First Serbian Uprising (original) (raw)

dbo:abstract

الانتفاضة الصربية الأولى (بالصربية: Први српски устанак / Prvi srpski ustanak، بالتركية: Birinci Sırp Ayaklanması، بالإنجليزية: First Serbian Uprising)، هي انتفاضة السكان الصرب في سنجق سميديريفو ضد الإمبراطورية العثمانية والتي امتدت من 14 فبراير 1804 إلى 7 أكتوبر 1813. بدأت كثورةٍ محلية ضد القوات الانكشارية المتمردة والتي استولت على السلطة من خلال انقلابٍ عسكري، ثم تطورت لتصبح حربًا من أجل الاستقلال (الثورة الصربية)، وذلك بعد ثلاثة قرونٍ من الحكم العثماني، يتخللها فترات قصيرة من الاحتلالات النمساوية. قتل القادة الانكشاريون الصدر الأعظم العثماني في عام 1801 واحتلوا السنجق، حاكمين له بشكلٍ مستقلٍ عن حكم السلطان العثماني. تلا ذلك فترة من الطغيان؛ إذ ألغى الانكشاريون جميع الامتيازات الممنوحة للصربيين سابقًا من قبل السلطان وزادوا في الضرائب وفرضوا عمل السُخرة بالإضافة لأشياء أخرى. خشي الانكشاريون من استعمال السلطان العثماني للصربيين في مجابهتهم، فعمدوا لقتل العديد من القادة الصربيين. أحس الصربيون بغضب شديد نتيجة هذا الطغيان، فثاروا ضد الانكشاريين ونُصّب كاراجورجي كقائدٍ للانتفاضة، تمكن جيش الثوار بعد ذلك من فرض سيطرته سريعًا على مجموعة من القُرى في السنجق، مُقاتلين لصالح السلطان العثماني عمليًا. خشي السلطان العثماني من قوتهم المتعاظمة، فأمر جميع الإيالات الموجودة بالمنطفة بسحقهم. قاتل الصرب ضد القوات العثمانية، وحققوا انتصاراتٍ كبرى خلال العامين 1805 و1806 والتي أثمرت عن تأسيس حكومةٍ وبرلمانٍ أعادوا من خلالهما الأراضي لأصحابها وألغوا العمل بالسُخرية وقللوا الضرائب. استمر النجاح العسكري مع تقدم السنين، مع ذلك، فقد جابه كاراجورجي معارضةً من قبل القادة الآخرين؛ إذ أراد كاراجورجي سلطةً مطلقة، في حين سعى القادة الأخرون، والذين استغل بعضهم نفوذه لتحقيق مكاسب شخصية، إلى تحجيمها. بعد انتهاء الحرب العثمانية الروسية وانقطاع الإمدادات الروسية عن الصربيين، استغلت الإمبراطورية العثمانية هذه الظروف وأعادت احتلال صربيا في عام 1813. على الرغم من سحق الانتفاضة الصربية الأولى، لكنها استُؤنفت بعد فترة قصيرة من خلال اندلاع الانتفاضة الصربية الثانية في عام 1815. (ar)
El Primer Aixecament Serbi va ser un aixecament dels serbis contra els otomans a Belgrad i els seus voltants entre el 14 de febrer de 1804 i el 7 d'octubre de 1813 després de més de tres-cents anys d'ocupació otomana. Va començar com una revolta local contra Dahisar, i va esdevenir la primera fase de la revolució sèrbia. En una clàusula del tractat de Bucarest, els otomans van acordar concedir amnistia general als participants de la insurrecció, però tan bon punt es va tornar a imposar el domini turc a Sèrbia, els pobles van ser cremats i milers van ser esclavitzats. Belgrad es va convertir en un escenari de venjança brutal, el 17 d'octubre de 1813, en un sol dia, 1.800 dones i nens van ser venuts com a esclaus. També es van produir diferents actes de violència i confiscació de béns de persones. Els serbis i els albanesos islamitzats van participar especialment en aquestes accions. L'aixecament va ser el precursor del Segon Aixecament Serbi del 1815, que finalment va conduir a la creació de la Sèrbia moderna. (ca)
První srbské povstání bylo vzpourou Srbů na území Bělehradského pašalíku a dalších šest tehdejší Osmanské říše (Šumadija), které byly osídleny Srby, zprvu proti místní dahijské správě a později proti turecké nadvládě jako takové. Trvalo několik let, od 14. února 1804 až do 7. října 1813. V srbském pojetí je toto povstání víceméně vnímáno jako celek dlouhodobějšího procesu, známého jako . Smederevský sandžakKarađorđe Petrović, vůdce prvního srbského povstání Na počátku 19. století mnozí nespokojenci vytušili svoji příležitost, kterou viděli ve slábnoucí moci Osmanské říše. Její feudální systém stagnoval, teritoriální expanze již nebyla možná.