| dbo:abstract |
Un cementiri o cementeri és el lloc on reposen els cadàvers dels morts. Segons la cultura del lloc, els cossos es poden deixar en un sarcòfag o simplement es poden envoltar en tela o greix animal. Després poden ser enterrats sota terra, posats en una farcell o un altre tipus de sepultura, com ara . La paraula cementiri ve del grec koimetérion, que significa dormidor, ja que segons la creença cristiana, al cementiri s'hi anava a dormir fins al moment de la resurrecció. Usualment, els cementiris són comunitaris, és a dir, en un lloc hi ha un tomba de molts membres d'una comunitat, sense per això ser tombes col·lectives, car cada difunt té el seu propi espai determinat, i per decisió familiar poden enterrar un altre familiar al mateix lloc. En la tradició catòlica, se sol parlar de camps sants. La majoria dels cementiris es destinen a cadàvers humans, però també hi ha per a enterrar els animals de companyia morts. Durant el 2011 es va crear una nova ruta turística pels cementiris més emblemàtics d'Europa. El cementiri més petit de l'Estat espanyol, i probablement d'Europa, és el Cementiri civil de Teresa a Bausen a la Vall d'Aran amb només un sepulcre. (ca) Hřbitov je jiný český termín pro pohřebiště, jsou to synonyma, etymologicky odvozená od slovesa pohřbít, pohrabat.. V evropských jazycích jej nahrazují termíny odvozené z latinského coemeterium (cemetery, cmentarz, ...). Slovo hřbitov má pocházet od slovesa hřbít (s původním významem hrabat dle německého graben) v návaznosti na staročeský výraz břítov vzniklý jako spodoba původního německého Friedhof (Fried – mír + Hof – dvůr = hřbitov). Zastarale také krchov (z německého Kirchhof = kostelní dvůr). V archeologické terminologii nekropole, je zvláštní pietní místo, kde se obřadně pohřbívají mrtví lidé určité společenské skupiny nebo rodu, jejich těla se ukládají do kostrových hrobů nebo ostatky jejich spálených těl v urnách do žárových hrobů (popel v nádobě, od pravěku až po novodobou kremaci). (cs) المقبرة أو الجبانة أو القرافة أو التربة هي مكان يدفن به الأموات سواء بشكل فردي أو جماعي و كانت بعض الحضارات تغالي في تزيين مقابر الملوك كما كان يصنع المصريون القدماء مثل مقبرة توت عنخ آمون، وأكبرها هي الأهرامات الموجودة في بقاع عديدة من العالم. و لا تقتصر المقابر على الاستخدام الآدمي فقط بل تتخذ بعض الحيوانات المقابر لأنفسها كما تفعل الأفيال. والمسبلة هي التي اعتاد الناس الدفن فيها ولم يسبق لأحد تملكها، والموقوفة هي ما وقفها مالك بصيغة الوقف كقرافة مصر التي وقفها عمر بن الخطاب. (ar) Νεκροταφείο (ή Κοιμητήριο) ονομάζεται ο χώρος ο προορισμένος για την ταφή των νεκρών. Στην Ελλάδα συνηθίζεται η φύτευση κυπαρισσιών στα νεκροταφεία. Κοντά στα νεκροταφεία υπάρχουν συνήθως μαρμαράδικα - καταστήματα τεχνιτών κατασκευαστών τάφων και καφενεία μαζικής εστίασης λόγω του εθίμου του που είναι μέρος των συνηθειών που απαρτίζουν τις κηδείες στην Ελλάδα. Κοντά στα νεκροταφεία υπάρχουν συνήθως ανθοπωλεία επειδή συνηθίζεται αφενός κατά την κηδεία να παρουσιάζονται στεφάνια με λουλούδια, αλλά και γενικά κατά την επίσκεψη των τάφων σε άλλες στιγμές, οι συγγενείς να φέρνουν λουλούδια. (el) Tombejo estas loko (kutime ĉirkaŭbarita areo de tero) en kiu estas entombigitaj mortintaj korpoj en apartaj tomboj. Tombejoj en la okcidenta mondo estas lokoj, kie oni celebras la finajn ceremoniojn de morto. Tiuj ĉi ceremonioj aŭ ritoj malsamas laŭ kulturaj praktikoj kaj religiaj kredoj. Tombejoj povas esti distingataj laŭ sia situo; en kelkaj lingvoj ekestis apartaj vortoj por tombejo troviĝanta ĉirkaŭ preĝejo (ekzemple