Mobile phone (original) (raw)

dbo:abstract

El telèfon mòbil és un dispositiu electrònic amb ràdio de curt abast usat per a comunicacions mòbils de veu i dades. Funciona sobre una xarxa d'estacions de base especialitzades i distribuïda pel territori, conegudes com a «cel·les». A més de la funció de veu estàndard d'un telèfon, els mòbils actuals poden suportar molts serveis addicionals, com els SMS per a missatges de text, correu electrònic, commutació de paquets per a l'accés a Internet, jocs, bluetooth, infrarojos (IRDA), càmera amb gravador de vídeo, i MMS per enviar missatges amb fotos i vídeo. La majoria dels telèfons mòbils es connecten a una xarxa d'estacions de base (cel·les), que al seu temps estan interconnectades amb la xarxa telefònica commutada (amb l'excepció de telèfons mòbils per satèl·lit). El concepte d'una xarxa de ràdio cel·lular es va inventar l'any 1947 als Laboratoris Bell. L'any 1957 l'enginyer soviètic Leonid Kuprianóvitx creà el primer telèfon mòbil experimental, i es desenvolupà el primer sistema de telefonia mòbil a la Unió Soviètica, usat, inicialment, per metges, serveis d'emergència i hospitals, i posteriorment de forma general. Fins a l'any 1983 no es van fabricar els primers equips als Estats Units. La ràdio cel·lular consisteix en una tècnica que ofereix telefonia mòbil en utilitzar un espectre electromagnètic. (ca)
Mobilní telefon (hovorově mobil) je elektronické mobilní zařízení, které umožňuje uskutečňovat telefonní hovory. Díky použití rádiových vln není vázán na místo, kde končí telefonní přípojka, jako je tomu u pevného telefonu. Mobilní telefony poskytují kromě spojení s telefonní sítí také další telekomunikačních služby jako např. SMS, MMS a připojení na internet. Mezi producenty mobilních telefonů patří: Apple, Huawei, Samsung, Sony, Xiaomi, Lenovo, Motorola, BlackBerry, HTC, LG, Nokia, Alcatel a další. Mezi bývalé výrobce patří např. společnost BenQ Siemens. Jedinými českými producenty mobilních telefonů jsou firmy VERZO a Jablotron. Někteří mobilní operátoři (například T-Mobile či Vodafone) si nechávají vyrábět mobilní telefony, které dodávají pod vlastní značkou. (cs)
الهاتف المحمول أو النقال أو الخلوي أو الجوال (بالإنجليزية: Mobile phone)‏ (بالفرنسية: Portable)‏ هو أداة اتصال لاسلكية تعمل خلال شبكة من موزعة لتغطي مساحة معينة، ثم تترابط عبر أو أقمار صناعية. مع تطور هذه الأجهزة أصبحت أكثر من مجرد وسيلة اتصال صوتي فهي مثل الحاسوب المحمول، يسجل مثلا المواعيد واستقبال البريد الصوتي وتصفح الشبكة والتصوير - كما قد أصبحت الهواتف النقالة أحد وسائل الإعلان كذلك وبسبب انخفضت تكلفة وتبادل البيانات لتسع فئات أكثر من المجتمع، وتوسعت الهواتف النقالة في مناطق نائية. لذا فقد تزايد عدد مستخدمي هذه الأجهزة باستمرار ليحل محل أجهزة الاتصال الثابتة. (ar)
Κινητό τηλέφωνο ή απλά κινητό, ονομάζεται κατά κύριο λόγο το τηλέφωνο που δεν εξαρτάται από φυσική καλωδιακή σύνδεση με δίκτυο παροχής τηλεφωνίας και δεν εξαρτάται από κάποια τοπική ασύρματη συσκευή εκπομπής ραδιοφωνικού σήματος χαμηλής συχνότητας. Τα κινητά τηλέφωνα χρησιμοποιούν τεχνολογία κυψελών (cells) και εκπέμπουν σε υψηλές συχνότητες. Για την εκπομπή και λήψη των σημάτων χρησιμοποιείται πλέον, αποκλειστικά ψηφιακή τεχνολογία με κωδικοποίηση. Το πρώτο φορητό με δομή κυψελών κινητό τηλέφωνο επιδείχθηκε από τους και Μάρτιν Κούπερ της το 1973, το οποίο ζύγιζε περίπου 2 κιλά. Το 1979, η ιαπωνική (NTT) κυκλοφόρησε το πρώτο δίκτυο κινητής τηλεφωνίας. Το 1983 κυκλοφόρησε το , το πρώτο εμπορικά διαθέσιμο κινητό τηλέφωνο. Από το 1983 έως το 2014, οι παγκόσμιες συνδρομές κινητής τηλεφωνίας αυξήθηκαν σε πάνω από επτά δισεκατομμύρια - το οποίο αναλογεί σε μια συνδρομή για κάθε κάτοικο της Γης. Στο πρώτο τέταρτο του 2016, οι κορυφαίοι παραγωγοί έξυπνων τηλεφώνων/smart phone παγκοσμίως ήταν οι Samsung, Apple, Huawei, και η Xiaomi με τις πωλήσεις έξυπνων τηλεφώνων/smart phone να αντιπροσωπεύουν το 78% των συνολικών πωλήσεων κινητών τηλεφώνων. Στα χαρακτηριστικά κινητά τηλέφωνα, το 2016 οι μεγαλύτεροι παραγωγοί ήταν οι Samsung, και . (el)
