Cinema of Japan (original) (raw)

dbo:abstract

El cinema del Japó (日本映画; Nihon-Eiga) té una història que abasta més d'un segle. La importació des de França d'un cinematògraf dels germans Lumière el 1897 va marcar les inicis del cinema al Japó. Japó té una de les indústries cinematogràfiques més antigues i més grans del món; el 2010, va ser el quart productor de llargmetratges a nivell mundial. Japó ha guanyat quatre vegades el Premi Oscar a la millor pel·lícula de parla no anglesa, més que qualsevol altre país asiàtic. En una llista sobre les millors pel·lícules produïdes a Àsia elaborada per la revista Sight & Sound, les obres japoneses ocupaven vuit dels dotze primers llocs, amb Tokyo monogatari (1953) ocupant el primer lloc. Tokyo monogatari també va encapçalar l'enquesta dels directors de Sight & Sound del 2012 sobre els Top 50 Greatest Films of All Time, destronant Ciutadà Kane, mentre que Els set samurais (1954) d'Akira Kurosawa va ser votada com la millor pel·lícula en llengua estrangera de tots els temps, segons l'enquesta del 2018 de la BBC en la qual participaren 209 crítics de 43 països. (ca)
Japonská kinematografie je souhrnné označení pro filmy natočené na území Japonska. (cs)
السينما في اليابان لها تاريخ يعود إلى أكثر من 100 سنة خلت. اليابان بها إحدى من أقدم وأكبر صناعات السينما في العالم - فمن عام 2009 كانت الرابعة حسب عدد الأفلام الطويلة المنتجة. وفي عام 2011 أنتجت اليابان 411 فيلما طويلا حققت ما مجموعه 54.9٪ من مجموع أرباح التذاكر في اليابان البالغ مجموعه 2.33 مليار دولار. وقد تم إنتاج الأفلام في اليابان منذ عام 1897، عندما وصل أول المصورين الأجانب. قدمت مجلة ايت أند ساوند، في ترتيبها لأفضل الأفلام التي أنتجت في ، وكانت هناك ثمانية أفلام اليابان بين أعلى 12، وكان فيلم قصة طوكيو في المرتبة الأولى. حازت اليابان على جائزة الأوسكار لأفضل فيلم بلغة أجنبية أربع مرات، أكثر من أي بلد آخر في آسيا. هناك بعض الأفلام البارزة اليابانية مثل قصة طوكيو، الساموراي السبعة، ، ، في عالم الحواس، وغودزيلا. (ar)
Ο Ιαπωνικός κινηματογράφος (Ιαπωνικά:日本映画, Nihon eiga) έχει μια ιστορία που εκτείνεται σε περισσότερα από 100 χρόνια. Η Ιαπωνία έχει μια από τις παλαιότερες και μεγαλύτερες κινηματογραφικές βιομηχανίες στον κόσμο, και το 2021, ήταν η τέταρτη μεγαλύτερη βάσει του αριθμού των μεγάλων ταινιών που παρήγαγε. Το 2011 η Ιαπωνία παρήγαγε 411 ταινίες μεγάλου μήκους που κέρδισαν το 54,9% του συνολικού εγχώριου box office των 2,338 δισεκατομμυρίων δολαρίων. Οι ταινίες στην Ιαπωνία άρχισαν να παράγονται από το 1897, όταν έφτασαν οι πρώτοι ξένοι κινηματογραφιστές. Η ταινία Tokyo Story (1953) κατετάγη νούμερο τρία στην λίστα της Sight & Sound «με τις 100 καλύτερες ταινίες όλων των εποχών» και ήταν επίσης στην κορυφή της δημοσκόπησης των σκηνοθετών του Sight & Sound του 2012 «με τις 50 κορυφαίες ταινίες όλων των εποχών», αποθρονίζοντας τον Πολίτη Κέιν του Όρσον Γουέλς, ενώ Οι Επτά Σαμουράι του Ακίρα Κουροσάβα (1954) ψηφίστηκε ως η καλύτερη ξενόγλωσση ταινία όλων των εποχών σε μια δημοσκόπηση του BBC του 2018 που πήραν μέρος 209 κριτικοί κινηματογράφου από 43 χώρες. Η Ιαπωνία κέρδισε το Όσκαρ Καλύτερης Ξενόγλωσσης Ταινίας μεγάλου μήκους, τέσσερις φορές, περισσότερο από οποιαδήποτε άλλη ασιατική χώρα. Τα τέσσερα