angle graveyard) kaj tombejo troviĝanta aparte de preĝejo (ekz. angle cemetery). (eo) A cemetery, burial ground, gravesite or graveyard is a place where the remains of dead people are buried or otherwise interred. The word cemetery (from Greek κοιμητήριον, "sleeping place") implies that the land is specifically designated as a burial ground and originally applied to the Roman catacombs. The term graveyard is often used interchangeably with cemetery, but a graveyard primarily refers to a burial ground within a churchyard. The intact or cremated remains of people may be interred in a grave, commonly referred to as burial, or in a tomb, an "above-ground grave" (resembling a sarcophagus), a mausoleum, columbarium, niche, or other edifice. In Western cultures, funeral ceremonies are often observed in cemeteries. These ceremonies or rites of passage differ according to cultural practices and religious beliefs. Modern cemeteries often include crematoria, and some grounds previously used for both, continue as crematoria as a principal use long after the interment areas have been filled. (en) Un cementerio (en griego: κοιμητήριον, «dormitorio») o camposanto es el lugar donde se depositan los restos mortales o cadáveres. Dependiendo de la cultura del lugar, los cuerpos pueden introducirse en ataúdes, féretros o sarcófagos, o simplemente envolverse en telas, para poder ser enterrados bajo tierra o depositados en nichos, mausoleos, panteones, criptas u otro tipo de sepulturas. También son utilizados para enterrar las cenizas de personas cremadas, las cuales son guardadas en un cofre o urna.[cita requerida] La palabra cementerio viene del vocablo griego koimētḗrion, que significa «dormitorio». Según la creencia cristiana, en el cementerio, los cuerpos «dormían» hasta el día de la resurrección.[cita requerida] A los cementerios católicos se les llama también «camposantos», dado que en Pisa, cuando ateniéndose a medidas de higiene la autoridad ordenó cerrar el cementerio, el cual había sido construido en el siglo XIII dentro de la ciudad, el terreno fue cubierto con una gran capa de tierra, que las galeras pisanas habían traído de los «lugares santos» de Jerusalén.[cita requerida] La mayoría de los camposantos se destinan a cadáveres humanos, aunque, desde la Antigüedad, existían necrópolis para ciertos animales, como el Serapeum de Saqqara, en Egipto.[cita requerida] Actualmente también hay cementerios de animales para enterrar a las «mascotas» fenecidas. En el caso de los humanos, hoy en día existen los cementerios parques, que han sido muy comunes durante los últimos 30 años y que se han masificado para que las personas puedan ser sepultadas. (es) Ein Friedhof (auch Bestattungsplatz oder Begräbnisplatz, veraltet Gottesacker, Kirchhof, Totenhof oder Leichenhof) ist ein Ort, an dem Verstorbene, in den meisten Fällen begleitet von einem religiösen oder weltlichen Ritus, bestattet werden. Anlagen aus vorchristlicher Zeit werden in der Archäologie meist als Gräberfelder oder Nekropolen bezeichnet, der Begriff Friedhof findet dennoch auch für antike Anlagen Verwendung. Friedhof leitet sich ursprünglich vom althochdeutschen „frithof“ ab, der Bezeichnung für den eingefriedeten Bereich um eine Kirche. Der Bedeutungswandel zu einem „Hof des Friedens“ vollzog sich mit dem Verblassen der etymologischen Wurzel. (de) Hilerria gorpuak uzten diren tokia da. Tokiko kulturaren arabera, gorpuak hilkutxa edo sarkofagoetan sar daitezke, edo baita oihaletan bildu bakarrik, lur