Inflammation (original) (raw)

dbo:abstract

La inflamació o edema és la forma de manifestar-se de moltes malalties. Es tracta d'una resposta inespecífica enfront de les agressions del medi i està generada pels agents inflamatoris. La resposta inflamatòria sorgeix amb un fi defensiu d'aïllar i destruir l'agent nociu, així com reparar el teixit o òrgan danyat. La inflamació es denomina en medicina amb el sufix -itis (faringitis, laringitis, colitis…). El problema més gran que sorgeix de la inflamació és que la defensa es dirigisca tant cap a agents nocius com a no nocius, provocant danys en teixits o òrgans sans. (ca)
Zánět (latinsky inflammatio, řecky φλόγωσις – flogósis; zastar. lid. prant[zdroj?!]) je velmi složitá reakce živého organismu na poškození, zahrnující komplex biochemických a imunologických změn. Vzhledem k tomu, že existuje celá řada definic zánětu, přičemž žádná z nich není zcela dokonalá a každá má svou vypovídací hodnotu, je zde uvedeno více definic. (cs)
الالتهاب (بالإنجليزية: Inflammation)‏ هو استجابة نسيجية ووعاية ضد مسببات العدوى وتلف الأنسجة يحدث فيها خروج لخلايا وجزيئات من الدورة الدموية إلى موقع الضرر للقضاء على العوامل الممرضة. على الرغم من أن كلمة الالتهاب تستخدم طبيًا للإشارة الا ضرر في الجسم، إلا أنها في الواقع استجابة مناعية ضد مسببات الأمراض وتعد ضرورية للبقاء على قيد الحياة. يتركز دور الاستجابة الالتهابية على القضاء على العوامل الممرضة مثل الميكروبات والسموم وغيرها ثم التخلص من نواتج الإصابة من تدمير وموت للخلايا. تشمل الاستجابة الالتهابية كل من الخلايا البلعمية والأجسام المضاد والبروتينات المتممة. تتواجد معظمها بشكل طبيعي في الدم ولكن يمكن استدعائها بسرعة في أي مكان في الجسم في حال حدوث اصابة. توجد أيضًا بعض الخلايا المشاركة في الاستجابة الالتهابية بشكل دائم في الأنسجة حيث تعمل كجهاز أنذار أولي عند مواجه أي تهديد. (ar)
Φλεγμονή είναι το σύνολο των τοπικών και συστηματικών μηχανισμών που ενεργοποιεί ο οργανισμός αντιδραστικά μετά από την επίδραση σε αυτόν διαφόρων βλαπτικών παραγόντων, όπως παθογόνα, χημικά, και τραυματισμένοι ιστοί. Αυτή η φυσική αμυντική διαδικασία φέρνει αυξημένη ροή αίματος στην περιοχή, με αποτέλεσμα τη συσσώρευση υγρού. Καθώς το σώμα προσαρμόζει αυτήν την προστατευτική απόκριση, αναπτύσσονται τα συμπτώματα της φλεγμονής, όπως , πόνος, αυξημένη ζεστασιά και του δέρματος. Οι φλεγμονές διακρίνονται σε οξείες (διάρκειας λίγων ημερών), υποξείες (μεταβατικο σταδιο) και σε χρόνιες (μεγαλύτερης διάρκειας). Όταν οι φλεγμονές είναι οξείες, εμφανίζονται ως άμεση αντίδραση στο τραύμα (τραυματισμός ή χειρουργική επέμβαση), συνήθως εντός δύο ωρών. Όταν είναι χρόνιες, οι φλεγμονές περιλαμβάνουν μια συνεχιζόμενη απόκριση σε μια πιο μακροχρόνια ιατρική κατάσταση, όπως η αρθρίτιδα. Οι χρόνιες φλεγμονώδεις ασθένειες συμβάλλουν στους περισσότερους από τους μισούς θανάτους παγκοσμίως. Αν και η φλεγμονή μπορεί να προκληθεί από λοίμωξη, δεν είναι ίδιες και αντιμετωπίζονται διαφορετικά. Η λοίμωξη είναι η εισβολή και πολλαπλασιασμός «ξένων» μικροοργανισμών που μπορούν να προκαλέσουν παθολογικές καταστάσεις ή ασθένειες στον οργανισμό του ξενιστή. Αντίθετα, η φλεγμονή περιγράφει καθαρά την ανοσοαγγειακή απόκριση του σώματος, όποια κι αν είναι η αιτία (π.χ. χημική ουσία, τραυματισμένος ιστός κ.α.). (el)
Entzündung oder Inflammation (lateinisch Inflammatio) ist eine körpereigene Reaktion auf schädliche Reize, die sich klassischerweise durch die Entzündungszeichen Rötung, Schwellung, Überwärmung, Schmerz und funktionelle Einschränkung äußert. Botenstoffe des Immunsystems bewirken dabei eine Erweiterung der Blutgefäße, sodass das Entzündungsgebiet stärker durchblutet wird; außerdem werden die Gefäße durchlässiger für den Austritt von Blutplasma und Immunzellen ins Gewebe. Nach einem weiteren Begriffsverständnis werden alle an bestimmten Orten ablaufenden Immunreaktionen als Entzündung bezeichnet. Die Fachbegriffe für Entzündungen werden gebildet, indem die Endung -itis an die griechische Bezeichnung der betroffenen anatomischen Struktur angehängt wird. Entzündungen können die Integrität des Organismus sichern, indem sie beispielsweise Krankheitserreger oder Fremdstoffe aus dem Gewebe entfernen. Blutstillung und -gerinnung, Entzündung, Abräumung von Zelltrümmern und Wundheilung sind eng verzahnte Prozesse, die teilweise nebeneinander ablaufen. Entzündungen, die dem Betroffenen mehr schaden als nützen, sind von großer medizinischer Bedeutung und ein häufiges Ziel antientzündlicher Behandlungen. (de)