Ein Mobiltelefon, im deutschsprachigen Raum auch Handy, früher auch Funktelefon, Antennentelefon oder GSM-Telefon (nach dem Mobilfunkstandard GSM), in der Schweiz auch Natel genannt, ist ein tragbares Telefon, das über Funk mit dem Telefonnetz kommuniziert und daher ortsunabhängig eingesetzt werden kann. Im Jahre 2013 wurden weltweit erstmals mehr internetfähige Mobiltelefone mit berührungsempfindlichen Bildschirmen (Smartphones) als herkömmliche Mobiltelefone verkauft. Die drei größten Hersteller von Smartphones weltweit waren im Jahr 2015 Samsung, Apple und Huawei, danach folgten Lenovo, Xiaomi, ZTE, LG, Oppo und TCL-ALCATEL. Die herkömmlichen Mobiltelefone werden heute überwiegend als Feature-Phones für einen kleinen Markt verkauft, zum Beispiel in Entwicklungsländern und Schwellenländern oder für Menschen, die möglichst einfach bedienbare Geräte mit langer Akkulaufzeit nutzen wollen. Ein kabelloses Telefon, das sich per Funk zur Basisstation mit dem Festnetz verbindet, wird nicht als Mobiltelefon oder Handy, sondern als Schnurlostelefon bezeichnet. (de)
Poŝtelefono aŭ Ĉeltelefono estas malgranda, portebla telefono kun ŝargebla akumulatoro. (eo)
Un teléfono móvil o teléfono celular (Esp. teléfono móvil) (Am. teléfono celular) (acortado como móvil o celular) es un dispositivo portátil que puede hacer o recibir llamadas a través de una portadora de radiofrecuencia, mientras el usuario se está moviendo dentro de un área de servicio telefónico. El enlace de radiofrecuencia establece una conexión con los sistemas de conmutación de un operador de telefonía móvil, que proporciona acceso a la red telefónica pública conmutada (PSTN). La mayoría de los servicios de telefonía móvil modernos utilizan una arquitectura de red celular o red móvil y por lo tanto los teléfonos móviles son, con frecuencia, llamados celulares, especialmente en Hispanoamérica. En España se utiliza más el término móvil. Durante los inicios de la telefonía móvil, estos dispositivos tenían funciones tan limitadas como solamente realizar llamadas, además de ser considerablemente grandes de tamaño, por lo que estos teléfonos eran conocidos como "ladrillos" en su época. Con la evolución de la tecnología celular analógica a la digital, fueron incluyéndose otras funciones como: mensajes de texto (SMS), MMS, comunicaciones inalámbricas de corto alcance (infrarrojos, bluetooth), videojuegos, cámara digital, acceso a Internet, entre otros. Además, con el tiempo, fue cambiado el factor de forma de los teléfonos móviles, pasando de los antiguos "ladrillos", a los "barras" y "plegables" de los años 1990 y 2000 (con teclado físico), hasta los actuales "slates" (de pantalla táctil y teclado virtual).[cita requerida] Estos dispositivos fueron popularizándose en el mundo desarrollado durante el transcurso de los años 1990 y 2000 a nivel global. Recientemente, en los años 2010 se popularizan los hoy día conocidos como «teléfonos inteligentes» (smartphones en inglés), que son teléfonos portátiles que pueden cumplir funciones de una computadora, aparte de las funciones mencionadas anteriormente. (es)
Sakelako telefonoa, telefono mugikorra, eskuko telefonoa edo esku-telefonoa —edo, lagunarteko hizkeran, sega-potoa—, batzuetan sakelakoa, mugikorra edo eskukoa gisa laburtua, haririk gabeko telefono eramangarria da. Gailu horren, bitartez telefonia mugikorreko sarera sar daiteke, bai eta sareak eskaintzen dituen zerbitzuak erabili ere. Sarera sartzeko, telefonoak irrati uhinak erabiltzen ditu . Hasierako sakelako telefonoek deitzeko bakarrik balio zuten, baina teknologiak aurrera egin ahala, aplikazio berriak sortu dira, hala nola SMSak edo mezu laburrak, MP3 erreproduzitzaileak, Bluetooth, argazki-kamera, bideo-jokoak, internet, eta abar. Eboluzio horren ondorioz, telefono adimentsuak jaio dira. (eu)