μεγάλα κινηματογραφικά στούντιο της Ιαπωνίας είναι τα Toho, Toei, Shochiku και Kadokawa, τα οποία είναι μέλη του Ένωσης Κινηματογραφικών Παραγωγών Ιαπωνίας (αγγλικά: Motion Picture Producers Association of Japan). Τα ετήσια βραβεία της Ιαπωνικής Ακαδημίας Κινηματογράφου θεωρούνται τα ιαπωνικά ισοδύναμα των Βραβείων Όσκαρ των ΗΠΑ. Η ιαπωνική κινηματογραφική βιομηχανία, δομημένη σε μεγάλους οίκους παραγωγής, όπως το Χόλυγουντ, είχε μια πρώιμη χρυσή εποχή στις δεκαετίες το 1920 και 1930, με μια εξαιρετικά πλούσια παραγωγή και έφτασε στο απόγειό της τη δεκαετία του 1950, όταν η παραγωγή έφτασε στη μέγιστη παραγωγικότητά της, παράγοντας πάνω από 500 ταινίες το χρόνο. Ταινίες εξαιρετικής καλλιτεχνικής ποιότητας από ορισμένους σεναριογράφους, όπως ο Ακίρα Κουροσάβα και ο Κέντζι Μιζογκούτσι, έκαναν τους ανθρώπους της Δύσης να ανακαλύψουν, μέσω των φεστιβάλ, την ύπαρξη του ιαπωνικού κινηματογράφου, ξεκινώντας από την ταινία Ρασομόν (1950), η οποία και κέρδισε τον Χρυσό Λέοντα στο Φεστιβάλ Κινηματογράφου της Βενετίας και το Όσκαρ Καλύτερης Ξενόγλωσσης Ταινίας. Μεταξύ του τέλους της δεκαετίας του '50 και των αρχών της δεκαετίας του '60, ο ιαπωνικός κινηματογράφος επηρεάστηκε επίσης από το διεθνές φαινόμενο των Νέων Κυμάτων (nouvelles vagues) και εμφανίστηκαν νέοι σκηνοθέτες διεθνούς αναγνώρισης, όπως οι Ναγκίσα Όσιμα και . Στη δεκαετία του '60, ωστόσο, το σύστημα παραγωγής ταινιών υπέστη τον αξεπέραστο ανταγωνισμό της τηλεόρασης και πήρε το δρόμο της παρακμής, με τη σταδιακή μείωση του αριθμού των ταινιών που παράγονται, των κινηματογραφικών αιθουσών και των θεατών. (el)
Die japanische Filmindustrie gehört zu den ältesten und größten der Welt und produziert derzeit die viertmeisten Spielfilme. Ein japanischer Regisseur, der im Ausland größtes Renommee erwarb, ist Akira Kurosawa; er trat sowohl mit visuell eindrucksvollen Samurai-Filmen hervor als auch mit Werken, die sich mit der zeitgenössischen japanischen Gesellschaft auseinandersetzen. Die Godzilla-Reihe von Ishirō Honda fand auch im Westen Verbreitung. Das Tokyo International Film Festival, auf dem der Tokyo Sakura Grand Prix vergeben wird, ist eines der bedeutendsten Filmfestivals in Asien. (de)
Japana kinematografio (日本映画 [nihon ejga]) estas suma markigo por filmoj filmitaj sur teritorio de Japanio. Oni ankaŭ nomas japanan kinematografion 邦画 [hōga], kies malvorto estas 洋画 [jōga] kiu signifas eksterjapanajn kinojn. Japana kinematografio aĝas pli ol cent jarojn, per interalie Kurosawa Akira, Animeoj kaj teruraj produkciaĵoj, stampas apartan kaj gravan influon al la tuttera kinokulturo. Kune kun la , ĝi kontribuis konigi la orient-azian kulturon al amasoj da fanatikuloj. En 2000, ekzistis en Japanio 2 524 kinaj ekranoj (t.e. po 50 000 loĝantoj por unu ekrano) kaj la averaĝa prezo estis 1.226 enoj. 270 filmoj aperis en Japanio en 2000. En 2001, 163,3 milionoj da japanoj iris kinejen. (eo)