Inflamo aŭ brulumo estas malbona stato de iu organo de la korpo, karakterizita per plialtiĝo de la temperaturo, , ruĝeco, doloro, malpliigita funkciado. Oni uzas la sufikson –it por indiki inflamon de iu organo: bronkito, . (eo)
Hantura, handitsua edo inflamazioa estimulu kaltegarrien aurrean gertatutako ehun konektibo baskularraren erreakzioa da: eragile horien artean mikrobioak, traumatismoak eta narritagarriak daude, besteak beste. Hantura akutua edo behin-behinekoa da edota kronikoa. Histologikoki ikusten dena ehunen handitzea eta gorritzea da, askotan sukarrarekin batera. Kontuan hartu behar da, hala ere, infekzioa eta hantura ez direla sinonimoak eta batera ager daitezke, ala ez. Hanturaren eboluzioa onuragarria izango da haren eragilea deuseztatu eta lesioa zuzentzen bada. Azken hori gertatzeko, lesionatutako zelula organikoen ordezkapena beharrezkoa da eta hori zelula horien zatiketa ahalmenaren menpe dago. (eu)
Inflammation (from Latin: inflammatio) is part of the complex biological response of body tissues to harmful stimuli, such as pathogens, damaged cells, or irritants, and is a protective response involving immune cells, blood vessels, and molecular mediators. The function of inflammation is to eliminate the initial cause of cell injury, clear out necrotic cells and tissues damaged from the original insult and the inflammatory process, and initiate tissue repair. The five cardinal signs are heat, pain, redness, swelling, and loss of function (Latin calor, dolor, rubor, tumor, and functio laesa). Inflammation is a generic response, and therefore it is considered as a mechanism of innate immunity, as compared to adaptive immunity, which is specific for each pathogen. Too little inflammation could lead to progressive tissue destruction by the harmful stimulus (e.g. bacteria) and compromise the survival of the organism. In contrast, too much inflammation, in the form of chronic inflammation, is associated with various diseases, such as hay fever, periodontal disease, atherosclerosis, and osteoarthritis. Inflammation can be classified as either acute or chronic. Acute inflammation is the initial response of the body to harmful stimuli, and is achieved by the increased movement of plasma and leukocytes (in particular granulocytes) from the blood into the injured tissues. A series of biochemical events propagates and matures the inflammatory response, involving the local vascular system, the immune system, and various cells within the injured tissue. Prolonged inflammation, known as chronic inflammation, leads to a progressive shift in the type of cells present at the site of inflammation, such as mononuclear cells, and is characterized by simultaneous destruction and healing of the tissue from the inflammatory process. Inflammation has also been classified as Type 1 and Type 2 based on the type of cytokines and helper T cells (Th1 and Th2) involved. Inflammation is not a synonym for infection. Infection describes the interaction between the action of microbial invasion and the reaction of the body's inflammatory response—the two components are considered together when discussing an infection, and the word is used to imply a microbial invasive cause for the observed inflammatory reaction. Inflammation, on the other hand, describes purely the body's immunovascular response—whatever the cause may be. But because of how often the two are correlated, words ending in the suffix -itis (which refers to inflammation) are sometimes informally described as referring to infection. For example, the word urethritis strictly means only "urethral inflammation", but clinical health care providers usually discuss urethritis as a urethral infection because urethral microbial invasion is the most common cause of urethritis. However, the inflammation–infection distinction becomes crucial for situations in pathology and medical diagnosis where inflammation is not driven by microbial invasion, such as the cases of atherosclerosis, trauma, ischemia, and autoimmune diseases (including type III hypersensitivity). (en)
