Andrij Halushka - Academia.edu (original) (raw)

Uploads

Papers by Andrij Halushka

Решение Черчилля о союзе с СССР в оценке британской историографии

The "special relations" between banks and non-financial companies, that take form analo... more The "special relations" between banks and non-financial companies, that take form analogous to the industrial groups in the Western economies, are becoming an important feature of the economies. The commercial banks in the Central and Eastern European countries play an important role, often creating these groups or otherwise initiating them. The paper presents the development of such "special relations" in the Czech Republic, Russia and Ukraine. With the proliferation of these groups (both formal and informal, and of different organizational structure) the financial system of the countries in transition gradually starts resembling the German-Japanese style bank-oriented one. The attempts to create such groups 'from above' in the key sectors of economy (as in Russia and especially Ukraine) are based on perception that they provide a mechanism for long-term investment superior to that of the open stock-market. The evidence from the developing countries show...

The results of the presidential elections in Ukraine in June-July of 1994 could be considered as ... more The results of the presidential elections in Ukraine in June-July of 1994 could be considered as influenced not only by the ethnic structure of the Ukrainian society but by the structure and regional differences of the Ukrainian economy, especially the Ukrainian industry. The paper shows that the outcome of the elections (share of votes given to the newcomer president Leonid Kuchma) is highly correlated with the share of industrial workers employed on the enterprises of the fuel industry, ferrous metallurgy and machine-building industry, i.e. those industries that suffered most severely from the economic crisis in 1992-1994.

A survey of the current situation in the financial system of the Czech Republic is given on a rel... more A survey of the current situation in the financial system of the Czech Republic is given on a relevant historical background. Special attention is drawn to the transformation of the banking sector during the economic reforms of 1990-1996. The situation on the capital market is discussed in connection to the emerging pattern of corporate governance, in which banks and investment funds tightly control the operations of the industrial enterprises in the Czech Republic.

East European Series, Sep 1, 1994

Logi sisse Raamat , sari, autor, žanr, silt OT SI 6 MINU RAAM… Raamat ud Audioraamat ud Sooduskoo... more Logi sisse Raamat , sari, autor, žanr, silt OT SI 6 MINU RAAM… Raamat ud Audioraamat ud Sooduskood Täielik veebileht Загадки Столет ней войны Autor: Андрей Галушка Sari: Загадки истории (Фолио) 4,2 5 0 arvust used MÄRGI LOETUKS 430 Ü 2020 Загадки Столетней войны S ÕNUM Raamat on vene keeles OSTA JA LAAADI ALLA HINNAGA € 1,26 (£ 1,13) Väljavõt e Salvest a LUGEGE RAKENDUSEST 10 LEHEKÜLG AVALDAMISE AASTA Raamat ust Lugege veebis Šrift: Väiksem Аа Suurem Aa И если мы откроем страницы уже упоминавшейся «Лилии и льва» Мориса Д рюона, то почитаем там горькие строки, нелегко давшиеся патриоту Франции: Ах, никто и не собирается отрицать, что были и с французской стороны героические деяния, были! Вот, скажем, Иоганн Богемский, который ослеп к пятидесяти годам, пожелал участвовать в бою и потребовал, чтобы его коня с двух сторон привязали к коням двух его рыцарей; и слепец-король бросился в самую гущу схватки, потрясая своей палицей, и кого же он ею сразил? Да тех же двух злосчастных рыцарей, что скакали по обе стороны от него… После боя нашли его труп, так и привязанный к двоим убитым его соратникам, можно ли найти более совершенный символ для этой рыцарственной, полуослеплённой забралом касты, которая, презирая простой люд, укокошивает сама себя ни за что, ни про что. Вечером после битвы при Креси Филипп VI в сопровождении всего полдюжины рыцарей без толку блуждал по полям и лугам и наконец постучался у дверей какого-то захудалого замка и жалобно взмолился: -Откройте, откройте скорее несчастному королю Франции!

Logi sisse Raamat , sari, autor, žanr, silt OT SI 6 MINU RAAM… Raamat ud Audioraamat ud Sooduskoo... more Logi sisse Raamat , sari, autor, žanr, silt OT SI 6 MINU RAAM… Raamat ud Audioraamat ud Sooduskood Täielik veebileht Загадки Столет ней войны Autor: Андрей Галушка Sari: Загадки истории (Фолио) 4,2 5 0 arvust used MÄRGI LOETUKS 430 Ü 2020 Загадки Столетней войны S ÕNUM Raamat on vene keeles OSTA JA LAAADI ALLA HINNAGA € 1,26 (£ 1,13) Väljavõt e Salvest a LUGEGE RAKENDUSEST 10 LEHEKÜLG AVALDAMISE AASTA Raamat ust Lugege veebis Šrift: Väiksem Аа Suurem Aa 2. Загадки длинного лука Три английских победы Читатель, который учился в советской школе, если только он не интересовался историей, скорее всего помнит о сражениях Столетней войны только то, что застряло в голове из учебника по истории средних веков для 6 класса Агибаловой и Д онского: Английское войско было организовано лучше французского. Кроме феодальной конницы, у англичан была многочисленная дисциплинированная пехота. Она состояла из свободных крестьян, которые частично сохранились тогда в Англии. Оружием пехотинца был большой лук. Лучники пускали стрелы на 600 шагов, а на 200 били наверняка, пробивая насквозь рыцарские доспехи. Во французском войске преобладала рыцарская конница. Рыцари не признавали дисциплины, в бою каждый из них старался выделиться личной доблестью. Пехота состояла из чужеземных наемников. Рыцари относились к пехотинцам с презрением. Война велась на территории Франции. С cамогo начала войны французские феодалы терпели поражения. В 1356 году пpoизошла битва у города Пуатье к югу от Луары. Французы имели численный перевес, но они действовали разрозненно. Вырываясь вперед, рыцари нарушали строй и мешали друг другу сражаться. Под тучами стрел английских лучников смешались ряды французской конницы. Французы были полностью разгромлены. В плен к англичанам попали самые знатные феодалы вместе с королём.