The cinema of Japan (日本映画, Nihon eiga, also known domestically as 邦画 hōga, "domestic cinema") has a history that spans more than 100 years. Japan has one of the oldest and largest film industries in the world; as of 2021, it was the fourth largest by number of feature films produced. In 2011 Japan produced 411 feature films that earned 54.9% of a box office total of US$2.338 billion. Films have been produced in Japan since 1897, when the first foreign cameramen arrived. Tokyo Story (1953) ranked number three in Sight & Sound critics' list of the 100 greatest films of all time. Tokyo Story also topped the 2012 Sight & Sound directors' poll of The Top 50 Greatest Films of All Time, dethroning Citizen Kane, while Akira Kurosawa's Seven Samurai (1954) was voted the greatest foreign-language film of all time in BBC's 2018 poll of 209 critics in 43 countries. Japan has won the Academy Award for the Best International Feature Film four times, more than any other Asian country. Japan's Big Four film studios are Toho, Toei, Shochiku and Kadokawa, which are the only members of the Motion Picture Producers Association of Japan (MPPAJ). The annual Japan Academy Film Prize hosted by the Nippon Academy-shō Association is considered to be the Japanese equivalent of the Academy Awards. (en)
El cine de Japón (日本映画; Nihon-Eiga) tiene una historia que abarca más de 100 años. La importación desde Francia de un cinematógrafo de los hermanos Lumière en 1897 marcó los albores del cine en Japón. Japón tiene una de las industrias cinematográficas más antiguas y más grandes del mundo; en 2010, fue el cuarto más grande productor de largometrajes a nivel mundial. Japón ha ganado cinco veces el Premio Óscar a la mejor película de habla no inglesa, más que cualquier otro país asiático. (es)
Le cinéma japonais a une histoire qui date des débuts du cinéma. C'est actuellement le troisième cinéma mondial pour le nombre de films produits derrière le cinéma indien et le cinéma chinois. (fr)
Film Jepang adalah film yang diproduksi untuk diputar di Jepang, dengan biaya produksi dari warga negara Jepang atau badan hukum yang didirikan di Jepang berdasarkan undang-undang Jepang. Dalam bahasa Jepang, istilah hōga (邦画, film Jepang) dipakai untuk membedakan film Jepang dengan film Barat (洋画, yōga). Pemutaran film pertama kali dilakukan di Jepang dengan menggunakan ciptaan Thomas Alva Edison pada bulan November 1896. Sejarah sinema Jepang berawal dari film pertama produksi orang Jepang pada tahun 1898. Film pertama produksi Jepang adalah dua judul film pendek, Bake Jizō (Setan Jizō) dan Shinin no Sosei (Mayat Bangkit). Kedua film pendek tersebut merupakan karya dari (sekarang Konica Minolta) Film Jepang dapat dikatakan "tidak mengenal" era film bisu. Dalam setiap pemutaran film bisu, selalu ada benshi yang bertugas di dalam gedung bioskop sebagai narator. Sewaktu film diputar, benshi menceritakan jalannya cerita film dan ikut membawakan dialog secara langsung. Tradisi pemutaran film dengan mendatangkan benshi merupakan pengaruh dari teater tradisional ningyo johruri. Kelarisan sebuah film sering bergantung kepada benshi ternama yang ditampilkan sewaktu film diputar. (in)
