Sri Vaishnavism (original) (raw)

dbo:abstract

Die Sri Vaishnava Tradition (Śrī Vaiṣṇavam, Śrī Vaiṣṇava Sampradaya, manchmal auch tamilischer Vishnuismus) ist eine der vier großen Unterströmungen des Vishnuismus. Die Sri Vaishnava Tradition beruft sich neben den Veden, Agamas und Puranas als Grundlage auf die Gedichte der Alvars und wurde vom Theologen und Philosophen Ramanuja wesentlich geprägt. (de)
Sri Vaishnavism, or the Sri Vaishnava Sampradaya, is a denomination within the Vaishnavism tradition of Hinduism. The name refers to goddess Lakshmi (also known as Sri), as well as a prefix that means "sacred, revered", and the god Vishnu, who are together revered in this tradition. The tradition traces its roots to the ancient Vedas and Pancharatra texts, popularised by the Alvars and their canon, the Naalayira Divya Prabandham. The founding of Sri Vaishnavism is traditionally attributed to Nathamuni of the 10th century CE; its central philosopher has been Ramanuja of the 11th century, who developed the Vishishtadvaita ("qualified non-dualism") Vedanta sub-school of Hindu philosophy. The tradition split into two denominations around the 16th century. The Vadakalai sect vested the Vedas with the greatest authority and follow the doctrine of Sri Vedanta Desika, whereas the Tenkalai sect vested the Naalayira Divya Prabandham with the greatest authority and follow the principles of Sri Manavala Mamunigal. The Telugu Brahmins of the Sri Vaishnava tradition form a single distinct sect called the Andhra Vaishnavas, and are not divided into the Vadakalai and Tenkalai denominations, unlike the Tamil Iyengars. The most striking difference between Sri Vaishnavas and other Vaishnava groups lies in their interpretation of the Vedas. While other Vaishnava groups interpret Vedic deities like Indra, Savitar, Bhaga, Rudra, etc., to be the same as their Puranic counterparts, Sri Vaishnavas consider these to be different names/roles/forms of Narayana, thus claiming that the entirety of the Vedas is dedicated to Vishnu reverence alone. Sri Vaishnavas have remodelled the Pancharatra homas (rituals) to include Vedic suktas (hymns) in them, thus integrating them with a Vedic perspective. (en)
Lo Śrī Vaiṣṇava o Śrī Sampradāya è uno dei sei maggiori sampradāya viṣṇuiti. Il culto di questo sampradāya verte quindi su Viṣṇu/Nārāyaṇa e sul suo principale avatāra, Kṛṣṇa, nonché sull'eterna paredra di Viṣṇu, Lakṣmī, e quindi su quella moglie/paredra di Kṛṣṇa, , meglio conosciuta con il nome in lingua tamiḻ, Nappinai. Questa comunità viṣṇuita è prevalentemente presente nell'India meridionale, segnatamente nel Tamiḻ Nāḍu, anche si vi sono comunità sparse per tutto il Subcontinente indiano. Il primo ācārya (tamiḻ: āsāri) di questo sampradāya è considerato il brahmano Nāthamuni (tamiḻ: Nātamuṉi; X secolo). La teologia è quella propria di Rāmānuja (X secolo), qui considerato il terzo ācārya del sampradāya, preceduto dal nipote di Nāthamuni, Yādava (anche Ālavandār; X sec.). La posizione teologica degli Śrī Vaiṣṇava viene da questi indicata come , intendendo con "dualità", "duplice" (ubhaya) il fatto di considerare autorevoli quanto le sanscrite Śruti, gli stessi inni in lingua tamiḻ composti dagli āḻvār, e raccolti nel canonico Nālāyirativviyappirapantam: tra questi particolare predilezione è per il testo di Nammāḻvār il Tiruvāymoḻi, qui considerato alla stregua di un'autorevole Upaniṣad. I devoti di questo sampradāya, detti anche rāmānujin, si sono divisi in due branche. Quella maggiormente presente nel Sud dell'India, detta in tamiḻ dei Teṅkalai, predica la teologia elaborata da (XIV secolo, autore dello Śrīvacanabhūṣana, 484 aforismi) e detta del "gatto", dove l'individuo si abbandona a Dio, come il gattino nelle fauci della madre, per farsi trasportare "passivamente" verso la liberazione. E quella maggiormente presente nel Nord, detta in tamiḻ dei Vaṭakalai, segue invece la teologia elaborata da (XIV secolo) e detta della "scimmia" in quanto l'abbandono a Dio deve essere "attivo" da parte dell'uomo come la scimmietta che si fa trasportare dalla madre ma si "aggrappa" "attivamente" al suo pelo. La letteratura religiosa della scuola settentrionale è di preferenza in lingua sanscrita a differenza di quella meridionale che predilige il tamiḻ. Inoltre la scuola settentrionale ha riservato solo a sé la denominazione Śrī Vaiṣṇava. (it)
