З російського полону повернули 10 цивільних (original) (raw)

53-й обмін полоненими завершився звільненням цивільних бранців, серед яких Наріман Джелял, Богдан Гелета та Іван Левицький. В російських катівнях залишаються ще тисячі незаконно ув’язнених громадян України.

Фото: Суспільне

Пізно ввечері 28 червня стало відомо, що з неволі повертаються заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, священники Української греко-католицької церкви Богдан Гелета та Іван Левицький, бранці, яких утримували понад шість років в катівнях на окупованій території, п’ятеро цивільних, позбавлених волі в Білорусі.

“Завершився 53-й обмін, який розпочався 25 червня з визволення 90 Захисників. До України вдалося повернути ще 10 цивільних громадян, які були незаконно затримані на окупованих територіях, зокрема в Криму, а також в Білорусі”, — заявили в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, зазначивши, що звільнення цивільних українців відбулося за посередництва Святого Престолу.

Наріман Джелял

“Крим не спить, всі святкують, телефон розривається. […] Я хочу його почути. Серце вистрибує”, — поділилася в коментарі Суспільному Крим в перші години, коли стало відомо про повернення цивільних, дружина Нарімана Джеляла Левіза.

Заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, разом з двома активістами Азізом та Асаном Ахтемовими, окупанти арештували 7-го вересня 2021 року в Криму за підозрою в нібито причетності до пошкодження газопроводу в селі Перевальне 23-го серпня (частина 1 статті 281 КК РФ — “диверсія”).

У вересні 2022 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму засудив Нарімана Джеляла до 17 років позбавлення волі у колонії суворого режиму. У жовтні минулого року ми розповідали про те, що фігурантів справи незаконно етапували з Криму до російських тюрем.

Зустріч Нарімана Джеляла. Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

“Ми дуже втомлені, але щасливі повернутися на батьківщину. У кожного з нас своя історія про те, як ми опинилися і пройшли свій важкий шлях додому, але дуже радий вас бачити, — заявив Наріман Джелял на українській землі. — Дуже радий бачити тих, хто поряд зі мною в цих чудових жовто-блакитних кольорах. Ми з хлопцями в тюрмі завжди любили ловити це сполучення кольорів по телебаченню, завжди згадували власну батьківщину. Сприймали це як якийсь знак, що Україна нас не полишає”.

Востаннє кримчан-бранців Кремля вдавалося звільнити ще у вересні 2019 року, коли з полону повернули українських моряків та політв’язнів, серед яких були Олег Сенцов, Володимир Балух, Едем Бекіров та інші.

“Звільнення кримчан — це дуже складна робота, путін особисто не хотів і досі не має волі звільняти кримських вʼязнів”, — наголосила постійна представниця президента України в АРК Таміла Ташева.

Іван Левицький та Богдан Гелета

Російські окупаційні війська викрали двох греко-католицьких священників — о. Івана Левицького та о. Богдана Гелету — у Бердянську Запорізької області 16 листопада 2022 року.

“Надходили дані, що їх нещадно катують, щоби вибити зізнання у злочині, якого ті не скоювали”, — розповідали в УГКЦ.

О. Богдан Гелета (ліворуч) та о. Іван Левицький храм Різдва Пресвятої Богородиці, м. Бердянськ. Фото: Донецький екзархат

Їх звинуватили в тому, що буцімто вони створили склад зброї для місцевих партизан: буцімто і зброю, вибухівку та “екстремістські” тексти священники зберігали просто в бердянському храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Стосовно долі цих священників до російської влади звертався Папа Римський Франциск.

“Один із них, отець Богдан Гелета, перебуває в Севастополі. Другого, отця Івана Левицького, тримають в установі виконання покарань поблизу Ростова. Адвоката їм не було надано під час так званого розслідування”, — розповідав Євген Захаров на початку цього року. Згодом, за припущенням норвезької правозахисної організації “Форум 18”, їх перевели до виправної колонії в окупованій Горлівці.

Звільнені з російського полону священники УГКЦ Іван Левицький і Богдан Гелета. Фото: пресслужба УГКЦ

“Дякую усім, що зробили все можливе, що можемо дихати рідним повітрям. Важко повірити, що перебуваю на рідній землі”, — передає пресслужба УГКЦ слова о. Івана Левицького після звільнення.

Про переслідування окупантами українських священників читайте у статті.