La inflamación (del latín inflammatio: encender, hacer fuego) es la forma de manifestarse de muchas enfermedades. Se trata de una respuesta inespecífica frente a las agresiones del medio, y está generada por los agentes inflamatorios. La respuesta inflamatoria ocurre solo en tejidos conectivos vascularizados y surge con el fin defensivo de aislar y destruir al agente dañino, así como reparar el tejido u órgano dañado. Se considera por tanto un mecanismo de inmunidad innata, estereotipado, en contraste con la reacción inmune adaptativa, específica para cada tipo de agente infeccioso. El sistema inmunitario innato está formado por defensas contra las infecciones que pueden activarse inmediatamente una vez que el agente patógeno ataca. Este sistema se compone esencialmente de barreras que tienen como objetivo eliminar los virus, bacterias, parásitos y otras partículas extrañas del cuerpo o limitar su capacidad de diseminarse y moverse por todo el cuerpo. La inflamación es un ejemplo de una respuesta inmunitaria innata. El sistema inmunitario adaptativo, también llamado inmunidad adquirida, utiliza antígenos específicos para montar estratégicamente una respuesta inmunitaria. A diferencia del sistema inmunitario innato, que ataca solo sobre la base de la identificación de las amenazas generales, la inmunidad adaptativa se activa por la exposición a los patógenos, y utiliza una memoria inmunológica para aprender acerca de la amenaza y mejorar la respuesta inmunológica en consecuencia. La respuesta inmune adaptativa es mucho más lenta para responder a las amenazas e infecciones que la respuesta inmune innata, que está preparada y lista para luchar en todo momento. La inflamación se identifica en medicina con el sufijo -itis. El mayor problema que surge de la inflamación es que la defensa se dirija tanto hacia agentes dañinos como a no dañinos, de manera que provoque lesión en tejidos u órganos sanos. (es)
L'inflammation est la réaction stéréotypée du système immunitaire, face à une agression externe (infection, trauma, brûlure, allergie, etc.) ou interne (cellules cancéreuses) des tissus. C'est un processus dit ubiquitaire ou universel qui concerne tous les tissus, faisant intervenir l'immunité innée et l'immunité adaptative. Elle est cependant inhibée dans le système immunitaire des muqueuses, dont le mécanisme d'action est spécifique. L'inflammation est identifiée en médecine par le suffixe -ite. Traditionnellement, les symptômes associés à l'inflammation sont décrits en latin par « dolor, calor, rubor, tumor, et functio laesa » (douleur, chaleur, rougeur, œdème et perte de fonctionnalité). Le plus gros problème qui découle de l'inflammation est que la défense de l'organisme attaque à la fois les agents nocifs et non nocifs, d'une manière qui endommage les tissus ou les organes sains. L'inflammation chronique est une réponse à de nombreuses transformations de l'environnement et du comportement modernes (elle est favorisée par la sédentarité, la mauvaise hygiène alimentaire (malbouffe), la pollution, les altérations du microbiote humain) et un facteur important dans le développement de maladies de civilisation telles que la résistance à l'insuline, l'obésité, les maladies cardiovasculaires, les maladies immunitaires, et même les troubles de l'humeur et du comportement. (fr)
Is éard is athlasadh nó ainteas ann ná freagairt bhitheolaíoch fhíocháin na colainne ar spreagthaigh a ghortaíonn an cholainn. (ga)
Radang atau inflamasi (bahasa Inggris: inflammation) adalah respons dari suatu organisme terhadap patogen dan dalam jaringan, berupa rangkaian reaksi yang terjadi pada tempat jaringan yang mengalami cedera, seperti karena terbakar, atau terinfeksi. Radang merupakan salah satu dari respons utama sistem kekebalan terhadap infeksi dan . Inflamasi distimulasi oleh faktor kimia (histamin, , serotonin, , dan prostaglandin) yang dilepaskan oleh sel yang berperan sebagai mediator radang di dalam sistem kekebalan untuk melindungi jaringan sekitar dari penyebaran infeksi. Radang mempunyai tiga peran penting dalam perlawanan terhadap infeksi: * memungkinkan penambahan molekul dan sel efektor ke lokasi infeksi untuk meningkatkan performa makrofaga * menyediakan rintangan untuk mencegah penyebaran infeksi * mencetuskan proses perbaikan untuk jaringan yang rusak. Respons peradangan dapat dikenali dengan nyeri, bengkak, demam, panas, merah, yang