Śriwisznuizm, śriwajsznawa, śrisampradaja – ortodoksyjna, braministyczna tradycja w łonie wisznuizmu. Nazwa tej tradycji pochodzi od bogini Śri, cieszącej się w Tamilnadu czcią równorzędną Wisznu. Obecnie jest to dominujący nurt wisznuizmu w obrębie stanu Tamilnadu w południowych Indiach. (pl)
Шри-вайшнавизм, шри-вишнуизм (IAST: Śrīvaiṣṇavism) — одна из шести основных традиций вайшнавизма, охватывающая философию и убеждения, литературу, ритуалы и духовные практики. Вместе они определяют образ жизни бхакт-преданных Махавишну (Нараяны), а также характеризуют шри-вайшнавское сообщество и его социальную организацию. Шри-вайшнавами называют любящих и верящих в всеприсутствующего и всепроникающего Махавишну. Его преданные также почитают супругу Вишну, богиню Лакшми. Её любят в разных проявлениях, и как богиню счастья и благополучия Шри, и как богиню Земли Бхуми, и как земную жену молодого Канны (Кришны) Наппинней. Философия шри-вайшнавизма известна как «вишишта-адвайта» (IAST: Viśiṣṭādvaita), описывающая отношения между персонифицированным Господом Вишну, человеческими душами и природой. Философия шри-вайшнавизма посвящена обретению спасения от бесконечной череды рождений и смертей (сансары) через любовь к Вишну. Близкие отношения преданных с Вишну позволяют им находиться рядом с ним на Вайкунтхе, мире без забот и тревог. Пребывание души на Вайкунтхе и представляет собой освобождение от сансары. В совершенном мире Вишну душа не исчезает, не сливается с Высшей реальностью, а сохраняет свою индивидуальность и живёт в играх, общении и заботе о Вишну. Литература шри-вайшнавизма включает классические произведения индуизма на санскрите, а также тамильские сочинения, прежде всего, любовную поэзию в честь Вишну. Главным идеологом шри-вайшнавизма считается автор вишишта-адвайты Рамануджа, любовь которого к Вишну способствовала созданию многочисленного сообщества шри-вайшнавов. Шри-вайшнавской традиции принадлежат многие храмы, включая самый богатый храм в мире в Тируванантапураме, самый посещаемый храм в мире в Тирумале и самый большой в мире храм-город в Шрирангаме. Наибольшее число шри-вайшнавов приходится на Южную Индию, хотя их сообщества распространены в США, Европе, Юго-Восточной Азии, Австралии и странах русскоязычного региона. Шри-вайшнавизм имеет и другие названия, он известен как «шри-сампрадая» или «Лакшми-сампрадая». (ru)
Шрі-вайшнавізм та Шрі-сампрадая — релігійна традиція всередині індуїзму, один із напрямів вайшнавізму. Сама традиція говорить про свою ведичну давнину, однак її історію можна простежити лише починаючи з X століття, коли основоположник шрі-вайшнавізму Натхамуні зібрав разом на «Дів'я-прабандсі» гімни бгакті тамільських поетів-святих альварів. Натхамуні також є автором санскритських трактатів, що систематизують шрі-вайшнавітське богослов'я і значною мірою присвячених дебатам з буддійською філософією. Наступним великим шрі-вайшнавським Ачар'я був онук Натхамуні й духовний вчитель Рамануджі . Подібно до Рамануджі, Ямуначар'я приділяв багато уваги філософським дебатам між школами двайти й адвайти. Приписувані йому праці написані на санскриті, але він також здобув популярність за те, що кодифікував літературну спадщину тамільських альварів. Шрі-вайшнавізм розглядає Вішну як джерело всіх аватар. Вішну — це ім'я Бога для послідовників усіх вайшнавских традицій. Вішну також відомий як Нараяна, Васудева або Крішна. За кожним з цих імен варто розуміти божественну постать, яку різні напрямки вайшнавізму приймають як Всевишнього Послідовники шрі-вайшнавізму поклоняються Вішну як верховному Богу. Назва традиції шрі-вайшнавізму походить від Шрі — одного з імен дружини Вішну Лакшмі, поклонінню якій послідовники традиції надають особливого значення, розглядаючи її як посередника між людиною та Богом. Богослов'я шрі-вайшнавізму здебільшого базується на цьому постулаті Основним духовним центром традиції шрі-вайшнавізму є храм Ранганатхі в Шрірангамі, а філософською основою - філософія Рамануджі. . (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:footer

