| dbo:abstract |
التاريخانية (بالإنجليزية: Historicism أو Historism ؛ بالألمانية: Historismus) هو مصطلح يضم الأساليب الفنية التي تستلهم أفكارها من إعادة الأنماط التاريخية أو الحرفية. يسود هذا الأمر في العمارة بشكل خاص، مثل طرز إحياء العمارة، حيث يمكن خلق جماليات معمارية بشكل مختلف تمامًا عن أنماط معمارية سابقة، من خلال مزج عدد من الأنماط أو تنفيذ عناصر جديدة مختلفة، وبالتالي فإنها تقدم مجموعة كبيرة ومتنوعة من التصاميم الممكنة. وقد شهد القرن التاسع عشر من تاريخ الفن، مرحلة جديدة تاريخية تميزت بتفسير ليس فقط للكلاسيكية الإغريقية والرومانية، ولكن أيضا لعصور أخرى. وقد كان هذا بعد الكلاسيكية الجديدة التي كانت في العصر الرومانسي، ولا سيما في مجال العمارة وفي الرسم التاريخي، حيث رُسمت الموضوعات التاريخية بشكل متزايد مع الاهتمام الكبير بالتفاصيل الدقيقة في هذه الفترة. وقد كان النوجه العالمي في التاريخانية قويًا خصوصًا في خمسينيات القرن التاسع عشر فصاعدًا. وقد ارتبطت التاريخانية بشكل وثيق بالفيلسوف الألماني يوهان جوتفريد هردر (1744 - 1803)، الذي رفض الأخذ بالأفكار التي نادت بها فلسفة عصر الأنوار في القرن الثامن عشر حول فكرة التقدم التي تطبع تاريخ البشرية، وأن المرحلة التي يصلها التاريخ ما هي إلاّ تراكم للخبرات السابقة عن مضمون التقدم. (ar) Historismus je architektonický (šířeji umělecký) směr 19. století. Název „historismus“ označuje specifikum slohu, jenž se vyznačuje návratem k minulým – historickým stylům: románskému slohu, gotice, renesanci, baroku a klasicismu. Pojetí historických slohů je však nové, historismus se jimi inspiruje, využívá však nových technických inovací, nových materiálů a velmi často mísí jednotlivé styly navzájem, čímž se utváří sloh zcela nový. Dle způsobu užití tvarosloví historických slohů rozlišujeme tři základní fáze historismu. (cs) Der Ausdruck Historismus bezeichnet in der Kunstgeschichte ein im späteren 19. und frühen 20. Jahrhundert verbreitetes Phänomen, bei dem Architekten und Künstler vorzugsweise auf Stilrichtungen vergangener Jahrhunderte zurückgriffen. Stilistische Unterarten sind beispielsweise die Neoromanik, Neogotik, Neorenaissance, der Neobyzantinismus und der Neobarock. Um 1900 übte der aufkommende Jugendstil mitunter erkennbaren Einfluss auf den Historismus aus. Zur selben Zeit formierte sich die gemäßigte Reformarchitektur, eine Gegenbewegung, die später in die klassische Moderne mündete. Die prägendste Zeit für den Historismus erstreckte sich von circa 1850 bis vor dem Ersten Weltkrieg. Auch in späteren Jahrzehnten wirkten historistische Motive nach. Beispiele hierfür sind der Neoklassizismus, sozialistische Klassizismus oder die Heimatschutzarchitektur. (de) Historiismo signifas en la arthistorio fenomenon de la 19-a jarcento, en kiu oni imitis pli fruajn stilojn. Ĝi ekestis per la deziro de la riĉiĝintaj burĝoj sinreprezenti, dum la tielnomata Periodo de spekulanto-kompanioj (Gründerzeit) en Eŭropo, kaj ekde la 1860-aj jaroj ĝi disvastiĝis eŭropvaste. Ĝi provis imiti kaj revivigi ne nur, kiel en la renesanco kaj klasikismo, la arkitekturon de la epoko, trovitan en greklando kaj Romo, sed ankaŭ aliajn stilojn, ekzemple la gotikan kaj romanikan stilojn, kiujn oni nun agnoskis kiel samvaloraj (novgotika, novromanika stiloj). Grave influis tiun stilaron la romantikismo, kiu helpis evoluigi senson por la historia kondiĉiteco de la nunaĵoj. (eo) Historicism or historism (German: Historismus) comprises artistic styles that draw their inspiration from recreating historic styles or imitating the work of historic artisans. This is especially prevalent in architecture, such as Revival architecture. Through a combination of different styles or implementation of new elements, historicism can create completely different aesthetics than former styles. Thus, it offers a great variety of possible designs. (en) L’historicisme est un courant artistique puisant ses sources et son inspiration dans le passé, tout en privilégiant