azpian lurperatuta edo horma hilobietan, mausoleoetan edo beste hilobi batzuetan uzteko. Orokorrean, hilerriak komunitarioak izaten dira, hau da, bertan, komunitateko kideen hilobiak daude, baina hilobi kolektiboak izatera heldu gabe, hildako bakoitzak bere toki propioa baitu, nahiz eta, familiak hala erabakitzen badu, toki berean hainbat senide ere lurpera daitezkeen. Hilerri gehienak, giza gorpuentzat izaten dira, nahiz eta antzinatetik animalia batzuentzako nekropoliak ere existitzen ziren arren, Saqqarako Serapeuma bezala, Egipton. Egun, animalientzako hilerriak ere existitzen dira, hildako maskotak lurperatzeko. (eu) Áit ina n-adhlactar corpáin na marbh is ea reilig nó cill. Is minic a bhíonn reilig in aice le séipéal. Bíonn leac ann go minic mar chomhartha go bhfuil uaigh ann. (ga) Pemakaman atau pekuburan adalah sebidang tanah yang disediakan untuk kuburan. Pemakaman bisa bersifat umum (semua orang boleh dimakamkan di sana) maupun khusus, misalnya pemakaman menurut agama, pemakaman pribadi milik keluarga, Taman Makam Pahlawan, dan sebagainya. (in) Un cimetière est un groupement de sépultures parfois attenant à un lieu de culte. Espace funéraire qui apparaît au Moyen Âge, il se distingue du champ funéraire préhistorique qui n'abrite pas de monuments, et de la nécropole antique qui est nettement séparée des lieux de culte. Le mot cimetière, dont l'étymologie remonte au bas-latin cimiterium lui-même issu du latin classique coemeterium, ce mot venant du grec ancien κοιμητήριον, koimêtêrion (« lieu pour dormir, dortoir »), appartient jusqu'au XVe siècle au langage des clercs pour désigner l'aire d'inhumation collective où gisent et dorment les morts dans l'attente de leur résurrection chrétienne, alors que le langage courant utilise celui d'aître (du vieux français aitre issu du latin atrium, qui désigne la cour intérieure d'entrée précédant l'entrée d'une villa romaine, d'où par extension le cimetière situé avant l'entrée de l'église). Il n'est donc guère étonnant qu'outre le "repos des morts", certains cimetières accueillent également celui des vivants lors de rites d'incubation. Par extension, le cimetière désigne tout terrain public et sacré où, après une cérémonie, l’on enterre les morts d'un même groupe humain dans des tombes individuelles ou lignagères où leur souvenir est généralement signalé par un monument, des symboles ou des inscriptions. Le terme général de cimetière finit par englober celui de champ funéraire et de nécropole, où l’on peut trouver également ossuaires et columbariums. (fr) Een begraafplaats is een besloten gebied waar lichamen van overleden personen worden begraven. Ook worden op begraafplaatsen urnen met as van gecremeerde lichamen begraven. Op natuurbegraafplaatsen zijn de graven niet op de traditionele wijze ingericht, maar los verspreid zonder grafsteen, vaak in een natuurgebied. Een begraafplaats wordt ook wel een kerkhof genoemd, omdat een begraafplaats in de christelijke traditie veelal werd aangelegd in de hof (= tuin of erf) van de kerk. Bij een begraafplaats bevindt zich meestal een aula met begroetings- of afscheidsruimte waar de laatste eer bewezen wordt aan de overledene vlak voor de eigenlijke begrafenis. Er kan ook een crematorium zijn in het gebouw van de aula, waar overledenen gecremeerd kunnen worden. (nl) Il cimitero è un'area, solitamente delimitata, nella quale sono deposti i corpi o le ceneri dei defunti. (it) ( 이 문서는 묘역에 관한 것입니다. 죽은 사람에 대한 기록에 대해서는 묘지 (문서) 문서를 참고하십시오.) 