 Главная (https://istorex.ru/mainpage/index) / Галушка А. Протест против Черчилля: слова, дела и... more  Главная (https://istorex.ru/mainpage/index) / Галушка А. Протест против Черчилля: слова, дела и мифы. Мнение очевидца (/New_page_27) Галушка А. Протест против Черчилля: слова, дела и мифы. Мнение очевидца Недавние демонстрации и беспорядки в Лондоне и других городах Британии, вспыхнувшие в подражание американским беспорядкам под лозунгом «Чёрные жизни имеют значение», привлекли к себе внимание мировых средств массовой информации не в последнюю очередь потому, что самой, пожалуй, заметной целью манифестантов оказался памятник Уинстону Черчиллю, премьер-министру страны в годы Второй мировой войны. Демонстрации, сопровождавшиеся актами вандализма и иногда стычками с силами правопорядка, проводились под лозунгом борьбы с расизмом, якобы пронизывающим всю жизнь британского общества. Кто-то из участников демонстрации на Парламентской площади (именно на ней, напротив здания парламента Соединённого Королевства, стоит памятник Черчиллю) написал на постаменте памятника «Расист». Копия этого памятника, установленная в Праге на площади имени Черчилля, тоже была изуродована подобной надписью. Это не первый раз, когда этот памятник оказывается мишенью для нападений разнообразных протестующих. Во время одной из предыдущих левацких демонстраций в центре Лондона на голову памятника Черчиллю кто-то из участников нахлобучил ирокез из зеленого дерна, вырванного из ближайшей лужайки. А в январе 2018 года толпа студентов из Школы ориентальных и африканских исследований университета Лондона ворвалась в кафе, дизайн интерьера которого был посвящен Черчиллю, и устроила митинг протеста против «британского колониализма и расизма» и против Черчилля лично-как воплощения того и другого. Но сейчас ситуация возле памятника явно обострилась, так как аналогичные беспорядки в Америке выплеснулись в волну вандализма и разрушений памятников различным историческим деятелям, к которым у манифестантов имелись свои исторические претензии, иногда довольно косвенные. В Англии во время этого раунда протестов был повергнут и утоплен в воде Бристольского залива памятник крупному благотворителю города Бристоля, на деньги которого были построены в восемнадцатом веке многие здания в городе, основаны школы и больницы-но источником этих денег была торговля рабами. В Оксфорде один из колледжей университета, до того успешно сопротивлявшийся призывам убрать с одного из зданий колледжа статую Сесила Родса, когда-то учившегося в Ориэл-колледже и оставившего ему в своём завещании часть своего огромного состояния, полученного от империалистической эксплуатации Южной Африки, капитулировал перед новым туром демонстраций протеста и согласился снять статую, «оскорбляющую чувства студентов». Поэтому у многих в стране возникло ощущение, что памятник Черчиллю тоже собираются сбросить с пьедестала, особенно после того, как мэр Лондона, лейборист Садик Хан, объявил о создании комиссии, которая займётся пересмотром облика города и соответствием его памятников требованиям времени. Внезапно оказалось, что «безмолвное большинство» не так уж и безмолвно. На быстро появившемся интернет-сайте «Повалим расистов» в списке памятников, которые были обозначены как цель атаки, оказался среди прочих и возведённый в 2008 году в ознаменование столетия скаутского движения памятник его основателю, Баден-Пауэллу. Когда городской совет Пула, в котором стоит памятник, принял решение его «временно переместить», десятки людей пришли к памятнику Баден-Пауэллу и предотвратили снос. Нельзя было ожидать, что вандализм в отношении памятника Черчиллю, которому в 2002 году британцы массово отдали свои голоса за первое место в конкурсе «100 величайших британцев», останется без ответа. Когда организации футбольных болельщиков призвали британцев через неделю после беспорядков собраться в Лондоне на защиту памятника Черчиллю, многие средства массовой информации заклеймили их как «крайне правых» и сфокусировали внимание на одном эпизоде очень недостойного поведения. Однако «Чёрные жизни имеют значение» отменила планировавшийся митинг в Гайд Парке, почувствовав, что на этот раз насилие может исходить не только от их сторонников. Премьер-министр Британии Борис Джонсон был вынужден вмешаться и выступил с заявлением. Выразив симпатии с «легитимными чувствами возмущения» по поводу убийства Джорджа Флойда полицейским в Америке, давшего толчок волне протестов, и признав законность протестов против дискриминации, он вместе с тем резко выступил против разрушения памятников. «Мы не можем подвергнуть наше прошлое редактуре или цензуре. Памятники в наших городах были воздвигнуты предыдущими поколениями. У них была иная перспектива, иное понимание правильного и неправильного. Но эти памятники учат нас о нашем прошлом, со всеми его недостатками. Разрушить их означало бы лгать о нашей истории». О Черчилле Джонсон, несколько лет назад написавший о нём книгу, сказал, что это «абсурдно и позорно», что надо защищать статую Черчилля, служащую «постоянным напоминанием о его достижении в спасении этой страны-и всей Европы-от фашистской и расистской тирании». «Да, он иногда высказывал мнения, которые были и есть недопустимыми для нас сегодня, но он был героем, и полностью заслуживает мемориала». В поле зрения премьер-министра оказался не только Черчилль. Джонсон упомянул и статую Оливера Кромвеля, на чьей совести не только голова английского короля Карла І, но и многие тысячи жертв его армии в Ирландии. На Зелёном Острове Кромвель считается одним из злодеев истории, но Джонсон считает, что памятник ему должен оставаться у здания парламента. Критики премьер-министра быстро ответили, что памятник был поставлен там в конце позапрошлого века с целью заручиться поддержкой консервативного правительства со стороны ирландских юнионистов, то есть был чистейшим инструментом политики, а не увековечиванием истории. Этот момент, кстати, перекликается с элементом спора о памятниках полководцам Конфедерации в поиск