une approche rationnelle. L'historicisme se développa tout au long du XIXe siècle jusqu'à l'entre-deux-guerres. (fr) Lo storicismo o istorismo (dal tedesco Historismus) in arte, è una definizione che comprende in sé la riproposizione ed ispirazione a diversi periodi della storia dell'arte e dell'artigianato, che fu particolarmente diffuso nella pittura di genere storico e in architettura, nella quale vengono compresi i più svariati revivalismi. Attraverso combinazioni ed elaborazioni, assieme all'implementazione di nuovi elementi, lo storicismo ricreò una nuova estetica rispetto ai precedenti modelli. Nata durante l'epoca romantica fu legata ai movimenti nazionali e ad una nuova concezione filosofica della storia. (it) 历史主义（德語：Historismus) 是一種常見的建築風格，此類建築的外觀會模仿古代建築，或者從古代建築中吸取靈感。复兴式建筑就是一種歷史主義建築。 (zh) Историзм (нем. Historismus) — термин, используемый для описания тенденции в творчестве некоторых художников и архитекторов, с целью рассмотрения их работ как части всеобщего процесса развития культуры, поддающегося историческому анализу. Термин впервые применил в данном значении немецкий историк искусства Герман Бенкен для описания немецкой архитектуры периода романтизма, в частности, чтобы отделить подход к прошлому представителей романтизма от методов эклектики и движения ревайвализма, которые доминировали в западной архитектуре в конце XIX века. Однако со временем термин стал использоваться более широко и стал описывать общее увлечение историческими ассоциациями в искусстве и архитектуре XIX века, уже включая и эклектику и ревайвализм. В российском искусствознании содержание понятия историзма в архитектуре и декоративно-прикладном искусстве XIX века сводится к обозначению стремления художников к воспроизведению духа и формы так называемых исторических стилей. Выступает как сочетание различных «прошлых», «исторических» стилей, обретающих новую современность и жизнь в некоем «исторически неправильном» единстве, поскольку в этом единстве представлены осколки разных времён (эти времена репрезентируются как стили). (ru) Історизм — сукупність стилів і напрямів в мистецтві XIX століття, ознакою яких є звернення до мистецької спадщини минулих епох, уподібнення, використання та переосмислення їх в сучасному контексті. До історичних або ретроспективних стилів в архітектурі відносять, зокрема, неоготику, , неогрек, неоренесанс, необароко, неорококо, неороманський , неовізантійський та «псевдоруський стиль». При цьому виділяють кілька етапів розвитку історизму. Перший з них (30—40 роки XIX сторіччя) загалом є спорідненим з романтизмом, заслугою якого, власне, і є усвідомлення історичного характеру розвитку мистецтва. Другий (з 50-60 років XIX сторіччя) збігається з пануванням академізму, який визнав стилі минулих епох «зразковим» для сучасності. Саме тому історизм некоректно вважати окремим напрямом, і тим більше окремою добою в історії мистецтва — подібним до бароко, класицизму, романтизму чи модерну. (uk) |
| rdfs:comment |
Historismus je architektonický (šířeji umělecký) směr 19. století. Název „historismus“ označuje specifikum slohu, jenž se vyznačuje návratem k minulým – historickým stylům: románskému slohu, gotice, renesanci, baroku a klasicismu. Pojetí historických slohů je však nové, historismus se jimi inspiruje, využívá však nových technických inovací, nových materiálů a velmi často mísí jednotlivé styly navzájem, čímž se utváří sloh zcela nový. Dle způsobu užití tvarosloví historických slohů rozlišujeme tři základní fáze historismu. (cs) Historicism or historism (German: Historismus) comprises artistic styles that draw their inspiration from recreating historic styles or imitating the work of historic artisans. This is especially prevalent in architecture, such as Revival architecture. Through a combination of different styles or implementation