묘역(墓域)은 무덤이 있는 땅으로 경계가 지어진 땅이고, 묘지(墓地)는 무덤이 있는 땅이다. 무덤이 1기만 있다면 묘지와 묘역은 동일한 영역을 나타내지만, 공동묘지 등에서는 묘역은 공동묘지 전 지역을 나타내고 묘지는 특정한 일부만을 나타낸다. 또한 무덤 1기만 있더라도 무덤이 있는 부분만을 묘지라고 하고, 그 주변 영역을 아울러 일컬을 때 묘역이라고 부르기도 한다. (ko) 墓地（ぼち）は、亡くなった人の遺体や遺骨を埋葬する墓を設けるための区域。墓場（はかば）ともいう。なお、墓をつくるために土地（墓地等）の一部を区画した部分を墓所（ぼしょ）という。 (ja) Cmentarz – instytucjonalnie ukształtowany wycinek przestrzeni o programowo założonym grzebalnym przeznaczeniu, zorganizowanym zaś wedle pewnych dyrektyw – reguł kulturowych, związanych tak ze zrytualizowaniem form grzebania zmarłych, jak i z istnieniem pewnej tradycji sposobu utrwalania pamięci o nich. Cmentarz w sensie prawno-administracyjnym jest wyraźnie wyodrębnionym, oznaczonym, zdeterminowanym terenem, przeznaczonym do grzebania zmarłych, a występujące na nich mogiły są w zwyczajowo przyjętej formie wizualnej. Na kształt i umiejscowienie cmentarza miała zawsze wpływ tradycja religijna, względy sanitarne, położenie geograficzne, skład lokalnej społeczności. Tradycyjnie obowiązek grzebania zmarłych spoczywa na barkach rodziny zmarłego, a jeśli zmarły rodziny nie ma, to na władzach lokalnych. (pl) Cemitério, necrópole ou sepulcrário é o lugar onde são sepultados os cadáveres. Na maioria dos casos, os cemitérios são . Por analogia, chama-se cemitério um lugar onde se enterram ou acumulam produtos, tipicamente resíduos e detritos (por exemplo, cemitério de resíduos nucleares). A palavra "cemitério" (do termo latino tardio coemeterium, derivado do grego κοιμητήριον [koimitírion], a partir do verbo κοιμάω [koimáo], "pôr a jazer" ou "fazer deitar") foi dada pelos primeiros cristãos aos terrenos destinados à sepultura de seus mortos. Os cemitérios ficavam, geralmente, longe das igrejas, fora dos muros da cidade: a prática do sepultamento nas igrejas e respectivos adros era desconhecida nos primeiros séculos da era cristã. A partir do século XVIII, criou-se um sério problema com a falta de espaço para os enterramentos nos adros das igrejas ou mesmo nos limites da cidade; os esquifes se acumulavam, causando poluição e doenças mortais, o que tornava altamente insalubres as proximidades dos templos. Uma lei inglesa de 1855 veio regular os sepultamentos, passando estes a serem feitos fora do centro urbano. A prática da cremação, cada vez mais frequente, permitiu dar destino aos corpos de maneira mais compatível com as normas sanitárias. Em muitas cidades, existem cemitérios onde os ritos funerários são cumpridos de acordo com a respectiva religião (católica, protestante, judaica, islâmica) ou fraternidade (maçônica). Criaram-se, também, cemitérios nacionais para o sepultamento de chefes militares e figuras notáveis da vida pública, como o Cemitério Nacional de Arlington, perto de Washington DC, nos Estados Unidos. Alguns cemitérios modernos rompem com a imagem tradicional das necrópoles com jazigos e monumentos de mármore, substituindo-os por parques arborizados (memorial parks), onde simples chapas de metal assinalam o local da sepultura. Outra prática comum, pela questão espacial, é a verticalização dos cemitérios, onde os túmulos são dispostos uns sobre os outros e em andares para as visitações. (pt) Begravningsplats, griftegård, eller på finlandssvenska gravgård, innehåller gravplatser där man begraver stoftet efter avlidna personer. En kyrkogård är en begravningsplats i anslutning till en kyrka eller motsvarande. (sv) Кла́дбище — территория, специально предназначенная для погребения умерших или их праха после кремации. Погребение в земле — древний и наиболее распространённый