Un téléphone mobile, téléphone portable ou téléphone cellulaire est un appareil électronique de télécommunication, normalement portatif, offrant une fonction de téléphonie mobile et pouvant être utilisé sur de grandes distances sous réserve d'une couverture réseau. En Belgique, en Nouvelle-Calédonie et à La Réunion, le terme « GSM » (pour Global System for Mobile Communications, un standard de communication de téléphonie mobile) est couramment utilisé pour désigner un téléphone mobile. En Suisse, on parle couramment de Natel (National Telefon, marque de Swisscom, du nom de l'ancien réseau de téléphonie mobile Natel pour les véhicules). Au Canada francophone et en Vallée d'Aoste, le terme cellulaire est couramment utilisé. Les études relatives à l’équipement en téléphonie mobile, qu’elles soient internationales ou nationales, distinguent deux grandes catégories de téléphones mobiles : * les téléphones mobiles basiques centrés essentiellement sur la fonction téléphonie ; * les smartphones, ou téléphones multifonctions, plus élaborés, offrant de nombreuses autres possibilités. Ces études soulignent, toutes, la progression continue de la proportion de smartphones au détriment des téléphones mobiles basiques. Leur utilisation peut être addictive, notamment pour le smartphone, ce pourquoi il existe depuis 2001 une Journée mondiale sans téléphone portable. (fr)
A mobile phone, cellular phone, cell phone, cellphone, handphone, hand phone or pocket phone, sometimes shortened to simply mobile, cell, or just phone, is a portable telephone that can make and receive calls over a radio frequency link while the user is moving within a telephone service area. The radio frequency link establishes a connection to the switching systems of a mobile phone operator, which provides access to the public switched telephone network (PSTN). Modern mobile telephone services use a cellular network architecture and, therefore, mobile telephones are called cellular telephones or cell phones in North America. In addition to telephony, digital mobile phones (2G) support a variety of other services, such as text messaging, MMS, email, Internet access, short-range wireless communications (infrared, Bluetooth), business applications, video games and digital photography. Mobile phones offering only those capabilities are known as feature phones; mobile phones which offer greatly advanced computing capabilities are referred to as smartphones. The first handheld mobile phone was demonstrated by Martin Cooper of Motorola in New York City in 1973, using a handset weighing c. 2 kilograms (4.4 lbs). In 1979, Nippon Telegraph and Telephone (NTT) launched the world's first cellular network in Japan. In 1983, the DynaTAC 8000x was the first commercially available handheld mobile phone. From 1983 to 2014, worldwide mobile phone subscriptions grew to over seven billion; enough to provide one for every person on Earth. In the first quarter of 2016, the top smartphone developers worldwide were Samsung, Apple and Huawei; smartphone sales represented 78 percent of total mobile phone sales. For feature phones (slang: "dumbphones") as of 2016, the top-selling brands were Samsung, Nokia and Alcatel. Mobile phones are considered an important human invention as it has been one of the most widely used and sold pieces of consumer technology. The growth in popularity has been rapid in some places, for example in the UK the total number of mobile phones overtook the number of houses in 1999. Today mobile phones are globally ubiquitous and in almost half the world's countries, over 90% of the population own at least one. (en)
Saghas gutháin is ea an fón póca (nó uaireanta teileafón póca, fón siúil, guthán soghluaiste) atá soghluaiste ar feadh limistéir mhór. (ga)
Telepon genggam atau telepon seluler (disingkat ponsel) atau handphone (disingkat HP) adalah perangkat telekomunikasi elektronik yang mempunyai kemampuan dasar yang sama dengan telepon konvensional saluran tetap, tetapi dapat dibawa ke mana-mana (bahasa Inggris: portable atau mobile) dan tidak perlu disambungkan dengan jaringan telepon menggunakan kabel (komunikasi nirkabel, bahasa Inggris: wireless communication). Saat ini, Indonesia mempunyai dua jaringan telepon nirkabel yaitu sistem GSM (Global System Mobile Telecommunications) dan sistem CDMA (Code Division Multiple Access). Badan yang mengatur telekomunikasi1-G merupakan telepon genggam pertama yang sebenarnya. Tahun 1973, Martin Cooper dari Motorola Corp menemukan telepon genggam pertama dan diperkenalkan kepada publik pada 3 April 1973. Telepon genggam yang ditemukan oleh Cooper memiliki berat 30 ons atau sekitar 800 gram. (in)