日本映画（にほんえいが）は、一般的に日本国内の映画館などで公開されることを前提として、日本国籍を持つ者、あるいは日本の国内法に基づく法人が出資（製作）している映画を指すが、詳細な定義は識者によって異なる。邦画（ほうが）とも呼称される。また、映画のことは時代によって活動写真、キネマ、シネマ等とも呼ばれる。トーマス・エジソンによって1891年に発明されたキネトスコープが世界的な映画の起源となるが、それを用いて日本で最初に上映がなされたのは1896年11月で、当時の西洋技術の最先端である映画が到来した年にあたる。日本人による映画撮影としては1898年の浅野四郎による短編映画『化け地蔵』『死人の蘇生』に始まる。ここから現代に至るまで日本映画は日本文化の影響を強く受けつつ、独自の発展を遂げ、日本を代表する大衆娯楽のひとつとして位置付けられていった。日本映画をジャンルとして明確に定義することは困難であり、「日本人監督によって、日本人の俳優を用いて、日本で撮影し、日本で上映する日本語の映画」という条件のもと、そのいくつかが当てはまるものを一般に日本映画と呼称している。このため、『ホノカアボーイ』などの総海外ロケの映画や、フランスの資本を基に黒澤明や大島渚が撮影した映画、崔洋一、李相日などの在日韓国・朝鮮人監督による映画など、全ての条件を満たしていなくても日本映画と認知されるものもある。外国映画（洋画）に対する日本の映画という意味での呼称は存在するが、市場のボーダレス化等、製作、配給の両面において多国籍化が一般化している今日において、ジャンルとしての厳密な定義はほぼ無意味なものとなりつつある。 (ja)
일본 영화 문서는 일본의 영화 및 제반 산업에 대해 설명한다. 세계 1∼2위의 영화 다산국(多産國)으로 알려진 일본영화산업은 점차 사양(斜陽)의 길에 접어들고 있다. 관객은 해마다 줄어들고 있으며 세계적인 현상인 관객 감소 현상이 어김없이 들이닥친 것이다. 황금기의 마지막 해인 1958년의 11억 2,270만명이란 연간 영화 총관객수가 12년 후인 1970년에는 2억 5,300만명으로 되었다. 같은 해 7,670개이던 영화관이 3,246개로 줄어 들었다. 1969년과 1970년 한 해 사이에 자그마치 3,000만명의 관객감소와 400개의 영화관 폐쇄가 있었는가 하면, 일본영화의 대부분을 생산해 내던 5대 제작사(東映·東寶·松竹·日活·大映)중 다이에이(大映)가 닛카쓰(日活)와 배급공동화를 위한 배급 주식회사를 설립했으나 얼마후 해산됐으며, 다이에이는 1971년 11월에 전사원(全社員)을 해고, 사실상 영화제작사무를 중단하기에 이르렀다. 1971년의 제작량을 보면 5대제작사가 132편, 독립프로덕션이 22편(1971년 11월말 현재)으로 대제작회사보다 소자본(小資本)에 의한 독립프로덕션이 활발한 제작활동을 벌이고 있음을 알 수 있다. 아울러 이른바 '에로덕션(외설영화)'이나 폭력영화 등이 다량으로 제작되고 있으며 성인용의 심야 극장이 성행한다. 대제작사의 붕괴현상을 비롯한 일본영화산업의 쇠퇴현상은 무엇보다 텔레비전의 대량보급(1995년 기준 9,700만대), 성행하는 레저 붐 때문이라고 풀이된다. 일본영화가 예술적인 면에서 세계적으로 인정을 받기 시작한 것은 1951년 구로자와 아키라(黑澤明)의 <라쇼몽(羅生門)>이 베니스 영화제에서 황금사자상을 수상한 때부터이다. 이어 몇 개의 작품이 아카데미상을 수상했고, <할복(割腹)>(1963) 등이 칸 영화제에서 심사위원상을, <>가 베를린 영화제에서, 그리고 <>이 베니스 영화제에서 수상되어 평가를 받았다. 전후의 일본 영화계에서 활약한 감독으로는 <라쇼몬(羅生門)> <7인의 사무라이> 등의 구로자와, <만춘(晩春)>의 오즈(小津)가 있고, 60년대 이후에는 <> <벌거벗은 섬>의 신토(新藤兼人), <> <괴담(怪談)>의 고바야시(小林正樹), <(竪琴)>의 이치가와(市川崑) 등 당시 40세를 넘는 중진들이 있었다. 그리고 일본의 누벨 바그라고 하는 오시마(大島渚), 이마무라(今村昌平), 나카히라(中平康) 등이 활약하였다. 일본영화는 그 밖에도 멜로드라마, 전쟁 스펙터클, 무사영화(武士映畵), 청춘영화, 코미디 등 여러 측면의 와 특히 핑크영화가 범람하는 등 한때 연간 600편을 상회하다가 1956년엔 516편, 1970년엔 423편으로 줄었다. 5대제작회사의 붕괴가 현저해지기 시작한 현상은 대자본에 의한 영화생산이 점차 줄게 되면서 군소(群小) 독립프로덕션을 활발하게 움직이게 했다. (ko)
De Japanse cinema (Japans: 日本映画, Nihon eiga) was in 2011, gemeten naar het aantal producties per jaar, de op vier na grootste ter wereld. Na Bollywood, Nollywood, de Amerikaanse cinema en de . De Japanse cinema is slechts een paar jaar jonger dan de Europese en Amerikaanse. In 1897 werd al een film opgenomen met impressies van Tokio en in 1898 begon men met de eerste speelfilms. (nl)
Il cinema giapponese (日本映画 Nihon eiga?) ha una storia per molti versi analoga a quella di altre cinematografiche mondiali, con alcune proprie specificità. L'industria cinematografica giapponese, fortemente strutturata in case di produzione maggiori, come a Hollywood, ha avuto una prima età dell'oro negli anni venti e trenta, con una produzione di eccezionale ricchezza che non ha però varcato i confini nazionali, e ha raggiunto il proprio apogeo negli anni cinquanta, quando la produzione ha raggiunto la sua massima prolificità, con oltre cinquecento film all'anno, e le opere di eccezionale qualità artistica di alcuni autori, come Akira Kurosawa e Kenji Mizoguchi, hanno fatto scoprire in Occidente, attraverso i festival, l'esistenza del cinema nipponico, a partire dal film Rashomon (1950), vincitore del Leone d'oro alla Mostra internazionale d'arte cinematografica di Venezia e dell'Oscar per il miglior film straniero. Tra la