Олена Пех і Валерій Матюшенко

До 2014 року Олена Пех працювала у школі вчителькою, була старшим науковим співробітником Горлівського художнього музею. У серпні 2014 року жінка виїхала до Одеси, але тяжко захворіла її мама, довелося повертатися на тимчасово окуповані території.

Олена Пех, фото: фейсбук-сторінка Людмили Денісової

Її затримали у серпні 2018 року у Горлівці. Три місяці тримали на гауптвахті однієї з військових частин м. Донецька, де катували електрострумом, душили пакетом, вкручували в коліна шурупи, імітували розстріл і вимагали зізнання в “держзраді”, розповідала у 2021 році Людмила Денисова. У березні 2020 року так званий “суд” у “ДНР” засудив Олену Пех до 13 років ув’язнення. Ми розповідали, що через катування жінка втратила здоров’я і потребувала медичної допомоги.

Валерія Матюшенка викрали просто біля власного будинку у Кальміуському 15 липня 2017 року.

“Вийшов просто з дому, йому одягли мішок на голову та відвезли у невідомому напрямку. 10 місяців він провів в ‘Ізоляції’. Уся судова справа проходила, доки він був в ‘Ізоляції’. Його не проводили не у СІЗО, нікуди. Після суду, буквально місяць, його перевели на два тижні до СІЗО і після цього відправили у колонію в Макіївку”, — розповідала в інтерв’ю Суспільному його дружина наприкінці 2021 року.

За звинуваченням у “шпигунстві на користь України” його засудили до 10 років у колонії суворого режиму.

Політв’язні з Білорусі

У рамках обміну вдалося повернути і п’ятьох цивільних, які були захоплені та позбавлені свободи на території Білорусі : Микола Швець, Наталія Захаренко, Павло Купрієнко, Людмила Гончаренко та Катерина Брюханова.

Микола Швець — фігурант справи про диверсію в Мачулищах 26 лютого 2023 року, коли за кілька кілометрів від Мінська було пошкоджено російський військовий літак далекого радіолокаційного виявлення А-50.

Наталія Захаренко — мешканка Чернігова, підприємиця, волонтерка. “Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Наталія Захаренко регулярно їздила із Чернігова до Мозиря через Польщу. Вона перевозила речі, людей, домашніх тварин. Її послугами користувалися білоруси й українці”, — розповідало про неї Суспільне. У білоруському Мозирі живе її сестра. Саме до неї їхала Наталія в липні 2023 року, коли її затримали на польсько-білоруському кордоні. Жінку звинуватили у “шпигунстві на користь України” і засудили до дев’яти років колонії.

Павла Купрієнка затримали восени 2022 року. У пропагандистському телевізійному сюжеті вказувалося, що він нібито мав “завдання, в тому числі з моніторингу суспільно-політичної обстановки в Білорусі”, а під час обшуку у нього, мовляв, знайшли документ за підписом начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова, повідомляє правозахисний рух “Вясна”. Його засудили до семи років позбавлення волі.

Про Людмилу Гончаренко знаємо мало. У Білорусі її звинуватили в “агентурній діяльності”, судили в закритому режимі. Вирок невідомий.

Херсонка Катерина Брюханова з 2016 року жила у Білорусі, працювала перекладачкою з китайської мови. Її засудили на два з половиною роки за знімання відео з російською технікою.

За повідомленням правозахисного руху “Вясна”, ще як мінімум 10 громадян України залишаються за ґратами у Білорусі за “агентурну діяльність” та “шпигунство”. Серед них уже засуджені Сергій Бойко, Михайло Столярчук, Дмитро Гудик, Андрій Шмай, Артем Маковій, а також ще п’ятеро осіб, яких, вірогідно, утримують у неволі в очікуванні вироку — В’ячеслав Бородій, Іван Лихолат, Сергій та Павло Кабарчуки та шістнадцятирічна Марія Мисюк.

За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, в російському полоні зараз залишаються близько 14 тисяч цивільних. При цьому підтверджено місцеперебування лише 1600 осіб. Україна потребує створення спеціальної процедури для повернення з полону цивільних заручників. Адже на обмін вони потрапляють вкрай рідко.

За словами уповноваженого МВС України з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, “згідно з Міжнародним гуманітарним правом, цивільних заручників не може бути. А якщо є, вони мають бути звільнені".

Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти. Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно). Ми не можемо давати гарантії, що встановимо розташування близької вам людини. Однак за роки нашої роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, про яких нам повідомили.