[zdroj?] Konflikty na severní hranici říše, tj. s Rakouskem v oblasti právě Srbska a Ruskem na východě, se nevyvíjely pro Istanbul příznivě. V posledních konfliktech, jakým byla rakousko-turecká válka na konci 18. století, se navíc angažovalo i nemalé množství Srbů, kteří získali vojenské zkušenosti a byli připraveni pozdvihnout zbraně. Zpočátku však nebylo namířeno proti Osmanské říši, ale jednalo se o vzpouru proti dahijům, jejichž krutovláda vyvrcholila tzv. stětím knezů. Povstání bylo zahájeno v malé obci Orašac, později se vzbouřencům se podařilo získat pod kontrolu rozsáhlá území, od Bělehradu až po Novi Pazar. Do čela nepokojů se postavil obchodník s dobytkem Karađorđe Petrović, zakladatel budoucí dynastie Karađorđevićů. V roce 1806 začala v pořadí již sedmá rusko-turecká válka. Rusko proto pod příslibem nezávislosti požádalo Srby, aby zesílili boje v Bělehradském pašalíku, a tím oslabili Osmanskou říši. Povstalci žádosti vyhověli a do roka osvobodili Bělehradský pašalík i části Bosny. Po roce 1810 se však Rusko ocitlo pod hrozbou napadení Napoleonovou Francií, a rozhodlo se proto rusko-tureckou válku ukončit, 28. května 1812 byl podepsán Bukurešťský mír. Z pohledu Srbska tedy skončilo povstání neúspěchem – Srbsku sice podle mírové dohody náležela autonomie a povstalcům byla přislíbena amnestie, tato ujednání však nebyla naplněna. Turecko povstalecká území vojensky obsadilo, což bylo doprovázeno terorem a vražděním Srbů. Povstání sice bylo potlačeno osmanskou vojenskou akcí, nicméně v roce 1815 vypuklo hned druhé, které vyústilo ve faktickou srbskou autonomii. V Srbsku se slaví 15. únor jako . (cs)
Der Erste Serbische Aufstand (prvi srpski ustanak) von 1804 bis 1813 war die erste national- und sozialrevolutionäre Erhebung während der Serbischen Revolution, in deren Folge sich Serbien vollständig vom Osmanischen Reich emanzipierte und nachfolgend als Nationalstaat etablierte. Nach 300 Jahren osmanischer Hegemonie führten die Unabhängigkeitskriege im ersten und anschließenden Zweiten Serbischen Aufstand (Drugi srpski ustanak) 1815–1817, der ersten Phase der Serbischen Revolution, zur zweiten Phase (1815–1833), in der durch diplomatische Verhandlungen mit der Hohen Pforte die offizielle Anerkennung des souveränen serbischen Fürstentums folgte und somit die Serbische Revolution abschließend erfolgreich beendet wurde. In der ersten Phase der Serbischen Revolution nahm die serbische Eigenstaatlichkeit durch Gründung des serbischen Fürstentums mit Bildung einer Regierung (Praviteljstvujušči sovjet serbski, deutsch etwa „Regierender Rat der Serben“), eines Parlaments, der Verabschiedung einer Konstitution, der Krönung eines Souveräns, sowie der Bildung eines Vorläufers der heutigen Universität Belgrad ihre ersten konkreten Konturen an. Äußerer Auslöser des ersten serbischen Aufstands war ein Massaker an 72 serbischen Knezen (Dorfältesten). (de)