Решение Черчилля о союзе с СССР в оценке британской историографии

East European Series, Sep 1, 1994

Logi sisse Raamat , sari, autor, žanr, silt OT SI 6 MINU RAAM… Raamat ud Audioraamat ud Sooduskoo... more Logi sisse Raamat , sari, autor, žanr, silt OT SI 6 MINU RAAM… Raamat ud Audioraamat ud Sooduskood Täielik veebileht Загадки Столет ней войны Autor: Андрей Галушка Sari: Загадки истории (Фолио) 4,2 5 0 arvust used MÄRGI LOETUKS 430 Ü 2020 Загадки Столетней войны S ÕNUM Raamat on vene keeles OSTA JA LAAADI ALLA HINNAGA € 1,26 (£ 1,13) Väljavõt e Salvest a LUGEGE RAKENDUSEST 10 LEHEKÜLG AVALDAMISE AASTA Raamat ust Lugege veebis Šrift: Väiksem Аа Suurem Aa 2. Загадки длинного лука Три английских победы Читатель, который учился в советской школе, если только он не интересовался историей, скорее всего помнит о сражениях Столетней войны только то, что застряло в голове из учебника по истории средних веков для 6 класса Агибаловой и Д онского: Английское войско было организовано лучше французского. Кроме феодальной конницы, у англичан была многочисленная дисциплинированная пехота. Она состояла из свободных крестьян, которые частично сохранились тогда в Англии. Оружием пехотинца был большой лук. Лучники пускали стрелы на 600 шагов, а на 200 били наверняка, пробивая насквозь рыцарские доспехи. Во французском войске преобладала рыцарская конница. Рыцари не признавали дисциплины, в бою каждый из них старался выделиться личной доблестью. Пехота состояла из чужеземных наемников. Рыцари относились к пехотинцам с презрением. Война велась на территории Франции. С cамогo начала войны французские феодалы терпели поражения. В 1356 году пpoизошла битва у города Пуатье к югу от Луары. Французы имели численный перевес, но они действовали разрозненно. Вырываясь вперед, рыцари нарушали строй и мешали друг другу сражаться. Под тучами стрел английских лучников смешались ряды французской конницы. Французы были полностью разгромлены. В плен к англичанам попали самые знатные феодалы вместе с королём.

Джозеф Еліс, «Брати-засновники: Революційне покоління» Я вже достатньо прожив на світі, щоб цілко... more Джозеф Еліс, «Брати-засновники: Революційне покоління» Я вже достатньо прожив на світі, щоб цілком обґрунтовано казати: «А от в мій час...». Не те щоб молодше покоління було надто зацікавлене в тому, що ж саме було «в мій час» -час цей (а маю я на увазі час свого шкільного навчання, що випало на десятиліття 1970-х від початку до кінця) зараз відстоїть від них так само, як тоді від мене відстояла Друга світова війна. Ба, далі, бо зміни, що відбулися із світом за минулі 30 з лишком років, виявилися набагато -на порядки -більш радикальними, ніж ті, що відділяли моє школярство від тієї війни (вже треба, вживаючи цю фразу, «до війни», уточнювати, яку саме війну маєш на увазі, і це не єдиний аспект такої зміни). Я в середині 70-х хай і не знав усіх реалій життя в часи попередньої війни проти нацистів, але, опинися я зненацька там, зорієнтувався б досить швидко, що й до чого. Для нинішніх же школярів мої оповіді про власне дитинство звучать не менш екзотично, ніж звучали б для мене оповіді про часи, скажімо, кріпацтва.