Un telefono cellulare (comunemente chiamato telefonino, cellulare, telefono o natel in Svizzera), nel campo delle telecomunicazioni, è un apparecchio radio mobile terminale ricetrasmittente (terminale mobile) per la comunicazione in radiotelefonia sull'interfaccia radio di accesso di una rete cellulare. (it)
携帯電話（けいたいでんわ、英: mobile phone）とは、無線通信により、携帯することが可能となった電話機である。また、電話機を携帯する形の移動体通信システム、電気通信役務。端末を携帯あるいはケータイ（この場合は、スマートフォンではなくフィーチャーフォンを指すことが多い）と略称することがある。携帯電話は無線機の一種であるため、その設計は電波法により規制されている。日本国内で一般に流通している携帯電話は、電波法令により規定されている技術基準に適合していることを示すマーク（技適マーク）が刻印されている。本稿では説明しないが、鉄道設備や構内で使う携帯可能な端末を「携帯電話」と呼ぶ。技術的には固定電話と全く同じ構造であり、設備内のモジュラージャックやロゼットに接続して通話をする。 (ja)
( 핸드폰은 여기로 연결됩니다. 영화에 대해서는 핸드폰 (영화) 문서를 참고하십시오.) 휴대 전화(携帶電話, 영어: cellular phone, cellphone, mobile phone, 문화어: 손전화, 무선대화기)나 핸드폰 또는 휴대폰은 이동통신 서비스의 사용을 목적으로 개발된 소형 무선 전화기로 일반적으로 유선 전화의 반대말로 쓰인다. 가정에서 사용하는 무선 전화는 선이 없기는 하지만 유선 전화와 연결되는 전화이기 때문에 휴대 전화라고 하지 않는다. 현대의 휴대 전화는 단순히 전화로서의 기능만을 제공하는 것이 아니라 게임(온라인), 블루투스, 장문 메시지, 영상통화, 영화 관람, 사진편집 등 다양한 기능을 제공하고 있다. 또, 현재 출시하고 있는 휴대 전화 대부분은 기지국의 셀룰러 네트워크에 연결함으로써 PSTN에 상호 연결한다. (위성 전화는 제외.) (ko)
Een mobiele telefoon, ook wel mobiel(tje) (Nederland), gsm (België) of cellulair (Suriname), is een apparaat waarmee draadloos getelefoneerd kan worden met behulp van een netwerk van antennes. Mobiele telefoons maken gebruik van radiogolven en van telefooncentrales om binnen een bepaalde regio communicatie tussen de gebruikers mogelijk te maken. Dit kan zowel in een openbaar als in een privénetwerk. Een voorbeeld van een gesloten privénetwerk is het C2000-netwerk voor de hulpverleningsdiensten in Nederland of Astrid in België. De eerste generaties maakten gebruik van analoge modulatie, latere van digitale (gsm en UMTS). De term mobiele telefoon omvat niet de zogenaamde draadloze telefoons die gekoppeld zijn aan een vaste telefoonaansluiting en die alleen gebruikt kunnen worden binnen een straal van honderd meter van het basisstation. Om radiofrequenties te gebruiken voor mobiele telefonie is in Nederland een vergunning van het Agentschap Telecom van het ministerie van Economische Zaken noodzakelijk. Mobiele telefoons moeten door dit agentschap (of een vergelijkbare instantie in een ander EU-land) worden goedgekeurd. De eerste mobiele telefoon, de DynaTAC 8000X van Motorola, woog bijna een kilo. In 2019 wogen veel mobiele telefoons minder dan 100 gram. Geavanceerdere toestellen zijn smartphones; deze wegen veelal tussen de 100 en 200 gram. In 2010 werden er 1,4 miljard mobiele telefoons verkocht. In 2011 was 65% van de verkochte telefoons een smartphone. (nl)
Telefon komórkowy, pot. komórka – telefon działający w oparciu o telefonię komórkową. Obecnie absolutna większość telefonów komórkowych działa w systemach cyfrowych (np. GSM, DCS, PCS, UMTS). W starszych rozwiązaniach stosowano sieci analogowe (NMT, AMPS). (pl)
Telefone celular (português brasileiro) ou telemóvel (português europeu) é um aparelho de comunicação por ondas eletromagnéticas que permite a transmissão bidirecional de voz e dados utilizáveis em uma área geográfica que se encontra dividida em células (de onde provém a nomenclatura celular), cada uma delas servida por um transmissor/receptor. A invenção do telefone celular ocorreu em 1947 pelo laboratório Bell, nos Estados Unidos. Há diferentes tecnologias para a difusão das ondas eletromagnéticas nos telefones móveis, baseadas na compressão das informações ou na sua distribuição: na primeira geração (1G) (a analógica, desenvolvida no início da década de 1980), com os sistemas NMT e AMPS; na segunda geração (2G) (digital, desenvolvida no final da década de 1980 e início da década de 1990): GSM, CDMA e TDMA; na segunda geração e meia (2,5G) (uma evolução à 2G, com melhorias significativas em capacidade de transmissão de dados e na adoção da tecnologia de pacotes e não mais comutação de circuitos), presente nas tecnologias GPRS, EDGE, HSCSD e 1xRTT; na terceira geração (3G) (digital, com mais recursos, em desenvolvimento desde o final dos anos 1990), como UMTS e EVDO; na terceira geração e meia (3,5G), como HSDPA, HSPA e HSUPA. Depois da implementação do 4G (quarta geração), está em desenvolvimento o 5G. Aparelhos análogos baseados no rádio já eram utilizados pelas autoridades policiais de Chicago na década de trinta, entre outras tecnologias. (pt)