Η Πρώτη Σερβική Εξέγερση (Први српски устанак, Πρβι σρπσκι ούστανακ, Μπιριντσί Σιρπ Αγιακλαμασί) ήταν μια εξέγερση των Σέρβων στο Σαντζάκι του Σμεντέρεβο κατά της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας από τις 14 Φεβρουαρίου 1804 έως τις 7 Οκτωβρίου 1813. Άρχισε ως μια τοπική εξέγερση εναντίον αποστατών γενίτσαρων που είχαν καταλάβει την εξουσία με ένα πραξικόπημα,το οποίο εξελίχθηκε σε επανάσταση (Σερβική Επανάσταση) μετά από περισσότερους από τρεις αιώνες Οθωμανικής κυριαρχίας και βραχύβιες Αυστριακές κατοχές. Οι νταχίγε (διοικητές των γενίτσαρων) δολοφόνησαν τον Οθωμανό Βεζίρη το 1801 και κατέλαβαν το σαντζάκι, κυβερνώντας το ανεξάρτητα από το Σουλτάνο. Ακολούθησε τυραννία : οι γενίτσαροι κατάργησαν τα δικαιώματα που είχε προγενέστερα παραχωρήσει στους Σέρβους ο Σουλτάνος, αύξησαν τους φόρους και μεταξύ άλλων, επέβαλαν καταναγκαστική εργασία.Το 1804 οι γενίτσαροι φοβήθηκαν ότι ο Σουλτάνος θα χρησιμοποιούσε τους Σέρβους εναντίον τους, έτσι δολοφόνησαν πολλούς Σέρβους προύχοντες. Εξοργισμένη μια συνέλευση εξέλεξε τον Καραγιώργη Πέτροβιτς ως ηγέτη της εξέγερσης και ο στρατός των ανταρτών επικράτησε γρήγορα και κατέλαβε πόλεις σε όλο το σαντζάκι, πολεμώντας στην πράξη για λογαριασμό του Σουλτάνου. Ο Σουλτάνος όμως, φοβούμενος τη δύναμή τους, διέταξε όλα τα πασαλίκια της περιοχής να τους συντρίψουν. Οι Σέρβοι βάδισαν εναντίον των Οθωμανών και, μετά από μεγάλες νίκες το 1805-06, ίδρυσαν κυβέρνηση και κοινοβούλιο,επέστρεψαν τη γη στο λαό, κατάργησαν την καταναγκαστική εργασία και μείωσαν τους φόρους. Οι στρατιωτικές επιτυχίες συνεχίστηκαν για χρόνια. Ωστόσο, υπήρξε διαφωνία μεταξύ του Καραγιώργη και άλλων ηγετών - ο Καραγιώργης ήθελε την απόλυτη εξουσία, ενώ οι προύχοντες, μερικοί από τους οποίους έκαναν κατάχρηση των προνομίων τους για προσωπικό όφελος, ήθελαν να την περιορίσουν. Μετά τον τερματισμό του Ρωσοτουρκικού Πολέμου και την παύση της ρωσικής υποστήριξης, η Οθωμανική Αυτοκρατορία εκμεταλλεύτηκε αυτές τις συνθήκες και επανέκτησε τη Σερβία το 1813. Αν και η εξέγερση συνετρίβη, επαναλήφθηκε σύντομα με τη Δεύτερη Σερβική Εξέγερση το 1815, που ήταν επιτυχής και οδήγησε στη δημιουργία της Ηγεμονίας της Σερβίας, καθώς απέκτησε ημιανεξαρτησία από την Οθωμανική Αυτοκρατορία το 1817 (τυπικά το 1829). (el)
The First Serbian Uprising (Serbian: Prvi srpski ustanak, Serbian Cyrillic: Први српски устанак; Turkish: Birinci Sırp Ayaklanması) was an uprising of Serbs in the Sanjak of Smederevo against the Ottoman Empire from 14 February 1804 to 7 October 1813. Initially a local revolt against renegade janissaries who had seized power through a coup, it evolved into a war for independence (the Serbian Revolution) after more than three centuries of Ottoman rule and short-lasting Austrian occupations. The janissary commanders murdered the Ottoman Vizier in 1801 and occupied the sanjak, ruling it independently from the Ottoman Sultan. Tyranny ensued; the janissaries suspended the rights granted to Serbs by the Sultan earlier, increased taxes, and imposed forced labor, among other things. In 1804 the janissaries feared that the Sultan would use the Serbs against them, so they murdered many Serbian chiefs. Enraged, an assembly chose Karađorđe as leader of the uprising, and the rebel army quickly defeated and took over towns throughout the sanjak, technically fighting for the Sultan. The Sultan, fearing their power, ordered all pashaliks in the region to crush them. The Serbs marched against the Ottomans and, after major victories in 1805–06, established a government and parliament that returned the land to the people, abolished forced labor, and reduced taxes. Military success continued over the years; however, there was dissent between Karađorđe and other leaders—Karađorđe wanted absolute power while his dukes, some of whom abused their privileges for personal gain, wanted to limit it. After the Russo-Turkish War ended and Russian support ceased, the Ottoman Empire exploited these circumstances and reconquered Serbia in 1813. The Serbs were the first Christian population in Ottoman history to have risen up against the Sultan, their uprising ultimately became a symbol of the nation-building process in the Balkans, inspiring unrest among neighboring Balkan peoples. Although the uprising was unsuccessful, it resumed shortly with the Second Serbian Uprising in 1815. (en)