Даґ Ейстейн Ендшьо, «Секс і релігія» — Dag Øistein Endsjø, Sex og religion: Fra jomfruball til he... more Даґ Ейстейн Ендшьо, «Секс і релігія» — Dag Øistein Endsjø, Sex og religion: Fra jomfruball til hellig homosex Книги про секс завжди привертають увагу – така вже пророда самої їхньої теми. Щодо релігії це менш правдиве, хоча, напевно, останніми роками події у світі та в нашій країні таки допомогли дещо привернути увагу читацького загалу до деяких релігій та конфесій. В будь якому разі, книга, що розповідає про секс І релігію посто не може не визвати серйозної цікавості – хоча б у сенсі «А цікаво, що ж воно там написано» Написано воно досить ґрунтовно – хоча, звісно, ясно, що вичерпати тему взаємовідносин релігії й сексу у книзі обсягом до 300 сторінок неможливо фізично. Але норвезький вчений Даґ Ейстейн Ендшьо спробував – і досягнув значного успіху. Книгу його було видано в Норвегії у 2009 році, і після того вона була перекладена англійською, болгарською, італійською, китайською, македонською, польською, португальською, сербською та шведською. Зараз, шановний читачу, ти розгорнув українське її видання. Автор книги – людина неабияка. У молодості (а народився Ендшьо у 1968 році) він серйозно захоплювався музикою, і навіть (у 1994 році, як один із членів групи «СубДіва») брав участь у норвезькому національному відбірковому турнірі для конкурсу Євробачення. Зараз працює професором релігієзнавства у Берґензькому університеті. На початку 2000-х років він захистив докторську дисертацію про зв'язок раннього християнства із класичною грецькою філософією, і далі досліджував питання про те, як християнські уявлення про тілесне воскресіння склалися під впливом світогляду, що існував у пізньокласичний період. Плодом його досліджень стало кілька монографій про давньогрецькі та ранньохристиянські уявлення про воскресіння, безсмертя та людське тіло і його (не)тлінність. Також він вивчає проблеми взаємодії між релігією та популярною культурою. При цьому Ендшьо з не меншою енергією займається правозахисною діяльністю, фокусуючись на правах сексуальних меншин. Між 2004 та 2013 роками він очолював Меннеслерретсалліансен, спілку норвезьких неурядових організацій, що бореться за рівноправність громадян незалежно від їхнього статі, етнічності, стану здоров'я, сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Протягом цих років він виграв кілька гучних судових процесів поти норвезького уряду, наприклад, домігшись, щоб у документах, які кандидат має заповнювати, коли подає заяву на позицію в норвезьких університетах, можна було відмічати більш ніж одну позицію в графі «ґендер». Ендшьо особливу увагу приділяє боротьбі проти різноманітної дискримінації. Він доклав зусиль до посилення захисту, яке норвезьке законодавство надає громадянам проти дискримінації, а також до змін у законодавстві щодо «злочинів ненависті» та законів про шлюб і сім'ю. Напевно, головним успіхом Ендшьо було те, що завдяки його зусиллям саме питання рівноправ'я для ґеїв та сексуальних меншин вирвалася із вузьких рамок меншинного дискурсу та набула резонансу як важливий аспект загальногромадського рівноправ'я. Він був одним із перших, хто поставив питання про право на шлюб для ґеїв у контекст загальної боротьби проти дискримінації. Не дивно, що про Ендшьо згадують як про «помітного ідеолога норвезького ґей-руху» і навіть «ґея декади 2000-х».

в воспоминаниях несколько преувеличивала, говоря, что ее отец был одним из наиболее начитанных лю... more в воспоминаниях несколько преувеличивала, говоря, что ее отец был одним из наиболее начитанных людей, которых она встречала в своей жизни, но он, несомненно, имел очень широкий кругозор и обширный круг чтения, а также всячески поощрял в дочерях любовь к книгам и чтению, причем вовсе не ограничивая их интерес к книгам религиозноблагочестивой литературой. Тем не менее Маргарет хорошо знала и любила читать Библию и, будучи уже на вершине своей карьеры, могла легко и со знанием дела ответить на вопрос о любимых строках из Священного Писания. Среди других христианских книг, ценимых ею с детства, можно отметить книги автора «Нарнии» К. С. Льюиса, в том числе саму «Нарнию». Из текстов проповедей ее отца (интересно, что они сохранились в школьной тетради Маргарет, на не полностью исписанных дочерью страницах-бережливость в семье Робертсов проявлялась во всем) видно, что для Альфреда религия была делом личной ответственности. Способность достичь Спасения-это свойство, неотчуждаемо присущее личности, причем необходимо найти собственный путь к Спасению. «Истинная вера всегда основана на внутренней духовности». Его слова, обращенные к прихожанам: «Веруйте пламенно и со всем убеждением, если хотите убедить уверовать других. Стремитесь полностью посвятить себя своей работе»,-перекликаются со словами, обращенными к его дочери, о которых она вспоминала позже: «Никогда не делай ничего просто потому, что другие так поступают» и «Сама реши, как ты хочешь поступить, и убеждай других делать так же». Но проповедник был суров к тем, кто отказывался брать на себя ответственность за свою жизнь: «Ленивый уже утратил собственную душу».