disebabkan karena terjadi perubahan pada pembuluh darah di area infeksi: * pembesaran diameter pembuluh darah, disertai peningkatan aliran darah di daerah infeksi. Hal ini dapat menyebabkan kulit tampak bengkak kemerahan dan penurunan tekanan darah terutama pada kecil. * aktivasi untuk merekatkan dengan pembuluh darah. * kombinasi dari turunnya tekanan darah dan aktivasi molekul adhesi, akan memungkinkan sel darah putih bermigrasi ke endotelium dan masuk ke dalam jaringan. Proses ini dikenal sebagai ekstravasasi. Bagian tubuh yang mengalami peradangan memiliki tanda-tanda sebagai berikut: * tumor atau membengkak * atau menghangat * atau nyeri * atau memerah * atau daya pergerakan menurun dan kemungkinan disfungsi organ atau jaringan. (in)
炎症（えんしょう、英: Inflammation）とは、生体の恒常性を構成する解剖生理学的反応の一つであり、恒常性を正常に維持する非特異的防御機構の一員である。炎症は組織損傷などの異常が生体に生じた際、当該組織と生体全体の相互応答により生じる。 (ja)
염증(炎症, 영어: inflammation) 또는 염(炎)은 유해한 자극에 대한 생체반응 중 하나로 면역세포, 혈관, 염증 매개체들이 관여하는 보호반응이다. 염증의 목적은 세포의 손상을 초기 단계에서 억제하고, 상처부분의 파괴된 조직 및 괴사된 세포를 제거하며, 동시에 조직을 재생하는 것이다. 염증 반응을 일으키는 물질로는 병원체, 손상된 세포, 자극물질, 등이 있다. 염증 자체는 질병이 아니며, 오히려 생명체에 필요한 방어 체계에 해당한다. 염증은 선천 면역에 의해 매개되는 비특이적 반응으로, 병원체에 의해 일어나는 경우 병원체의 종류나 이전 감염(infection) 여부에 관계없이 일어난다. 선천 면역 뿐만 아니라 일부 국소적 적응면역 역시 염증에 관여한다. 염증은 감염을 치유하거나 조직의 재생을 증진시키는 보호 기능을 가지지만, 동시에 염증의 결과로 조직의 손상이나 질병이 일어날 수 있다. 등과 같이 의도적으로 염증 반응을 유도하여 조직의 재생을 꾀하는 방법도 있다. 진단학에서 염증의 임상적 징후로 꼽는 것은 발적, 열감, 붓기, 통증, 기능저하의 다섯 가지이다. 염증 반응이 전혀 일어나지 못하거나 지나치게 약한 경우 세포 및 조직의 손상을 가져올 수 있으며, 생명에 영향을 줄 수 있다. 반대로 지나친 염증은 패혈증, DIC 등을 일으킬 수 있다. 만성염증 역시 동맥경화, 퇴행성 관절염, 치주염 등 다양한 질병의 위험인자로 작용한다. 염증과 감염은 흔히 혼동되지만 서로 다른데, 감염이 미생물의 개체 내 침입과 이로 인한 반응을 일컫는 반면, 염증은 그 원인에 상관없이 선천 면역에 의해 매개되는 비특이적 반응 전체를 지칭한다. 일부 기생충이 을 통하여 염증 반응을 피해가는 경우처럼 미생물의 침입이 염증을 일으키지 않는 경우도 있으며, 허혈 등의 저산소상태나 자가면역질환 등의 과민반응, 물리적인 손상 등은 감염 없이도 염증을 일으킨다. 이러한 현상은 을 통해 설명할 수 있다. 인간 뿐만 아니라 다양한 동물에서 염증 반응이 일어나며, 이들 중 일부는 인간과 유사한 기전을 가져 임상시험에 사용되기도 한다. 일반적으로 척추동물과 무척추동물, 식물은 서로 다른 형태의 면역 체계를 가지고 있고, 특히 무척추동물과 식물에게는 적응성 면역이 존재하지 않는다. 무척추동물의 염증반응은 인간 및 대부분의 척추동물과 다른 기전을 가지며 참여하는 세포도 다르다. 무척추동물은 대부분 단순한 혈관계를 가지고 있어 척추동물처럼 혈관이 관여하는 염증반응이 일어날 수 없고, 이 때문에 염증 대신 '손상반응' 또는 '복구반응'이라는 용어가 적합하다고 제안되었다. 식물의 경우, 활성산소와 Ca2+, 살리실산, RNA 등의 작용에 의해 선천 면역이 이루어지기 때문에 염증반응이 일어나지 않는다. (ko)
L'infiammazione, o flogosi (pronuncia: /floˈɡɔzi/ o /ˈflɔgozi/), è un meccanismo di difesa non specifico innato, che costituisce una risposta protettiva, seguente all'azione dannosa di agenti fisici, chimici e biologici, il cui obiettivo finale è l'eliminazione della causa iniziale di danno cellulare o tissutale, nonché l'avvio del processo riparativo. (it)
Een ontsteking of inflammatie is een reactie van het lichaam op beschadiging van weefsel, die dikwijls het gevolg is van prikkels van buiten. De prikkel is vaak microbiologisch van aard, dat wil zeggen een infectie door een bacterie, een virus of een schimmel. Daarnaast kan aanraking met een irriterende chemische stof, of blootstelling aan hitte, ioniserende straling, of UV-straling tot ontstekingen leiden. Ook het met een insectensteek ingespoten gif kan een ontstekingsreactie oproepen. Een ontsteking dient om de eventuele agens, dat wil zeggen het schadelijke micro-organisme of de schadelijke stof, te verwijderen, en om weefselschade te herstellen. Een slijmbeursontsteking, een vorm van RSI, is een voorbeeld van een (gewrichts)ontsteking die niet het gevolg is een prikkel van buiten, maar van mechanische overbelasting (met weefselbeschadiging als gevolg) van een gewricht. Gewrichtsontstekingen kunnen daarnaast ook optreden door een (ongewenste) auto-immuunreactie van het lichaam, bijvoorbeeld bij reuma. (nl)
A inflamação (do Latim inflammatio, atear fogo) ou processo inflamatório é uma reação do organismo a uma infecção ou lesão dos tecidos. Em um processo inflamatório a região atingida fica avermelhada e quente. Isso ocorre devido a um aumento do fluxo de sangue e demais líquidos corporais migrados para o local. Na área inflamada também ocorre o acúmulo de células provenientes do sistema imunológico (leucócitos, macrófagos e linfócitos), com dor localizada mediada por certas substâncias químicas produzidas pelo organismo. No processo, os leucócitos destroem o tecido danificado e enviam sinais aos macrófagos, que ingerem e digerem os antígenos e o tecido morto. Em algumas doenças esse