La primera insurrección serbia o primera revuelta serbia (Први српски устанак, Prvi srpski ustanak, Birinci Sırp Ayaklanması) fue un levantamiento contra los turcos que tuvo lugar en el Sanjacado de Smederevo de 1804 a 1813, después de más de tres siglos de ocupación otomana en el país y algunas cuantas ocupaciones austriacas. Al principio fue una revuelta contra Jenízaros renegados pero se convirtió en una guerra de independencia. Los (comandantes de jenízaros) asesinaron al visir otomano en 1801 y ocuparon el sanjacado, gobernando independientemente del sultán. La tiranía siguió: los jenízaros suspendieron los derechos otorgados anteriormente a los serbios por el sultán, aumentaron los impuestos e impusieron el trabajo forzoso, entre otras cosas. En 1804, los jenízaros temían que el sultán usara a los serbios contra ellos, por lo que asesinaron a muchos jefes serbios. Enfurecidos, una asamblea eligió a Karađorđe como líder del levantamiento, y el ejército rebelde rápidamente derrotó y se apoderó de las ciudades en todo el sanjacado, luchando técnicamente por el sultán. El Sultán, temiendo su poder, ordenó a todos los eyalato en la región aplastarlos. Los serbios marcharon contra los otomanos y, después de importantes victorias en 1805 y 1806, establecieron un gobierno y un parlamento que devolvieron la tierra al pueblo, abolieron el trabajo forzoso y redujeron los impuestos. El éxito militar continuó a través de los años, sin embargo, hubo oposición entre Karađorđe y otros líderes. Karađorđe quería el poder absoluto mientras que sus duques, algunos de los cuales abusaron de sus privilegios para beneficio personal, querían limitarlo. Después de que terminó la Guerra Ruso-Turca y cesó el apoyo ruso, el Imperio Otomano explotó estas circunstancias y reconquistó Serbia en 1813, pero la represión consecuente provocó la Segunda insurrección serbia de 1815 que condujo a la autonomía y definitiva independencia de Serbia y dio lugar a la creación del Principado de Serbia, ya que obtuvo la semiindependencia del Imperio Otomano en 1817 (formalmente en 1829). (es)
Pemberontakan Serbia Pertama (bahasa Serbia: Први српски устанак, Prvi srpski ustanak) adalah pemberontakan yang dilancarkan oleh orang-orang Serbia di Sanjak Smederevo, Kesultanan Utsmaniyah, dari 14 Februari 1804 hingga 7 Oktober 1813. Pada awalnya pemberontakan ini merupakan pemberontakan melawan yang mengambil alih kekuasaan setelah melancarkan kudeta, tetapi kemudian memanas menjadi perang kemerdekaan yang ingin membebaskan Serbia dari kekuasaan Utsmaniyah selama tiga abad. Para (komandan-komandan yanisari) membunuh Wazir Utsmaniyah pada tahun 1801 dan menduduki Sanjak Smederevo. Mereka kemudian menghentikan penghormatan hak-hak yang diberikan oleh Sultan kepada Serbia, menaikkan pajak, dan memberlakukan kerja paksa. Pada tahun 1804, para yanisari merasa khawatir bahwa Sultan akan menggunakan orang-orang Serbia untuk menjatuhkan mereka, sehingga mereka . Orang-orang Serbia pun murka dan mengangkat Karađorđe sebagai pemimpin pemberontakan. Para pemberontak kemudian berhasil