ПЕРЕДМОВА НАУКОВОГО РЕДАКТОРА до першого видання українського перекладу (2002 р.) Уперше «Піднесе... more ПЕРЕДМОВА НАУКОВОГО РЕДАКТОРА до першого видання українського перекладу (2002 р.) Уперше «Піднесення Заходу» мені потрапило на очі майже десять років тому. Цікаво, що назва цього фундаментального дослідження є антитезою назви хрестоматійної праці Е.Гіббона «Історія занепаду та руйнування Римської імперії». У бібліотеці Центральноєвропейського Університету в Празі я, неквапом переглядаючи розділ книг з історії, взяв із полиці досить старий, добре виданий том. З назви (в оригіналі книга має заголовок «The Rise of the West»-«Схід Заходу») не було зрозуміло, про що, власне, ідеться. Пробігши поглядом кілька абзаців, я збагнув, що це варто прочитати уважно, і, як виявилося, мав рацію. Тоді я ще не знав, що книгу було відзначено Державною премією СІЛА з літератури, але не здивувався, довідавшись про це. Згодом я позна-йомився з іншими його працями, після чого було легко зрозуміти, чому Вільям Мак-Ніл, професор-емеритус Чиказького університету, уважаєть-ся одним із найшанованіших і найвідоміших американських істориків і патріархом бурхливо ростучого напряму світової історії. Цікаво, що назви багатьох гарних книжок не завжди відповідають їхньому змістові. На думку спадає роман Дюма «Три мушкетери». Він же не про трьох мушкетерів, а про чотирьох друзів, а якщо бути доскіп-ливішим, то навіть про одного з них, не-мушкетера,-д'Артаньяна. А проте кожному, кому знайомі імена Атоса, Портоса і Араміса, зрозуміло, чому син наполеонівського генерала назвав свою найвідомішу книгу саме так: без трьох мушкетерів не було б четвертого. «Піднесення Заходу»-теж не тільки про Захід, а про весь світ, на що вказує підзаголовок: «Історія людської спільноти». Власне, розвиток НЕ-західної цивілізації змальовується в книзі набагато детальніше. Передбачається, що факти європейської історії читачеві вже відомі. Проте, як і в «Трьох мушкетерах», у назві відображено суть. Саме Захід (а Мак-Ніл відносить Східну Європу та Росію саме до західної цивілізації, безперечно, до її периферії, але й Америку він відносить до периферії західної цивілізації, принаймні на початку XX ст.) виявився в панівному становищі на нашій планеті, причому за сорок років, що минули після написання цієї книги, це панування тільки зміцніло. Але Мак-Ніл показує, що так було аж ніяк не завжди. Зовсім нещодавно, з історичного погляду, світ Заходу (Далекого Заходу Євразії, як його неодноразово називає автор) поступався за рівнем культурного та ма-теріального розвитку як цивілізації Середнього Сходу, так і Китаєві. Мак-Ніл показує, як європейські країни спромоглися вихопитися на

КСД, 2018

Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939-1941 «Перемир'я на 20 років» 1. «Карф... more Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939-1941 «Перемир'я на 20 років» 1. «Карфагенський мир» Кажуть, що маршал Франції Фердинанд Фош, дізнавшись про умови Версальської мирної угоди з Німеччиною, заявив: «Це не мир. Це перемир'я на наступні 20 років».

На шляху до війни Витоки Кримської війни 1 , якщо не йти надто далеко в історію протистояння між ... more На шляху до війни Витоки Кримської війни 1 , якщо не йти надто далеко в історію протистояння між Російською та Османською імперіями, ще по-чинаючи з ХVІ ст. беруть початок у стані Османської імперії одра-зу після закінчення попередньої російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Тоді султанський уряд визнав усі російські завоювання навколо Чорного моря та в Закавказзі від початку ХІХ ст., підтвер-див автономію Дунайських князівств (Молдови й Волощини, які вже після закінчення Кримської війни об'єдналися в нову країну 1 Крім терміна «Кримська війна», у Росії (особливо в старій літературі, де він аб-солютно переважає), а також у Франції використовується термін «Східна війна»-не від географічного поняття сходу, а від т. зв. «Східного питання», тобто клубка міжнародних суперечностей, пов'язаних із перспективою розпаду Османської імперії та боротьбою між європейськими потугами за її потенційний спадок.

По смерті імператора Миколи І та з початком ліберальних реформ у Російській імперії поляки на тер... more По смерті імператора Миколи І та з початком ліберальних реформ у Російській імперії поляки на територіях, загарбаних Росією на-прикінці XVIII та початку ХІХ ст., отримали надію на відновлення державної незалежності. Після програної Кримської війни та пев-ною мірою поступаючись тиску з боку Британії та Франції, цар-ський уряд оголосив амністію учасникам повстання 1830-1831 рр., послабив цензуру, на заміну закритому Варшавському університе-ту було відкрито Медико-хірургічну академію, Агрономічний ін-ститут та Школу красних мистецтв. Було призупинено рекрутський набір до війська. Але при тому новий імператор Олександр ІІ твер-до заявив, що жодних поступок щодо незалежної Польщі не буде. Тим часом серед народу розгорнувся бурхливий національ-но-культурний рух, що скоро набув політичного виміру. Почали поводитися масові демонстрації на ознаменування подій визволь