сегодня способ захоронения. Из современных кладбищ наибольшим богатством украшений и памятников отличаются, например, Монументальное кладбище «Чимитеро монументале» в Милане и парижское кладбище Пер-Лашез. (ru) Кла́до́ви́ще, або цви́нтар, — місце, відведене для поховання тіл та останків померлих людей, де здійснюють церемонію, ритуал поховання — похорон; поминання померлих. У різних культурах та релігіях церемонії або обряди поховання значно відрізняються. Починаючи з VII століття, європейські поховання перебувають під контролем Церкви та розміщуються лише на освяченій церковній землі. Раніше традиційно цвинтарі облаштовували біля церкви. Часто над входом до цвинтаря будувалась надбрамна церква. Сучасні цвинтарі, на яких багато поховань, влаштовують на околицях міст і сіл. Кладовище в установленому законом України порядку земельна ділянка з облаштованими могилами чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань. У зв'язку зі значною нестачею місць на звичайних кладовищах, а також задля зменшення негативного впливу на довкілля супутніх похованню засобів (бальзамування тіла, масивні надгробки, штучні квіти) у світі поширюються зелені кладовища. Тіло померлого у труні з матеріалу, що легко розкладається, або частіше попіл після кремації закопується в землю, а поряд висаджується дерево. Останки слугуватимуть добривом для росту. Єдиним позначенням місця поховання може бути маленька табличка на дереві із зазначенням імені похованого та років його життя. (uk) 墳場（英語：cemetery, graveyard）或稱公墓，是遺体以及火葬遗物如骨灰所埋葬的地方。英文中的「cemetery」来源于希腊文κοιμητήριον，意为“睡觉的场所”。该词暗示此地块专用作埋葬地。在西方世界，坟场是为死者举行最后的纪念仪式的地方。这些仪式随着宗教信仰和文化实践的不同而互有差异。 在台灣有時為了避諱，亦會以「夜總會」一詞代指墳場或是公墓裡的墳墓。 (zh) |
| rdfs:comment |
المقبرة أو الجبانة أو القرافة أو التربة هي مكان يدفن به الأموات سواء بشكل فردي أو جماعي و كانت بعض الحضارات تغالي في تزيين مقابر الملوك كما كان يصنع المصريون القدماء مثل مقبرة توت عنخ آمون، وأكبرها هي الأهرامات الموجودة في بقاع عديدة من العالم. و لا تقتصر المقابر على الاستخدام الآدمي فقط بل تتخذ بعض الحيوانات المقابر لأنفسها كما تفعل الأفيال. والمسبلة هي التي اعتاد الناس الدفن فيها ولم يسبق لأحد تملكها، والموقوفة هي ما وقفها مالك بصيغة الوقف كقرافة مصر التي وقفها عمر بن الخطاب. (ar) Νεκροταφείο (ή Κοιμητήριο) ονομάζεται ο χώρος ο προορισμένος για την ταφή των νεκρών. Στην Ελλάδα συνηθίζεται η φύτευση κυπαρισσιών στα νεκροταφεία. Κοντά στα νεκροταφεία υπάρχουν συνήθως μαρμαράδικα - καταστήματα τεχνιτών κατασκευαστών τάφων και καφενεία μαζικής εστίασης λόγω του εθίμου του που είναι μέρος των συνηθειών που απαρτίζουν τις κηδείες στην Ελλάδα. Κοντά στα νεκροταφεία υπάρχουν συνήθως ανθοπωλεία επειδή συνηθίζεται αφενός κατά την κηδεία να παρουσιάζονται στεφάνια με λουλούδια, αλλά και γενικά κατά την επίσκεψη των τάφων σε άλλες στιγμές, οι συγγενείς να φέρνουν λουλούδια. (el) Tombejo estas loko (kutime ĉirkaŭbarita areo de tero) en kiu estas entombigitaj mortintaj korpoj en apartaj tomboj. Tombejoj en la okcidenta mondo estas lokoj, kie oni celebras la finajn ceremoniojn de morto. Tiuj ĉi ceremonioj aŭ ritoj malsamas laŭ kulturaj praktikoj kaj religiaj kredoj. Tombejoj povas esti distingataj laŭ sia situo; en kelkaj lingvoj ekestis apartaj vortoj por tombejo troviĝanta ĉirkaŭ preĝejo (ekzemple angle graveyard) kaj tombejo troviĝanta aparte de preĝejo (ekz. angle cemetery). (eo) Áit ina n-adhlactar corpáin na marbh is ea reilig nó cill. Is minic a bhíonn reilig in aice le séipéal. Bíonn leac ann go minic mar chomhartha go bhfuil uaigh ann. (ga) Pemakaman atau pekuburan adalah sebidang tanah yang disediakan untuk kuburan. Pemakaman bisa bersifat umum (semua orang boleh dimakamkan di sana) maupun khusus, misalnya pemakaman menurut agama, pemakaman pribadi milik keluarga, Taman Makam Pahlawan, dan sebagainya. (in) Il cimitero è un'area, solitamente delimitata, nella quale sono deposti i corpi o le ceneri dei defunti. (it) ( 이 문서는 묘역에 관한 것입니다. 