processo pode apresentar caráter destrutivo. O processo inflamatório caracteriza-se como um mecanismo de defesa do organismo, e esta defesa constitui na ação de destruir (fagocitar), diluir (plasma extravasado) e isolar (malha de fibrina) o agente agressor, além de que inicia o processo reparativo de cicatrização e regeneração deste tecido que foi lesionado. A inflamação pode lesar o próprio organismo de uma maneira mais nociva que o próprio agente agressor, e um exemplo disto é a artrite reumatoide na medicina humana e alguns tipos de pneumonia. A inflamação pode também ser considerada como parte do sistema imunitário, o chamado sistema imune inato, assim denominado por sua capacidade para deflagrar uma resposta não-específica contra padrões de agressão previamente e geneticamente definidos pelo organismo agredido. Esta definição se contrapõe à da imunidade adquirida, ou aquela onde o sistema imune identifica agentes agressores específicos segundo seu potencial antigênico. Nesse último caso, o organismo precisa entrar em contato com o agressor, identificá-lo como estranho e potencialmente nocivo e só então produzir uma resposta. (pt)
Воспаление (лат. inflammatio) — это комплексный, местный и общий защитно-приспособительный процесс, возникающий в ответ на повреждение (alteratio) или действие патогенного раздражителя и проявляющийся в реакциях, направленных на устранение продуктов, а если возможно, то и агентов повреждения (exudatio и др.) и приводящий к максимальному восстановлению в зоне повреждения (proliferatio). Воспаление свойственно человеку и животным, в том числе низшим животным и одноклеточным организмам в упрощённом виде. Механизм воспаления является общим для всех организмов, независимо от локализации, вида раздражителя и индивидуальных особенностей организма. (ru)
Zapalenie, stan zapalny, reakcja zapalna, proces zapalny, odczyn zapalny (łac. inflammatio) – uporządkowany proces rozwijający się w tkance unaczynionej pod wpływem czynnika uszkadzającego. Zapalenie może być spowodowane czynnikami: chemicznymi, fizycznymi, biologicznymi (zakażenie drobnoustrojami chorobotwórczymi) - ogólnie czynnikami egzogennymi lub endogennymi. Celem zapalenia jest obrona organizmu. Proces zapalny powinien więc doprowadzić do usunięcia czynnika chorobotwórczego i pozwolić na powrót tkanki do stanu fizjologicznego. U większości osób starszych, jednakże, przejście zapalenia w stan chroniczny może stać się jednym z czynników zagrożenia większą umieralnością. U podłoża reakcji zapalnej leżą zmiany w naczyniach krwionośnych. Dochodzi do rozszerzenia naczyń, zwiększenia ukrwienia tkanki i przepuszczalności naczyń, na skutek czego do zaatakowanej tkanki mogą przedostawać się różne białka osocza, pełniące funkcje obronne, np. przeciwciała lub dopełniacz. Niezależnie od tego ścisłego znaczenia, nazwa zapalenie odnosi się również do zespołu objawów np. zaczerwienienie (rubor), ból (dolor), podwyższona temperatura (calor), obrzęk (tumor), zaburzenie funkcji tkanki (functio laesa), które towarzyszą wymienionym procesom. W terminologii łacińskiej stosuje się nazwy inflammatio lub phlegmasia (np. phlegmasia coerulea dolens), częściej do nazwy narządu lub tkanki zajętego stanem zapalnym dodaje się przyrostek -itis np. coniunctivitis, stomatitis, proctitis. (pl)
Inflammation (av latinets inflammatio, brand) är i vid bemärkelse kroppens försvar mot skadevållande faktorer. Det är en del av den komplexa reaktion från blodet som uppkommer då kringliggande vävnader utsätts för skada. Skadan kan komma från främmande organismer som trängt in i vävnaden, mekaniska eller skador på cellerna eller irriterande ämnen. Inflammationen är organismens ansträngning att ta bort de störande faktorerna och påbörja läkningsprocessen. Begreppet inflammation innebär inte i sig att det förekommer en infektion men det är vanligt att infektioner sätter igång inflammationer. (sv)
炎症（inflammation）又稱发炎、炎症反應、炎性反應，是一种涉及免疫细胞、血管和分子介质的保护性反应，属身体组织对有害刺激（如病原、受损细胞、刺激物）的复杂生物反应的一部分。炎症的中心环节是“血管反应”，即生物組織（具有血管系统的活体组织）对致炎物（病原感染、化學或物理刺激物）或局部损伤（外傷、出血）等刺激，所激發的防御性为主的生理、生化、免疫反應；包括了紅、腫、熱、痛等症狀。此反應是先天免疫系統為移除有害刺激或病原體及促進修復的保護措施，並非如後天免疫系統般針對特定病原體。炎症介质（inflammatory mediators）是炎症过程中形成或释放，并参与炎症发生发展的内源性和外源性，具生物活性的化学物质。炎症因子（inflammatory factors）在此学术领域，一般则指参与炎症反应的各种细胞因子。炎性反應並非等同於感染，即使很多時候發炎是因感染而發生，發炎是生物體對病原體之反應之一。通常情况下，炎症是有益的，是人体的自动防御反应，但是有的时候，炎症可以引起人体自體免疫系統的過敏，進而攻击自身的組織及細胞、如類風濕性關節炎和紅斑狼瘡症等免疫系統過敏病症，免疫系統過敏所生成的COX-2及IL-1α使得軟骨組織疼痛及發炎。炎性反應可分為急性炎症和慢性炎症。急性炎症是生物體应对有害刺激的初步反應，更多的血漿和白血球（特別是粒細胞）從血液移往受損組織。一連串的生化反應進行傳播並促成進一步的炎性反應，當中牽涉局部的血管系統、免疫系統及受損組織內的各個細胞。慢性炎症引致發炎部位的細胞類型改變，組織的毀滅與修復同時進行。長期發炎可引起一系列疾病，如花粉症、牙周炎、動脈粥樣硬化、類風濕性關節炎，甚至癌症（如膽囊癌），因此炎性反應在正常情況下受生物體緊密監控。 (zh)