fine degli anni cinquanta e l'inizio dei sessanta anche il cinema giapponese è stato interessato dal fenomeno internazionale delle nouvelles vagues e sono emersi nuovi autori di rilevanza internazionale come Nagisa Ōshima e Shōhei Imamura. Nel corso degli anni sessanta il sistema produttivo cinematografico ha però subito l'insuperabile concorrenza della televisione ed ha imboccato la via del declino, con la progressiva discesa del numero dei film prodotti, delle sale cinematografiche e degli spettatori. (it)
Kino japońskie (jap. 日本映画 nihon-eiga) liczy ponad sto lat. Historia kinematografii japońskiej zaczęła się w epoce kina niemego, obecnie na świecie sporą popularnością cieszą się przede wszystkim anime, horrory japońskie oraz klasyki, takie jak np. filmy Akiry Kurosawy. (pl)
O cinema do Japão (日本映画 Nihon eiga?) tem uma história que se estende por mais de 100 anos. (pt)
Japansk film (映画; eiga) har producerats i över 100 år. Den första filmen som producerades i Japan var Geisha no teodori (芸者の手踊り) från juni 1899. Dock har en stor del av de äldsta filmerna gått förlorade, bland annat genom Stora Kanto-jordbävningen 1923, andra världskriget och det fuktiga japanska klimatet. Internationellt har japansk film främst kommit att representerats av filmskaparen Akira Kurosawa, monsterfilmer (Godzillaserien med flera) och animerade filmer i en i landet utvecklad stil, anime. Samurajfilmer som utspelar sig i det förmoderna Japan är en speciell undergenre från Japan. Filmer som De sju samurajerna var inspirerade av amerikanska westernfilmer, och påverkade i sin tur westerngenren (som när en amerikansk westernnyinspelning gjordes av De sju samurajerna betitlad 7 vågade livet). Under sena 1990-talet och början på 2000-talet fick skräckfilmer som Ringu och Förbannelsen - The Grudge stor uppmärksamhet och amerikanska nyinspelningar gjordes på en del av dem. (sv)
Кинемато́граф Япо́нии — часть японского и общемирового киноискусства, зародившееся на японских островах в конце XIX века. (ru)
В часи німого кіно показ фільмів у кінотеатрах супроводжувався «бексі» — живим виконавцем. І на відміну від європейських музикантів, він коментував усе, що відбувалося на екрані. У перших фільмах японської кіноіндустрії, використовувалися театральні декорації, як і у традиційному японському театрі «Кабукі», усі жіночі ролі виконували чоловіки. Першим японським кінорежисером був Макіно Седзо. Поступово цей режисер почав усувати з кіно елементи театральності. Послідовниками такого підходу стали: Г. Котані, К. Усіхара, Я. Сімадзу, Д. Іто, Х. Госе, Я. Одзу. В 30-ті роки починають знімати фільми зі звуком. Але справжнім «Золотим віком» японського кіно стають 50-ті. Після другої світової війни в Японії знято велику кількість документальних фільмів. Найбільше значення серед них мав фільм «Морські бої в районі Гавайських островів і Малайського архіпелагу» режисера Кадзиро Ямамото. Світову славу японська кіноіндустрія отримала завдяки творчості режисера Акіри Курасави майстра самурайських стрічок. Його фільм «Расемон» отримав Золотого лева на Венеціанському кінофестивалі. Також значно популярними є своєрідні . 70-ті роки в японському кіно можна назвати періодом співпраці японських режисерів з іншими країнами. В 80-ті та 90-ті роки японське кіно переживало серйозну кризу. Кінематограф відступав під натиском телебачення та відео. Крім того японське кіно з екранів кінотеатрів витісняла велика кількість американських фільмів. Всі ці причини зумовили виникнення малобюджетного авторського кіно. Починаючи з 80-х років щорічно проводиться Токійський міжнародний фестиваль «Юфуін». (uk)