Правобережна Україна увійшла до Російської імперії лише в 1793-1795 рр., після другого й третього... more Правобережна Україна увійшла до Російської імперії лише в 1793-1795 рр., після другого й третього поділів Речі Посполи-тої. Але протягом наступних десятиліть ці землі, Волинь, Поділ-ля й Київщина, залишалися під значним впливом польської культури. Вищі верстви населення були майже виключно поль-ські. Система освіти збереглася з доросійських часів. На початку ХІХ ст. у Кременці на Волині було засновано новий польський ліцей, що не поступався якістю своєї освіти знаменитому Цар-ськосільському. Польські політичні та культурні впливи охопи-ли навіть Київ, «матір міст руських», у якому мовою інтелекту-ального життя аж до 30-х рр. XIX cт. була польська. Польським аристократам належали величезні латифундії, на яких працювали

Після невдалого турецького походу на Астрахань у 1569 році кримський хан Девлет Ґерай вирішив роз... more Після невдалого турецького походу на Астрахань у 1569 році кримський хан Девлет Ґерай вирішив розпочати переговори з Московською державою по відновлення угоди про мир і військовий союз, яка існувала в часи Менглі Ґерая. Протягом 1570 року переговори не досягли своєї мети, і Девлет Ґерай поставив московському цареві ультиматум, мирна угода чи війна. Царський уряд вирішив, що недавні зусилля по укріпленню південного кордону Московської держави повинні забезпечити захист від нового кримського набігу, і не згодився із мирними умовами, запропонованими ханом. Навесні 1571 року Девлет Ґерай вирушив на Москву із всім своїм військом. Сорокатисячна кримська армія складалася із кримських татарів, ногайців Великої і Малої Ногайських орд, і невеликих контингентів з Північного Кавказу, в тому числі кабардинці, яких очолював князь Темрюк, батько московського опричного воєводи Михайла Черкаського та другої дружини царя Івана Марії Черкаської. Окрім кінноти, під командою Девлет Ґерая були також невеликі відділи піхоти і артилерія. Михайло Черкаський був одним із воєвод опричних полків що підійшли до Серпухова на підтримку шеститисячного московського війська, що мало обороняти рубіж ріки Оки від татарів. Головним командувачем війська був князь Іван Бєльський, але фактично головував присутній при своєму війську цар Іван. Коли йому донесли, що один із ханських загонів очолює батько Михаййла Черкаського, цар наказав стратити князя, деморалізувавши військо. Цар розраховував, що татари спробують форсувати Оку поблизу Серпухова, але місцеві дворяни, неприязно настроєні щодо царя через його здирства, показали ханові шлях в обхід московського війська. Орда обійшла верхів'я Оки з заходу, пройшла Козельськ, переправилася через річку Угру і вийшла в тил московському війську. Девдет Ґерай із головними силами пішов просто на Москву, а частина орди вдарила на ворога коло Серпухова, розгромивши опричний полк Якова Волинського. Цар Іван з оприичниками утік в Ростов, а воєвода Іван Бєльський із військом, що залишилося, поспішив на захист своєї столиці. Він встиг випередити хана лише на один день і вирішив, що його військо зможе краще відбити татарів з мурів Москви. Стотисячне місто також прийняло в себе десятки тисяч втікачів із загрожених татарами околиць. Наступного дня, 24 травня 1571 року, Девлет Ґерай з ордою підійшов до Москви, ставши табором в селі Коломенському. Він вирішив не штурмувати місто, замість того татари пограбували московські передмістя та підпалили їх. Вогонь швидко перекинувся за фортечні стіни в саму Москву. Серед москвичів спалахнула паніка, вони кинулися тікати до північних воріт, де татарів не було. Багатьох було затоптано чи задушено в тісняві. Ще більше загинуло від вогню чи задихнулося від диму пожежі. Вибух порохових складів в Китай-Городі і Кремлі зруйнував кремлівські мури біля Фролівських воріт (на місці сучасних Спаських і Червоної площі). У вогні загинув воєвода Іван Бєльський із всім своїм військом, від якого уціліло лише 300 чоловік. Митрополит і вище духовенство вціліли під захистом товстих мурів Успенського собору. Це був найбільший тріумф татарів над Москвою від 1408 року коли її спалив емір Едіґей, переможець литвинів на Ворсклі у 1399 році. Девлет Ґерай з того часу став знаний як Тахт