mengalahkan para dahije dan mengambil alih kota-kota di Sanjak Smederevo. Namun, Sultan Utsmaniyah malah memerintahkan pasukannya untuk memadamkan pemberontakan tersebut. Pemberontakan Serbia berhasil mengalahkan Utsmaniyah pada tahun 1805–06 dan mendirikan pemerintahan dan parlemen yang mengembalikan tanah kepada rakyat, menghapuskan kerja paksa, dan menurunkan pajak. Walaupun para pemberontak pada awalnya berhasil, terjadi pertentangan antara Karađorđe dengan pemimpin-pemimpin lain. Karađorđe menginginkan kekuasaan absolut, tetapi para adipatinya ingin membatasinya. Setelah berakhirnya , Kesultanan Utsmaniyah memanfaatkan hal tersebut dan menaklukkan kembali Serbia pada tahun 1813. Meskipun pemberontakan ini berhasil dipadamkan, Pemberontakan Serbia Kedua meletus pada tahun 1815. Kepangeranan Serbia kemudian didirikan dan diakui sebagai negara semi-merdeka oleh Kesultanan Utsmaniyah pada tahun 1817 (secara resmi pada tahun 1829). (in)
La prima rivolta serba (in serbo Први српски устанак, Prvi srpski ustanak) fu una rivolta nazionale del popolo serbo, che durò circa nove anni (dal 1804 al 1813), per ottenere l'indipendenza dall'Impero ottomano. Soffocata nel 1813, fu seguita dalla seconda rivolta serba, che nel 1815 fece nascere il Principato di Serbia. (it)
La Première révolte serbe contre les Turcs (en serbe cyrillique Први српски устанак) a lieu du 14 février 1804 au 7 octobre 1813, après plus de trois cents ans d’occupation ottomane. Durement écrasée en 1813, la répression qui s’ensuit constitue la cause directe de la Seconde révolte serbe de 1815, prélude à l’autonomie de la Serbie. (fr)
De Eerste Servische Opstand (Servisch: Први српски устанак, Prvi srpski ustanak) was een opstand in Servië die duurde van 1804 tot 1813. (nl)
A Primeira Revolta Sérvia foi a primeira etapa da revolução sérvia que durou cerca de nove anos e nove meses (1804-1813), durante o qual a Sérvia se percebeu como um estado independente pela primeira vez após 400 anos de domínio otomano e de de curta duração. Apesar de ter sido esmagada pelos otomanos em 1813, essa revolução provocou a Segunda Revolta Sérvia em 1815, que resultou na criação da Sérvia moderna (o Principado da Sérvia), como a sua semi-independência a partir de Império Otomano em 1817 (formalmente em 1829). (pt)
Det första serbiska upproret (serbiska: Први српски устанак, Prvi Srpski ustanak) var den första etappen av den serbiska revolutionen (Српска револуција), ett framgångsrikt krig för att uppnå självständighet. Upproret varade i cirka nio år och nio månader (1804-1813) och resultatet blev att Serbien än en gång blev självständigt efter mer än fem århundraden av osmanskt styre och kortvariga österrikiska ockupationer. (sv)
Первое сербское восстание 1804—1813 (серб. Први српски устанак) — национально-освободительное восстание сербского народа под руководством Георгия Петровича против османского владычества. Восстание началось в феврале 1804 года в Белградском пашалыке. На стороне восставших сербов выступила Российская империя, которая оказывала денежную помощь и дипломатическую поддержку. Франция, поддерживавшая Османскую империю в борьбе с Россией, и Австрия заняли по отношению к восстанию враждебную позицию. Первоначальный успех был на стороне восставших, и в Бухарестский мирный договор 1812 года был включён пункт, обязывающий Турцию предоставить Сербии внутреннее самоуправление. Восстание имело важное значение для становления сербской государственности, но в 1813 году Османская империя, воспользовавшись тем, что Россия была занята войной с Наполеоном, напала на Сербию, и, разгромив сербские войска, восстановила власть султана. (ru)