日本電影（日语：日本映画），在日本又稱「邦画」（邦画，即「國產片」），自1897年电影传入日本以来，日本已形成全球历史最悠久、规模最庞大的电影工业之一，目前，日本是仅次于北美、中国的世界第三大电影市场，尤其以动画电影最受市场欢迎。日本電影由少數大型電影製作公司（東寶、東映、松竹、角川映畫和日活）以及三大電視廣播公司（日本電視台、東京電視台及富士電視台）主導了絕大部分製作和發行業務。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:image

Akirakurosawa-onthesetof7samurai-1953-page88.jpg (en)
Kajiro Yamamoto.jpg (en)

dbp:width

120 (xsd:integer)
150 (xsd:integer)

rdfs:comment

Japonská kinematografie je souhrnné označení pro filmy natočené na území Japonska. (cs)
السينما في اليابان لها تاريخ يعود إلى أكثر من 100 سنة خلت. اليابان بها إحدى من أقدم وأكبر صناعات السينما في العالم - فمن عام 2009 كانت الرابعة حسب عدد الأفلام الطويلة المنتجة. وفي عام 2011 أنتجت اليابان 411 فيلما طويلا حققت ما مجموعه 54.9٪ من مجموع أرباح التذاكر في اليابان البالغ مجموعه 2.33 مليار دولار. وقد تم إنتاج الأفلام في اليابان منذ عام 1897، عندما وصل أول المصورين الأجانب. قدمت مجلة ايت أند ساوند، في ترتيبها لأفضل الأفلام التي أنتجت في ، وكانت هناك ثمانية أفلام اليابان بين أعلى 12، وكان فيلم قصة طوكيو في المرتبة الأولى. حازت اليابان على جائزة الأوسكار لأفضل فيلم بلغة أجنبية أربع مرات، أكثر من أي بلد آخر في آسيا. هناك بعض الأفلام البارزة اليابانية مثل قصة طوكيو، الساموراي السبعة، ، ، في عالم الحواس، وغودزيلا. (ar)
Die japanische Filmindustrie gehört zu den ältesten und größten der Welt und produziert derzeit die viertmeisten Spielfilme. Ein japanischer Regisseur, der im Ausland größtes Renommee erwarb, ist Akira Kurosawa; er trat sowohl mit visuell eindrucksvollen Samurai-Filmen hervor als auch mit Werken, die sich mit der zeitgenössischen japanischen Gesellschaft auseinandersetzen. Die Godzilla-Reihe von Ishirō Honda fand auch im Westen Verbreitung. Das Tokyo International Film Festival, auf dem der Tokyo Sakura Grand Prix vergeben wird, ist eines der bedeutendsten Filmfestivals in Asien. (de)
El cine de Japón (日本映画; Nihon-Eiga) tiene una historia que abarca más de 100 años. La importación desde Francia de un cinematógrafo de los hermanos Lumière en 1897 marcó los albores del cine en Japón. Japón tiene una de las industrias cinematográficas más antiguas y más grandes del mundo; en 2010, fue el cuarto más grande productor de largometrajes a nivel mundial. Japón ha ganado cinco veces el Premio Óscar a la mejor película de habla no inglesa, más que cualquier otro país asiático. (es)
Le cinéma japonais a une histoire qui date des débuts du cinéma. C'est actuellement le troisième cinéma mondial pour le nombre de films produits derrière le cinéma indien et le cinéma chinois. (fr)
De Japanse cinema (Japans: 日本映画, Nihon eiga) was in 2011, gemeten naar het aantal producties per jaar, de op vier na grootste ter wereld. Na Bollywood, Nollywood, de Amerikaanse cinema en de . De Japanse cinema is slechts een paar jaar jonger dan de Europese en Amerikaanse. In 1897 werd al een film opgenomen met impressies van Tokio en in 1898 begon men met de eerste speelfilms. (nl)