En mobiltelefon är telefonen som används i ett mobiltelefonisystem. Den motsvarar tekniskt en radiotelefon, men istället för att telefonerna skulle vara i radioförbindelse med varandra håller de kontakt med basstationer, som i sin tur är anslutna till det fasta publika telefonnätet. På så sätt kan en mobiltelefon användas som traditionella telefoner. Mobiltelefoner använder digitalteknik för kontakten med basstationen, och kan därför fungera som en dator, och kan då överföra data utöver själva samtalet (sms, videosamtal etc.).Det land som utvecklade det allra första mobiltelefonisystemet var Sverige år 1950. Systemet hette MTA (MobilTelefonisystem version A). Senare kom även MTB och MTC. MTC utvecklades till NMT450. Det första samtalet genomfördes 1950 av ingenjör Sture Lauhrén och var till fröken Ur. (sv)
Сотовый телефон, или мобильный телефон — телефон, предназначенный для работы в сетях сотовой связи; использует приёмопередатчик радиодиапазона и традиционную телефонную коммутацию для осуществления телефонной связи на территории зоны покрытия сотовой сети. В настоящее время сотовая связь — самая распространённая из всех видов мобильной связи. По этой причине мобильным телефоном называют именно сотовый, хотя «мобильными» (то есть, переносными) являются также спутниковые телефоны, радиотелефоны, DECT-телефоны, некоторые модели IP-телефонов и аппараты магистральной связи. Сотовый телефон — сложное высокотехнологичное электронное устройство, включающее в себя: приёмопередатчик на поддиапазоны 1—2 ГГц (GSM) и 2—1 ГГц (UMTS) СВЧ-диапазона, специализированный контроллер управления, дисплей, интерфейсные устройства, аккумулятор. Большинство аппаратов имеет свой уникальный номер, т. н. IMEI — международный идентификатор мобильного устройства. IMEI присваивается при производстве сотового телефона и состоит из 15 цифр; он записывается в немодифицируемую часть прошивки телефона. Сам этот номер отпечатан на этикетке телефона под аккумулятором, также на коробке (упаковке) от телефона (под штрихкодом). В большинстве телефонов его также можно узнать, набрав на клавиатуре код *#06#. Большинство стандартов мобильной связи использует для идентификации абонента SIM-карту. Она представляет собой смарт-карту с программным управлением, и также имеет свой уникальный идентификационный номер IMSI (англ. International Mobile Subscriber Identity — международный идентификационный номер подвижного абонента) и индивидуальный цифровой пароль. (ru)
行動電話，又稱手提式電話機，簡稱手提電話、手機，也有攜帶電話、移動電話、流動電話、隨身電話等稱呼，是可以在較大範圍内使用的可攜式電話，與座位電話（座機、固定電話）相對。1990年代中期以前價格昂貴且體積龐大，且都是黑道電影中重量級大哥所用，因此又有大哥大的俗稱。1990年代後期逐漸普及化，如今已成為全球銷量最高的消費電子產品，也是現代人日常不可或缺的電子用品之一。目前在全球範圍内使用最廣是的第四代和第五代行動通訊技術。第四代移动通信技术以LTE為主，支持高速数据传输的蜂巢式網路行動電話技术。4G服務能夠同時傳送聲音（通話）及信息、视频、（電子郵件、即時通訊等）它是數位制式的。目前整個行業正在向第五代移动通信技术遷移。手機外觀上一般都應該包括至少一個液晶顯示器和一套按鍵，現時採用觸控式螢幕的手機減少了按鍵，只剩下主頁及返回鍵。現代的手機除了典型的電話功能外，還包含了個人數位助理、遊戲機、MP3播放器、照相機、錄音機、衛星定位系統和連接網際網路等更多功能，它們都概括性地統稱作智慧型手機。 (zh)
Мобільний телефон, стільнико́вий телефон — автономний мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв'язку; використовує приймач радіодіапазону і традиційну телефонну комутацію для здійснення телефонного зв'язку на території зони покриття мережі. Нині стільниковий зв'язок — найпоширеніший з усіх видів мобільного зв'язку, тому зазвичай «мобільним телефоном» називають саме стільниковий телефон, хоча мобільними телефонами крім стільникових є також супутникові телефони, радіотелефони і апарати магістрального зв'язку. Стільниковий телефон — високотехнологічний електронний пристрій, що містить в собі: прийомопередавач на піддіапазони 1-2 ГГц (GSM) і 2-4 ГГц (UMTS) НВЧ-діапазону, спеціалізований контролер управління, кольоровий/монохромний дисплей, інтерфейсні пристрої, акумулятор. Більшість пристроїв має свій унікальний номер, т. зв. IMEI — міжнародний ідентифікатор мобільного пристрою. IMEI присвоюється при виробництві стільникового телефону і складається з 15 цифр; він записується в немодифікованій частині прошивки телефону(*#*#089*#*#). Сам цей номер віддруковано на етикетці телефону під акумулятором або на чеку, також на обгортці (упаковці) від телефону (під штрих-кодом). У більшості телефонів його також можна дізнатися, набравши на клавіатурі код *#06#. Цей унікальний код дозволяє ідентифікувати пристрій у мережі, відстежувати переміщення, дзвінки та багато іншого.