Перше сербське повстання (серб. Први српски устанак) — національно-визвольне антифеодальне повстання проти турецького військово-феодального гніту в 1804—1813 роках. Посилення експлуатації сербських селян турецькими поміщиками, господарювання у Сербії (Белградському пашалиці) яничарів, які в січні 1804 року вбили близько 70 сербів, найпопулярніших у народі, загострили внутрішню обстановку в Сербії. У лютому 1804 року в Белградському пашалиці спалахнуло масове збройне повстання, яке очолив Карагеоргій (Чорний Георгій Петрович). Повстанці вимагали регламентації селянських повинностей, видворення з Сербії яничарів, надання Сербії автономії в області внутрішнього управління. Послана 1804 року до Росії депутація повстанців на чолі з М. Ненадовічем була доброзичливо прийнята в Петербурзі; повсталим надана грошова допомога та дипломатична підтримка. Франція, що підтримувала Османську імперію в боротьбі з Росією, і Австрійська імперія, яка побоювалася розповсюдження на її території визвольного руху пригноблених слов'янських народів, зайняли по відношенню до повстання ворожу позицію. Уряд султана Селіма, що намагався спочатку використовувати антияничарську спрямованість повстання, незабаром перейшов до його придушення збройною силою. Однак у битвах при Іванковаце (6 серпня 1805) і на Мішарі (1 серпня 1806) сербські повстанці розгромили турецькі війська, а в кінці 1806 — початку 1807 року захопили фортеці Белград і Шабац. Наприкінці грудня 1806 року розпочалася російсько-турецька війна. Військові успіхи сербів, заступництво Росії дозволили повстанцям відмовитися від укладеного ними з турецьким урядом , що передбачав автономію Сербії, і висунути завдання її повного звільнення. 1807 року і після припинення між Росією і Османською імперією (серпень 1807 — березень 1809) до кінця війни російські війська неодноразово билися разом із сербськими повстанцями проти спільного ворога (битви при Брза-Паланки і Кладово 1809 року, під Варварином 1810 року та інші). За наполяганням М. І. Кутузова в Бухарестський мирний договір 1812 року була включена ст. 8, яка зобов'язувала для Туреччину надати Сербії внутрішнє самоврядування. Ця стаття стала важливим міжнародно-правовим актом, що дозволив Сербії згодом, спираючись на неї і користуючись військовою і дипломатичною допомогою Росії, домагатися незалежності. * * (uk)

dbo:commander

dbo:result

Treaty of Bucharest
* Outbreak ofHadži-Prodan's rebellion(1814)
*Second Serbian Uprising(1815)
*Ottoman suppression and abolishment ofSerbian rebel government

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

La prima rivolta serba (in serbo Први српски устанак, Prvi srpski ustanak) fu una rivolta nazionale del popolo serbo, che durò circa nove anni (dal 1804 al 1813), per ottenere l'indipendenza dall'Impero ottomano. Soffocata nel 1813, fu seguita dalla seconda rivolta serba, che nel 1815 fece nascere il Principato di Serbia. (it)
La Première révolte serbe contre les Turcs (en serbe cyrillique Први српски устанак) a lieu du 14 février 1804 au 7 octobre 1813, après plus de trois cents ans d’occupation ottomane. Durement écrasée en 1813, la répression qui s’ensuit constitue la cause directe de la Seconde révolte serbe de 1815, prélude à l’autonomie de la Serbie. (fr)
De Eerste Servische Opstand (Servisch: Први српски устанак, Prvi srpski ustanak) was een opstand in Servië die duurde van 1804 tot 1813. (nl)