Запа́лення (лат. inflammatio) — типовий патологічний процес, складна захисна реакція організму на дію шкідливих агентів, що виробилась протягом тривалої еволюції та є комплексом тканинно-судинних змін. Це один з процесів, що лежить в основі багатьох захворювань, різних за своєю природою. Біологічне значення запалення полягає в перешкоджанні розповсюдженню в організмі хвороботворних агентів, інколи запальний процес сприяє їхньому знищенню. Запалення — місцева пристосувальна реакція організму у відповідь на ушкодження. Ця циклічна реакція завершується усуненням хвороботворної причини, регенерацією тканин та відновленням функції органа (І. В. Давидовський). Запалення — комплексна місцева судинно-мезенхімальна реакція на пошкодження тканин, спричинена діям різного роду агентів. Ця реакція спрямована на знищення агента, що спричинив пошкодження, та на відновлення пошкодженої тканини. Запалення — реакція, вироблена в ході філогенезу, має захисно-пристосувальний характер і містить у собі елементи не тільки патології, але й фізіології. (uk)

dbp:caption

The cardinal signs of inflammation include: pain, heat, redness, swelling, and loss of function. Some of these indicators can be seen here due to an allergic reaction. (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

La inflamació o edema és la forma de manifestar-se de moltes malalties. Es tracta d'una resposta inespecífica enfront de les agressions del medi i està generada pels agents inflamatoris. La resposta inflamatòria sorgeix amb un fi defensiu d'aïllar i destruir l'agent nociu, així com reparar el teixit o òrgan danyat. La inflamació es denomina en medicina amb el sufix -itis (faringitis, laringitis, colitis…). El problema més gran que sorgeix de la inflamació és que la defensa es dirigisca tant cap a agents nocius com a no nocius, provocant danys en teixits o òrgans sans. (ca)
Zánět (latinsky inflammatio, řecky φλόγωσις – flogósis; zastar. lid. prant[zdroj?!]) je velmi složitá reakce živého organismu na poškození, zahrnující komplex biochemických a imunologických změn. Vzhledem k tomu, že existuje celá řada definic zánětu, přičemž žádná z nich není zcela dokonalá a každá má svou vypovídací hodnotu, je zde uvedeno více definic. (cs)
الالتهاب (بالإنجليزية: Inflammation)‏ هو استجابة نسيجية ووعاية ضد مسببات العدوى وتلف الأنسجة يحدث فيها خروج لخلايا وجزيئات من الدورة الدموية إلى موقع الضرر للقضاء على العوامل الممرضة. على الرغم من أن كلمة الالتهاب تستخدم طبيًا للإشارة الا ضرر في الجسم، إلا أنها في الواقع استجابة مناعية ضد مسببات الأمراض وتعد ضرورية للبقاء على قيد الحياة. يتركز دور الاستجابة الالتهابية على القضاء على العوامل الممرضة مثل الميكروبات والسموم وغيرها ثم التخلص من نواتج الإصابة من تدمير وموت للخلايا. تشمل الاستجابة الالتهابية كل من الخلايا البلعمية والأجسام المضاد والبروتينات المتممة. تتواجد معظمها بشكل طبيعي في الدم ولكن يمكن استدعائها بسرعة في أي مكان في الجسم في حال حدوث اصابة. توجد أيضًا بعض الخلايا المشاركة في الاستجابة الالتهابية بشكل دائم في الأنسجة حيث تعمل كجهاز أنذار أولي عند مواجه أي تهديد. (ar)
Inflamo aŭ brulumo estas malbona stato de iu organo de la korpo, karakterizita per plialtiĝo de la temperaturo, , ruĝeco, doloro, malpliigita funkciado. Oni uzas la sufikson –it por indiki inflamon de iu organo: bronkito, . (eo)
Is éard is athlasadh nó ainteas ann ná freagairt bhitheolaíoch fhíocháin na colainne ar spreagthaigh a ghortaíonn an cholainn. (ga)
炎症（えんしょう、英: Inflammation）とは、生体の恒常性を構成する解剖生理学的反応の一つであり、恒常性を正常に維持する非特異的防御機構の一員である。炎症は組織損傷などの異常が生体に生じた際、当該組織と生体全体の相互応答により生じる。 (ja)
L'infiammazione, o flogosi (pronuncia: /floˈɡɔzi/ o /ˈflɔgozi/), è un meccanismo di difesa non specifico innato, che costituisce una risposta protettiva, seguente all'azione dannosa di agenti fisici, chimici e biologici, il cui obiettivo finale è l'eliminazione della causa iniziale di danno cellulare o tissutale, nonché l'avvio del processo riparativo. (it)