Більшість стандартів мобільного зв'язку використовують для ідентифікації абонента SIM-карту. Вона являє собою смарткарта (пластикову картку з запресованої в неї мікросхемою мікроконтролера і пам'яті) з програмним управлінням, і також має свій унікальний номер IMSI (англ. International Mobile Subscriber Identity — міжнародний ідентифікаційний номер рухомого абонента) та індивідуальний цифровий пароль. Напруга живлення SIM-карти — 3,3 В. (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

rdfs:comment

الهاتف المحمول أو النقال أو الخلوي أو الجوال (بالإنجليزية: Mobile phone)‏ (بالفرنسية: Portable)‏ هو أداة اتصال لاسلكية تعمل خلال شبكة من موزعة لتغطي مساحة معينة، ثم تترابط عبر أو أقمار صناعية. مع تطور هذه الأجهزة أصبحت أكثر من مجرد وسيلة اتصال صوتي فهي مثل الحاسوب المحمول، يسجل مثلا المواعيد واستقبال البريد الصوتي وتصفح الشبكة والتصوير - كما قد أصبحت الهواتف النقالة أحد وسائل الإعلان كذلك وبسبب انخفضت تكلفة وتبادل البيانات لتسع فئات أكثر من المجتمع، وتوسعت الهواتف النقالة في مناطق نائية. لذا فقد تزايد عدد مستخدمي هذه الأجهزة باستمرار ليحل محل أجهزة الاتصال الثابتة. (ar)
Poŝtelefono aŭ Ĉeltelefono estas malgranda, portebla telefono kun ŝargebla akumulatoro. (eo)
Saghas gutháin is ea an fón póca (nó uaireanta teileafón póca, fón siúil, guthán soghluaiste) atá soghluaiste ar feadh limistéir mhór. (ga)
Un telefono cellulare (comunemente chiamato telefonino, cellulare, telefono o natel in Svizzera), nel campo delle telecomunicazioni, è un apparecchio radio mobile terminale ricetrasmittente (terminale mobile) per la comunicazione in radiotelefonia sull'interfaccia radio di accesso di una rete cellulare. (it)
携帯電話（けいたいでんわ、英: mobile phone）とは、無線通信により、携帯することが可能となった電話機である。また、電話機を携帯する形の移動体通信システム、電気通信役務。端末を携帯あるいはケータイ（この場合は、スマートフォンではなくフィーチャーフォンを指すことが多い）と略称することがある。携帯電話は無線機の一種であるため、その設計は電波法により規制されている。日本国内で一般に流通している携帯電話は、電波法令により規定されている技術基準に適合していることを示すマーク（技適マーク）が刻印されている。本稿では説明しないが、鉄道設備や構内で使う携帯可能な端末を「携帯電話」と呼ぶ。技術的には固定電話と全く同じ構造であり、設備内のモジュラージャックやロゼットに接続して通話をする。 (ja)
( 핸드폰은 여기로 연결됩니다. 영화에 대해서는 핸드폰 (영화) 문서를 참고하십시오.) 휴대 전화(携帶電話, 영어: cellular phone, cellphone, mobile phone, 문화어: 손전화, 무선대화기)나 핸드폰 또는 휴대폰은 이동통신 서비스의 사용을 목적으로 개발된 소형 무선 전화기로 일반적으로 유선 전화의 반대말로 쓰인다. 가정에서 사용하는 무선 전화는 선이 없기는 하지만 유선 전화와 연결되는 전화이기 때문에 휴대 전화라고 하지 않는다. 현대의 휴대 전화는 단순히 전화로서의 기능만을 제공하는 것이 아니라 게임(온라인), 블루투스, 장문 메시지, 영상통화, 영화 관람, 사진편집 등 다양한 기능을 제공하고 있다. 또, 현재 출시하고 있는 휴대 전화 대부분은 기지국의 셀룰러 네트워크에 연결함으로써 PSTN에 상호 연결한다. (위성 전화는 제외.) (ko)
Telefon komórkowy, pot. komórka – telefon działający w oparciu o telefonię komórkową. Obecnie absolutna większość telefonów komórkowych działa w systemach cyfrowych (np. GSM, DCS, PCS, UMTS). W starszych rozwiązaniach stosowano sieci analogowe (NMT, AMPS). (pl)
行動電話，又稱手提式電話機，簡稱手提電話、手機，也有攜帶電話、移動電話、流動電話、隨身電話等稱呼，是可以在較大範圍内使用的可攜式電話，與座位電話（座機、固定電話）相對。1990年代中期以前價格昂貴且體積龐大，且都是黑道電影中重量級大哥所用，因此又有大哥大的俗稱。1990年代後期逐漸普及化，如今已成為全球銷量最高的消費電子產品，也是現代人日常不可或缺的電子用品之一。目前在全球範圍内使用最廣是的第四代和第五代行動通訊技術。第四代移动通信技术以LTE為主，支持高速数据传输的蜂巢式網路行動電話技术。4G服務能夠同時傳送聲音（通話）及信息、视频、（電子郵件、即時通訊等）它是數位制式的。目前整個行業正在向第五代移动通信技术遷移。手機外觀上一般都應該包括至少一個液晶顯示器和一套按鍵，現時採用觸控式螢幕的手機減少了按鍵，只剩下主頁及返回鍵。現代的手機除了典型的電話功能外，還包含了個人數位助理、遊戲機、MP3播放器、照相機、錄音機、衛星定位系統和連接網際網路等更多功能，它們都概括性地統稱作智慧型手機。 (zh)
El telèfon mòbil és un dispositiu electrònic amb ràdio de curt abast usat per a comunicacions mòbils de veu i dades. Funciona sobre una xarxa d'estacions de base especialitzades i distribuïda pel territori, conegudes com a «cel·les». A més de la funció de veu estàndard d'un telèfon, els mòbils actuals poden suportar molts serveis addicionals, com els SMS per a missatges de text, correu electrònic, commutació de paquets per a l'accés a Internet, jocs, bluetooth, infrarojos (IRDA), càmera amb gravador de vídeo, i MMS per enviar missatges amb fotos i vídeo. La majoria dels telèfons mòbils es connecten a una xarxa d'estacions de base (cel·les), que al seu temps estan interconnectades amb la xarxa telefònica commutada (amb l'excepció de telèfons mòbils per satèl·lit). (ca)