A Primeira Revolta Sérvia foi a primeira etapa da revolução sérvia que durou cerca de nove anos e nove meses (1804-1813), durante o qual a Sérvia se percebeu como um estado independente pela primeira vez após 400 anos de domínio otomano e de de curta duração. Apesar de ter sido esmagada pelos otomanos em 1813, essa revolução provocou a Segunda Revolta Sérvia em 1815, que resultou na criação da Sérvia moderna (o Principado da Sérvia), como a sua semi-independência a partir de Império Otomano em 1817 (formalmente em 1829). (pt)
Det första serbiska upproret (serbiska: Први српски устанак, Prvi Srpski ustanak) var den första etappen av den serbiska revolutionen (Српска револуција), ett framgångsrikt krig för att uppnå självständighet. Upproret varade i cirka nio år och nio månader (1804-1813) och resultatet blev att Serbien än en gång blev självständigt efter mer än fem århundraden av osmanskt styre och kortvariga österrikiska ockupationer. (sv)
الانتفاضة الصربية الأولى (بالصربية: Први српски устанак / Prvi srpski ustanak، بالتركية: Birinci Sırp Ayaklanması، بالإنجليزية: First Serbian Uprising)، هي انتفاضة السكان الصرب في سنجق سميديريفو ضد الإمبراطورية العثمانية والتي امتدت من 14 فبراير 1804 إلى 7 أكتوبر 1813. بدأت كثورةٍ محلية ضد القوات الانكشارية المتمردة والتي استولت على السلطة من خلال انقلابٍ عسكري، ثم تطورت لتصبح حربًا من أجل الاستقلال (الثورة الصربية)، وذلك بعد ثلاثة قرونٍ من الحكم العثماني، يتخللها فترات قصيرة من الاحتلالات النمساوية. (ar)
El Primer Aixecament Serbi va ser un aixecament dels serbis contra els otomans a Belgrad i els seus voltants entre el 14 de febrer de 1804 i el 7 d'octubre de 1813 després de més de tres-cents anys d'ocupació otomana. Va començar com una revolta local contra Dahisar, i va esdevenir la primera fase de la revolució sèrbia. L'aixecament va ser el precursor del Segon Aixecament Serbi del 1815, que finalment va conduir a la creació de la Sèrbia moderna. (ca)
První srbské povstání bylo vzpourou Srbů na území Bělehradského pašalíku a dalších šest tehdejší Osmanské říše (Šumadija), které byly osídleny Srby, zprvu proti místní dahijské správě a později proti turecké nadvládě jako takové. Trvalo několik let, od 14. února 1804 až do 7. října 1813. V srbském pojetí je toto povstání víceméně vnímáno jako celek dlouhodobějšího procesu, známého jako . Smederevský sandžakKarađorđe Petrović, vůdce prvního srbského povstání V Srbsku se slaví 15. únor jako . (cs)
Η Πρώτη Σερβική Εξέγερση (Први српски устанак, Πρβι σρπσκι ούστανακ, Μπιριντσί Σιρπ Αγιακλαμασί) ήταν μια εξέγερση των Σέρβων στο Σαντζάκι του Σμεντέρεβο κατά της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας από τις 14 Φεβρουαρίου 1804 έως τις 7 Οκτωβρίου 1813. Άρχισε ως μια τοπική εξέγερση εναντίον αποστατών γενίτσαρων που είχαν καταλάβει την εξουσία με ένα πραξικόπημα,το οποίο εξελίχθηκε σε επανάσταση (Σερβική Επανάσταση) μετά από περισσότερους από τρεις αιώνες Οθωμανικής κυριαρχίας και βραχύβιες Αυστριακές κατοχές. (el)
Der Erste Serbische Aufstand (prvi srpski ustanak) von 1804 bis 1813 war die erste national- und sozialrevolutionäre Erhebung während der Serbischen Revolution, in deren Folge sich Serbien vollständig vom Osmanischen Reich emanzipierte und nachfolgend als Nationalstaat etablierte. Nach 300 Jahren osmanischer Hegemonie führten die Unabhängigkeitskriege im ersten und anschließenden Zweiten Serbischen Aufstand (Drugi srpski ustanak) 1815–1817, der ersten Phase der Serbischen Revolution, zur zweiten Phase (1815–1833), in der durch diplomatische Verhandlungen mit der Hohen Pforte die offizielle Anerkennung des souveränen serbischen Fürstentums folgte und somit die Serbische Revolution abschließend erfolgreich beendet wurde. (de)