Inflammation (av latinets inflammatio, brand) är i vid bemärkelse kroppens försvar mot skadevållande faktorer. Det är en del av den komplexa reaktion från blodet som uppkommer då kringliggande vävnader utsätts för skada. Skadan kan komma från främmande organismer som trängt in i vävnaden, mekaniska eller skador på cellerna eller irriterande ämnen. Inflammationen är organismens ansträngning att ta bort de störande faktorerna och påbörja läkningsprocessen. Begreppet inflammation innebär inte i sig att det förekommer en infektion men det är vanligt att infektioner sätter igång inflammationer. (sv)
Φλεγμονή είναι το σύνολο των τοπικών και συστηματικών μηχανισμών που ενεργοποιεί ο οργανισμός αντιδραστικά μετά από την επίδραση σε αυτόν διαφόρων βλαπτικών παραγόντων, όπως παθογόνα, χημικά, και τραυματισμένοι ιστοί. Αυτή η φυσική αμυντική διαδικασία φέρνει αυξημένη ροή αίματος στην περιοχή, με αποτέλεσμα τη συσσώρευση υγρού. Καθώς το σώμα προσαρμόζει αυτήν την προστατευτική απόκριση, αναπτύσσονται τα συμπτώματα της φλεγμονής, όπως , πόνος, αυξημένη ζεστασιά και του δέρματος. (el)
Entzündung oder Inflammation (lateinisch Inflammatio) ist eine körpereigene Reaktion auf schädliche Reize, die sich klassischerweise durch die Entzündungszeichen Rötung, Schwellung, Überwärmung, Schmerz und funktionelle Einschränkung äußert. Botenstoffe des Immunsystems bewirken dabei eine Erweiterung der Blutgefäße, sodass das Entzündungsgebiet stärker durchblutet wird; außerdem werden die Gefäße durchlässiger für den Austritt von Blutplasma und Immunzellen ins Gewebe. Nach einem weiteren Begriffsverständnis werden alle an bestimmten Orten ablaufenden Immunreaktionen als Entzündung bezeichnet. Die Fachbegriffe für Entzündungen werden gebildet, indem die Endung -itis an die griechische Bezeichnung der betroffenen anatomischen Struktur angehängt wird. (de)
La inflamación (del latín inflammatio: encender, hacer fuego) es la forma de manifestarse de muchas enfermedades. Se trata de una respuesta inespecífica frente a las agresiones del medio, y está generada por los agentes inflamatorios. La respuesta inflamatoria ocurre solo en tejidos conectivos vascularizados y surge con el fin defensivo de aislar y destruir al agente dañino, así como reparar el tejido u órgano dañado. Se considera por tanto un mecanismo de inmunidad innata, estereotipado, en contraste con la reacción inmune adaptativa, específica para cada tipo de agente infeccioso. (es)
Inflammation (from Latin: inflammatio) is part of the complex biological response of body tissues to harmful stimuli, such as pathogens, damaged cells, or irritants, and is a protective response involving immune cells, blood vessels, and molecular mediators. The function of inflammation is to eliminate the initial cause of cell injury, clear out necrotic cells and tissues damaged from the original insult and the inflammatory process, and initiate tissue repair. Inflammation has also been classified as Type 1 and Type 2 based on the type of cytokines and helper T cells (Th1 and Th2) involved. (en)
Hantura, handitsua edo inflamazioa estimulu kaltegarrien aurrean gertatutako ehun konektibo baskularraren erreakzioa da: eragile horien artean mikrobioak, traumatismoak eta narritagarriak daude, besteak beste. Hantura akutua edo behin-behinekoa da edota kronikoa. Histologikoki ikusten dena ehunen handitzea eta gorritzea da, askotan sukarrarekin batera. Kontuan hartu behar da, hala ere, infekzioa eta hantura ez direla sinonimoak eta batera ager daitezke, ala ez. (eu)
L'inflammation est la réaction stéréotypée du système immunitaire, face à une agression externe (infection, trauma, brûlure, allergie, etc.) ou interne (cellules cancéreuses) des tissus. C'est un processus dit ubiquitaire ou universel qui concerne tous les tissus, faisant intervenir l'immunité innée et l'immunité adaptative. Elle est cependant inhibée dans le système immunitaire des muqueuses, dont le mécanisme d'action est spécifique. (fr)
Radang atau inflamasi (bahasa Inggris: inflammation) adalah respons dari suatu organisme terhadap patogen dan dalam jaringan, berupa rangkaian reaksi yang terjadi pada tempat jaringan yang mengalami cedera, seperti karena terbakar, atau terinfeksi. Radang merupakan salah satu dari respons utama sistem kekebalan terhadap infeksi dan . Inflamasi distimulasi oleh faktor kimia (histamin, , serotonin, , dan prostaglandin) yang dilepaskan oleh sel yang berperan sebagai mediator radang di dalam sistem kekebalan untuk melindungi jaringan sekitar dari penyebaran infeksi. (in)