Mobilní telefon (hovorově mobil) je elektronické mobilní zařízení, které umožňuje uskutečňovat telefonní hovory. Díky použití rádiových vln není vázán na místo, kde končí telefonní přípojka, jako je tomu u pevného telefonu. Mobilní telefony poskytují kromě spojení s telefonní sítí také další telekomunikačních služby jako např. SMS, MMS a připojení na internet. (cs)
Κινητό τηλέφωνο ή απλά κινητό, ονομάζεται κατά κύριο λόγο το τηλέφωνο που δεν εξαρτάται από φυσική καλωδιακή σύνδεση με δίκτυο παροχής τηλεφωνίας και δεν εξαρτάται από κάποια τοπική ασύρματη συσκευή εκπομπής ραδιοφωνικού σήματος χαμηλής συχνότητας. Τα κινητά τηλέφωνα χρησιμοποιούν τεχνολογία κυψελών (cells) και εκπέμπουν σε υψηλές συχνότητες. Για την εκπομπή και λήψη των σημάτων χρησιμοποιείται πλέον, αποκλειστικά ψηφιακή τεχνολογία με κωδικοποίηση. (el)
Un teléfono móvil o teléfono celular (Esp. teléfono móvil) (Am. teléfono celular) (acortado como móvil o celular) es un dispositivo portátil que puede hacer o recibir llamadas a través de una portadora de radiofrecuencia, mientras el usuario se está moviendo dentro de un área de servicio telefónico. El enlace de radiofrecuencia establece una conexión con los sistemas de conmutación de un operador de telefonía móvil, que proporciona acceso a la red telefónica pública conmutada (PSTN). La mayoría de los servicios de telefonía móvil modernos utilizan una arquitectura de red celular o red móvil y por lo tanto los teléfonos móviles son, con frecuencia, llamados celulares, especialmente en Hispanoamérica. En España se utiliza más el término móvil. (es)
Ein Mobiltelefon, im deutschsprachigen Raum auch Handy, früher auch Funktelefon, Antennentelefon oder GSM-Telefon (nach dem Mobilfunkstandard GSM), in der Schweiz auch Natel genannt, ist ein tragbares Telefon, das über Funk mit dem Telefonnetz kommuniziert und daher ortsunabhängig eingesetzt werden kann. Im Jahre 2013 wurden weltweit erstmals mehr internetfähige Mobiltelefone mit berührungsempfindlichen Bildschirmen (Smartphones) als herkömmliche Mobiltelefone verkauft. Die drei größten Hersteller von Smartphones weltweit waren im Jahr 2015 Samsung, Apple und Huawei, danach folgten Lenovo, Xiaomi, ZTE, LG, Oppo und TCL-ALCATEL. Die herkömmlichen Mobiltelefone werden heute überwiegend als Feature-Phones für einen kleinen Markt verkauft, zum Beispiel in Entwicklungsländern und Schwellenlände (de)
Sakelako telefonoa, telefono mugikorra, eskuko telefonoa edo esku-telefonoa —edo, lagunarteko hizkeran, sega-potoa—, batzuetan sakelakoa, mugikorra edo eskukoa gisa laburtua, haririk gabeko telefono eramangarria da. Gailu horren, bitartez telefonia mugikorreko sarera sar daiteke, bai eta sareak eskaintzen dituen zerbitzuak erabili ere. Sarera sartzeko, telefonoak irrati uhinak erabiltzen ditu . (eu)
A mobile phone, cellular phone, cell phone, cellphone, handphone, hand phone or pocket phone, sometimes shortened to simply mobile, cell, or just phone, is a portable telephone that can make and receive calls over a radio frequency link while the user is moving within a telephone service area. The radio frequency link establishes a connection to the switching systems of a mobile phone operator, which provides access to the public switched telephone network (PSTN). Modern mobile telephone services use a cellular network architecture and, therefore, mobile telephones are called cellular telephones or cell phones in North America. In addition to telephony, digital mobile phones (2G) support a variety of other services, such as text messaging, MMS, email, Internet access, short-range wireless (en)
Un téléphone mobile, téléphone portable ou téléphone cellulaire est un appareil électronique de télécommunication, normalement portatif, offrant une fonction de téléphonie mobile et pouvant être utilisé sur de grandes distances sous réserve d'une couverture réseau. Les études relatives à l’équipement en téléphonie mobile, qu’elles soient internationales ou nationales, distinguent deux grandes catégories de téléphones mobiles : (fr)