Left: The Parakala monastery of Sri Vaishnavism (en)
Right: A Srirangam temple tower constructed by Ahobila Mutt monastery. (en)

dbp:image

Parakala Mutt - as it stands today.jpg (en)
Vellai Gopuram of Hindu temple Sri Ranganathaswamy Srirangam Thiruvarangam Tiruchirapalli India 2014.jpg (en)

dbp:quote

Theology Śrīvaiṣṇava theologians state that the poems of the Alvars contain the essential meaning of the Sanskrit Vedas. (en)

dbp:source

— John Carman and Vasudha Narayanan (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

Die Sri Vaishnava Tradition (Śrī Vaiṣṇavam, Śrī Vaiṣṇava Sampradaya, manchmal auch tamilischer Vishnuismus) ist eine der vier großen Unterströmungen des Vishnuismus. Die Sri Vaishnava Tradition beruft sich neben den Veden, Agamas und Puranas als Grundlage auf die Gedichte der Alvars und wurde vom Theologen und Philosophen Ramanuja wesentlich geprägt. (de)
Śriwisznuizm, śriwajsznawa, śrisampradaja – ortodoksyjna, braministyczna tradycja w łonie wisznuizmu. Nazwa tej tradycji pochodzi od bogini Śri, cieszącej się w Tamilnadu czcią równorzędną Wisznu. Obecnie jest to dominujący nurt wisznuizmu w obrębie stanu Tamilnadu w południowych Indiach. (pl)
Sri Vaishnavism, or the Sri Vaishnava Sampradaya, is a denomination within the Vaishnavism tradition of Hinduism. The name refers to goddess Lakshmi (also known as Sri), as well as a prefix that means "sacred, revered", and the god Vishnu, who are together revered in this tradition. (en)
Lo Śrī Vaiṣṇava o Śrī Sampradāya è uno dei sei maggiori sampradāya viṣṇuiti. Il culto di questo sampradāya verte quindi su Viṣṇu/Nārāyaṇa e sul suo principale avatāra, Kṛṣṇa, nonché sull'eterna paredra di Viṣṇu, Lakṣmī, e quindi su quella moglie/paredra di Kṛṣṇa, , meglio conosciuta con il nome in lingua tamiḻ, Nappinai. Questa comunità viṣṇuita è prevalentemente presente nell'India meridionale, segnatamente nel Tamiḻ Nāḍu, anche si vi sono comunità sparse per tutto il Subcontinente indiano. (it)
Шри-вайшнавизм, шри-вишнуизм (IAST: Śrīvaiṣṇavism) — одна из шести основных традиций вайшнавизма, охватывающая философию и убеждения, литературу, ритуалы и духовные практики. Вместе они определяют образ жизни бхакт-преданных Махавишну (Нараяны), а также характеризуют шри-вайшнавское сообщество и его социальную организацию. Шри-вайшнавами называют любящих и верящих в всеприсутствующего и всепроникающего Махавишну. Его преданные также почитают супругу Вишну, богиню Лакшми. Её любят в разных проявлениях, и как богиню счастья и благополучия Шри, и как богиню Земли Бхуми, и как земную жену молодого Канны (Кришны) Наппинней. (ru)
Шрі-вайшнавізм та Шрі-сампрадая — релігійна традиція всередині індуїзму, один із напрямів вайшнавізму. Сама традиція говорить про свою ведичну давнину, однак її історію можна простежити лише починаючи з X століття, коли основоположник шрі-вайшнавізму Натхамуні зібрав разом на «Дів'я-прабандсі» гімни бгакті тамільських поетів-святих альварів. Натхамуні також є автором санскритських трактатів, що систематизують шрі-вайшнавітське богослов'я і значною мірою присвячених дебатам з буддійською філософією. Наступним великим шрі-вайшнавським Ачар'я був онук Натхамуні й духовний вчитель Рамануджі . Подібно до Рамануджі, Ямуначар'я приділяв багато уваги філософським дебатам між школами двайти й адвайти. Приписувані йому праці написані на санскриті, але він також здобув популярність за те, що кодифіку (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:wikiPageRedirects of