандрит и кавалер Леонтий, Волынского кафедрального собора протоиерей и кавалер Киприан Суковский, того же собора ключарь протоиерей и кавалер Нарцисс Новицкий. Состоящий на месте соборного священника протоиерей и кавалер Петр Сольский, соборный священник магистр Арсений Овсянников. Слушали; [...] 24. Сданное его преосвященством в консисторию для надлежащего распоряжения отношение г. генерал-губернатора Бибикова от 21 прошлого сентября за № 7251, коим уведомляя, что сотруднику учрежденной при нем, г. генерал-губернаторе, Временной комиссии для разбора древних актов, свободному художнику Шевченке, поручено им собрать в Волынской губернии разные сведения о народных преданиях, рассказах о курганах, замечательных памятниках древности и т. под., а также поручено побывать в Почаевской лавре и снять виды с оной и окрестностей ее, — просим сделать распоряжение, чтобы г. Шевченке оказываемо было со стороны духовных лиц надлежащее содействие в исполнении сего поручения в случае осмотра им каких церквей и монастырей. Приказали: О точном исполнении прописанного требования г. генерал-губернатора Бибикова послать из консистории всем монастырям, духовным правлениям и благочинным Житомирского и Кременецкого уездов, а также благочинному Житомирских градских церквей, эконому Волынского архиерейского дома и благочинному Кременецких градских церквей указы и сверх сего сообщить в Волынское семинарское правление и Духовный собор Почаевской Лавры. ЖОДА, ф. 1, оп. 50, спр. 164, арк. 287. Оригінал. Tags: 1846, Документи(2 коментарі | Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Розписка казначея Сохановського. 12 жовтня 1846 р. № 179. 1846 р., жовтня 12. Розписка казначея Соханського в одержанні від Т. Г. Шевченка решти грошей, що лишилися після відрядження в Полтавську губернію 1846 года, октября 12 дня. Препровожденны при предписании господина генерал-губернатора от 26-го сентября 1846 г. за № 7441 оставшиеся от прогонов у свободного художника Шевченка пятьдесят три рубля восемьдесят четыре коп. сереб[ром] мною сего числа получены и записаны в приход по книге под № 42-м. В чем и дана сия расписка. Казначей Соханский ДМШ, А-53, арк. 13. Оригінал. На документі напис: «В книге каз[енных] сум[м] Ком[иссии] нет». Tags: 1846, Документи(Прокоментувати)
8 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Лист із запитом про надіслання естампів «Живописной Украины». 9 жовтня 1846 р. № 178. 1846 р., жовтня 9. Лист полтавського цивільного губернатора М. І. Ознобишина до канцелярії чернігівського, полтавського та харківського генерал-губернатора з запитом про надсилання передплатникам естампів «Живописной Украины» В канцелярию г[осподина] черниговского, полтавского и харьковского генерал-губернатора Октября 9 дня 1846 года № 11281 14 апреля прошлого 1845 года № 5487 и 12 июня того же года № 8114, в оную канцелярию управлявшим губерниею отослано на выписку предпринятого издания художником Императорской Академии художеств Шевченко, под названием «Живописная Украина», 15 руб. 12 коп. сереб[ром], но издания по настоящее время не получено. Почему и вследствие ходатайства исправляющего должность миргородского предводителя дворянства, я покорнейше прошу канцелярию его сиятельства г[осподина] генерал-губернатора уведомить меня, когда можно ожидать получения издания, а между тем не оставить распорядиться о скорейшем оного высылке. Гражданский губернатор Ознобишин Старший помощник правителя канцелярии [підпис] ДМШ, А-58, спр. 171/4088, арк. 53, 53 зв. Оригінал. На документі написи: «Об издании сочинения «Живописной Украины» та «ноября 1846». Tags: 1846, Живописна Україна, Офіційні листи(Прокоментувати)
_06:00_[maksymus][Посилання] Розпорядження Бібікова прийняти решту грошей. 26 вересня 1846 р. № 177. 1846 р., вересня 26. Розпорядження київського, подільського і волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова казначею та експедитору Соханському прийняти решту грошей від Т. Г. Шевченка після подорожі в Полтавську губернію 7441 26 сент[ября] 1846 Г. казначею и экспедитору Соханскому Из числа доставленных Вами в секретную часть моей канцелярии, по предписанию моему от 1 декабря 1845 года № 10138, ста пятидесяти рублей сер[ебром], издержано командированным мною по особенному поручению свободным художником Шевченко на прогоны и кормовые 96 р. 16 коп. сер[ебром], оставшиеся за ним 53 р. 84 коп сер[ебром] вместе с расходною тетрадью препровождаю, при чем в[ашему] в{ысокородию] предписываю записать деньги эти в приход по сумме, из коей были отпущены, расходную же тетрадь, проверивши, хранить при документах. ДМШ, А-53, арк. 22, 22 зв., 45. Відпуск. Tags: 1846, Документи(Прокоментувати)
7 травня
_18:00_[maksymus][Посилання] Із спогадів М. Костомарова * * * По возвращении из Одессы, в сентябре, я переменил квартиру, перешедши на Старый Город. Возвратился из своей поездки и Шевченко и явился ко мне на новоселье с подарком: то был старый, но сохранившийся вполне череп из разрытого кургана. Я поставил его у себя на полке книжного шкафа. Осенью 1846 года мы видались не так часто, как прежде, потому что я был сильно занят составлением читаемых мною в университете лекций, да и Тарас Григорьевич, поместившись где-то неблизко от меня с одним своим товарищем, кажется, Сошенком *, художником, был занят своею специальностию. Н. И. Костомаров, Письмо к изд.-редактору «Русской старины» М. И. Семевскому, «Русская старина», 1880, т. XXVII, стор. 599. * Костомаров помиляється, Шевченко жив тоді з художником Сажіним. Сошенка у Києві в 1846 р. не було. — Ред. Current Location: КиївTags: 1846, Спогади(1 коментар | Прокоментувати)

[<< Previous 30 entries]