Kino japońskie (jap. 日本映画 nihon-eiga) liczy ponad sto lat. Historia kinematografii japońskiej zaczęła się w epoce kina niemego, obecnie na świecie sporą popularnością cieszą się przede wszystkim anime, horrory japońskie oraz klasyki, takie jak np. filmy Akiry Kurosawy. (pl)
O cinema do Japão (日本映画 Nihon eiga?) tem uma história que se estende por mais de 100 anos. (pt)
Кинемато́граф Япо́нии — часть японского и общемирового киноискусства, зародившееся на японских островах в конце XIX века. (ru)
日本電影（日语：日本映画），在日本又稱「邦画」（邦画，即「國產片」），自1897年电影传入日本以来，日本已形成全球历史最悠久、规模最庞大的电影工业之一，目前，日本是仅次于北美、中国的世界第三大电影市场，尤其以动画电影最受市场欢迎。日本電影由少數大型電影製作公司（東寶、東映、松竹、角川映畫和日活）以及三大電視廣播公司（日本電視台、東京電視台及富士電視台）主導了絕大部分製作和發行業務。 (zh)
El cinema del Japó (日本映画; Nihon-Eiga) té una història que abasta més d'un segle. La importació des de França d'un cinematògraf dels germans Lumière el 1897 va marcar les inicis del cinema al Japó. Japó té una de les indústries cinematogràfiques més antigues i més grans del món; el 2010, va ser el quart productor de llargmetratges a nivell mundial. Japó ha guanyat quatre vegades el Premi Oscar a la millor pel·lícula de parla no anglesa, més que qualsevol altre país asiàtic. (ca)
Ο Ιαπωνικός κινηματογράφος (Ιαπωνικά:日本映画, Nihon eiga) έχει μια ιστορία που εκτείνεται σε περισσότερα από 100 χρόνια. Η Ιαπωνία έχει μια από τις παλαιότερες και μεγαλύτερες κινηματογραφικές βιομηχανίες στον κόσμο, και το 2021, ήταν η τέταρτη μεγαλύτερη βάσει του αριθμού των μεγάλων ταινιών που παρήγαγε. Το 2011 η Ιαπωνία παρήγαγε 411 ταινίες μεγάλου μήκους που κέρδισαν το 54,9% του συνολικού εγχώριου box office των 2,338 δισεκατομμυρίων δολαρίων. Οι ταινίες στην Ιαπωνία άρχισαν να παράγονται από το 1897, όταν έφτασαν οι πρώτοι ξένοι κινηματογραφιστές. (el)
Japana kinematografio (日本映画 [nihon ejga]) estas suma markigo por filmoj filmitaj sur teritorio de Japanio. Oni ankaŭ nomas japanan kinematografion 邦画 [hōga], kies malvorto estas 洋画 [jōga] kiu signifas eksterjapanajn kinojn. Japana kinematografio aĝas pli ol cent jarojn, per interalie Kurosawa Akira, Animeoj kaj teruraj produkciaĵoj, stampas apartan kaj gravan influon al la tuttera kinokulturo. Kune kun la , ĝi kontribuis konigi la orient-azian kulturon al amasoj da fanatikuloj. (eo)
The cinema of Japan (日本映画, Nihon eiga, also known domestically as 邦画 hōga, "domestic cinema") has a history that spans more than 100 years. Japan has one of the oldest and largest film industries in the world; as of 2021, it was the fourth largest by number of feature films produced. In 2011 Japan produced 411 feature films that earned 54.9% of a box office total of US$2.338 billion. Films have been produced in Japan since 1897, when the first foreign cameramen arrived. (en)
Film Jepang adalah film yang diproduksi untuk diputar di Jepang, dengan biaya produksi dari warga negara Jepang atau badan hukum yang didirikan di Jepang berdasarkan undang-undang Jepang. Dalam bahasa Jepang, istilah hōga (邦画, film Jepang) dipakai untuk membedakan film Jepang dengan film Barat (洋画, yōga). (in)