of new elements, historicism can create completely different aesthetics than former styles. Thus, it offers a great variety of possible designs. (en) L’historicisme est un courant artistique puisant ses sources et son inspiration dans le passé, tout en privilégiant une approche rationnelle. L'historicisme se développa tout au long du XIXe siècle jusqu'à l'entre-deux-guerres. (fr) Lo storicismo o istorismo (dal tedesco Historismus) in arte, è una definizione che comprende in sé la riproposizione ed ispirazione a diversi periodi della storia dell'arte e dell'artigianato, che fu particolarmente diffuso nella pittura di genere storico e in architettura, nella quale vengono compresi i più svariati revivalismi. Attraverso combinazioni ed elaborazioni, assieme all'implementazione di nuovi elementi, lo storicismo ricreò una nuova estetica rispetto ai precedenti modelli. Nata durante l'epoca romantica fu legata ai movimenti nazionali e ad una nuova concezione filosofica della storia. (it) 历史主义（德語：Historismus) 是一種常見的建築風格，此類建築的外觀會模仿古代建築，或者從古代建築中吸取靈感。复兴式建筑就是一種歷史主義建築。 (zh) التاريخانية (بالإنجليزية: Historicism أو Historism ؛ بالألمانية: Historismus) هو مصطلح يضم الأساليب الفنية التي تستلهم أفكارها من إعادة الأنماط التاريخية أو الحرفية. يسود هذا الأمر في العمارة بشكل خاص، مثل طرز إحياء العمارة، حيث يمكن خلق جماليات معمارية بشكل مختلف تمامًا عن أنماط معمارية سابقة، من خلال مزج عدد من الأنماط أو تنفيذ عناصر جديدة مختلفة، وبالتالي فإنها تقدم مجموعة كبيرة ومتنوعة من التصاميم الممكنة. (ar) Historiismo signifas en la arthistorio fenomenon de la 19-a jarcento, en kiu oni imitis pli fruajn stilojn. Ĝi ekestis per la deziro de la riĉiĝintaj burĝoj sinreprezenti, dum la tielnomata Periodo de spekulanto-kompanioj (Gründerzeit) en Eŭropo, kaj ekde la 1860-aj jaroj ĝi disvastiĝis eŭropvaste. Ĝi provis imiti kaj revivigi ne nur, kiel en la renesanco kaj klasikismo, la arkitekturon de la epoko, trovitan en greklando kaj Romo, sed ankaŭ aliajn stilojn, ekzemple la gotikan kaj romanikan stilojn, kiujn oni nun agnoskis kiel samvaloraj (novgotika, novromanika stiloj). (eo) Der Ausdruck Historismus bezeichnet in der Kunstgeschichte ein im späteren 19. und frühen 20. Jahrhundert verbreitetes Phänomen, bei dem Architekten und Künstler vorzugsweise auf Stilrichtungen vergangener Jahrhunderte zurückgriffen. Stilistische Unterarten sind beispielsweise die Neoromanik, Neogotik, Neorenaissance, der Neobyzantinismus und der Neobarock. Um 1900 übte der aufkommende Jugendstil mitunter erkennbaren Einfluss auf den Historismus aus. Zur selben Zeit formierte sich die gemäßigte Reformarchitektur, eine Gegenbewegung, die später in die klassische Moderne mündete. (de) Историзм (нем. Historismus) — термин, используемый для описания тенденции в творчестве некоторых художников и архитекторов, с целью рассмотрения их работ как части всеобщего процесса развития культуры, поддающегося историческому анализу. Термин впервые применил в данном значении немецкий историк искусства Герман Бенкен для описания немецкой архитектуры периода романтизма, в частности, чтобы отделить подход к прошлому представителей романтизма от методов эклектики и движения ревайвализма, которые доминировали в западной архитектуре в конце XIX века. Однако со временем термин стал использоваться более широко и стал описывать общее увлечение историческими ассоциациями в искусстве и архитектуре XIX века, уже включая и эклектику и ревайвализм. (ru) Історизм — сукупність стилів і напрямів в мистецтві XIX століття, ознакою яких є звернення до мистецької спадщини минулих епох, уподібнення, використання та переосмислення їх в сучасному контексті. До історичних або ретроспективних стилів в архітектурі відносять, зокрема, неоготику, , неогрек, неоренесанс, необароко, неорококо, неороманський , неовізантійський та «псевдоруський стиль». (uk) |