염증(炎症, 영어: inflammation) 또는 염(炎)은 유해한 자극에 대한 생체반응 중 하나로 면역세포, 혈관, 염증 매개체들이 관여하는 보호반응이다. 염증의 목적은 세포의 손상을 초기 단계에서 억제하고, 상처부분의 파괴된 조직 및 괴사된 세포를 제거하며, 동시에 조직을 재생하는 것이다. 염증 반응을 일으키는 물질로는 병원체, 손상된 세포, 자극물질, 등이 있다. 염증 자체는 질병이 아니며, 오히려 생명체에 필요한 방어 체계에 해당한다. 염증은 선천 면역에 의해 매개되는 비특이적 반응으로, 병원체에 의해 일어나는 경우 병원체의 종류나 이전 감염(infection) 여부에 관계없이 일어난다. 선천 면역 뿐만 아니라 일부 국소적 적응면역 역시 염증에 관여한다. 염증은 감염을 치유하거나 조직의 재생을 증진시키는 보호 기능을 가지지만, 동시에 염증의 결과로 조직의 손상이나 질병이 일어날 수 있다. 등과 같이 의도적으로 염증 반응을 유도하여 조직의 재생을 꾀하는 방법도 있다. (ko)
Een ontsteking of inflammatie is een reactie van het lichaam op beschadiging van weefsel, die dikwijls het gevolg is van prikkels van buiten. De prikkel is vaak microbiologisch van aard, dat wil zeggen een infectie door een bacterie, een virus of een schimmel. Daarnaast kan aanraking met een irriterende chemische stof, of blootstelling aan hitte, ioniserende straling, of UV-straling tot ontstekingen leiden. Ook het met een insectensteek ingespoten gif kan een ontstekingsreactie oproepen. Een ontsteking dient om de eventuele agens, dat wil zeggen het schadelijke micro-organisme of de schadelijke stof, te verwijderen, en om weefselschade te herstellen. (nl)
Zapalenie, stan zapalny, reakcja zapalna, proces zapalny, odczyn zapalny (łac. inflammatio) – uporządkowany proces rozwijający się w tkance unaczynionej pod wpływem czynnika uszkadzającego. Zapalenie może być spowodowane czynnikami: chemicznymi, fizycznymi, biologicznymi (zakażenie drobnoustrojami chorobotwórczymi) - ogólnie czynnikami egzogennymi lub endogennymi. Celem zapalenia jest obrona organizmu. Proces zapalny powinien więc doprowadzić do usunięcia czynnika chorobotwórczego i pozwolić na powrót tkanki do stanu fizjologicznego. U większości osób starszych, jednakże, przejście zapalenia w stan chroniczny może stać się jednym z czynników zagrożenia większą umieralnością. (pl)
A inflamação (do Latim inflammatio, atear fogo) ou processo inflamatório é uma reação do organismo a uma infecção ou lesão dos tecidos. Em um processo inflamatório a região atingida fica avermelhada e quente. Isso ocorre devido a um aumento do fluxo de sangue e demais líquidos corporais migrados para o local. Na área inflamada também ocorre o acúmulo de células provenientes do sistema imunológico (leucócitos, macrófagos e linfócitos), com dor localizada mediada por certas substâncias químicas produzidas pelo organismo. No processo, os leucócitos destroem o tecido danificado e enviam sinais aos macrófagos, que ingerem e digerem os antígenos e o tecido morto. Em algumas doenças esse processo pode apresentar caráter destrutivo. (pt)
Запа́лення (лат. inflammatio) — типовий патологічний процес, складна захисна реакція організму на дію шкідливих агентів, що виробилась протягом тривалої еволюції та є комплексом тканинно-судинних змін. Це один з процесів, що лежить в основі багатьох захворювань, різних за своєю природою. Біологічне значення запалення полягає в перешкоджанні розповсюдженню в організмі хвороботворних агентів, інколи запальний процес сприяє їхньому знищенню. (uk)
Воспаление (лат. inflammatio) — это комплексный, местный и общий защитно-приспособительный процесс, возникающий в ответ на повреждение (alteratio) или действие патогенного раздражителя и проявляющийся в реакциях, направленных на устранение продуктов, а если возможно, то и агентов повреждения (exudatio и др.) и приводящий к максимальному восстановлению в зоне повреждения (proliferatio). (ru)
炎症（inflammation）又稱发炎、炎症反應、炎性反應，是一种涉及免疫细胞、血管和分子介质的保护性反应，属身体组织对有害刺激（如病原、受损细胞、刺激物）的复杂生物反应的一部分。炎症的中心环节是“血管反应”，即生物組織（具有血管系统的活体组织）对致炎物（病原感染、化學或物理刺激物）或局部损伤（外傷、出血）等刺激，所激發的防御性为主的生理、生化、免疫反應；包括了紅、腫、熱、痛等症狀。此反應是先天免疫系統為移除有害刺激或病原體及促進修復的保護措施，並非如後天免疫系統般針對特定病原體。炎症介质（inflammatory mediators）是炎症过程中形成或释放，并参与炎症发生发展的内源性和外源性，具生物活性的化学物质。炎症因子（inflammatory factors）在此学术领域，一般则指参与炎症反应的各种细胞因子。炎性反應並非等同於感染，即使很多時候發炎是因感染而發生，發炎是生物體對病原體之反應之一。通常情况下，炎症是有益的，是人体的自动防御反应，但是有的时候，炎症可以引起人体自體免疫系統的過敏，進而攻击自身的組織及細胞、如類風濕性關節炎和紅斑狼瘡症等免疫系統過敏病症，免疫系統過敏所生成的COX-2及IL-1α使得軟骨組織疼痛及發炎。長期發炎可引起一系列疾病，如花粉症、牙周炎、動脈粥樣硬化、類風濕性關節炎，甚至癌症（如膽囊癌），因此炎性反應在正常情況下受生物體緊密監控。 (zh)

skos:closeMatch

foaf:depiction

is dbo:wikiPageRedirects of

is gold:hypernym of