Il cinema giapponese (日本映画 Nihon eiga?) ha una storia per molti versi analoga a quella di altre cinematografiche mondiali, con alcune proprie specificità. L'industria cinematografica giapponese, fortemente strutturata in case di produzione maggiori, come a Hollywood, ha avuto una prima età dell'oro negli anni venti e trenta, con una produzione di eccezionale ricchezza che non ha però varcato i confini nazionali, e ha raggiunto il proprio apogeo negli anni cinquanta, quando la produzione ha raggiunto la sua massima prolificità, con oltre cinquecento film all'anno, e le opere di eccezionale qualità artistica di alcuni autori, come Akira Kurosawa e Kenji Mizoguchi, hanno fatto scoprire in Occidente, attraverso i festival, l'esistenza del cinema nipponico, a partire dal film Rashomon (1950), v (it)
日本映画（にほんえいが）は、一般的に日本国内の映画館などで公開されることを前提として、日本国籍を持つ者、あるいは日本の国内法に基づく法人が出資（製作）している映画を指すが、詳細な定義は識者によって異なる。邦画（ほうが）とも呼称される。また、映画のことは時代によって活動写真、キネマ、シネマ等とも呼ばれる。トーマス・エジソンによって1891年に発明されたキネトスコープが世界的な映画の起源となるが、それを用いて日本で最初に上映がなされたのは1896年11月で、当時の西洋技術の最先端である映画が到来した年にあたる。日本人による映画撮影としては1898年の浅野四郎による短編映画『化け地蔵』『死人の蘇生』に始まる。ここから現代に至るまで日本映画は日本文化の影響を強く受けつつ、独自の発展を遂げ、日本を代表する大衆娯楽のひとつとして位置付けられていった。日本映画をジャンルとして明確に定義することは困難であり、「日本人監督によって、日本人の俳優を用いて、日本で撮影し、日本で上映する日本語の映画」という条件のもと、そのいくつかが当てはまるものを一般に日本映画と呼称している。このため、『ホノカアボーイ』などの総海外ロケの映画や、フランスの資本を基に黒澤明や大島渚が撮影した映画、崔洋一、李相日などの在日韓国・朝鮮人監督による映画など、全ての条件を満たしていなくても日本映画と認知されるものもある。 (ja)
일본 영화 문서는 일본의 영화 및 제반 산업에 대해 설명한다. 세계 1∼2위의 영화 다산국(多産國)으로 알려진 일본영화산업은 점차 사양(斜陽)의 길에 접어들고 있다. 관객은 해마다 줄어들고 있으며 세계적인 현상인 관객 감소 현상이 어김없이 들이닥친 것이다. 황금기의 마지막 해인 1958년의 11억 2,270만명이란 연간 영화 총관객수가 12년 후인 1970년에는 2억 5,300만명으로 되었다. 같은 해 7,670개이던 영화관이 3,246개로 줄어 들었다. 1969년과 1970년 한 해 사이에 자그마치 3,000만명의 관객감소와 400개의 영화관 폐쇄가 있었는가 하면, 일본영화의 대부분을 생산해 내던 5대 제작사(東映·東寶·松竹·日活·大映)중 다이에이(大映)가 닛카쓰(日活)와 배급공동화를 위한 배급 주식회사를 설립했으나 얼마후 해산됐으며, 다이에이는 1971년 11월에 전사원(全社員)을 해고, 사실상 영화제작사무를 중단하기에 이르렀다. (ko)
Japansk film (映画; eiga) har producerats i över 100 år. Den första filmen som producerades i Japan var Geisha no teodori (芸者の手踊り) från juni 1899. Dock har en stor del av de äldsta filmerna gått förlorade, bland annat genom Stora Kanto-jordbävningen 1923, andra världskriget och det fuktiga japanska klimatet. Internationellt har japansk film främst kommit att representerats av filmskaparen Akira Kurosawa, monsterfilmer (Godzillaserien med flera) och animerade filmer i en i landet utvecklad stil, anime. (sv)
В часи німого кіно показ фільмів у кінотеатрах супроводжувався «бексі» — живим виконавцем. І на відміну від європейських музикантів, він коментував усе, що відбувалося на екрані. У перших фільмах японської кіноіндустрії, використовувалися театральні декорації, як і у традиційному японському театрі «Кабукі», усі жіночі ролі виконували чоловіки. Першим японським кінорежисером був Макіно Седзо. Поступово цей режисер почав усувати з кіно елементи театральності. Послідовниками такого підходу стали: Г. Котані, К. Усіхара, Я. Сімадзу, Д. Іто, Х. Госе, Я. Одзу. Також значно популярними є своєрідні . (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:country of

is dbo:language of

is dbo:wikiPageRedirects of

is dbp:style of