죽은 사람에 대한 기록에 대해서는 묘지 (문서) 문서를 참고하십시오.) 묘역(墓域)은 무덤이 있는 땅으로 경계가 지어진 땅이고, 묘지(墓地)는 무덤이 있는 땅이다. 무덤이 1기만 있다면 묘지와 묘역은 동일한 영역을 나타내지만, 공동묘지 등에서는 묘역은 공동묘지 전 지역을 나타내고 묘지는 특정한 일부만을 나타낸다. 또한 무덤 1기만 있더라도 무덤이 있는 부분만을 묘지라고 하고, 그 주변 영역을 아울러 일컬을 때 묘역이라고 부르기도 한다. (ko) 墓地（ぼち）は、亡くなった人の遺体や遺骨を埋葬する墓を設けるための区域。墓場（はかば）ともいう。なお、墓をつくるために土地（墓地等）の一部を区画した部分を墓所（ぼしょ）という。 (ja) Begravningsplats, griftegård, eller på finlandssvenska gravgård, innehåller gravplatser där man begraver stoftet efter avlidna personer. En kyrkogård är en begravningsplats i anslutning till en kyrka eller motsvarande. (sv) Кла́дбище — территория, специально предназначенная для погребения умерших или их праха после кремации. Погребение в земле — древний и наиболее распространённый сегодня способ захоронения. Из современных кладбищ наибольшим богатством украшений и памятников отличаются, например, Монументальное кладбище «Чимитеро монументале» в Милане и парижское кладбище Пер-Лашез. (ru) 墳場（英語：cemetery, graveyard）或稱公墓，是遺体以及火葬遗物如骨灰所埋葬的地方。英文中的「cemetery」来源于希腊文κοιμητήριον，意为“睡觉的场所”。该词暗示此地块专用作埋葬地。在西方世界，坟场是为死者举行最后的纪念仪式的地方。这些仪式随着宗教信仰和文化实践的不同而互有差异。 在台灣有時為了避諱，亦會以「夜總會」一詞代指墳場或是公墓裡的墳墓。 (zh) Un cementiri o cementeri és el lloc on reposen els cadàvers dels morts. Segons la cultura del lloc, els cossos es poden deixar en un sarcòfag o simplement es poden envoltar en tela o greix animal. Després poden ser enterrats sota terra, posats en una farcell o un altre tipus de sepultura, com ara . La paraula cementiri ve del grec koimetérion, que significa dormidor, ja que segons la creença cristiana, al cementiri s'hi anava a dormir fins al moment de la resurrecció. La majoria dels cementiris es destinen a cadàvers humans, però també hi ha per a enterrar els animals de companyia morts. (ca) Hřbitov je jiný český termín pro pohřebiště, jsou to synonyma, etymologicky odvozená od slovesa pohřbít, pohrabat.. V evropských jazycích jej nahrazují termíny odvozené z latinského coemeterium (cemetery, cmentarz, ...). Slovo hřbitov má pocházet od slovesa hřbít (s původním významem hrabat dle německého graben) v návaznosti na staročeský výraz břítov vzniklý jako spodoba původního německého Friedhof (Fried – mír + Hof – dvůr = hřbitov). Zastarale také krchov (z německého Kirchhof = kostelní dvůr). V archeologické terminologii nekropole, je zvláštní pietní místo, kde se obřadně pohřbívají mrtví lidé určité společenské skupiny nebo rodu, jejich těla se ukládají do kostrových hrobů nebo ostatky jejich spálených těl v urnách do žárových hrobů (popel v nádobě, od pravěku až po novodobou kremac (cs) Ein Friedhof (auch Bestattungsplatz oder Begräbnisplatz, veraltet Gottesacker, Kirchhof, Totenhof oder Leichenhof) ist ein Ort, an dem Verstorbene, in den meisten Fällen begleitet von einem religiösen oder weltlichen Ritus, bestattet werden. Anlagen aus vorchristlicher Zeit werden in der Archäologie meist als Gräberfelder oder Nekropolen bezeichnet, der Begriff Friedhof findet dennoch auch für antike Anlagen Verwendung. (de) A cemetery, burial ground, gravesite or graveyard is a place where the remains of dead people are buried or otherwise interred. The word cemetery (from Greek κοιμητήριον, "sleeping