Telepon genggam atau telepon seluler (disingkat ponsel) atau handphone (disingkat HP) adalah perangkat telekomunikasi elektronik yang mempunyai kemampuan dasar yang sama dengan telepon konvensional saluran tetap, tetapi dapat dibawa ke mana-mana (bahasa Inggris: portable atau mobile) dan tidak perlu disambungkan dengan jaringan telepon menggunakan kabel (komunikasi nirkabel, bahasa Inggris: wireless communication). Saat ini, Indonesia mempunyai dua jaringan telepon nirkabel yaitu sistem GSM (Global System Mobile Telecommunications) dan sistem CDMA (Code Division Multiple Access). Badan yang mengatur telekomunikasi1-G merupakan telepon genggam pertama yang sebenarnya. Tahun 1973, Martin Cooper dari Motorola Corp menemukan telepon genggam pertama dan diperkenalkan kepada publik pada 3 April (in)
Een mobiele telefoon, ook wel mobiel(tje) (Nederland), gsm (België) of cellulair (Suriname), is een apparaat waarmee draadloos getelefoneerd kan worden met behulp van een netwerk van antennes. Mobiele telefoons maken gebruik van radiogolven en van telefooncentrales om binnen een bepaalde regio communicatie tussen de gebruikers mogelijk te maken. Dit kan zowel in een openbaar als in een privénetwerk. Een voorbeeld van een gesloten privénetwerk is het C2000-netwerk voor de hulpverleningsdiensten in Nederland of Astrid in België. De eerste generaties maakten gebruik van analoge modulatie, latere van digitale (gsm en UMTS). (nl)
Telefone celular (português brasileiro) ou telemóvel (português europeu) é um aparelho de comunicação por ondas eletromagnéticas que permite a transmissão bidirecional de voz e dados utilizáveis em uma área geográfica que se encontra dividida em células (de onde provém a nomenclatura celular), cada uma delas servida por um transmissor/receptor. A invenção do telefone celular ocorreu em 1947 pelo laboratório Bell, nos Estados Unidos. Aparelhos análogos baseados no rádio já eram utilizados pelas autoridades policiais de Chicago na década de trinta, entre outras tecnologias. (pt)
Сотовый телефон, или мобильный телефон — телефон, предназначенный для работы в сетях сотовой связи; использует приёмопередатчик радиодиапазона и традиционную телефонную коммутацию для осуществления телефонной связи на территории зоны покрытия сотовой сети. В настоящее время сотовая связь — самая распространённая из всех видов мобильной связи. По этой причине мобильным телефоном называют именно сотовый, хотя «мобильными» (то есть, переносными) являются также спутниковые телефоны, радиотелефоны, DECT-телефоны, некоторые модели IP-телефонов и аппараты магистральной связи. (ru)
En mobiltelefon är telefonen som används i ett mobiltelefonisystem. Den motsvarar tekniskt en radiotelefon, men istället för att telefonerna skulle vara i radioförbindelse med varandra håller de kontakt med basstationer, som i sin tur är anslutna till det fasta publika telefonnätet. På så sätt kan en mobiltelefon användas som traditionella telefoner. Mobiltelefoner använder digitalteknik för kontakten med basstationen, och kan därför fungera som en dator, och kan då överföra data utöver själva samtalet (sms, videosamtal etc.).Det land som utvecklade det allra första mobiltelefonisystemet var Sverige år 1950. Systemet hette MTA (MobilTelefonisystem version A). Senare kom även MTB och MTC. MTC utvecklades till NMT450. Det första samtalet genomfördes 1950 av ingenjör Sture Lauhrén och var til (sv)
Мобільний телефон, стільнико́вий телефон — автономний мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв'язку; використовує приймач радіодіапазону і традиційну телефонну комутацію для здійснення телефонного зв'язку на території зони покриття мережі. Нині стільниковий зв'язок — найпоширеніший з усіх видів мобільного зв'язку, тому зазвичай «мобільним телефоном» називають саме стільниковий телефон, хоча мобільними телефонами крім стільникових є також супутникові телефони, радіотелефони і апарати магістрального зв'язку. Напруга живлення SIM-карти — 3,3 В. (uk)

rdfs:seeAlso

foaf:depiction

is dbo:wikiPageRedirects of

is dbp:industry of

is dbp:products of