На початку своєї історії Кримське ханство було союзником, і навіть васалом Литви. Але коли литовс... more На початку своєї історії Кримське ханство було союзником, і навіть васалом Литви. Але коли литовський великий князь і король польський Казимир почав шукати союзу з Великою Ордою проти Москви, кримський хан Менглі Ґерай, прагнучи покласти край претензіям Великої Орди на Крим, уклав союз із великим князем московським Іваном ІІІ. Хан Великої Орди Ахмат у 1480 році спробував відновити свою зверхність над Москвою, але зазнав поразки, у тому числі через те, що Казимир не підтримав його своїм військом як через внутрішньополітичні проблеми, так і через напад кримських татар на Поділля, котрий здійснив Менглі Ґерай, «служа великому князю [московскому]». Тим часом московський великий князь енергійно наполягав на тому, щоб кримський хан остаточно розірвав угоду з Казимиром («к королю шерть сложил») і відрядив «рать» у його землі. Московський посол Михаїл Кутузов перед відправкою в Крим у березні 1482 p. отримав інструкцію залишатися у ханській ставці аж доки Менглі Ґерай не виконає цих вимог. Іван ІІІ при цьому виставив конкретні вимоги щодо місця проведення татарської кампанії проти Литви: «А как учнет царь [Менглі Ґерай] посилати рать свою в Литовскую землю, ино Михайлу говорити царю о том, чтобы ... послал рать свою на Подольскую землю или на киевские места». Союз Менглі Ґерая з Москвою вказав кримським татарам на руські володіння Литви як об'єкт грабіжницьких виправ, при тому з московської точки зору додатковим позитивним моментом було те, що ці землі були набагато ближчі до Криму, ніж тогочасний південний рубіж московських теренів. Похід Менглі Ґерая на литовську Русь тлумачився у Москві як покарання за ініційований Казимиром похід Ахмата на Русь московську, хоча спричинені ним втрати були мінімальними й сам Ахмат помстився своєму союзником, «распустив вои по всей земле Литовской». Наприкінці серпня 1482 р. Менглі Ґерай поступився вимогам послів московського великого князя і вирушив походом на Київ. Збереглося кілька літописних оповідей про цю подію, завдяки яким можна відтворити її в деталях. Напад на Київ стався 1 вересня, на Семенів день, з якого в ті часи розпочинався відрахунок нового року. Один із літописців — найвірогідніше, очевидець, — зазначає, що київський воєвода Іван Ходкевич отримав звістку про наближення ворога за чотири дні до появи татар на околицях міста, але цих кількох днів було замало, щоб як слід організувати його оборону. «Ібo град», під захист міських укріплень, «збегошася многие люди». У київському замку сховався печерський ігумен з усіма монастирськими старцями та скарбницею. «И прийде царь [Менглі Ґерай] под град на день Семена Лєтопроводца, в первый час дни, изряди полки и приступи ко граду, и обступи град вокруг. И Божим гневом, нимало не побився, град зажже, и погореша люди все и казны. И мало [было] тех, кои из града выбегоша, [но] и тех поимаша; а посад пожгоша и Ближние села»

Військо Великого князівства Литовського Основною військовою силою Великого князівства Литовського... more Військо Великого князівства Литовського Основною військовою силою Великого князівства Литовського була «земська служба», тобто ополчення військового стану, принципи якої були запозичені у довгий час головного во-рога Литви-Німецького ордену. На заклик великого князя аристократія Литви й Русі була зобов'язана виступити в по-хід кінно, збройно та із власним загоном, кількість вояків у якому визначалося залежно від земельних володінь бояр. Земська служба була організована за територіальним прин-ципом. Намісник вищої адміністративної одиниці (з XV ст. він звався воєводою) стояв на чолі земської служби підлеглої йому території. Організаційно-тактичними одиницями зем-ської служби були корогви. Переважали корогви, що форму-валися за територіальним принципом, у кожній із земель, що входили до складу Великого князівства Литовського, які очо-лювали повітові хорунжі. Існували також корогви, які збирали великі можновладці та княжата. Ці пани, що служили окремо від повітових корогов на чолі власних підрозділів, називалися короговними панами. На відміну від Польського королівства, шляхетське ополчен-ня у Великому князівстві не було на початку XVI ст. настільки зачеплене кризою. Набагато сильніша порівняно з Польщею влада литовського монарха уможливлювала більш ефективне виконання військового обов'язку. На відміну від Польщі, обсяг виконання служби був тісно пов'язаний із розміром земельної власності (кількістю підвладних «служб» чи господарств (дво-рів), причому норми ці надзвичайно нагадували такі, що діяли під владою Німецького ордену. У Великому князівстві існували (на відміну від Польщі) до-кладні реєстри всіх князів і бояр, що вказували розмір загону

Битва під Оршею 8 вересня 1514 року Починаючи з останніх років XV століття Московське князівство ... more Битва під Оршею 8 вересня 1514 року Починаючи з останніх років XV століття Московське князівство узяло курс на захоплення руських земель, що знаходилися під владою Великого князівства Литовського. Коли у березні 1503 року було укладено перемир'я між Литвою та Московською державою, то під владу Москви перейшов величезний простір чернігово-сіверських земель на лівому березі Дніпра, що були захоплені московськими військами під час військових дій. До цього призвела страшна поразка литовського війська над рікою Вєдрошею під Дорогобужем у 1500 році: все військо Великого Князівства було знищено, а його командувач гетьман литовський князь Костянтин Острозький попав у полон. Головною метою московського князевя Василя ІІІ був Смоленськ, який Литві вдалося утримати. Нова війна 1508 року виявилася невдалою для Москви. Так само невдалим виявився й початок нової війни, що розгорілася у 1512 році. Великий князь Василь розірвав мирну угоду під тим приводом, що набіг кримських татар на Московську державу був спровокований королем Сигизмундом. Смоленськ відбив дві московські облоги протягом 1512 та 1513 років. Великий князь Литовський і король Польський Сигизмунд І вирішив, що місто може відбити будь-який натиск східного ворога, й не посилив його залогу. Розплата не забарилася. Новий московський похід, який очолив особисто Василь ІІІ, врахував попередні невдачі: 30 липня 1514 року оборонці здалися великому князеві Василю, і Смоленськ було майже на сто років взято до Московської держави. Проти Великого Князівства і Польщі зібразася сильна коаліція сусідів: Священна Римська імперія, Тевтонський орден і Данія вичікували слушного моменту, щоб також отримати частину володінь Сигизмунда. Велике московське військо (два корпуси під проводом воєвод Івана Челяднина та Михайла Голиці) рушило вглиб Литви. Польські джерела пишуть про 80-тисячну силу, але дослідники вважають це перебільшенням. З іншого боку, в останні роки російські історики стали давати оцінку московського війська лише в 12-15 тисяч, при тому, що польсько-литовське військо оцінюване в 16-18 тисяч. На думку автора, така занижена оцінка сил Москви визвана методологічними похибками російських дослідників. Більш вірогідним є припущення, що польсько-литовське військо мало силу до 25 тисяч, а його супротивник – від 35 до 40 тисяч. Сигизмунд поставив на чолі війська, що мало дати відсіч московській навалі, князя Костянтина Острозького (за кілька років перед тим втік з московського полону). Під поводом князя опинилися 16 тисяч литвинів (приблизно три чверті сил, які могла мобілізувати Литва), а також допоміжний контингент з Польщі: 3 тисячі найманої піхоти, артилерія, а також наймані й добровольчі загони кількох тисяч панцирної кінноти. Частина командувачів польських загонів (каштелян Януш Свєрчовський, командир надворної корогви Войцех Самполінський, майбутній коронний гетьман Ян Тарновський) була добре відома князеві Костянтину: пліч о пліч з ними він уже переміг кримських татар за два роки перед тим під Лопушним на Поділлі.