place") implies that the land is specifically designated as a burial ground and originally applied to the Roman catacombs. The term graveyard is often used interchangeably with cemetery, but a graveyard primarily refers to a burial ground within a churchyard. (en) Un cementerio (en griego: κοιμητήριον, «dormitorio») o camposanto es el lugar donde se depositan los restos mortales o cadáveres. Dependiendo de la cultura del lugar, los cuerpos pueden introducirse en ataúdes, féretros o sarcófagos, o simplemente envolverse en telas, para poder ser enterrados bajo tierra o depositados en nichos, mausoleos, panteones, criptas u otro tipo de sepulturas. También son utilizados para enterrar las cenizas de personas cremadas, las cuales son guardadas en un cofre o urna.[cita requerida] (es) Hilerria gorpuak uzten diren tokia da. Tokiko kulturaren arabera, gorpuak hilkutxa edo sarkofagoetan sar daitezke, edo baita oihaletan bildu bakarrik, lur azpian lurperatuta edo horma hilobietan, mausoleoetan edo beste hilobi batzuetan uzteko. Orokorrean, hilerriak komunitarioak izaten dira, hau da, bertan, komunitateko kideen hilobiak daude, baina hilobi kolektiboak izatera heldu gabe, hildako bakoitzak bere toki propioa baitu, nahiz eta, familiak hala erabakitzen badu, toki berean hainbat senide ere lurpera daitezkeen. (eu) Un cimetière est un groupement de sépultures parfois attenant à un lieu de culte. Espace funéraire qui apparaît au Moyen Âge, il se distingue du champ funéraire préhistorique qui n'abrite pas de monuments, et de la nécropole antique qui est nettement séparée des lieux de culte. (fr) Een begraafplaats is een besloten gebied waar lichamen van overleden personen worden begraven. Ook worden op begraafplaatsen urnen met as van gecremeerde lichamen begraven. Op natuurbegraafplaatsen zijn de graven niet op de traditionele wijze ingericht, maar los verspreid zonder grafsteen, vaak in een natuurgebied. Een begraafplaats wordt ook wel een kerkhof genoemd, omdat een begraafplaats in de christelijke traditie veelal werd aangelegd in de hof (= tuin of erf) van de kerk. (nl) Cmentarz – instytucjonalnie ukształtowany wycinek przestrzeni o programowo założonym grzebalnym przeznaczeniu, zorganizowanym zaś wedle pewnych dyrektyw – reguł kulturowych, związanych tak ze zrytualizowaniem form grzebania zmarłych, jak i z istnieniem pewnej tradycji sposobu utrwalania pamięci o nich. (pl) Cemitério, necrópole ou sepulcrário é o lugar onde são sepultados os cadáveres. Na maioria dos casos, os cemitérios são . Por analogia, chama-se cemitério um lugar onde se enterram ou acumulam produtos, tipicamente resíduos e detritos (por exemplo, cemitério de resíduos nucleares). Alguns cemitérios modernos rompem com a imagem tradicional das necrópoles com jazigos e monumentos de mármore, substituindo-os por parques arborizados (memorial parks), onde simples chapas de metal assinalam o local da sepultura. (pt) Кла́до́ви́ще, або цви́нтар, — місце, відведене для поховання тіл та останків померлих людей, де здійснюють церемонію, ритуал поховання — похорон; поминання померлих. У різних культурах та релігіях церемонії або обряди поховання значно відрізняються. Починаючи з VII століття, європейські поховання перебувають під контролем Церкви та розміщуються лише на освяченій церковній землі. Раніше традиційно цвинтарі облаштовували біля церкви. Часто над входом до цвинтаря будувалась надбрамна церква. Сучасні цвинтарі, на яких багато поховань, влаштовують на околицях міст і сіл. (uk) |