The First Serbian Uprising (Serbian: Prvi srpski ustanak, Serbian Cyrillic: Први српски устанак; Turkish: Birinci Sırp Ayaklanması) was an uprising of Serbs in the Sanjak of Smederevo against the Ottoman Empire from 14 February 1804 to 7 October 1813. Initially a local revolt against renegade janissaries who had seized power through a coup, it evolved into a war for independence (the Serbian Revolution) after more than three centuries of Ottoman rule and short-lasting Austrian occupations. Although the uprising was unsuccessful, it resumed shortly with the Second Serbian Uprising in 1815. (en)
La primera insurrección serbia o primera revuelta serbia (Први српски устанак, Prvi srpski ustanak, Birinci Sırp Ayaklanması) fue un levantamiento contra los turcos que tuvo lugar en el Sanjacado de Smederevo de 1804 a 1813, después de más de tres siglos de ocupación otomana en el país y algunas cuantas ocupaciones austriacas. Al principio fue una revuelta contra Jenízaros renegados pero se convirtió en una guerra de independencia. (es)
Pemberontakan Serbia Pertama (bahasa Serbia: Први српски устанак, Prvi srpski ustanak) adalah pemberontakan yang dilancarkan oleh orang-orang Serbia di Sanjak Smederevo, Kesultanan Utsmaniyah, dari 14 Februari 1804 hingga 7 Oktober 1813. Pada awalnya pemberontakan ini merupakan pemberontakan melawan yang mengambil alih kekuasaan setelah melancarkan kudeta, tetapi kemudian memanas menjadi perang kemerdekaan yang ingin membebaskan Serbia dari kekuasaan Utsmaniyah selama tiga abad. (in)
Первое сербское восстание 1804—1813 (серб. Први српски устанак) — национально-освободительное восстание сербского народа под руководством Георгия Петровича против османского владычества. Восстание началось в феврале 1804 года в Белградском пашалыке. На стороне восставших сербов выступила Российская империя, которая оказывала денежную помощь и дипломатическую поддержку. Франция, поддерживавшая Османскую империю в борьбе с Россией, и Австрия заняли по отношению к восстанию враждебную позицию. Первоначальный успех был на стороне восставших, и в Бухарестский мирный договор 1812 года был включён пункт, обязывающий Турцию предоставить Сербии внутреннее самоуправление. Восстание имело важное значение для становления сербской государственности, но в 1813 году Османская империя, воспользовавшись те (ru)
Перше сербське повстання (серб. Први српски устанак) — національно-визвольне антифеодальне повстання проти турецького військово-феодального гніту в 1804—1813 роках. Посилення експлуатації сербських селян турецькими поміщиками, господарювання у Сербії (Белградському пашалиці) яничарів, які в січні 1804 року вбили близько 70 сербів, найпопулярніших у народі, загострили внутрішню обстановку в Сербії. У лютому 1804 року в Белградському пашалиці спалахнуло масове збройне повстання, яке очолив Карагеоргій (Чорний Георгій Петрович). Повстанці вимагали регламентації селянських повинностей, видворення з Сербії яничарів, надання Сербії автономії в області внутрішнього управління. Послана 1804 року до Росії депутація повстанців на чолі з М. Ненадовічем була доброзичливо прийнята в Петербурзі; повста (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:wikiPageWikiLink of