Review of political and economic situation in Ukraine, Q4 2000

Review of political and economic situation in Ukraine, Q3 2000

Review of political and economic situation in Ukraine, Q2 2000

Review of political and economic situation in Ukraine, Q1 2000

Review of political and economic situation in Ukraine, Q4 1999

Review of political and economic situation in Ukraine, Q3 1999

Review of political and economic situation in Ukraine, Q2 1999

Central European Quarterly Q1 1999

Survey of economy and politics of Ukraine, Q1 1999

Central European Quarterly Q3/4, 1998

Survey of economy and politics of Ukraine, Q3/4, 1998

Central European Quarterly, Q2 1998, 1998

Survey of economy and politics of Ukraine

Review of political and economic situation in Ukraine, Q1 1998

Central European Quarterly, Q4 1997, 1997

Survey of economy and politics of Ukraine, Q4 1997

Central European Quarterly

Review of Ukraine's economic and political situation, Q4 1996

Епізод Великої Північної Війни 17001721, знищення столиці Гетьманської Держави Батурина московсь... more Епізод Великої Північної Війни 17001721, знищення столиці Гетьманської Держави Батурина московськими військами під проводом Олександра Меншикова. Після розгрому військом шведського короля Карла ХІІ Саксонії та зречення саксонським курфюрстом Фридрихом Августом польського престолу (правив як Август ІІ) перед Карлом залишався останній із його супротивників у війні, Московська держава. Оскільки московський цар Петро І наполягав на утриманні захопленої на початку війни Інгерманландії, де він почав будувати свою нову столицю, СанктПетербург, Карл поставив за мету зустрітися із військом Петра у генеральній битві, розгромити й покласти край московській агресії проти Швеції. Петро натомість вдався до тактики «спаленої землі», уникаючи рішучого зіткнення. До такого плану ведення військової кампанії проти шведів Петро остаточно схилився під час перебування у Жовкві з грудня 1706 року до квітня 1707 року. У квітні 1707 року у Жовкві відбулася зустріч гетьмана Івана Мазепи із царем, так що гетьман був добре знайомий із цим планом і знав, що загрожує тим теренам, на яких будуть точитися бойові дії проти війська короля Карла. План Петра призвів до несподіваного для його автора результату. Вихід із стратегічного тупика шведський король побачив у до того кволо біжучих перемовах із гетьманом Мазепою про перехід останнього на бік Швеції. У жовтні 1708 шведське військо, що до того вело бойові дії на кордоні Великого Князівства Литовського і Московської держави, раптовим маршем рушило на південь, до Гетьманщини. Карл мав на меті скористатися із запасів провізії, накопичених Мазепою у містах Гетьманщини, і особливо у своїй столиці, Батурині, а також долучити до свого війська начебто обіцяних Мазепою 30 тисяч козаків. Такий розвиток подій був повною несподіванкою для гетьмана. Плани про порозуміння із шведами тримався в великій таємниці, Гетьманщина готувалася до відпору наступу шведів, з якими козаки воювали вже вісім років. Сім із десяти козацьких полків

where profit π is measured either by net income after tax of net income before tax and provisions... more where profit π is measured either by net income after tax of net income before tax and provisions; banks are considered to produce two main categories of services: (1) payment, liquidity and safekeeping services measured by y 1 -real value of core deposits (demand deposits, savings and small-denomination time deposits); and (2) intermediation and loan services measured by y 2 -the sum of the real value of real estate, commercial and industrial, and installment loans; OA is a measure of "other assets" composed of securities, investments 241 and vault cash; r 1 is the price of labour, r 2 is the cost of funds and r 3 is the cost of physical capital. z is the vector of additional influences affecting profitability (Humphrey and Pulley 1997, 82-83). θ denotes the Box-Cox transformation defined by:

East European Series, Jan 1, 1994

East European Series, Jan 1, 1995

East European Series, Jan 1, 1997

Ukrainian economic review, Jan 1, 1997